ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Вічне життя
Сьогодні, в православному храмі, лякали карами божими і схиляли покаятися перед Спасителем за те, що я у нього, начебто, не вірую. Учора, в синагозі, раввин тягав мене за пейса і товк лобом у Тору, силкуючись прищепити мені любов до Єгови. А позавчора імам ледь не одірвав вухо за те, що я не хотів читати Коран, стоячи на колінах.
- Так незручно,- кажу. - У мене артроз колінних суглобів. Тому ліпше читатиму сидячи або лежачи.
Про Свідків Єгови та П'ятидесятників взагалі боюся розказувати, бо тоді доведеться тікати з села.
Знайомства з вірянами проходять стандартно: спочатку "Добрий день! Як Ваші справи?". Згодом розмови з мирського плавно перетікають на абстрактні теми: вічне життя, душу, пекло й рай, істинного бога. Закінчуються словами: "Завтра чекаємо в храмі о такій чи такій годині. Будемо вас долучати до таїнств божої благодаті".
Я й почав відвідувати ті поважні збіговиська. Чом би й ні! Там тепло, роздають печиво, люди привітні та усміхнені, співають розчудесно. А те, що солідні дяді і тьоті з розумним виглядом розказують казки на релігійну тематику - навіть приємно. Бо дорослі - це великі діти, яким притаманні ті ж самі вади і чесноти: брехливість, схильність до навіювання, відсутність критичного мислення та безпорадність.
Будь-яка релігія з'являється там, де бажання перекреслює реальність. Ось на цьому стику, як гриби на зогнилому дереві гніздяться цілі грона різноманітних окультних, езотеричних , релігійних вчень. Головна мета - жити за рахунок інших, вішаючи локшину на вуха легковірним. А шоб грошва лилася бурхливим потоком - потрібні здібні проповідники. Потрібна вища школа словоблудія та мухлювання.
Основна наживка: вічне життя. Це - король усіх наживок, як опариш для рибалок. А навіщо те вічне життя, якщо й земного толком прожити не вмієш - відповіді немає.
Зайшла сусідка.
- Сашко, ти обіцяв мені капустину до борщу. Давай.
- Зачекайте трохи, хай дощ ущухне. Тоді піду на город.
- Нє, мені зараз треба!
- Вибачте, я ще кашляю після бронхіту. Через пару годин.
Пішла сусідка невдоволеною, а через певний час телефонує кум.
- Сашко, по твоємо городі якась сновида чалвпає, не доберу хто це.
Одягнув протихімічний плащ з капюшоном, узувся в гумові чоботи і гайда.
А на городі моя улюблена сусідка намагається вирвати з землі капустину. І таку дебелу, що ледь обома руками обхоптла. А сил вирвати немає, бо корінець вріс у землю на півметра, а лопату, аби підважити, взяти не дотумкала. Борсається, нещасна, пнеться з усіх сил, лається, а капустина не піддається.
- Одарко! Та хіба ж можна красти без дозволу господаря? - ревнув на вухо любительці качанистої.
Одарка від несподіванки зойкнула, підслизнулася і заорала носом у розкисий чорнозем.
- Цур тобі, пек, Сашко! Налякав до смерті. Мені на благе діло капустина потрібна. Не для себе.
- А, якщо не для себе, то так, можна й украсти. Причина і справді серйозна.
І пішов до хати протоптаною стежкою.
А уранці навідався до церкви. Правда, до служби не встиг, бо у корови затягнулися пологи, мав дати раду і телиці, і теляткові.
А віряни вже снідають біля церкви. Там у нас стіл зроблений, з навісом. Можна і поминки проводити не відходячи від "каси", і вшановувати святих.
- Давайте подякуємо Одарці Федорівні,- каже піп,- за ці чудові голубці, якими вона частує наше товариство. Вічного їй життя!
Люди підтримали цей чудовий тост, ковтнули по чарочці кагору і заплямкотіли ротами.
- Сашко,- гукає священник,- І ти сідай до нас. Ось, між мною і Одаркою є вільне місце.
Усівся, взяв в правицю виделку і на мить заплющив очі. І привидівся мені рай небесний. А в тому раю ходить Одарка і накладає в тарілки праведникам і святим голубці. І так вони гарно пахнуть....
А як розплюшив очі, то Одарки поруч вже не було. А над недогризеним голубцем на її тарілці кружляла зграя нахабних мух.

7.10.2022р.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-10-07 09:12:58
Переглядів сторінки твору 783
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (4.942 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.283 / 5.84)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.781
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.11.11 17:14
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Валерівна Кравчук (Л.П./Л.П.) [ 2022-10-08 18:42:19 ]
Філософська історія

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2022-10-23 12:45:45 ]
Так. І головне - правдива. Так вонео і було.