ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2019.12.09 02:12
Що ж, сідай, побалакаймо. Пляшка
Хай сьогодні розв'яже язик.
Пити крівцю навчитись не важко -
Складно жити людиною вік.

Тяжко ворога й тещу любити,
Зріти правду без лірики шат.
Я свою заганяю у сіті

Олена Побийголод
2019.12.08 22:53
Володимир Висоцький. «Аліса»

- Люлі-люлі-люлечки, бай-бай...
Що за вередливе маленятко!
Будеш видирати рученятка -
начувайся, підсвинку, стривай!..

- Ну і гучність вереску в нащадка...

Оксана Логоша
2019.12.08 21:01
Серед зими яскравий маляр
Малює світ,який ніхто не бачить.
А я вдягнула чорні окуляри
на удачу.

Сумні вітрини гойдають перами,
Мов голуби.Злітають в далечінь.
А я іду і сиплю перлами

Ігор Деркач
2019.12.08 17:18
ІЯ б сіяв та орав, якби
не жав навіяні сюжети
і на овації юрби
не купувалися поети.
Чи спокушає сатана,
чи інші генії рогаті –
усім однакова ціна,
хто сіє суржики у хаті.

Іван Потьомкін
2019.12.08 17:00
Ячмінь знайшов на стежці вовк.
«Ну, що за глум?»-
Знахідку він топче з горя.
І раптом бачить –
Кінь назустріч скаче.
«Спинися, друже, на хвилину!
Не здогадаєшся, яка в мене новина.
Для тебе я зібрав і приберіг ячмінь.

Ярослав Чорногуз
2019.12.08 16:27
Принишклий сад. Іще не вкритий снігом.
Провіяний вітрами зусібіч.
Вляглася на калюжі сиза крига,
На віти легко звісилася ніч.

Химерний дим. За ним – зоря вечірня
Тихенько відпливає в далечінь.
Неоновими сніжками враз вирне

Сергій Губерначук
2019.12.08 13:25
Ми зберемося всі до купи
й підемо
за кинутим уперед яблучком
з Едему.
На кожній зупинці нашій
збудуємо пам’ятник,
в останнім гріховнім кутку
зупинимо маятник,

Олександр Сушко
2019.12.08 12:01
Весна в моїм сердечному саду!
Медами - солов'їне щебетання!
Вплітає світ в життєву суєту
Осонцену рапсодію кохання.

Я жив одинаком. Тепер воскрес!
Душа моя убралась у клечання!
Нарешті доторкнувся до небес,-

Козак Дума
2019.12.08 07:44
На щастя вішати підкову,
скажу відверто – марний труд.
Відчуєш вільно себе знову,
із з шиї скинувши хомут!

Микола Соболь
2019.12.08 05:48
Переродися! Духу не убити,
а наше тіло належить землі.
Прокинься, люде, страхом оповитий –
свіча волає у моїм вікні
та плаче. То материнські сльози,
які ж вони у розпачі гіркі.
Лежать малі роздягнуті на возі,
А небо сипле сотнями зірки…

Володимир Бойко
2019.12.08 01:46
По свежевыпавшему снегу
Меня лыжня ведет, скользя,
И как мне хочется, с разбегу,
Достичь всего, чего нельзя.

Но цепко белая пустыня
Места заветные таит.
Где, в околдованной твердыне,

Тетяна Левицька
2019.12.07 14:09
Дорогі друзі, всіх запрошую на презентацію моєї нової книги, "Долю пишуть небеса", яка відбудеться 14 грудня о 15,00 у Національній Спілці письменників, вул. Банкова 2.
Рада Вас буду бачити, бо хто ж, як не Ви були поряд зі мною усі ці десять років пер

Ярослав Чорногуз
2019.12.07 14:07
Бузок біліє в сонячнім саду,
і небеса прозорістю дивують.
Весні назустріч нареченим йду,
тебе обожнюю, її - люблю я!

Рапсодія любові нам звучить,
і водограєм розливає звуки.
Яка зворушлива, жадана мить

Сергій Губерначук
2019.12.07 11:00
Оце моє таке життя.
Мої продовження у дітях.
Цвіт яблуневого злиття
в обіймах цих, немов на вітях.

Любистком пахне тихий одр.
На кораблі з рожевих весен,
де гомонів живий народ,

Іван Потьомкін
2019.12.07 10:21
Привелось мне несколько раз дежурить с одним страшно любознательным человеком. Хоть он и не имел высшего образования, как это уже стало традицией в израильских фирмах по охране и уборке, но не страдал комплексом неполноценности, а старался наверстать упущ

Ольга Паучек
2019.12.07 10:01
Тривожиться душа моя
за долю України...
Невже святий наш Боженько
дозволить у руїни
перетворити рай земний,
святі поля, прадавні,
загине рід козацький весь
і справи його славні
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Юлія Савіцька
2019.04.01

Величко Анастасія
2019.01.16

Сергій Булат
2017.09.17

Ірина Вовк
2017.06.10

Олександр Сушко
2017.03.14

Чергавий Андрій Романович Курц
2016.10.01

Василь Дерій
2016.01.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Майстерень Адміністрація / Публіцистика

 С. Грабовський. Війна триває: «Велика Вітчизняна» проти української Вітчизни.
Цього року 8 травня вкотре вже ініціативні групи молоді у кількох українських містах вшановуватимуть пам’ять загиблих у Другій світовій війні та вестимуть мову про загальнонаціональне примирення і єднання. Йтиметься про те, що для українців війна де-факто розпочалася у березні 1939 року з окупації угорськими військами – союзниками нацистів – незалежної Карпатської України та тривала до середини 1950-х років, допоки УПА воювала проти радянського режиму. Тому ані трактування війни як «Великої Вітчизняної» (до речі, запроваджене Сталіним), ані ототожнення солдатського подвигу вояків Червоної армії з тоталітарним режимом, ані відзначення «Дня перемоги СРСР над Німеччиною» (де, цікаво, та держава-переможець?) для України неприйнятні. Ба більше: Акт про беззастережну капітуляцію нацистської Німеччини був підписаний 8 травня 1945 року о 23:43 за київським часом (й о 22:43 за середньоєвропейським), відтак 9 травня в Україні відзначається тільки тому, що цей день назвав той-таки Сталін, а зробив святковим і вихідним «бровеносний» сталінець Брежнєв…
 
Утім, можна заздалегідь упевнено прогнозувати, що ця ініціатива, як і попередні – скажімо, щось подібне проводили 2005 року у Львові під гаслом «За примирення всіх фронтовиків Другої світової війни» – залишиться практично непоміченою у вирі червоних прапорів із радянською символікою та ревищі «патріотичних» пісень з гучномовців. А ще її прокоментують міцні сивочолі дідугани у військових кітелях з численними орденами на грудях та вгодовані депутати з провладної більшості з георгіївськими бантами на грудях – мовляв, ніхто не відбере у нас нашу Велику Перемогу, і крапка!
 А тим часом ще в радянський час у популярній пісні (яку, до речі, заборонила було цензура, але відстояли справжні фронтовики, котрих тоді було ще чимало) Дев’яте травня звалося «святом зі сльозами на очах», а ветеран війни і знаний культуролог Григорій Померанц назвав ту перемогу «пірровою».
 І справді: що ж продовжує відзначати вслід за покійним СРСР, який начебто самотужки виграв війну з Німеччиною, незалежна Україна? І про що згадує у ці травневі дні Європа – як та, яку Червона армія начебто «визволила», так і та, на землі якої вона так і не ступила?
 Хто і як насправді переміг у Другій світовій війні
 Найперше, що слід відзначити – ніяку «велику перемогу» Червона армія у війні не здобула, ба більше – здобути не могла. Перемогу над нацистами та їхніми союзниками у Європі здобули спільними зусиллями Об’єднані Нації. При цьому Радянський Союз приєднався до антигітлерівської коаліції майже через два роки після початку війни, а до цього де-факто виступав союзником нацистів, демонстративно підписавши з Німеччиною угоду про дружбу і кордон 28 вересня 1939 року, поділивши перед тим з нею польську державу і домовившись про «сфери інтересів» у Центрально-Східній Європі. Майже рік – із літа 1940-го по літо 1941 року – Велика Британія за військової допомоги своїх домініонів та економічної, політичної та військово-технічної підтримки США самотужки вела війну проти Німеччини з Італією, яким економічно та політично допомагав СРСР – і вистояла. А далі Гітлер перехитрував Сталіна, вдаривши по Червоній армії дещо раніше, ніж вона встигла розгорнутися для «визвольного походу» до Європи, й Радянський Союз перетворився за один момент на союзника демократичних держав. Це насправді і був той самий «другий фронт», відкриття якого Сталін лицемірно вимагав від західних держав, які воювали з нацизмом ще тоді, коли радянський прем’єр Молотов виголошував із офіційної трибуни на адресу Британії та Франції: «Не тільки не має сенсу, але і злочинно вести таку війну, як війна за «знищення гітлеризму», прикриту фальшивим стягом боротьби за «демократію».
 У 1941-45 роках більша частина сухопутних частин Німеччини була задіяна на Східному фронті, відповідно й найбільших втрат Вермахт зазнав там. Але чи означає це, що саме Червона армія «зламала хребет гітлерівській воєнній машині», як донині твердять неорадянські пропагандисти? Зовсім ні. Якщо на європейському театрі воєнних дій втрати Вермахту на Східному фронті становили 2/3 від його загальних втрат, то втрати Люфтваффе – 1/3 від загальних, а втрати Кріґсмаріне там були майже ніякими (тоді як броньової сталі, потоплених британцями найсучасніших німецьких лінкорів «Бісмарк» і «Тірпіц» вистачило б на спорядження бойовими машинами щонайменше двох танкових армій), а наприкінці 1942 року небо Німеччини від союзної авіації захищали 10 тисяч 88-міліметрових зеніток, які можна було використовувати і як протитанкові гармати і які легко прошивали наскрізь будь-який радянський танк; уявімо їх під Сталінградом – хіба міг би тоді бути успішним наступ Червоної армії?
 І взагалі – цей наступ був би неможливим, якби не союзники. 1963 року голова КҐБ Володимир Семичасний подав тодішньому керівникові КПРС Микиті Хрущову донесення, в якому містилися розшифровки зафіксованих «спецзасобами» (простіше сказати, підслуханих) розмов маршала Георгія Жукова за чаркою зі своїми фронтовими друзями. Найзнаменитіший сталінський полководець, поміж іншого, сказав те, що докорінно суперечило його офіційним «спогадам» (насправді написаним великим авторським колективом під контролем ЦК партії): «Зараз говорять, що союзники ніколи нам не допомагали… Але ж не можна заперечувати, що американці нам гнали стільки матеріалів, без яких ми б не могли формувати свої резерви и не могли б продовжувати війну… У нас не було вибухівки, пороху. Не було чим споряджати патрони. Американці по-справжньому виручили нас із порохом, вибухівкою. А скільки вони нам гнали листової сталі. Хіба ми могли б швидко налагодити виробництво танків, якби не американська допомога сталлю».
 Ці слова сповна підтверджені документами, які в «буремних 90-х» Кремль і Луб’янка мали необережність розсекретити. Західна допомога включала приблизно половину використаного під час війни радянською промисловістю алюмінію (виробництво літаків і танкових двигунів), майже всі легуючі добавки, без яких не виробиш якісну броню, майже весь високооктановий авіабензин, більшу частину автопарку Червоної армії (у 1945 році аж 70% цього парку становили американські автомобілі, а ще ж були англійські та канадські), основну частину паровозів, вагонів, рейок, засобів зв’язку тощо. Зрештою, постачання продовольства західними союзниками не тільки порятувало СРСР від страшного голоду і дозволило нагодувати армію – воно дало змогу додатково мобілізувати 6-7 мільйонів чоловіків і жінок, без яких у Червоній армії просто б нікому було воювати…
 А ще сама постановка питання про «велику перемогу у Вітчизняній війні» автоматично ділить українців на два ґатунки. Вищий ґатунок у цій системі координат – це ті, хто вважав і вважає СРСР своєю вітчизною, хто воював виключно у Червоній армії та інших радянських формуваннях (скажімо, військах НКВД та НКҐБ). Другий ґатунок, якого свято наче й не стосується – це не тільки ті, хто був в УПА чи інших національних формуваннях; це й ті українці, котрі вступили у бій з нацистами 1 вересня 1939 року у складі Війська Польського (тоді, коли Червона армія була союзницею Вермахту і між ними виникла, за словами Сталіна, «дружба, скріплена кров’ю») та пізніше воювали у польській армії на території Італії та Франції, а також у загонах Руху Опору в Європі. Загалом ідеться про сотні тисяч людей; ба, серед розстріляних у Катині польських офіцерів були десятки етнічних українців, котрі не спокусилися принадами сталінізму і до кінця залишилися вірними бойовому братерству. Виходить, що й вони – «другий ґатунок», а от ті, хто їх розстрілював, а пізніше тим чи іншим чином виявився причетним до війни з Німеччиною – то «справжні герої-переможці».
Що ж стосується взяття Берліна, то він опинився (ціною страшних втрат) у руках Червоної армії тільки тому, що Верховний головнокомандувач експедиційними силами союзників генерал Ейзенхауер заборонив генералу Паттону, який командував 3-ю армією США, штурмувати німецьку столицю.
 «Ветерани» для параду чи вшанування ветеранів, живих і мертвих? 
Та попри ці факти (і чимало інших), що відомі сьогодні всім, хто цікавиться справжньою історією Другої світової війни, щороку перед Дев’ятим травня в Україні (не в останню чергу завдяки впливу російських ЗМІ та заявам лідерів Росії) наростає прорадянська «патріотична» істерика. Прапори, телефільми, пісенні марафони, виступи державних діячів з осанною на честь «дружби радянських народів» (особливо, очевидно, під час депортацій десятка із цих народів…) тощо – враження таке, що ти потрапив якщо й не у сталінські, то у брежнєвські часи. А на додачу – традиційні вже провокації у Львові та грізні інвективи на адресу «поплічників фашистів» (тобто всіх тих українців, хто не бажає ставати під червоні прапори, хоча яка в цьому крамола – адже нацисти так само, як і більшовики, марширували під червоними стягами). І так далі, і таке інше. А тим часом реальний подвиг реальних фронтовиків залишається «за кадром» – у телекадрі ж останнє десятиліття перебувають здебільшого ті, хто свої ордени та військові звання здобув не на війні з Гітлером, а на війні з українським народом – адже законодавство України зараховує до «учасників війни» й тих, хто по 1954 рік включно у лавах внутрішніх військ чи підрозділів МҐБ воював із «українськими буржуазними націоналістами» і, ясна річ, сьогодні має і значно молодший вік, і значно краще здоров’я, ніж ветерани Другої світової, котрим у більшості вже за 85 та котрі не лікувалися у чекістських спецсанаторіях. 
Ба більше – ті ветерани (значна частина яких не дотримується комуністичних поглядів, ба більше – ніколи не належала до сталіністів) ані схильній до тоталітарних цінностей нинішній владі, ані «захисникам Великої Перемоги», ані фахівцям з шоу-бізнесу, які щороку вправно «рубають бабло» у ці дні, не потрібні – від них у кращому разі відкупляться черговою подачкою. А от міфологеми, побудовані навколо 9 травня, конче потрібні. Бо ж нехай зараз погано, нехай народ у злиднях, нехай політичні та соціальні права утиснені – але ж «ми звільнили Європу», «ми порятували світ», «ми перемогли у найстрашнішій війні». Тому всі інші – це щось другорядне, а от «великий багатонаціональний радянський народ» – це унікальне явище, найвище досягнення людської цивілізації, і ним можна до скону пишатися… 
За цих обставин ініціатива молоді вшановувати 8 травня (одночасно з усією Європою, крім Білорусі та Росії) пам’ять загиблих у Другій світовій війні та вести мову про загальнонаціональне примирення і єднання заслуговує на глибоку повагу і підтримку. Людське і людяне зрештою має здолати, хай не сьогодні, тоталітарну помпезність та неорадянську істерію. А без подолання досі живої сталінської міфології про «Велику Вітчизняну» Україна не стане вільною державою вільних людей.
 Сергій Грабовський – кандидат філософських наук, член Асоціації українських письменників
 Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

Деякі коментарі:

від: Аль
09.05.2012 17:32
Відповісти
Прошелся по центру Киева, народ именно празднует 9 Мая, очень много молодых и старых, Вечный Огонь завален цветами на высоту более метра. С георгиевскими ленточками встречаются и вполне украиноязычные граждане, так что скорбный труд по "перевоспитанию нации" г. Грабовского пока не дал заметных результатов, как ни крути, а доведется ему до смерти строчить одно и то же фуетэ до помутнения в мозге.
від: Василь Місто: ЛУГАНСЬК українське місто
09.05.2012 16:22
Відповісти
ПАНЕ ГРАБОВСЬКИЙ! ВИ РОЗУМНА ЛЮДИНА І Я ЦІЛКОМ З ВАМИ ЗГОДЕН! ДАЙ ЧБОЖЕ ВАМ ЗДОРОВЯ. І ЩЕ ОДНЕ ДУЖЕ ПРОШУ - ЗАЙДІТЬ НА ОДИН ЦІКАВИЙ САЙТ - ВАМ СПОДОБОЄТЬСЯ http://territoryterror.org.ua/
від: euvropeec2
09.05.2012 16:03
Відповісти
Необъективная оценка некоторых событий Второй мировой войны вынуждает напомнить общеизвестные факты.
28 июня 1919 г. страны Антанты ( США, Великобритания, Франция и др.) подписали Версальский мирный договор с побежденной по итогам Первой мировой войны Германией.
30 января 1933 г. Гитлер пришел к власти и начал подготовку к войне за установление господста в мире с грубых нарушений Версальского мирного договора с молчаливого согласия и при попустительстве Англии и Франции ( США не ратифицировали договор) - занял Рейнскую демилитаризованную зону, увеличил армию со 100 тисяч до 3-х миллионов, создал военную авиацию, танковые войска, надводный и подводный флот и т. д. 30 сентября 1938 г. Англия и Франция дали согласие Гитлеру на расчленение, а затем и оккупацию Чехословакии с учасием Польши и Венгрии. Италия и Япония стали союзниками Германии в 1936-1937 гг. Таким образом, Англия и Франция развязали руки Гитлеру и сделали войну неизбежной. Запад рассчитывал, что агрессия Германии будет направлена против СССР, в уничтожении которого были заинтересованы.
Англо-франко-советские переговоры о заключении военного союза на случай агрессии Германии по вине Англии и Франции были сорваны в августе 1939г. В этих условиях Сталин дал добро Гитлеру на заключение пакта о ненападении сроком на 10 лет. Пакт Молотова-Риббентропа, к нему Секретное соглашение были подписаны в то время, когда войска Г.К. Жукова завершали разгром японских войск на Халхин-Голе.
Из интервью японского историка Х. Тэратани: " Не будь этого пакта судьба мира сложилась бы по иному и отнюдь не в пользу СССР. Сталин проявил себя как государственный деятель высшей квалификации. Заключив договор с Германией, СССР спутал карты всех своих противников. Англичане стремились стравить Германию и СССР. Япония получила 23 августа страшный удар. Однако Сталин заблуждался в сроках соблюдения договора...
Позже направление экспансии не случайно было определено не на Север, а на Юг", т. е. не против СССР, а захват Юго-Восточной Азии в 1941-1942 гг.
У. Черчилль говорил, что включение Прибалтики, восточных территорий Польши в состав СССР было свидетельством холодного расчета Сталина - отодвинуть западную границу страны еще дальше на запад. Военным не нужно объснять.
Для особо сомневающихся. Личный предствитель Ф.Д.Рузвельта в СССР Г.Гопкинс сразу после войны писал: "... мы никогда на считали, что наша помощь по ленд-лизу являлась главным фактором советской победы на Восточном фронте. Она была достигнута героизмом и кровью русской армии". Хотя помощь была существенна, о чем пишет автор статьи.
Эрнест Хемингуэй: " Каждый, кто любит свободу, находится в таком долгу перед Красной Армией, который он никогда не сможет оплатить".
Сталин - сатрап и тиран, на совести которого миллионы невинно загубленных жизней, в том числе и страшных потерь Красной Армии на начальном этапе войны. Его детище номенклатура КПСС политически ответственна за распад СССР, уничтожение позитивных сторон советской действительности. Однако, если мы не научимся объективно оценивать прошлое, то нам никогда не вылезть из дерьма, уготованного нынешними политиками и в особенности властью криминальных олигархов и коррумпированных чиновников во главе с бывшим зеком, выдвиженцем номенклатуры КПСС-КПУ Януковичем.

У відповідь
від: Анонім
09.05.2012 16:45
Відповісти
Нам объясняют: в августе 1939-го у Советского Союза не было выхода, пакт надо было подписать, чтобы спасти страну, выиграть время и оттянуть войну. Ради этого надо было Польшу разорвать на части.
На первый взгляд складно получается: если Советский Союз в июне 1941 года к обороне своей страны не был готов, то в августе 1939-го и подавно защищаться был не способен, вот потому товарищ Сталин и был вынужден дать приказ товарищу Молотову подписать пакт. Чтобы оттянуть…
Интересно товарищ Сталин оттягивал. Подписал с Гитлером пакт, и через неделю разразилась самая страшная война в истории человечества. Подписал Сталин с Гитлером пакт, и с этого момента оба бросились терзать Европу.
Гитлер – в Польшу. Сталин – в Польшу. Сталин – в Финляндию. Гитлер – в Норвегию и Данию. Гитлер – в Бельгию, Голландию, Францию. Сталин – в Эстонию, Литву, Латвию.
Сталин – в Румынию. Гитлер – в Югославию и Грецию… Толпа, разинув рты, объяснению верит: с 1 сентября 1939 года Гитлер воевал во Второй мировой войне, а мы в это время чем занимались? А мы войну оттягивали…
Удивительное оттягивание – подписали с Гитлером пакт, и тут же приказ из Кремля в НКВД: готовьте лагеря для приема сотен тысяч пленных солдат и офицеров.
Неизбежно война, которая возникла вследствие подписанного в Кремле пакта, перебросилась потом и на Советский Союз, которому в конечном итоге больше всех и досталось.
Граждане серьезные историки, кто же из вас, где и как сумел обнаружить оттягивание?
Ну давайте же иногда включать самый обыкновенный здравый смысл: если бы пакт не подписали, то Вторая мировая война не разразилась бы, следовательно, и до нас бы не докатилась. И не надо было бы через пять, шесть и более десятков лет по лесам и болотам России собирать солдатские кости.
Но пакт подписали, и возможность войны превратилась в неизбежность. Подписание пакта не отодвигало войну во времени и пространстве, а приближало ее. Приближало неотвратимо и стремительно.
від: anti
09.05.2012 00:43
Відповісти
Праздновать, конечно, нечего. Потери немцев и наших на фронте (без гражданских) – один к семи. Утопили немцев в своей крови. Наверное потому при Сталине и Хрущеве не праздновали. А вот помнить и поминать погибших надо. Надо поминать и тех, кто после войны ездили на деревянной дощечке с шарикоподшипниками вместо колес. С отрезанными ногами до паха и привязанных старым солдатським ремнем к этим дощечкам. Просивших милостиню в трамваях и тут же пропивавших ее в базарных рыгаловках. Их тогда почему-то не жаловали. Зато с ревностью и с проклятиями писали в газетах о пенсиях ветеранам Вермахта. Да и сейчас оставшихся больше вспоминают под дату.
У відповідь
від: Ернст Місто: Харків
09.05.2012 13:28
Відповісти
Тих, безногих, під чевоним прапором хутко відправили на Валаам http://runo-lj.livejournal.com/227175.html . Ветерани ВВВ промовчали. Під червоним прапором в 1947-му на Україну прийшов Голодомор - один мільон померлих, половина з них діти. Ветерани ВВВ промовчали... Так що нам робити під червоним прапором танцювати, чи плакати? Один ветеран ВВВ мені сказав: ми перемогли, але не звільнили ні себе, ні вас!
від: Анонім
08.05.2012 23:49
Відповісти
В статті йдеться про порівняння сталінських ідеологем щодо Перемоги з західними та, наскільки це можливо - з "обєктивними оцінками". Такий підхід слушний, адже він спрямований на пошук істини, яка має врешті стати основою порозуміння. А що пишуть Аль, Сєвер і Восток - та вони використовують сталінські ідеологеми для атаки на сучасну Україну, для розтрощення її несформованої ідеології. Скажіть мені, "де є ідеологія України". Та її нема - бо їм подібні не припиняють важкого артелерійського її бобардування, з севера, востока і запілля аль-каїди.
У відповідь
від: Аль
09.05.2012 08:01
Відповісти
"А що пишуть Аль, Сєвер і Восток - та вони використовують сталінські ідеологеми для атаки на сучасну Україну, для розтрощення її несформованої ідеології. "

Я никаких "сталинских идеологем" не использовал. Почитание своих, конкретных отцов - дедов - прадедов, в отличие от мифических "общенациональных" или "общепролетарских" , глубоко укоренившаяся традиция большинства населения Земли и фактом является то, что подавляющее большинство украинцев воевали в Красной Армии и гордились тяжкой победой! Победа над Гитлером представляет редкий случай абсолютной моральной правоты победителей, в отличие от большинства военных побед, так что совершенно понятно всенародное празднование 9 мая.
Что касается "розтрощення її несформованої ідеології", то оно легко удается, потому что современную "национальную идеологию" изобретают ДЕГЕНЕРАТЫ, за американские деньги в американских интересах проповедующие рознь со всем российским и НИЧЕГО БОЛЕЕ!
У відповідь
від: Анонім Місто: Cевер
09.05.2012 06:09
Відповісти
Анонім! цікаво булоб дізнатися просамостойницькі ідеологеми?Якщо вони вписуються в те,що пише Шкляр, Гробовський ,Круцик,Цибулько та інші, то з такими ілеолгемами не пішли Ви до нехорошей маме.
Якби автор киянин Валик Некрасов " В окопах Сталинграда" прочитав ось те борзописання Гробовського про війну, то він би в наші часи замість Парижу попросив би вислати себе до о. Папуа,а бо на землі Амазонії.
від: Валерій Лисенко Місто: Київ
08.05.2012 22:47
Відповісти
Вот кто реально хранит память о воинах! Всего одна из экспедиций: http://relicfinder.info/forum/viewtopic.php?f=29&t=772&start=40
від: Валерій Лисенко Місто: Київ
08.05.2012 22:42
Відповісти
‎20 квітня виповнилося 65 років Віктору Суворову, який зробив вирішальний внесок у руйнування сталінської міфології: http://1000years.uazone.net/war.html
Звісно, у нього не історичні дослідження, а пропаганда. Не завжди вдала, та вже ж не гірша за "мемуари" кривавого Жукова. Все більше серйозних істориків пробивають бетон тупого сталінського офіціозу, зокрема Марк Солонін http://www.solonin.org
У відповідь
від: Анонім Місто: Север
09.05.2012 06:19
Відповісти
Валерій! Потрібно уточнить. Вятрович, Палий и прочая шушера - єто серьезные историки? И в чем же их серьезность? а Резун- это историк? Кто Вам такую пургу сочинил!?
Мемуары Жукова не есть сталинский официоз и писаны они уже даже после хрущевской оттепели. А мемуары Горбатова или книга Петра Григоренка " В подполье можно встретить только крыс"- єто сталинский тоже официоз!?. А там несколько иначе излагаются события, чем у нынешних историков,а Гроссмана роман или тот же киевлянин Некрасов- єто что тоже сталинский официоз или Быкова о войне или Шукшина.
Вы руховцы,когда нагло врете или перевираете все то, что было -задумываетесь о последствиях или нет?
У відповідь
від: Сергей Місто: Харьков
09.05.2012 11:45
Историк - это тАБАЧНИК! Я правильно понял ваш посыл?
Вот вам текст письма в Пионерскую Правду от 14 марта 1938 года " Спасибо Николаю Ивановичу Ежову
АСЯ ЛИНСКАЯ, ВАЛЯ МЫЗИНА.Москва, 272-я школа, 5-й класс "А".
Дорогой Николай Иванович! Вчера мы прочитали в газетах приговор над сворой право-троцкистских шпионов и убийц. Нам хочется сказать большое пионерское спасибо Вам и всем зорким наркомвнудельцам.
Спасибо, товарищ Ежов, за то, что Вы поймали банду притаившихся фашистов, которые хотели отнять у нас счастливое детство. Спасибо за то, что Вы разгромили и уничтожили эти змеиные гнезда.
Мы Вас очень просим беречь себя. Ведь змея-Ягода пытался ужалить Вас. Ваша жизнь и здоровье нужны нашей стране и нам, советским ребятам.
Мы стремимся быть такими же смелыми, зоркими, непримиримыми ко всем врагам трудящихся, как Вы, дорогой товарищ Ежов! "
Вот эти АСИ и ВАЛИ потом стали "ИСТОРИКАМИ", а их потомки СЕВЕРНЫМИ АЛЯМИ. Ведь не зря же ЕЖЕДНЕВНЫХ СОВЕТСКИХ ГАЗЕТ 30-40х годов найти не возможно - КГБшные историки и архивисты изъяли их из свободного доступа, видимо для того, чтобы ИСТОРИЮ ОТ ПАЛАЧЕЙ КГБ оспорить было невозможно.
від: Валик
08.05.2012 20:24
Відповісти
Свободу политзаключённым!!!!!
У відповідь
від: Анонім Місто: Cевер
08.05.2012 21:38
Відповісти
каким? те что на Гуантанамо сидят или каким?
У відповідь
від: Богдан Місто: Київ
09.05.2012 14:03
Українським патріотам, що ув'язнені антиукраїнською системою за підтримки зрадників, як-от "Север" чи "Аль"
від: Аль
08.05.2012 16:00
Відповісти
"А без подолання досі живої сталінської міфології про «Велику Вітчизняну» Україна не стане вільною державою вільних людей."

Украина не станет страной свободных людей и без преодоления националистических мифов, еще более придурковатых, чем советские, о том, что существует длящаяся в многих веках некая общность "сливок" человечества - Украинская Нация, в которой герои древности веками заботились о нашем сегодняшнем благополучии, собирали для нас наследство и жертвовали жизнью ради каких то "идей", которые нас должны были привести к невиданным высотам. Можно подумать, что сейчас кто то думает о благе нации через сто лет (даже сейчас оно всем пох)! Кто может знать, что будет тогда хорошо, что плохо и из кого та нация будет состоять, может - из потомков москалей злобных? Народ всегда боролся за сиюминутные корыстные интересы, не зря сказано, что война - продолжение политики другими средствами. Глядя на то, как чистоплотны и благородны политики современности в борьбе за власть и "народное счастье" под своим водительством, нужно понимать, чего эти "патриоты" натворили бы с во главе вооруженных армий! Так если кто представил Юща или Юлю во главе 100 дивизий, то в старые времена вожди были еще гадостнее во много раз, так что даже бандеровцы наваляли немыслимо по современным понятиям.
У відповідь
від: Сергей Місто: Харьков
09.05.2012 14:07
Відповісти
Вот такое вот было ВОСПИТАНИЕ в ТОЙ, так любимой вами, АЛЬ, стране: (это из той же Пионерской правды)
СПРАВЕДЛИВЫЙ ПРИГОВОР
Пионеры 4-го класса "А" 1-й школы Ярославской железной дороги: ЗОЯ ПУЧКОВА, ЛЕНЯ АФЕНДИНОВ, ЛИДА СЕРГЕЕВА, ЛИДА КАШИНА.
Весь народ нашей большой и могучей страны требовал от суда, чтобы подлые убийцы, изменники и шпионы были уничтожены. Мы, пионеры, тоже этого требовали.
И суд выполнил волю всего нашего народа и лучших людей всего мира.
Когда мы читали, как шпион Розенгольц носил в кармане залепленную в кусочке хлеба бумажку с молитвой, чтобы спасти себя от разоблачения, мы очень смеялись. В своих бандитских делах этот враг призывал на помощь бога!
Теперь вся эта нечисть будет уничтожена, и вспоминать об этих негодяях будут только с отвращением.
У відповідь
від: Василь
08.05.2012 22:51
Відповісти
Дурість суміші шашкіста з політологом говорить сама за себе.
У відповідь
від: Петро Місто: Сталіно
08.05.2012 21:58
Відповісти
Автор:
“А без подолання досі живої сталінської міфології про «Велику Вітчизняну» Україна не стане вільною державою вільних людей.

від: Аль 08.05.2012 16:00 :
“Украина не станет страной свободных людей и без преодоления националистических мифов, еще более придурковатых, чем советские”.

Без подолання показної сексуальності у поведінці наших громадян Україна не стане вільною країною шляхетних людей.
Моє твердження не менш і не більш справедливе за два попередніх! Адже коли хтось відкрито хизується своїм класовим, соціальним статусом, етнічною чи релігійною приналежністю – це таке саме жлобство як і виставляти на публіку свої вторинні (або й первинні) ознаки...
Безумовно, нормально коли ті "ознаки" є – їх цілковито не сховаєш, але варто прикривати хоча б міні-спідницею, вони мають бути лише штрихами особистості, а не її суттю. Те саме стосується й інших ознак людини: класової, соціальної, майнової, релігійної, етнічної. Вони так чи інакше самі виявляються, але відверта демонстрація на публіку будь-якої з цих ознак – різновид проституції.

У відповідь
від: Анонім Місто: Север
09.05.2012 06:24
Петре! Ви почали вивчати праці Фромма та Фрейда? так вони були самими затятими космополітами. Свідомість і вивчення підсвідомого по Фрейду не сумістні речі.
Класовий та інший стан окрім сексуального не впливає на поведінку людини. Окрім мабуть жлобства.- жлобство хуторське-воно підсвідоме.
У відповідь
від: nn Місто: n
08.05.2012 18:08
Відповісти
не надо о других людях по себе судить
від: Анонім
08.05.2012 15:12
Відповісти
По всій Європі стоять кенотафи в память про загиблих у Першій та Другій Світових війнах. І тільки на теренах колишнього СРСР чомусь одні мертві кращі від інших? Чому память про героїв Холодноярської республіки, про мільйони заморених під час Голодомору, про тисячі закатованих українців, єдиним гріхом яких було те, що вони хотіли жити на своїй землі не за заповітами Леніна та Сталина, про тих хто боровся про німецької та совєтської окупації зараз намагаються затрубити сурмами про перемогу у ВВВ? Так, ми маємо памятати і шанувати наших співгромадян, які боролися з нацизмом, але також зобовязані пам’ятати, що перемогу у Другій Світовій війні здобули всі народи країн антигітлерівської коаліції, тому годі вже нам та нашим нашадкам навязували радянсько-російські імперські міфи, які є частиною ретельно спланованої антиукраїнської спецоперації, що за влучним висловом О. Пахльовської може носити назву "інтелектуальна лоботомія".
У відповідь
від: Василь Місто: Львів, Мала Україна
08.05.2012 22:42
Відповісти
Схоже, цей анонімець, що постійно хвалиться своїм сервером, справді нічого не знає про мирний договір 1918 року, підписаний у Брест-Литовську Берліном, Петроградом і Києвом і що уряд у Києві був визнаний біля тридцяти країнами і мав з ними дипломатичні стосунки. Говорити про щось серйозне з такими "шляперами" все одно, що з анальфабетом дискутувати про топологію.
У відповідь
від: Аль
09.05.2012 13:20
Никаких 30 стран, признавших УНР никогда не было, только немцы со своими сателлитами, Россия под шантажом и Польша с Румынией из своих мелких сиюминутных интересов.. Гораздо больше стран, признавших факт независимости Украины ввиду существования в своих пределах украинских проституток.
У відповідь
від: Анонім Місто: Север
09.05.2012 06:28
А когда єти правители из кабмина грабили банкира, то сколько стран мира знали об єтом? После чего немецкий литер разогнал єту всю бражку.
Как они могли тогда управлять территорией ,которая находилась в полном хаосе и разрухе. Ну зачем повторять одну и ту же туфту и лепить такие несуразные мифы. Ну что єто за страна такая была?
У відповідь
від: nn Місто: n
08.05.2012 16:45
Відповісти
у себя спроси, чем занимались украинцы 20 лет независимости
У відповідь
від: Анонім Місто: Север
08.05.2012 16:35
Відповісти
Анонім! Ніяких героїв і республіки такої не було. Це хворі фантазії рухівців. На той час по всій Україні був один бандитизм. І тільки зусиллями влади за декілька років було покінчено з бандами Христовго, Марусі і недобитків петлюрівських. Зверніться до мемуарів Дубинського і почитайте про роль Червоного казачества у ті роки.
Яка була совєтьска окупація ? Кого? коли це в ті часи була визнана самостійна держава? називайте рік коли Європа визнавала таку країну?.
Перемогу здобули у Великій Вітчизняній війні СРСР та Радянські люди. Інші ,як Франція були окуповані за 2 неділі. Тому рухівські казки про війну напередодні великого свята дня Перемоги принаймі не доречні.

від: nn Місто: n
08.05.2012 14:53
Відповісти
россия опять министерство правдивой истории завела, на моей памяти историю войны уже четвертый раз переписывают. родители еще раза три четыре смогли бы вспомнить.
від: natalia Місто: Кривий Ріг
08.05.2012 14:48
Відповісти
І Віктор Суворов про це саме пише. Почитайте його "Ледокол"
У відповідь
від: Анонім Місто: Север
08.05.2012 16:37
Відповісти
А чому Резун? він що історик? Резуна читають шлєппєри, нормальні люди до такх істориків не звертаються. Це фальшивки на рівні Шкляра нонишнього.
У відповідь
від: Анонім Місто: Север
09.05.2012 09:03
Виталий Портнов! Сталін ні кого не кохав на відміну від деяких свідомих,які мають такі хиби кохання При Сталіну була стаття карного кодексу. почитайте про мужеложство. Усі гоміки сиділи
У відповідь
від: Віталій Портнов Місто: Надвірна
08.05.2012 21:59
Ви добродії, почитайте архіви Мітрохіна, а також Венона звіт, почитайте Волтера Крівіцкого....
Сталін не тільки "кохав" фюрера, а Беніто ще більше.Вони в 30х закидали ринок Італії всім і за безцінь.
Молотов очікував Другу Світову в кінці 1935 до 1938.
від: сосед
08.05.2012 13:53
Відповісти
8 мая в ЕС,также бывших странах народной демократии и прибалтики,отмечают ДЕНЬ ОКОНЧАНИЯ 2 МИРОВОЙ ВОЙНЫ В ЕВРОПЕ,без песен и плясок,как положено цивилизованым гражданам.Мы же отмечаем день ПОБЕДЫ-9мая,как известно в 1945году это был праздник.Только непонятно почему до 1964, этот день был обычным рабочим днем и официально никогда не отмечался,Хрущев сделал этот день не рабочим.Нужно было в этот тяжелый год занятся национально-патриотическим воспитанием.Скорей всего мы не доживем до восприятии этого дня-скорби,уважения и почитания своих предков,так и будем плясать,прыгать,танцеватьс дикими воплями на могилах предков.
У відповідь
від: Сергей Місто: Харьков
08.05.2012 14:49
Відповісти
Соседушко! Это БРЕЖНЕВ сделал этот день не рабочим, а праздничным (формально) он был всегда. Хрущева в октябре 1964 скинули и уже в 1965 году 9 мая стал выходным и медаль к 20-ти летию выпустили. А Хрущев ЗНАЛ, что ПРАЗДНОВАТЬ было НЕЧЕГО - вот и не праздновали, а ВКАЛЫВАЛИ на рабочих местах.
від: Николай 2 Місто: Киев
08.05.2012 12:56
Відповісти
Очень много лжи написали коммуняки и всякие жуковы. Сталин и Гитлер были друзьями, помогали друг другу. Вместе начали ВМВ, но из двух проходимцев один оказался хитрее. Для Украины лучший вариант- победа над германией и ссср!
У відповідь
від: Анонім Місто: Север
08.05.2012 16:42
Відповісти
Николай " Для Украины всегда нет никаких вариантов как со временем идти и кому -то сдаваться. лучше єто сделать сейчас и желательно в Москву. А то спецы из ООН прогнозируют численность населения в ближайшее время составит 36 милл. А было 52- -16 миллонов - это прекрасный результат от идей руховско-самостойницких поводырей
від: Петро Місто: Сталіно
08.05.2012 12:19
Відповісти
“Хто і як насправді переміг у Другій світовій війні”

А чи була взагалі та перемога – ось як слід ставити питання у ХХІ столітті! А якщо була, то хто кого переміг?
Дві світові війни – це одна імперіалістична війна із 20-річною перервою. Хто цього й досі не осягнув – вже не прозріє ніколи. Європейські імперії, поглинувши довколишні держави (“прогресивний” процес, як вважає пан Аль), вийшли на пряме протистояння одна з одною. Привід для бойових сутичок, як і годиться, “висмоктали з пальця” і заходилися “змагатись” на виснаження - влаштували тупу бійню. Поклавши кілька десятків мільйонів душ, розподілили між собою ролі “переможця” і “переможеного”, а точніше взяли перерву для перегрупування сил. За 20 років запустили новий вид зброї – ідеологію (комунізм і нацизм). І вже на новому “ідейно-технічному” рівні продовжили нечувану м’ясорубку.
Тепер, через 100 років, добре видно, що коли б ті імперії свого часу мирно саморозпустились, політична карта Європи виявилась би схожою на нинішню, з тією “ледь помітною” різницею, що були би живі більше 100 мільйонів прямих жертв тієї бійні і сотні мільйонів (!!!) їхніх ненароджених нащадків.
Тобто, дві світові війни мало що змінили у співвідношенні сил всередині Європи, але катастрофічно послабили європейську цивілізацію у Світі. Ось відповідь на те, хто переможець і хто переможений у тій двоєдиній війні.
У відповідь
від: Аль
08.05.2012 15:30
Відповісти
Добрый день!
В тексте много мне созвучного, однако организованный мирный самороспуск империй - жареный лед, они и так самораспустились после первой мировой (в которой участвовали военные союзы нескольких империй) потом мгновенно сложились в новые, а воевали во 2й мировой уже стаи империй. Разумного размера государства еще никто не вычислил, а мир катит к глобализму, где рамки одой державы значат все меньше и меньше, хоть она большая, хоть маленькая, важно - в какой компании ты гуляешь и непременно все кончится мировым правительством лет через 100.
Все войны бессмысленны и все победы - пирровы, даже американская в мировых войнах и в холодной войне. Без гонки атомных вооружений ничего к худшему не сложилось бы, и Союз был бы разумнее, и Штаты богаче, и без кучи локальных войн по всему миру можно было бы обойтись, кабы в Союзе и в Штатах не пришли бы к власти военные - герои-победители.
У відповідь
від: Петро Місто: Сталіно
08.05.2012 23:05
“Разумного размера государства еще никто не вычислил, а мир катит к глобализму, где рамки одой державы значат все меньше … и непременно все кончится мировым правительством лет через 100..”

Моє шанування, пане Аль! Тут щонайменше два твердження, що й не вельми узгоджуються між собою.
“мир катит к глобализму, где рамки одой державы значат все меньше” – в цьому є резон. Але резон у тому й полягає, що поведінка окремих осіб і груп людей дедалі менше залежить від монопольної волі начальства - суспільство схиляється до саморегуляції. Звідси аж ніяк не випливає глобалізація влади і перспектива світового начальства.
У відповідь
від: Гость Місто: Восток
08.05.2012 20:51
Интересный ход мыслей Аль. "Если да кабы,во рту росли грибы... "Время не имеет значения. Жизнь имеет значение!. Куда катится человечество? Что оно не делает, на протяжении своей истории, заканчивается побоищем себе подобных!?.И ,не важно на каком техническом уровне и мощи создаются средства убийства себе подобных,принцип и результаты те же. И каждый раз,тех кто создаёт и применяет оружие,становится меньше и меньше! Получается не размыкаемый круг смерти самой цивилизации?. Выглядит абсурдом,но факт!? Потом далёкие потомки будут гадать,куда делась сверх разумная супер цивилизация создавшая такие артефакты?. Нам "мало"двух мировых войн,уже слышны разговоры о возможной третьей!?. После использовании атомных бомб во Второй Мировой Войне,спросили у Альберта Энштэйна:"Чем будут воевать в третьей мировой"? Он ответил: "Не знаю,а в четвёртой - палками!".
від: Володимир Місто: Донеуьк
08.05.2012 11:47
Відповісти
Що таке "піррова перемога"?

оборона Севастополя, город герой Одеса, Бабій Яр... ДЛЯ НАС УКРАЇНЦІВ 9 ЬРАВНЯ ЦЕ СВЯТО. СВЯТО ПЕРЕМОГИ НАД ЗЛОМ!!!! ПЕРЕМОГИ НАШОГО НАРОДА! МУЖНІСТЬ ЛЮДЕЙ, ЩО ЗДОЛАЛИ ВОРОГА!

В історичнрому сенсі ваша стаття правильна. Воєнні дії були, були з 1939 го.... Але усі знають про бандитів з західноукраїнський земель і про втрати, які зазнали українці в битвах з німцями. Тому 8 травня, тобто сьогодні, робить будь-які акції, А ЗАВТРА МИ СВЯТКУВАТИМЕМО ПЕРЕМОГУ НАШОГО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДА НАД ФАШИЗМОМ.

P.S. Чесно скажу, я мало чого знаю про Велику вітчизняну, бо мій дід, що воював, не любив розповідати. В книгах, що мені дали в партії регіонів написано все про бандитів і терористів з західної україни. Я більше фільмів дивився про війну у В єтнамі. Там воював чоловік моєї тітки. Але ще в мене є книга про Севастополь і там розповідається, якою кров ю нашим людям далась ця перемога. Я був в Одесі і ще бачив картину "Оборона Одеси" в Ермітажі.
НАВІТЬ УКРАЇНСЬКИЙ ЖУРНАЛ "ГЮНСЕЛ" з автобусів минулого року присвятив статтю захисникам вітчизни. Да, перемога далась кров ю. АЛЕ ЦЕ ПОДВИГ НАШИХ ДІДУСІВ!!! МИ МАЄМО ЙОГО СВЯТКУВАТИ І ПАМ ЯТАТИ!
У відповідь
від: Валик
08.05.2012 20:12
Відповісти
Совок, он и в Африке совок.
У відповідь
від: Старшой Місто: Столица
08.05.2012 20:07
Відповісти
Владимир, зачем вы косите под полуграмотного подростка, просто прикалываетесь или это такой вид провокации?
У відповідь
від: Анонім
08.05.2012 15:48
Відповісти
НЕПРАВИЛЬНО.
В Ермітажі знаходиться картина "Оборона Севастополя".
http://www.staratel.com/pictures/ruspaint/big/197-2.jpg
від: Иван
08.05.2012 11:31
Відповісти
А злобы-то сколько у философа! Но люди завтра встретят день Победы как положено,а тебя и твои бредни в гробу видели. С наступающим Праздником Вас люди!!!
У відповідь
від: Валик
08.05.2012 20:18
Відповісти
Когда вы уже нажрётесь этой вадяры?
У відповідь
від: Анонім Місто: Север
08.05.2012 21:43
Т так не пей. кто застваляет ? Вступай в общество АА. у них более трезвый рассудок чем у свидомых.
У відповідь
від: Анонім Місто: Север
08.05.2012 11:56
Відповісти
Иван! поддержу! и завтра выпьем за нашу великую Победу . и праздник этот наш священный и память о наших отцах вечна. Они сражались за нашу родную Землю.
Последний философ у нас был в Киеве Бердяев. была сильная школа философов -марксистов в советское время
А это какие философы? Щлэппэры!!!
Что они могут написат?. Мацква ворог и укры появились раньше Большого взрыва на земле. Вся философия.
У відповідь
від: Валик
08.05.2012 20:26
С днём алкоголика вас, дарагие таварищи!
У відповідь
від: Анонім Місто: Север
08.05.2012 16:45
Виктор! ми нічого ніколи не вигравали самостойно,а тільки завжди гасло Геть від Москви приводило нас до самої руїни і катастрофи.
У відповідь
від: віктор Місто: центр
08.05.2012 13:54
підтримую ВИПИЙ і дітям своїм налий скоріше Українці виграють власну Вітчизняну війну проти проти Московсько Берлінського пакту!
У відповідь
від: Аль
08.05.2012 13:05
80 с гаком лет назад было хорошо написано о текущем моменте:

" Чем только не занимаются люди! Параллельно большому миру,
в котором живут большие люди и большие вещи, существует
маленький мир с маленькими людьми и маленькими вещами. В
большом мире изобретен дизель-мотор, написаны "Мертвые души",
построена Днепровская гидростанция и совершен перелет вокруг
света. В маленьком мире изобретен кричащий пузырь "уйди-уйди",
написана песенка "Кирпичики" и построены брюки фасона
"полпред". В большом мире людьми двигает стремление
облагодетельствовать человечество. Маленький мир далек от
таких высоких материй. У его обитателей стремление одно --
как-нибудь прожить, не испытывая чувства голода.
Маленькие люди торопятся за большими. Они понимают, что
должны быть созвучны эпохе и только тогда их товарец может
найти сбыт."

В маленьком мирке прирожденных мандавошек тоже сочиняют легенды о великих предках, живших на гениталиях самого Геракла!
від: Сергей Місто: Харьков
08.05.2012 11:14
Відповісти
Вот о чем писала ПИОНЕРСКАЯ ПРАВДА от 30 сентября 1939 года
С ЧЕСТЬЮ И СО СЛАВОЙ!
Танковая колонна быстрым маршем двигалась к городу Львову. Неожиданно у танка лейтенанта Пыльнова испортилась тормозная лента. Новую ленту взять негде, и танкисты решили отремонтировать машину в деревенской кузнице.
Замаскировав танк в саду, танкисты сняли тормозную ленту и стали ее клепать. Вдруг за селом послышался шум автомобилей.
"Кто едет? Свои или чужие?" - эта мысль возникла одновременно у всех.
Взобравшись на дерево, лейтенант Пыльнов увидел, что к селу движется польский моторизованный полк. Впереди в трех автобусах ехали офицеры. Сзади на грузовиках, легковых автомобилях, на многочисленных мотоциклах двигались солдаты.
"Придется принять бой, - подумал лейтенант. - Хотя силы и не равные, все же посмотрим, чья возьмет".
- Личное оружие к бою! - скомандовал Пыльнов.
Вынув револьверы, шестеро танкистов и один пехотинец, ехавший в танке, вышли навстречу врагу.
Польский полк приближался, видимо, ничего не подозревая. И когда голову колонны отделяло от замаскированного танка не больше десяти метров, неожиданно раздалась команда:
- Стой! - и семь смельчаков выскочили на дорогу.
- Сложить оружие! - приказал Пыльнов.
Поляки растерялись. Они не ожидали такого требования.
- Да прикажите их пристрелить, - сказал по-польски офицер своему начальнику.
Поняв намерение поляков, Пыльнов подал знак водителю танка. Тот немедленно кинулся к машине - и стальная громада, грохоча, двинулась навстречу врагам.
Увидав советский танк, поляки струсили. Между вояками произошел раскол. Одни хотели сдаться, другие требовали сопротивления. Но орудие и пулеметы, направленные из танка в упор, убедили даже самых петушистых, что сопротивляться бесполезно. Офицеры первыми подняли руки.
- Выходи поодиночке, сдавай оружие! - приказал Пыльнов.
Разоружив офицеров, танкисты стали обезоруживать солдат. На каждом автомобиле они нашли по 4-6 станковых пулеметов, много гранат и другого оружия.
"Что же мне делать с этакой оравой?" - подумал лейтенант Пыльнов. И он решил: солдат распустить по домам, а 47 офицеров отправить под конвоем в тыл. Так он и сделал.
Отремонтировав танк, танкисты быстро догнали свою часть.
Дремучие августовские леса раскинулись на границе Западной Белоруссии и Литвы. Пройти в этих лесах очень трудно.
Красноармейская казачья часть получила приказ командования очистить августовские леса от врагов.
Деревня Калеты стоит у самого леса. Группа казаков под командованием младшего лейтенанта Левенцова под'езжала к этой деревне. Неожиданно раздались одиночные выстрелы. Казаки спешились, приготовляясь к бою. Но в это время из деревни вышли люди, держа руки вверх. Впереди шел польский офицер.
Навстречу полякам пошел товарищ Левенцов. И когда красного командира отделяло от поляков всего несколько шагов, из деревни застрочил пулемет. Левенцов упал, обливаясь кровью. Но, падая, он все же сумел отомстить врагу. Метким выстрелом из револьвера Левенцов наповал уложил польского офицера.
- Отомстим за смерть командира! - с этим возгласом казаки бросились в атаку.
Подлая банда была уничтожена.
..........................................................................................................................






Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2012-05-09 20:47:34
Переглядів сторінки твору 1277
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (0.591 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0.591 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.765
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Соціально-громадська тематика
Культурологічна тематика
Автор востаннє на сайті 2017.03.02 00:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
ХХХХХХХХ ХХХХХХХХ (Л.П./М.К.) [ 2012-05-10 06:36:20 ]
мой прадед прошел 4 войны...

а я выросла в Латвии..то есть в Европе..и я была в Саласпилсе, на территории которой он находился..которой "праздновать нечего"..

Эрнест Хемингуэй: " Каждый, кто любит свободу, находится в таком долгу перед Красной Армией, который он никогда не сможет оплатить".

cпасибо, Хэм... я люблю тебя..