ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2025.12.27 14:02
Розмовляють гаслами й кліше
Спостерігачі та словороби.
Все для них однакової проби -
Куряче яйце чи Фаберже.

"Вір!", "Радій!", "Кохай!", "Кохай кохання!" -
Розмовляють гаслами й кліше.
Тільки їхня фраза: "Та невже?" -

Борис Костиря
2025.12.27 12:49
Страх нагадує кригу,
усепоглинаючу і всевладну.
Страх схожий
на безмежне царство зими.
Страх опутує людину
своїм павутинням,
нейронами непевності
та нейтронами зникомості.

Тетяна Левицька
2025.12.27 02:11
Боже, припини війну!
Знищи зброю на планеті!!!
Поклади її в труну
і сховай від злої смерті!

Хай настане врешті-решт
мир і спокій первозданний,
бо на кладовищі хрест

Іван Потьомкін
2025.12.26 22:33
Стільки народ мій мудрості втілив у приказки й прислів’я, що в дурнях залишатися якось уже й незручно. Ну, от хоча б: «Дозволь собаці лапу покласти на стіл,то він увесь захоче видертись». Або ж: «Зашморгом цей дивиться», «Добре говорить, а зле робить».

М Менянин
2025.12.26 22:25
Хоч родом з бувшого сторіччя,
хоч в розквіті в краю зима,
цілує вітерець обличчя
і ніжно-ніжно обійма.

Струна звучить в душі сердечно,
на подих вплинула сльоза,
тремтить в руці рука безпечна,

Світлана Пирогова
2025.12.26 17:24
Сніжить, світлішає у сірім світі.
Сніжинки витанцьовують у лад.
У дирижера- грудня певний такт.
Білішає примерзле з ночі віття.

Оновлення землі з старим графітом,
Бо справжній сніг, неначе чистий клад.
Сніжить, світлішає у сірім світі.

С М
2025.12.26 15:11
З віконня ковзнувши, стрибайте собі
Промінчики Місяця, ви є часткою снива
в якому (іще інший хтось-то, як ти)
й усміхнене сяєво киває згори

Стрибайте, промінчики, я знаю, я чув
ніби сходи небесні до пекла утечуть
і наша гординя – знамення падінь

Тетяна Левицька
2025.12.26 15:03
Приваблюють чужі жінки? —
Красиві, вишукані, свіжі,
одружені та незаміжні —
не доторкнутися руки.

В їх погляді і крутизна,
і незбагненність магнетична,
хода і усмішка незвична

Борис Костиря
2025.12.26 13:06
Лютий залишив мороз,
Наче відгомін погроз.

Навздогін штовхає сніг,
Ніби доленосний сміх.

Він з собою забере
Все нікчемне і старе.

Микола Дудар
2025.12.26 11:35
Хто на кого… проти кого…
Я навпроти, я за вас
Ви за мене і за Бога.
Я не проти, зробим пас.
А, ворота?.. Спільна квота.
Мій відрізок — мій ґешефт.
Хтось питає, чути: - Хто там?
«Хто» — той самий рикошет…

Артур Курдіновський
2025.12.26 09:27
Білий сніг - шепіт чорної ночі,
Безголоса симфонія грудня.
Несміливо сказати щось хоче
Тихий спогад - поламана лютня.

Німота безпорадної тиші.
Ніч мене, мов дитину гойдає.
Але руки святі, найрідніші

Євген Федчук
2025.12.25 18:48
Все хваляться по світу москалі,
Як героїчно предки воювали,
Як ворогів усіх перемагали.
Нема, мовляв, сильніших на землі,
Ніж москалі. І носяться із тим.
Роти всім «русофобам» закривають,
Які москальську «правду» не сприймають.
Уже всі вуха просвис

Ігор Шоха
2025.12.25 14:53
Феєричне колесо Ярила
покотило знову до весни,
тогою сріблястою укрило
ясла, де у сонмі таїни
народила Сина Діва-мати,
але людям нині не до свята.
На святій і праведній землі
убивають віру москалі

Борис Костиря
2025.12.25 14:03
Я іду крізь незміряне поле
Несходимих і вічних снігів.
Я шукаю вселенської волі,
Що не має стійких берегів.

Ген далеко у полі безмежнім
Постає споважнілий монах.
Він здолав маяки обережні

Віктор Кучерук
2025.12.25 09:09
Різдвяна зірочка ясніє
Понад оселями в імлі
І подає усім надію
На мир та радість на землі.
Вона одна з небес безкраїх
До нас з'явилася смерком
І крізь густу імлу вітає
Своїм світінням із Різдвом.

Ярослав Чорногуз
2025.12.25 08:06
Замерехтіли трояндові свічі,
Мов розлились аромати весни.
Ти подивилася ніжно у вічі,
Мов пелюстками усипала сни.

ПРИСПІВ:
Вечір кохання, вечір кохання,
Іскри, як зорі, летіли увись,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Чорнява Жінка (1965) / Проза

 Музыка про Сказку
Образ твору Тебе

(Под музыку DE|PHAZZ, альбом Death By Chocolate, композиция Nu Chic)
http://www.last.fm/music/De-Phazz/+videos/+1-NGKXtPs1Ixo

В этих лесах уже давно никто не охотится... Звери спокойно ходят и никого не боятся. Деревья стали очень большими, их кроны сомкнулись и погрузили лес в полутьму. Трава - темно-темно-зеленая- выросла очень высокая и густая. Кустарник переплелся и превратился в живую изгородь, которая не пропускает никого, ни одной живой души....
Только иногда слышно, как филин ухает по ночам или вздыхает какой-то большой зверь.
Но раньше... когда деревья еще были не такими, много лун тому назад, тут жили люди,
была деревня, люди ловили рыбу, ходили на охоту. И вот однажды пошли двое мужчин из деревни на охоту. Пошли и не вернулись, их больше никто никогда не видел. А потом стали исчезать другие люди, пока те, кто остались, не покинули эти места. И только старики неохотно рассказывают внукам, о чем тогда говорили люди. А говорили они вот о чем.....
Странный это был лес – без дорожек, которые обычно прокладывают люди. Дорожки сразу заростали. А по ночам из леса доносились какие-то странные звуки – не то песни, не то плач… и становилось от этих звуков очень не по себе…но никто никогда не видел их источника… А ведь он был…

***
… Ночь… очень тонкий, сине-бело-светящийся Месяц. Большие валуны, покрытые мхом,
зеленым и скользким. Поляна, вход на которую охраняют темные деревья, горит костер, вокруг которого то ли танцуют, то ли шаманят – ведьмы! Они то берутся за руки и ходят кругами вокруг костра, то поднимают руки к небу и поют что-то низкими грудными голосами. Они молоды и прекрасны: длинные черные блестящие волосы, яркие глаза-смальты, в которых горит непонятный и манящий огонь. У них белая кожа, на шеях - бусы из крупного красного агата. На руках – браслеты, позванивающие в такт движениям. Пламя от костра колышется и вздрагивает, искры снопами несутся в ночное небо, а ведьмы танцуют и поют, а может, плачут.
Они слышат человеческие голоса и знают, что если люди увидят их, то они (ведьмы) не смогут совершить свой ритуал до рассвета: они не смогут призвать Дух Ночи и умрут все.
Времени мало, скоро светает, люди совсем рядом. Что делать? И они принимают решение,
и в тот самый момент, когда на поляне появляются охотники, каждая из них превращается в животное или птицу. На глазах у охотников прекрасные молодые женщины одна за другой превратились в волка, филина, большую рысь. А самая младшая – в прекрасного белого Единорога с алмазным рогом.
Увидев это, люди бросились бежать, но не из лесу, а в лес. А ЛЕС всегда все зачищал,
вот и сейчас он восстановил себя. И люди исчезли…
И только раз в году, ночью, когда Месяц становится тонким и молодым, слышно, как плачет какая-то ночная птица и тяжело вздыхает грустный большой зверь…
А Дух Ночи так и не успел придти…
но…
самое удивительное, что именно в эту ночь на поляне сам по себе загорается костер,
и снова в ночное небо несутся искры, и слышен перезвон браслетов, и грустная песня о жизни, и о смерти, и о любви…….
…. И о любви….

***
В ином, цветном и звенящем мире, до сих пор гуляет по серебряным травам белый Единорог с алмазным рогом и его следы заростают лилиями. Лилии по ночам шепчутся с большими светлыми птицами, летающими над ними. Покой охраняет большое Озеро, прозрачное до самого дна. Единорог приходит туда пить и смотрит в воду своими яркими влажными глазами. А вода смотрит на него. Так они разговаривают, потому что разве нужны слова там, где они не нужны? Потом вода поднимается, как будто для поцелуя…
Приближалась ночь… На Поляне было тихо. Озеро уже спало, храня в своей прозрачной глубине тайну перевоплощений... Единорог прилег на сочную темно-зеленую траву и закрыл свои влажные яркие глаза, в которых всегда загорался странный магический огонь, когда он смотрел на Месяц… А на его прекрасном алмазном роге, сложив изящные крылья, спала бабочка. И улыбалась во сне.
Ей снилось Солнце…

Контекст : DE|PHAZZ, альбом Death By Chocolate, композиция Nu Chic


      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-08-14 04:51:23
Переглядів сторінки твору 2776
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.574 / 6  (4.967 / 5.57)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / 0  (4.968 / 5.57)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.781
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми ФЕНТЕЗІ
КАЗКИ
Автор востаннє на сайті 2018.09.20 11:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2008-08-14 05:49:20 ]
Люблю казки :-)

Ще більше- чарівні казки, а гарні чарівні казки про музику (!) їх так мало..
На межі сну і фантазійного відчуття що оце- прекрасне і неможливе- буде, йде сюди -
з тих берегів, де мандрує краще і вільніше уособлення душі, яке колись повертається
марится чи звучить з далекого щемом і тихою свіжістю, коли навіть не відоме що воно таке -
бажання прокидатися, -
воно так нечасто виринає, звучить, вабить, просвітлює, промовляє дитячим відчайдушно замріяним єством до тебе, про тебе, Тобі

що можна висловити ще..

Дякую



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-08-16 20:47:50 ]
Nothing impossible ...

:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-08-14 07:33:24 ]
А зворотне перетворення неможливе? :)
На жаль, музику я не чула. Але ніжність у творі відчула.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-08-16 20:42:38 ]
Дякую, Василинко, ви відчули головне :)