ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.06
14:26
Мовчить триклятий сюзерен,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
2024.05.06
09:56
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
2024.05.06
09:25
Слова для пісні від імені чоловіка)
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
2024.05.06
06:23
Уже від ранку й дотемна
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
2024.05.06
02:08
Сказав їм Воїн: "Слава Україні!"
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
2024.05.06
00:12
Не зважай. Так нерідко трапляється у житті. Силоміць не закохують. Ще не зумів ніхто це заперечити… Щастя – то казка на DVD. Там вино почуттів – тут у мене суцільний оцет. Не зважай. Хай лисиця-кохання мене гризе, як спартанця, чий образ пригадую все ч
2024.05.05
20:48
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
2024.05.05
20:09
П'ять речень
Як утворилася наша ватага і на чому трималася? - одним реченням сформулювати непросто. Скажу так: і звичайнісінький працівник рибного господарства, і пихатий податківець з братами, і я - досвідчений пройдисвіт - усі ми гарно проводили ч
2024.05.05
18:39
Пасха
Якщо хрестять немовля - це злочин. Хрещення вважається нелегітимним, оскільки людина не може сказати навіть слова проти.
Якщо хрестять неповнолітню дитину - це злочин, оскільки дитина не розуміє куди її ведуть. І навіщо. Просто традиція така
2024.05.05
13:01
Коли хтось дива подивитись захотів.
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько
2024.05.05
10:55
Не зупинялось сонце ще три довгі роки,
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич
2024.05.05
02:04
І буде осінь. А мене не буде.
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!
Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!
Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?
2024.05.05
00:09
Я далеко не Рильський і не Тарас.
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.
Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.
Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл
2024.05.04
13:30
Відверті слова не повторюю двічі.
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.
Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.
Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,
2024.05.04
12:17
сонечко, це кохання
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак
2024.05.04
11:44
Кислянець, квасок, киселик –
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.
Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.
Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іда Хво /
Проза
самонівечення
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
самонівечення
- а що в тебе болить? конкретно!
- не знаю. може, шлунок. хоч тягне ніби в груди.
- так. ясно. зніми футболку.
я зняв
- послухаєм, - лікар слухав серце. - якийсь ритм незрозумілий. іди зроби кардіограму.
я пішов. зробили
- подивимось. нічого не розумію. абсолютно нічого. так, треба рентген. іди - рентген грудей.
я пішов. зробили
- що там? ага, ага... рідкісна хвороба.
- що там, лікарю?
- паразитична іпохондрія, я думаю.
- що це?
- вас останнім часом усе гнітить, правда ж?
- так
- а якого кольору хрест на моєму халаті?
- темно-сірий
- ага. а мій халат?
- світло-сірий.
- ясно. паразитична іпохондрія - це дуже рідкісний різновид морально-фізичного розладу. тобто моральний розлад знаходить втілення у фізичному. як ти думаєш, скільки у тебе сердець?
- я не знаю. здається, одне, але велике і обважніле
- давай-но зробимо тест. звичайний психлогічний тест. я показуватиму тобі малюнки, а ти, не задумуючись, кажи, що ти бачиш
- добре.
лікар дістав кілька картинок. він показав першу:
- вбивство, - сказав я одразу і лише потім побачив, що хлопець на малюнку не душить, а обіймає дівчину. друга картинка: - зрада! - лише потім я побачив, що на картинці просто намальовано три людини, без будь-яких емоцій на обличчі.
- ясно. остання картинка
- серце!!! - радісно вигукнув я, проте на картинці насправді була велика темно-коричнева жаба. - серце, лікарю...
- Боже...
- змію!!! дайте змію!!! поки я хочу!!! поки не пізно!!!
- даю! так, зараз, - лікар почав метушитися і перекидати все у пошуках малюнку змії.
- серце!.. болить, - застогнав я.
- терпи! - кричав лікар і шукав малюнок. - є! дивись!!! вона її з'їсть!!!дивись сюди!!! - волав лікар
я поглянув.
- це просто дим від сигарети, лікарю. мені потрібна справжня змія. - простогнав я
- але ж це...- занепокоївся лікар, - це ж грімуча змія. подивися їй в очі! хутко
я поглянув. страшний біль обпік мене зсередини. груди почервоніли. я зігнувся від болю, але не спускав очей зі змії.
- лікарю, - простогнав я. - помираю... помираю... не витримаю
- дозволь їй вбити жабу!!! дозволь знищити твій біль
- це не біль!!! - закричав я. - вона не болить. це змія. вона мене кусає. а-ай!!! - кричав я
- ні. це жаба. вона вчепилася так глибоко, що доводиться її віддирати. довірся змії!!! повір змії...
я знепритомнів.
***
- прокинувся нарешті, - почув я, але нічого не зрозумів. - вставай. - якийсь чоловік у білому халаті з червоним хрестом підвів мене з землі.
- ккууууааааа!!! - сказав я
- що?
- уаа-куааа! - ще раз подякував я.
- о Боже... - незнайомець сів
- уааааа, - погодився я
- не знаю. може, шлунок. хоч тягне ніби в груди.
- так. ясно. зніми футболку.
я зняв
- послухаєм, - лікар слухав серце. - якийсь ритм незрозумілий. іди зроби кардіограму.
я пішов. зробили
- подивимось. нічого не розумію. абсолютно нічого. так, треба рентген. іди - рентген грудей.
я пішов. зробили
- що там? ага, ага... рідкісна хвороба.
- що там, лікарю?
- паразитична іпохондрія, я думаю.
- що це?
- вас останнім часом усе гнітить, правда ж?
- так
- а якого кольору хрест на моєму халаті?
- темно-сірий
- ага. а мій халат?
- світло-сірий.
- ясно. паразитична іпохондрія - це дуже рідкісний різновид морально-фізичного розладу. тобто моральний розлад знаходить втілення у фізичному. як ти думаєш, скільки у тебе сердець?
- я не знаю. здається, одне, але велике і обважніле
- давай-но зробимо тест. звичайний психлогічний тест. я показуватиму тобі малюнки, а ти, не задумуючись, кажи, що ти бачиш
- добре.
лікар дістав кілька картинок. він показав першу:
- вбивство, - сказав я одразу і лише потім побачив, що хлопець на малюнку не душить, а обіймає дівчину. друга картинка: - зрада! - лише потім я побачив, що на картинці просто намальовано три людини, без будь-яких емоцій на обличчі.
- ясно. остання картинка
- серце!!! - радісно вигукнув я, проте на картинці насправді була велика темно-коричнева жаба. - серце, лікарю...
- Боже...
- змію!!! дайте змію!!! поки я хочу!!! поки не пізно!!!
- даю! так, зараз, - лікар почав метушитися і перекидати все у пошуках малюнку змії.
- серце!.. болить, - застогнав я.
- терпи! - кричав лікар і шукав малюнок. - є! дивись!!! вона її з'їсть!!!дивись сюди!!! - волав лікар
я поглянув.
- це просто дим від сигарети, лікарю. мені потрібна справжня змія. - простогнав я
- але ж це...- занепокоївся лікар, - це ж грімуча змія. подивися їй в очі! хутко
я поглянув. страшний біль обпік мене зсередини. груди почервоніли. я зігнувся від болю, але не спускав очей зі змії.
- лікарю, - простогнав я. - помираю... помираю... не витримаю
- дозволь їй вбити жабу!!! дозволь знищити твій біль
- це не біль!!! - закричав я. - вона не болить. це змія. вона мене кусає. а-ай!!! - кричав я
- ні. це жаба. вона вчепилася так глибоко, що доводиться її віддирати. довірся змії!!! повір змії...
я знепритомнів.
***
- прокинувся нарешті, - почув я, але нічого не зрозумів. - вставай. - якийсь чоловік у білому халаті з червоним хрестом підвів мене з землі.
- ккууууааааа!!! - сказав я
- що?
- уаа-куааа! - ще раз подякував я.
- о Боже... - незнайомець сів
- уааааа, - погодився я
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію