ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.01
17:52
Червоними слізьми країна плаче,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
2024.05.01
17:10
Будь такою, яка ти нині є.
Я подібних тобі жінок,
Хай вже скроні взялися інеєм,
Ще не бачив, мій свідок – Бог!
Будь земною і будь небесною…
Нероздільні «краса» і «ти»,
Наче Бог сполучив тебе з нею
Як синоніми… Будь завжди
Я подібних тобі жінок,
Хай вже скроні взялися інеєм,
Ще не бачив, мій свідок – Бог!
Будь земною і будь небесною…
Нероздільні «краса» і «ти»,
Наче Бог сполучив тебе з нею
Як синоніми… Будь завжди
2024.05.01
12:38
Не говори мені про те,
що заблукала в падолисті,
і що проміння золоте
вже дотліває в хмарній висі.
Що відцвіли в моїм саду
весняні крокуси й тюльпани.
Лимонне сонце у меду
що заблукала в падолисті,
і що проміння золоте
вже дотліває в хмарній висі.
Що відцвіли в моїм саду
весняні крокуси й тюльпани.
Лимонне сонце у меду
2024.05.01
10:27
«На кремені вирослий колос...»
Отак системі на догоду назвав поет предивний край,
Де чорнозем, ліси і води, й багаті надра Господь дав...
Благословенний край, з якого лиш висотували жили...
Ще й досьогодні дивно, як люди в ньому вижили?
...Страшна
Отак системі на догоду назвав поет предивний край,
Де чорнозем, ліси і води, й багаті надра Господь дав...
Благословенний край, з якого лиш висотували жили...
Ще й досьогодні дивно, як люди в ньому вижили?
...Страшна
2024.05.01
08:57
Вранішні роси - цнотливості роси
З блиском перлинним в шовковій траві.
Свіжі, розкішні, розніжено-босі.
Розсипи щедрості звабно-живі.
Дерево кожне вкрите краплистими,
Кущ росянисто зомлів у саду.
Мов із пацьорок скотилось намисто,
З блиском перлинним в шовковій траві.
Свіжі, розкішні, розніжено-босі.
Розсипи щедрості звабно-живі.
Дерево кожне вкрите краплистими,
Кущ росянисто зомлів у саду.
Мов із пацьорок скотилось намисто,
2024.05.01
05:52
Небо грайливими хмарами
місто велике розбудить.
Ніч сон утримує чарами.
Гей! Прокидайтеся, люди!
Мружиться киця на сонечку,
божа корівка п’є роси,
щастя нехай тобі, донечко,
ранок травневий приносить.
місто велике розбудить.
Ніч сон утримує чарами.
Гей! Прокидайтеся, люди!
Мружиться киця на сонечку,
божа корівка п’є роси,
щастя нехай тобі, донечко,
ранок травневий приносить.
2024.05.01
05:27
Усе чіткіше кожен крок
Її вбачаю всюди знову, –
Горять тюльпани, а бузок
Яріє світлом світанковим.
Стає гучніше спів птахів
І сонце дужче припікає, –
Мов несподівано забрів
Услід за юною до раю.
Її вбачаю всюди знову, –
Горять тюльпани, а бузок
Яріє світлом світанковим.
Стає гучніше спів птахів
І сонце дужче припікає, –
Мов несподівано забрів
Услід за юною до раю.
2024.05.01
05:24
На білий сніг стікає з ліхтарів
Вечірній промінь тьмяно-бурштиновий.
Скрізь тихо. Ані звука, ані слова...
Я десь далеко чую дивний спів.
Одне життя, а в ньому - сто життів...
Незрозуміла, потойбічна мова...
Мене так зустрічає ніч зимова...
Вечірній промінь тьмяно-бурштиновий.
Скрізь тихо. Ані звука, ані слова...
Я десь далеко чую дивний спів.
Одне життя, а в ньому - сто життів...
Незрозуміла, потойбічна мова...
Мене так зустрічає ніч зимова...
2024.04.30
22:48
Ти була красива, наче юна Геба*,
Як у поцілунку ніжному злились.
Заясніле, чисте нам відкрилось небо
Підняло на крилах у блакитну вись.
Далечінь вечірня пломеніла в тиші,
Як рожеві щічки, сяяли вогні.
В світлому багатті ми — найщасливіші --
Як у поцілунку ніжному злились.
Заясніле, чисте нам відкрилось небо
Підняло на крилах у блакитну вись.
Далечінь вечірня пломеніла в тиші,
Як рожеві щічки, сяяли вогні.
В світлому багатті ми — найщасливіші --
2024.04.30
14:02
Перенеслись у перше травня!!!
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…
2024.04.30
13:53
М-оя душа проникливо сприймає
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
2024.04.30
11:05
Ходить бісова невіра
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
2024.04.30
09:40
У розтині часу нам істини вже не знайти,
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
2024.04.30
09:33
Ти з дитинства не любиш усі ті кайдани правил.
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
2024.04.30
09:00
Росою осідає на волосся
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
2024.04.30
06:01
Так вперіщило зненацька,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Проза
ГАСТАРБАЙТЕРЫ
– Я наверняка никогда бы не смог работать в органах принуждения, – такими словами встретил меня у входа в Общинный дом мой новый знакомый по курсам английского языка.
– Да тебя, кажется, и не приглашают туда, – сказал я, чтобы как-то снять возбуждение, в котором находился мой собеседник. – Но что же привело тебя к такому заключению?
– Давай сначала поднимемся по этим проклятым ступеням, а потом услышишь, что мне вчера привелось увидеть.
Молча, чтобы не тратить попусту силы, преодолевали мы ступенька за ступенькой, этаж за этажом. Видел бы нас в эту минуту Карл Маркс, который, как мы английским, тоже далеко не в юном возрасте занялся русским, непременно вспомнил бы свои знаменитые слова о тех, кто, не жалея сил, бесстрашно карабкается по каменистым тропам знаний.
– Еще чуток, – первым заговорил будущий рассказчик, пытаясь привести в порядок дыхание, когда мы оказались на верхотуре, – и ты все узнаешь.
До начала занятий оставалась четверть часа. Мы вошли в класс, уселись на свои места. Я приготовился к рассказу, но вместо этого вынужден был отвечать на вопросы.
– Как ты относишься к иностранным рабочим?
– С уважением и сочувствием. Не от хорошей жизни у себя дома они приехали в наши края.
– А к тем, у кого истек срок визы? К так называемым “нелегалам”?
– Представь себе, с пониманием. Ведь они же не отбирают работу у израильтян, которым сподручней сидеть на пособии по безработице, чем трудиться на стройке или же заниматься уборкой. Но тебе-то что до всего этого?
– А то, что я с ними работаю. Правда, до сегодняшнего дня не знал, что часть из них – ”нелегалы”.
Мой собеседник на какое-то мгновенье прикрыл ладонями глаза, а потом от вопросов перешел к рассказу.
...Где-то после полудня заявляются в мою богадельню с десяток полицейских и один в гражданском. Спрашивают, как пройти в одну из наших ведущих фирм. Объясняю, еще не догадываясь, зачем они пришли такой компанией...
Не доходя до лифта, вместо того, чтобы подняться наверх, необычные посетители вдруг увидели Мики, нашего новенького рабочего-эфиопа, и направились к нему. Не расслышал, что они сказали пареньку, но только вижу, что тот бросился наутек во двор. Полицейские – за ним. Погоня была короткой, и вот уже беглец лежит на полу. На ногах у него – по полицейскому, а руки скованы наручниками. Ты бы видел его глаза!.. Они напоминали взгляд загнанного олененка. А у меня так и закипело все внутри: “Ну, зачем же так? Ну, струсил пацан. Но необязательно же валить его на пол, заковывать. Можно было бы объяснить ему, почти безъязыкому, чего от него хотят. Успокоить наконец“.
Паренька куда-то повели, а через каких-то полчаса его и еще троих рабочих, среди которых была и наша с тобой землячка из Донецка, в наручниках и прикованных к полицейским вывели из здания и увезли...
Утром следующего дня, будто ничего не случилось, является Мики на работу. Глаза светятся радостью. Его настроение передается и мне. Оказалось, что с документами у него все в порядке, только в момент пленения они были дома.
– Ну хоть извинились перед тобой? – спрашиваю и чувствую, что поторопился с вопросом.
Мики только посмотрел на меня теперь уже печальным взглядом, взял ведро с водой и направился убирать туалет.
– А ты спрашиваешь, какое мне до всего этого дело, – слышу я будто издали, так как и сам на какой-то момент ощутил себя в наручниках.
Гастарбайтер (нем. Gastarbeiter. Gast – гость+ Arbeiter – рабочий ) – наемный рабочий или служащий, прибывший в европейскую страну из-за границы с целью заработка (первонач. –в ФРГ); иностранный рабочий.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ГАСТАРБАЙТЕРЫ
– Я наверняка никогда бы не смог работать в органах принуждения, – такими словами встретил меня у входа в Общинный дом мой новый знакомый по курсам английского языка.
– Да тебя, кажется, и не приглашают туда, – сказал я, чтобы как-то снять возбуждение, в котором находился мой собеседник. – Но что же привело тебя к такому заключению?
– Давай сначала поднимемся по этим проклятым ступеням, а потом услышишь, что мне вчера привелось увидеть.
Молча, чтобы не тратить попусту силы, преодолевали мы ступенька за ступенькой, этаж за этажом. Видел бы нас в эту минуту Карл Маркс, который, как мы английским, тоже далеко не в юном возрасте занялся русским, непременно вспомнил бы свои знаменитые слова о тех, кто, не жалея сил, бесстрашно карабкается по каменистым тропам знаний.
– Еще чуток, – первым заговорил будущий рассказчик, пытаясь привести в порядок дыхание, когда мы оказались на верхотуре, – и ты все узнаешь.
До начала занятий оставалась четверть часа. Мы вошли в класс, уселись на свои места. Я приготовился к рассказу, но вместо этого вынужден был отвечать на вопросы.
– Как ты относишься к иностранным рабочим?
– С уважением и сочувствием. Не от хорошей жизни у себя дома они приехали в наши края.
– А к тем, у кого истек срок визы? К так называемым “нелегалам”?
– Представь себе, с пониманием. Ведь они же не отбирают работу у израильтян, которым сподручней сидеть на пособии по безработице, чем трудиться на стройке или же заниматься уборкой. Но тебе-то что до всего этого?
– А то, что я с ними работаю. Правда, до сегодняшнего дня не знал, что часть из них – ”нелегалы”.
Мой собеседник на какое-то мгновенье прикрыл ладонями глаза, а потом от вопросов перешел к рассказу.
...Где-то после полудня заявляются в мою богадельню с десяток полицейских и один в гражданском. Спрашивают, как пройти в одну из наших ведущих фирм. Объясняю, еще не догадываясь, зачем они пришли такой компанией...
Не доходя до лифта, вместо того, чтобы подняться наверх, необычные посетители вдруг увидели Мики, нашего новенького рабочего-эфиопа, и направились к нему. Не расслышал, что они сказали пареньку, но только вижу, что тот бросился наутек во двор. Полицейские – за ним. Погоня была короткой, и вот уже беглец лежит на полу. На ногах у него – по полицейскому, а руки скованы наручниками. Ты бы видел его глаза!.. Они напоминали взгляд загнанного олененка. А у меня так и закипело все внутри: “Ну, зачем же так? Ну, струсил пацан. Но необязательно же валить его на пол, заковывать. Можно было бы объяснить ему, почти безъязыкому, чего от него хотят. Успокоить наконец“.
Паренька куда-то повели, а через каких-то полчаса его и еще троих рабочих, среди которых была и наша с тобой землячка из Донецка, в наручниках и прикованных к полицейским вывели из здания и увезли...
Утром следующего дня, будто ничего не случилось, является Мики на работу. Глаза светятся радостью. Его настроение передается и мне. Оказалось, что с документами у него все в порядке, только в момент пленения они были дома.
– Ну хоть извинились перед тобой? – спрашиваю и чувствую, что поторопился с вопросом.
Мики только посмотрел на меня теперь уже печальным взглядом, взял ведро с водой и направился убирать туалет.
– А ты спрашиваешь, какое мне до всего этого дело, – слышу я будто издали, так как и сам на какой-то момент ощутил себя в наручниках.
Гастарбайтер (нем. Gastarbeiter. Gast – гость+ Arbeiter – рабочий ) – наемный рабочий или служащий, прибывший в европейскую страну из-за границы с целью заработка (первонач. –в ФРГ); иностранный рабочий.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію