Вони питатимуть у тебе про Зуль-Карнайна.
Скажи: «Я вам розповім історію про нього».

Коран, 18:83

Господь на землі Зуль-Карнайну подавши підтримку,
Вказав всі шляхи, що ведуть до досягнення цілей.
Обрав Зуль-Карнайн шлях собі і пішов ним. Дійшовши
До заходу сонця, сідало яке у джерельце,

Забруднене й мовби киплячий котел лиховісне,
Побачив людей, у поселенні близько води.
Промовив Аллах: «Зуль-Карнайне! Ти можеш скарати
Людей цих або милосердя явити до них!»

А той відповів: «Хто грішив – покараємо, звісно,
А потім ці грішники перед Аллахом предстануть,
Вже Він їх суворо тоді покарає і страшно.
А тих, хто увірував й чинить добро повсякденно, –

Тому нагорода від нас і легкі повеління,
Яких виконання приємне, бо добрі вони!»
Тоді Зуль-Карнайн на схід сонця направив дорогу.
Побачив людей там, від сонця покрову не мають.

Аллах не подав їм від променів жодного сховку.
Такими побачив їх там Зуль-Карнайн – і лишив так,
І з цього моменту Господь все про нього дізнався.
А сам Зуль-Карнайн, не спиняючись, далі вже рушив.

Коли підійшов він до гір із проходом між ними,
Побачив народ, який жив на підніжжі цих гір.
Ці люди заледве могли зрозуміти почуте,
Але, Зуль-Карнайна, помітивши тільки, сказали:

«О Зуль-Карнайне! Знай-бо, народи Йа’джудж і Ма’джудж
(Які по-інакшому Гог і Магог ще зовуться)
Чинять нечестя велике на давній землі!
Ми б заплатили данину тобі, якби ти

Стіну між ними і нами велику поставив!»
Тут Зуль-Карнайн відповів їм, промовивши так:
«Те, чим Аллах наділив мене, – ліпше данини!
Поміч найкраща – то сила, що в ваших руках!

Силу прикласти – і буде стіна пречудова!
Ви принесіть мені балки залізні скоріше».
Коли він заповнив залізом між горами простір,
Знову промовив до люду: «Міхи роздувайте!»

Стало залізо розпеченим, наче вогонь.
Тепер Зуль-Карнайн наказав: «Розпечену мідь ви
Несіть – а я виллю її на залізо пекуче!»
І стала стіна, вже народи Йа’джудж і Ма’джудж

Ніяк перелізти її, ані проламати не здатні.
Сказав Зуль-Карнайн: «Це милість Аллаха до вас!
Коли ж прийде час збуватись обІцянкам Божим –
Зрівняє Він стіну з землею, Його обіцяння –

То Істина є неминуча, і станеться точно та вірно!»
В той День з Волі Божої люди, мов ріки, поллються,
Змішаються в натовпі й раптом Сурма зазвучить!
Господь всіх збере і Пекло надасть нечестивим,

Їм очі відкриються, що були пеленою закриті.
Знамення Аллаха не бачили люди, і вуха
Закриті були в них, не чули вони Його слів.
Вони не згадали про Господа жодного разу

І Істина вкрита від них серпанком була.

(2010)

Поема є поетичним переказом уривку зі Святого Корану. Писана поема білим дольником. Тому і читати її потрібно специфічно, дотримуючись особливого поетичного наголосу, беручи до уваги, що в кожному рядку поеми - 5 наголошених складів (поетичних). Зуль-КарнАйн - стародавній праведник (пророк), що розповсюджував віру в Єдиного Бога - Аллаха.