ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.06
14:26
Мовчить триклятий сюзерен,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
2024.05.06
09:56
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
2024.05.06
09:25
Слова для пісні від імені чоловіка)
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
2024.05.06
06:23
Уже від ранку й дотемна
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
2024.05.06
02:08
Сказав їм Воїн: "Слава Україні!"
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
2024.05.06
00:12
Не зважай. Так нерідко трапляється у житті. Силоміць не закохують. Ще не зумів ніхто це заперечити… Щастя – то казка на DVD. Там вино почуттів – тут у мене суцільний оцет. Не зважай. Хай лисиця-кохання мене гризе, як спартанця, чий образ пригадую все ч
2024.05.05
20:48
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
2024.05.05
20:09
П'ять речень
Як утворилася наша ватага і на чому трималася? - одним реченням сформулювати непросто. Скажу так: і звичайнісінький працівник рибного господарства, і пихатий податківець з братами, і я - досвідчений пройдисвіт - усі ми гарно проводили ч
2024.05.05
18:39
Пасха
Якщо хрестять немовля - це злочин. Хрещення вважається нелегітимним, оскільки людина не може сказати навіть слова проти.
Якщо хрестять неповнолітню дитину - це злочин, оскільки дитина не розуміє куди її ведуть. І навіщо. Просто традиція така
2024.05.05
13:01
Коли хтось дива подивитись захотів.
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько
2024.05.05
10:55
Не зупинялось сонце ще три довгі роки,
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич
2024.05.05
02:04
І буде осінь. А мене не буде.
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!
Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!
Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?
2024.05.05
00:09
Я далеко не Рильський і не Тарас.
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.
Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.
Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл
2024.05.04
13:30
Відверті слова не повторюю двічі.
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.
Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.
Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,
2024.05.04
12:17
сонечко, це кохання
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак
2024.05.04
11:44
Кислянець, квасок, киселик –
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.
Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.
Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
2021.12.12
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
2017.03.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Максимчук (1963) /
Рецензії
СТРУНА БОЛЮЧИХ ПОТРЯСІНЬ
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
СТРУНА БОЛЮЧИХ ПОТРЯСІНЬ
ВАСИЛЬ РЯБИЙ,
член НСПУ,
лауреат літературної премії
імені П. Тичини
СТРУНА БОЛЮЧИХ ПОТРЯСІНЬ
Віктор Максимчук. Я мов натужена струна. — Вижниця: Черемош, 2007. — 144с.
(Журнал «Німчич» № 2 (10) – 2008 р.)
Буває, почуваєш себе натягнутою до краю трепетною струною, але не можеш здогадатися, чому так важко душі. Та коли розгорнеш книжку віршів вижничанина Віктора Максимчука «Я, мов натужена струна», то хочеш викреслити оте «мов», бо воно здається недоречним у співвідношенні до того болю, який автор вилив на білий невинний папір.
Біль зустрічається з болем на сторінках книги, присвяченій світлій пам'яті коханої дружини. Мене вразило те, що ці, пройняті гіркотою втрат, життєвою драмою, рядки написав вчорашній міліціонер, який, виявляється, мав і має небайдуже серце, відчуває метафору. Чи кожен з правоохоронців може вловити, що «Скрипка осіння – невидима мука»? Для цього треба мати поетичний дар сприйняття, бачити світ очима Слова.
Читаючи твори Віктора Максим¬чука, помітив його пошук самови-раження, коли треба обминути шаблони, літературщину, відверту графоманію. Автор не хоче бути вторинним, банальним, що, до речі, чомусь полюбляє загал, який ніколи не намагався напружувати звивини, трудитися душею, за висловом відомого поета, жде розжованої подачі художньої інформації. Чи може він збагнути силу такої сміливої оголеності філософської думки:
Не страшно народжуватись –
страшно з'явитись у цей світ
з метою пізнання різного роду
випробувань, переживань та потрясінь...
Цей вірш має продовження у двох, крім першої, строфах, але він готовий існувати індивідуально і п'ятьма рядками. Є подібні випадки, коли можна обійтися без частини тексту, і в інших творах. Це свідчить про особливість образного мислення автора, шляхи вдосконалення поетич¬ного самовираження, вимогливість у саморедагуванні, щоб, не побоюся повторити, було тісно словам, вільно думкам.
Образ натуженої струни – ключ до книги-щоденника (а в щоденнику нема чого приховувати щось, чим він і цікавий), це наче ліричний лист другові, який готовий до спілкування в затишному куточку за читанням сповіді. Цим виявом популярної нині форми чимало чого прощається. Та Віктор Максимчук, гадаю, розви¬ватиме свою творчість далі, бо на півдорозі не зупиняються, якщо маєш мету Словом пізнати світ, відкрити його людям, щоб не розучилися переживати і співчувати, чуючи крик болючої струни.
18.12.2007 р.
м. Коломия
член НСПУ,
лауреат літературної премії
імені П. Тичини
СТРУНА БОЛЮЧИХ ПОТРЯСІНЬ
Віктор Максимчук. Я мов натужена струна. — Вижниця: Черемош, 2007. — 144с.
(Журнал «Німчич» № 2 (10) – 2008 р.)
Буває, почуваєш себе натягнутою до краю трепетною струною, але не можеш здогадатися, чому так важко душі. Та коли розгорнеш книжку віршів вижничанина Віктора Максимчука «Я, мов натужена струна», то хочеш викреслити оте «мов», бо воно здається недоречним у співвідношенні до того болю, який автор вилив на білий невинний папір.
Біль зустрічається з болем на сторінках книги, присвяченій світлій пам'яті коханої дружини. Мене вразило те, що ці, пройняті гіркотою втрат, життєвою драмою, рядки написав вчорашній міліціонер, який, виявляється, мав і має небайдуже серце, відчуває метафору. Чи кожен з правоохоронців може вловити, що «Скрипка осіння – невидима мука»? Для цього треба мати поетичний дар сприйняття, бачити світ очима Слова.
Читаючи твори Віктора Максим¬чука, помітив його пошук самови-раження, коли треба обминути шаблони, літературщину, відверту графоманію. Автор не хоче бути вторинним, банальним, що, до речі, чомусь полюбляє загал, який ніколи не намагався напружувати звивини, трудитися душею, за висловом відомого поета, жде розжованої подачі художньої інформації. Чи може він збагнути силу такої сміливої оголеності філософської думки:
Не страшно народжуватись –
страшно з'явитись у цей світ
з метою пізнання різного роду
випробувань, переживань та потрясінь...
Цей вірш має продовження у двох, крім першої, строфах, але він готовий існувати індивідуально і п'ятьма рядками. Є подібні випадки, коли можна обійтися без частини тексту, і в інших творах. Це свідчить про особливість образного мислення автора, шляхи вдосконалення поетич¬ного самовираження, вимогливість у саморедагуванні, щоб, не побоюся повторити, було тісно словам, вільно думкам.
Образ натуженої струни – ключ до книги-щоденника (а в щоденнику нема чого приховувати щось, чим він і цікавий), це наче ліричний лист другові, який готовий до спілкування в затишному куточку за читанням сповіді. Цим виявом популярної нині форми чимало чого прощається. Та Віктор Максимчук, гадаю, розви¬ватиме свою творчість далі, бо на півдорозі не зупиняються, якщо маєш мету Словом пізнати світ, відкрити його людям, щоб не розучилися переживати і співчувати, чуючи крик болючої струни.
18.12.2007 р.
м. Коломия
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію