Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.15
13:15
шерехи шашелю чує горище крізь сон
білого павутиння гойдалки в просвіт сонця
труситься потерттю висхлий тютюн над склом
листя його почорніле наче ложа масонська
дах що над головою як піраміда де
є ще можливість стати ступою чи косою
мотлох забут
білого павутиння гойдалки в просвіт сонця
труситься потерттю висхлий тютюн над склом
листя його почорніле наче ложа масонська
дах що над головою як піраміда де
є ще можливість стати ступою чи косою
мотлох забут
2026.07.15
12:58
Хай ліпше я не висплюсь і змарнілий
Прокинуся у променях зорі.
Цей світ, такий такий побитий, зубожілий,
Всміхнеться у пробудженій порі.
Такий напівсліпий, заціпенілий
Відтоді, як злетіли журавлі.
Прокинусь я розбитий, занімілий
В пустелі серця н
Прокинуся у променях зорі.
Цей світ, такий такий побитий, зубожілий,
Всміхнеться у пробудженій порі.
Такий напівсліпий, заціпенілий
Відтоді, як злетіли журавлі.
Прокинусь я розбитий, занімілий
В пустелі серця н
2026.07.15
12:58
Сідає сонце і у полі тоне,
У житі молодому, що цвіте:
Стебла тонкого не зігнула втома,
Пилку стоїть сіяння золоте.
А стежку мітять де-не-де блавати -
Небесні бризки із високих хмар.
Як дав Ти, Боже, день цей відчувати,
У житі молодому, що цвіте:
Стебла тонкого не зігнула втома,
Пилку стоїть сіяння золоте.
А стежку мітять де-не-де блавати -
Небесні бризки із високих хмар.
Як дав Ти, Боже, день цей відчувати,
2026.07.15
12:40
найбільш морочить саме те
чого немає поки
й чи буде невідомо теж
й наскільки все це пофіг
у дзеркалі чи просто склі
відбите щось минуле
за чим жалітимеш собі
а всі давно забули
чого немає поки
й чи буде невідомо теж
й наскільки все це пофіг
у дзеркалі чи просто склі
відбите щось минуле
за чим жалітимеш собі
а всі давно забули
2026.07.15
12:06
Як поєднали їх в один святковий день?
Не були ж друзями вони.
Ба! Найчастіше – сперечались.
Хоча б і тоді, як Павло загостював
В Петра на два тижні в Єрусалимі.
Тай лінію Ісусову врізнобіч повели.
Як і Вчитель, Петро хоч і спокушав
Всевишнього обра
Не були ж друзями вони.
Ба! Найчастіше – сперечались.
Хоча б і тоді, як Павло загостював
В Петра на два тижні в Єрусалимі.
Тай лінію Ісусову врізнобіч повели.
Як і Вчитель, Петро хоч і спокушав
Всевишнього обра
2026.07.15
11:12
Це ще не все, мій милосердний?
У дзиґарі крихкому — час
На те, щоб вийняти з осердя
Душі: скалки, голки образ?
Здійснити мрії кольорові,
У вірші розчинити сум,
Допоки в пелюстках любові
Я не відчую серця струм.
У дзиґарі крихкому — час
На те, щоб вийняти з осердя
Душі: скалки, голки образ?
Здійснити мрії кольорові,
У вірші розчинити сум,
Допоки в пелюстках любові
Я не відчую серця струм.
2026.07.15
07:17
Дивуюся, а може й не дивуюсь,
що є між гару бомбових жахів
сессерівські, потріскані статуї,
що з них ще кракелюр не облетів.
Що межи тих - війни - страшних розіскрень
іще їх видратовує просте -
калинове осердя українське,
що є між гару бомбових жахів
сессерівські, потріскані статуї,
що з них ще кракелюр не облетів.
Що межи тих - війни - страшних розіскрень
іще їх видратовує просте -
калинове осердя українське,
2026.07.15
06:49
Хоч малорухомий
І втомлює в'ялість -
Ні думки про втому,
Ні скарги на старість.
Ні слова про хворість,
Ні зойку від болю,
Хоча про бадьорість
До Бога вже молиш...
І втомлює в'ялість -
Ні думки про втому,
Ні скарги на старість.
Ні слова про хворість,
Ні зойку від болю,
Хоча про бадьорість
До Бога вже молиш...
2026.07.15
05:49
СПАЛАХ П’ЯТИЙ. ПОВЕРНЕННЯ ЛАСТІВКИ
За вікном-бійницею завірюха раптом почала вщухати. Дике завивання вітру змінилося на глибоку, заворожуючу тишу різдвяних зимових Альп. Останні зерна піску в годиннику її життя стрімко падали донизу.
Боян підвівся з
2026.07.14
21:46
Громаддя
гнівне
грозить
громами!
Горить грімниці блиск – палючий жар!
Здається, мить, і встояти ніщо не зможе!
Здається, мить, і все на світі переможе
сліпа озлоба піднебесних кар!
гнівне
грозить
громами!
Горить грімниці блиск – палючий жар!
Здається, мить, і встояти ніщо не зможе!
Здається, мить, і все на світі переможе
сліпа озлоба піднебесних кар!
2026.07.14
15:09
Осердна Суть моя - не вперше в тілі -
не вдруге одягаю плоті бран.
Струмую руслом Лади і Сивілли,
непоцуравшись тихого добра.
Земне моє й високе гостювання
між цих людей - межи стрімких дерев -
долиє сили небу, вчине ставні,
не вдруге одягаю плоті бран.
Струмую руслом Лади і Сивілли,
непоцуравшись тихого добра.
Земне моє й високе гостювання
між цих людей - межи стрімких дерев -
долиє сили небу, вчине ставні,
2026.07.14
13:19
Прибрали ялинку з центральної площі.
Так смисл оголився безглуздих понять.
Прибрали ялинку, як висохлі мощі,
Як відгомін грізних, запеклих заклять.
Прибрали ялинку... Усе проминає
В потоці ненатлих і згорблених днів.
Я хочу напитись води із Дунаю
Так смисл оголився безглуздих понять.
Прибрали ялинку, як висохлі мощі,
Як відгомін грізних, запеклих заклять.
Прибрали ялинку... Усе проминає
В потоці ненатлих і згорблених днів.
Я хочу напитись води із Дунаю
2026.07.14
13:08
По ограді плющ плететься,
Свічка ладаном чадить.
Стугонить розбите серце,
Не спиняється на мить.
Скрапує сльота рахманно
На скорботний обеліск.
Хрест залізний невблаганно
По коліна в землю вріс.
Свічка ладаном чадить.
Стугонить розбите серце,
Не спиняється на мить.
Скрапує сльота рахманно
На скорботний обеліск.
Хрест залізний невблаганно
По коліна в землю вріс.
2026.07.14
11:10
СПАЛАХ ЧЕТВЕРТИЙ. КОРОНА З ПОПЕЛУ. ПРОКЛЯТТЯ.
Голос Бояна впав до ледве чутного, тремтливого шепоту. Старий заплющив очі, наче намагався закритися від картини, яка досі палила його душу вогнем.
***
– Ти підн
2026.07.14
10:52
видихнутий цигарковий дим
який розчиняється у повітрі
мовби пучка солі вкинута до окропу
негода імла яка загортає місто
дедалі ретельніше ген
поетичне натхення котре на хвилину
просотує день безнадійно прозовий
що із цього вам чуття на порозі
який розчиняється у повітрі
мовби пучка солі вкинута до окропу
негода імла яка загортає місто
дедалі ретельніше ген
поетичне натхення котре на хвилину
просотує день безнадійно прозовий
що із цього вам чуття на порозі
2026.07.14
07:25
У просторім помешканні
Вдвох із кішкою мешкаєм,
Оглядаючи з подивом
Речі ті, що знаходимо, -
Відбуваєм повинності -
Взяти деякі й винести...
14.07.26
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Вдвох із кішкою мешкаєм,
Оглядаючи з подивом
Речі ті, що знаходимо, -
Відбуваєм повинності -
Взяти деякі й винести...
14.07.26
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.11
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій Гололобов (1989) /
Поеми
Зуль-Карнайн (міні-поема, що писана білим дольником)
Вказав всі шляхи, що ведуть до досягнення цілей.
Обрав Зуль-Карнайн шлях собі і пішов ним. Дійшовши
До заходу сонця, сідало яке у джерельце,
Забруднене й мовби киплячий котел лиховісне,
Побачив людей, у поселенні близько води.
Промовив Аллах: «Зуль-Карнайне! Ти можеш скарати
Людей цих або милосердя явити до них!»
А той відповів: «Хто грішив – покараємо, звісно,
А потім ці грішники перед Аллахом предстануть,
Вже Він їх суворо тоді покарає і страшно.
А тих, хто увірував й чинить добро повсякденно, –
Тому нагорода від нас і легкі повеління,
Яких виконання приємне, бо добрі вони!»
Тоді Зуль-Карнайн на схід сонця направив дорогу.
Побачив людей там, від сонця покрову не мають.
Аллах не подав їм від променів жодного сховку.
Такими побачив їх там Зуль-Карнайн – і лишив так,
І з цього моменту Господь все про нього дізнався.
А сам Зуль-Карнайн, не спиняючись, далі вже рушив.
Коли підійшов він до гір із проходом між ними,
Побачив народ, який жив на підніжжі цих гір.
Ці люди заледве могли зрозуміти почуте,
Але, Зуль-Карнайна, помітивши тільки, сказали:
«О Зуль-Карнайне! Знай-бо, народи Йа’джудж і Ма’джудж
(Які по-інакшому Гог і Магог ще зовуться)
Чинять нечестя велике на давній землі!
Ми б заплатили данину тобі, якби ти
Стіну між ними і нами велику поставив!»
Тут Зуль-Карнайн відповів їм, промовивши так:
«Те, чим Аллах наділив мене, – ліпше данини!
Поміч найкраща – то сила, що в ваших руках!
Силу прикласти – і буде стіна пречудова!
Ви принесіть мені балки залізні скоріше».
Коли він заповнив залізом між горами простір,
Знову промовив до люду: «Міхи роздувайте!»
Стало залізо розпеченим, наче вогонь.
Тепер Зуль-Карнайн наказав: «Розпечену мідь ви
Несіть – а я виллю її на залізо пекуче!»
І стала стіна, вже народи Йа’джудж і Ма’джудж
Ніяк перелізти її, ані проламати не здатні.
Сказав Зуль-Карнайн: «Це милість Аллаха до вас!
Коли ж прийде час збуватись обІцянкам Божим –
Зрівняє Він стіну з землею, Його обіцяння –
То Істина є неминуча, і станеться точно та вірно!»
В той День з Волі Божої люди, мов ріки, поллються,
Змішаються в натовпі й раптом Сурма зазвучить!
Господь всіх збере і Пекло надасть нечестивим,
Їм очі відкриються, що були пеленою закриті.
Знамення Аллаха не бачили люди, і вуха
Закриті були в них, не чули вони Його слів.
Вони не згадали про Господа жодного разу
І Істина вкрита від них серпанком була.
(2010)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Зуль-Карнайн (міні-поема, що писана білим дольником)
Вони питатимуть у тебе про Зуль-Карнайна.
Скажи: «Я вам розповім історію про нього».
Коран, 18:83
Господь на землі Зуль-Карнайну подавши підтримку,Вказав всі шляхи, що ведуть до досягнення цілей.
Обрав Зуль-Карнайн шлях собі і пішов ним. Дійшовши
До заходу сонця, сідало яке у джерельце,
Забруднене й мовби киплячий котел лиховісне,
Побачив людей, у поселенні близько води.
Промовив Аллах: «Зуль-Карнайне! Ти можеш скарати
Людей цих або милосердя явити до них!»
А той відповів: «Хто грішив – покараємо, звісно,
А потім ці грішники перед Аллахом предстануть,
Вже Він їх суворо тоді покарає і страшно.
А тих, хто увірував й чинить добро повсякденно, –
Тому нагорода від нас і легкі повеління,
Яких виконання приємне, бо добрі вони!»
Тоді Зуль-Карнайн на схід сонця направив дорогу.
Побачив людей там, від сонця покрову не мають.
Аллах не подав їм від променів жодного сховку.
Такими побачив їх там Зуль-Карнайн – і лишив так,
І з цього моменту Господь все про нього дізнався.
А сам Зуль-Карнайн, не спиняючись, далі вже рушив.
Коли підійшов він до гір із проходом між ними,
Побачив народ, який жив на підніжжі цих гір.
Ці люди заледве могли зрозуміти почуте,
Але, Зуль-Карнайна, помітивши тільки, сказали:
«О Зуль-Карнайне! Знай-бо, народи Йа’джудж і Ма’джудж
(Які по-інакшому Гог і Магог ще зовуться)
Чинять нечестя велике на давній землі!
Ми б заплатили данину тобі, якби ти
Стіну між ними і нами велику поставив!»
Тут Зуль-Карнайн відповів їм, промовивши так:
«Те, чим Аллах наділив мене, – ліпше данини!
Поміч найкраща – то сила, що в ваших руках!
Силу прикласти – і буде стіна пречудова!
Ви принесіть мені балки залізні скоріше».
Коли він заповнив залізом між горами простір,
Знову промовив до люду: «Міхи роздувайте!»
Стало залізо розпеченим, наче вогонь.
Тепер Зуль-Карнайн наказав: «Розпечену мідь ви
Несіть – а я виллю її на залізо пекуче!»
І стала стіна, вже народи Йа’джудж і Ма’джудж
Ніяк перелізти її, ані проламати не здатні.
Сказав Зуль-Карнайн: «Це милість Аллаха до вас!
Коли ж прийде час збуватись обІцянкам Божим –
Зрівняє Він стіну з землею, Його обіцяння –
То Істина є неминуча, і станеться точно та вірно!»
В той День з Волі Божої люди, мов ріки, поллються,
Змішаються в натовпі й раптом Сурма зазвучить!
Господь всіх збере і Пекло надасть нечестивим,
Їм очі відкриються, що були пеленою закриті.
Знамення Аллаха не бачили люди, і вуха
Закриті були в них, не чули вони Його слів.
Вони не згадали про Господа жодного разу
І Істина вкрита від них серпанком була.
(2010)
Поема є поетичним переказом уривку зі Святого Корану. Писана поема білим дольником. Тому і читати її потрібно специфічно, дотримуючись особливого поетичного наголосу, беручи до уваги, що в кожному рядку поеми - 5 наголошених складів (поетичних). Зуль-КарнАйн - стародавній праведник (пророк), що розповсюджував віру в Єдиного Бога - Аллаха.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Гілберт Кійт Честертон. Філософія для шкільної кімнати (переклад з англ. - Сергій Гололобов)"
• Перейти на сторінку •
"ПЛАСТИЧНИЙ ХІРУРГ"
• Перейти на сторінку •
"ПЛАСТИЧНИЙ ХІРУРГ"
Про публікацію
