ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.01
17:52
Червоними слізьми країна плаче,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
2024.05.01
17:10
Будь такою, яка ти нині є.
Я подібних тобі жінок,
Хай вже скроні взялися інеєм,
Ще не бачив, мій свідок – Бог!
Будь земною і будь небесною…
Нероздільні «краса» і «ти»,
Наче Бог сполучив тебе з нею
Як синоніми… Будь завжди
Я подібних тобі жінок,
Хай вже скроні взялися інеєм,
Ще не бачив, мій свідок – Бог!
Будь земною і будь небесною…
Нероздільні «краса» і «ти»,
Наче Бог сполучив тебе з нею
Як синоніми… Будь завжди
2024.05.01
12:38
Не говори мені про те,
що заблукала в падолисті,
і що проміння золоте
вже дотліває в хмарній висі.
Що відцвіли в моїм саду
весняні крокуси й тюльпани.
Лимонне сонце у меду
що заблукала в падолисті,
і що проміння золоте
вже дотліває в хмарній висі.
Що відцвіли в моїм саду
весняні крокуси й тюльпани.
Лимонне сонце у меду
2024.05.01
10:27
«На кремені вирослий колос...»
Отак системі на догоду назвав поет предивний край,
Де чорнозем, ліси і води, й багаті надра Господь дав...
Благословенний край, з якого лиш висотували жили...
Ще й досьогодні дивно, як люди в ньому вижили?
...Страшна
Отак системі на догоду назвав поет предивний край,
Де чорнозем, ліси і води, й багаті надра Господь дав...
Благословенний край, з якого лиш висотували жили...
Ще й досьогодні дивно, як люди в ньому вижили?
...Страшна
2024.05.01
08:57
Вранішні роси - цнотливості роси
З блиском перлинним в шовковій траві.
Свіжі, розкішні, розніжено-босі.
Розсипи щедрості звабно-живі.
Дерево кожне вкрите краплистими,
Кущ росянисто зомлів у саду.
Мов із пацьорок скотилось намисто,
З блиском перлинним в шовковій траві.
Свіжі, розкішні, розніжено-босі.
Розсипи щедрості звабно-живі.
Дерево кожне вкрите краплистими,
Кущ росянисто зомлів у саду.
Мов із пацьорок скотилось намисто,
2024.05.01
05:52
Небо грайливими хмарами
місто велике розбудить.
Ніч сон утримує чарами.
Гей! Прокидайтеся, люди!
Мружиться киця на сонечку,
божа корівка п’є роси,
щастя нехай тобі, донечко,
ранок травневий приносить.
місто велике розбудить.
Ніч сон утримує чарами.
Гей! Прокидайтеся, люди!
Мружиться киця на сонечку,
божа корівка п’є роси,
щастя нехай тобі, донечко,
ранок травневий приносить.
2024.05.01
05:27
Усе чіткіше кожен крок
Її вбачаю всюди знову, –
Горять тюльпани, а бузок
Яріє світлом світанковим.
Стає гучніше спів птахів
І сонце дужче припікає, –
Мов несподівано забрів
Услід за юною до раю.
Її вбачаю всюди знову, –
Горять тюльпани, а бузок
Яріє світлом світанковим.
Стає гучніше спів птахів
І сонце дужче припікає, –
Мов несподівано забрів
Услід за юною до раю.
2024.05.01
05:24
На білий сніг стікає з ліхтарів
Вечірній промінь тьмяно-бурштиновий.
Скрізь тихо. Ані звука, ані слова...
Я десь далеко чую дивний спів.
Одне життя, а в ньому - сто життів...
Незрозуміла, потойбічна мова...
Мене так зустрічає ніч зимова...
Вечірній промінь тьмяно-бурштиновий.
Скрізь тихо. Ані звука, ані слова...
Я десь далеко чую дивний спів.
Одне життя, а в ньому - сто життів...
Незрозуміла, потойбічна мова...
Мене так зустрічає ніч зимова...
2024.04.30
22:48
Ти була красива, наче юна Геба*,
Як у поцілунку ніжному злились.
Заясніле, чисте нам відкрилось небо
Підняло на крилах у блакитну вись.
Далечінь вечірня пломеніла в тиші,
Як рожеві щічки, сяяли вогні.
В світлому багатті ми — найщасливіші --
Як у поцілунку ніжному злились.
Заясніле, чисте нам відкрилось небо
Підняло на крилах у блакитну вись.
Далечінь вечірня пломеніла в тиші,
Як рожеві щічки, сяяли вогні.
В світлому багатті ми — найщасливіші --
2024.04.30
14:02
Перенеслись у перше травня!!!
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…
2024.04.30
13:53
М-оя душа проникливо сприймає
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
2024.04.30
11:05
Ходить бісова невіра
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
2024.04.30
09:40
У розтині часу нам істини вже не знайти,
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
2024.04.30
09:33
Ти з дитинства не любиш усі ті кайдани правил.
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
2024.04.30
09:00
Росою осідає на волосся
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
2024.04.30
06:01
Так вперіщило зненацька,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Сидь /
Проза
Експромт на пленері
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Експромт на пленері
Майор Ізюмкін поважно походжав взад-вперед по коридору, заклавши руки за спину. Його нові шкіряні чоботи приємно поскрипували. Саме в такий спосіб йому думалось найкраще.
А подумати було над чим. Через два дні – річниця Перемоги і в частину завітають поважні гості - генерали та полковники, при чому, і це йому видавалось чомусь найстрашнішим, з усім свої почтом, тобто з своїми жінками! Він час від часу зупинявся і милувався роботою молодшого сержанта Яреми – штабіста, художника по професії. ″Ярйома″ , так прозвали його, уміло вихоплював з тазіка ″Гірчичника″, квадратну картонку розміром з велику плитку, з відбитком суміші олійних фарб, які він швидкими і хаотичними рухами розмішував на поверхні солярки. Зімітована таким чином мармурова плитка висушувалась і приклеювалась до стіни. Звичайно для нього – Великого Маестро це було все одно що зернятка лузгати, просто забава щоб відволіктись. Відволіктись від неминучих і нав’язливих думок про те скільки ще залишилось до ″Дємбєля″, до дому.
Та він не вішав носа і вмів себе потішити хоча б і думкою або якоюсь фантазією. Тим більше, що завтра з самого ранку він приступав з групою помічників до незвичайного завдання – швидкого озеленення території в будь який спосіб. Найбільше його втішала думка про те, що , крім посадки свіжозрубаних і швидкодоставлених ялинок, потрібно буде малювати ще й траву і листя дерев в зелені кольори! З яким задоволенням він розмалював би не тільки траву, дерева, паркани і сірий плац цієї сумної території у всі кольори райдуги а й увесь офіцерський склад і в першу чергу – цього прискіпливого і вредного Майора Ізюмкіна.
Але навіть не це найбільше мордувало його, не давало спокою ні в день ні вночі, як справжньому Маестро пензля. З уст комбата якось дивно прозвучала фраза про свинарник, який був на території їхньої частини і давав змогу вижити бідним солдатам в цей економічно важкий для держави час. Про свинарник та його мешканців. Він назвав їх брудними тварюками, вилаявся трьохповерховим і в кінці обізвав їх свинями, безладно махаючи руками. При цьому його фейс, схожий на пляцок сирого тіста став буряковим. Майор явно не міг владнати з собою. Який зміст комбат вкладав в ці слова? Адже він назвав свиней – свинями! Що він хотів цим сказати?
-Ярьома, блін. Да зроби шото з тими тварюками, ти ж художник.
Маестро, так ска-ать.
-Буде зроблено та-ариш майор! Випалив тоді Ярема, хоча ще й гадки немав що саме робити.
-Та мені потрібно крім зеленої фарби, ще й інші кольори. І це може бути лише експромт, товариш майор, часу маловато.
Зауважив винувато Ярема.
-Да бери ти всьо шо єсть на складі і роби свій ″ескромт″ і помошніков дам.
-Окей! Вирвалось в Яреми. Та на його велике здивування майор лише наморщив лоба і промовчав на це не Уставне вражеське слово.
Думка про те, що йому дають свинарник для Арту була незбагненно хвилююча і могутніша за будь що пережите досі. Це млосне, десь глибоко в нижній чакрі почуття, теплими хвилями піднімалось все вище і вище і заставляло серце калатати. Він відчував справжнє творче піднесення!
Не кожному митцю в житті випадає такий шанс. Ідеї вихором проносились в голові, якій Ярема дав команду – працювати. Але вони були як потік води, як паралельні світи, що проносились поруч. Насправді він вже інтуїтивно відчував цю картину живого свин-Арту, він бачив її! І нічого не треба було вигадувати.
І ось настав цей день. Ярьома був змордований, невиспаний та - щасливий. Він здалеку слідував за делегацією, що поважною юрбою прямувала до свинарника. Щодо Майора Ізюмкіна то він був не в захваті від порушення графіка мєроприятій, тим більше що сам не встиг перевірити готовність цього об’єкта. Він то й діло що забігав то зліва то справа він головних персон генерала Кувалова з дружиною і дочкою, полковніка Осипова з жінкою та їх почтом, взахльоб розказуючи про успіхи в бойовій і стройовій підготовці бойцов і ніяк не міг сховати своє хвилювання.
І раптом святковий натовп високоповажних гостей зупинився і остовпів. В Майора Ізюмкіна пішли дрижки по тілу і почали підкошуватись ноги. Він не знав радіти йому чи плакати. Зграя найлютіших матюків і прокльонів заклинили в горлянці і він зблід. Запанувала глибока гробова тиша, яку порушував лиш радісний хрюкіт свиней, яких без команди раптом випустив днєвальний солдат зі свинарника, порахувавши що саме час.
Ярьома торжествував! Який Арт! Яка жива картина! Він був на сьомому небі. Все співпадало і час і місце і головні персонажі цього дійства. ″Сріблясті воїни виходять на парад″ - подумав сяючи Маестро. Перед гостями постала незвичайна картина схожа на фантастичний сон. Паркан свинарника, який як прапор майорів навколо був пофарбований в яскравий червоний колір а сам свинарник рябів усіма кольорами райдуги мов вибухами салютів. З воріт виходило велике стадо пофарбовних в сріблястий колір свиней, які сяяли і чудесно виблискували своїми черевцами і пятачками на яскравому вранішньому сонці. Свинки і підсвинки весело повизгуючи наввипередки рвались вперед, випацькуючись в багнюці.
-Це товарищи офіцери наша хозяйствєнна частина. Нарешті прорвало Ізюмкіна. Який оторопівши не міг вже більше нічого додати.
Та й не надіявся великий маестро Ярьома що ці огрубілі від методичної і одноманітної роботи душі по справжньому оцінять його ″експромт на пленері″. Блаженство і душевна насолода, які він переживав були набагато сильнішими за всі незгоди військової служби та думки про 216 днів до дємбєля.
А подумати було над чим. Через два дні – річниця Перемоги і в частину завітають поважні гості - генерали та полковники, при чому, і це йому видавалось чомусь найстрашнішим, з усім свої почтом, тобто з своїми жінками! Він час від часу зупинявся і милувався роботою молодшого сержанта Яреми – штабіста, художника по професії. ″Ярйома″ , так прозвали його, уміло вихоплював з тазіка ″Гірчичника″, квадратну картонку розміром з велику плитку, з відбитком суміші олійних фарб, які він швидкими і хаотичними рухами розмішував на поверхні солярки. Зімітована таким чином мармурова плитка висушувалась і приклеювалась до стіни. Звичайно для нього – Великого Маестро це було все одно що зернятка лузгати, просто забава щоб відволіктись. Відволіктись від неминучих і нав’язливих думок про те скільки ще залишилось до ″Дємбєля″, до дому.
Та він не вішав носа і вмів себе потішити хоча б і думкою або якоюсь фантазією. Тим більше, що завтра з самого ранку він приступав з групою помічників до незвичайного завдання – швидкого озеленення території в будь який спосіб. Найбільше його втішала думка про те, що , крім посадки свіжозрубаних і швидкодоставлених ялинок, потрібно буде малювати ще й траву і листя дерев в зелені кольори! З яким задоволенням він розмалював би не тільки траву, дерева, паркани і сірий плац цієї сумної території у всі кольори райдуги а й увесь офіцерський склад і в першу чергу – цього прискіпливого і вредного Майора Ізюмкіна.
Але навіть не це найбільше мордувало його, не давало спокою ні в день ні вночі, як справжньому Маестро пензля. З уст комбата якось дивно прозвучала фраза про свинарник, який був на території їхньої частини і давав змогу вижити бідним солдатам в цей економічно важкий для держави час. Про свинарник та його мешканців. Він назвав їх брудними тварюками, вилаявся трьохповерховим і в кінці обізвав їх свинями, безладно махаючи руками. При цьому його фейс, схожий на пляцок сирого тіста став буряковим. Майор явно не міг владнати з собою. Який зміст комбат вкладав в ці слова? Адже він назвав свиней – свинями! Що він хотів цим сказати?
-Ярьома, блін. Да зроби шото з тими тварюками, ти ж художник.
Маестро, так ска-ать.
-Буде зроблено та-ариш майор! Випалив тоді Ярема, хоча ще й гадки немав що саме робити.
-Та мені потрібно крім зеленої фарби, ще й інші кольори. І це може бути лише експромт, товариш майор, часу маловато.
Зауважив винувато Ярема.
-Да бери ти всьо шо єсть на складі і роби свій ″ескромт″ і помошніков дам.
-Окей! Вирвалось в Яреми. Та на його велике здивування майор лише наморщив лоба і промовчав на це не Уставне вражеське слово.
Думка про те, що йому дають свинарник для Арту була незбагненно хвилююча і могутніша за будь що пережите досі. Це млосне, десь глибоко в нижній чакрі почуття, теплими хвилями піднімалось все вище і вище і заставляло серце калатати. Він відчував справжнє творче піднесення!
Не кожному митцю в житті випадає такий шанс. Ідеї вихором проносились в голові, якій Ярема дав команду – працювати. Але вони були як потік води, як паралельні світи, що проносились поруч. Насправді він вже інтуїтивно відчував цю картину живого свин-Арту, він бачив її! І нічого не треба було вигадувати.
І ось настав цей день. Ярьома був змордований, невиспаний та - щасливий. Він здалеку слідував за делегацією, що поважною юрбою прямувала до свинарника. Щодо Майора Ізюмкіна то він був не в захваті від порушення графіка мєроприятій, тим більше що сам не встиг перевірити готовність цього об’єкта. Він то й діло що забігав то зліва то справа він головних персон генерала Кувалова з дружиною і дочкою, полковніка Осипова з жінкою та їх почтом, взахльоб розказуючи про успіхи в бойовій і стройовій підготовці бойцов і ніяк не міг сховати своє хвилювання.
І раптом святковий натовп високоповажних гостей зупинився і остовпів. В Майора Ізюмкіна пішли дрижки по тілу і почали підкошуватись ноги. Він не знав радіти йому чи плакати. Зграя найлютіших матюків і прокльонів заклинили в горлянці і він зблід. Запанувала глибока гробова тиша, яку порушував лиш радісний хрюкіт свиней, яких без команди раптом випустив днєвальний солдат зі свинарника, порахувавши що саме час.
Ярьома торжествував! Який Арт! Яка жива картина! Він був на сьомому небі. Все співпадало і час і місце і головні персонажі цього дійства. ″Сріблясті воїни виходять на парад″ - подумав сяючи Маестро. Перед гостями постала незвичайна картина схожа на фантастичний сон. Паркан свинарника, який як прапор майорів навколо був пофарбований в яскравий червоний колір а сам свинарник рябів усіма кольорами райдуги мов вибухами салютів. З воріт виходило велике стадо пофарбовних в сріблястий колір свиней, які сяяли і чудесно виблискували своїми черевцами і пятачками на яскравому вранішньому сонці. Свинки і підсвинки весело повизгуючи наввипередки рвались вперед, випацькуючись в багнюці.
-Це товарищи офіцери наша хозяйствєнна частина. Нарешті прорвало Ізюмкіна. Який оторопівши не міг вже більше нічого додати.
Та й не надіявся великий маестро Ярьома що ці огрубілі від методичної і одноманітної роботи душі по справжньому оцінять його ″експромт на пленері″. Блаженство і душевна насолода, які він переживав були набагато сильнішими за всі незгоди військової служби та думки про 216 днів до дємбєля.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію