Сірий ранок… На вулиці туман та сирість… Всі кудись біжать, поспішають, запізнюються… З дахів будинків капає вода, а під ногами місиво з недоталого снігу та бруду. Якийсь лексус промчав по дорозі, піднявши в повітря тисячі крапель з брудної калюжі та обляпавши всіх людей, які ще сонні стоять на зупинці, чекаючи на свій транспорт що довезе їх від пункту А до пункту В…
А десь далеко від метушні великого міста, в тихому лісі, пробиваючи собі дорогу до ледь гріючих променів сонця, з-під того ж снігу, але вже чистого й незайманого, у повній гармонії природи під свіжою, насичено-яскравою небесною блакиттю, народжується диво… Ні, не те про яке розповідають в казці, а справжнє диво…
У сяйві діамантового переливу сонячного світла на снігу, піднявшись над землею та снігом на витонченій зеленій ніжці, схиливши тендітну білу голівоньку перед лютими морозами зими, диво-квітка дарує неймовірне відчуття… Повідомляючи своєю появою, що незабаром весна…
Хтось називає їх пролісками, хтось підсніжниками, а я називаю ці диво-квіти – Вісниками весни…

Березень 2008