ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.07
18:44
«Чи ти знаєш, чому я без остраху бавлюся з тобою?»- спитав якось хлопчик змійку.
«Ані разу не спадало на думку».
«А тому, що, як запевнив тато, із зубів твоїх висотали яд. Це, мабуть, після того, як чоловік із милосердя підібрав і поклав за пазуху напі
2024.05.07
12:18
Микола Біленький. 53 роки. Львів‘янин. Професійний клоун.
У перші дні війни повернувся з Англії, де працював за контрактом, щоб добровольцем піти на фронт.
Після контузії залишається зі своїми побратимами, адже їм конче потрібне його сонячне мистецтво.
У перші дні війни повернувся з Англії, де працював за контрактом, щоб добровольцем піти на фронт.
Після контузії залишається зі своїми побратимами, адже їм конче потрібне його сонячне мистецтво.
2024.05.07
09:38
Зорані очі
Оригінал тексту автора
Зоряні очі
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
Оригінал тексту автора
Зоряні очі
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
2024.05.07
07:20
Впаде до ніг листок останній,
знесилений, мов листопад,
його нездійснене бажання –
не повернеш весни назад,
пожухлими створились луки,
густіші сутінки гаїв
і одинокий кавкіт крука,
де стихла пісня солов’їв.
знесилений, мов листопад,
його нездійснене бажання –
не повернеш весни назад,
пожухлими створились луки,
густіші сутінки гаїв
і одинокий кавкіт крука,
де стихла пісня солов’їв.
2024.05.07
06:51
Розмежований війною,
Гомонить безладно світ, –
Постачати ще нам зброю,
Чи давати вже не слід?
Світ дарма гадає знову,
Зволікаючи, на жаль, –
Чи обмежиться лиш Львовом,
Чи до Праги пре москаль?
Гомонить безладно світ, –
Постачати ще нам зброю,
Чи давати вже не слід?
Світ дарма гадає знову,
Зволікаючи, на жаль, –
Чи обмежиться лиш Львовом,
Чи до Праги пре москаль?
2024.05.07
01:36
Неначе все - так само, як раніше...
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.
Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.
Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,
2024.05.06
14:26
Мовчить триклятий сюзерен,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
2024.05.06
09:56
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
2024.05.06
09:25
Слова для пісні від імені чоловіка)
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
2024.05.06
06:23
Уже від ранку й дотемна
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
2024.05.06
02:08
Сказав їм Воїн: "Слава Україні!"
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
2024.05.06
00:12
Не зважай. Так нерідко трапляється у житті. Силоміць не закохують. Ще не зумів ніхто це заперечити… Щастя – то казка на DVD. Там вино почуттів – тут у мене суцільний оцет. Не зважай. Хай лисиця-кохання мене гризе, як спартанця, чий образ пригадую все ч
2024.05.05
20:48
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
2024.05.05
20:09
П'ять речень
Як утворилася наша ватага і на чому трималася? - одним реченням сформулювати непросто. Скажу так: і звичайнісінький працівник рибного господарства, і пихатий податківець з братами, і я - досвідчений пройдисвіт - усі ми гарно проводили ч
2024.05.05
18:39
Пасха
Якщо хрестять немовля - це злочин. Хрещення вважається нелегітимним, оскільки людина не може сказати навіть слова проти.
Якщо хрестять неповнолітню дитину - це злочин, оскільки дитина не розуміє куди її ведуть. І навіщо. Просто традиція така
2024.05.05
13:01
Коли хтось дива подивитись захотів.
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Андрій Гуменчук (1986) /
Проза
Генерація
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Генерація
Сягнувши нового рівня відчуження, люди об’єдналися і негласно проголосили себе новою генерацією. Вони вже не дивляться в небо і нічого не знають про його колір. А небо так скучило за поглядами! Лише моїх йому не достатньо. Вони вже не будують будинки біля води, оскільки бояться її. Вода образилась і у відповідь заховалася під землю. Час від часу я навідуюсь до неї і вона шепоче зі мною, розкриваючи усі свої таємниці. Вони не рахують днів і уже давно не бачать ночей. Тому життя їх перетворилося на постійні сутінки. Вони вже не гуляють під дощем, а просто мокнуть. Вони вже не хворіють і не вмирають, але постійно бояться цього. Псевдокаліки тіла та істинні каліки душі.
Вони радіють, що не вміють літати. Так вони почуваються безпечніше у своїх бетонних норах, де вікна наглухо забиті дошками. Вони зляться, що минає час і пишаються відсутністю близьких. Вони п’ють чай у компанії самотності. І чорна пустка голосно сьорбає та заглядає до їх чорних ротів. Вони обрали речі замість подій. І тепер у тих норах є все. Але немає нічого у минулому і ніщо не чекає на них у майбутньому.
Я сам через це пройшов. Я пережив самого себе – переживу і їх. Мене теж змалку вчили дивитися лише під ноги. І я не наважувався підвести голову. Яким же був мій подив, коли звівши очі, я зустрівся поглядом зі ще однією людиною! Виявляється, я не єдиний паросток, чиє життя пробивається з-під ненависного асфальту! З тих пір ми разом. І чай ми п’ємо удвох. Тоді у ньому не так гостро відчувається присмак туги. Світ ще не бачив, щоб люди протиставили йому самих себе настільки примітивно.
Ми зірвали дошки з вікон і повикидали з них мотлох, що був таким цінним для нас. Ми пишемо хроніки днів, прожитих серед цієї свинцевої маси і живемо надією що хтось колись їх прочитає.
Та це буде не скоро... Ще довго, майже завжди, тут пануватиме покоління нового зразка. Раса, придатна до життя у створеному і спотвореному за її ж шаблонами світі. Дитя, що своїм укусом отруїло власне тіло ще в материнській утробі. Це агонізуюче поріддя. Генерація злих на себе.
30.01.2011
Вони радіють, що не вміють літати. Так вони почуваються безпечніше у своїх бетонних норах, де вікна наглухо забиті дошками. Вони зляться, що минає час і пишаються відсутністю близьких. Вони п’ють чай у компанії самотності. І чорна пустка голосно сьорбає та заглядає до їх чорних ротів. Вони обрали речі замість подій. І тепер у тих норах є все. Але немає нічого у минулому і ніщо не чекає на них у майбутньому.
Я сам через це пройшов. Я пережив самого себе – переживу і їх. Мене теж змалку вчили дивитися лише під ноги. І я не наважувався підвести голову. Яким же був мій подив, коли звівши очі, я зустрівся поглядом зі ще однією людиною! Виявляється, я не єдиний паросток, чиє життя пробивається з-під ненависного асфальту! З тих пір ми разом. І чай ми п’ємо удвох. Тоді у ньому не так гостро відчувається присмак туги. Світ ще не бачив, щоб люди протиставили йому самих себе настільки примітивно.
Ми зірвали дошки з вікон і повикидали з них мотлох, що був таким цінним для нас. Ми пишемо хроніки днів, прожитих серед цієї свинцевої маси і живемо надією що хтось колись їх прочитає.
Та це буде не скоро... Ще довго, майже завжди, тут пануватиме покоління нового зразка. Раса, придатна до життя у створеному і спотвореному за її ж шаблонами світі. Дитя, що своїм укусом отруїло власне тіло ще в материнській утробі. Це агонізуюче поріддя. Генерація злих на себе.
30.01.2011
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію