Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.13
19:36
Всесвіт, як пазли, вкладає долі
у величезну картину часу.
Бачиш, на тім, нині міннім, полі
сіяно-орано люду маса:
крик породіллі і свист нагайки,
лязкіт мечів і чаїний клекіт,
маками квітне земля-китайка
кров'ю просочена вглиб... Далеко
у величезну картину часу.
Бачиш, на тім, нині міннім, полі
сіяно-орано люду маса:
крик породіллі і свист нагайки,
лязкіт мечів і чаїний клекіт,
маками квітне земля-китайка
кров'ю просочена вглиб... Далеко
2026.05.13
16:06
Зростили і відправили до школи
Учитись як не гратися у гру
Нічо, якщо би прививали успіхи
Або казали, що утнув утнув
І йшов я спозаранку
Бога їхнього під ліктем потримать
Зубаті усмішки, книжки понять
Учитись як не гратися у гру
Нічо, якщо би прививали успіхи
Або казали, що утнув утнув
І йшов я спозаранку
Бога їхнього під ліктем потримать
Зубаті усмішки, книжки понять
2026.05.13
15:20
ТІНІ НОВГОРОДСЬКОГО ЛЬОДУ: АННА ТА ІЛЛЯ
Ще до того, як золоті бані Києва віддзеркалили велич Ярослава, у його молодечому неспокійному житті була північна завірюха і княжна на ім’я Анна. Вона була його першою фортецею, його тихим притулком у Новгороді,
2026.05.13
14:30
вертаючись до персони літгероя нашого покинутого · із лотреамонівського району спального · у мареннях ілюзійних або часом діалектичних · не пропускаючи простяцькі на позір ситуації · утім ситуації нетривіальні радше сюрні мусили бавити · оце якраз сезон ·
2026.05.13
10:56
Хай упаде триклятий телефон
І розіб'ється об асфальт нещадний,
Немов старий, забутий патефон,
Який заграє музику прощання.
Нехай минуще розіб'ється вщент,
Відкривши шлях новому, молодому.
Так зміниться стійкий, тривалий бренд,
І розіб'ється об асфальт нещадний,
Немов старий, забутий патефон,
Який заграє музику прощання.
Нехай минуще розіб'ється вщент,
Відкривши шлях новому, молодому.
Так зміниться стійкий, тривалий бренд,
2026.05.13
09:11
Квітка вишні крізь промінчик,
Dream by day*, де сяє драхма,
Ялівець, комар ,камінчик,
У кущах ожини -Яхве -
Сподіваюсь то не Сирин*
У обряді піднебесся -
Архетипи зрозумілі
Dream by day*, де сяє драхма,
Ялівець, комар ,камінчик,
У кущах ожини -Яхве -
Сподіваюсь то не Сирин*
У обряді піднебесся -
Архетипи зрозумілі
2026.05.13
05:58
Війна триває, Отче милостивий,
хіба Ти не осліп від сліз кривавих?
Від фальші лівих і лукавства правих,
від проповідей патріархів сивих?
Брудна облуда вже тече рікою
з трибун високих у Верховній раді?
Під ширмою добра — мерзенна зрада
хіба Ти не осліп від сліз кривавих?
Від фальші лівих і лукавства правих,
від проповідей патріархів сивих?
Брудна облуда вже тече рікою
з трибун високих у Верховній раді?
Під ширмою добра — мерзенна зрада
2026.05.13
01:07
Щоб пізнати істину, не обов’язково її ґвалтувати.
Поки дурні багатіють думкою, мудрі на них збагачуються.
Щоб підтримувати баланс інтересів, зовсім не обов’язково бути бухгалтером.
Вікно можливостей більшість використовує лише для власного збага
2026.05.12
21:19
…Поки спите ви, стану
Осінніми світаннями.
На травах порозкладую мільярди сувенірів.
Будинки підрожевлю, вмию тротуари,
Підкину ще жарину в парків багаття
І заспанії канни на руки площ подам...
Коли йому було лише чотири роки, почалася війна.
Пот
2026.05.12
19:53
Залетіла в буденне життя без вагань, самочинно.
Я не думав насправді про наслідки, дії, причини…
Бо упевнений: доля старанно минуле відводить.
Ця новенька крута, де нема у програмі відмови.
І прожогом відчув поривання на кожній клітині.
Так дбайлив
Я не думав насправді про наслідки, дії, причини…
Бо упевнений: доля старанно минуле відводить.
Ця новенька крута, де нема у програмі відмови.
І прожогом відчув поривання на кожній клітині.
Так дбайлив
2026.05.12
13:49
Коли впаду в твої обійми,
В іржавих латах бурний принц,
Відчую ласку провидіння
І глибину твоїх зіниць.
Лише у єдності з тобою
Відчую повноту буття,
Мов чашу, сповнену любов'ю,
В іржавих латах бурний принц,
Відчую ласку провидіння
І глибину твоїх зіниць.
Лише у єдності з тобою
Відчую повноту буття,
Мов чашу, сповнену любов'ю,
2026.05.12
12:37
Не дивись на мене хтивими очима,
чоловіче ласий до принадних втіх.
Я була дев'ятим царством пілігрима
і того, хто вранці з подругою втік.
Чарівний романтик Музу в мені бачив,
а художник Єву з яблуком спокус.
Я зривала мальви зоряних побачень,
чоловіче ласий до принадних втіх.
Я була дев'ятим царством пілігрима
і того, хто вранці з подругою втік.
Чарівний романтик Музу в мені бачив,
а художник Єву з яблуком спокус.
Я зривала мальви зоряних побачень,
2026.05.12
11:33
Світ розколовся, то що ж він приніС?
Правду сьогодні крихку. Ллється кроВ.
Всупереч світлу, любові й веснІ,
Дехто годує війни чорний роТ.
Між берегами потвора косаР
Косить життя і вже ставить таврО.
Бога забули? - Поширює скаЗ.
Правду сьогодні крихку. Ллється кроВ.
Всупереч світлу, любові й веснІ,
Дехто годує війни чорний роТ.
Між берегами потвора косаР
Косить життя і вже ставить таврО.
Бога забули? - Поширює скаЗ.
2026.05.12
10:24
травня славетний український художник Іван МАРЧУК зустрічає свій 90-літній ювілей.
Вітаємо!
Унікальний митець потрапив до британського рейтингу «Сто геніїв сучасності», створивши неповторний стиль у живопису, що сам жартома назвав «пльонтанізм» - від
Вітаємо!
Унікальний митець потрапив до британського рейтингу «Сто геніїв сучасності», створивши неповторний стиль у живопису, що сам жартома назвав «пльонтанізм» - від
2026.05.12
09:57
Забери-но від мене байдужості сіль-
Розсипати позаду, чи сіяти поруч -
Ось росте конюшина під ноги праворуч
І горобчик ховається ранком у хміль ,
Щоби легше було витягати зі скронь
Думку довгу марку у зростаючій болі ,
Наче казку для тих, що шукають
Розсипати позаду, чи сіяти поруч -
Ось росте конюшина під ноги праворуч
І горобчик ховається ранком у хміль ,
Щоби легше було витягати зі скронь
Думку довгу марку у зростаючій болі ,
Наче казку для тих, що шукають
2026.05.12
08:20
віршики
бігали за мною
мов ті цуценята за сукою
яка їм поставила світ
їх не було забагато
ні разу
їх було саме доста
вони були трохи різні
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...бігали за мною
мов ті цуценята за сукою
яка їм поставила світ
їх не було забагато
ні разу
їх було саме доста
вони були трохи різні
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2024.11.26
2024.05.17
2023.04.01
2022.03.19
2022.01.12
2021.12.22
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Лазірко /
Іншомовна поезія
Beheading smacks
I.
The last of rays is on his deathbed,
a slab of fired clay. He grasps a move
with shady lungs to breathe in vespers.
When drapes are down, find forty winks, a trove.
Not in the well-locked doors, in God we trust.
Your yesterday choked throats with spirits.
To dry, it wanders in the palate sky.
Reached bottle-bottomed height? Just seal it!
In bays of truth Death bathes eventides
where darkness hardens, wears the moonlight crust.
II.
A naked square, dressed in the rabble,
is hungry for the drum-roll wafted sign.
The law and order judges scrabbled
for every eye on chopped-with-ax could dine,
track bumps of rolling head, and size a fluke.
The corpse with soul in heels still staggers,
weaves nothing but the cradled shade in steps.
Profanity is cast in saggers,
space-eating shouters, who wall echoes’ depth.
Humiliation fades in fumed rebuke.
III.
Beheading falls on headsman shoulders.
He rolls his sleeves up; fingers on the edge.
Before the strike, brief calmness smolders
for hands will lift the thin end of the wedge
to kill rehearsals of mob reproofs.
When timeless phoenix, fined to ashes,
revived in pain to browse genera trees,
heaves into sight where death rehashes,
all dead-to-be in mindless shivaree
meet their guard with wings and brute on hooves.
IV.
Throng-deep seclusion hangs, the armor,
while bridled lips prompt eyes to live a lie.
When under-bladed world gets warmer,
the moment calls for love that never dies,
slakes flames of hell, and cries in nailed knells.
Iconoclastic hands are gory.
You held the right on holy words and swore
with passion and contagious roaring
to be precise in your chop-headed chore
while Heaven offers its roof... and quells.
V.
Thoughts pumped through veins. Lungs fell right after
the loss of airflow followed by a blow,
the cuff on melting crowd and drafter
of, bogged in gapping and the afterglow,
cerise and tepid, demise archive.
It’s hard to see soul scars when heart beats
and even harder to remain in dreams,
glaze skies with pupils, at the white heat
defeat all fears and release some steam.
The moment squeezes love out of life.
VI.
News burns on tongues, gives smoke to rumors
to make adjustments when fresh blood cools down.
A headless trunk with gallows humor
hangs rules on order and leaves the town.
Main belfry spits out unnerving bells.
The hums lose echoes to grip walls tightly,
to cool in sweat and cupolas of throats.
They dress up face in bleakness straightly
to tune up larynx and suppress old gloats.
Thoughts, locked in circles, stick to their cells.
June 15, 2011
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Beheading smacks
I.The last of rays is on his deathbed,
a slab of fired clay. He grasps a move
with shady lungs to breathe in vespers.
When drapes are down, find forty winks, a trove.
Not in the well-locked doors, in God we trust.
Your yesterday choked throats with spirits.
To dry, it wanders in the palate sky.
Reached bottle-bottomed height? Just seal it!
In bays of truth Death bathes eventides
where darkness hardens, wears the moonlight crust.
II.
A naked square, dressed in the rabble,
is hungry for the drum-roll wafted sign.
The law and order judges scrabbled
for every eye on chopped-with-ax could dine,
track bumps of rolling head, and size a fluke.
The corpse with soul in heels still staggers,
weaves nothing but the cradled shade in steps.
Profanity is cast in saggers,
space-eating shouters, who wall echoes’ depth.
Humiliation fades in fumed rebuke.
III.
Beheading falls on headsman shoulders.
He rolls his sleeves up; fingers on the edge.
Before the strike, brief calmness smolders
for hands will lift the thin end of the wedge
to kill rehearsals of mob reproofs.
When timeless phoenix, fined to ashes,
revived in pain to browse genera trees,
heaves into sight where death rehashes,
all dead-to-be in mindless shivaree
meet their guard with wings and brute on hooves.
IV.
Throng-deep seclusion hangs, the armor,
while bridled lips prompt eyes to live a lie.
When under-bladed world gets warmer,
the moment calls for love that never dies,
slakes flames of hell, and cries in nailed knells.
Iconoclastic hands are gory.
You held the right on holy words and swore
with passion and contagious roaring
to be precise in your chop-headed chore
while Heaven offers its roof... and quells.
V.
Thoughts pumped through veins. Lungs fell right after
the loss of airflow followed by a blow,
the cuff on melting crowd and drafter
of, bogged in gapping and the afterglow,
cerise and tepid, demise archive.
It’s hard to see soul scars when heart beats
and even harder to remain in dreams,
glaze skies with pupils, at the white heat
defeat all fears and release some steam.
The moment squeezes love out of life.
VI.
News burns on tongues, gives smoke to rumors
to make adjustments when fresh blood cools down.
A headless trunk with gallows humor
hangs rules on order and leaves the town.
Main belfry spits out unnerving bells.
The hums lose echoes to grip walls tightly,
to cool in sweat and cupolas of throats.
They dress up face in bleakness straightly
to tune up larynx and suppress old gloats.
Thoughts, locked in circles, stick to their cells.
June 15, 2011
Дещо вільний переклад ось цієї штукенції:
http://stihi.ru/2011/03/14/9439
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
