ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
2021.12.12
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
2017.03.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Микола Блоха /
Рецензії
Вечер поэзии.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Вечер поэзии.
Вечер поэзии.
Вчера 23.03.09 г. Сходил на вечер поэзии в доме художников на Львовской площади, город Киев. А сейчас утро без чего-то шесть, и я не могу понять своё отношение к вчерашнему вечеру…
Странное чувство, которое состоит из смеси от восторга до грусти. Восторг от того, что я не смогу так прочитать свой стих, как это делали участники на сцене, и не потому, что я не на сцене, просто я не знаю если в моём творчестве, что-то что можно было так прочитать. А я сейчас утром сижу и не верю себе, но мне нравится, что я чего-то не могу, как это может быть? Возможно это потому, что я два часа был в другом мире, о котором мечтал мой герой из рассказа «Прогулка», хотя эти два часа всего лишь подтвердили мнение моего героя. И от этого грустно так вот почему сменяется грустью восторг, поэзия действительно мало, кому нужна, причина грусти в том, что вечер был великолепен, но это был не вечер, а просто выступление нескольких авторов, и есть чёткое разделение на зал и сцену, и напоминало просто отчётный концерт. Таким образом, перечёркивая все слова, о желании чтобы поэзия стала на ноги, а не просто три четыре человека прочитали пару строчек, а зал из друзей и знакомых похлопал. Да хлопать было за, и было что, но вечер не получился он был сух, поскольку в зале не было тех, кто сам пишет. А я не в счёт вить я не пишу стихи, просто коротаю время и изливаю боль.
Чтобы я изменил в таком мероприятии? – сделал бы его действительно вечером поэзии, в котором предложил поучаствовать, в вечере и прочитать стих который больше всего нравится, дав возможность высказать любителям поэзии эмоции о любви к поэзии.
Что это даст? – объединение зала и сцены, поскольку для того чтобы поднять поэзию, не надо просить о приходе в зал своих, и довольно говорить что сегодня на больше народа чем прошлый раз. Поскольку ценны были только такие как я которые пришли сами, и именно на поэзию. А наш брат если к нему относится с уважением, он может сделать то, что не смогут сделать множество знакомых.
Было ли мною замечено не уважение ко мне? – да перед началом вечера, Михаил разговаривал с друзьями, и я с ним перемолвился несколько слов, суть в том, что поговорить можно после концерта, при этом после концерта, а назвать можно это только так. Я подошёл к нему, и его фраза меня лишила речи, она звучала так; а вы что меня ждёте, после этого я просто чего-то наговорил. И мне стало понятно, что Михаил не знает, за что взялся, становясь меценатом, как его назвали со сцены. Правила этой игры ему не известны, а значит, он не сможет сделать многого в своём стремление.
Так что могут сделать такие как мы? – во-первых, объединится, во-вторых, и по мнимому, пригласить таких как мы, создав движение, и как следствие возможность чаще собираться, и не только в зале. Поскольку каждый член движения внесёт свою лепту, например я, что бы как-то поддержать их, сделаю новый сайт мои друзья поэты, хотя не друзья, так просто. На данном сайте я размещу видео и для начала, свое мнение о их творчестве. Это и есть моя маленькая лепта в поэзию Руси, а это значит что завтра, на три человека больше будут знать о вечерах поэзии, а таких как я….
Николай Блоха 24.03.09 г. 8:21
Вчера 23.03.09 г. Сходил на вечер поэзии в доме художников на Львовской площади, город Киев. А сейчас утро без чего-то шесть, и я не могу понять своё отношение к вчерашнему вечеру…
Странное чувство, которое состоит из смеси от восторга до грусти. Восторг от того, что я не смогу так прочитать свой стих, как это делали участники на сцене, и не потому, что я не на сцене, просто я не знаю если в моём творчестве, что-то что можно было так прочитать. А я сейчас утром сижу и не верю себе, но мне нравится, что я чего-то не могу, как это может быть? Возможно это потому, что я два часа был в другом мире, о котором мечтал мой герой из рассказа «Прогулка», хотя эти два часа всего лишь подтвердили мнение моего героя. И от этого грустно так вот почему сменяется грустью восторг, поэзия действительно мало, кому нужна, причина грусти в том, что вечер был великолепен, но это был не вечер, а просто выступление нескольких авторов, и есть чёткое разделение на зал и сцену, и напоминало просто отчётный концерт. Таким образом, перечёркивая все слова, о желании чтобы поэзия стала на ноги, а не просто три четыре человека прочитали пару строчек, а зал из друзей и знакомых похлопал. Да хлопать было за, и было что, но вечер не получился он был сух, поскольку в зале не было тех, кто сам пишет. А я не в счёт вить я не пишу стихи, просто коротаю время и изливаю боль.
Чтобы я изменил в таком мероприятии? – сделал бы его действительно вечером поэзии, в котором предложил поучаствовать, в вечере и прочитать стих который больше всего нравится, дав возможность высказать любителям поэзии эмоции о любви к поэзии.
Что это даст? – объединение зала и сцены, поскольку для того чтобы поднять поэзию, не надо просить о приходе в зал своих, и довольно говорить что сегодня на больше народа чем прошлый раз. Поскольку ценны были только такие как я которые пришли сами, и именно на поэзию. А наш брат если к нему относится с уважением, он может сделать то, что не смогут сделать множество знакомых.
Было ли мною замечено не уважение ко мне? – да перед началом вечера, Михаил разговаривал с друзьями, и я с ним перемолвился несколько слов, суть в том, что поговорить можно после концерта, при этом после концерта, а назвать можно это только так. Я подошёл к нему, и его фраза меня лишила речи, она звучала так; а вы что меня ждёте, после этого я просто чего-то наговорил. И мне стало понятно, что Михаил не знает, за что взялся, становясь меценатом, как его назвали со сцены. Правила этой игры ему не известны, а значит, он не сможет сделать многого в своём стремление.
Так что могут сделать такие как мы? – во-первых, объединится, во-вторых, и по мнимому, пригласить таких как мы, создав движение, и как следствие возможность чаще собираться, и не только в зале. Поскольку каждый член движения внесёт свою лепту, например я, что бы как-то поддержать их, сделаю новый сайт мои друзья поэты, хотя не друзья, так просто. На данном сайте я размещу видео и для начала, свое мнение о их творчестве. Это и есть моя маленькая лепта в поэзию Руси, а это значит что завтра, на три человека больше будут знать о вечерах поэзии, а таких как я….
Николай Блоха 24.03.09 г. 8:21
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію