Шановний пане Ляшкевич!

З Вашої мовчазної згоди, а може, й сприяння протягом тривалого часу мене буквально цькує Микола Погорєлов (Соболь). У хід йде все - і образи («лайно, паскуда, пень, виродок» тощо), і погрози.
Отже, йдеться про грубе порушення статті 28 Конституції України щодо неприпустимості приниження людської гідності, а також Вами же особисто затверджених правил поводження на порталі.
Коли я зрозумів, що на Вашу допомогу годі й чекати, то почав відстоювати свою гідність сам. Мова йде про мій серіал «Юркодар», який на різних порталах зібрав уже чималу читацьку аудиторію. До речі, в жодному випуску цього серіалу Ви не знайдете жодного образливого слова на адресу Соболя. Лише сміх! А це, звичайно, як влучно підмітив ще Гоголь, й дотепер найпотужніша зброя!
Та Ви, пане головний редактор, дали доручення заблокувати мої безневинні тексти на адресу Соболя, в яких навіть його ім‘я не названо.
Більше того, закрили сторінку Самослава Желіби - талановитого поета, антивоєнні твори якого розміщуються на урядовому порталі «Поезія Вільних», і порядної людини. До речі, пан Желіба - єдиний, хто не побоявся відкрито стати на мій захист! Проте закрили не Соболя - за постійне відверте хамство, а Желібу…
А мені було рекомендовано займатися суто літературною роботою… Та хіба пародія - не суто літературна робота?
І хіба вчорашній брудний вірш Соболя на мою адресу - це суто літературна робота?!
Ось такі подвійні стандарти панують, на превеликий жаль, на порталі. Одним можна все (і недаремно Соболь мені неодноразово заявляв: «Ми не таких тут ламали!»), а іншим одразу кляп - у горло!
Колеги по порталу висловлюють мені з приводу цього останнього, повторюю, брудного вірша Соболя щире обурення - і не стільки його зухвалою поведінкою, скільки Вашим, пане головний редактор, благословенням цього публічного хамства.
Але сьогодні - я, а хто - завтра?

Кілька слів про себе.

Ветеран апарату Верховної Ради України. Понад 20 років очолював редакційне управління. Один із редакторів тексту Конституції України. Заслужений журналіст України.
На восьмий день війни опублікував на російському порталі Проза. ру нарис «Украина в огне», де написав ті фрази («На мою землю пришла ВОЙНА» і «Сегодня я, этнический русский, проснулся УКРАИНЦЕМ»), за які мою сторінку було негайно заблоковано. Але цей текст одразу передрукавали видання різних країн.
Наразі мої антивоєнні твори публікуються в Україні, зокрема на урядовому порталі «Поезія Вільних», й у США. Навіть у рф проукраїнські сили підготували на мій вірш «Боль» (щодо варварства відносно Харкова) міні-фільм, а на вірш «Хвилина мовчання» - ілюстровану листівку.
Минулого року в День державного службовця у сесійній залі Українського парламенту я отримав чергову нагороду - Подяку Голови Верховної Ради. Моє фото крупним планом було розміщено на офіційному порталі ВР.

Пане головний редактор!
У разі блокування цього Листа або закриття моєї сторінки на порталі я буду змушений опублікувати його на інших літературних порталах і направити до урядових відомств України, що відповідають за дотримання свободи слова.

З повагою, Юрій ГУНДАРЄВ

11 квітня 2024 року