ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.30
22:48
Ти була красива, наче юна Геба*,
Як у поцілунку ніжному злились.
Заясніле, чисте нам відкрилось небо
Підняло на крилах у блакитну вись.
Далечінь вечірня пломеніла в тиші,
Як рожеві щічки, сяяли вогні.
В світлому багатті ми — найщасливіші --
Як у поцілунку ніжному злились.
Заясніле, чисте нам відкрилось небо
Підняло на крилах у блакитну вись.
Далечінь вечірня пломеніла в тиші,
Як рожеві щічки, сяяли вогні.
В світлому багатті ми — найщасливіші --
2024.04.30
14:02
Перенеслись у перше травня!!!
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…
2024.04.30
13:53
М-оя душа проникливо сприймає
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
2024.04.30
11:05
Ходить бісова невіра
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
2024.04.30
09:40
У розтині часу нам істини вже не знайти,
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
2024.04.30
09:33
Ти з дитинства не любиш усі ті кайдани правил.
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
2024.04.30
09:00
Росою осідає на волосся
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
2024.04.30
06:01
Так вперіщило зненацька,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
2024.04.29
23:07
Шепіт весни над містом
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
2024.04.29
13:58
Найважливіший перший крок…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
2024.04.29
12:22
Хочеш вірити в бога - вір.
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
2024.04.29
11:37
ІІ
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,
2024.04.29
07:54
Черевички мені дарував кришталеві. Як мрію.
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.
Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.
Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві
2024.04.29
07:50
Ось чути здалеку могутню мову лісу.
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.
Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.
Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,
2024.04.29
07:39
Ти взірець української дівчини.
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –
2024.04.29
05:28
Розкричалися ворони,
Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
2020.03.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Валентин Бендюг (1954) /
Публіцистика
Не нам за те їх судити
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Не нам за те їх судити
Не нам за те їх судити
Редакція Майстерень (М.К./М.К.) [ 2008-01-13 14:48:04]
Цікаво, чи публічно визнав свої помилки, і провини, наш нинішній "головний письменник" і простий депутат?
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2008-01-13 15:02:54]
А мені цікаво, що більше дошкуляє панству, - те, що ці люди писали і говорили тоді, а чи те, що вони роблять тепер?..
Редакція Майстерень (М.К./М.К.) [ 2008-01-13 15:21:38]
Якщо, шановний Валентине, ви в мене запитуєте, то мені просто цікаво, як можна поєднати минуле служіння із нинішнім, - це ж ніби дуже різні речі?
Так, важкі були часи. Або ти мав гинути, як Василь Стус. Або давати себе обманювати, і обманювати інших, так?
Якесь внутрішнє очищення потрібно було би пройти? Бо як без цього керувати спілкою письменників України? Керувати країною в Раді?
Ось Іван Дзюба не побоявся цього очищення, і викликає повагу. А нинішні керівники - Лубківський, Яворівський, Слабошпицький, інші - чи викликають повагу? Прикро...
Мене, пане Володимире, доля звела з Іваном Михайловичем ще за Союзу. Мав з ним кілька зустрічей, маю його книжку з дарчим написом. Запам’яталася наша прогулянка Києвом і бесіда біля Жовтневого палацу. Він мені розповів про історію написання «Інтернаціоналізму чи русифікації», про його арешт, про причину заміни тюрми засланням на завод, про так зване каяття, якого він у такому вигляді не писав, але яке було опубліковане у «Літературній Україні» (?) Бачився я з ним на установчій конференції ТУМу (тепер «Просвіта»), на перепохованні Василя Стуса, на установчому з’їзді НРУ… Він мені порадив, де можна опублікувати свої вірші (журнал «Жовтень» 1988 рік, №9) і гарно про них відгукнувся згодом. Дуже порядна людина, дай боже йому здоров’я!
Зауважте, що Іван Михайлович не осуджує ні Павличка, ні Яворівського, ні Лубківського… Ті, що сиділи за читання і розповсюдження його книжки (розповсюдження зводилося до того, що дав книжку прочитати товаришеві), теж не осуджують його за те «каяття». До речі, чомусь теперішні «інтелігентні люди» не протестували тоді проти писань Яворівського, Павличка, Драча. Протестував я проти публікацій в «Литературной газете» Володимира Бровченка та проти виступів на радіо Віталія Коротича. Але це закінчувалося тим, що до місцевого управління КГБ приходили копії листів, і працівники ідеологічного відділу УКГБ проводили зі мною «профілактичну роботу». Не хочу про це детально згадувати…
Але потім пан Коротич прислужився «перестройке», попрацював у Америці та й повернувся (як і ще дехто. зміни внесено за наполяганням Р.М. - автор) в Україну доживати віку. Не чув і від них я ні протестів тоді, ні каяття тепер. І не вимагаю. Здається, і ви вже у той час пішки під стіл не ходили, а ні приватно, ні публічно не судили тих, від кого тепер чекаєте покаяння. Мабуть, то справа їхньої совісті і каяття своє вони доводять теперішніми словами і ділами. Я нікого не ідеалізую, але не можу вимагати того, до чого кожна людина має дорости сама. Ось Борис Олійник ще недавно з Симоненком у одній партії був, але у моїх очах він був, найперше, українцем, який як умів і як смів та як розумів захищав Україну. Той самий Олійник колись першим на весь Союз захищав право використання Тризуба і синьо-жовтого прапора як національної символіки.
Валентин Бендюг. М.Хмельницький.
Редакція Майстерень (М.К./М.К.) [ 2008-01-13 14:48:04]
Цікаво, чи публічно визнав свої помилки, і провини, наш нинішній "головний письменник" і простий депутат?
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2008-01-13 15:02:54]
А мені цікаво, що більше дошкуляє панству, - те, що ці люди писали і говорили тоді, а чи те, що вони роблять тепер?..
Редакція Майстерень (М.К./М.К.) [ 2008-01-13 15:21:38]
Якщо, шановний Валентине, ви в мене запитуєте, то мені просто цікаво, як можна поєднати минуле служіння із нинішнім, - це ж ніби дуже різні речі?
Так, важкі були часи. Або ти мав гинути, як Василь Стус. Або давати себе обманювати, і обманювати інших, так?
Якесь внутрішнє очищення потрібно було би пройти? Бо як без цього керувати спілкою письменників України? Керувати країною в Раді?
Ось Іван Дзюба не побоявся цього очищення, і викликає повагу. А нинішні керівники - Лубківський, Яворівський, Слабошпицький, інші - чи викликають повагу? Прикро...
Мене, пане Володимире, доля звела з Іваном Михайловичем ще за Союзу. Мав з ним кілька зустрічей, маю його книжку з дарчим написом. Запам’яталася наша прогулянка Києвом і бесіда біля Жовтневого палацу. Він мені розповів про історію написання «Інтернаціоналізму чи русифікації», про його арешт, про причину заміни тюрми засланням на завод, про так зване каяття, якого він у такому вигляді не писав, але яке було опубліковане у «Літературній Україні» (?) Бачився я з ним на установчій конференції ТУМу (тепер «Просвіта»), на перепохованні Василя Стуса, на установчому з’їзді НРУ… Він мені порадив, де можна опублікувати свої вірші (журнал «Жовтень» 1988 рік, №9) і гарно про них відгукнувся згодом. Дуже порядна людина, дай боже йому здоров’я!
Зауважте, що Іван Михайлович не осуджує ні Павличка, ні Яворівського, ні Лубківського… Ті, що сиділи за читання і розповсюдження його книжки (розповсюдження зводилося до того, що дав книжку прочитати товаришеві), теж не осуджують його за те «каяття». До речі, чомусь теперішні «інтелігентні люди» не протестували тоді проти писань Яворівського, Павличка, Драча. Протестував я проти публікацій в «Литературной газете» Володимира Бровченка та проти виступів на радіо Віталія Коротича. Але це закінчувалося тим, що до місцевого управління КГБ приходили копії листів, і працівники ідеологічного відділу УКГБ проводили зі мною «профілактичну роботу». Не хочу про це детально згадувати…
Але потім пан Коротич прислужився «перестройке», попрацював у Америці та й повернувся (як і ще дехто. зміни внесено за наполяганням Р.М. - автор) в Україну доживати віку. Не чув і від них я ні протестів тоді, ні каяття тепер. І не вимагаю. Здається, і ви вже у той час пішки під стіл не ходили, а ні приватно, ні публічно не судили тих, від кого тепер чекаєте покаяння. Мабуть, то справа їхньої совісті і каяття своє вони доводять теперішніми словами і ділами. Я нікого не ідеалізую, але не можу вимагати того, до чого кожна людина має дорости сама. Ось Борис Олійник ще недавно з Симоненком у одній партії був, але у моїх очах він був, найперше, українцем, який як умів і як смів та як розумів захищав Україну. Той самий Олійник колись першим на весь Союз захищав право використання Тризуба і синьо-жовтого прапора як національної символіки.
Валентин Бендюг. М.Хмельницький.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію