ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.07
07:20
Впаде до ніг листок останній,
знесилений, мов листопад,
його нездійснене бажання –
не повернеш весни назад,
пожухлими створились луки,
густіші сутінки гаїв
і одинокий кавкіт крука,
де стихла пісня солов’їв.
знесилений, мов листопад,
його нездійснене бажання –
не повернеш весни назад,
пожухлими створились луки,
густіші сутінки гаїв
і одинокий кавкіт крука,
де стихла пісня солов’їв.
2024.05.07
06:51
Розмежований війною,
Гомонить безладно світ, –
Постачати ще нам зброю,
Чи давати вже не слід?
Світ дарма гадає знову,
Зволікаючи, на жаль, –
Чи обмежиться лиш Львовом,
Чи до Праги пре москаль?
Гомонить безладно світ, –
Постачати ще нам зброю,
Чи давати вже не слід?
Світ дарма гадає знову,
Зволікаючи, на жаль, –
Чи обмежиться лиш Львовом,
Чи до Праги пре москаль?
2024.05.07
01:36
Неначе все - так само, як раніше...
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.
Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.
Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,
2024.05.06
14:26
Мовчить триклятий сюзерен,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
2024.05.06
09:56
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
2024.05.06
09:25
Слова для пісні від імені чоловіка)
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
2024.05.06
06:23
Уже від ранку й дотемна
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
2024.05.06
02:08
Сказав їм Воїн: "Слава Україні!"
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
2024.05.06
00:12
Не зважай. Так нерідко трапляється у житті. Силоміць не закохують. Ще не зумів ніхто це заперечити… Щастя – то казка на DVD. Там вино почуттів – тут у мене суцільний оцет. Не зважай. Хай лисиця-кохання мене гризе, як спартанця, чий образ пригадую все ч
2024.05.05
20:48
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
2024.05.05
20:09
П'ять речень
Як утворилася наша ватага і на чому трималася? - одним реченням сформулювати непросто. Скажу так: і звичайнісінький працівник рибного господарства, і пихатий податківець з братами, і я - досвідчений пройдисвіт - усі ми гарно проводили ч
2024.05.05
18:39
Пасха
Якщо хрестять немовля - це злочин. Хрещення вважається нелегітимним, оскільки людина не може сказати навіть слова проти.
Якщо хрестять неповнолітню дитину - це злочин, оскільки дитина не розуміє куди її ведуть. І навіщо. Просто традиція така
2024.05.05
13:01
Коли хтось дива подивитись захотів.
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько
2024.05.05
10:55
Не зупинялось сонце ще три довгі роки,
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич
2024.05.05
02:04
І буде осінь. А мене не буде.
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!
Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!
Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?
2024.05.05
00:09
Я далеко не Рильський і не Тарас.
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.
Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.
Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Андрій Гуменчук (1986) /
Проза
Життя коротке, а музика прекрасна
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Життя коротке, а музика прекрасна
Їх будинок вріс у землю подібно до того, як самі вони повростали у музику. Вхідні двері, відчиняючись назовні, за століття відгорнули асфальтне півколо, висота якого залежала від глибини занурення будинку.
Вікна Музиканта А виходили на той бік, де місяць завжди був уповні. Музикант Б обожнював проводжати захід Сонця і його вульгарні поцілунки до світила доносив східний вітер. В одного була вічна осінь із пожовклим листям, у іншого ж пізня весна із нав’язливою зеленню та такими ж нав’язливими жінками. Перший заздрив художникам, другий – багатіям. Такі схожі й такі різні…
Насправді, спільною в них була тільки стіна, що відгороджувала їх квартири. Вона давно потріскалася і через щілину ці протилежності могли заглядати один до одного. Музикант А бачив, як до його колеги приходили шанувальники. Вони лишали дари біля жертовника, а іноді й самі залишалися там бездиханними. Кому щастило – міг повиснути на шиї у володаря помешкання і залишитися там на ніч. Зазвичай, це були жінки.
Музикант Б не цікавився животінням сусіда і не знав, що зазирнувши у щілину можна побачити, як до нього в гості приходять згорблені учні. Вдень вони грали у міських скверах і багато хто вважав їх жебраками. Дякуючи, вони цілували руки вчителя бо тільки заради цього й приходили сюди. На руках Музиканта А були сліди незліченних цілунків. Подібно до того, як лишають сліди цигарки на пальцях курця зі стажем.
По-сусідськи вони часто сиділи на кухні Музиканта А та розмовляли. Про творчість, про натхнення, про життя та світ. Вони пили підігрітий дешевий портвейн та кривилися. Музикант Б нарікав, як часто доводиться нагадувати про себе людям. Щось про те, що він знає життя, про рейтинги, тиражі, райдери, гонорари та інші слова, значення яких Музикант А так ніколи й не зрозумів. Він лише кивав та примружував очі. А відповідь його лунала у відчинене вікно, коли сусід спав терпким сном грішника. То була музика і вона текла у повітрі, огортаючи собою вулиці та ліхтарі, що наповнювалися водою. Плакали.
До кінця їх суперечливого життя з ними так нічого й не трапилося. А одного дня на тій самій кухні вони просто й тихо померли. Процесія повністю складалася з горбатих та посірілих учнів, оскільки родичі Музиканта Б в цей час сварилися за спадщину, а друзів у нього, окрім тіла в сусідній труні, ніколи й не було.
Посмертно на їх могилах були вибиті епітафії. Надгробок, що належав Музиканту Б був прикрашений позолоченими літерами, що спліталися у гасло: «Життя коротке...». На сусідньому ж було написано «…А музика прекрасна».
Ця довершеність та суперечливість і була справжньою музикою. Дуетом вони створили свою найуспішнішу композицію.
17.08.2010.
Вікна Музиканта А виходили на той бік, де місяць завжди був уповні. Музикант Б обожнював проводжати захід Сонця і його вульгарні поцілунки до світила доносив східний вітер. В одного була вічна осінь із пожовклим листям, у іншого ж пізня весна із нав’язливою зеленню та такими ж нав’язливими жінками. Перший заздрив художникам, другий – багатіям. Такі схожі й такі різні…
Насправді, спільною в них була тільки стіна, що відгороджувала їх квартири. Вона давно потріскалася і через щілину ці протилежності могли заглядати один до одного. Музикант А бачив, як до його колеги приходили шанувальники. Вони лишали дари біля жертовника, а іноді й самі залишалися там бездиханними. Кому щастило – міг повиснути на шиї у володаря помешкання і залишитися там на ніч. Зазвичай, це були жінки.
Музикант Б не цікавився животінням сусіда і не знав, що зазирнувши у щілину можна побачити, як до нього в гості приходять згорблені учні. Вдень вони грали у міських скверах і багато хто вважав їх жебраками. Дякуючи, вони цілували руки вчителя бо тільки заради цього й приходили сюди. На руках Музиканта А були сліди незліченних цілунків. Подібно до того, як лишають сліди цигарки на пальцях курця зі стажем.
По-сусідськи вони часто сиділи на кухні Музиканта А та розмовляли. Про творчість, про натхнення, про життя та світ. Вони пили підігрітий дешевий портвейн та кривилися. Музикант Б нарікав, як часто доводиться нагадувати про себе людям. Щось про те, що він знає життя, про рейтинги, тиражі, райдери, гонорари та інші слова, значення яких Музикант А так ніколи й не зрозумів. Він лише кивав та примружував очі. А відповідь його лунала у відчинене вікно, коли сусід спав терпким сном грішника. То була музика і вона текла у повітрі, огортаючи собою вулиці та ліхтарі, що наповнювалися водою. Плакали.
До кінця їх суперечливого життя з ними так нічого й не трапилося. А одного дня на тій самій кухні вони просто й тихо померли. Процесія повністю складалася з горбатих та посірілих учнів, оскільки родичі Музиканта Б в цей час сварилися за спадщину, а друзів у нього, окрім тіла в сусідній труні, ніколи й не було.
Посмертно на їх могилах були вибиті епітафії. Надгробок, що належав Музиканту Б був прикрашений позолоченими літерами, що спліталися у гасло: «Життя коротке...». На сусідньому ж було написано «…А музика прекрасна».
Ця довершеність та суперечливість і була справжньою музикою. Дуетом вони створили свою найуспішнішу композицію.
17.08.2010.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію