Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.26
23:08
Ніщо не намарне.
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником
2026.10.26
22:33
Був день: я зрозумів, що він нічий
Неначе щось відібрано в епохи,
Так нам дано: позичили тепло,
А бог вогню — веселий Агні
Загаявся чи забарився трохи.
Крізь мене йдуть століття і роки,
Повзе базікало-тисячоліття,
І хворий день намарно промайне,
Неначе щось відібрано в епохи,
Так нам дано: позичили тепло,
А бог вогню — веселий Агні
Загаявся чи забарився трохи.
Крізь мене йдуть століття і роки,
Повзе базікало-тисячоліття,
І хворий день намарно промайне,
2026.10.26
19:16
Як плинуть сльози, хустинкою їх витирають,
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.
2026.10.26
19:13
що ви читаєте
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів
2026.10.26
18:21
Коли поїду я із цих країв,
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.
2026.10.26
16:51
Перетвори мій вірш на попіл чорний,
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.
Плювати на часи важкі, буремні!
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.
Плювати на часи важкі, буремні!
2026.10.26
13:45
Лягаючи о третій ночі,
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.
Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.
Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння
2026.10.26
12:19
Хвилі справа, хвилі зліва,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.
І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.
І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,
2026.10.26
08:57
Коли народ очолюють балбеси,
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
2026.10.26
06:35
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
2026.10.25
23:51
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
2026.10.25
23:05
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
2026.10.25
21:34
Плач, бейбі, плач
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей
2026.10.25
18:20
Сьогодні пропоную подумати над тим, хто може вас замінити.
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..
Я сам намагаю
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..
Я сам намагаю
2026.10.25
17:20
На краю акварельного синього тла,
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.
І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.
І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та
2026.10.25
15:28
Віконниці минулого забиті.
За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.
Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.
Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.11.26
2024.05.17
2023.04.01
2022.03.19
2022.01.12
2021.12.22
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Лазірко /
Іншомовна поезія
Sonnets VI-X
VI.
Such as are forsaken words in endless fables,
which freed and eavesdropped, grown inside enamored,
you’ll find yourself a nest and turn the tables
by sneaking , as a cuckoo, bruits and glamour.
You’ll let it hatch, mature, dump out the conscience,
pull out its bill, and seize what makes the essence –
from wintriness on temples to emotions,
from tasting living to the rigors’ presence .
So much for syllables – a verdant stamen,
the tendency to reckon guards of moments.
The guards, as caravans in deserts – snooty,
received the barking, they will grind with tremors
amorphous mass of timeless lines in sonnets.
The past – a butterfly. It strikes with beauty.
March 24, 2010
VII.
The past – a butterfly. It strikes with beauty.
Gods' sweetness – nectar, pollen thickly covers
antennas of thin anthers slightly muting
this six-legged catchy touch of hungry lover.
Light’s watercolor dries on wings as luting,
impervious to morning dew on flowers.
It feels like words I sow are light and rooty,
a swan song for a minstrel to discover.
I long to speak with open eyes and only…
Here nothing could be shared when silence’s drifty.
Attached to wind are exhalation’s fossils.
It leads me to the thoughts so cold and lonely,
to golden ages prayerful for face lifting.
Dry aether is endured by hums and docile.
June 9, 2010
VIII.
Dry aether is endured by hums and docile,
snugs tightly as a serpent in a burrow,
digesting painfully nirvana, tossing
around the molted chat. And snaky furrows,
imprinted by unsettled hunger, crossing
the hissing lines and rivers of pure aura.
A bitter tang of something more colossal
that triggers guns and numbs a silence over...
A spring will take itself in hand, its tinctures
start feeding out of palms this brittle stillness
of smoky rains and bloomy trepidations.
A well of heart, each drop’s a perfect picture
of certain past and future colors’ shrillness.
Undying tear’s a soul of my creations.
June 18, 2010
IX.
Undying tear’s a soul of my creations.
Uneasy flow, non-confluent and timeless...
The subject for this evening’s “Knees & Patience”.
How much is not enough? For what the chime says
the walls of sky are perfect breath`s citations.
A ceiling of dismantled church is mindless,
while cherubim are burnt by godless nation,
when crosses were reforged and souls left rindless.
A grate’s the perfect symbol of God dying
out of the hands of tsars – the public servants,
who knew how to define the sunny squareness.
Who taught them to how spit without implying...?
Who shared belief in freedom and was fervent?
Who dug out brother’s graves for self and neighbors?
June 21, 2010
X.
Who dug out brother’s graves for self and neighbors?
Gun muzzles gape and muzzy eyes turn glassy.
A death squad hangs on triggers for a saber.
It‘s going down and draws off blood for bathing.
A body covers bodies, death’s in labor.
The shallowness of trench is brimmed and messy.
Gunpowder smoke is sensed as censers` vapor,
unravels silence by uncrowning shells` seams,
removes the cores of casualties and quickly
ignites the way for fires of bereavement.
It’s time to whistle, pull out winds, be reckless.
The sky is blue, incapable of trickling.
A bullet rain brings peace with its achievement.
The scattered world is an unthreaded necklace.
June 25, 2010
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Sonnets VI-X
VI.Such as are forsaken words in endless fables,
which freed and eavesdropped, grown inside enamored,
you’ll find yourself a nest and turn the tables
by sneaking , as a cuckoo, bruits and glamour.
You’ll let it hatch, mature, dump out the conscience,
pull out its bill, and seize what makes the essence –
from wintriness on temples to emotions,
from tasting living to the rigors’ presence .
So much for syllables – a verdant stamen,
the tendency to reckon guards of moments.
The guards, as caravans in deserts – snooty,
received the barking, they will grind with tremors
amorphous mass of timeless lines in sonnets.
The past – a butterfly. It strikes with beauty.
March 24, 2010
VII.
The past – a butterfly. It strikes with beauty.
Gods' sweetness – nectar, pollen thickly covers
antennas of thin anthers slightly muting
this six-legged catchy touch of hungry lover.
Light’s watercolor dries on wings as luting,
impervious to morning dew on flowers.
It feels like words I sow are light and rooty,
a swan song for a minstrel to discover.
I long to speak with open eyes and only…
Here nothing could be shared when silence’s drifty.
Attached to wind are exhalation’s fossils.
It leads me to the thoughts so cold and lonely,
to golden ages prayerful for face lifting.
Dry aether is endured by hums and docile.
June 9, 2010
VIII.
Dry aether is endured by hums and docile,
snugs tightly as a serpent in a burrow,
digesting painfully nirvana, tossing
around the molted chat. And snaky furrows,
imprinted by unsettled hunger, crossing
the hissing lines and rivers of pure aura.
A bitter tang of something more colossal
that triggers guns and numbs a silence over...
A spring will take itself in hand, its tinctures
start feeding out of palms this brittle stillness
of smoky rains and bloomy trepidations.
A well of heart, each drop’s a perfect picture
of certain past and future colors’ shrillness.
Undying tear’s a soul of my creations.
June 18, 2010
IX.
Undying tear’s a soul of my creations.
Uneasy flow, non-confluent and timeless...
The subject for this evening’s “Knees & Patience”.
How much is not enough? For what the chime says
the walls of sky are perfect breath`s citations.
A ceiling of dismantled church is mindless,
while cherubim are burnt by godless nation,
when crosses were reforged and souls left rindless.
A grate’s the perfect symbol of God dying
out of the hands of tsars – the public servants,
who knew how to define the sunny squareness.
Who taught them to how spit without implying...?
Who shared belief in freedom and was fervent?
Who dug out brother’s graves for self and neighbors?
June 21, 2010
X.
Who dug out brother’s graves for self and neighbors?
Gun muzzles gape and muzzy eyes turn glassy.
A death squad hangs on triggers for a saber.
It‘s going down and draws off blood for bathing.
A body covers bodies, death’s in labor.
The shallowness of trench is brimmed and messy.
Gunpowder smoke is sensed as censers` vapor,
unravels silence by uncrowning shells` seams,
removes the cores of casualties and quickly
ignites the way for fires of bereavement.
It’s time to whistle, pull out winds, be reckless.
The sky is blue, incapable of trickling.
A bullet rain brings peace with its achievement.
The scattered world is an unthreaded necklace.
June 25, 2010
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
