ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.07.10 08:11
Кришталем іскряться зорі
І холоне літня ніч, -
Десь, невидимо для зору,
Підвиває хижий сич.
Тишу різко ріже сплеском
На ставку, мабуть, карась, -
Від водойми безшелесно
Потяглася тінь якась.

Борис Костиря
2025.07.09 22:40
Я хочу заплутатись у твоєму волоссі,
немов у ліанах,
я хочу крізь нього пізнати
сутність світу.
Твоє волосся - як джунглі
із несходимими шляхами.
У ньому так легко заплутатись
і неможливо вибратися.

Ярослав Чорногуз
2025.07.09 12:20
Куди ведеш, дорого чарівна?
Де хмари - міст - між берегами лісу.
Чи до Олімпу здійметься вона?
Чи заведе в смурні обійми біса?

Не відаю, та знаю - поруч ти.
Це -- божевільно серце окриляє.
Бо є іще увись куди рости,

Ольга Олеандра
2025.07.09 09:25
Не розтискати рук.
Взаємно не розтискати.
Серця воркуючий звук –
Кохати!
Кохати!!
Кожну сумісну мить.
Є лиш вона і тільки.
Щастям душа бринить.

Тетяна Левицька
2025.07.09 08:10
Біла хмара, наче гребінь,
і дорога в синє небо
від порога пролягла.
Відчиняю навстіж хвіртку...
без хлібини йду в мандрівку,
сіль змахнувши із чола.
Оминаю: ріки, доли,
переліски, житнє поле,

Віктор Кучерук
2025.07.09 06:33
Хоч ще від сутіні до світу
Пташки співають там і тут,
Та вже на спад звертає літо
І дні коротшими стають.
Крокує літо безупинно
І не збивається з ходи, –
То кличуть ягоди в малинник,
То в сад запрошують плоди.

С М
2025.07.09 04:09
Не знав я що мені потрібна ти
Не бачив я що ти чекала
Когось хто поряд би сприяв
Своє співати хай вже як
І я мінявся
Бачу все тебе
Знаю є у мене ти

М Менянин
2025.07.09 01:03
Назва.......................................................................Стор.

1 Кращим людям Землі ........................................... 3
2 За щастя однодумців ............................................ 4
3 Українцям ....................

Борис Костиря
2025.07.08 21:39
Поет поселився у далекому лісі
і зарився листям.
Він зрозумів марнотність слави,
йому не потрібні
жодні визнання, жодні премії.
Його основними рецензентами
є птахи, а істориками літератури -
ведмеді. Він укривається

Іван Потьомкін
2025.07.08 21:03
Прощай, Росіє! Хай буде це назавше,
Аби твоє буття зійшло на небуття.
Прощай і без прощення йди у міфологію,
Аби Вкраїна й світ тебе забули назавжди.
Нам буде з ким розмовлять по-людськи:
Народів тьми і тьми, зневажених тобою,
Уже готують словники

Ярослав Чорногуз
2025.07.08 20:28
Сказала ти: до всього я готова,
Той -- кращий світ, чому б і не піти?!
Бо цей дарує дрібку лиш любові,
Зіткався ледь не весь із гіркоти.

До кого більш прихильним буде небо?
Один раз - так, а другий буде ні?!
Це ми зі смертю б'ємося за тебе...

Віктор Кучерук
2025.07.08 05:18
Як з усмішкою помру
На порозі хати,
Навіваючи журу
Стануть причитати.
Щоб нічого не утнув
Ще неохололий,
Покладуть мене в труну
І обступлять колом.

Борис Костиря
2025.07.07 21:54
Любов - шматок самої вічності,
мить єднання з абсолютом,
це шматок меду,
але він може бути згірклим.
У любові ми перебуваємо
у невагомості, але можемо
болісно впасти на землю.
У коханні ми відчуваємо

Олександр Сушко
2025.07.07 13:17
А коси жінки - висріблений ліс,
А усмішка, як гляну - гірко, сумно...
Вона ж шепоче: - Муже, не журись!
І наяву, і в снах для тебе юна!

І пахну, як трояндові поля!
Обійми ніжні, а думки - про тебе!
Тобі служу весь вік - не королям,

Віктор Кучерук
2025.07.07 08:14
Додала лише печалі
Перевтомленій душі, –
Несподівано сказала,
Що ми люди вже чужі.
Що мені пора забути
Про все те, що відбуло
І тоді не сяде смуток
На похилене чоло.

Борис Костиря
2025.07.06 22:08
Я радію молодій траві.
Хай народяться мрії живі!

Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,

Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Пекун Олексій
2025.04.24

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мос
2023.02.21

Зоя Бідило
2023.02.18

Олег Герман
2022.12.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Майстерень Адміністрація / Публіцистика

 Українська мова: завтра може бути запізно
Образ твору Юрій Белінський, фінансовий аналітик, для УП

Зміна влади та плани змін у мовному законодавстві привернули увагу до проблем української мови в Україні. Зразу ж стало очевидно, що країна замало просунулася у розв'язанні цих проблем в останні 18, ба навіть у п'ять "помаранчевих" років.

З боку держави скоординованої політики у цьому напрямку не було, громадянське суспільство також не виконало свою роль.

За п'ять останніх років влада зробила кілька несистематичних кроків: перейшов на українську мову кінопрокат, розширилося використання української мови на телебаченні та радіо, українська музика завоювала досить значну частку ефіру FM станцій та музичних телеканалів, реклама стала переважно україномовною.

Щодо діяльності власне громади, то найбільш примітними були ініціативи Олега Скрипки, акція "Не Будь Байдужим!", з'явилося більше україномовних книжок та журналів, більше етно-фестивалів та нових етнографічних музеїв під відкритим небом.

І це - все. Головна проблема в тому, що будь-якої системної політики, яка би мала чіткі і досяжні цілі, не проводилося. Натомість стан української мови залишається загрозливим. Покращення останніх років зачепило лише верхи суспільства - свідому україномовну частину, якій просто стало комфортніше жити у власній країні.

В той же час носій безперервної та живої традиції мови у центральній та східній Україні - селянство - як відмовлялося від рідної мови по переїзді до міста або навіть до райцентру, так і відмовляється. А якщо і не відмовляється, то це робить наступне покоління.

Це відбувається великою мірою через те, що сфера вжитку української мови у містах центральної та східної України, навіть у Києві, залишається вкрай обмеженою. Українська мова дуже мало присутня у діловому спілкуванні, яке займає більшу частку життя сучасної людини, частково і вища освіта лишається фактично російськомовною, тощо.

Як результат, русифікована територія просувається на захід. Ще 15 років тому, наприклад, міста сходу Кіровоградської області на 60%-70% були україномовними, зараз нове покоління зменшило цю частку до 30%-40%.

Ще через 15 років ця частка впаде до 10%, а тенденція піде далі на захід. Вже зараз на вулицях галицьких міст підлітки копіюють мову персонажів російських серіалів. Поки що з жахливим галицьким акцентом, але їм є з кого брати приклад - київські однолітки вже перейшли з м'якого київського акценту російської мови на московський, який вони чують з тих же серіалів та FM станцій.

А скільки пройде часу, коли русифікація дійде до полтавських та черкаських сіл? Можна сперечатися про терміни, але безперечно одне - це буде кінець української мови, принаймні, у центральній та східній Україні.

Головне - саме безперервна традиція - свідома частина соціуму здатна повертатися до рідної мови і через покоління і навіть через два. А от коли помре селянська колиска мови, міські інтелігентські україномовні анклави втратять підтримку рідної землі і теж зникнуть.

Висока імовірність та часова наближеність такого сценарію стають зрозумілими, якщо замислитися про приклади Донбасу або Білорусії - там все розвивалося саме так.

В той же час будь-яке покращення стану української мови не зачепило і не зачепить права та комфорт російськомовних українців: сфера вжитку російської мови в Україні є і буде залишатися широкою.

З іншого боку, реальність мовної ситуації говорить про нагальну необхідність проведення позитивної дискримінації щодо української мови. Крім того, саме розширення вжитку української мови може стати об'єднуючим фактором для країни.

Альтернативою такій позитивній дискримінації, на жаль, буде зникнення української мови, яке також спроможне об'єднати країну. Але на всіх нас лежить відповідальність не допустити до такого трагічного розвитку.

Тому єдиним шляхом об'єднання України є розширення вжитку української мови, подальшого призвичаєння до неї широких верств населення, за якого ця мова вже не буде викликати негативних емоцій частини населення сходу та півдня.

В той же час плани офіційного закріплення офіційного статусу російської мови, принаймні у окремих регіонах, перекреслюють таку перспективу. По-перше, відкат від політики розвитку української мови на сході та півдні поставить хрест на українській мові в цих регіонах.

Вона там навіть і не почала ще відживати і абсолютно очевидно, що зараз україномовні жителі сіл Донеччини, яких досі багато навіть у передмістях Донецька, втратять будь-яку мотивацію зберігати материнську мову.

Оскільки основною ідеєю зараз є регіоналізація мовної політики, теоретично можна було би розраховувати на підтримку української мови в україномовних регіонах.

На те, що не в усіх областях школи та університети будуть остаточно переведені на російську мову, що хоч у Києві та на заході в FM діапазоні будуть лунати українські пісні, а в кінотеатрах фільми будуть дублюватися українською мовою.

Але, по-перше, вплив сильної російської мови та культури з російськомовних регіонів швидко перейде на інші через дію ринкових законів. А по-друге, знаючи нашу дійсність, мало віриться, що в реальності політика двомовності взагалі буде впроваджуватися, а не залишиться просто красивою обгорткою русифікації.

Найгірше те, що справа у часі - чим далі буде заходити русифікація, тим примарнішими будуть шанси відвернути мовну та культурну катастрофу.

Таким чином, зараз, навіть більше ніж у помаранчевий період, потрібна насамперед активна дія громадськості під гаслами продовження політики поширення української мови в усіх сферах життя, або хоча б відвернення ініціатив двомовності.

Юрій Белінський для УП




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2010-02-18 10:24:48
Переглядів сторінки твору 2669
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 3.836 / 5.5  (0.591 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0.591 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.780
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Соціум
Автор востаннє на сайті 2017.03.02 00:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Зубар (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-18 10:44:12 ]
Що найстрашніше – це більш ніж правдиво...
І безсилля своє відчувати – теж дуже страшно, трагічно.
Я вчу дітей рідної мови, а вона їм – із кожним поколінням – видається все більш непотрібною...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-02-18 11:48:25 ]
Русифікація відбувалась на протязі поколінь. Ми хочемо зробити українізацію негайно? Аморфна маса більшості до цього не готова і сприймає такі дії як насильство, і це відштовхує її від української мови, породжуючи відразу, як будь яке інше насильство. Я час від часу спостерігаю таку відразу на власні очі. Щоб протистояти цьому супротиву справді потрібна політика, про чому дуже розумна політика. І боротись треба не скільки за українську мову, скільки за підвищення патріотизму, якого у нас час вкрай бракує у нашому суспільстві… Буде національна гордість – буде і українська мова. Щодо русифікації, то у моєму місті років двадцять тому було дивиною почути на вулиці слово українською, а зараз співвідношення десь п’ятдесят на п’ятдесят. І у повернення до попереднього стану я чомусь не вірю. Процес пішов, а щоб його зупинити, потрібні якісь примусові дії, а вони навряд чи можливі. Швидше за все, процес сповільниться з-за несприятливих умов, але не зупиниться.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
ккк ох (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-18 12:43:12 ]
Палагея, як завжди в своєму репертуарі, тому вірішила не підходити від нього. А репертуар - простота, щирість і емоційність.

Тепер по тємі.
Статтю лише пробігла очима, але хочу сказати ось що:
1. наша рідна мова зазнає нищівного впливу, і цей вплив йде від владних осіб, які судчячи зі всього погано вчили українсько мову в школі. Пояснюю: бо повидумували якихось кумедних, запозичених іноземних слів, і широко застосовують їх. По друге правопис...щоб "нє замарачіваться" виявляється вже можна переносити не по складах, і одну букву і навіть "ь", ну щоб довго не думати!
Далі...
Я-патріот, і все українське мені рідне! І мова теж! Але ми живемо в демократичній вільній країні, принаймні так кажуть закони, політики і в нас є Конституція, Прапор, Герб...і.т.д.
То чому ж я не можу розмовляти якою хочу?
Писати смс, у транспорті з друзями, у кафе чи у податковій?
Так офіціна документація, різні зібрання, тощо, де спілкування рідною мовою, показує вашу належність до единого цілого, показує вашу освідченність і гордість за те, що Ви українець.
Тому документація і різні публічні зібрання, збори, конференції - мають бути рідною мовою.
Все інше - ваше право.
Вважаю, що нова влада, не настіли розумна, щоб якось видозмінювати рідну мову, рівно також, як і не настільки дурна, щоб взагалі її відміняти.
Я так думаю.