ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2025.12.17 14:01
Хмари чередою
Випасає вечір.
Не сумуй за мною
В темній порожнечі.

Маячіють миті,
Лиш зірки палають.
В небі оксамитнім

Борис Костиря
2025.12.17 12:49
Ніхто не йде до цієї
Богом забутої вулиці
у глибокій провінції.
Вона занесена листям,
пилом і снігами.
Вулиця міліє, як ріка
під час посухи.
Молодь виїжджає

Юрко Бужанин
2025.12.17 10:51
Сама себе обманюєш, кохана,
Вдаєш із себе леді ти залізну.
І демонструєш, надто аж старанно,
Що, мабуть, у твоєму віці пізно


Не те, щоб поринати в вир любови,
А просто саму думку допускати

Кока Черкаський
2025.12.17 00:04
Привіт! Мене звати Портос. Можете сміятися, я вже звик. Можете також задавати дурнуваті запитання на кшталт «А чому не Араміс чи Дартаньян», гадаєте ви перші? Таких персонажів із таким «тонким» почуттям гумору я за свої тридцять з гаком років зустр

Борис Костиря
2025.12.16 17:55
Після ерзац-замінників зими
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.

Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,

Сергій Губерначук
2025.12.16 13:22
Порадуй моє тіло – я готовий.
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.

Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові

Юлія Щербатюк
2025.12.16 13:21
Не спішіть серед шторму і злив
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".

Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.

Юрко Бужанин
2025.12.16 12:37
Дивлюся в небо — там зірки і вічність,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,

Артур Курдіновський
2025.12.16 12:21
Сувора Совість дивиться на мене,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.

Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,

Олександр Сушко
2025.12.16 10:42
Я - чарівник, слуга сяйних казок,
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.

МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги

Тетяна Левицька
2025.12.16 09:36
Буває, що чоловіки
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.

Віктор Кучерук
2025.12.16 06:08
Зима розквітла білизною
І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.

Володимир Бойко
2025.12.15 23:52
Недобре добро називати добром недобре. Кремлівські недомірки міряють світ своєю міркою. Ворожка ворогам ворожила вороже. Генії на гени не нарікають. Світило у світі недовго світило. Пан Баняк до банку поклав грошей банку. Одержимі своє о

Ярослав Чорногуз
2025.12.15 21:19
Теплом огорнута зима
Прийшла, нарешті, забілила
Цей світ чорнющий крадькома,
Поклала осінь у могилу.

Та раптом знов прийшла теплінь,
Лягла на плечі сніготалу.
Аж він од радості зомлів...

Тетяна Левицька
2025.12.15 20:55
Мій Боже, не лишай мене
одну на паперті юдолі.
Не все, мов злива промайне
у ніжних пелюстках магнолій.

За що не знаю, і мабуть,
я більш того не хочу знати,
залляла очі каламуть

Сергій СергійКо
2025.12.15 20:27
Ніч наповнена жахом,
Ще страшнішим за сон, –
Кров'ю вкрита і прахом.
Замінованим шляхом
Нас штовхають в полон.

Обгорілі кімнати
І відсутні дахи.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Чорнява Жінка (1965) / Проза

 Музыка про Сказку
Образ твору Тебе

(Под музыку DE|PHAZZ, альбом Death By Chocolate, композиция Nu Chic)
http://www.last.fm/music/De-Phazz/+videos/+1-NGKXtPs1Ixo

В этих лесах уже давно никто не охотится... Звери спокойно ходят и никого не боятся. Деревья стали очень большими, их кроны сомкнулись и погрузили лес в полутьму. Трава - темно-темно-зеленая- выросла очень высокая и густая. Кустарник переплелся и превратился в живую изгородь, которая не пропускает никого, ни одной живой души....
Только иногда слышно, как филин ухает по ночам или вздыхает какой-то большой зверь.
Но раньше... когда деревья еще были не такими, много лун тому назад, тут жили люди,
была деревня, люди ловили рыбу, ходили на охоту. И вот однажды пошли двое мужчин из деревни на охоту. Пошли и не вернулись, их больше никто никогда не видел. А потом стали исчезать другие люди, пока те, кто остались, не покинули эти места. И только старики неохотно рассказывают внукам, о чем тогда говорили люди. А говорили они вот о чем.....
Странный это был лес – без дорожек, которые обычно прокладывают люди. Дорожки сразу заростали. А по ночам из леса доносились какие-то странные звуки – не то песни, не то плач… и становилось от этих звуков очень не по себе…но никто никогда не видел их источника… А ведь он был…

***
… Ночь… очень тонкий, сине-бело-светящийся Месяц. Большие валуны, покрытые мхом,
зеленым и скользким. Поляна, вход на которую охраняют темные деревья, горит костер, вокруг которого то ли танцуют, то ли шаманят – ведьмы! Они то берутся за руки и ходят кругами вокруг костра, то поднимают руки к небу и поют что-то низкими грудными голосами. Они молоды и прекрасны: длинные черные блестящие волосы, яркие глаза-смальты, в которых горит непонятный и манящий огонь. У них белая кожа, на шеях - бусы из крупного красного агата. На руках – браслеты, позванивающие в такт движениям. Пламя от костра колышется и вздрагивает, искры снопами несутся в ночное небо, а ведьмы танцуют и поют, а может, плачут.
Они слышат человеческие голоса и знают, что если люди увидят их, то они (ведьмы) не смогут совершить свой ритуал до рассвета: они не смогут призвать Дух Ночи и умрут все.
Времени мало, скоро светает, люди совсем рядом. Что делать? И они принимают решение,
и в тот самый момент, когда на поляне появляются охотники, каждая из них превращается в животное или птицу. На глазах у охотников прекрасные молодые женщины одна за другой превратились в волка, филина, большую рысь. А самая младшая – в прекрасного белого Единорога с алмазным рогом.
Увидев это, люди бросились бежать, но не из лесу, а в лес. А ЛЕС всегда все зачищал,
вот и сейчас он восстановил себя. И люди исчезли…
И только раз в году, ночью, когда Месяц становится тонким и молодым, слышно, как плачет какая-то ночная птица и тяжело вздыхает грустный большой зверь…
А Дух Ночи так и не успел придти…
но…
самое удивительное, что именно в эту ночь на поляне сам по себе загорается костер,
и снова в ночное небо несутся искры, и слышен перезвон браслетов, и грустная песня о жизни, и о смерти, и о любви…….
…. И о любви….

***
В ином, цветном и звенящем мире, до сих пор гуляет по серебряным травам белый Единорог с алмазным рогом и его следы заростают лилиями. Лилии по ночам шепчутся с большими светлыми птицами, летающими над ними. Покой охраняет большое Озеро, прозрачное до самого дна. Единорог приходит туда пить и смотрит в воду своими яркими влажными глазами. А вода смотрит на него. Так они разговаривают, потому что разве нужны слова там, где они не нужны? Потом вода поднимается, как будто для поцелуя…
Приближалась ночь… На Поляне было тихо. Озеро уже спало, храня в своей прозрачной глубине тайну перевоплощений... Единорог прилег на сочную темно-зеленую траву и закрыл свои влажные яркие глаза, в которых всегда загорался странный магический огонь, когда он смотрел на Месяц… А на его прекрасном алмазном роге, сложив изящные крылья, спала бабочка. И улыбалась во сне.
Ей снилось Солнце…

Контекст : DE|PHAZZ, альбом Death By Chocolate, композиция Nu Chic


      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-08-14 04:51:23
Переглядів сторінки твору 2765
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.574 / 6  (4.967 / 5.57)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / 0  (4.968 / 5.57)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.781
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми ФЕНТЕЗІ
КАЗКИ
Автор востаннє на сайті 2018.09.20 11:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2008-08-14 05:49:20 ]
Люблю казки :-)

Ще більше- чарівні казки, а гарні чарівні казки про музику (!) їх так мало..
На межі сну і фантазійного відчуття що оце- прекрасне і неможливе- буде, йде сюди -
з тих берегів, де мандрує краще і вільніше уособлення душі, яке колись повертається
марится чи звучить з далекого щемом і тихою свіжістю, коли навіть не відоме що воно таке -
бажання прокидатися, -
воно так нечасто виринає, звучить, вабить, просвітлює, промовляє дитячим відчайдушно замріяним єством до тебе, про тебе, Тобі

що можна висловити ще..

Дякую



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-08-16 20:47:50 ]
Nothing impossible ...

:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-08-14 07:33:24 ]
А зворотне перетворення неможливе? :)
На жаль, музику я не чула. Але ніжність у творі відчула.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-08-16 20:42:38 ]
Дякую, Василинко, ви відчули головне :)