ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2024.04.26 14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.

Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,

Світлана Пирогова
2024.04.26 08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.

Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,

Ілахім Поет
2024.04.26 08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.

Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.

Леся Горова
2024.04.26 07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.

У тишу ненадійну, нестійку.

Віктор Кучерук
2024.04.26 05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.

Козак Дума
2024.04.25 19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Петро Схоласт
2024.04.15

Тетяна Танета
2022.12.19

Софія Цимбалиста
2022.11.19

Емі Троян
2022.05.10

Анастасія Коноваленко
2022.04.25

Ліс Броварський Ліс Броварський
2022.03.20

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віктор Цимбалюк (1971) / Поеми

 Поема про Гуру
Поема про Гуру

(Нотатки божевільного.
У віршах)

Пролог…

- Дурень! Куди ти зібрався без Гуру?!..
Ти що, ідіот? Ти не станеш без Гуру Артуром!..
Кінь твій не зможе скакати скаженим алюром…
Ріки глибокі, гори – великі, як мури,
Спинять тебе, якщо в тебе нема свого Гуру…
Спинись, темнота, ти без Гуру заблудишся в лісі,
В темному лісі твоїх непроявлених місій…
Як ти терпітимеш голод, пости і тортури
Без Гуру?...

Глава перша: історично-пізнавальна…

…Гуру бувають різними: лагідними і грізними,
Безстрашними і хоробрими,
Злими, а іноді, добрими…
Одним словом, Гуру – це обрані…
Гуру приходять невігласів розуму вчити…
Кожен і з них – реалізований вчитель…

…Деякі з них, увірувавши в свою обраність,
Починають дружити з котами, жабами й кобрами,
Збирають юрбу, і до Єршалаїму ідуть…
Якби ж то самі – із юрбою… У тому то й суть…
Молітеся Богу, молітеся Богу, аби,
Прожити і вмерти, не втрапивши в пащу юрби…

Деяких з них люблять іти на Москву…
Деякі з них, навпаки, полюбляють Берлін…
Я їх, навмисне, в поезії цій не назву –
Деякі з них ще живі, хтось вже вмер, але всім їм - уклін…
Я буду вклонятись, я буду сто років молитися,
Я лобом своїм об вівтар, як баран, буду битися,
Аби такі Гуру назад не могли відродитися…
Аби такі Гуру…
А втім, вибачайте, я ж Дурень…

… І все ж, називати цих Гуру немає резону –
Усі вони схожі: паради, репресії, зони…
Усі на парад!.. Усі по команді: - Ура!...
Які ж ефективні ці методи, чорт забирай!..
Звикаємо змалку: спочатку, наприклад, Артек,
А потім уже Воркута, Аушвіц чи Бішкек…
Говоримо тихо, на кухні включаємо воду…
В газетах великими буквами: ПРАВДА… СВОБОДА…
Якісь нереальні, якісь утопічні слова:
- Сусід у англійськім кашне… Чи не ворог, бува…
- Сусід у англійськім кашне… Чи не ворог, бува…
- Сусід у англійськім кашне… Чи не ворог, бува…

…Овва! Ідея вродилась нізвідки, немов літня злива:
Всі Гуру повинні… У них є якась особливість…
Всі Гуру повинні від інших якось відрізнятись…
Потрібен предмет, яким можна буде мінятись…
Потрібен предмет… І раптом, спонтанно, нахрапом:
- У кожного Гуру є Прапор!...
Є прапор…
Є прапор…

Байдуже який, синьо-білий, чи чорно-червоний…
На ньому – десь зірка, десь – хрест, а у когось – корона…
Все це – деталі…
Гуру зі стягом на троні…

Глава друга: філософсько-метафізична…

…Є такі Гуру, що люблять за всіх говорити…
Вони вам розкажуть, як правильно треба молитись…
Вони вам розкажуть, в який мент потрібно скоритись…
З права-на-ліво чи зліва-на-право, хреститись…
Куди повернутись, в який із абзаців дивитись,
Як правильно руки у Божому храмі тримати…
Хто такий батько тобі?... Хто така мати?...
Гуру уміють уходити в паузу вміло…
Гуру все знають про Суд, про Душу і Тіло…
Вони, як ніхто, володіють гурівським ділом…
У їхні обличчя посмішка язвою в’їлась…
Вони відчувають ваш пульс, мов старателі жилу…
Ці Гуру, здебільшого, з Жмеринки або з Одеси…
І ось, коли ви, розчепірившись, як стюардеса,
Готові ковтнути дурман їхніх нью-політесів –
Гуру попросять вас щиро зробити свій внесок…
Трішечки-трішечки… Мізер… Відсоточків десять…
І якщо ви заплатите, зможете… Т-с-с-с!... Таємниця…
І друге пришестя Христа, і Грааль, й Плащаниця…
Усе це пізнаєте ви зусібіч і одразу…
Просто частіше приходьте й платіть їм щоразу…
Гуру ці – плід прогресивних, нових поколінь…
Ти без квартири?...
А де ти був?..
В Гуру?..
Амінь…

…Вони своїм прапором-віхтям з екранів трясуть –
Вони відкопають у бібліях всіх ТАКУ СУТЬ…
Ісус був єврей… Ісус, він же був ефіоп…
Ісус (але це вже - нікому, бо це, як табу)
Ісус – галичанином, арієм, чукчею… Стоп!..
Боже, прости мене, дурня, що я несу?...

…Є такі Гуру, які не приходять з мечем…
Гуру ці вміють поводити вправно плечем…
Вони володіють вітрами, керують дощем,
Мороз їм – ніщо, і Сонце для них не пече…
По суті, для них все і всі… Словом, по-барабану…
Вони, вже не віктори, не бориси, не івани…
Для того, щоб бути на відстані гідному з вами,
Вони нарікаються ім’ям, як правило, СВАМІ…
Свамі-Ананда-Вішну-Саї-Баба-Дев…
Свамі-Веранда-З-Вишні-Зморщенко-Лев…
У них третє око відкрите в мільйони антен…
Вони вже «ПРОСВІТЛЕНІ», знають зерно слова «ДЗЕН»…
Багато речей для Гуру таких заборонені…
Вони зосереджені, майже завжди – «ВІДСТОРОНЕНІ…»
Немає в них долі, вони називають це «КАРМА»…
Етапи людського життя, це по-їхньому «ДХАРМА»…
Молитва у Гуру таких називається «МАНТРА»…
Ікона з зображенням Бога, по-їхньому «ЯНТРА»…
І де б не були вони: в місті або за столом –
Невпинно повторюють Гуру такі слоган «ОМ»…
Ці Гуру… О, знали б ви
Їхню непізнану мудрість –
Вони володіють «ЗНАННЯМ», можуть дати вам «МУДРУ»,
Яка вас спасе… Але тутка ви будете плакати –
Бо станеться це лиш тоді, коли ви їм
ЗАПЛАТИТЕ…
А як не заплатиш, «звиняйте», не буде «НІРВАНИ…»
Такі от діла, пане Вікторе-Петре-Іване…
Вони поміщають весь свій дивний розум в вуздечку,
І можуть в «САМАДХІ» відбути і Брест й Берестечко…
Деякі з них настільки далеко «ПРОСУНУТІ»,
Що можуть із Києва Лавру в Дахаб пересунути…
Хочеться вірити: Гуру таки носять маску,
От тільки, навіщо, скажіть, якщо є ваша ласка…

Глава третя: маємо те, що маємо…

…Бачите, як прозаїчно: знову ці гроші…
Гроші, немов би мара, як хвороба, як воші…
Гроші, які виїдають нас, як сарана…
Гроші, яким дуже любиться слово ВІЙНА…

…Прошу поради: повідайте дурневі, люди,
Чому від людей по світу пішов в мандри Будда?
Чому сорок діб молився в пустелі Ісус?
Чому розпинав себе Одін, Перун видибав?
Чи справді ЗМІНИЛА Ікона у храмі Стовпа?...

…Дурень я, дурень… Знаєте, снилося вчора –
Гуру махав дивним прапором, схожим на долар…
Гуру був жовтим, а інший, схожий на невра,
Прапором довгим махав, розмальованим в євро…
А вже аж під ранок, коли загули треті півні,
Третій приснився, з прапором, рідним, як гривня…
Інший у лотосі, з прапором, схожим на фунт,
Жінку мою підбивав на картопляний бунт…

…І кожен із них – «РЕАЛІЗОВАНИЙ ВЧИТЕЛЬ…»
Мінімум Будда, міні - чи максі - Майтрейя…
На палю мене посадіть, чи повісьте на рею…
Боже! Спаси мене! Боже! Скажи мені, де я?...

…І кожен із них вербував мене, прагнув навчити…
Здебільшого те, як НЕ ТРЕБА з людьми в Світі жити…

…Цікаво, хоч хтось із цих «ГУРУ» збагнути зумів,
Крикнувши «Хайль!», чи з акцентом ворушачи варги -
В чому ідея арійсько-слов’янської СВАРГИ?
Що приховав в собі «АНК» - праєгипетський хрест?
Що означає насправді ідея «ВОСКРЕС»?
Що означає по суті ТРИСУТТЯ чи ЗІРКА?
Чи справді ЛЮБОВ – християнина кожного мірка?

…Я не провидець, одначе, здається мені,
Найліпше ці «Гуру» збагнули смисл слова «ЦИНІЗМ»…
Цинізм – це коли вони, знаючи всьому «ЦІНУ»,
Не можуть збагнути, у чому зерно слова ЦІННІСТЬ…
Оскаре Уайльде, пред вами коліна зігну,
За цей афоризм… Сказали ви тут на одмінно…

…Пустив хтось по річці Буття з прапорами плоти –
На кожному з них вигрівається слоган: «ПЛАТИ!»
Не можеш платити – візьми безкоштовний кредит,
Подвійні стандарти: «Не вбий», «Не злослов», «Не вкради»…

…І тішиться ярмарок, тішиться ярмарок: «Дурень!
Чека в божевільні на тебе із Місяця Гуру…»
А дурень сидить і, підпершись рукою в зажурі,
Чекає: чи оптинських старців, чи волхвів, чи Гуру…

Епілог…

…Я знаю одного великого, справжнього Гуру,
Він був першим з тих, який не сказав мені: «Дурень…»
Коли я під ранок потрапив до нього на сайт,
Мій мозок був здатен ввібрати мільйон гігабайт…
Мене ніби вдарили струмом із жару та іскор,
Проткнули наскрізь ще незвіданим дротиком-вістрям…
Я вперше збагнув: як, чому розпускається КВІТКА…
Я вперше відчув як у серце вливається СВІТЛО…
Я явно вловив сніп проміння, що лилось згори,
ДУША захлиналась, вбираючи всі КОЛЬОРИ…
А ЯНГОЛ один, розправляючись нотами з терцій,
Уперше в житті показав мені гул мого СЕРЦЯ…
Я тя розбудив і сказав: - Я стрів ВЧИТЕЛЯ, ось…
І вперше в житті я не винуватив когось…
І вперше в житті Гуру Світ мій до краю наповнив,
А як він зробив це?...
Вгадайте самі...
БЕЗКОШТОВНО!...

…І все ж я з великим бажанням йому заплатив:
Бажанням почути, бажанням ПРОСНУТИСЬ і ЙТИ…

…Черв’як КУНДАЛІНІ… Ха-ха! Прийняла моя кров,
Великого ПТАХА, на крилах якого – ЛЮБОВ!..
Було дуже ТИХО, і з того святого моменту,
По жилах моїх розтеклась, як ріка, ТРАНСЦЕДЕНТНІСТЬ…

І в іншому сенсі відкрилось мені слово ЙОГА:
Дорога до СЕРЦЯ, дорога до СЕБЕ, до БОГА…

А він розчинився у Маха-Самадхі в зажурі…
Та я тепер знаю, що дурень зустрів свого ГУРУ…

Кумпала Вір, 04.06.2009р.,
м. Хмельницький




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-06-25 17:12:23
Переглядів сторінки твору 1413
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.731 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.518 / 5.36)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.749
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2012.12.31 15:06
Автор у цю хвилину відсутній