ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.27
10:19
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
2024.04.27
09:25
Понівечена хата край села,
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
2024.04.27
08:53
Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
2024.04.27
08:49
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
2024.04.27
05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
2024.04.27
05:19
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
2024.04.26
23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олеся Кравчук /
Проза
Добраніч, медведику...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Добраніч, медведику...
Твоє “добраніч” мені на вушко перед сном і я вже точно знаю, що цієї ночі мене чекає лише безсоння. Ніяк не зможу заснути і згадуватиму твої тихі кроки по моїй кімнаті, міцні обійми твоїх рук та шалені цілунки наших уст. Мариться, що усе це спочатку чекало на мене під зорями місячних ночей – там, біля ставу, де ти призначав мені побачення. А згодом моя кімната вже стала нашою і кроки твоїх сірих буденних капців відлунювали майже у моїй душі. Зараз навіть не хочеться визнавати, що цю ідилію насправді малювала лише моя уява...
А тепер лише мобільний телефон твоїм голосом час від часу бажає мені перед сном надобраніч. Прикро, але я таки засинаю сама, обіймаючи медведика, якого колись купила на осінньому розпродажі іграшок тоді, коли у житті ще не було і натяку на тебе. Він, кудлатий, вже напевне знає всі мої злети і падіння, адже це тільки він вислуховував розповіді про них у свої бурі вушка. А коли в думках з’явився ти, мишко, здається, образився і вже ніколи після того не займав свого місця на сусідній з моєю подушці. Можливо, саме тому він надзвичайно здивувався, коли сьогодні увечері знову опинився тут, на кольорових простирадлах, поруч мене. Пухнатий довго принюхувався до запаху чужих парфумів, все ніяк не міг до них звикнути і запитально поглядав на мене, чекаючи на звичну сповідь у його вухо. Та що можу сказати у такі моменти? Що насправді мені дуже хороше з тим, хто часом лише телефоном бажає солодких снів і часто забуває про моє існування? Що його парфуми на моїй постелі – такий самий витвір моєї уяви, як і наші зустрічі під зоряним небом під крислатим деревцем щастя? Що його, втім, як часом і моя, вірність – ефимерне поняття, яке навряд чи комусь із нас знадобиться щодня і щогодини?
Відтак не кажу нічого і вибираю мовчанку. Та надовго мене не вистачає. У цьому винен медведик, адже він часом тицяє своїм вологим носом у мою щоку. Цілує мене і наче злизує кілька сльозинок, які невідомо чому і звідки з’вилися на обличчі. Він, бідолаха, не може побажати мені приємних сновидінь і хвилюється насправді через те, що я люблю його менше за тебе. Думає, що саме через оцю його безмовність... Заспокоюю малого, заколисуючи і голублячи опівночі. А коли мені здається, що він вже заснув, тихенько кілька разів шепочу “надобраніч” у його м’яке волохате вухо і мені здається, що то насправді ти говориш зі мною ніжними пухнастими словами на моїй подушці, які ніколи не вичерпаються...
А тепер лише мобільний телефон твоїм голосом час від часу бажає мені перед сном надобраніч. Прикро, але я таки засинаю сама, обіймаючи медведика, якого колись купила на осінньому розпродажі іграшок тоді, коли у житті ще не було і натяку на тебе. Він, кудлатий, вже напевне знає всі мої злети і падіння, адже це тільки він вислуховував розповіді про них у свої бурі вушка. А коли в думках з’явився ти, мишко, здається, образився і вже ніколи після того не займав свого місця на сусідній з моєю подушці. Можливо, саме тому він надзвичайно здивувався, коли сьогодні увечері знову опинився тут, на кольорових простирадлах, поруч мене. Пухнатий довго принюхувався до запаху чужих парфумів, все ніяк не міг до них звикнути і запитально поглядав на мене, чекаючи на звичну сповідь у його вухо. Та що можу сказати у такі моменти? Що насправді мені дуже хороше з тим, хто часом лише телефоном бажає солодких снів і часто забуває про моє існування? Що його парфуми на моїй постелі – такий самий витвір моєї уяви, як і наші зустрічі під зоряним небом під крислатим деревцем щастя? Що його, втім, як часом і моя, вірність – ефимерне поняття, яке навряд чи комусь із нас знадобиться щодня і щогодини?
Відтак не кажу нічого і вибираю мовчанку. Та надовго мене не вистачає. У цьому винен медведик, адже він часом тицяє своїм вологим носом у мою щоку. Цілує мене і наче злизує кілька сльозинок, які невідомо чому і звідки з’вилися на обличчі. Він, бідолаха, не може побажати мені приємних сновидінь і хвилюється насправді через те, що я люблю його менше за тебе. Думає, що саме через оцю його безмовність... Заспокоюю малого, заколисуючи і голублячи опівночі. А коли мені здається, що він вже заснув, тихенько кілька разів шепочу “надобраніч” у його м’яке волохате вухо і мені здається, що то насправді ти говориш зі мною ніжними пухнастими словами на моїй подушці, які ніколи не вичерпаються...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію