ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2018.10.18 07:48
Дало небо дрібочку таланту,
Люди шепчуть: "Віршик не такий.
Пишеш про земне. Тра вище брати,
Не для інтернету - на віки.

Мову поміняй, шульгаву руку,
Тоніка не модна - є верлібр.
Від сатири графоманам мулько,

Віктор Кучерук
2018.10.18 01:52
Т. І...
Була б чужа - тоді не говорили,
Як явір із калиною в гаю, -
Тобі розмови повертають сили,
Мене - ведуть у молодість мою.
Тож радості ще більшої не треба,
Сполоханим надією серцям,
Ні від шептань, при зустрічах, де-небудь,

Володимир Бойко
2018.10.18 00:54
Не бачать ані виходу, ні входу,
Не відчувають власної ганьби,
Оті, що обирають несвободу,
Оті, котрі зреклися боротьби.

Всі фігові листки прибрала осінь,
І кожен має те, що заслужив.
Свобода не потрібна малоросам,

Галина Кучеренко
2018.10.17 21:03
«Новітня» «українська» школа -
Педагогічний формалізм:
Навчання мовою - довкола!..
В перервах - русскій реалізм.

Між вчителями, при розмові,
І з учнями - не чути мови,
Батьківські збори чи нарада -

Сонце Місяць
2018.10.17 19:56
хто заперечив би
глуз макабричний дещо
хай не суціль скарби
але й бували речі

де у яких млинах
фабричках палітурнях
ревний зірковий прах

Олександр Олехо
2018.10.17 18:38
Відкоркую пляшку ночі,
прийдуть випити охочі:
думи-тлуми, споминання,
тиші чорної мовчання.
Потім ранок – час похмілля.
Наливає осінь зілля.
Небо тихе і прозоре
розчиняє сиві зорі.

Іван Потьомкін
2018.10.17 11:32
Як на мене, він народився не в ту епоху. Було б це 17-18 століття, і ми б знали не Івана Сірка чи Костя Гордієнка, а Толю Григоренка. Так і бачу його на коні, з шаблюкою поперед таких, як і він сам, козарлюг. Щоправда, набагато грамотнішим , вільної хв

Світлана Майя Залізняк
2018.10.17 11:06
Затягнуті у корсети -
на фоні ножів та кіс -
прабабці убивць, поетів,
міцнющий пахкий заміс.

Втирали носи віскряві,
спиняли навалу хвиль...
Завдячую вам появі,

Олена Багрянцева
2018.10.17 10:40
Їм не спиться удвох. Знову осінь мандрує по вулицях.
Він розкаже їй все, рознесе міріади порад.
Кане в Лету жура і неспокій безпечно забудеться.
Буде литись пітьма, як гарячий густий шоколад.
І затисне вона у долонях бажання серпанкові.
Закарбує цю м

Володимир Бойко
2018.10.17 10:31
Мавпи людиноподібні
На людину не подібні.

Проти «русского Гаврилы»
Нишкне будь-яка горила.

І пішли дурні мартишки
За кавалок кишки пішки.

Катерина Боброк
2018.10.17 10:16
реєстровий янголе-характернику розпали-но люльку
востаннє пасивно вдихну твою дим-душу усіма ярами
де любов - там прилади з ладу в розбите скло і ртуть в кульках
там незміряне серце від землі здійнялось вітрами

сьогодні я таки зняла з себе білу ви

Любов Бенедишин
2018.10.17 09:28
Шиплять самозванці,
човпуть посланці:
«Не так
ти тримаєш перо у руці.
Не ті в тебе:
почерк, чорнило, папір, –
тому й заблукала
між вір і зневір.

Юрій Лазірко
2018.10.17 07:29
не шукаю зручності
і вигоди
та й до Бога
серце недовиходив
обираю входи
де є виходи
оживляю те
що раптом вигадав

Віктор Кучерук
2018.10.17 06:12
Т. І...
Не дивись винувато на мене
І не згадуй тепер спроквола,
Як палала в коханні шаленім,
Та згоріти дотла не змогла.
Не дивися на мене печально,
Зі сльозами провини в очах, –
Розумію твій біль і повчально

Олександр Сушко
2018.10.17 03:38
В Ерато дар лежить на терезах,
Вирішує чи дати... довго судить.
А я сузір'я слів у небесах
Пасу і кличу:- Забирайте, люди!

Звела нас доля чи щасливий рок?
Це ключ до раю чи бандитська фомка?
Не відпуска від себе ні на крок,

Ночі Вітер
2018.10.16 19:50
Твій слід загубиться вночі
І ранком вмре.
Трава прим’ята оживе,
Забуде все.

І тільки в росах сміх і гріх –
Твоя сльоза.
Віддай мені, віддай мені
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Місіс Анонім
2018.09.08

Анна Чіпко
2018.09.07

Владислав Пилипюк
2018.08.15

Вікторія Волецвіт
2018.08.13

Маша Кішка
2018.07.09

Кілометр Рубемл Далекий
2018.07.01

Одарка Любомир
2018.06.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юлька Гриценко (1990) / Проза / Крик душі

 Осіння мрія. Частина 6.
Мене не покидають думки про самогубство. Я втратила усе: від гаманця до власної мрії. Ночами задихаюсь від болю, а вдень згадую нічні кошмари. Кудись заховалось сонце, яке вело мене життям. Сама не розумію, у чому причина такого духовного занепаду. Буває, сиджу по п'ять годин на день у парку і спостерігаю за людьми. Одні щасливі, інші — навпаки. Одні ходять зграйками, інші — самотні. Одні стрибають по калюжах, інші — обережно обходять їх. А я не роблю нічого. Я лише спостерігач. Коли не можеш бути актором, доводиться сидіти у залі глядачів...

Сьогодні вперше за весь тиждень не було дощу. Це не означає, що вийшло сонце. Його також не було. Було, звісно, але за хмарами я його не бачила. У парку пусто — жодної живої душі, наче всі вимерли. Мовчки дістала сигарети і заговорила сама з собою про життя, вічні істини, високі матерії та культуру Стародавньої Греції. Здригнулась від того, що відчула чиюсь руку на своєму плечі. Обернувшись побачила знайоме обличчя — дідусь, якому нещодавно подарувала парасольку. У нього все ще було штучне око. А те, що живе, більше не плакало.

-Сьогодні нема дощу, - тихо промовив таким же хриплим голосом.
-Сьогодні — немає. Завтра знову буде.
-Завтра буде сонце.
-Чому ви так вважаєте? - здивувалась я, бо зранку слухала прогноз погоди.
-Бо після дощу завжди сонце.
-Ні, після дощу з'являється веселка. Але й вона не вічна.
-Помиляєшся. Вийде сонце.
-Ви оптиміст.
-Я надто багато втратив, щоб страждати ще й зараз.
-Ви втратили кохання?
-Я втратив цілу сім'ю.
-Вони загинули?
-Одні загинули, інших сам викинув із власного життя.
-Співчуваю вам.
-Моя дружина померла три роки тому, а я за цей час втратив усе решта, у тому числі й житло.
-Ви бездомний... Ходімо зі мною, я куплю вам щось. Вам треба поїсти.
-Дякую. Я не голодний. Голод відчуває лише моя душа.
-Я вас розумію.
-Те добро, яке ти робиш повернеться тобі сторицею.
-Дякую вам за теплі слова.

Задзвонив мобільник. Андрій написав повідомлення. Написав, що терміново хоче мене побачити. Передумав, напевно. Можливо, він досі мене кохає? Зриваюсь з місця... Обертаюсь. Забула попрощатись.

-Пробачте, але я повинна бігти. У мене дуже важливі справи.
-Біжи, дитино.
-Щасти вам!
-І тобі нехай сонце сміється.

У мене з'явились крила, які може подарувати лише кохання. Роблю кілька кроків і всім своїм єством відчуваю, що все це уже було зі мною. Все це я вже десь бачила. Зупиняюсь на мить і чую голоси за спиною.

-Максиме!
-Тату?
-Як же ти виріс! Це твій син?
-Так, то мій Юрко. Куди ти зник? Де тебе носило увесь цей час?
-Це довга історія.
-У мене є час!
-Сину, пробач за те, що тоді, сім років тому, відвернувся від тебе. Зараз ти єдине рідне, що у мене залишилось. Пробач, що не знайшов у собі сил попросити вибачення раніше.
-Тату, і ти мені вибач. Юрчику, це твій дідусь. Він також Юрко.
-Дитино моя... Ви такі схожі...


Обертаю голову і бачу, як той дідусь обіймає чоловіка, якому я колись віддала свій листочок. Обоє плачуть. Підозрюю, що від щастя. Дивлюсь на них і сама того не розуміючи теж обливаюсь сльозами. Їхня зустріч так болить мені...

-Тату, подивись! Це та жінка, що схожа на осінь!
-Вона...





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-06-06 10:45:15
Переглядів сторінки твору 2487
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.321 / 5.5  (4.877 / 5.4)
* Рейтинг "Майстерень" 5.225 / 5.5  (4.717 / 5.32)
Оцінка твору автором 5
* Коефіцієнт прозорості: 0.822
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми РОМАНТИЧНА ПРОЗА
Автор востаннє на сайті 2016.02.12 21:17
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-06-06 12:06:58 ]
Дуже гарно, щемливо і правдиво. Коли дістає депресія, треба йти до людей, і тобі стане легше. Жінка, що схожа на осінь - про це можна вірш написати.