ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2020.01.22 06:31
До сходу сонця ще година.
Сіріє ночі чорне тло.
А за моїм вікном калина
Тихенько стукає у скло.
Немов зове мене до себе:
«Козаче, чуєш ти, чи ні?
Уже світліше стало небо
І сумно у саду мені…»

Домінік Арфіст
2020.01.21 23:13
і рука моя Вам – востаннє –
берете? – о даремний дар!
не беруть дання на прощання
віддають – ударом удар!
кожен жест – як постріл у спину
кожне слово – свист батога
(потім вимислимо причину –
розбереться кожен в боргах!)

Ярослав Чорногуз
2020.01.21 21:33
Віддай мені свій біль, кохана,
Віддай мені його увесь.
Хай заживе у грудях рана,
Як вишня воля піднебесь.

Візьми любов мою, як ліки,
Вбирай, немов пилок – бджола.
Щоб розтулилися повіки,

Вікторія Лимарівна
2020.01.21 19:58
Здригається в розпачі Небо!
Загиблих приймає земля.
Оплакує… чутно здаля.
Шукає для рідних розради,
та марні всілякі поради.

Зійшлися хмарини на Небі.
Палітрою темною барв,

Мессір Лукас
2020.01.21 19:30
Холодна вода на шматок рафінаду..
О муко чекання, о спраго зі спраг!
Твоя соромливість сильніша за знаду..
Як бути не втямлю, розтоптаний в прах.

Тебе я запрошую бути як вдома,
Шиншилову шубу знімаю ривком,
І бачу.. /від захвату губи судомить/

Надія Тарасюк
2020.01.21 19:28
Заварюють хмари
хурделицю,
дерева синоптиків
гуглять;
доріжково простір
стелиться,
де вітер полює
в кухлях.

Галина Сливка
2020.01.21 19:26
Ідеш собі... Одна з-поміж усіх...
Вже й вітер розгойдав життєві межі.
Межу вселенську білить біло сніг,
Бо без межі оте, що нам належить.

Воно в тобі не раз ще проросте
Любов'ю з болю, світлом із нестями.
Несеш в собі життя, складне й просте,

Олександр Сушко
2020.01.21 18:35
Не можна сперечатися із жінкою, а з берегинею і подавно. Цю незаперечну істину я зрозумів не одразу. Як побралися, то спочатку доходило і до сварок – я хочу піти на річку, а дружина просить пошити штори на вікна. Кажу, - прийду з риболовлі та пошию. А во

Матвій Смірнов
2020.01.21 14:37
Він дивиться на вулицю з вікна
На самоті із пляшкою вина
В просторій і неприбраній вітальні
І вже не знає сам, коли востаннє
Виходив з дому. За вікном - війна,
Пожежа тощо, і лише стіна
Його рятує від вогню і сталі -
Крихка, непереконлива, скляна.

Сергій Губерначук
2020.01.21 13:57
Три лікті полотна
грубого сірого
принесла стара й убога,
подає і відає і:
…до Бога зверталася
дев’яносто з гаком літ,
де й взявся – Бог, привернув до мене
долю,

Ігор Деркач
2020.01.21 12:45
Жура і сум не додають снаги.
Ідилія ілюзією буде –
немає завтра. Та дають боги
ясні надії, що і ми ще люди.

Не ігноруймо засоби мети,
які не оживуть самі собою.
Ще буду я, і є у мене ти,

Олександр Сушко
2020.01.21 11:59
У всього своя межа,
Ціна за красу і вади.
І вирвати зуба жаль,
І совість за так віддати.

За усмішку - гострий ніж,
За слово огуди - дяка.
Ночами не плачу більш -

Ірина Білінська
2020.01.21 11:49
Одягнула б твої обійми,
загорнулася міцно-міцно,
щоб ніхто не знайшов,
не вийняв...
І пішла би гуляти містом...

Ідучи, я б лічила зорі,
забуваючи все на світі...

Іван Потьомкін
2020.01.21 07:52
Дощеві стачило терплячки
(принаймні так мені здалося),
щоб на роботу я прийшов сухим,
включив як завше музику класичну
і «Капуччіно» з приємністю попив.
Тільки тоді продовжив дощ свою пісню,
нудну для птаства і людей,
та життєдайну для землі

Олександр Сушко
2020.01.21 06:06
Зайшов на сайт, а там людей орава
Мене уздріла і одразу: - Ки-и-и-иш!
Зеленобобіки волають: - Буде вава!
Порохоботи: - Ти на гузні нашім прищ.

Відбитись зась! Стару розбито ліру,
Сатира відсьогодні - вже не щит.
- Не поважаєш нашого кумира!

Тетяна Левицька
2020.01.21 05:56
Все буде добре, любий, чуєш?
І навіть краще, ніж колись.
Мені тебе завжди бракує.
Погляну в неосяжну вись,
там сизі голуби літають,
крилами ніжуть небозвід.
Я так далеко, від одчаю
й так близько до твоїх воріт.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Євген Чорний
2019.04.01

Величко Анастасія
2019.01.16

Садовнікова Катя
2017.06.30

Ірина Вовк
2017.06.10

Олександр Сушко
2017.03.14

Єва Вінтер
2016.07.15

Наталя Сидорова
2016.03.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Редакція Майстерень (1963) / Критика | Аналітика

 Ю.Винничук. Лобизднув поет бутончик
Образ твору Україна, 11 квітня,

У загальному хорі голосів мені вдалося сказати одну важливу річ: за кордоном нікого не цікавить російськомовна література України.

Минулої п'ятниці мене запросили на "Большую политику" для участі в останньому блоці програми, присвяченому українській та російськомовній літературі України.

Окрім кількох літераторів, був там і Вадим Калєснічєнко, неодноразовий персонаж моїх опусів. Який він має стосунок до літератури важко сказати, але основну свою думку продовжує пропагувати: російська мова і література перспективніші, а українська книга нікого не цікавила навіть і в совєтські часи.

Правди тут ні на гріш, але сперечатися з ним не буду. У загальному хорі голосів мені вдалося сказати одну важливу річ: за кордоном нікого не цікавить російськомовна література України.

Її представників не перекладають, не виділяють для них ґранти й стипендії, не запрошують на фестивалі, не фігурують вони в літературних оглядах та енциклопедичних довідниках.

Єдиний виняток – Андрій Курков, людина, яка зробила себе сама. Як він штурмував зарубіжні видавництва, отримуючи безліч відмов, він розповів у своїх інтерв'ю, але він себе чітко позиціонує, як український письменник, останнім часом романи свої видає паралельно обома мовами.

Тому анонс передачі "Битва українських і російських літераторів" не відповідає дійсності, бо не тільки нема жодної битви, а нема й точок дотику. Ми не пересікаємося.

Ми не читаємо одне одного, не цікавимося і дуже рідко зустрічаємося на сторінках одного видання. І таким виданням є лише журнал "Шо".

А те, що я собі приватно товаришую з Курковим, і ми домовилися, що він мене опише у своєму останньому романі ("Львівська гастроль Джеммі Хендрікса" уже вийшов), а я його – у своєму, то це скоріше виняток.

Якраз під час останньої поїздки до Києва мені до рук потрапила книжка російськомовного поета, нардепа, "Героя України", славетного сина Донбасу Боріса Бєлаша.

Марно шукати його книги у книгарнях, це поет, якого видають лише у Донецьку і читають, вочевидь, там само. Чому він став "Героєм" незрозуміло.

Мені уже доводилося писати про нього з нагоди виходу його поеми про Івана Мазепу з промовистою назвою "Цена измены".

З неабияким подивом я довідався, що цей закостенілий малорос, цей ненависник всього, що дороге для кожного свідомого українця, належить до Національної Спілки України.

Не розумію, як із цим мирився Володимир Яворівський, як і з цим продовжує миритися новий голова НСПУ Віктор Баранов і разом із ним сотні правовірних членів, які за неньку Україну готові йти на барикади. А ось вигнати зі своїх лав брехуна і графомана – оце вже зась!

Восени до Вищого адмінсуду надійшла скарга на президента, у якій позивач вимагав відмінити указ про присвоєння Бєлашу звания "Героя України", мотивуючи тим, що це звання присвоюють громадянам України за видатний героїчний вчинок або видатне трудове досягнення, а Бєлаш нічого такого не здійснив.

Ну, пише простацькі віршики, то такі віршики тисячі людей пишуть.

Проте суд відмовив у задоволенні скарги. Судді мотивували своє рішення тим, що присвоєння звання не торкається самого позивача і не зачіпає його прав, свобод або інтересів.

Цікаво, правда? А коли позбавляли цієї відзнаки Бандеру і Шухевича, то позивач, якого теж особисто це не торкалося, суд виграв.

Погляди Бєлаша консервативні і не відрізняються від поглядів якої-небудь пересічної бабульки, з тих, що сновигають вулицями у довгих спідницях і з іконками на грудях.

Ось як він пояснює, чому Україні не варто в Євросоюз: "Считаю, что нужно своего товаропроизводителя как-то поощрять и развивать, потому что в Европе все такое невкусное. Я уже не говорю о сале… А наше все очень полезное и вкусное".

І це рівень народного депутата! А коли у нього поцікавилися: "А вы когда последний раз были в Европе?", цей трубадур шахтарських дум відповів: "Ой, я уже забыл. Давно!"

Маймо надію, що в ролі нардепа Бєлаш іще встигне побувати в Європі й спробувати тамтешніх харчів, заки вилетить восени з парламенту.

Бєлаш плодючий автор і клепає свої віршики за будь-якої нагоди. Помаранчевих ворогів лає з особливим натхненням:

Всей деятельности Луценко

И иже с ним не задарма

Врачами выдана оценка

Как плоскоступие ума.



А то, було, згадав Новий рік:



Смешается с шампанским "старка",

Коньяк, веселостью пьяня...

И женка в качестве подарка

Найдет под елкою меня.



Бажання напитися просто таки переслідує Героя:



Если солнышку не рад,

Что ни слово, то и мат,

Если с подозреньем мент

На тебя косится,

Значит наступил момент

Заново напиться.



Особливо, якщо погода сприяє:



При всей любви к родному краю,

Под этот монотонный дождь

Не выдержу и забухаю.

Отож.

Про Януковича Бєлаш розповідає: "Он меня тепло воспринимает. Виктор Федорович меня часто цитировал в нужную минуту, находя нужные строчки". Мабуть, і такі:

Пейзажное



В этом холодном сортире,

Всеми ветрами продутом,

Я б не присел никогда,

Если б нужда не прижала...

Боже, как пусто в степи.



Безліч разів у ЗМІ цитували вірш Бєлаша, в якому він обіцяв, коли стане нардепом, вгостити усіх сексом. Але це не єдиний вірш про те, "чтоб желанья невозможные будила бешенная страть". Є й такий:



Какая грудь. Роскошный таз,

Пупок от счастья влажный.

В тебя входили много раз

И я вошел однажды.



Один раз увійшов – а забути не може. Сексуальна стурбованість Героя України змушує його бачити секс навіть у природі:



На хохлатку вспрыгнул кочет

И забыл, чего он хочет.

Подскажите, дети,

Чем заняться Пете.



***



Гудит пчела, щебечет птичка.

Дубок ложится (!!!) на сосну.

Природа, я твоя частичка,

Позволь, – бутончик лобыздну (?).


Але справжній шедевр, у якому присутнє захоплення чоловічим торсом, це вірш "В шахтерской бане", присвячений Віктору Януковичу:


Горячий душ - блаженная отрада.

Шахтерки прочь. И покурив, ребята

Идут туда, где белый пар клубится.

Чумазые от головы до пят

И, словно блики, озаряя лица.

Улыбки белозубые слепят.

И надо же, намыливший чуприну,

Забойщик знаменитый наш Исай,

Широкую свою подставив спину.

Мне пробасил: "А ну-ка, погуляй!"

Шипит мочалка, как рубанок бойкий.

Крутые плечи до сиянья трет.

Такой, случись обвал, он вместо стойки

Плечом, коль надо, стойку подопрет.

Какая сила в торсе исполинском.

Спина, брат, как сама тебе держава.

А он мне, подмигнув по-сатанински.

Исчез, как бог, растаяв в клубах пара.

Я сел на лавку, обессилев даже,

И улыбаюсь: выпала же честь!

Ужели с тех, кто множит беды наши,

Не ототрем оранжевую спесь?!


Чи тер спинку наш поет ще й президенту – історія замовчує. Але це, можливо, була б єдина заслуга Бєлаша перед Батьківщиною варта нагороди.

УНІАН
Юрій Винничук

http://tsn.ua/analitika/lobizdnuv-poet-butonchik.html

Контекст : УНІАН



Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Контекст УНІАН
Дата публікації 2012-04-15 12:30:50
Переглядів сторінки твору 3375
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.489 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.497 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.789
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ЛІТПРОЦЕСИ
АНТИПЕРСОНИ
Соціум
Автор востаннє на сайті 2020.01.21 23:02
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2012-04-15 12:52:42 ]
Якщо ми не будемо ставитися серйозніше до вчинків колег із нашого оточення, до смаків нашого оточення - нас чекатиме, боюся, саме така література, саме такі герої-Бєлаші... (


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Дудар (Л.П./М.К.) [ 2012-04-15 13:20:17 ]
корозія поруч?.. тут страшно корені пускати..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2012-04-15 13:23:56 ]
Ви про що, так загадково і туманно? )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Дудар (Л.П./М.К.) [ 2012-04-15 13:34:36 ]
Я про "беляшиків"... їх щось забагато.. прокоментував фрагментами своїх творів.. мене також хвилює сьогодення літпроцесу..
з повагою Лудар.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2012-04-15 13:41:30 ]
Ну так,прикро. Але підтримуємо справжнє в собі і ближніх! )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Дудар (Л.П./М.К.) [ 2012-04-15 13:36:50 ]
замість Дудар - майже - лодар.. від хвилювання..
перепрошую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-04-15 13:40:38 ]
Кто ж винен епатажному Вінниченку, що він читає Бєляшів? Є і були чудові і цілком достойні російськомовні поети в Україні.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-04-15 13:42:35 ]
і висувати цей "бєляшик" як причину невизнання літератури за кордоном - це якось тупо (перепрошую за неполіткоректність). або це робиться навмисно - такі "аргументи".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Дудар (Л.П./М.К.) [ 2012-04-15 13:55:56 ]
Згоден цілком.. з ЧЖ.. майже десять років прожив на Далекому Сході.. ось і "творю" йому присвяту "могучим".. а час покаже,хто із нас лишиться в літературі.. "муляж",чи "дудар".. так, хвилює надання "героїв" і все таке інше.. (із власного: есть нечто, а есть-ерунда..)нагло заявляю: Я - перше..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2012-04-15 15:05:03 ]
Цікавенько!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Буняк (Л.П./Л.П.) [ 2012-04-15 20:14:14 ]
Дякую Редакції Майстерень за подадану статтю. Дивуюся, що так мало зацікавлених, щоб висказати свою думку. Що це, страх перед покаранням, чи звичайнісінька байдужість? Твориться таке свинство перед носом, плюють українцям в душу, а багатьом здається, що дощ капає. Можна сказати- це не місце для політичної дискусії. Це ще можу зрозуміти. Але брак обурення, ховає більші проблеми нашого суспільства. Ще хотілося б знати, чи то правда, що до Спілки Письменників приймають за гроші? Якщо це правда, то і не диво, що такі "поети" як Бєлаш, сидять у Спільці та ще й як - "заслужений герой України"!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2012-04-15 21:34:58 ]
Не страх, дорога Наталіє, в нас, тутешніх українців схоже давно вже (років двісті, триста) немає звички масово реагувати на публічні потреби. Та й воно може на добре, бо "надто розумні" зразу зраджували свій народ - навіки вплавлялися в інші народи, а залишалися зрозуміло хто, тверді й непохитні, але мовчазні, такі вже як заговорять, то гори порозсипаються...
(Жартую) (


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Янушевич (Л.П./М.К.) [ 2012-04-15 21:56:21 ]
Підтримую!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Буняк (Л.П./Л.П.) [ 2012-04-16 02:16:32 ]
А хочеться, щоб це була істина, а не жарт та щоб вони вже нарешті- ЗАГОВОРИЛИ!

-тверді й непохитні, але мовчазні, такі вже як заговорять, то гори порозсипаються...-
!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2012-04-17 08:53:05 ]
Не заговорять, Наталіє...
Говорити від імені народу, повинна еліта - а її фактично немає. Ми повинні пам'ятати, що наприклад, з радянських таборів живцем виходили лише завербовані, себто, живцем знищені. Чи можуть за подальшого життя такі "живцем знищені" оживитися, знову стати елітою, те ще питання. Є й інші категорії - живцем куплених... живцем скривлених...
Але еліта росте постійно, і зараз теж, і Україна заговорить - молодими, новими голосами. Напевно вже говорить...