Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.19
00:14
Навіть найлихіші лиходії неминуче відходять у минуле.
Якщо росія – антисвіт, то й світ – антиросія.
Силам зла бракує сили, але не бракує зла.
Герої варті свого народу, але чи вартий народ своїх героїв?
Золота середина була заповнена посередніс
2026.05.18
19:57
Іван Хемніцер (1745-1784)
Один сумлінний батько вчув,
що за кордон дітей учитись відправляють,
і що того, хто десь за морем був,
від не-бувалого – й на вигляд відрізняють.
І от, не пасти задніх щоб,
Один сумлінний батько вчув,
що за кордон дітей учитись відправляють,
і що того, хто десь за морем був,
від не-бувалого – й на вигляд відрізняють.
І от, не пасти задніх щоб,
2026.05.18
19:24
Ми граємо
На бусурманській лютні дощу,
Ми танцюємо
Божевільні танці пролісків,
Що цвітуть лише у вигадках
Їжаків маленького лісу
Вчора.
Ми креслимо
На бусурманській лютні дощу,
Ми танцюємо
Божевільні танці пролісків,
Що цвітуть лише у вигадках
Їжаків маленького лісу
Вчора.
Ми креслимо
2026.05.18
15:29
Почутого про подвиги трьохсот троянців
Замало, якщо ти серйозний ерудит,
Для написання навіть прози.
Хоча про Ксерокса ти можеш розповісти
Не тільки уривками службових розмов.
І пишеш вірша про своє – про зустрічі,
Природно, що не для баталій,
Замало, якщо ти серйозний ерудит,
Для написання навіть прози.
Хоча про Ксерокса ти можеш розповісти
Не тільки уривками службових розмов.
І пишеш вірша про своє – про зустрічі,
Природно, що не для баталій,
2026.05.18
14:02
усі збираються за стіл
від діда і до каті
щоби поїсти на обід
сякої благодаті
дід переважно мовчазний
триндіти не привиклий
тут батько по 50 розлив
бере із нього приклад
від діда і до каті
щоби поїсти на обід
сякої благодаті
дід переважно мовчазний
триндіти не привиклий
тут батько по 50 розлив
бере із нього приклад
2026.05.18
13:36
ВИШГОРОД: ЗИМОВИЙ СОН КНЯГИНІ ІРИНИ
Коли осінь 1050 року позолотила кручі над Дніпром, велика княгиня відчула, як у її жилах стихає шторм північних морів – материнське серце, що тримало на собі дипломатію цілої Європи, почало втомлюватися.
Вона об
2026.05.18
13:05
Сонячний ранок
вітає ласкаво:
ось львівський пряник,
каша і кава.
Ось почуття й думки найсвітліші,
це тобі радість прямо спросоння -
сяючі вірші,
вітає ласкаво:
ось львівський пряник,
каша і кава.
Ось почуття й думки найсвітліші,
це тобі радість прямо спросоння -
сяючі вірші,
2026.05.18
12:50
Звід небесний зірками іскрився...
Боже, зглянься, зійди і годи нам!
Друг мій взяв автомата і скрився,
а я ждав і складав лік годинам...
Скільки літ нами разом прожито
ще з дитинства, де мрії прозорі...
Він любив так співати про жито,
Боже, зглянься, зійди і годи нам!
Друг мій взяв автомата і скрився,
а я ждав і складав лік годинам...
Скільки літ нами разом прожито
ще з дитинства, де мрії прозорі...
Він любив так співати про жито,
2026.05.18
11:41
Атестат КДБ, наперекір та попри,
Проніс крізь життя швидкоплинне.
Історія - "задовільно"
Комунізм науковий - "добре"
Провокаторська справа - "відмінно".
Проніс крізь життя швидкоплинне.
Історія - "задовільно"
Комунізм науковий - "добре"
Провокаторська справа - "відмінно".
2026.05.18
11:32
Я іду в невідомість, забувши дорогу.
І додому назад вже нема вороття.
В пащу звіра іду, відганяючи втому,
У жаданні нового-старого буття.
Я іду у туман, я долаю тяжіння
Всіх минулих кайданів, тіней і проклять.
Я іду крізь полон і зірок мерехтіння
І додому назад вже нема вороття.
В пащу звіра іду, відганяючи втому,
У жаданні нового-старого буття.
Я іду у туман, я долаю тяжіння
Всіх минулих кайданів, тіней і проклять.
Я іду крізь полон і зірок мерехтіння
2026.05.18
11:26
Ось новий вірш Артура Курдіновського:
Я ПРИЙШОВ У ТРАВЕНЬ
Я прийшов у травень - він мені не радий,
Я ж не вивчив досі теплу серенаду,
Під яку дерева щиро зеленіють,
Сповнені кохання, віри та надії.
Я прийшов із січня, там, де холод лютий,
Зму
2026.05.18
11:02
Силкуюсь з’єднати розірване коло,
Та, видно, не вдасться з’єднати ніколи:
Не бачу кількох, з ким колись довелося
Вінчать цілину із пшеничним колоссям:
Летять їхні душі в простори надземні,
А я все шукаю отут надаремне.
Та все ж на часину розраджує
Та, видно, не вдасться з’єднати ніколи:
Не бачу кількох, з ким колись довелося
Вінчать цілину із пшеничним колоссям:
Летять їхні душі в простори надземні,
А я все шукаю отут надаремне.
Та все ж на часину розраджує
2026.05.18
09:22
Відчувши як сяє травневий півмісяць,
Як глину чортяки під явором місять ,
Сполоханий пугач минає узлісся
І голосом вченим співає… В Сумах
Наглядач за волею ставить «Сто тисяч».
Актори із шкіри вздовж фабули лізуть.
Глядач недолугий кляне закулісу
Як глину чортяки під явором місять ,
Сполоханий пугач минає узлісся
І голосом вченим співає… В Сумах
Наглядач за волею ставить «Сто тисяч».
Актори із шкіри вздовж фабули лізуть.
Глядач недолугий кляне закулісу
2026.05.18
09:16
Благословенних видно по ясних очах —
вони: смарагдові, блаватні, пречудові.
Їм певно сняться зорі світанкові,
жар-птиці дивні на Мальдівських островах.
Щасливі люди розчиняються в добрі,
у мандрах водять білі каравели;
а раптом в чуйнім серці зах
вони: смарагдові, блаватні, пречудові.
Їм певно сняться зорі світанкові,
жар-птиці дивні на Мальдівських островах.
Щасливі люди розчиняються в добрі,
у мандрах водять білі каравели;
а раптом в чуйнім серці зах
2026.05.18
06:16
Звуки засинають уночі,
Боязко ховаючись повсюди
Від отих, кому час ніпочім,
Що мрійливо до світанку блудять.
Тиша уляглася на стежках
І таїться в темені глибокій,
Поки двох тих не проймає страх,
Поки землю укриває спокій...
Боязко ховаючись повсюди
Від отих, кому час ніпочім,
Що мрійливо до світанку блудять.
Тиша уляглася на стежках
І таїться в темені глибокій,
Поки двох тих не проймає страх,
Поки землю укриває спокій...
2026.05.18
02:38
Чи не кожен шнурок уявляє себе великим змієм.
Насвинячити здатна лише людина.
У собачої радості людське обличчя.
Не все те зелень, що у салаті.
Ціна питання зняла питання ціни.
Від зайвої чарки ніхто не застрахований.
Гірше за погану гор
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Вічне життя
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Вічне життя
Сьогодні, в православному храмі, лякали карами божими і схиляли покаятися перед Спасителем за те, що я у нього, начебто, не вірую. Учора, в синагозі, раввин тягав мене за пейса і товк лобом у Тору, силкуючись прищепити мені любов до Єгови. А позавчора імам ледь не одірвав вухо за те, що я не хотів читати Коран, стоячи на колінах.
- Так незручно,- кажу. - У мене артроз колінних суглобів. Тому ліпше читатиму сидячи або лежачи.
Про Свідків Єгови та П'ятидесятників взагалі боюся розказувати, бо тоді доведеться тікати з села.
Знайомства з вірянами проходять стандартно: спочатку "Добрий день! Як Ваші справи?". Згодом розмови з мирського плавно перетікають на абстрактні теми: вічне життя, душу, пекло й рай, істинного бога. Закінчуються словами: "Завтра чекаємо в храмі о такій чи такій годині. Будемо вас долучати до таїнств божої благодаті".
Я й почав відвідувати ті поважні збіговиська. Чом би й ні! Там тепло, роздають печиво, люди привітні та усміхнені, співають розчудесно. А те, що солідні дяді і тьоті з розумним виглядом розказують казки на релігійну тематику - навіть приємно. Бо дорослі - це великі діти, яким притаманні ті ж самі вади і чесноти: брехливість, схильність до навіювання, відсутність критичного мислення та безпорадність.
Будь-яка релігія з'являється там, де бажання перекреслює реальність. Ось на цьому стику, як гриби на зогнилому дереві гніздяться цілі грона різноманітних окультних, езотеричних , релігійних вчень. Головна мета - жити за рахунок інших, вішаючи локшину на вуха легковірним. А шоб грошва лилася бурхливим потоком - потрібні здібні проповідники. Потрібна вища школа словоблудія та мухлювання.
Основна наживка: вічне життя. Це - король усіх наживок, як опариш для рибалок. А навіщо те вічне життя, якщо й земного толком прожити не вмієш - відповіді немає.
Зайшла сусідка.
- Сашко, ти обіцяв мені капустину до борщу. Давай.
- Зачекайте трохи, хай дощ ущухне. Тоді піду на город.
- Нє, мені зараз треба!
- Вибачте, я ще кашляю після бронхіту. Через пару годин.
Пішла сусідка невдоволеною, а через певний час телефонує кум.
- Сашко, по твоємо городі якась сновида чалвпає, не доберу хто це.
Одягнув протихімічний плащ з капюшоном, узувся в гумові чоботи і гайда.
А на городі моя улюблена сусідка намагається вирвати з землі капустину. І таку дебелу, що ледь обома руками обхоптла. А сил вирвати немає, бо корінець вріс у землю на півметра, а лопату, аби підважити, взяти не дотумкала. Борсається, нещасна, пнеться з усіх сил, лається, а капустина не піддається.
- Одарко! Та хіба ж можна красти без дозволу господаря? - ревнув на вухо любительці качанистої.
Одарка від несподіванки зойкнула, підслизнулася і заорала носом у розкисий чорнозем.
- Цур тобі, пек, Сашко! Налякав до смерті. Мені на благе діло капустина потрібна. Не для себе.
- А, якщо не для себе, то так, можна й украсти. Причина і справді серйозна.
І пішов до хати протоптаною стежкою.
А уранці навідався до церкви. Правда, до служби не встиг, бо у корови затягнулися пологи, мав дати раду і телиці, і теляткові.
А віряни вже снідають біля церкви. Там у нас стіл зроблений, з навісом. Можна і поминки проводити не відходячи від "каси", і вшановувати святих.
- Давайте подякуємо Одарці Федорівні,- каже піп,- за ці чудові голубці, якими вона частує наше товариство. Вічного їй життя!
Люди підтримали цей чудовий тост, ковтнули по чарочці кагору і заплямкотіли ротами.
- Сашко,- гукає священник,- І ти сідай до нас. Ось, між мною і Одаркою є вільне місце.
Усівся, взяв в правицю виделку і на мить заплющив очі. І привидівся мені рай небесний. А в тому раю ходить Одарка і накладає в тарілки праведникам і святим голубці. І так вони гарно пахнуть....
А як розплюшив очі, то Одарки поруч вже не було. А над недогризеним голубцем на її тарілці кружляла зграя нахабних мух.
7.10.2022р.
- Так незручно,- кажу. - У мене артроз колінних суглобів. Тому ліпше читатиму сидячи або лежачи.
Про Свідків Єгови та П'ятидесятників взагалі боюся розказувати, бо тоді доведеться тікати з села.
Знайомства з вірянами проходять стандартно: спочатку "Добрий день! Як Ваші справи?". Згодом розмови з мирського плавно перетікають на абстрактні теми: вічне життя, душу, пекло й рай, істинного бога. Закінчуються словами: "Завтра чекаємо в храмі о такій чи такій годині. Будемо вас долучати до таїнств божої благодаті".
Я й почав відвідувати ті поважні збіговиська. Чом би й ні! Там тепло, роздають печиво, люди привітні та усміхнені, співають розчудесно. А те, що солідні дяді і тьоті з розумним виглядом розказують казки на релігійну тематику - навіть приємно. Бо дорослі - це великі діти, яким притаманні ті ж самі вади і чесноти: брехливість, схильність до навіювання, відсутність критичного мислення та безпорадність.
Будь-яка релігія з'являється там, де бажання перекреслює реальність. Ось на цьому стику, як гриби на зогнилому дереві гніздяться цілі грона різноманітних окультних, езотеричних , релігійних вчень. Головна мета - жити за рахунок інших, вішаючи локшину на вуха легковірним. А шоб грошва лилася бурхливим потоком - потрібні здібні проповідники. Потрібна вища школа словоблудія та мухлювання.
Основна наживка: вічне життя. Це - король усіх наживок, як опариш для рибалок. А навіщо те вічне життя, якщо й земного толком прожити не вмієш - відповіді немає.
Зайшла сусідка.
- Сашко, ти обіцяв мені капустину до борщу. Давай.
- Зачекайте трохи, хай дощ ущухне. Тоді піду на город.
- Нє, мені зараз треба!
- Вибачте, я ще кашляю після бронхіту. Через пару годин.
Пішла сусідка невдоволеною, а через певний час телефонує кум.
- Сашко, по твоємо городі якась сновида чалвпає, не доберу хто це.
Одягнув протихімічний плащ з капюшоном, узувся в гумові чоботи і гайда.
А на городі моя улюблена сусідка намагається вирвати з землі капустину. І таку дебелу, що ледь обома руками обхоптла. А сил вирвати немає, бо корінець вріс у землю на півметра, а лопату, аби підважити, взяти не дотумкала. Борсається, нещасна, пнеться з усіх сил, лається, а капустина не піддається.
- Одарко! Та хіба ж можна красти без дозволу господаря? - ревнув на вухо любительці качанистої.
Одарка від несподіванки зойкнула, підслизнулася і заорала носом у розкисий чорнозем.
- Цур тобі, пек, Сашко! Налякав до смерті. Мені на благе діло капустина потрібна. Не для себе.
- А, якщо не для себе, то так, можна й украсти. Причина і справді серйозна.
І пішов до хати протоптаною стежкою.
А уранці навідався до церкви. Правда, до служби не встиг, бо у корови затягнулися пологи, мав дати раду і телиці, і теляткові.
А віряни вже снідають біля церкви. Там у нас стіл зроблений, з навісом. Можна і поминки проводити не відходячи від "каси", і вшановувати святих.
- Давайте подякуємо Одарці Федорівні,- каже піп,- за ці чудові голубці, якими вона частує наше товариство. Вічного їй життя!
Люди підтримали цей чудовий тост, ковтнули по чарочці кагору і заплямкотіли ротами.
- Сашко,- гукає священник,- І ти сідай до нас. Ось, між мною і Одаркою є вільне місце.
Усівся, взяв в правицю виделку і на мить заплющив очі. І привидівся мені рай небесний. А в тому раю ходить Одарка і накладає в тарілки праведникам і святим голубці. І так вони гарно пахнуть....
А як розплюшив очі, то Одарки поруч вже не було. А над недогризеним голубцем на її тарілці кружляла зграя нахабних мух.
7.10.2022р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
