Зустрілася Лисичка з Раком. Стала собі, дивиться на нього, як він помаленьку лізе, а далі давай над ним насміхатися.
- Ну, та й швидкий же ти, нема що мовити! Правдивий неборак*! А скажи мені, Раче-Небораче, чи то правда, що тебе раз у п'ятницю по дріжджі посилали, а ти аж за рік у суботу з дріжджами прийшов та й ті посеред хати розілляв?
- Може, коли й правда була, - каже Рак, - а тепер дуже на брехню подобає.
- Овва! Значить, ти тепер прудкіший зробився?
- Прудкіший чи не прудкіший, а тобі на насмішки не здатний. Коли хочеш знати, який я прудкий, то давай побиймося об заклад, що я швидше від тебе до того кущика добіжу.
- Що? що? що? - дивувалася Лисичка. - Ти хотів би зі мною об заклад битися?
- Не тільки побіжу, а ще й тобі один скок випередки дам і швидше тебе при меті буду, - мовить Рак.
Побилися об заклад. Стала Лисичка на один скок поперед Рака, а Рак учепився їй кліщами за хвіст. Рушила Лисичка, біжить щодуху, аж курява здіймається. Добігла до мети та й кличе:
- А де ти, Раче?
Нічого не чути.
- Ну, Раче, де ти там? - ще раз кличе Лисичка та й обернулася хвостом до мети.
Отоді Рак пустився від її хвоста та й каже:
- Та осьде я! Давно вже жду на тебе, аж трохи поза мету забіг.
.......................................
Неборак - бідолаха.