ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але й досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав
Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.
І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.
Бездонна ніч своєю глибиною
Створила непохитний нотний стан.
А сивий сніг спостерігав за мною:
Чи впораюсь я з болем свіжих ран?
Мелодія, пригнічена журбою
Серпнів я би не чіпав…
Не помістяться в майстерні —
Нечитайло підсказав…
Що робити, де та правда?
Що такого я зробив?
Серпні наче — не завада,
Тим, що втрачав і що в серці відкрив.
Грізною зливою, повінню тихою.
Теплим ковчегом в безмежності криг.
Садом Едемським і небом з сузір’ями.
Чим насолоджувавсь я, чим страждав.
Днями святковими, буднями сір
Вже сонце освітило куполи
Софії. Ніч майнула наостанок
За Гору. Пташки співи завели.
Грайливі горобці чогось зчепились
У поросі. Знайшли, напевно, щось.
А сонні голуби на те дивились
Зі стріхи. Сонце вище піднял
та поки дибаємо далі,
воно збувається у снах
як репетиція реалій.
Ховатися немає де,
хоча і мусимо – подалі:
на Марсі, Місяці... ніде,
якщо і досі де-не-де
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика): • Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Дикунство нинішньої влади
Ми таки не повинні вважати українським боргом ті гроші, які надавалися МВФ і іншими структурами нашій владі - як колишній, так і нинішній.
Очевидно, що, даючи ті гроші, «кредитори» чітко усвідомлювали - що відбувається в Україні, кому дають гроші, і що дають їх на розкрадання.
Отже давали свідомо, і зі злим умислом!
Не вірмо ющенкам і іншій наволочі, які твердять, що ми, українці, комусь щось винні.
Хай живе Всеукраїнський Рух «ПО ПРОБАЧЕННЮ ЗАБОРГОВАНОСТІ СВІТОВИМ КРЕДИТОРАМ»!
У Новий Рік із гарним настроєм! Ми нікому нічого не винні! :)
Висновки з рішення «Венеціанської комісії» http://www.venice.coe.int/docs/2010/CDL-AD%282010%29044-e.asp
Публікації на тему:
• Округ Кравчука
• Округ Кучми
• Округ Ющенка
• Округ Януковича
«ПРАВДА ПРО регіоналів» або «навіщо регіоналам КИШЕНЬКОВИЙ ПОДАТКОВИЙ КОДЕКС»
Прим: Стаття написана в 2006-2007 рр.., зараз зауважені проблеми стали лише гострішими.
Я не вірю, що 90% жителів Сходу Україні щиро вірять тому, що говорить Янукович і компанія «регіоналів» яка фальсифікувала вибори у 2004, а в 2007 знову намагається обманом і підкупом створити конституційну «більшість» узурпувавши владу країни в руках свого клану.
Я не вірю, що жителі Донецька дійсно вірять, що «годують» всю Україну, і що в проблемах злочинності, безробіття, наркоманії їх регіонів винен «фашист» Ющенка, ЦРУ або Львів. Я не вірю, що жителі Луганська переконані в тому, що в проблемах безробіття, екології та комунальні проблеми їхнього регіону винні Львів'яни або Тернополяни. Адже немає. Винні в цьому інші люди!
Я не вірю, що Схід України боїться будь-кого і не здатний самостійно мислити і відрізняти правду від брехні!
Я вірю в Схід Україну! Я вірю, що Схід України здатен тверезо оцінювати що відбувається в країні, відкинувши нав'язується їм упереджене ставлення, фальшивки і відверту брехню, яка звучить з екранів телебачення і сторінок газет, що належать сьогоднішнім «регіоналам» і за сумісництвом "господарям Донбасу» - вчорашнім бандитам, зекам і партійним босам. Україну і в Центрі і на Заході і на Сході і на Півдні гідна кращого!
Мені страшно якщо «регіонали» справді зроблять те, чого дійсно хочуть, тобто візьмуть всю владу в Україні! З ними в нас дійсно не буде перевиборів і 2-3 туру. З ними не буде жодних реальних виборів і ніякого вибору надовго, а можливо назавжди! Вони плювали на народ і його думка в 2004, плюють і в 2007.
Вони впевнені в тому, що куплене і привезене для «синьої теле-масовки» до Києва бидло, це і є їхній народ!
Те що «масовка» в Києві на «синьому майдані» замовлена і не місцева «регіонали» не заперечують і кажуть про це нахабно і відкрито. Зрозуміло, що «регіонали» роблять це не для захисту Конституції, Верховної Ради та інтересів народу.
За що ж конкретно, вони борються? Звідки у «регіоналів» деньжища, на які можна звозити багатотисячні масовки з віддалених регіонів і не один тиждень давати їм нічліг, поїти, годувати й утримувати на холоді в Києві, імітуючи для всього світу «синій майдан»?
Схема «бізнесу» «регіоналів» досить проста: Схід Україна, і Донбас зокрема, отримує величезні дотації на видобуток сировини від держави (про дотації ми ще поговоримо). Підприємства «регіоналів» використовуючи дешеве дотаційне сировину і недорогу, за світовими масштабами, робочу силу отримують «ідеально дешевий» продукт для експорту на світові ринки.
Експортуючи ж продукцію через безподаткові компанії Швейцарії, Панами, Домініканської Республіки, Великобританії, Сейшельських островів «регіонали» отримують суперприбуток і при цьому не платять ніяких податків, ні в України, ні за кордоном. Це мільярди доларів.
Ось це і прикривають «регіонали» на чолі з Януковичем, Морозом і Симоненком, ось це і захищають вони в Раді. Ось для цього і імітують «синій майдан», обдурюючи свій народ і весь світ, при цьому нахабно лякаючи кризою і іншими жахами народ, Конституційний Суд ... і навіть президента України.
Підприємства "Нижньодніпровський трубопрокатний завод", "Єнакіївський коксохімпром" (майже 90% експорту), "Дніпроспецсталь" чудово відвантажують український метал у ... офшорну Панаму.
Через безподаткову компанію 'RAMATEX Overseas Ltd' (Calle 48 Este Bella Vista Apuledo Postal 6277, Panama 5, Panama) тільки в 2005 було вироблено 700 експортних операцій на загальну суму 76.406.118,87 грн. Але це ціна, за якою "віддали" український метал Панамської компанії. Зрозуміло, що Панамська компанія вигідно перепродала металопродукцію за валюту кінцевим споживачам і не за 76 мільйонів гривень. Інакше який сенс використовувати "безподаткову прокладку" в Панамі?
Загалом, немаленька валютна виручка від продажу металопродукції, як і в інших випадках, осідає на закордонних рахунках "регіоналів" в Домініканській Республіці, Панамі та Швейцарії. У кишенях робочих заводів та мешканців Донеччини, як і в держбюджеті Україна не осідає ні-хрєна!
А ось інша компанія "WHITEBRIDGE RESOURCES LIMITED" (5th Floor.86 Jermyn Street, SW1Y6 AM, London, UK) заснована в 2003, є найбільшим покупцем українського металу в Великобританії і успішно перепродує метал, як посередник, європейським кінцевим споживачам.
Цікаво, що сама компанія до металопродукції має віддалене відношення, тобто не виробляє і не переробляє нічого, а основним видом діяльності, заявленим у її офіційних документах є, дослівно: "інші бізнес послуги". Залишається здогадуватися які саме і для кого ...
Whitebridge Resources у 2005 році провела, щонайменше, 931 операцію з «експорту» продукції з України. Основними «клієнтами» є: «Донецьккокс», "АВДЕЕВСЬКІЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД", "Маркохім", АТ "Запоріжкокс", ВАТ МК "Азовсталь" і т.д.
Компанія Whitebridge Resources існує всього 3 роки, але вже охопила левову частку експорту з Донбасу та імпорту, а це виразно говорить про те, що створювалася вона під конкретні цілі для роботи з відомими заздалегідь експортними обсягами та підприємствами України.
Можна заперечити, подумаєш «схеми», може ця компанія податки в Англії платить!?
Відкриваємо державний регістр компаній Великобританії і виявляється, що компанія WHITEBRIDGE RESOURCES LIMITED «звільнена від податків» тобто на ділі є звичайною безподаткової «пральні» з відмивання грошей, отриманих від експорту та імпорту.
Name & Registered Office:
WHITEBRIDGE RESOURCES LIMITED
5TH FLOOR
86 JERMYN STREET
LONDON
SW1Y 6AW
Company No. 04978674
Status: Active
Date of Incorporation: 27/11/2003
Country of Origin: United Kingdom
Company Type: Private Limited Company (Приватна компанія з обмеженою відповідальністю)
Nature of Business (SIC (03)): - Вид діяльності
7487 - Other business activities - Інші бізнес послуги
Accounting Reference Date: 31/12
Last Accounts Made Up To: 31/12/2005 (TOTAL EXEMPTION SMALL) - звільнені від податків через відсутність ДІЯЛЬНОСТІ Next Accounts Due: 31/10/2007
Last Return Made Up To: 27/11/2006
Next Return Due: 25/12/2007
Last Members List: 27/11/2006
Створення подібних компаній у Великобританії та інших країнах, можливо нерезидентами іноземцями для володіння нерухомістю, патентами і т.д.
Мається на увазі, що іноземець нерезидент Великобританії, житель наприклад Туреччині чи Хорватії, країн мають асоційоване членство в ЄС (а саме ці громадяни найчастіше виступають «засновниками» офшорних компаній задіяних у схемах «регіоналів»), повинні будуть платити податок на прибуток у скарбницю Великобританії, якщо ведуть діяльність на території цієї країни.
Всі інші податки - на майно, податок на прибуток від діяльності компаній за кордоном повинні сплачуватися у себе вдома, тобто за місцем проживання.
Однак після реєстрації компаній у Великобританії, громадяни жителі Туреччини чи Хорватії, міняють своє офіційне місце проживання та «прописуються» в якій-небудь Панамі, Монако, Лугано або Домініканській Республіці - там, де податки платити не потрібно зовсім. От і виходить, що формально податки сплачуватимуться повинні, а на практиці вони не сплачуються ніде!
Але схема «бізнесу регіоналів» працює і у зворотному напрямку. Що це означає? А ось що.
Безподаткові компанії, зокрема Whitebridge Resources, використовуються «регіоналами» не тільки для фіктивного експорту офшорним компаніям за заниженими цінами, але і для імпорту в Україну сировини використовуваного на належних їм підприємствах, але вже за спеціально завищеними цінами.
Навіщо це потрібно? Подібним чином, продукція зроблена в Україну з використанням дорого імпортної сировини стає дорогою - некоркурентноспособной на світовому ринку і вимагає державних дотацій для стимулювання експорту, забезпечення зайнятості населення і т.д. в даних регіонах.
Так компанія «Whitebridge Resources Limited» тільки в 2005 році здійснила близько 2 тисяч операцій з імпорту сировини в Україні на кілька мільярдів доларів США.
Прибуток, включену до завищену ціну сировини, «регіонали» спочатку вже заплатили на свої ж офшорні компанії, звідки нібито отримують сировину їхні металургійні підприємства. Держава, вимушено (зазвичай за рішенням Кабміну) потім компенсувати їм частину витрат з держбюджету - нашими з вами грошима, дорогі мешканці Львова, Києва, Луганська, Донецька, Сум, Дніпропетровська, Запоріжжя, Тернополя, Криму і т.д.!
Але "попереду планети всієї" виявляється Сейшельська компанія "CIHAN METAL LTD" (Suite 13, First Floor, Oliaji Trade Centre, Francis Rachel Street, Victoria, Mahe, Republic of Seychelle), яка на перевірку виявилася, найбільшим експортером сталі з України і не тільки стали.
Сталь, лист сталевий гарячекатаний і холоднокатаний відвантажується на Сейшели тисячами тонн. За ідеєю, Сейшельські острови вже укриті багатометровим шаром українського прокату.
Во, дають тубільці!
Регіонали люблять згадувати "стабільність", звичайно, при таких обсягах поставок на Сейшельські острови потрібна міцна "стабільність", а то дивися, тубільці брикнути і відмовляться купувати український метал зважаючи на нестабільність.
Тільки у 2005 році через безподаткову компанію "CIHAN METAL LTD" (див. рис. Нижче), зареєстровану на Сейшельських островах, проведено 945 операцій з експорту металу з України на загальну суму 521.600.254 грн., Тобто понад півмільярда гривень або більше 103 мільйонів доларів США.
Це ваші гроші Донеччани, Луганчани, жителі Дніпропетровська та Запоріжжя!
Це ваші гроші Донеччани, Луганчани, жителі Дніпропетровська та Запоріжжя!
Через цю єдину Сейшельські офшорну "прокладку" експортують свою продукцію найбільші стратегічні підприємства України: ВАТ "ММК ім. Ілліча" (70% експорту через Сейшельські від-ва), ВАТ МК "Азовсталь", АТ "Краматорськ металургійний завод ІМ.КУЙБІШЕВА", ЗАТ "Ілліч-Сталь" м.Маріуполь і т.д.
Офшорних прокладок у "регіоналів" достатньо: на Кіпрі "Merocom Consulting Limited" POBox 21294 Mits, Nicossia, Cyprus - експортує продукцію ВАТ 'Дніпроспецсталь', ВАТ МК "Азовсталь", у Швейцарському "податковий рай" Лугано зареєстрована компанія Duferco SA - відомий за всьому світу трейдер і "оптимізатор податків". Via Bagutti, 9 Lugano, Switzerland, яка c 11.01.2005 -19.12.2005 більш провела 50 операцій з імпорту сировини на ВАТ МК "Азовсталь", ВАТ "АЛЧЕВСЬКИЙ МЕТКОМБІНАТ", ВАТ "Пантелеймонівській вогнетрівкійзавод "- 71 операція по імпорту в 2005.
Все це підприємства "донецьких регіоналів" і піклувальників про "стабільність" і "покращення життя вже сьогодні".
Є ще ірландська "Bulmine Global Metal Trading Ltd." RSM House, Ireland і скандально відома в Росії британська "Dalmond Trading International Ltd".
Цитата: http://www.rg.ru/2003/10/07/magnezit.html
«Мажоритарні акціонери - Г. Садиков, С. Коростельов, В. Дунаєв, призначений ними генеральний директор А. Слободін та секретар ради А. Можаєв використовували, говорять адвокати, засновані з їх участю сумнівні фірми і компанії, такі, як DALMOND TRADING LTD, зареєстрована у Великій Британії. Порушуючи чинне законодавство, керівники "магнезиту" "укладали з даною компанією договори прямо, і та реалізовувала практично всю продукцію, що випускається комбінатом продукцію в 2001-2003 роках. Сума угод склала понад п'ять мільярдів рублів.»
Знайоме, чи не так?
Цікаво, що гендиректором Маріупольського меткомбінату ім. Ілліча і людиною, стан якого оцінюється в $ 1,3 млрд., є народний депутат України Володимир Бойко, член і головний спонсор СПУ, близький "товариш" О. Мороза. В особі г.Бойко ми знаходимо дивне поєднання - в душі "соціаліст", в кишені "капіталіст", а по життю бізнес-партнер "регіоналів".
На цьому тлі підтримка Морозом коаліції Януковича, виглядає не випадковістю, і навіть не ситуативної домовленості, а неминучою закономірністю зради інтересів своїх "соціалістичних" виборців. Ну не піде ж Мороз у розріз з бізнес-інтересами головного спонсора, справді ...?!
Погодьтеся, що інтересами народу України тут пахне мало. Схоже, що г.Мороз як і "головний спонсор" соціалістів фігури не самостійні, вводять в оману своїх виборців, або що ще гірше свідомо обманюють, а значить не гідні бути соціалістами, а вже депутатами ВР і поготів!
Про комуністів взагалі говорити неприємно, крім "бойового комуністичного" донецького походження г.Сімоненко в минулому і великого бажання "годуватися з руки" у "регіоналів" і займатися політиканством в ВР в сьогоденні, в майбутньому у них немає нічого - ні електорату, ні стоїть ідеї, ні принципів.
Швейцарська «податкова прокладка» Leman Commodities відома не тільки в Україну, як має безпосереднє відношення до "головним регіоналам". Її офіс, який перебуває у Швейцарії, є гарною «європейської ширмою» для тіньових операцій з перепродажу української металопродукції через офшорні філії Leman Commodities в Домініканській Республіці і для операцій з використанням панамських та Британських безподаткових компаній.
Обслуговує підприємства виробників металопродукції, як і більшість експортно-імпортних операцій "ДОНГОРБАНК", що належить р. Ахметову.
За заявами в пресі Фелікса Блітштейна, керуючого директора швейцарської Leman Commodities SA, компанія займалася збутом 70% продукції «Криворіжсталі» до її приватизації, а також управлінням Авдіївським коксохімічним і Єнакіївським металургійним заводами. Інші "клієнти" Leman Commodities - "Єнакіївський металургійний завод" (100% експорту через LС), ВАТ "Донецьккокс" (90% експорту ч / з LC), ВАТ "АВДЄЄВСЬКІЙ КХЗ, ВАТ" Дружківський машзавод ", ВАТ" Металургійний комбінат " Азовсталь ", ВАТ" Харцизька трубний завод "ВАТ 'Докучаєвській флюсо-доломітній комбінат', АТ 'Північний гірничо-збагачувальний комбінат', ВАТ 'Центральний гірничо-збагачувальний комбінат, ВАТ" ПІВНГЗК "УКРАЇНА і т.д.
У 2005 році Leman Commodities виступала в якості "одержувача" у більш ніж 10.000 експортних операцій та отримала з Україною металопродукції на загальну суму 8.026.040.061 грн. тобто майже на 1.6 мільярда доларів США.
Виникає цілком закономірне питання, а за яку ж тоді суму була продана вся ця продукція кінцевим покупцям в Європі і Азії???
Як це не дивно, але відповідь можна знайти на сайті самої Leman Commodities за адресою: www.lemancommodities.com, де зазначено, що продажі в 2005 році склали майже 3,5 мільярда доларів США. При цьому за інформацією самої Leman Commodities, працюють вони практично виключно з підприємствами Україна і спонсорують виключно ФК «Шахтар».
Нескладний підрахунок показує, що експортні ціни тільки для Leman Commodities (без урахування інших офшорних "прокладок") були занижені більш ніж на 100%, на суму близько 2 мільярдів доларів США. Це той прибуток, яку "донецькі регіонали" поклали собі в кишеню, а говорячи мовою Путіна "поцупили".
У 2003-2004 «Регіонали» посилено «експортують» і «зливають бабло» на офшорні рахунки. Потрібні гроші на вибори. Україна «демонструє» світу просто «скажені» темпи зростання експорту і ВВП в цілому - майже 15% на рік!
Зрозуміло, що ні реального зростання ВВП, ні зростання економіки рядові громадяни не відчули у своїх кишенях. Натомість зростання цін, жителі України, відчули реально і конкретно вже навесні 2004.
Весь цей «зростання» був тільки на папері - це «мильна експортний міхур». Підприємства «регіоналів» нарощуючи експорт з купленого за завищеними цінами у себе ж сировини, вимагали все більше дотацій з держбюджету, і Кабмін Януковича їх давав сповна!
Весь прибуток від експорту як зазвичай залишалася в Швейцарії, Панамі, Домініканській Республіці і частково йшла на вибори.
Цікаво, чи не так?
Ще цікавіше те, що сам г.Ахметов скромно, але вперто заперечує будь-яке своє ставлення до швейцарської Leman Commodities та іншим офшорів, через які відмивається суперприбуток отримана від продажу за кордон українського металу.
Ось витяг з інтерв'ю журналіста «Дзеркало Тижня» Сергія Корабльова з Р. Ахметовим.
- У такому разі виходить що, та обставина, що більшість контрактів на постачання металопродукції з комбінату «Азовсталь» проходять через фірму Leman Сommodities SA », яка входить до числа спонсорів футбольного клубу, є суто випадковим збігом?
- Я знайомий з керівниками даної фірми і поважаю їх за те, що вони роблять. Але це не означає, що я маю стосунок до їх бізнес-проектам. За великим рахунком, метал буде продаватися через ту фірму, яка запропонує найкращі умови. У такому випадку іншим компаніям треба замислитися над тим, як її перевершити, щоб можна було претендувати на цю ділянку ринку.
Звичайно, я не директор «Азовсталі», але думаю, що якщо абстрактна фірма сьогодні запропонує кращі умови, ніж «Leman commodities SA», то завтра контракти будуть у неї.
Ось виявляється ... як все просто! Виявляється, для «регіоналів» там просто «умови хороші» в офшорних і безподаткових зонах Швейцарії, Панами та Домініканської Республіки!
Продукція українських підприємств експортується на адресу офшорних фірм за заниженими цінами, а потім перепродується в країни Європи і Азії вже за ринковими світовими цінами, а вся валютна виручка залишається на рахунках панамських і швейцарських банків «регіоналів».
Вдумайтесь у ці цифри! Це мільйони і мільйони недоплачених податків, недоотриманих субсидій та пенсій, стипендій і зарплат! Це гроші вкрадені у всіх громадян України!
Це цих грошей не вистачає для вирішення екологічних і комунальних проблем Луганська, Донецька, Макіївки і Запоріжжя! Це ті гроші, які недоплачують металурга і шахтарям, лікарям і вчителям!
Ці «донецькі демократи» дурять нам голову й нацьковують Захід на Схід, розповіді казки про те, що Львів живе за рахунок Донецька? Ні! Це клан «регіоналів» живе за рахунок України. А Захід Україні так само важко надривається, як і Схід!
Це вони поділили народ у 2004 на 3 сорти і спекулюють кров'ю простих громадян сьогодні, тільки для того, що б грабувати нас і далі!
Вдумайтеся, за кого ви голосуєте? За злодіїв, які обкрадають ваші родини і рвуться будь-яку ціну до влади?
Влада їм потрібна не для "покращення житя вже сьогодні" простого народу, а для "стабільного" крадіжки. Їх кримінальних схем і грошам потрібна ця уявна «стабільність» і спокій!
Ось для цього Янукович і створював більшість у Верховній Раді. Для них головна мета прибрати всіх, хто може перешкодити грабувати Україну і її громадян і далі, наживаючи мільярди доларів!
Вони спекулюють російською мовою, тому що в "покращення життя Вже сьогодні" ви вже не вірите - їм більше нічого вам сказати!
Вони лякають вас уявної "українізацією", але забувають згадати про "бандізаціі" і корупції які для них мати рідна!
ПОДИВІТЬСЯ НА продажних депутатів У ВЕРХОВНІЙ РАДІ! Вони міряють свій мандат не кількістю виборців, а мільйонами доларів, за які продають вас, благополуччя ваших дітей та онуків!? Вони продають майбутнє України!
Вони лякають вас «української України»? Але чи це не дурість, страшніше якої є тільки реальність Україні бандитської і корупційною.
Ви живете в Луганську, Донецьку, Макіївці або Авдіївці - ви ж самі бачите продажність влади, злидні і безвихідь, яка навколо вас! Ви хочете, щоб так само жили і ваші діти? Навряд чи ...
Так навіщо ж слухаєте тих, хто багато років вас грабував і обманював, розповідаючи казки про те, що винні у ваших бідах «западенці» або «кияни»? Не «западенці» і «кияни» наживаються на продукції ваших заводів і фабрик недоплачуючи вам, обманюючи й перепродуючи за тіньовими схемами зроблене вашими руками за кордон. Це роблять ваші «місцеві януковичі та ахметови»! Невже ви цього не розумієте?
Жителі Сходу потрібні їм як раби, які орють на них за копійки, в той час як вони отримують мільярди!
Жителі Сходу потрібні їм як ширма для політичних спекуляцій!
Жителі Сходу потрібні їм як «бидло під'яремнії», яке можна залякати звільненням і за 150 грн. в день, а то і безкоштовно, відправити для імітації «синього майдану» до Києва!
Їм потрібна ця масовка, для того щоб переконати світ і Європу що вони «білі та пухнасті» і за ними стоїть народ.
Але в реальності за «донецькими регіоналами» стоять залякані, обдурені, нещасні і бідні прості люди, яким платять вкраденими у них же грошима! Чи це не цинізм «стабільності» Януковича!? Україна не потрібна «така» стабільність!
Ворог біля Україні один - це ті, хто спекулює на наших бідах, краде і обманює нас, прикриваючись політичними гаслами, а сам в цей час купається в розкоші, а їхні діти сидять у депутатських кріслах! За чий рахунок? Що вони зробили гідного для України? Що здатні зробити? НІЧОГО!
Задумайтеся що реально, за 8 років губернаторства в Донецькій області, зробив Янукович? Чим там краще, ніж у Запоріжжі, Кіровограді чи Львові? Там менше злочинність? Краще екологія? Більше безробітних? Ні. Янукович в цей час допомагав бандитам грабувати і забирати підприємства, прикривав їх і затикав вам роти! ІНШИХ його заслуг НІ! Відкрийте очі!
Задумайтеся що реально, будучи прем'єром Україні в 2003-04, зробив Янукович? Допоміг збільшити офшорні доходи «однопартійців» з 1-го до 4-х мільярдів доларів, паралельно обманюючи народ і нацьковуючи Схід на Захід, вигадуючи жахи одним про інших. Це Янукович і його «команда професіоналів» намагалася обдурити народ України і фальсифікувати вибори, повалила країну в кризу! ІНШИХ його заслуг НІ! Відкрийте очі!
Задумайтеся що реально, будучи прем'єром Україні, зробив Янукович у 2006-2007? Допоміг міцно влаштуватися у державної годівниці кучмівським «друзям» Азарову, Толстоухову і десяткам інших. Регіонали не змінилися з 2004 року - своєю нахабністю та цинізмом вони знову клали країну в хаос як у 2004!
Вони продовжують нацьковувати Захід і Схід один на одного, знову намагаючись обдурити народ України - підкупом, обманом і шантажем створити коаліцію підлеглого собі «більшості» у Верховній Раді і таким чином підпорядкувати собі всю країну!
Вони знахабніли до того, що відкрито, заявляли що «збирають» конституційна більшість для досягнення СВОЇХ «регіональних» цілей! І будьте впевнені ці цілі не поліпшення медичного обслуговування або збільшення витрат на освіту наших дітей! Інші заслуги НІ! Відкрийте очі!
«Регіонали» це ракова пухлина на тілі економіки Донбасу і всієї України! Їм потрібні раби, безмовні і «стабільні» для роботи на вкрадених у нас же заводах і фабриках! Їм потрібні гарантії недоторканності, яку може дати тільки влада.
ДОСИТЬ!
Я вірю, що і на Заході і на Сході України живуть чесні, працьовиті і мудрі люди. Не бійтеся. Голосуйте по совісті.
Не слухайте «синю» пропаганду розколює країну на Захід і Схід, на українців і росіян. Пропускайте повз себе брехню пріплаченних американських політтехнологів, ляльководів і майстрів створення «іміджу», які пишуть тексти і пудрять Януковичу ніс, вчать ходити, робити жести, посміхатися і красиво говорити! Не купуйтеся на це фуфло!
Ми ж не американці, які можуть вірити в цей штучний зовнішній маскарад їх передвиборних кампаній!
Ми знаємо, що реально стоїть за «регіоналами», хто вони насправді і за що вони борються! Борються «регіонали» за «бабло», за дуже велике бабло ... за наше з вами бабло і можливість загнати нас у стадо!
================================================== ================
ВСІ ПРАВА ДОЗВОЛЕНІ! Копіюйте, розсилайте і давайте почитати рідним, близьким, друзям і знайомим, публікуйте на форумах і сайтах - Україна повинна знати правду!
PS Про улюбленої приказці регіоналів - "Схід годує западенців". *
* Показники міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до державного бюджету) між державним та місцевими бюджетами на 2007 рік.
Офшори для влади
Нана Чорна
25 листопада 2010
У ситуації з Податковим кодексом є позитивний момент, на який явно не розраховувала влада при створенні свого фіскального шедевра. На поверхню вийшли призабуті "сірі" дірки української економіки. На акціях протесту, в яких останнім часом потопає України, все виразніше звучить вимога підприємців - ми готові виконувати податкове законодавство, але тоді хай і великий бізнес виходить з офшорів, податки повинні платити всі і відповідно доходів.
"Керманичі", які, як, втім, завжди буває, зав'язані на великому бізнесі, не припиняють повторювати, що, мовляв, переговори ведуться, зокрема з Кіпром, але вирішення питання вимагає часу. Що ж заважало раніше розібратися з цим наріжним каменем - тіньовими потоками, які, на жаль, пливуть зовсім не в напрямку бюджету.
Декларуючи, що Податковий кодекс - життєва необхідність, а підприємці повинні усвідомлювати важке становище в країні із поповненням державної скарбниці і робити. як велить сумління, влада цілковито "забула" посилити правила гри для великого бізнесу, очевидно роблячи ставку на його "менталітет" - завжди "ділитися з ближнім". По всій видимості, офшори, якщо навіть і структурно зміняться, жити будуть вічно ...
Податковий рай - бізнесові схеми
У дискусіях з приводу офшорів зараз частіше згадується Кіпр, який, до речі, виведений зі списку країн, що представляють собою податковий рай, але ж є ще Британські Віргінські острови, Сейшельські та Кайманові острови, а також багато інших привабливих територій для наших бізнес- монстрів.
*** Згідно з розпорядженням уряду України "Про перелік офшорних зон" (N 77-р від 24.02.2003 р.) внесено зміни до порядку роботи з такими зонами. Цим документом затверджено новий і визнаний недійсним старий список (введений Кабінетом міністрів 14 лютого 2002 розпорядженнями N 53-р і 156-р (29.03.2002 року) офшорних зон. У переліку знаходяться наступні офшорні зони (всього 37): Британські залежні території ( Острів Джерсі, Острів Гернсі, Острів Олдерні, Острів Мен,); Центральна Америка (Беліз, Панама); Близький Схід (Бахрейн); Карибський регіон (Аруба, Ангілья, Антигуа і Багамські Острови, Барбуда, Бермудські острови, Барбадос, Британські острови і Віргінські острови (США), Гренада, Монтсеррат, Кайманові острови, Антильські острови та Нідерландські, Пуерто-Ріко, Гренадіни-Сент-Вінсент, Сент-Кітс, Сент-Люсія, Невіс, Співдружність Домініки, Кайкос і Теркс); Європа (Монако, Андорра, Гібралтар); Тихоокеанський регіон (Науру, Вануату, Ніуе, Маршальські острови, Самоа, Острови Кука,); Африка (Сейшельські і Острови Ліберія); Південна Азія (Мальдівська Республіка).
Так от, у порівнянні зі скасованим переліком, у новий внесені Острови Пуерто-Ріко, Кайманові острови, Бермудські острови. А Кіпр з цього переліку виключено (розпорядженням Кабінету Міністрів N 44-р від 1 лютого 2006 року).
Взагалі, термін "офшор" походить від англійського "off shore" - "поза межами". На ділі це означає, що законодавство такої країни дозволяє повністю або частково звільнити від податків компанії, що належать іноземним особам. Податком обкладається тільки та діяльність фірми, яка ведеться на території такої держави. Все інше - поза оподаткування. Офшорні договори складаються згідно з міжнародним правом.
Як все відбувається на ділі - в податковому раю реєструється "дочка" української компанії, в країні-"зачаття" вона не працює, та й власниками її є іноземні особи. Замість традиційного оподаткування для таких фірм часто використовується тільки фіксований щорічний збір. Вся життєдіяльність офшорної компанії контролюється законом країни реєстрації. Створено спеціальні списки фірм на кожній офшорній території, за порушення "режиму" накладається штраф, можуть навіть вивести з переліку дозволених.
Денонсація: влада давно подбала
Як видно, офшорні умови дійсно гріх не назвати райськими. Що стосується Кіпру, то відносини України з цією "теплою" країною особливі. Угоду про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна було укладено між Кіпром і СРСР 29 жовтня 1982 року. Згідно з документом, від оподаткування звільняються будь-які доходи, які перераховуються з однієї країни в іншу, за винятком деяких випадків відносно фізичних осіб та доходів постійних представництв. Зрозуміло, що для великого бізнесу - це можливість практично легально, без будь-якого оподаткування, виводити за кордон величезні суми коштів та мінімізувати податкові зобов'язання (уявляєте реальні масштаби виведення коштів з України, якщо такі схеми стосуються не тільки Кіпру).
Переговори з Кіпром про "розкриття карт" велися з 1997 по 2006 рік, завершилися вони нічим - Кіпр відмовився підписати новий договір на умовах України. Київ почав процес денонсації "радянської" угоди, що примусило Кіпр погодитися в 2007 році підписати нову податкову конвенцію, але вже на початку 2008-го переговори з цього питання зірвалися. До речі, при прем'єрі Юрії Єханурові в 2006 році провести через Верховну Раду скасування угоди не вдалося.
Чергова спроба реанімувати денонсацію теж зазнала фіаско. Кабінет міністрів Юлії Тимошенко в середині 2008 року затвердив відповідний законопроект, і прийняти його парламент повинен був до 1 липня. Поспіх пояснював тоді Мінфін тим, що при денонсації договору країна зобов'язана письмово повідомити про це другій стороні, не пізніше шести місяців до закінчення календарного року, але навіть при прийнятті закону України угода автоматично діє ще рік. Тобто, при повній підтримці документа парламентаріями норми кіпріотського оподаткування працювали б до 2010 року. Наполегливість тодішнього уряду можна зрозуміти - криза в розпалі, бюджет тріщить по швах, а гроші спливають в кишені бізнесу. Але отримати бажаний результат не вийшло, депутати, особисті інтереси яких абсолютно очевидні, не підтримали ідею повернути в країну мільярди доларів, які нітрохи не поступаються за розміром допомоги міжнародних інститутів. Адже ідея непогана, принаймні, такі дії могли протистояти "підсадженню" Україна на фінансову голку МВФ.
Ще одна спроба Кабміну Тимошенко - в грудні 2008-го і теж невдала. "За" проголосували тільки 211 із 440 народних депутатів. Не голосували у повному складі фракції КПУ, Партії регіонів, а від фракції Блоку Литвина проголосував "за" лише один народний депутат.
Як пояснив тоді Адам Мартинюк (КПУ), комуністи не могли голосувати за денонсацію цієї угоди, оскільки вона підписувалася в СРСР, а президентом Кіпру є комуніст (!)
Думаю, після такої яскравої заяви позицію інших незгодних можна залишити без коментарів ...
Податкові нововведення і кулібінські рішення
Нова хвиля боротьби з офшором почалася восени цього року у світлі прийняття Податкового кодексу. У вересні ц.р. заступник спікера ВР Микола Томенко направив звернення до прем'єр-міністра Миколи Азарова, в якому йшлося про необхідність вирішення проблеми нелегальної витоку українських капіталів через Республіку Кіпр, тобто, внести на розгляд парламенту відповідний законопроект. "Уряд повинен, нарешті, підтвердити, що він готовий виконувати передвиборні обіцянки і продемонструвати, що або податкова політика влади буде базуватися на збільшенні податків для малого і середнього бізнесу, або, нарешті, почнуть платити податки представники великого бізнесу", - підкреслював Томенко.
У відповіді, що надійшла на ім'я Томенка за підписом Азарова, говорилося, що у зв'язку з поновленням переговорного процесу з кіпрською стороною, а також планами провести наступний раунд двосторонніх консультацій в листопаді в Києві, Кабінет міністрів вважає недоцільним внесення до ВР законопроекту про денонсацію згаданої угоди.
І дійсно, в Мінфіні підтвердили, що переговори ведуться, Кіпр надіслав делегацію до столиці, обговорення триває ...
Зрозуміло, що всі формальності пов'язані із паперовою тяганиною, а основні механізми, передбачені міжнародними канонами мають певні терміни обговорення, але в нашій історії все це здається досить фальшивим, якщо додати ще один важливий факт. У травні ц.р. Президент України Віктор Янукович підписав закон, що стосується оподаткування дивідендів (27 квітня Верховна Рада прийняла Закон "Про внесення змін до Закону" Про оподаткування прибутку підприємств "). Ним, зокрема, передбачається "запровадження окремого обліку доходів, отриманих від юридичних осіб, що знаходяться під їх контролем, а також невключення дивідендів, отриманих від нерезидентів-юридичних осіб, крім нерезидентів, що мають офшорний статус, до складу валового доходу, і звільнення від сплати авансового внеску у разі виплати дивідендів у межах сум дивідендів, отриманих від юридичних осіб, що знаходяться під контролем юридичної особи, яка здійснює виплату".
Звичайно, на слух - хитромудро. Але на ділі все виявилося як завжди просто. Наведемо коментар з цього приводу Уряду громадянського товариства, яке було створено за ініціативою Всеукраїнської громадської організації "Громадянський рух Олега Рябоконя". Висновок такий - зміни в законодавстві можуть призвести до створення "податкового раю" для олігархів.
Так, учасники руху підкреслюють, що "від оподаткування звільняються дивіденди, які отримують українські холдинги від "пов'язаних" до них іноземних компаній. З одного боку, законодавча ініціатива розглядається як стимул для виходу національних підприємств на зарубіжні ринки, оскільки усувається подвійне оподаткування доходів, отриманих від діяльності іноземних підрозділів українських компаній. Тепер іноземні "дочки" українських холдингів зможуть конкурувати на рівних на іноземних ринках з точки зору оподаткування, адже їхній прибуток буде обкладатися податком тільки один раз ".
"З іншого боку, положення закону виписані таким чином, що тепер ті, хто виводить гроші з України через свої офшорні компанії-посередники, отримують прекрасну можливість не платити податок на прибуток в Україні і мати статус найбагатших людей країни на законних підставах ", - зазначає Уряд громадянського суспільства.
Іншими словами, створюється компанія-посередник, наприклад, на Кіпрі, яка не вважається офшором, а та, у свою чергу, створює компанію в будь-якій офшорній зоні з мінімальним оподаткуванням. "Тоді включається досить проста схема уникнення оподаткування, де, скажімо, український металургійний холдинг виробляє певну продукцію і продає її за кордоном через компанію-посередника, розташовану в одній з офшорних зон. Потім ця офшорна компанія-посередник продає продукцію за цінами значно вищими і отриманий прибуток направляє у вигляді дивідендів компанії-засновнику на Кіпрі, а та їх відправляє своєї материнської компанії - українському металургійному холдингу. При такій схемі податки на прибуток не будуть платитися ні в офшорі, ні на Кіпрі, і, звичайно ж, не в Україні ".
Щоб виправити законодавчий "ляпсус" пропонується ввести оподаткування "офшорних" дивідендів, а також скасувати обов'язкове ліцензування інвестицій за кордон.
А у відповідь - тиша ... І це зрозуміло, з урахуванням того, що інтерес бізнесу безпосередньо пов'язаний з "віросповіданням" наших політиків, або вірніше - законотворчості без бізнесової "допомоги" не буває.
Як завершаться переговори з Кіпром, покаже час, але сумніви беруть, що все вирішиться на нашу з вами користь. Особливо із урахуванням того, що, як виявилося, в українських законах враховано "любе". А додати хочеться одне - своїми фіскальними правилами влада заганяє малий і середній бізнес у тінь, "дрібним сошкам" теж хочеться жити. Ось це бажання і змушує їх ставати кулібіних. Приміром, один знайомий, який на договірній основі є консультантом великої компанії, тепер із введенням ПК зобов'язаний буде половину свого гонорару віддати державі у вигляді податку. При цьому іноземна фірма, яка платить йому за роботу, свій внесок до бюджету здійснює. Ламав він голову, як бути і придумав - потрібно відкривати офшор. Його обслуговування коштує набагато дешевше, ніж "внесок" у майбутні безперспективи держави. "Благо" пропозицій маса, навіть в Інтернеті.
Ось до чого ми прийшли ...
Нана Чорна
http://news.finance.ua/ua/~/2/0/all/2010/11/25/218162
Опісля місцевих "виборів"
Будинок з химерами
Автор: Інна ВЕДЕРНИКОВА
ДТ,№ 42 (822) 13 — 19 листопада 2010
Місцеву виборчу кампанію можна вважати закінченою. Партія влади рапортує про успіхи. Опозиція завершує справи в судах. Більш як половина країни виборів не помітила, проголосувавши ногами. Менша частина — 48,22% — проголосувала руками й занурилася у звичні будні.
Ці вибори стали ще однією химерою на будинку нашого спільного майбутнього. Не думаю, що Городецький був би в захопленні — і як архітектор, і як громадянин. Те, як готувалися ці вибори, як відбувалися, які результати показали, навряд чи здатне прикрасити будинок української демократії й сарайчик вітчизняного самоврядування.
Проте далеко не вся «ліпнина» виставляється напоказ. Журналістам «Дзеркала тижня» довелося перелопатити досить великий зріз інформації з регіонів, узяти приступом 26 територіальних виборчих комісій, перерахувати сотні цифр, переговорити з десятками свідків і учасників цієї — за заявами демократичного світу — тестової для України кампанії. У результаті стало абсолютно чітко зрозуміло ось що.
По-перше, тепер в Україні, завдяки закону про місцеві вибори, що його лобіювала партія президента, немає центру, куди б оперативно і доступно для громадян стікалася вся інформація про перебіг та результати голосування в регіонах. Відтак, незважаючи на існування ЦВК, немає і єдиного арбітра, здатного адекватно й системно аналізувати кампанію, а головне — інформувати про це суспільство. В жодній з областей ви не знайдете сайта, зайшовши на який ви б могли скласти уявлення про результати голосування в усіх громадах регіону. Що, безумовно, породжує хаос, сотні заяв політиків, які неможливо оперативно ні підтвердити, ні спростувати, а також виняткові можливості для зловживань тих, у кого в руках перебувають основні адміністративні важелі. Тобто — влади.
По-друге, завдяки закону про місцеві вибори, який лобіювала партія президента (і ми готові повторити це десятки разів, щоб Віктор Федорович, роблячи гарні заяви для Заходу про вину в усьому «недосконалого законодавства», пам’ятав: країні його спустила не небесна канцелярія факсом, а Банкова, на його особисту команду), було завдано надзвичайно потужного удару по опозиції. Що підтверджують тисячі позовів, поданих у суди за час кампанії, а також екзит-поли. «Батьківщина», наприклад, у кожному регіоні отримала стабільно менше, ніж їй дали соціологи. Тоді як партія влади промарширувала з більшістю даних, практично, в ногу.
По-третє, попри видимий успіх партії президента, яка взяла 32% голосів на виборах в обласні ради у багатомандатних округах, цифри зафіксували глибокі електоральні порожнини ПР і її лідера. Так, з урахуванням явки (48, 22%) на цих виборах політична вага глави держави, порівняно з першим туром президентських виборів, зменшилася більш ніж на три мільйони голосів. Понад те, втратив у вазі Віктор Федорович у своїх, материнських, регіонах. Що є серйозною проблемою для партії влади, яку навряд чи можна вирішити, пройшовшись із косою по губернаторському корпусу.
Але про все по черзі.
Хаос у законі
Сьогодні вже абсолютно зрозуміло, чому будь-який середньостатистичний журналіст, політик (про громадянина ніхто вже й не каже) не може звернутися в ЦВК і отримати вичерпну інформацію про те, що відбувається. Так зручно владі. Яка явка по країні? Порахуйте, будь ласка, самостійно. Скільки проголосувало «проти всіх» у Кіровоградській області? Шукайте на сайті обласної ради. А він уже виставив цю інформацію? Ні. Протокол ТВК із Сум? Спасибі велике. Але чому тут не збігається кількість тих, хто взяв участь у голосуванні, написана цифрою і словами? А ви не скажете, чому дані «мокрого протоколу» «Батьківщини» у Дніпропетровську не збігаються з даними такого ж «мокрого» «Фронту змін»? І чому взагалі в усіх різні дані?.. А чому у вашій області досі не оголошено результати виборів, адже вже 11 листопада?.. А суди? Чому позови з абсолютно однаковими претензіями і фактами порушень суд в одній області — від ПР — задовольняє, а в іншій — від «Батьківщини» — навіть не бере до розгляду?… Що, взагалі, коїться, до біса!..
Якщо чесно, ми хапалися за голови, намагаючись систематизувати цей суперечливий вал інформації, яку скинули на країну організатори цих виборів. І, знаєте, доки складали свої таблиці, не переставало мучило одне й те ж запитання: що в цей час робить ЦВК, і за що взагалі її працівники отримують зарплату? Може, комісію взагалі скликати тільки на період президентських і парламентських кампаній? Якщо вже нинішня влада таким каламутним законам віддає перевагу.
Справді, історія із законом про місцеві вибори (про його «достоїнства» «ДТ» неодноразово писало, починаючи з провладного складу територіальних комісій і закінчуючи можливістю ухвалювати рішення «трійками») винятково яскраво демонструє принципи політики президента і його команди. Спочатку ухвалили закон під себе, виграли вибори, а потім заявили, що цей закон недосконалий. І це перша точка, з якої Україна стартує у своє поствиборне майбутнє. Називається вона — лицемірство.
Удари по опозиції
Їх було кілька. І слід визнати, що в основному влада била по «Батьківщині» Юлії Тимошенко. Наразі не варто говорити про якість цієї політичної команди, — вона розвалюється на очах. А ось сказати про те, що ніхто не має права їй у цьому допомагати, — варто. Тим більше так активно й відкрито, як це робить влада. Спочатку закон, що виключив блоки. Потім кількість членів у ТВК — тепер уже по троє чоловік від блоку, а не від партії. Єзуїтство. Потім — клони в Київській і Львівській областях, які благословив Мін’юст, що взяв на себе законом не передбачені повноваження вирішувати, хто більше матері-партії цінний. У цьому плані Сергієві Тігіпку в Дніпропетровську пощастило більше: коли його партійна організація розкололася, міністр поцікавився у віце-прем’єра: яка його серцю миліша. Тимошенко таких запитань не ставив ніхто. Відтак партія «Батьківщина» не змогла встановити кількість своїх прихильників у регіонах, населених чотирма мільйонами виборців, — Львівській і Київській областях. Звісно, як казав Жеглов, «треба було вчасно зі своїми жінками розбиратися». Але зробити це мав сам Груздєв, а не глава НКВС!
Тепер — суди. Микола Азаров, підбиваючи напередодні голосування підсумки виборчої кампанії, повідомив «ДТ», що за 50 днів судових позовів було небагато — 829 звернень у суди першої інстанції, 750 апеляцій. Що, на його думку, свідчило про демократичність передвиборної кампанії. Ми повірили Миколі Яновичу і не стали перевіряти ще раз цифри, озвучені прем’єр-міністром. Проте ми звернулися до низки партій, чиєю думкою про кампанію цікавилися напередодні виборів, із проханням надати статистику щодо нових судових позовів, породжених 31 жовтня, а також процесом підрахунку голосів і перегляду результатів.
Юридичні відділи політичних партій надали нам цю інформацію (табл.1). Правда, не всі. Як з’ясувалося, єдиного центру немає в «Єдиного центру». Партія Віктора Балоги, яка, в буквальному значенні слова, «зробила» Закарпаття, не зуміла (чи не захотіла?) систематизувати дані про свою реакцію на порушення. А може, з нею якась надзвичайна ситуація сталася?.. Як, утім, розпорошеною по регіонах виявилася і статистика КПУ. Що також якось дивно виглядає на тлі децибельних і небезпідставних заяв соратників Петра Симоненка в Криму та Луганську. Чи партнерові партії влади по парламентській більшості достатньо вже того, що, за результатами судового розгляду, в Луганську переміг комуніст Кілінкаров, але до присяги був приведений мер — регіонал Кравченко? А може, «голови» губернатора Луганської області виявилося досить? То Віктор Янукович його не за порушення зняв, а за провальний результат, виражений у голосах, а не відсотках Партії регіонів. Не змогли надати зведених даних Народна партія і партія «За Україну!»
Повертаючись до сили ударів, спрямованих на опозиційні сили, зауважимо, що в наданій статистиці «Батьківщина» далеко відірвалася від своїх колег по опозиції: 2139 позовів за дванадцять днів, з яких тільки 1836 прийнято до розгляду, і тільки 14 (!) з них — задоволено. Ці дані дуже промовисті. Навіть якщо врахувати, що від початку партія Юлії Тимошенко розуміла, що результати виборів оцінюватимуть судді в норкових шубах, чому й узяла курс на оскарження результатів виборів, прагнучи озброїтися максимальною кількістю зафіксованих фактів порушень.
За «Батьківщиною» — педантичні підрахунки «Фронту змін» (85 позовів), що активізувався, ослабленої «Сильної України» (21), «Нашої України» (48), «Громадянської позиції» (12). Загалом близько двох із половиною тисяч звернень до суду. І от цікаво — про що скажуть ці цифри Миколі Яновичу? Партія якого, до речі, теж була досить активна у відстоюванні власних інтересів. Аж 54 позови. При цьому тільки сім не задоволено. Ось така красива історія поєдинку влади і опозиції, яка висвітила до того ж практичний результат судової реформи.
Але є ще одна, не менш показова деталь. Екзит-поли (діаграми 1 і 2 ). Вся річ у тому, що в Україні — країні, де влада постійно тримає адміністративну руку на пульсі громадської думки, часом сильно заважаючи соціологам, опозиція (байдуже, як вона називається) завжди отримує більше голосів, ніж їй дає екзит-пол. Ну, не йдуть симпатики Тимошенко чи Тягнибока на Донбасі на щиросердне зізнання незнайомому дядькові з коробкою. Ця тенденція народилася при Кучмі, на подив вижила при Ющенкові, і у вигляді авторитарності влади мала тільки посилитися при Януковичі. Насправді — нічого подібного. «Батьківщина» (а ми досліджували лінію її долі в тих областях, де було проведено екзит-поли) провалилася. Скрізь, крім двох областей — Івано-Франківської і Хмельницької, де відсотки екзит-полу і офіційні результати практично збіглися. Особливо яскраві картинки були намальовані на Волині, де результат відірвався від прогнозу на дев’ять відсотків. А також у Рівненській області — на сім відсотків.
Усе б нічого, якби компанії, які проводили екзит-поли, дружно помилилися й щодо «Батьківщини», і щодо влади. Але ж ні! У більшості областей результати ПР або збігаються з результатами екзит-полів, або мають невеликий розрив, іноді в бік збільшення. Соціологи помилилися? Чи тервиборчкоми не виконали поставленого завдання? Втім, не можна не помітити ще однієї тенденції — розраховуючи на показники екзит-полів, і партія влади, і найбільша опозиційна політсила помилилися у своїх сподіваннях щодо підтримки своїх регіонів. «Батьківщина» отримала набагато менше в Рівненській і Волинській областях, а Партія регіонів — у Запорізькій, Одеській та Кіровоградській.
Тому саме час назвати другу точку нашої історії, об яку постійно спотикається президент і його команда, — опозицію. Ось так, із нетерпимістю влади до будь-якої конкуренції, підкріпленою законом про вибори (!), підтримуваною замкненою на місцях вертикаллю президента (мерам-опозиціонерам він нещодавно обіцяв узагалі «голови повідкручувати»), і стартує наша країна у своє світле майбутнє.
Дієта Януковича
І все-таки. Політична вага — величина відносна. От якщо взяти, наприклад, і зважити результати партії президента на останніх виборах — 32,23 відсотка в облрадах, армію мажоритарників і переважну більшість мерського корпусу, до якого для стійкості прив’язали біло-блакитний прапор, — Віктор Федорович має таки дуже солідний вигляд. Навіть якщо просто порівняти результат Партії регіонів, отриманий у багатомандатному окрузі, тобто за партійними списками, із результатом самого Віктора Януковича в першому турі, то великої втрати немає — всього п’ять відсотків. Але! Якщо вести мову не про відсотки, а про людей, які вважали за потрібне підставити своє плече партії людини, за яку вони проголосували ще дев’ять місяців тому, то стане ясно, що у своєму плечі Віктору Януковичу і його політичній силі відмовили 3 мільйони 173 тисячі виборців (табл. 2). І це при тому, що, як ми вже встигли з’ясувати, хазяїн Банкової практично не відмовляв собі в хорошому харчуванні. Маючи можливість тотального контролю за подіями на політичній кухні — в адміністраціях, тервиборчкомах і судах, втратити майже 38% електорату?! Просто диво-дієта якась... Однак зауважте — «перченого» — непопулярних, але давно назрілих реформ президент іще навіть не розпочав!
Особливо прискіпливий читач може відразу кинути в наш бік камінь: «Чи коректне, мовляв, порівняння? То були вибори президента, а це — партії?». Розуміємо. Проте докору не приймаємо. З двох причин.
По-перше, якщо порівняти результати ПР на парламентських виборах 2007 року і результат її лідера на президентських виборах, то показники майже ідентичні: 34,37 і 35,2 відсотка відповідно.
По-друге, не слід забувати, що нашого виборця партії настільки не балували ідеологіями, реальними програмами та знайомством зі списковим складом, що він традиційно голосує за політичних вождів, які ведуть за собою часто безіменні загони. Така реальність. Відсотковий результат Партії регіонів, з урахуванням явки виборців, дозволив політичній силі президента забетонувати свою присутність у материнських регіонах і збільшити її в Центрі та на Заході країни. Кора — хоч танцюй на ній. Але обережно. Тому що під нею — електоральні пустоти, які утворилися за вісім місяців правління президента. Це не може не впадати в око, коли отримуєш можливість порівняти не відсоткові, а кількісні показники кандидата в президенти Віктора Януковича в першому турі з кількістю людей, які проголосували за список Партії регіонів до обласних рад. Саме результат, отриманий списком Партії регіонів до облрад, за який голосували в усіх населених пунктах, де проводилися вибори, дає адекватне уявлення про підтримку партії влади і опосередковано — її лідера.
Тепер — до справи. А річ, власне, лише в тому, щоб дати президенту можливість оцінити тих, хто відзначився в губернаторському строю: кого стратити, а кого — помилувати. Отже, уважно вивчаємо в таблиці колонку під назвою: «Скільки партія придбала-втратила порівняно...» І починаємо роздавати ордени: Волинь — приріст результату ПР порівняно з першим туром президентських виборів 58 (!)%, Київська область — +34%, Івано-Франківська — +29%, Черкаська — +25%, Хмельницька — 11... На виліт: Севастополь — втрачено 64 відсотки електорату, Запорізька область — -50%, Донецька — -45%, Житомирська — -43%, Луганська — -52%... втім, там уже стратили. Ось такі пироги...
Дивна історія. Начебто всі живемо в одній країні, отримуємо одні й ті самі платіжки за газ і комунальні послуги, дивимося один і той самий телевізор, очікуємо одного й того ж Податкового кодексу, купуємо продукти за однаковими цінами. Однаковою мірою не спостерігаємо обіцяного поліпшення життя вже сьогодні, не відчуваємо реформ і не радіємо масовому створенню робочих місць. Але при цьому у своїх регіонах президентська партія втрачає до половини реальної електоральної підтримки, а в Центрі і на Заході її істотно збільшує. Як узагалі розумно пояснити, чому в Житомирі рейтинг ПР упав на 43,97%, а в сусідній Вінниці виріс — на 16,47%? Чому в Полтаві впав на 25,7%, а в Черкасах на стільки ж виріс? Що це? «Громадянська» мімікрія? Ефективність губернаторів-стахановців і адмінресурсів, яка є точкою відліку майбутньої політики президента в регіонах? Нехай кожен відповість на це запитання собі сам. У тому числі й Віктор Федорович. Що йому робити: кадрові висновки чи «щось у консерваторії підправити».
Бійся байдужих
Четверту точку, на якій ми, власне, й закінчуємо, варто було б перейменувати на п’яту. Оскільки саме на ній просиділо півкраїни, яка проігнорувала місцеві вибори. Немов прилиплива мелодія в голові крутиться фраза Річарда Еберхарта: «Не бійся ворогів — у гіршому разі вони можуть тебе вбити. Не бійся друзів — у гіршому разі вони можуть тебе зрадити. Бійся байдужих — вони не вбивають і не зраджують, але тільки з їхньої мовчазної згоди існують на землі зрада і вбивство».
Утім, байдужість до подій у країні — не єдина причина, за якої обирати місцеві органи влади прийшло менше половини країни. Насправді їх багато. Хтось уже давно перестав покладатися на владу і спирається лише на свої можливості вижити, заробити або, ніде правди діти, вкрасти. Хтось проігнорував вибори тому, що, на його думку, місцева влада нічого не вирішує. Хтось не вірить у зміни, які можуть принести вибори, і, побачивши різних керівників, вирішив нічого у своєму житті не змінювати. Вже знаєш, кому нести і з ким вирішувати питання. А хтось просто не побачив або не розгледів серед запропонованих прапорів той, під яким готовий іти в бій за інше, краще життя. І це — сигнал не тільки для партії влади, не тільки для її сателітів, а й для опозиційних партій.
Найцікавіше, що загін не помітив втрати бійця. Механізм простий — волевиявлення меншої половини взяли за шукане ціле, з чого й вивели формулу успіху тих, хто не надихнув більшу половину країни. І тепер уже вся Україна житиме за правилами, встановленими тими, кого обрала її найактивніша, стійка й дисциплінована частина. У принципі — за що боролися... От тільки крапку на кому перетворити буде набагато складніше.
© 2000-2010 "Дзеркало тижня"
http://www.dt.ua/1000/1550/70814/
Микола Сірий, для УП _ Вівторок, 12 жовтня 2010, 10:56
Рішенням Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року у справі про додержання процедури внесення змін до Конституції України було відмінено частину діючої Конституції та відновлено дію відмінених у 2004-2006 роках конституційних норм. Це унікальний у історії цивілізованого людства випадок відміни конституційного акту рішенням суду.
У багатовіковій історії держави і права конституційні акти відміняли лише загарбники шляхом збройного нападу на країну. Зміна способу відміни конституційних норм шляхом "застосування конституційного суду" не змінює політико-правової суті того, що відбулось.
Для того, щоб усвідомити в повній мірі те, що відбулося, варто усвідомити нижчевикладене.
Положення загального характеру. Система нормативно-правових актів будь-якої країни європейського континенту, включаючи і Україну, складається із трьох основних груп: конституційні закони, звичайні (прості) закони і підзаконні акти.
В більшості країн Європи конституції складаються з одного документа, що власне і має назву "конституція". Але в деяких країнах конституції складаються з декількох документів, зокрема, у Данії - це два конституційні закони, у Швеції і Фінляндії - по 4. У Франції конституція складається із тексту основного закону, затвердженого на референдумі 1958 року, Декларації 1789 року і Преамбули до Конституції 1946 року.
Загальновідомо, що конституційними законами визнаються закони, які містять конституційно-правові норми, приймаються за особливою (відмінною від простих законів) процедурою та мають вищу (по відношенню до простих законів) юридичну силу.
16 липня 1990 року було ухвалено Декларацію про державний суверенітет України. 24 серпня 1991 року - Акт проголошення незалежності, підтверджений Всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року.
8 червня 1995 року було укладено Конституційний договір, яким введено в дію закон "Про державну владу і місцеве самоврядування в Україні". 28 червня 1996 року Верховна Рада ухвалила Основний Закон. 8 грудня 2004 - закон про внесення змін до Конституції (№ 2222).
Всі ці перераховані нормативно-правові акти за своїм юридичним статусом (враховуючи вищезазначені ознаки) є не звичайними (простими), а саме конституційними законами.
Повноваження Конституційного Суду визначені у Конституції та деталізовані у законі про Конституційний Суд. Згідно статті 150 Основного Закону, КСУ має два ключових завдання:
1) вирішення питань про відповідність Конституції (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України, правових актів президента, Кабінету Міністрів, Верховної Ради АР Крим;
2) офіційне тлумачення Конституції та законів України.
Враховуючи вимогу частини другої статті19 Конституції, яка, відповідно, не допускає розширеного тлумачення повноважень органу державної влади, зміст вказаних положень означає, що КСУ має різні повноваження відносно конституційних законів і законів простих.
Відносно простих законів КСУ має повноваження їх офіційно тлумачити та за наявністю конституційних підстав визнавати повністю чи в окремій частині неконституційними.
Зокрема, КСУ має повноваження визнати неконституційними повністю чи в окремій частині закони та інші правові акти (тобто акти, що мають юридичну силу простого закону чи меншу юридичну силу ніж простий закон).
Визнання неконституційним простого закону відбувається, якщо він не відповідає Конституції або якщо була порушена встановлена Конституцією процедура його розгляду, ухвалення або набрання чинності (частина 1 статті 152 Конституції).
Слід наголосити, що Конституційний Суд має повноваження відміняти правові акти лише у одній формі - у формі визнання правового акту неконституційним. Оцінка процедури розгляду, ухвалення або набрання чинності правовим актом є складовою частиною його перевірки на конституційність.
Конституція не передбачає повноважень для КСУ розглядати питання додержання процедури внесення змін до правового акту поза формою перевірки цього правового акту на конституційність.
Відносно ж конституційних законів, тобто законів, що складаються із конституційних норм, КСУ уповноважений лише давати їх офіційне тлумачення, але не уповноважений за жодних підстав визнавати їх не чинними.
Конституція не уповноважує КСУ визнавати нечинність конституційної норми, в якій би юридичній формі вона не була закріплена.
І це абсолютно правильно. В жодній країні світу конституційний суд не має і не може мати повноважень відміняти чинні конституційні норми за жодних правових, конституційно-правових, політичних чи будь-яких інших підстав.
Визнання за Конституційним Судом такого повноваження означало б офіційне визнання обмеження суверенітету народу як єдиного джерела влади, що в українській правовій системі є прямим порушенням статті 5 Конституції, а також обмеженням повноважень Верховної Ради як єдиного законодавчого органу, тобто це означало б порушення статті 75 Конституції.
КСУ є органом конституційної юрисдикції, тобто органом конституційного контролю. Даний конституційний контроль за нормативно-правовими актами за Основним Законом здійснюється у двох принципово різних формах, які можна умовно назвати формою зовнішнього конституційного контролю, та формою внутрішнього конституційного контролю.
Відносно простих законів Конституція передбачає зовнішню форму конституційного контролю, яка і описана вище та закріплена у статтях 150, 152 Конституції. Згідно цієї форми, КСУ не бере участі у процесі законотворення. В жодний спосіб він не має права втручатись в цей процес.
Його повноваження (у формі конституційно-правової оцінки) поширюються лише на вже чинний простий закон, а не на його законопроект.
Відносно конституційних законів Конституція передбачає лише внутрішню форму конституційного контролю. Згідно статті159 Конституції, КСУ є учасником (суб'єктом) законотворчого процесу. Його висновок щодо відповідності конституційного законопроекту вимогам статей 157 і 158 Конституції є обов'язковою складовою даної законодавчої процедури.
Без цього висновку КСУ голова ВР не має права виносити конституційний законопроект на розгляд парламенту.
Зовнішня форма конституційного контролю за конституційними законами не передбачена і не може бути передбачена. Конституційний суд не уповноважений та не може тлумачити процедуру прийняття конкретного конституційного законопроекту, в тому числі і тому, що він сам є суб‘єктом законодавчого процесу прийняття цього конституційного законопроекту.
Слід вкотре нагадати, що не можна бути суддею у своїй власній справі, тобто у справі, в якій ти як суб'єкт був учасником подій, був суб‘єктом законодавчої процедури.
Відносно додержання чи не додержання процедури внесення змін до Конституції, КСУ має повноваження давати правову оцінку даному факту виключно у формі офіційного тлумачення конституційних норм (стаття 150 Конституції), які визначають процедуру внесення змін до Основного Закону. Інша форма не передбачена і не може бути передбаченою.
При прийнятті до провадження, розгляді та винесенні рішення від 30 вересня 2010 року у справі про додержання процедури внесення змін до Конституції, Конституційний Суд припустився грубої помилки у визначенні правового статусу закону № 2222.
Ця помилка стосується як визначеності у питанні чи був цей закон на момент розгляду справи КСУ чинним, так і у питанні щодо правового статусу (юридичної сили) даного закону.
Закон № 2222 КСУ помилково "визначив для себе" як закон простий і застосував до нього процедуру перевірки на конституційність, що передбачена Конституцією для простих законів.
Правовий аналіз закону № 2222 свідчить про наступне. Всі норми цього акту є конституційно-правовими. Даний акт має конституційно-правовий предмет і метод регулювання. Він приймався за особливою конституційною процедурою, що принципово відрізняється від процедури прийняття простого закону.
Враховуючи три перелічені позиції, даний правовий акт в ієрархії нормативно-правових актів України є правовим актом вищої юридичної сили по відношенню до простих законів.
Отже закон № 2222 є конституційним законом, а відтак, за жодних обставин не підпадає під юрисдикцію КСУ. І саме це є ключовим.
Всі інші питання є похідними - чи чинний закон №2222, чи не чинний; чи він став частиною Конституції, чи не став.
В рішенні КСУ, окрім того, допущено принципову юридичну помилку. Юридично перевірити на відповідність можна лише нормативно-правові акти різної юридичної сили, при цьому завжди акт меншої юридичної сили перевіряється на відповідність акту вищої юридичної сили.
Зокрема, інструкція перевіряється на відповідність простому закону, простий закон - на відповідність конституційному закону. Неможливо перевірити на відповідність одну інструкцію іншій, один простий закон іншому, один конституційний закон іншому конституційному закону.
Норми закону № 2222 мають ту ж саму юридичну силу, що і норми Конституції України 1996 року, які залишились чинними після 2006 року, відповідно, неможливо їх (один відносно іншого) перевірити на відповідність.
Якщо вважати рішення КСУ з даного питання правовим і законним, то це означає, що КСУ у його нинішньому складі зробив відкриття планетарного значення, віднайшовши юридичну формулу перевірки на відповідність між собою двох юридичних актів однакової юридичної сили. А це рівень Нобелівської премії.
Кожне рішення КСУ є актом застосування Конституції як цілісного (на момент застосування) нормативно-правового акту. Виносячи висновки, ухвали, рішення, КСУ у період 2005-2010 років сотні разів ствердив легітимність чинної Конституції (в редакції 2004 року), всіх її конституційно-правових норм. Одним своїм рішенням від 30 вересня 2010 року КСУ юридично відмінив всі свої рішення починаючи з 2005 року.
Відтак, загальний висновок є цілком категоричним: Конституційний Суд України не мав права здійснювати перевірку на конституційність конституційно-правових положень, прийнятих Верховною Радою України у формі закону №2222 ані з 8 грудня 2004 року по 1 січня 2006, ані з 1 січня 2006 року до моменту набуття повноважень Верховною Радою України, обраною у 2006 році, ані з останнього моменту до сьогоднішнього дня, а також на майбутнє.
В цей момент для українського суспільства вкрай важливе значення має відповідь на застереження щодо того, що визнання заборони для КСУ переглядати конституційні закони - це ж погано, бо можуть діяти недосконалі конституційні закони.
Саме так, можуть бути чинними і діяти недосконалі конституційні закони. Це об'єктивна реальність для кожного суспільства. Конституційний закон завжди є актом суспільного консенсусу (суспільного договору), він є завжди таким (з усіма перевагами та недоліками), яким його схвалило суспільство.
Конституційний Суд України за жодних фактичних, правових, конституційно-правових, політичних чи будь-яких інших підстав не має права та не може мати права відміняти:
1.Декларацію про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року.
2.Акт проголошення незалежності України, який було прийнято 24 серпня 1991 року та підтверджено на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991.
3. Конституційний договір від 8 червня 1995 року, яким було введено в дію закон про державну владу і місцеве самоврядування.
4.Конституцію України від 28 червня 1996 року.
5.Закон "Про внесення змін до Конституції України" № 2222 від 8 грудня 2004 року.
Відміна конституційного закону рішенням суду - це "загорнуте у юридично привабливу упаковку" варварство, яке на десятиліття дестабілізує конституційний лад в країні. Сьогодні весь цивілізований світ в очікуванні - чи зрозуміє це український народ і українська еліта.
Потрібно усвідомлювати, що визнання правомірним (легітимація) рішення Конституційного Суду від 30 вересня 2010 року є не тільки вкрай шкідливим для самої України, тому що штовхає її у повний правовий хаос, є не тільки формою виставлення України на посміховисько в усьому світі.
Це також вкрай небезпечний конституційно-правовий прецедент для європейського та світового правопорядку. Ніхто не гарантує, що у іншій країні перехідного стану розвитку, країні молодої демократії не з‘являться свої "умільці", які також спокусяться на свій "теоретичний" розсуд "утверджувати" конституційне право, теорію і історію держави і права як заманеться.
Микола Сірий, Інститут держави і права імені В.М.Корецького НАН України, спеціально для УП
Передрук матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на www.pravda.com.ua
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
• Перейти на сторінку •
"Василь Шкляр: Крим, як ложка дьогтю, він ніколи не був українським"
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2555 seconds