ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2020.09.28 10:11
Якось у переддень Йом Кіпуру ,
Перед молитвою «Коль Нідрей»,
Хасиди кричали , читаючи псалми.
«Чого стараєтесь?»- спитав їх раббі Пінхас .
Чи не тому, що слова ваші не линуть до Небес?
Брехали, мабуть, рік цілий?
Бо ж хто бреше, в того й вуста брех

Дума Козак
2020.09.28 08:57
Чарівно в тиші линули слова,
у келиху іскрилося мартіні…
Ти сяяла мов квітка польова,
зітхала тихо скрипка Паганіні.

А час стікав краплинами хвилин
по склу буття у дощову погоду.
Осіннім вітром линув часоплин,

Тетяна Левицька
2020.09.28 08:17
По вірі кожному дано
і хрест животворящий,
і мрії золоте руно,
і безкоштовне щастя.

Скорботи втрати, туги щем
і потрясіння зливи.
Гордині грізне сонмище

Сергій Губерначук
2020.09.28 06:21
Червоні прапори – і прапори "Пори"!
Гранітний Ленін – Золота Софія!
Комуністичне "геть!" з безбожної юрби –
ламається об "так!", що вільним вітром віє!

Нащадки вбивців пруть, ненависть несучи,
з прокляттям жертв двадцятого століття!
Це шлях

Петро Скоропис
2020.09.28 01:38
Піщані ці горби, ці порослі сосни.
Сльотаві весни тут і сиро восени.
Тріпає море з вітром тут оборки
свої знебарвлені, а від сусідніх дач,
бува, лунає то дитячий плач,
то вискне Лємешев з-під сточеної голки.

Одмілини полин, зогнилий очерет.

Оксана Логоша
2020.09.27 22:05
О! Я сумую без твоїх листів.
Сумую, бо довірилась неспокою.
Очікування річкою глибокою
Пливу поміж розведених мостів.

Іти водою легше,ніж плисти-
Супротив менший страху і невіри-
Як я сумую глибоко, без міри,

Володимир Бойко
2020.09.27 21:29
Аполітична партія Прогресуюча регресія Презумпція дурнуватості Нелогічний неологізм Непарламентська етика Неконтрольований контролер Неорганізований організатор Недобрий добродій Недобудована буда

Олександр Сушко
2020.09.27 20:51
Завтра пора до пекла. Бо до раю вже не потраплю - черга занадто довга. Рай може вмістити приблизно 144 тисячі чоловік, більше не влазить. Про це каже Біблія. І, до речі, - так воно і є насправді. Клапоть землі занадто малий. Там і так люди одне одно

Євген Федчук
2020.09.27 19:13
Сьогодні встали рано з дідусем,
Бо в ліс сходити з вечора зібрались.
Наготували в торбинки усе.
Хоч і весна та ще тепленько вбрались,
Поснідали та й хутко подались,
Щоб повернутись встигнуть до обіду.
Шлях по травичці по м’якій стеливсь,
Що пригин

Вікторія Лимарівна
2020.09.27 15:36
Страшні аварії в повітрі.
Перелік їх значний, на жаль.
Та тільки інколи Всевишній
спасіння надсилає сам.

Кому? Коли? Це вибірковість?
Чи доленосний долі звіт?
Не віриться у випадковість.

Олександр Панін
2020.09.27 14:45
Легенда

Кохання сильніше за богів!

***

Ловив у тенета
Спокусник -

Сергій Губерначук
2020.09.27 08:00
Стріла летіла
Убити не хотіла.
Поранити не хотіла
Налякати не хотіла.

А налякала.
А поранила.
А вбила.

Дума Козак
2020.09.27 07:02
Тендітно-мила і струнка
крокує жваво по алеї,
тримає зонт її рука –
земна, прекрасна галатея.

Чарівна осінь навкруги,
кружляє в танці жовте листя –
відлуння літньої жаги,

Ірина Вовк
2020.09.27 01:29
Картинка VІ. ВІЛЛА «ЮЛІЄТКА» ЗАХАРЕВИЧІВ. ДИТЯЧИЙ САДОК-ЯСЛА, 48 Героїня нашої оповіді – Ірочка Вовк, як і більшість діточок шістдесятих років минулого століття (і тисячоліття теж!), мала нагоду пізнати всю привабливість і зрадливість радянської сист

Дума Козак
2020.09.26 19:05
Троянди зачекалися на тебе
у кришталевій вазі на столі
і з вишини в Інгул упало небо,
а ранками уже бракує слів…

Нагадує про тебе, моя мила,
мартіні келих, лишений цукат,
вчорашній запах, люба, твого тіла,

Шон Маклех
2020.09.26 15:44
Віра моя
Схована в чорній кам’яній скрині,
Що лежить серед кинутого ірландського дому,
Що стоїть на пустищі,
Де колись цвіли квіти – рожеві і запашні.
Дому, в якому ховались повстанці
І грілись біля печі мурованої.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Іншомовна поезія):

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Наталья Иванова Харина
2019.11.28

Сергій Губерначук
2019.07.07

Матвій Смірнов
2019.06.11

Інеса Завялова
2018.02.17

Бор Александр Нильс
2017.11.19

Вікторія Лимарівна
2017.10.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Томас Венцлова (1937) / Іншомовна поезія

 ATSIGRĘŽĘS TIES RIBA
(Той, що оглянувся на межі) посв. А.К.
Taku tarp nuolaužų reikėjo kiek palipti
į kalną. Požemy akis klaidino viskas:
kiaurymės, išgąstis, birus pageltęs molis,
uolų hieroglifai, nelyginant skenduolis
iš prieblandos išplaukęs tamsiaplaukis miškas.
Klajūnui rodėsi - jis pragaišino kryptį

nuo prarajos, kur sielos senka ir užminga,
į žemiškus laukus. Bet muzika stiprėjo
smegenyse - galia, kuriai paklūsta Hadas,
ankstesnė negu mes, nebūtyje suradus
sau formą, pranašesnė už hiperborėjų
ledus ir Nilo kaitrą. Nes tik ji prasminga.

Ji traukėsi tylon ir buvo juo didesnė,
juo nebylesnė, vos nuspėjama po juodo
akmens dangum, kur Chronas ilsis nuo griovimo,
pasižadėjusi laimėti sugrįžimą
iš veidrodžių tamsos. Atsikratyti nuodo,
apvilkti kūnu skaidrią tuštumą, pratęsti

tai, ko nėra. Toli vaidenosi neskubūs
šešėlio žingsniai. Vėsų prakaitą nušluostęs
nuo veido, jis aukojo Sappho ir Terpandrą,
kurie dar negimė, už tą kelionės bendrą.
Bespalvė garbana, švelnus dėmėtas skruostas...
Jei raumenų skutai nukrito tarsi rūbas

nuo kaulų, ar išliko šypsena? Jį vedęs
valdingas troškulys įsakė atsigręžti.
Ar ji dar ta pati? Ar atmena, ar nori
atgauti pojūčius, nelemtą geismo svorį,
likimą, ateitį, save? Jei ne, tai esti
vien Trakijos naktis, jos fleitos ir menadės.

Jis pažvelgė atgal. Pasaulis atsimainė,
kraštovaizdis bemaž pranyko. Kliegė baikščios
pajūrio įnamės, ir Euras plakė dyką
atšlaitę, nuo bangos išlinkusią nei stygą.
Uolynas baigėsi. Toliau bolavo žvaigždės,
kurios po šimtmečių pasveikins kitą dainių.




Найвища оцінка Володимир Ляшкевич 6 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Дмитро Топольський 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2006-09-04 17:18:07
Переглядів сторінки твору 8902
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 3.863 / 5.83  (3.836 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 3.974 / 6  (3.836 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.733
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Литовською мовою
Автор востаннє на сайті 2008.12.22 09:50
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2006-09-04 17:47:17 ]
Шановний автор не проти здійснення нами спроб перекладу українською (російською) мовою.

ОБЕРНУВШИЙСЯ У РУБЕжА посв.М. К.
(подстрочник)

По тропе среди обломков надо было слегка подняться
наверx. В подземельи все сбивало с толку:
провалы, испуг, рассыпчатая пожелтевшая глина.
иероглифы скал, темноволосый лес,
утопленником выплывший из сумерек.
Страннику казалось, что он потерял направление

от пропасти, где души мелеют [теряют глубину] и
засыпают,
к земным полям. Но музыка становилась сильнее
[росла]
в мозгу - мощь, которой покоряется Аид,
явившаяся раньше нас, в одиночестве пришедшая
ниоткуда, превосxодящая гиперборейские
льды и нильский жар. Ибо лишь она имеет смысл.

Она отступала в тишину и была тем больше,
чем беззвучнее, еле угадываемая под черным
каменным сводом, где Xронос отдыxает от
разрушения,
[она] обещала выиграть возврат
из тьмы зеркал, освободиться от яда,
одеть телом прозрачную пустоту, продолжить

то, чего нет. Вдалеке мерещились неспешные
шаги тени. Стерев холодный пот
с лица, он приносил в жертву Сафо и Терпандра,
которые еще не родились, во имя этого спутника.
Бесцветный завиток кудрей, нежное пятно на щеке...
Если лоскутья мышц опали, как одежда

с костей, осталась ли улыбка? Влекшая его
властная жажда приказала обернуться.
Все та же ли она? Помнит ли, xочет ли
опять обрести ощущения, злополучный вес желаний,
судьбу, будущее, себя? Если нет, тогда существует
только ночь Фракии, ее флейты и менады.

Он взглянул назад. Мир переменился,
ландшафт почти исчез. Раздавались клики робкиx
жительниц приморья [чаек], и Эвр xлестал дикий
склон, как струна изогнувшийся от волны.
Скалы кончились. Дальше белели звезды,
которые спустя много столетий встретят другого
певца.

Авторські пояснення: "Шестистопный ямб, местами без цезуры.
Стиxи об Орфее и Эвридике. Имена героев даны в анаграммаx ("гиперборейские", "Эвр ... дикий"). Фракия - страна, где менады растерзали Орфея. Смысл стиxов в том, что Орфей готов принести в жертву всю будущую поэзию, если ему удастся вывести Эвридику из Аида, но ему не удается, и поэтому спустя много столетий появится Данте, который также посетит ад и выйдя из него увидит звезды. Порядок рифм ясен из оригинала"

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2006-10-06 14:38:05 ]
* * * (Той що повернувся)

Поміж уламків стежкою угору трохи
і підземелля враз усім збивало з тями -
провалля, острахи, розвали зжовклі глини,
скель ієрогліфи, вовняні хащі спини,
що потопельниками з мли здіймались ями.
Мандрівнику здалося, напрямок дороги
від урвищ, де дрібніють, в сон впадають душі,
до піль земних він втратив, - Музика одна лиш
росла у ньому - Міць, що є понад Аїдом,
і жаром Нілу, і гіперборейським льодом –
Найперша і Нізвідки, - що не поневолиш.
Та, в чому тільки зміст і все в чиїй потузі, -
вступала в тишу цю й була у ній тим більша,
чим обеззвучувалась, там, посеред груди
пітьми, де Хронос готувавсь до руйнування.
Пророчила, що поверне його кохання
із темряви дзеркал, позбавлену отрути,
у тіло вбрану… Він оддасть натомість інше,
все ненароджене - співців… Сторожкі кроки
ввижались вдалині, холодний піт утерши
з обличчя, жертвує Сапфо він і Терпандром,
всіма, аби звелася понад смертним одром.
Безбарвні кучері, ланіти, ніжні перси…
Якщо опали м’язи клаптями, мов лахи,
з костей, чи посмішка зосталася? Як взнати?
Жага, що привела сюди, зве обернутись.
Така ж вона чи ні? Згадає? Схоче знову
відчути пристрастей вагу, його чудову
гру, долю, майбуття, себе! - як ні – забутись!
ночами Фракії, де флейти і менади.
І обернувся він, і зникла в світі радість,
ландшафт розтанув, залунали крики кволі
приморських склочниць, ляснув подих Євру дикий
схил, що струною хвилям в такт заплакав. Лики
в прибульця вп’ялись скель, та вже гляділи зорі
крізь мить сторіч на іншого, хто бачив Гадес.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2006-10-08 14:03:18 ]
"6" Перекладати мені було дуже цікаво, таїнство іншої мови, яку відчуваєш над деяким спрощенням дослівника :)
А думки які,- куди поділась та прекрасна міфологічна епоха, про яку ми знаємо з міфів та легенд древньої Греції, та не знаємо (і знати, звісно, не можемо) з пізніших, переповнених сумом, сказань сучасних і вимерлих народів :((