Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.05
17:03
місячного сяйва мілина
ти і я
не випиті до дна
ти і я
бурхлива течія
ти моя ти моя ти моя
приспів:
ти і я
не випиті до дна
ти і я
бурхлива течія
ти моя ти моя ти моя
приспів:
2025.12.05
15:26
Потанцюймо полонез палкий,
Пристрасний, примхливий... Прошу, пані!
Перший поцілунок пестить пряно,
Перервавши пафосні плітки.
Потіснився пірует п'янкий
Подихом повільної павани.
Потанцюймо полонез палкий,
Пристрасний, примхливий... Прошу, пані!
Перший поцілунок пестить пряно,
Перервавши пафосні плітки.
Потіснився пірует п'янкий
Подихом повільної павани.
Потанцюймо полонез палкий,
2025.12.05
14:59
Ти жарина з циганського вогнища,
давно відгорілого, відспіваного.
Його розтоптали дикі коні.
І ти вирвалася з-під їхніх копит
і врятувалася.
Була ніч, ти нічого не бачила.
Тільки те, що могла осяяти
давно відгорілого, відспіваного.
Його розтоптали дикі коні.
І ти вирвалася з-під їхніх копит
і врятувалася.
Була ніч, ти нічого не бачила.
Тільки те, що могла осяяти
2025.12.05
14:15
Ви, звісно, пам'ятаєте, безсила
забути саме той, один із днів.
Схвильована кімнатою ходили,
Різке в обличчя кидали мені.
"Нам треба розлучитись", - Ви казали.
Життя моє шалене не для Вас.
Мені донизу падати і далі,
забути саме той, один із днів.
Схвильована кімнатою ходили,
Різке в обличчя кидали мені.
"Нам треба розлучитись", - Ви казали.
Життя моє шалене не для Вас.
Мені донизу падати і далі,
2025.12.05
11:02
Почнімо так сей раз, хоча й не хочеться.
«Пташиний базар» на Куренівці – ключове всьому. Завжди я просив батьків туди хоча би подивитися. На вході корм, нашийники, сачки, гачки, вудки, піддувалки та інші причандали: а за тим поступово – черва на ловлю, р
2025.12.05
09:16
Не джерело, джерельце ти…
Живого всесвіту, що поруч
Розквіт, цвіту, сто літ цвісти
До того як рвану угору…
Нірвана всіх нірван моїх,
Що поруч квітли розцвітали
Чужі сприймались за своїх
Ми їх не радужно сприймали…
Живого всесвіту, що поруч
Розквіт, цвіту, сто літ цвісти
До того як рвану угору…
Нірвана всіх нірван моїх,
Що поруч квітли розцвітали
Чужі сприймались за своїх
Ми їх не радужно сприймали…
2025.12.05
09:00
Не ламай мене під себе —
Хмара сіра на півнеба,
Інша чорна, наче слива,
Мабуть, буде скоро злива.
Не цілуй мене жадано,
Поцілунок не розтане.
Звикну дихати тобою,
Укривати сон габою,
Хмара сіра на півнеба,
Інша чорна, наче слива,
Мабуть, буде скоро злива.
Не цілуй мене жадано,
Поцілунок не розтане.
Звикну дихати тобою,
Укривати сон габою,
2025.12.04
21:40
Вишні кудлаті - клубки єгози,
Мокрі, сумні та знімілі.
Бути веселою і не проси,
Я прикидатись не вмію.
Не обминеш ні голок ні шипів.
З того самій мені важко.
Завтра у дяку, що перетерпів
Мокрі, сумні та знімілі.
Бути веселою і не проси,
Я прикидатись не вмію.
Не обминеш ні голок ні шипів.
З того самій мені важко.
Завтра у дяку, що перетерпів
2025.12.04
19:59
Обступили парубки дідуся старого
Та й питатися взялись всі гуртом у нього:
- Кажуть, діду, що колись ви козакували,
В чужих землях і краях частенько бували.
Чи то правда, чи то ні? Може, люди брешуть
Та даремно лиш про вас язиками чешуть?
- Ні, брех
Та й питатися взялись всі гуртом у нього:
- Кажуть, діду, що колись ви козакували,
В чужих землях і краях частенько бували.
Чи то правда, чи то ні? Може, люди брешуть
Та даремно лиш про вас язиками чешуть?
- Ні, брех
2025.12.04
17:58
Ти поспішаєш...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...
2025.12.04
13:42
Тільки через певний час
ти даси мені свою руку.
Але це знову будуть сновидіння.
Це знову буде дзвоник,
до якого я не добіжу,
бо я писатиму ці вірші,
які набагато важливіші,
ніж те, що я… тебе люблю.
ти даси мені свою руку.
Але це знову будуть сновидіння.
Це знову буде дзвоник,
до якого я не добіжу,
бо я писатиму ці вірші,
які набагато важливіші,
ніж те, що я… тебе люблю.
2025.12.04
13:12
В неволі я відшукую свободу,
А у свободі - пута кам'яні.
Отримуєш найвищу нагороду -
Із ноосфери квіти неземні.
У рабстві ти відшукуєш бунтарство,
А в бунті - підступ, зраду і удар,
У ницості - величність, в черні - панство,
А у свободі - пута кам'яні.
Отримуєш найвищу нагороду -
Із ноосфери квіти неземні.
У рабстві ти відшукуєш бунтарство,
А в бунті - підступ, зраду і удар,
У ницості - величність, в черні - панство,
2025.12.04
10:51
Привіт, зима! Я знову входжу в тебе.
Ти зустрічаєш, відкриваючись мені
безкраїм полотном живого неба,
в якім горять немеркнучі вогні,
в якім ростуть дива і дивовижі,
з якого сипле ласка і дари.
в якім живе тепло глибоких зближень,
де тануть нашаров
Ти зустрічаєш, відкриваючись мені
безкраїм полотном живого неба,
в якім горять немеркнучі вогні,
в якім ростуть дива і дивовижі,
з якого сипле ласка і дари.
в якім живе тепло глибоких зближень,
де тануть нашаров
2025.12.04
06:06
Щось ухопив на око, гадав, що збагнув
Але залишив усе це позаду
Якби я знав тоді, що знаю зараз
Гадаєш, я сліпим зостався би?
Перемовлюся із колодязем бажань
Про своє останнє бажання ще
Якщо ідеш за мною, ділися надбаннями
Бо настала ніч, я в ній г
Але залишив усе це позаду
Якби я знав тоді, що знаю зараз
Гадаєш, я сліпим зостався би?
Перемовлюся із колодязем бажань
Про своє останнє бажання ще
Якщо ідеш за мною, ділися надбаннями
Бо настала ніч, я в ній г
2025.12.04
05:01
Вкрути ж мені, вкрути,
Бо все перегоріло,
Врятуй від темноти,
Щоб в грудях зажевріло,
Завібрували щоб
Енергії вібрацій,
Щоб як нова копійка
Бо все перегоріло,
Врятуй від темноти,
Щоб в грудях зажевріло,
Завібрували щоб
Енергії вібрацій,
Щоб як нова копійка
2025.12.04
03:24
Як уже десь тут було сказано, на все свій час і своє врем'я.
Час розставляти ноги і врем'я стискати коліна, час подавати заяву в ЗАГС і врем'я на позов до суду, час одягати джинси і врем'я знімати труси, час висякатися і врем'я витирати рукавом носа
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2024.11.26
2024.05.17
2023.04.01
2022.03.19
2022.01.12
2021.12.22
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Лазірко /
Іншомовна поезія
Sonnets VI-X
VI.
Such as are forsaken words in endless fables,
which freed and eavesdropped, grown inside enamored,
you’ll find yourself a nest and turn the tables
by sneaking , as a cuckoo, bruits and glamour.
You’ll let it hatch, mature, dump out the conscience,
pull out its bill, and seize what makes the essence –
from wintriness on temples to emotions,
from tasting living to the rigors’ presence .
So much for syllables – a verdant stamen,
the tendency to reckon guards of moments.
The guards, as caravans in deserts – snooty,
received the barking, they will grind with tremors
amorphous mass of timeless lines in sonnets.
The past – a butterfly. It strikes with beauty.
March 24, 2010
VII.
The past – a butterfly. It strikes with beauty.
Gods' sweetness – nectar, pollen thickly covers
antennas of thin anthers slightly muting
this six-legged catchy touch of hungry lover.
Light’s watercolor dries on wings as luting,
impervious to morning dew on flowers.
It feels like words I sow are light and rooty,
a swan song for a minstrel to discover.
I long to speak with open eyes and only…
Here nothing could be shared when silence’s drifty.
Attached to wind are exhalation’s fossils.
It leads me to the thoughts so cold and lonely,
to golden ages prayerful for face lifting.
Dry aether is endured by hums and docile.
June 9, 2010
VIII.
Dry aether is endured by hums and docile,
snugs tightly as a serpent in a burrow,
digesting painfully nirvana, tossing
around the molted chat. And snaky furrows,
imprinted by unsettled hunger, crossing
the hissing lines and rivers of pure aura.
A bitter tang of something more colossal
that triggers guns and numbs a silence over...
A spring will take itself in hand, its tinctures
start feeding out of palms this brittle stillness
of smoky rains and bloomy trepidations.
A well of heart, each drop’s a perfect picture
of certain past and future colors’ shrillness.
Undying tear’s a soul of my creations.
June 18, 2010
IX.
Undying tear’s a soul of my creations.
Uneasy flow, non-confluent and timeless...
The subject for this evening’s “Knees & Patience”.
How much is not enough? For what the chime says
the walls of sky are perfect breath`s citations.
A ceiling of dismantled church is mindless,
while cherubim are burnt by godless nation,
when crosses were reforged and souls left rindless.
A grate’s the perfect symbol of God dying
out of the hands of tsars – the public servants,
who knew how to define the sunny squareness.
Who taught them to how spit without implying...?
Who shared belief in freedom and was fervent?
Who dug out brother’s graves for self and neighbors?
June 21, 2010
X.
Who dug out brother’s graves for self and neighbors?
Gun muzzles gape and muzzy eyes turn glassy.
A death squad hangs on triggers for a saber.
It‘s going down and draws off blood for bathing.
A body covers bodies, death’s in labor.
The shallowness of trench is brimmed and messy.
Gunpowder smoke is sensed as censers` vapor,
unravels silence by uncrowning shells` seams,
removes the cores of casualties and quickly
ignites the way for fires of bereavement.
It’s time to whistle, pull out winds, be reckless.
The sky is blue, incapable of trickling.
A bullet rain brings peace with its achievement.
The scattered world is an unthreaded necklace.
June 25, 2010
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Sonnets VI-X
VI.Such as are forsaken words in endless fables,
which freed and eavesdropped, grown inside enamored,
you’ll find yourself a nest and turn the tables
by sneaking , as a cuckoo, bruits and glamour.
You’ll let it hatch, mature, dump out the conscience,
pull out its bill, and seize what makes the essence –
from wintriness on temples to emotions,
from tasting living to the rigors’ presence .
So much for syllables – a verdant stamen,
the tendency to reckon guards of moments.
The guards, as caravans in deserts – snooty,
received the barking, they will grind with tremors
amorphous mass of timeless lines in sonnets.
The past – a butterfly. It strikes with beauty.
March 24, 2010
VII.
The past – a butterfly. It strikes with beauty.
Gods' sweetness – nectar, pollen thickly covers
antennas of thin anthers slightly muting
this six-legged catchy touch of hungry lover.
Light’s watercolor dries on wings as luting,
impervious to morning dew on flowers.
It feels like words I sow are light and rooty,
a swan song for a minstrel to discover.
I long to speak with open eyes and only…
Here nothing could be shared when silence’s drifty.
Attached to wind are exhalation’s fossils.
It leads me to the thoughts so cold and lonely,
to golden ages prayerful for face lifting.
Dry aether is endured by hums and docile.
June 9, 2010
VIII.
Dry aether is endured by hums and docile,
snugs tightly as a serpent in a burrow,
digesting painfully nirvana, tossing
around the molted chat. And snaky furrows,
imprinted by unsettled hunger, crossing
the hissing lines and rivers of pure aura.
A bitter tang of something more colossal
that triggers guns and numbs a silence over...
A spring will take itself in hand, its tinctures
start feeding out of palms this brittle stillness
of smoky rains and bloomy trepidations.
A well of heart, each drop’s a perfect picture
of certain past and future colors’ shrillness.
Undying tear’s a soul of my creations.
June 18, 2010
IX.
Undying tear’s a soul of my creations.
Uneasy flow, non-confluent and timeless...
The subject for this evening’s “Knees & Patience”.
How much is not enough? For what the chime says
the walls of sky are perfect breath`s citations.
A ceiling of dismantled church is mindless,
while cherubim are burnt by godless nation,
when crosses were reforged and souls left rindless.
A grate’s the perfect symbol of God dying
out of the hands of tsars – the public servants,
who knew how to define the sunny squareness.
Who taught them to how spit without implying...?
Who shared belief in freedom and was fervent?
Who dug out brother’s graves for self and neighbors?
June 21, 2010
X.
Who dug out brother’s graves for self and neighbors?
Gun muzzles gape and muzzy eyes turn glassy.
A death squad hangs on triggers for a saber.
It‘s going down and draws off blood for bathing.
A body covers bodies, death’s in labor.
The shallowness of trench is brimmed and messy.
Gunpowder smoke is sensed as censers` vapor,
unravels silence by uncrowning shells` seams,
removes the cores of casualties and quickly
ignites the way for fires of bereavement.
It’s time to whistle, pull out winds, be reckless.
The sky is blue, incapable of trickling.
A bullet rain brings peace with its achievement.
The scattered world is an unthreaded necklace.
June 25, 2010
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
