ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2020.03.29
05:12
Не буду плакати навзрид
І корчитися в муках,
Аби лицю придати вид
Глибокої розпуки.
Не посилатиму проклять
І скарг в адресу влади
За те, що вірус зміг здолать
Надумані завади.
І корчитися в муках,
Аби лицю придати вид
Глибокої розпуки.
Не посилатиму проклять
І скарг в адресу влади
За те, що вірус зміг здолать
Надумані завади.
2020.03.28
21:49
«Феєрверків ламалися
стріли,
Бал буяв і здригався
палац,
Ми з тобою раптово
зустрілись,
Наче блискавка вразила
нас.
стріли,
Бал буяв і здригався
палац,
Ми з тобою раптово
зустрілись,
Наче блискавка вразила
нас.
2020.03.28
21:48
А передвісником біди була неволя,
А ми благали у катів подати долю.
Нам обіцяли, як завжди, велике чудо,
Але ніколи від орди добра не буде.
Народ бездумно тупцював по лабіринту...
Доволі є проводирів, та годі вийти.
І хоч надія найостання помира
А ми благали у катів подати долю.
Нам обіцяли, як завжди, велике чудо,
Але ніколи від орди добра не буде.
Народ бездумно тупцював по лабіринту...
Доволі є проводирів, та годі вийти.
І хоч надія найостання помира
2020.03.28
21:45
«Whether we find a joke funny or not largely depends on where been brought up. The sense of humor is mysteriously bound up with national characteristics ”,- сказано в зарисовке “Funny or not”.
Отчасти соглашаясь с автором, что юмор россиянина покажется ф
2020.03.28
19:31
Розпомадилась жінка, халат підперезує скотчем,
Наліпила пельменів, у пічці горять пироги..
Як же нудно мені! А нудьгу я втамовую скотчем,
Бо абсентом моїм протирають усе навкруги.
Нестерпимо мені, третій тиждень ув’язнений вдома..
Я дивлюся на скот
Наліпила пельменів, у пічці горять пироги..
Як же нудно мені! А нудьгу я втамовую скотчем,
Бо абсентом моїм протирають усе навкруги.
Нестерпимо мені, третій тиждень ув’язнений вдома..
Я дивлюся на скот
2020.03.28
18:43
Коли життя ховаємо у фантики,
У кольорові і яскраві папірці,
У пам'яті зав’язуємо бантики,
Аби дорога не вела на манівці.
Веселі і щасливі дуже радісно
Юрмою ідемо по битому шляху
І поглядаємо на долю заздрісно,
У кольорові і яскраві папірці,
У пам'яті зав’язуємо бантики,
Аби дорога не вела на манівці.
Веселі і щасливі дуже радісно
Юрмою ідемо по битому шляху
І поглядаємо на долю заздрісно,
2020.03.28
17:43
Не за гірським високим станом
І не за морем - океаном –
На цих просторах степових
Жило у роки нині давні
Велике плем’я – плем’я славне.
І до сьогодні ще про них
Вітри привільнії шепочуть
І трави шелестять
І не за морем - океаном –
На цих просторах степових
Жило у роки нині давні
Велике плем’я – плем’я славне.
І до сьогодні ще про них
Вітри привільнії шепочуть
І трави шелестять
2020.03.28
15:04
Ось-ось вже квітень незабаром.
Та в душу ллється гіркота,
що відчуття весни позбавить
ця карантинна пустота.
Та треба спілкуватись з нею.
Розсадник обійти біди.
Ізолюватись за потреби,
Та в душу ллється гіркота,
що відчуття весни позбавить
ця карантинна пустота.
Та треба спілкуватись з нею.
Розсадник обійти біди.
Ізолюватись за потреби,
2020.03.28
11:36
Зайчики дрімають в нірках,
Білочки сидять в дуплі,
А шпаки, що прилетіли,
Заховались взагалі.
І Тарасик сидить вдома,
Каже мама: "Карантин.
Пам'ятай завжди,синочок,
Ти в оселі не один!
Білочки сидять в дуплі,
А шпаки, що прилетіли,
Заховались взагалі.
І Тарасик сидить вдома,
Каже мама: "Карантин.
Пам'ятай завжди,синочок,
Ти в оселі не один!
2020.03.28
09:59
В далеку давнину сусідом рабі Єгошуа бен Леві був єретик, що відійшов від юдаїзму і глузував над правовірними.
«Візьму-но півня,- сказав рабі,- прив’яжу до ліжка і, як гребінь побіліє, прокляну негідника».
Це, власне, був час, коли Господь карає гріш
2020.03.28
09:57
Жаліється дружині чоловік:
"Сьогодні знову від сусіда втік.
Як тільки закортіло калганівки,
із під землі з'являється Пахілько.
Вже замахав, нахабний тут, як тут,
а на халяву роги не ростуть.
Вечеряєм подалі у альтанці,
он самогонка, як сльоза у
"Сьогодні знову від сусіда втік.
Як тільки закортіло калганівки,
із під землі з'являється Пахілько.
Вже замахав, нахабний тут, як тут,
а на халяву роги не ростуть.
Вечеряєм подалі у альтанці,
он самогонка, як сльоза у
2020.03.28
08:48
Створю тобі вірша
для тих, кому за тридцять,
а для тих, кому за сорок,
хай чекають ще п’ять років.
Про цей намір
складеться дивне враження,
ніби це й не вірш,
а якесь відображення
для тих, кому за тридцять,
а для тих, кому за сорок,
хай чекають ще п’ять років.
Про цей намір
складеться дивне враження,
ніби це й не вірш,
а якесь відображення
2020.03.28
07:16
Поезія - це завжди неповторність,
А проза - юринда! Ні те, ні се!
Колега ж - двадцять років строчить повість
І півжиття втрачає на есе.
Вважаю, що страждати так не варто,
Творю натхненно, за один момент:
Обідаю - рождається рулада,
А проза - юринда! Ні те, ні се!
Колега ж - двадцять років строчить повість
І півжиття втрачає на есе.
Вважаю, що страждати так не варто,
Творю натхненно, за один момент:
Обідаю - рождається рулада,
2020.03.28
06:53
Чого смієшся? Вірус – убивця!
Поки його не відчув на собі?
Усмішки всюди, радісні лиця,
Пивасика пляшка, шлях у юрбі…
Потім додому. Мати чекає.
Назавтра закашляв – перша з ознак:
«На тобі, синку, з травами чаю.» –
Поки його не відчув на собі?
Усмішки всюди, радісні лиця,
Пивасика пляшка, шлях у юрбі…
Потім додому. Мати чекає.
Назавтра закашляв – перша з ознак:
«На тобі, синку, з травами чаю.» –
2020.03.28
06:19
Дозвольте, пані і пани,
Вітати з келії моєї
Усіх заручників цієї
Епідемічної весни.
Все утрясеться і пройде:
Жалі, печалі і тривоги,
Повідкриваються дороги
Вітати з келії моєї
Усіх заручників цієї
Епідемічної весни.
Все утрясеться і пройде:
Жалі, печалі і тривоги,
Повідкриваються дороги
2020.03.28
04:03
Над обрієм сонце звелося помалу
І хмари прожогом пустилися в лет, –
Обпечені жаром проміння – тікали
Вони перед сяйвом яскравим вперед.
Тіла волохаті підштовхував вітер
І вабили види просвітлі земні, –
І в слово збиралась метелиця літер,
Віщуючи ра
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І хмари прожогом пустилися в лет, –
Обпечені жаром проміння – тікали
Вони перед сяйвом яскравим вперед.
Тіла волохаті підштовхував вітер
І вабили види просвітлі земні, –
І в слово збиралась метелиця літер,
Віщуючи ра
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2020.03.22
2020.03.15
2020.03.12
2020.01.31
2020.01.20
2020.01.19
2020.01.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Леся Шаповал (1977) /
Проза
ЩОДЕННИК 3
Леся ШАПОВАЛ, «День»
28 листопада
Інколи мені здається, що наше життя — то великий театр. Приходять нові ролі, змінюються декорації, кожен грає роль саме йому відведену: ми просуваємось у своїх ролях, ростемо, тобто йдемо по кар’єрних сходинах, мов видатні актори: діти, далі підлітки, далі юнак чи дівчина, чоловік чи жінка, дідусь чи бабуся. Разом з нами ростуть наші бажання і потреби. Життя вносить корективи в ці наші сценарії. Ось і вона грала в життя, грала в любов: емоції, почуття. Потім їй набридло грати і вона почала жити. Жити так, як хотілося, на повні груди. А потім вона відчула, що вона стомилась жити для себе, відчула потребу любити, жити заради когось. Навіщо? Мабуть, людина так створена, що їй потрібно про когось піклуватись, потрібно, щоб хтось потребував її ласки, любові, тепла. Комусь не вистачає цього тепла, підтримки, уваги, комусь не вистачає елементарного слова, сказаного з розумінням, а комусь …батьків. І вона вирішила всиновити дитину. А далі…Далі покаже життя.
№218, середа, 28 листопада 2001
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ЩОДЕННИК 3
Леся ШАПОВАЛ, «День»
28 листопада
Інколи мені здається, що наше життя — то великий театр. Приходять нові ролі, змінюються декорації, кожен грає роль саме йому відведену: ми просуваємось у своїх ролях, ростемо, тобто йдемо по кар’єрних сходинах, мов видатні актори: діти, далі підлітки, далі юнак чи дівчина, чоловік чи жінка, дідусь чи бабуся. Разом з нами ростуть наші бажання і потреби. Життя вносить корективи в ці наші сценарії. Ось і вона грала в життя, грала в любов: емоції, почуття. Потім їй набридло грати і вона почала жити. Жити так, як хотілося, на повні груди. А потім вона відчула, що вона стомилась жити для себе, відчула потребу любити, жити заради когось. Навіщо? Мабуть, людина так створена, що їй потрібно про когось піклуватись, потрібно, щоб хтось потребував її ласки, любові, тепла. Комусь не вистачає цього тепла, підтримки, уваги, комусь не вистачає елементарного слова, сказаного з розумінням, а комусь …батьків. І вона вирішила всиновити дитину. А далі…Далі покаже життя.
№218, середа, 28 листопада 2001
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1216 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1216 seconds