Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.13
14:04
Як у коханні щось не йдеться,
Почуй його в гебрайській мові,
Відчуєш силу, бо ж на кохам
Вкраїнське слово озоветься.
А як в наснагу сила виросте,
То й до кохання шлях вкоротиться,
І ти зневіри так уникнеш,
Що не одного з глузду зводила.
Почуй його в гебрайській мові,
Відчуєш силу, бо ж на кохам
Вкраїнське слово озоветься.
А як в наснагу сила виросте,
То й до кохання шлях вкоротиться,
І ти зневіри так уникнеш,
Що не одного з глузду зводила.
2026.07.13
13:35
Мороз тривожний покриває розум,
Зігравши в лісі тужну "Лакримозу".
Він відчуває, ніби звір, загрозу
З минулого сумного паровоза.
Думки укрились льодом, наче плесо,
На втіху і розраду злого плебсу.
На нім впаде невинна поетеса
Зігравши в лісі тужну "Лакримозу".
Він відчуває, ніби звір, загрозу
З минулого сумного паровоза.
Думки укрились льодом, наче плесо,
На втіху і розраду злого плебсу.
На нім впаде невинна поетеса
2026.07.13
11:10
сів і віршик написав
чом би і не віршик
утомившись від вистав
їй же бо незгірших
потуравши тим і тим
лагідним і щирим
сяйнооким і сліпим
у бедламі віри
чом би і не віршик
утомившись від вистав
їй же бо незгірших
потуравши тим і тим
лагідним і щирим
сяйнооким і сліпим
у бедламі віри
2026.07.13
10:45
СПАЛАХ ТРЕТІЙ. СВІТЛО І ТІНІ СЕКЕШФЕГЕРВАРА
Розспівний шепіт Бояна завис у густому від видінь минулого повітрі на півслові… Його долоні, що гріли ступні Анастасії, злегка здригнулися. Він підвів голову, подивився на вузьке вікно-бійницю вгорі тьмяної ке
2026.07.13
09:31
Таксопарку міського шофер
Пішоходом працює тепер.
Залишкове пальне
Він продасть і гульне,
Як і всякий місцевий шофер.
А товариш його на «Рено»
Перевозить усяке майно
Пішоходом працює тепер.
Залишкове пальне
Він продасть і гульне,
Як і всякий місцевий шофер.
А товариш його на «Рено»
Перевозить усяке майно
2026.07.13
06:49
Прибите хвилями до берега,
Лежить загублене весло
І все вслухається у шерехи,
Яким утратило число.
Але не чутно веслувальника
Гребків вздовж берега давно, -
Отож у руки віршувальника
Потрапить зрештою воно...
Лежить загублене весло
І все вслухається у шерехи,
Яким утратило число.
Але не чутно веслувальника
Гребків вздовж берега давно, -
Отож у руки віршувальника
Потрапить зрештою воно...
2026.07.12
21:59
Заплющив очі. Темрява сліпа
Минуле та майбутнє застелила.
Посеред ночі витончене "па"
Виконує нічне ясне світило.
Слова юрби, солоні, мов ропа,
Окупували правду, цвіллю вкрили.
Наївне серце сольно виступа
Минуле та майбутнє застелила.
Посеред ночі витончене "па"
Виконує нічне ясне світило.
Слова юрби, солоні, мов ропа,
Окупували правду, цвіллю вкрили.
Наївне серце сольно виступа
2026.07.12
19:49
Очі срібні дзеркал,
Вкриті ковдрою ноги,
Світ здивованих…спів,
Відчайдушне тепер,
Чи до сну берегам
В журавлях одноногих,
У тонкому відлунні
Вкриті ковдрою ноги,
Світ здивованих…спів,
Відчайдушне тепер,
Чи до сну берегам
В журавлях одноногих,
У тонкому відлунні
2026.07.12
15:11
Могутнє царство Лідія лежить,
Малоазійські обійма простори
Від Чорного по Середземне море.
На сході Галіс стрімко з гір біжить.
Нема царя могутніше, ніж Крез,
Нема царя багатшого за нього.
Йому, напевно помагають боги.
А у царя найбільший інтерес
Малоазійські обійма простори
Від Чорного по Середземне море.
На сході Галіс стрімко з гір біжить.
Нема царя могутніше, ніж Крез,
Нема царя багатшого за нього.
Йому, напевно помагають боги.
А у царя найбільший інтерес
2026.07.12
13:42
Насувається сніг всеохопний,
Він тотальний, могутній, німий.
То нахабний, як збуджений гопник,
То пестливий, сумний, осяйний.
Насувається сніг так епічно,
Наче думи, поеми зими.
Насувається катастрофічно,
Він тотальний, могутній, німий.
То нахабний, як збуджений гопник,
То пестливий, сумний, осяйний.
Насувається сніг так епічно,
Наче думи, поеми зими.
Насувається катастрофічно,
2026.07.12
12:08
Душа віршами з тіла проривається -
душі дарма, що тілові болить,
що кожна кракелюрочка і зсадина
за тим віршем зривається...ще мить
і ти - не ти, а вже розхвилля видиху,
кометний хвіст, що розпилив себе
у чорний простір - у порожність витихлу
душі дарма, що тілові болить,
що кожна кракелюрочка і зсадина
за тим віршем зривається...ще мить
і ти - не ти, а вже розхвилля видиху,
кометний хвіст, що розпилив себе
у чорний простір - у порожність витихлу
2026.07.12
10:33
ми на березі ріки
в золотому рейві
є дешеві цигарки
алкоголь дешевий
не гламурний і не пляж
де усяк волає
відчуття собі завваж
терпкуваті скраю
в золотому рейві
є дешеві цигарки
алкоголь дешевий
не гламурний і не пляж
де усяк волає
відчуття собі завваж
терпкуваті скраю
2026.07.12
10:31
люблю римовані вірші
без реповипендрендів
та в час нарації і ші
вони уже не в тренді
у стовпчик проза й недорим
і білі вірші з ними…. –
і що робити з тим усім
без реповипендрендів
та в час нарації і ші
вони уже не в тренді
у стовпчик проза й недорим
і білі вірші з ними…. –
і що робити з тим усім
2026.07.12
07:20
Поки сонця-світу -
Доки ясний день, -
Жайвір шле з привітом
Радісних пісень.
Золотиться жито,
Соняхи в цвіту, -
Як же захистити
Цю красу святу?
Доки ясний день, -
Жайвір шле з привітом
Радісних пісень.
Золотиться жито,
Соняхи в цвіту, -
Як же захистити
Цю красу святу?
2026.07.12
06:37
СПАЛАХ ДРУГИЙ. «СТУПАЙ, СЕСТРО, НА БІЛЕ ПОЛОТНО…»
За вузьким вікном-бійницею монастиря Адмонта невситима різдвяна віхола на мить затихла, лишаючи по собі важку, липку тишу. У кутку келії сестра Беата беззвучно, мов тінь, підійшла до столу, щоб замінит
2026.07.11
21:12
Це, донечко моя, випробування.
Це так тебе спитує світ падкий -
чи не розбудеш гніву, чи дурману,
чи блекоти не висієш таки
на плесах тих, де так було привітно -
а ближче глянеш - то гієнне дно.
Моя лелітко, ясочко, мудрине,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Це так тебе спитує світ падкий -
чи не розбудеш гніву, чи дурману,
чи блекоти не висієш таки
на плесах тих, де так було привітно -
а ближче глянеш - то гієнне дно.
Моя лелітко, ясочко, мудрине,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.11.26
2024.05.17
2023.04.01
2022.03.19
2022.01.12
2021.12.22
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Лазірко /
Іншомовна поезія
Another Christmas Story
She is a teen. She hates her guts
For carrying God and growing jut.
She’s Mary. You might know her. Do you?
And semiconscious, half alive
The girl keeps secrets to survive
In her maternal strife is Hallelujah.
Hallelujah.
Hallelujah.
Hallelujah.
Hotel. A burrow number “Four”,
A wolfram candle’s turned to pour
Internal light, it might subdue you.
The tremolo of window’s shut,
Confession groans in reeky smut
Composing notes for tender Hallelujah.
Hallelujah.
Hallelujah.
Hallelujah.
As touched with pencil, slightly glazed
The contours thicken baby face
And spasms are painting pain, a new “you”.
Oh paradise, the opened cut,
How warm and tearful could be blood
When Heaven’s washed away with Hallelujah?
Hallelujah.
Hallelujah.
Hallelujah.
A void. The heart, as cut-through seam,
Which runs apart with thoughts to gleam
When there’s nothing left to cure you.
While window licks nocturnal tar
The brightness lives. It is a star,
The little star in edgeless Hallelujah.
Hallelujah.
Hallelujah.
Hallelujah.
She waddles out with swaddled…blessed
But holds the key, her tongue, and breath.
A dumpster is your crib, oh new “you”.
And Mary swings, tears cellophane
In mindless state and wordless pain.
Oh God, forgive her madness, Hallelujah.
Hallelujah.
Hallelujah.
Hallelujah.
A breath to hold, a plastic womb,
Three rats, as kings, as I assume,
Adore their chance to feel the true “you”.
Instead of angels coldness nips,
The silence’s seen through snow and lips.
It’s Christmas time. Forgive me. Hallelujah!
Hallelujah.
Hallelujah.
Hallelujah.
June 17, 2010
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Another Christmas Story
“A baby was born
Last night
In soot and grit,
broken glass.”
“Christmas in the Alley”
by Jeff Howe
She is a teen. She hates her gutsFor carrying God and growing jut.
She’s Mary. You might know her. Do you?
And semiconscious, half alive
The girl keeps secrets to survive
In her maternal strife is Hallelujah.
Hallelujah.
Hallelujah.
Hallelujah.
Hotel. A burrow number “Four”,
A wolfram candle’s turned to pour
Internal light, it might subdue you.
The tremolo of window’s shut,
Confession groans in reeky smut
Composing notes for tender Hallelujah.
Hallelujah.
Hallelujah.
Hallelujah.
As touched with pencil, slightly glazed
The contours thicken baby face
And spasms are painting pain, a new “you”.
Oh paradise, the opened cut,
How warm and tearful could be blood
When Heaven’s washed away with Hallelujah?
Hallelujah.
Hallelujah.
Hallelujah.
A void. The heart, as cut-through seam,
Which runs apart with thoughts to gleam
When there’s nothing left to cure you.
While window licks nocturnal tar
The brightness lives. It is a star,
The little star in edgeless Hallelujah.
Hallelujah.
Hallelujah.
Hallelujah.
She waddles out with swaddled…blessed
But holds the key, her tongue, and breath.
A dumpster is your crib, oh new “you”.
And Mary swings, tears cellophane
In mindless state and wordless pain.
Oh God, forgive her madness, Hallelujah.
Hallelujah.
Hallelujah.
Hallelujah.
A breath to hold, a plastic womb,
Three rats, as kings, as I assume,
Adore their chance to feel the true “you”.
Instead of angels coldness nips,
The silence’s seen through snow and lips.
It’s Christmas time. Forgive me. Hallelujah!
Hallelujah.
Hallelujah.
Hallelujah.
June 17, 2010
Дещо вільний переклад ось цього:
http://maysterni.com/publication.php?id=49459
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
