ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.02
12:35
Велике пошанування до батька й матері,
бо Господь Пресвятий ставить його вище пошанування до Себе Самого…
Є в тебе майно чи нема - шануй батька твого і матір твою,
навіть якщо живеш милостинею"
Раббі Шимон бар Йохай
Давно це сталось. Тоді, як в І
2024.05.02
11:03
Четвер Великий. Таїнство вечері.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
2024.05.02
10:26
Літери
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
2024.05.02
10:19
Нотатки дружини письменника
Скажу відверто: мені особисто подобаються оповідання мого чоловіка - короткі, але дуже зворушливі. І нехай він досі не лауреат премій, як дехто з його однокурсників, не входить до правління творчих спілок, не видає щорічно ч
2024.05.02
08:59
Не розказуй мені про любов —
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
2024.05.02
08:05
Голубі троянди
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
2024.05.02
05:59
У старомодній та незграбній шафі
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
2024.05.02
04:40
На все твоя, мій Боже, милість
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
2024.05.01
17:52
Червоними слізьми країна плаче,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
2024.05.01
17:10
Будь такою, яка ти нині є.
Я подібних тобі жінок,
Хай вже скроні взялися інеєм,
Ще не бачив, мій свідок – Бог!
Будь земною і будь небесною…
Нероздільні «краса» і «ти»,
Наче Бог сполучив тебе з нею
Як синоніми… Будь завжди
Я подібних тобі жінок,
Хай вже скроні взялися інеєм,
Ще не бачив, мій свідок – Бог!
Будь земною і будь небесною…
Нероздільні «краса» і «ти»,
Наче Бог сполучив тебе з нею
Як синоніми… Будь завжди
2024.05.01
12:38
Не говори мені про те,
що заблукала в падолисті,
і що проміння золоте
вже дотліває в хмарній висі.
Що відцвіли в моїм саду
весняні крокуси й тюльпани.
Лимонне сонце у меду
що заблукала в падолисті,
і що проміння золоте
вже дотліває в хмарній висі.
Що відцвіли в моїм саду
весняні крокуси й тюльпани.
Лимонне сонце у меду
2024.05.01
10:27
«На кремені вирослий колос...»
Отак системі на догоду назвав поет предивний край,
Де чорнозем, ліси і води, й багаті надра Господь дав...
Благословенний край, з якого лиш висотували жили...
Ще й досьогодні дивно, як люди в ньому вижили?
...Страшна
Отак системі на догоду назвав поет предивний край,
Де чорнозем, ліси і води, й багаті надра Господь дав...
Благословенний край, з якого лиш висотували жили...
Ще й досьогодні дивно, як люди в ньому вижили?
...Страшна
2024.05.01
08:57
Вранішні роси - цнотливості роси
З блиском перлинним в шовковій траві.
Свіжі, розкішні, розніжено-босі.
Розсипи щедрості звабно-живі.
Дерево кожне вкрите краплистими,
Кущ росянисто зомлів у саду.
Мов із пацьорок скотилось намисто,
З блиском перлинним в шовковій траві.
Свіжі, розкішні, розніжено-босі.
Розсипи щедрості звабно-живі.
Дерево кожне вкрите краплистими,
Кущ росянисто зомлів у саду.
Мов із пацьорок скотилось намисто,
2024.05.01
05:52
Небо грайливими хмарами
місто велике розбудить.
Ніч сон утримує чарами.
Гей! Прокидайтеся, люди!
Мружиться киця на сонечку,
божа корівка п’є роси,
щастя нехай тобі, донечко,
ранок травневий приносить.
місто велике розбудить.
Ніч сон утримує чарами.
Гей! Прокидайтеся, люди!
Мружиться киця на сонечку,
божа корівка п’є роси,
щастя нехай тобі, донечко,
ранок травневий приносить.
2024.05.01
05:27
Усе чіткіше кожен крок
Її вбачаю всюди знову, –
Горять тюльпани, а бузок
Яріє світлом світанковим.
Стає гучніше спів птахів
І сонце дужче припікає, –
Мов несподівано забрів
Услід за юною до раю.
Її вбачаю всюди знову, –
Горять тюльпани, а бузок
Яріє світлом світанковим.
Стає гучніше спів птахів
І сонце дужче припікає, –
Мов несподівано забрів
Услід за юною до раю.
2024.05.01
05:24
На білий сніг стікає з ліхтарів
Вечірній промінь тьмяно-бурштиновий.
Скрізь тихо. Ані звука, ані слова...
Я десь далеко чую дивний спів.
Одне життя, а в ньому - сто життів...
Незрозуміла, потойбічна мова...
Мене так зустрічає ніч зимова...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Вечірній промінь тьмяно-бурштиновий.
Скрізь тихо. Ані звука, ані слова...
Я десь далеко чую дивний спів.
Одне життя, а в ньому - сто життів...
Незрозуміла, потойбічна мова...
Мене так зустрічає ніч зимова...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юлия Фалеева (1984) /
Проза
Мечты сбываются...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Мечты сбываются...
Колдунья-неудачница сидела на скамейке в осеннем парке. Недавно прошел дождь. В голубых лужах, в которых отражалось небо, плавали маленькими корабликами листья. Колдунья тихо вздыхала, думая о своих неудачах. Никто не обращал на нее внимания, всяк спешил, догоняя свое будущее. Она видела, как судьбы яркими, блеклыми, темными, монотонными лентами оплетали людей. Не удавалось ей одно – объяснить людям, что не всегда желаемое – благо. Колдунья могла осуществить почти любую мечту, а вот сделать человека счастливым – было ей неподвластно.
Чародейка вспомнила, как невзначай зашла в мысли девушки Анны. Которая скучая на работе, мечтала вырваться из плена города и оказаться на берегу молочно-теплого моря. Колдунья сама себе улыбнулась – как легко подарить чудо! Мысленно она отвела ее в ближайший магазин, где девушка купила крем для загара и выиграла путешествие на берег «молочно-теплого моря». Волшебница, потирая руки, прикрепила еще одну звезду себе на мантию: «На одного счастливого больше». Когда, не помня себя от счастья, девушка упаковала желтый чемоданчик, и отправилась в путь, колдунья заметила, что на другом конце города на перрон ступил человек, который (сам этого не зная) приехал в этот город, чтобы влюбится в девушку Анну, которую стальные крылья уже подняли высоко в небо. Он был в городе неделю и три дня, ровно столько, сколько Анна отдыхала на ладонях у солнца. А потом она вернулась… А он уехал… Но это уже не имеет значения – они никогда не встретились. Его жизнь сложится удачно, но всегда будет чувство пустоты, а она, сама не зная почему, разлюбит море…
А потом был молодой художник, влюбленный в девушку Наташу. Он писал ее портреты, бродил печальным парком, там и повстречал Колдунью. Она помогла парню, уронив маленькую звезду в сердце девушки. Наташа впервые ему позвонила, они пошли гулять тем самым парком, он рисовал ее акварели, а она слушала музыки и читала легкомысленные журналы. Чтобы подарить ей ту жизнь, о которой она мечтала, ему пришлось забыть о живописи, и посвятить себя мирской суете. Но в своем новом счастье он не нашел счастья, он оставил его на скамье в осеннем парке рядом с мольбертом и мечтой зовущей ввысь, а не камнем тянущим на дно .
Колдунья все также сидела в парке, думая о судьбах, которые разбила несвоевременная мечта. Только время знает ответ на вопрос, почему некоторым мечтам не суждено сбыться…
25.06.10
Чародейка вспомнила, как невзначай зашла в мысли девушки Анны. Которая скучая на работе, мечтала вырваться из плена города и оказаться на берегу молочно-теплого моря. Колдунья сама себе улыбнулась – как легко подарить чудо! Мысленно она отвела ее в ближайший магазин, где девушка купила крем для загара и выиграла путешествие на берег «молочно-теплого моря». Волшебница, потирая руки, прикрепила еще одну звезду себе на мантию: «На одного счастливого больше». Когда, не помня себя от счастья, девушка упаковала желтый чемоданчик, и отправилась в путь, колдунья заметила, что на другом конце города на перрон ступил человек, который (сам этого не зная) приехал в этот город, чтобы влюбится в девушку Анну, которую стальные крылья уже подняли высоко в небо. Он был в городе неделю и три дня, ровно столько, сколько Анна отдыхала на ладонях у солнца. А потом она вернулась… А он уехал… Но это уже не имеет значения – они никогда не встретились. Его жизнь сложится удачно, но всегда будет чувство пустоты, а она, сама не зная почему, разлюбит море…
А потом был молодой художник, влюбленный в девушку Наташу. Он писал ее портреты, бродил печальным парком, там и повстречал Колдунью. Она помогла парню, уронив маленькую звезду в сердце девушки. Наташа впервые ему позвонила, они пошли гулять тем самым парком, он рисовал ее акварели, а она слушала музыки и читала легкомысленные журналы. Чтобы подарить ей ту жизнь, о которой она мечтала, ему пришлось забыть о живописи, и посвятить себя мирской суете. Но в своем новом счастье он не нашел счастья, он оставил его на скамье в осеннем парке рядом с мольбертом и мечтой зовущей ввысь, а не камнем тянущим на дно .
Колдунья все также сидела в парке, думая о судьбах, которые разбила несвоевременная мечта. Только время знает ответ на вопрос, почему некоторым мечтам не суждено сбыться…
25.06.10
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію