Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.30
18:55
серпня 1692 року з дикого соснового пралісу, що біля Іскоростеня вийшов бородатий чоловік в подертій свиті на ймення Іван Коса. Брудний, нечесаний, з втомленими синіми очима. Він більше двох місяців блукав лісами, їв, що вдалося в знайти, зловити чи вполю
2026.06.30
12:52
Здаюся у полон лісів.
В поліфонії голосів,
У зіткненні епох, часів
На плечі мудрий крук присів.
Здаюся у полон тополь,
Мов ніжних і величних доль.
Шукаю від кори пароль,
В поліфонії голосів,
У зіткненні епох, часів
На плечі мудрий крук присів.
Здаюся у полон тополь,
Мов ніжних і величних доль.
Шукаю від кори пароль,
2026.06.30
10:27
дивись
бо що лишається
дивитися
через банальну дич
і смертний жах
у лиця
що не лики ангельські
не пики
бо що лишається
дивитися
через банальну дич
і смертний жах
у лиця
що не лики ангельські
не пики
2026.06.30
10:12
Розділ Х. ЛІСОВИЙ ЗАМОК КРЕПІ:
ПРИХИСТОК ЗАКОХАНИХ ВОВКІВ
Далеко на північ від Парижа, там, де вікові дуби замку Крепі вростали корінням у саму глибину галльської землі, панував зовсім інший світ. Тут не було золоченої розкоші Парижа, але був дух во
2026.06.30
09:06
Літо, сонце і засмага не з тобою, а проти, якщо розповідаєш, який ти крутий Сіндбад, і що тобі дали ті зароблені валюти, які для тебе – ніщо, бо тобі потрібні лише моря з океанами – простір, вільний від будь-яких семафорів твого шляху.
Вусате обличчя стр
2026.06.30
07:20
Знову літо, знову море,
Знову ледь помітний бриз, -
Знову далеч неозора
І щодня - блакитна вись.
Знов дозвілля цілий місяць
Без повітряних тривог, -
Знов я вибрав гарне місце,
Де купатись будем вдвох.
Знову ледь помітний бриз, -
Знову далеч неозора
І щодня - блакитна вись.
Знов дозвілля цілий місяць
Без повітряних тривог, -
Знов я вибрав гарне місце,
Де купатись будем вдвох.
2026.06.30
00:40
Сутносте вітрова, дика безупряжна, вільна,
було б мені дослухатись твоїх научань:
бігти прозоро крізь вістря натикані щільно,
не обдиратись гілками до рваних - до ран.
Духу вогневий, було мені яро палати-
іскрою витися до Пачамами висот.
Бач, блід
було б мені дослухатись твоїх научань:
бігти прозоро крізь вістря натикані щільно,
не обдиратись гілками до рваних - до ран.
Духу вогневий, було мені яро палати-
іскрою витися до Пачамами висот.
Бач, блід
2026.06.29
17:04
Серпень згадаю я тільки у лютому,
тільки у лютому оці твоєму.
Крізь Казахстан, Киргизстан поміж юртами
вітер мене пронесе до гарему.
Франціє! Азія! – очі ці – Азія!
Шкіра ця – шовк і гаряча пустеля.
Груди – це літо, де знов, мов у сказі я
тільки у лютому оці твоєму.
Крізь Казахстан, Киргизстан поміж юртами
вітер мене пронесе до гарему.
Франціє! Азія! – очі ці – Азія!
Шкіра ця – шовк і гаряча пустеля.
Груди – це літо, де знов, мов у сказі я
2026.06.29
14:07
Розділ ІХ: ГРОЗОВІ ХМАРИ НАД ПАЛАЦОМ СІТЕ
Новина про зникнення Королеви-матері вибухнула в Парижі, мов удар грому серед ясного неба. Коли мисливці повернулися без Анни, а вартові Рауля де Крепі відкрито оголосили, що Королева-вдова перебуває під захис
2026.06.29
13:30
Поступово нас час затирає
В порохно, у ніщо, в пустоту.
Волосина від пекла до раю
Народила нову німоту.
Поступово у нас забирає
Час усе найдорожче, коли
Нам читає прокислі моралі
В порохно, у ніщо, в пустоту.
Волосина від пекла до раю
Народила нову німоту.
Поступово у нас забирає
Час усе найдорожче, коли
Нам читає прокислі моралі
2026.06.29
12:16
Апельсинний Кратін*
Долучи до життя богомаза -
Фосфоричний коктейль,
Ніби збитий тертям цвіркунів,
В мармурових шпаринах
Достатньо мистецького сказу,
Апельсинний Кратін -
Драматург, що часу заяснів.
Долучи до життя богомаза -
Фосфоричний коктейль,
Ніби збитий тертям цвіркунів,
В мармурових шпаринах
Достатньо мистецького сказу,
Апельсинний Кратін -
Драматург, що часу заяснів.
2026.06.29
10:59
Гонить літо — суховій,
Віражем по колу.
Не твоя і ти не мій —
Не зійтись ніколи.
Заблукала, не знайти
Стежку на осонні.
Хай ідуть, під три чорти,
Віражем по колу.
Не твоя і ти не мій —
Не зійтись ніколи.
Заблукала, не знайти
Стежку на осонні.
Хай ідуть, під три чорти,
2026.06.29
10:45
барабан розбився на синкопи
грає слепом фанковий басист
хай воно подібне до хіп-хопу
бог не видасть а свиня не з’їсть
караван що у дамаск ішов був
зупинивсь а дехто і осліп
ще поету віднімає мову
йди руками заробляй на хліб
грає слепом фанковий басист
хай воно подібне до хіп-хопу
бог не видасть а свиня не з’їсть
караван що у дамаск ішов був
зупинивсь а дехто і осліп
ще поету віднімає мову
йди руками заробляй на хліб
2026.06.29
07:20
Хоч співало далі про кохання
Двійко невгамовних солов'їв, -
Вдосвіта підкралося світання
І щербатий місяць потьмянів.
І клуби туману обгорнули
Береги півсонної ріки, -
І шугнули радісно в минуле
Любощами зроджені думки.
Двійко невгамовних солов'їв, -
Вдосвіта підкралося світання
І щербатий місяць потьмянів.
І клуби туману обгорнули
Береги півсонної ріки, -
І шугнули радісно в минуле
Любощами зроджені думки.
2026.06.28
22:22
десь отам, де твій альков
на крісла набитий шовк
ти жартуєш із багатими
чи тобі потрібен я
улична компанія
одиноким я не буду, ні
збав мене, мила сюзі, збав мене
на крісла набитий шовк
ти жартуєш із багатими
чи тобі потрібен я
улична компанія
одиноким я не буду, ні
збав мене, мила сюзі, збав мене
2026.06.28
21:11
Дерево рубав побіля річки чоловік.
І чи втомився, чи так собі про щось подумав,
Сокира вислизнула з рук й шубовснула у воду.
«Ой, що ж мені теперечки робить?
Вона ж у мене одна в господі!»-
Отак ось лементує чоловік, та хто ж почує...
Раптом з води
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І чи втомився, чи так собі про щось подумав,
Сокира вислизнула з рук й шубовснула у воду.
«Ой, що ж мені теперечки робить?
Вона ж у мене одна в господі!»-
Отак ось лементує чоловік, та хто ж почує...
Раптом з води
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.10.30
2025.09.04
2023.02.18
2018.03.05
2017.09.09
2017.01.26
2016.04.07
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ярослав Чорногуз (1963) /
Головні поетичні огляди
ВІДГУК НА КНИГУ «БЕРЕЗНЕВА НОСТАЛЬГІЯ» Ярослава Чорногуза
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ВІДГУК НА КНИГУ «БЕРЕЗНЕВА НОСТАЛЬГІЯ» Ярослава Чорногуза
Дорогой Ярослав!
Позвольте поблагодарить Вас за чудесный подарок – книгу «Березнева ностальгия». Я читала её в самолете Киев-Дюссельдорф, и думала с тоской в сердце, что сегодня людей, упивающихся стихами, пора заносить в красную книгу. Генрих Гейне писал, что в той стране, где существует великая поэзия, обязательно существует и великий читатель. А у нас в Украине всегда было так со времен Шевченко. А как оно пойдет дальше – покажет время. И хочется верить, что ещё не все потеряно и великие читатели поэзии – читатели, для которых стихи были и есть неиссякаемым источником наслаждения – в Украине есть!
Что мне понравилось в Ваших стихах? Кто-то мудрый сказал: «Если надо объяснять, то не надо объяснять». Нарушив это правило, хочу всё же объяснить себе, почему Ваши стихи так понравились мне.
Они – о счастье жизни, о том, что есть тревога и есть в жизни трагические моменты. Но в этом жизнеутверждающем и трагическом одновременно поэтическом мире есть то, что можно назвать словами «таинственность и трепетность». Это плохо поддается описанию простыми словами «вне поэзии»: «в шапках із «заячого» хутра стоять засніжені дуби», «блідий, сонливий листопад», «сумна ріка мінору», «голос, що рветься із грудей» - всё исполнено смысла и значения. Стихам Вы, Ярослав, доверяете самые сокровенные движения души… Стихи всегда носят более личный характер, чем проза. Мне кажется, что стихи значат для Вас так же много, как и музика. И стихи Ваши действительно (как отмечали уже критики в предисловии) музыкальны. Они органичны и естественны.
Ярослав, рядом со мной, в самолёте сидел ироничный и доброжелательный молодой человек. Когда он смеялся, он всегда снимал очки и вытирал слёзы.
«Покажите мне, пожалуйства, чьи стихи Вы читаете?» - спросил он. Я показала ему обложку книги, где стоит «Ярослав Чорногуз». «О, я знаю это имя!» - неожиданно казал он. Оказалось, что он по специальности музыковед! И знает Вас и как прекрасного бандуриста, и как поэта, на чьи стихи пишут музику… Вот как!
А тепер я посилаю Вам маленький подарок. Сейчас в Германии моден шоколад с перцем. Так что посылаю шоколад с вишнями и перцем!
Приятного аппетита!
Большой привет Вашему батюшке – он действительно интересный писатель!
Я желаю Вам нових призведений, вдохновенных и нових прогулок
«за диханням чистим беріз і за віршів сумними рядками».
До нових встреч в Киеве!
Ваша Тетяна Куштевська*
Ессен, Німеччина.
8 квітня 2010 р.
Позвольте поблагодарить Вас за чудесный подарок – книгу «Березнева ностальгия». Я читала её в самолете Киев-Дюссельдорф, и думала с тоской в сердце, что сегодня людей, упивающихся стихами, пора заносить в красную книгу. Генрих Гейне писал, что в той стране, где существует великая поэзия, обязательно существует и великий читатель. А у нас в Украине всегда было так со времен Шевченко. А как оно пойдет дальше – покажет время. И хочется верить, что ещё не все потеряно и великие читатели поэзии – читатели, для которых стихи были и есть неиссякаемым источником наслаждения – в Украине есть!
Что мне понравилось в Ваших стихах? Кто-то мудрый сказал: «Если надо объяснять, то не надо объяснять». Нарушив это правило, хочу всё же объяснить себе, почему Ваши стихи так понравились мне.
Они – о счастье жизни, о том, что есть тревога и есть в жизни трагические моменты. Но в этом жизнеутверждающем и трагическом одновременно поэтическом мире есть то, что можно назвать словами «таинственность и трепетность». Это плохо поддается описанию простыми словами «вне поэзии»: «в шапках із «заячого» хутра стоять засніжені дуби», «блідий, сонливий листопад», «сумна ріка мінору», «голос, що рветься із грудей» - всё исполнено смысла и значения. Стихам Вы, Ярослав, доверяете самые сокровенные движения души… Стихи всегда носят более личный характер, чем проза. Мне кажется, что стихи значат для Вас так же много, как и музика. И стихи Ваши действительно (как отмечали уже критики в предисловии) музыкальны. Они органичны и естественны.
Ярослав, рядом со мной, в самолёте сидел ироничный и доброжелательный молодой человек. Когда он смеялся, он всегда снимал очки и вытирал слёзы.
«Покажите мне, пожалуйства, чьи стихи Вы читаете?» - спросил он. Я показала ему обложку книги, где стоит «Ярослав Чорногуз». «О, я знаю это имя!» - неожиданно казал он. Оказалось, что он по специальности музыковед! И знает Вас и как прекрасного бандуриста, и как поэта, на чьи стихи пишут музику… Вот как!
А тепер я посилаю Вам маленький подарок. Сейчас в Германии моден шоколад с перцем. Так что посылаю шоколад с вишнями и перцем!
Приятного аппетита!
Большой привет Вашему батюшке – он действительно интересный писатель!
Я желаю Вам нових призведений, вдохновенных и нових прогулок
«за диханням чистим беріз і за віршів сумними рядками».
До нових встреч в Киеве!
Ваша Тетяна Куштевська*
Ессен, Німеччина.
8 квітня 2010 р.
* Тетяна Куштевська,
ВИДАВЕЦЬ, СПОНСОР ЛІТЕРАТУРНОЇ ПРЕМІЇ ім. О.ГОНЧАРА.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
