Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.03
11:58
Не віриться, що листя жовте
Говорить у тяжкім гріху
І в те, що невблаганні жорна
Все перетворять на труху.
Не віриться, що найдорожче
Впаде мінливості листом.
Побита, зношена дорога
Говорить у тяжкім гріху
І в те, що невблаганні жорна
Все перетворять на труху.
Не віриться, що найдорожче
Впаде мінливості листом.
Побита, зношена дорога
2026.04.03
05:54
Туман розвіявся, мов дим,
Поміж вербових віт
І плеск озерної води
Збудив півсонний світ.
Пахучих лілій аромат
Доносився, - просив
Вдихати зблизька благодать
Квітучої краси.
Поміж вербових віт
І плеск озерної води
Збудив півсонний світ.
Пахучих лілій аромат
Доносився, - просив
Вдихати зблизька благодать
Квітучої краси.
2026.04.02
19:59
Такі уже «трудяги» москалі,
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.
2026.04.02
16:17
Коли квітень тільки почався і дні неочікувано стали холодними і дощавими мене запросив у свою самотню хижку старий хайдзін, що підписує свої прозорі хоку іменем Ейєн-но Котокутобіто () і вирощує в своєму саду ожину. Ми пили чай, заварюючи заміть традиційн
2026.04.02
13:27
Відтисками, схожими на зліпки,
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки
Кроками нестримної ходи,
Де майбутні храми та осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки
Кроками нестримної ходи,
Де майбутні храми та осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.
2026.04.02
13:10
Пожовкле листя опадає,
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.
Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.
Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю
2026.04.02
09:43
У Житомирі незабаром з’явиться вулиця братів Шевчуків – Валерія та Анатолія, видатних письменників і видатних патріотів. Коли старший брат Анатолій був засуджений до п’яти років мордовських таборів, молодший брат Валерій не побоявся його провідати…
Бра
Бра
2026.04.02
05:50
До психолога звернулась
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.
2026.04.02
05:34
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.
Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.
Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати
2026.04.01
21:50
Думав про поїздки наші, в мустангу
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл
Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл
Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився
2026.04.01
20:47
Не шкодуй для радості
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.
2026.04.01
19:54
мені радісно терпко
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги
2026.04.01
13:53
Емігранту в далекій країні
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.
Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.
Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,
2026.04.01
13:52
Над тим хто суд чинити буде,
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?
Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?
Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові
2026.04.01
11:32
Схоже на те, що Ви спробували піднести читача одразу до "небесних шкіл", де пророки викладають щось середнє між метафізикою й профілактикою паніки. Вірш відкривається настільки урочисто, що хочеться зняти взуття і говорити пошепки. Але вже у другій ст
2026.03.31
21:55
Триноги поставили серед пустки*:
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Володимир Мельников (1951) /
Публіцистика
Злетів на небо видатний український музикант професор Анатолій Молотай
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Злетів на небо видатний український музикант професор Анатолій Молотай
Прямуючи 30 листопада 2022 року по слизькому тротуару Печерського району міста Києва мене зупинив сигнал мобільного телефону.
Телефонував Сергій Миколайович Золотарьов, в недалекому минулому диригент Національного президентського оркестру, який 3 жовтня 2004 року диригував оркестром в Національному палаці культури і мистецтв «Україна» під час проведення мого творчого вечору – благодійного заходу «Ми служимо народу України».
Як крижаною водою вилив мені на голову три слова: «Вчора помер Молотай». Попросив нагадати номери телефонів творчих друзів Анатолія Михайловича – заслуженого діяча мистецтв України Марциніва Олега Дмитровича та державного діяча, політика, голови наглядової ради Національного президентського оркестру, академіка Толстоухова Анатолія Володимировича.
Вранці, 1 грудня 2022 року зателефонував Валерій Анатолійович Молотай – достойний, турботливий син свого видатного батька - засновника та художнього керівника Національного президентського оркестру, професора Національної музичної академії України Анатолія Михайловича Молотая.
Валерій підтвердив сумну звістку, що 29 листопада 2022 року батька не стало. Причина смерті – ішемічна хвороба серця, яке раптово зупинилось імовірно через тромб.
Повідомив, що церемонія прощання відбудеться в п’ятницю 2 грудня з 13 до 14 години в ритуальній залі Лісового кладовища столиці України, що поблизу центрального входу.
Поховання розпочнеться з 14 години (84 р. 125-3-12).
Мимоволі прийшли та лягли на папері поетичні рядки, присвячені нашому дорогому другові та видатному митцю:
Пробач за все й у вічність відлітай…
Народжується зірка чи планета
Із назвою «Маестро Молотай»,
Як світоч духу, для людського злету!
Як білий птах, у вічність відлітай…
Мільярди літ тривати тому лету…
Відповідальний секретар наглядової ради
Національного президентського оркестру,
заслужений діяч мистецтв України
Володимир Миколайович Мельников
01-03.12.2022 року, м. Київ
Телефонував Сергій Миколайович Золотарьов, в недалекому минулому диригент Національного президентського оркестру, який 3 жовтня 2004 року диригував оркестром в Національному палаці культури і мистецтв «Україна» під час проведення мого творчого вечору – благодійного заходу «Ми служимо народу України».
Як крижаною водою вилив мені на голову три слова: «Вчора помер Молотай». Попросив нагадати номери телефонів творчих друзів Анатолія Михайловича – заслуженого діяча мистецтв України Марциніва Олега Дмитровича та державного діяча, політика, голови наглядової ради Національного президентського оркестру, академіка Толстоухова Анатолія Володимировича.
Вранці, 1 грудня 2022 року зателефонував Валерій Анатолійович Молотай – достойний, турботливий син свого видатного батька - засновника та художнього керівника Національного президентського оркестру, професора Національної музичної академії України Анатолія Михайловича Молотая.
Валерій підтвердив сумну звістку, що 29 листопада 2022 року батька не стало. Причина смерті – ішемічна хвороба серця, яке раптово зупинилось імовірно через тромб.
Повідомив, що церемонія прощання відбудеться в п’ятницю 2 грудня з 13 до 14 години в ритуальній залі Лісового кладовища столиці України, що поблизу центрального входу.
Поховання розпочнеться з 14 години (84 р. 125-3-12).
Мимоволі прийшли та лягли на папері поетичні рядки, присвячені нашому дорогому другові та видатному митцю:
Пробач за все й у вічність відлітай…
Народжується зірка чи планета
Із назвою «Маестро Молотай»,
Як світоч духу, для людського злету!
Як білий птах, у вічність відлітай…
Мільярди літ тривати тому лету…
Відповідальний секретар наглядової ради
Національного президентського оркестру,
заслужений діяч мистецтв України
Володимир Миколайович Мельников
01-03.12.2022 року, м. Київ
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Помер Блідар Валерій Микитович (12.11.1949-13.07.2024)"
• Перейти на сторінку •
"Земля Буковини прийняла навічно в свої обійми Василя Фольварочного"
• Перейти на сторінку •
"Земля Буковини прийняла навічно в свої обійми Василя Фольварочного"
Про публікацію
