Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.18
17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
2026.11.18
16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
2026.11.18
14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
2026.11.18
07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
2026.11.18
02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
2026.11.17
20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
2026.11.17
19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
2026.11.17
18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
2026.11.17
11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
2026.11.17
07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
2026.11.17
05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Людмила Линдюк (1947) /
Проза
Звідки приходить музика
Березень на хвилинку примружив очі від яскравого сонця та відпустив сніги
на відпочинок, прикривши очі широким рукавом. А потім весело й
нестримно розкрив обійми джерельним дзвіночкам, гострим носикам
зелених листочків.
Михасик бігав то до шпаківень, щоб побачити, як птахи будуть заселятися,
то до пухнастих собачат, що тільки-но почали дивитися на світ. Не забував
він і дідову майстерню. Птахи співали свої веснянки. Здавалося, що навіть
дерева підтанцьовують. І хлопчик, теж підстрибуючи, заспівав простенький
мотив “Подоляночки”.
– Та ти в нас – артист! – Дід сплеснув долонями, струхуючи тирсу.
– Діду, я вже знаю, як виникає музика, але як запам’ятати її багатьом людям
у різних місцях?
– З цим питанням – до мами. Вона пояснить, як та що, тому що я в цьому не
розуміюся.
– Я зараз прибіжу! – Михасик коником понісся до хати.
А мама повідчиняла всі двері та відсунула фіранки:
– Заходь, сонечко, до хати та веди сюди весну! Нехай свіже повітря з усіх
куточків повиганяє нежить та щастя не покидає нас! – і вона заспівала веснянку:
Заходь, веснонько, до хати,
Будем щиро пригощати...
– Мамо, тобі теж весело! – підстрибував на місці Михасик.
– Тому й душа радіє. А коли це відбувається, приходить музика, –
мама приголубила хлопчика. – Забігався?
– Як дивно: якраз про музику я й прибіг запитати, а ти вже й сама почала...
Ти мої думки завжди читаєш!
– Мій хороший, ти теж мене завжди розумієш, як ніхто на світі, немов ...
ріднесенький!
Михасик спочатку навіть розгубився, але поглянувши на всміхнену
матусю, зрозумів її настрій.
– Мамо, пісню створює радість?
– Не тільки. Турбота і біда, зустрічі й розлуки, вдачі та щастя теж
працюють ... композиторами.
– А хто це – складачі музики?
– Так!
– Тоді вітер, дощ, сніговій, полум’я, вода в річці – теж композитори.
Але пісні у них завжди різні і як повторити їх в іншому місці?
– Усі звуки, синку, можна записати особливими значками, що
називаються нотами. Їх не так і багато: всього сім. І розміщаються вони,
мов ластівки на проводах, щоб не збиватись докупи. Я вже мушу йти
на роботу, колись іншим разом поговоримо, добре, синку?
Ледве дочекавшись її повернення, Михасик побіг назустріч.
– А я, - крикнув він здалеку, – слідкував за ластівками та слухав їх пісні.
Та вони всі лунали по-різному.
– Зачекай, голубе, я хоч трішки відпочину! Скоро в школу підеш, там і
взнаєш про складання та записування музики...
– Мамочко, ти ж обіцяла! А до школи ще так далеко...
2005 р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Звідки приходить музика
Березень на хвилинку примружив очі від яскравого сонця та відпустив сніги
на відпочинок, прикривши очі широким рукавом. А потім весело й
нестримно розкрив обійми джерельним дзвіночкам, гострим носикам
зелених листочків.
Михасик бігав то до шпаківень, щоб побачити, як птахи будуть заселятися,
то до пухнастих собачат, що тільки-но почали дивитися на світ. Не забував
він і дідову майстерню. Птахи співали свої веснянки. Здавалося, що навіть
дерева підтанцьовують. І хлопчик, теж підстрибуючи, заспівав простенький
мотив “Подоляночки”.
– Та ти в нас – артист! – Дід сплеснув долонями, струхуючи тирсу.
– Діду, я вже знаю, як виникає музика, але як запам’ятати її багатьом людям
у різних місцях?
– З цим питанням – до мами. Вона пояснить, як та що, тому що я в цьому не
розуміюся.
– Я зараз прибіжу! – Михасик коником понісся до хати.
А мама повідчиняла всі двері та відсунула фіранки:
– Заходь, сонечко, до хати та веди сюди весну! Нехай свіже повітря з усіх
куточків повиганяє нежить та щастя не покидає нас! – і вона заспівала веснянку:
Заходь, веснонько, до хати,
Будем щиро пригощати...
– Мамо, тобі теж весело! – підстрибував на місці Михасик.
– Тому й душа радіє. А коли це відбувається, приходить музика, –
мама приголубила хлопчика. – Забігався?
– Як дивно: якраз про музику я й прибіг запитати, а ти вже й сама почала...
Ти мої думки завжди читаєш!
– Мій хороший, ти теж мене завжди розумієш, як ніхто на світі, немов ...
ріднесенький!
Михасик спочатку навіть розгубився, але поглянувши на всміхнену
матусю, зрозумів її настрій.
– Мамо, пісню створює радість?
– Не тільки. Турбота і біда, зустрічі й розлуки, вдачі та щастя теж
працюють ... композиторами.
– А хто це – складачі музики?
– Так!
– Тоді вітер, дощ, сніговій, полум’я, вода в річці – теж композитори.
Але пісні у них завжди різні і як повторити їх в іншому місці?
– Усі звуки, синку, можна записати особливими значками, що
називаються нотами. Їх не так і багато: всього сім. І розміщаються вони,
мов ластівки на проводах, щоб не збиватись докупи. Я вже мушу йти
на роботу, колись іншим разом поговоримо, добре, синку?
Ледве дочекавшись її повернення, Михасик побіг назустріч.
– А я, - крикнув він здалеку, – слідкував за ластівками та слухав їх пісні.
Та вони всі лунали по-різному.
– Зачекай, голубе, я хоч трішки відпочину! Скоро в школу підеш, там і
взнаєш про складання та записування музики...
– Мамочко, ти ж обіцяла! А до школи ще так далеко...
2005 р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
