ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Деркач
2021.01.16 18:12
Іду з рибалки. Вудка на плечі,
а у руці авоська з пічкурами,
а ти уся... неначе у парчі,
а я в пилюці босими ногами.

На тебе поглядали парубки,
а ми лише дивились очі в очі.
Які в селі були колись дівки!

Сергій Гупало
2021.01.16 14:12
Втікачів я догнав і сказав їм,
Що морози женуться за ними.
Втікачі зупинились, навзаєм
Попередили: люблять екстрими.

Втікачі, утікачки -- бідові,
Їм хотілося жити по-царськи.
Та із ними інтимні розмови

Вікторія Лимарівна
2021.01.16 13:38
До розваги ще й мороку
запровадила зима!
Поглядає пильним оком:
може снігу десь нема???

Мчаться дітлахи на гірку!
Небайдужі до санчат.
Вгору-вниз! Без відпочинку!

Олена Музичук
2021.01.16 12:58
Мій сину, темно надворі.
Не час у ліс одному.
Не допоможеш ти сестрі,
О, синку, будьмо вдома!

Там люта холоднеча скрізь,
І вітер виє сильно;
Тому у цей дрімучий ліс

Сергій Губерначук
2021.01.16 11:53
Не відмов мені.
Не зумов мене.
Щось мине в огні.
Хтось огнем майне.

Серце прокляне
кожну дію злу,
кожну частку "не-",

Дума Козак
2021.01.16 01:13
А опівночі ви черешню їли?
Із дерева! При місячнім промінні,
утриматись уже не мавши сили...
А кісточки плювали як лушпиння?

Поміж черешень ви гуляли садом,
п’яніючи щораз від того дійства?
У червні любувались зорепадом

Вікторія Лимарівна
2021.01.15 15:47
У відчаї! Десь зникла доля.
Перегортаю сторінки.
У темряві життєве поле:
стерня, каміння, колючки.

Років лиш невблаганний відлік
журбу у спогади несе.
Та серця доленосний виклик:

Сергій Губерначук
2021.01.15 13:10
Важко тримати чужі таємниці.
У мене їх стільки, як тлі на малині.
Поволі отак заповзаю в провидці.
Оскільки мовчу, то всі інші – не винні.

14 серпня 2001 р., Богдани

Тетяна Левицька
2021.01.15 12:06
Цієї неділі Віра знову йшла до свого Андрія. Віктор не влаштовував їй сцен, лише запитав о котрій годині вона повернеться, і дружина спокійно пішла з дому. Через деякий час залунав дзвінок, і хазяїн квартири відчинив двері високій білявці з пухлими накве

Іван Потьомкін
2021.01.15 11:22
«Йоселе, а чи дививсь сьогодні ти на небо?»-
Питає раббі Нахман учня.
«Ні, ребе. Ніколи. Якось іншим разом...»
« Послухай, голубе, але ж оцю мелодію небес,
Відлиту в кольори та їх відтінки,
Ти завтра, певен, не побачиш.
Усе ж минає на цім світі...

Микола Соболь
2021.01.15 08:04
Чужий біль до сорочки не липне.
На водиці умити лице…
Випадково зустрілись у липні,
тліло сонце в диму - каганцем.

Ти сидів, ниць потупивши очі,
а мене розривав лютий щем.
Полонений із Псковщини хлопче,

Ярослав Чорногуз
2021.01.15 01:27
Надворі сніг, надворі сніг,
Іде зима, як чарівниця.
Іскринки падають до ніг,
В усіх людей світліють лиця.

І колихання срібних віт,
І теплі усміхи святкові...
Біліє світ, радіє світ,

Володимир Бойко
2021.01.14 23:59
Корумпованих чиновників усунути можна. Але де взяти некорумповних? Національність подекуди визначається чисто шкурним інтересом. Диявол ховається в деталях. Тож не варто зайве деталізувати, аби не накликати. Однозначні тлумачення приховують н

Євген Федчук
2021.01.14 19:38
Надворі вітер гне дерева долі
Аж сухе віття падає з тополі,
З дерев других лиш листя обрива.
По небу хмари мчать, мов навіжені,
Хіба що кинуть яких крапель жменю,
Бо ж вітер їх жене, аж завива.
Сидить Василько під вікном у хаті,
Не випускають бідно

Віталій Білець
2021.01.14 13:41
Пригадалося все, що було
Сумом, радістю у душі.
Що відснилося, промайнуло,
Залишивши терпкі вірші.

Притомилося серце битись
Через років незгойний щем.
Зостається лише змиритись

Ігор Шоха
2021.01.14 11:32
Минулого лубочні сторінки –
це не лише пейзажі лукомор’я.
Росія закріпила на віки
своє багатолике безголов’я.

Украдена історія Русі,
і міфи, і легенди літописні
на українській Росі, у сльозі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Ярослав Штука
2020.12.05

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Тарас Ніхто
2020.01.18

Євген Чорний
2019.04.01

Величко Анастасія
2019.01.16

Садовнікова Катя
2017.06.30

Ірина Вовк
2017.06.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Редакція Майстерень (1963) / Критика | Аналітика

 Ю.Винничук. Лобизднув поет бутончик
Образ твору Україна, 11 квітня,

У загальному хорі голосів мені вдалося сказати одну важливу річ: за кордоном нікого не цікавить російськомовна література України.

Минулої п'ятниці мене запросили на "Большую политику" для участі в останньому блоці програми, присвяченому українській та російськомовній літературі України.

Окрім кількох літераторів, був там і Вадим Калєснічєнко, неодноразовий персонаж моїх опусів. Який він має стосунок до літератури важко сказати, але основну свою думку продовжує пропагувати: російська мова і література перспективніші, а українська книга нікого не цікавила навіть і в совєтські часи.

Правди тут ні на гріш, але сперечатися з ним не буду. У загальному хорі голосів мені вдалося сказати одну важливу річ: за кордоном нікого не цікавить російськомовна література України.

Її представників не перекладають, не виділяють для них ґранти й стипендії, не запрошують на фестивалі, не фігурують вони в літературних оглядах та енциклопедичних довідниках.

Єдиний виняток – Андрій Курков, людина, яка зробила себе сама. Як він штурмував зарубіжні видавництва, отримуючи безліч відмов, він розповів у своїх інтерв'ю, але він себе чітко позиціонує, як український письменник, останнім часом романи свої видає паралельно обома мовами.

Тому анонс передачі "Битва українських і російських літераторів" не відповідає дійсності, бо не тільки нема жодної битви, а нема й точок дотику. Ми не пересікаємося.

Ми не читаємо одне одного, не цікавимося і дуже рідко зустрічаємося на сторінках одного видання. І таким виданням є лише журнал "Шо".

А те, що я собі приватно товаришую з Курковим, і ми домовилися, що він мене опише у своєму останньому романі ("Львівська гастроль Джеммі Хендрікса" уже вийшов), а я його – у своєму, то це скоріше виняток.

Якраз під час останньої поїздки до Києва мені до рук потрапила книжка російськомовного поета, нардепа, "Героя України", славетного сина Донбасу Боріса Бєлаша.

Марно шукати його книги у книгарнях, це поет, якого видають лише у Донецьку і читають, вочевидь, там само. Чому він став "Героєм" незрозуміло.

Мені уже доводилося писати про нього з нагоди виходу його поеми про Івана Мазепу з промовистою назвою "Цена измены".

З неабияким подивом я довідався, що цей закостенілий малорос, цей ненависник всього, що дороге для кожного свідомого українця, належить до Національної Спілки України.

Не розумію, як із цим мирився Володимир Яворівський, як і з цим продовжує миритися новий голова НСПУ Віктор Баранов і разом із ним сотні правовірних членів, які за неньку Україну готові йти на барикади. А ось вигнати зі своїх лав брехуна і графомана – оце вже зась!

Восени до Вищого адмінсуду надійшла скарга на президента, у якій позивач вимагав відмінити указ про присвоєння Бєлашу звания "Героя України", мотивуючи тим, що це звання присвоюють громадянам України за видатний героїчний вчинок або видатне трудове досягнення, а Бєлаш нічого такого не здійснив.

Ну, пише простацькі віршики, то такі віршики тисячі людей пишуть.

Проте суд відмовив у задоволенні скарги. Судді мотивували своє рішення тим, що присвоєння звання не торкається самого позивача і не зачіпає його прав, свобод або інтересів.

Цікаво, правда? А коли позбавляли цієї відзнаки Бандеру і Шухевича, то позивач, якого теж особисто це не торкалося, суд виграв.

Погляди Бєлаша консервативні і не відрізняються від поглядів якої-небудь пересічної бабульки, з тих, що сновигають вулицями у довгих спідницях і з іконками на грудях.

Ось як він пояснює, чому Україні не варто в Євросоюз: "Считаю, что нужно своего товаропроизводителя как-то поощрять и развивать, потому что в Европе все такое невкусное. Я уже не говорю о сале… А наше все очень полезное и вкусное".

І це рівень народного депутата! А коли у нього поцікавилися: "А вы когда последний раз были в Европе?", цей трубадур шахтарських дум відповів: "Ой, я уже забыл. Давно!"

Маймо надію, що в ролі нардепа Бєлаш іще встигне побувати в Європі й спробувати тамтешніх харчів, заки вилетить восени з парламенту.

Бєлаш плодючий автор і клепає свої віршики за будь-якої нагоди. Помаранчевих ворогів лає з особливим натхненням:

Всей деятельности Луценко

И иже с ним не задарма

Врачами выдана оценка

Как плоскоступие ума.



А то, було, згадав Новий рік:



Смешается с шампанским "старка",

Коньяк, веселостью пьяня...

И женка в качестве подарка

Найдет под елкою меня.



Бажання напитися просто таки переслідує Героя:



Если солнышку не рад,

Что ни слово, то и мат,

Если с подозреньем мент

На тебя косится,

Значит наступил момент

Заново напиться.



Особливо, якщо погода сприяє:



При всей любви к родному краю,

Под этот монотонный дождь

Не выдержу и забухаю.

Отож.

Про Януковича Бєлаш розповідає: "Он меня тепло воспринимает. Виктор Федорович меня часто цитировал в нужную минуту, находя нужные строчки". Мабуть, і такі:

Пейзажное



В этом холодном сортире,

Всеми ветрами продутом,

Я б не присел никогда,

Если б нужда не прижала...

Боже, как пусто в степи.



Безліч разів у ЗМІ цитували вірш Бєлаша, в якому він обіцяв, коли стане нардепом, вгостити усіх сексом. Але це не єдиний вірш про те, "чтоб желанья невозможные будила бешенная страть". Є й такий:



Какая грудь. Роскошный таз,

Пупок от счастья влажный.

В тебя входили много раз

И я вошел однажды.



Один раз увійшов – а забути не може. Сексуальна стурбованість Героя України змушує його бачити секс навіть у природі:



На хохлатку вспрыгнул кочет

И забыл, чего он хочет.

Подскажите, дети,

Чем заняться Пете.



***



Гудит пчела, щебечет птичка.

Дубок ложится (!!!) на сосну.

Природа, я твоя частичка,

Позволь, – бутончик лобыздну (?).


Але справжній шедевр, у якому присутнє захоплення чоловічим торсом, це вірш "В шахтерской бане", присвячений Віктору Януковичу:


Горячий душ - блаженная отрада.

Шахтерки прочь. И покурив, ребята

Идут туда, где белый пар клубится.

Чумазые от головы до пят

И, словно блики, озаряя лица.

Улыбки белозубые слепят.

И надо же, намыливший чуприну,

Забойщик знаменитый наш Исай,

Широкую свою подставив спину.

Мне пробасил: "А ну-ка, погуляй!"

Шипит мочалка, как рубанок бойкий.

Крутые плечи до сиянья трет.

Такой, случись обвал, он вместо стойки

Плечом, коль надо, стойку подопрет.

Какая сила в торсе исполинском.

Спина, брат, как сама тебе держава.

А он мне, подмигнув по-сатанински.

Исчез, как бог, растаяв в клубах пара.

Я сел на лавку, обессилев даже,

И улыбаюсь: выпала же честь!

Ужели с тех, кто множит беды наши,

Не ототрем оранжевую спесь?!


Чи тер спинку наш поет ще й президенту – історія замовчує. Але це, можливо, була б єдина заслуга Бєлаша перед Батьківщиною варта нагороди.

УНІАН
Юрій Винничук

http://tsn.ua/analitika/lobizdnuv-poet-butonchik.html

Контекст : УНІАН



Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Контекст УНІАН
Дата публікації 2012-04-15 12:30:50
Переглядів сторінки твору 3766
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.489 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.497 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.789
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ЛІТПРОЦЕСИ
АНТИПЕРСОНИ
Соціум
Автор востаннє на сайті 2021.01.03 22:06
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2012-04-15 12:52:42 ]
Якщо ми не будемо ставитися серйозніше до вчинків колег із нашого оточення, до смаків нашого оточення - нас чекатиме, боюся, саме така література, саме такі герої-Бєлаші... (


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Дудар (Л.П./М.К.) [ 2012-04-15 13:20:17 ]
корозія поруч?.. тут страшно корені пускати..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2012-04-15 13:23:56 ]
Ви про що, так загадково і туманно? )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Дудар (Л.П./М.К.) [ 2012-04-15 13:34:36 ]
Я про "беляшиків"... їх щось забагато.. прокоментував фрагментами своїх творів.. мене також хвилює сьогодення літпроцесу..
з повагою Лудар.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2012-04-15 13:41:30 ]
Ну так,прикро. Але підтримуємо справжнє в собі і ближніх! )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Дудар (Л.П./М.К.) [ 2012-04-15 13:36:50 ]
замість Дудар - майже - лодар.. від хвилювання..
перепрошую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-04-15 13:40:38 ]
Кто ж винен епатажному Вінниченку, що він читає Бєляшів? Є і були чудові і цілком достойні російськомовні поети в Україні.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2012-04-15 13:42:35 ]
і висувати цей "бєляшик" як причину невизнання літератури за кордоном - це якось тупо (перепрошую за неполіткоректність). або це робиться навмисно - такі "аргументи".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Дудар (Л.П./М.К.) [ 2012-04-15 13:55:56 ]
Згоден цілком.. з ЧЖ.. майже десять років прожив на Далекому Сході.. ось і "творю" йому присвяту "могучим".. а час покаже,хто із нас лишиться в літературі.. "муляж",чи "дудар".. так, хвилює надання "героїв" і все таке інше.. (із власного: есть нечто, а есть-ерунда..)нагло заявляю: Я - перше..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2012-04-15 15:05:03 ]
Цікавенько!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Буняк (Л.П./Л.П.) [ 2012-04-15 20:14:14 ]
Дякую Редакції Майстерень за подадану статтю. Дивуюся, що так мало зацікавлених, щоб висказати свою думку. Що це, страх перед покаранням, чи звичайнісінька байдужість? Твориться таке свинство перед носом, плюють українцям в душу, а багатьом здається, що дощ капає. Можна сказати- це не місце для політичної дискусії. Це ще можу зрозуміти. Але брак обурення, ховає більші проблеми нашого суспільства. Ще хотілося б знати, чи то правда, що до Спілки Письменників приймають за гроші? Якщо це правда, то і не диво, що такі "поети" як Бєлаш, сидять у Спільці та ще й як - "заслужений герой України"!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2012-04-15 21:34:58 ]
Не страх, дорога Наталіє, в нас, тутешніх українців схоже давно вже (років двісті, триста) немає звички масово реагувати на публічні потреби. Та й воно може на добре, бо "надто розумні" зразу зраджували свій народ - навіки вплавлялися в інші народи, а залишалися зрозуміло хто, тверді й непохитні, але мовчазні, такі вже як заговорять, то гори порозсипаються...
(Жартую) (


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Янушевич (Л.П./М.К.) [ 2012-04-15 21:56:21 ]
Підтримую!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Буняк (Л.П./Л.П.) [ 2012-04-16 02:16:32 ]
А хочеться, щоб це була істина, а не жарт та щоб вони вже нарешті- ЗАГОВОРИЛИ!

-тверді й непохитні, але мовчазні, такі вже як заговорять, то гори порозсипаються...-
!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2012-04-17 08:53:05 ]
Не заговорять, Наталіє...
Говорити від імені народу, повинна еліта - а її фактично немає. Ми повинні пам'ятати, що наприклад, з радянських таборів живцем виходили лише завербовані, себто, живцем знищені. Чи можуть за подальшого життя такі "живцем знищені" оживитися, знову стати елітою, те ще питання. Є й інші категорії - живцем куплених... живцем скривлених...
Але еліта росте постійно, і зараз теж, і Україна заговорить - молодими, новими голосами. Напевно вже говорить...