«ХРЕСТ»
(П’єса-трагедія)

Дійові особи:
1. Понтій Пілат – намісник Рима в Іудеї
2. Його дружина
3.Ірод – іудейський цар
4. Астра – його полюбовниця
5. Юда Іскаріот
6. Марія – молода жінка з передмістя
7.Лазар – учень і друг Ісуса
8. Фарисей

Протягом усієї п’єси чути збуджені голоси натовпу. Вони то переходять у напружену музику, то в гомін, то вриваються в дію окремими вигуками. Їх немає тільки в сценах спогадів.
(Картина – 1-ша)

На сцені Пілат і його дружина

ДРУЖИНА О, зупини, благаю!
У тебе влада, сила,
ти ж намісник!

ПІЛАТ Ну що ти, заспокойся.
Що з тобою?

ДРУЖИНА Не можу я забути сон страшний,
він сниться вже три ночі.
То віщий сон. Пророче він не добре.

Вриваються крики натовпу: Розп’яти! Крови! Крови!

ДРУЖИНА Ти чуєш? Що вони від нього хочуть?
Цей натовп кровожерний і жорстокий!
Ти ж сам казав, що кожний з них – людина,
а в купі – це без мозку людожери,
що гірші за вовків!
ПІЛАТ Ти заспокойся, люба!

Я лишень намісник
і змушений стояти на сторожі
законів.
Знаю, Він не винен. Я говорив з Ним
і припав до серця мені Він також…
Тільки я не можу
ламати Римом створений закон.
Як я піду на це,
святоші-фарисеї
Засиплють цісаря доносами на мене,
а він і так не раз вже дорікав,
що я прихильний до людей Юдеї.
ДРУЖИНА О, боги милі, чи ж не раз ламав закони ти,
а тут життя невинне врятувати не можеш!
Чи боїшся?
ПІЛАТ Годі, жінко! Я все зробив, що міг!
У день святковий я право вибору їм дав:
Ісуса чи Варавву!
Провина не моя, що вибрали Варавву,
розбійника найгіршого за всіх.
Такий вже люд підступний і продажній
тебе сьогодні зводять на престол,
а завтра кинуть псові, наче кістку…
Чому тремтиш ти? Що з тобою, люба?
ДРУЖИНА Не в силі я звільнитися від думки,
що Він Месія
і всі чутки про Нього дійсно правда.
Переді мною зараз ожили дитячі спогади
давно забуті.
Як привиди, страшні вони круг мене.
О, боги милі, дайте забуття!...
ПІЛАТ Люба! Мила! Та що з тобою,
хвора ти либонь?
Мерщій сюди води подайте!
ДРУЖИНА Не треба, Я не хвора.
Я пам’ятаю все. Хоч була ще дитя.
Мої батьки запрошені були
на свято до царя Юдеї.
Він святкував народження дитини.
Обурені були усі вельможі,
та не з’явитися ніхто не смів.
По закутках усюди шепотіли,
а вголос всі боялися проректи
про те, що полюбовниці дитину
вітали, як помазане дитя.
Та тут ще вість пронеслась по Юдеї
що народивсь Месія в Вифлеємі
й до Ірода дійшли оті чутки…
О, боги милі, що тоді вчинилось!
ПІЛАТ Не треба, люба, спогади облиш.
Хто знав тоді, що хвора він людина.
Це тільки божевільний міг зробити.
Облиш, не треба!
Цісар сам звелів забути що колись
носив корону божевільний цар.
Нема царя крім цісаря у Римі…
Ти знов мені про Нього нагадала…
Якби не те химерне слово «ЦАР»,
то міг би врятувати я Ісуса.
ДРУЖИНА Ти ж сам казав, що то неправда все.
Не мріє він про царство тут в Юдеї,
то вигадка безглузда фарисейська!..
Своєму слову ти вже не господар?..
ПІЛАТ Не плач.
ДРУЖИНА Я вже не плачу більше,
та тільки тут страшне передчуття
мене гризе.
Болить і ниє в грудях…
ПІЛАТ Ну, годі, йдемо до покоїв, люба,
бо сонце вже немилосердне стало.
ДРУЖИНА Там челяді стовбичить завжди повно,
не піду я,
бо мушу розказати тобі
вже все.
Переконайся сам,
що провидіння було то із неба.
ПІЛАТ Ет, дурниці!
Це казочки сіонських мудреців.
ДРУЖИНА Але ж я бачила усе сама:
і зірку в небі, і чудове сяйво,
і ніби чула навіть дивний спів,
що відігнав дитячий сон…
ПІЛАТ Ти спала.
ДРУЖИНА О ні!
А потім… потім…
море сліз і крові…
то жах,
коли невинні
діти гинуть!…
Мене тоді сховала мати у тронний зал.
Вона ж бо добре знала,
що не посміють царські посіпаки
шукати там.
То так воно і сталось.
Ти знаєш що то за хвороба люта
спіткала Ірода?
Я знаю таємницю
і довго у душі її ховала…
Як зараз бачу ту страшну картину…

Вона затулила обличчя руками, ніби бажаючи захистити себе від спогадів. Гасне світло.

( Картина -2-га)
На сцені Ірод. Зайшовшись диким реготом, рубає мечем навколо себе невидимого ворога.

ІРОД Кров!
Усюди кров і влада!
Нема нікого,
ні сестер,
ні брата!
Я сам!
І трон мені лише належить.
Нема Месії. Він бо вже не цар!
Померла осоружна Маріамна…

Раптом затрясся, як в пропасниці, схопившись за голову, щоб вгамувати біль. Повільно наростає спів хору «Не плач, Рахиле». Ірод намагається сховатися від цього співу. Коли закінчуються останні акорди мелодії, він безсило сповзає на підлогу. Входить полюбовниця Ірода Астра.

ІРОД О, Астро, Астро, обійми мене
І заспокой.
Душа вогнем горить, а мозок
неначе чорне гаддя точить.

Він схопив її за руки, бажаючи пригорнути, і раптом побачив перстень зовсім простий, який носять простолюдини.
ІРОД Зніми цей перстень.
Я тобі дарую всієї Іудеї діаманти,
яких нема і в Римської цариці.
О тільки не дивись на мене так,
люби мене, як ти колись любила.
В твоїх палких обіймах спокій, рай…
Зніми цей перстень. Він тобі не личить.
АСТРА Не доторкайсь!
Це матері дарунок.
Вона була рабиня із Єгипту
і до лиця цей перстень для рабині!

ІРОД Ти ж не рабиня. Ти цариця, чуєш!
І смерть тому, хто сміє нагадати…
АСТРА Не гнівайсь, царю,
годі сумувати.
Ти хочеш щоби сіла я на трон,
Який у крові весь, як в діамантах?
Що ж сяду я…
ІРОД О, ти моя цариця!
АСТРА Тож, вип’ємо вина за день такий
і привітаймо смерті царювання!
О ні! Спочатку буду танцювати1
Чи бачив ти, коли танцює смерть?
Візьму-но бубен, голосно заграю,
щоби не чути, як рида Ізраїль,
як плаче Палестина, стогне небо!..
Танцюй же, царю!
Чи тобі не любо
з коханкою твоєю танцювати?
Ніхто вже не стоїть тепер між нами
ні Маріамна, ні її сини,
немає ні сестер твоїх, ні брата…
і мого сина більше теж нема…
На цілім світі тільки я і ти!
ІРОД О, Астро, як прекрасна ти і люба…
АСТРА Зажди. Я хочу випити вина.
Сп’яніти хочу я від цього щастя!
ІРОД Ти чарівниця!
АСТРА Стій. Наллю сама.

Вона натиснула на перстень і в келих з вином вилила трунок, який був у персні.

АСТРА Пий, царю, хай вино зігріє,
Як зігріває смерть холодна кров.

Ірод випиває вино. Астра дико сміється.
ІРОД Та що з тобою, Астро?
Не смійся так! Який жахливий сміх.
Замовкни!.. Не дивися так на мене!
АСТРА Злякався, Іроде? Будь проклятий від нині!
Печать страшного пекла на тобі!
Що, захотів ти вічно царювати,
напившись сліз і крови досхочу?
Але забув, що смертний ти.
Он бачиш, чатує смерть,
готує вже косу.
Поглянь вона стоїть он за плечима!..
Ірод злякано обертається. Астра знову заходиться сміхом.
АСТРА Боїшся?
Чуєш, смерте,
зачекай!
Нехай він сам тебе благати буде,
щоб ти прийшла до нього
і звільнила
від мук страшних.
Нехай живцем гниє він,
хай хробаки їдять його живого,
а це страшніше смерті
в сто разів!
На ось цей перстень.
Дратував тебе він,
а в ньому, царю, спала смерть твоя!

Страшний здогад промайнув у Ірода. Він заревів, як поранений звір, і, вихопивши меча, встромив його у груди Астрі.

АСТРА Як легко стало…
Гасне світло.

(Картина – 3-тя.)

На сцені знову Пілат і Дружина.
ПІЛАТ Ні, я не бачу в цьому провидіння.
У персні тім була отрута певно.
В Єгипті добре знаються на цьому.
ДРУЖИНА Не знаю, як тобі все пояснити…
Для доказів мені бракує слів.
Я, як Каландра…
ПІЛАТ Нумо, заспокойся, Касандро ти моя.
ДРУЖИНА Що там таке? Когось веде сторожа.
ПІЛАТ Іскаріот напевно що?
То Юда.
Звелів його знайти й сюди привести.
Лишіть його! Нехай підійде сам.
(Картина – 4-та.)
Сторожа вштовхує Юду на сцену.

ЮДА По що мене, як злодія привели?
Чи може чим не догодив я пану?
ПІЛАТ Як злодія? А ти хіба не злодій?

ЮДА Хто бачив, що чуже колись я брав?
ПІЛАТ А що тоді у пазусі ховаєш?
ЮДА Нічого… Це зароблена платня.
ПІЛАТ Тож покажи, чи щедро заплатили?

Подивимось що ти за робітник.
Не густо заробив. Багато поту стратив?
Чи може кров невинну ти пролив?

ЮДА Нікого не вбивав я, пане любий!..
ПІЛАТ Чому ж тоді на цих монетах кров?
ЮДА Де кров?.. Чи ви жартуєте так, пане?
ПІЛАТ Жартую? То ж послухай! Чи оглух?

Голосні крики юрби: «Крови! Крови!»

ПІЛАТ Чого ж ти зблід? Чи не твоя робота?
За тридцять срібних душу запродав.
ЮДА О, пане!..
ПІЛАТ Що говорив Ісус, коли ви були разом,
чи називав себе царем земним?
ЮДА О ні! Хоч він з Давида роду.
ПІЛАТ Він звав людей на бунт?
ЮДА Ні, він учив покори.
ПІЛАТ Як саме?
ЮДА Притчами навчав.
ПІЛАТ Якими?
ЮДА Ну… про … митаря і фарисея…
ПІЛАТ Перекажи.
ЮДА Здається так було:
«Молився фарисей в одному храмі
і дякував він Богові за те,
що не грабіжник, постить двічі
в тиждень.
Не перелюбець і з своїх прибутків
дає на церкву цілу десятину.
Не так, як митар той,
що он стоїть,
не сміючи і очі звести в небо.
А митар вбогий в груди бив себе
І слізно плакав, і благав у Бога
- Будь милостивий грішному мені».-
Тоді Ісус сказав: «Він виправданий буде,

бо хто принизився, той стане вищім»…

ПІЛАТ До тебе ця наука не пристала.

Юда здригнувся.
ПІЛАТ Чи правда, що творив він різні чуда?
ЮДА То так. Я бачив це і сам.
ПІЛАТ Що саме він робив?
ЮДА Зір повертав сліпим
І воскрешав із мертвих…
ПІЛАТ Пусте верзеш. То побрехеньки бабські!
Ніхто із мертвих
ще не повертавсь на грішну землю…
ЮДА Цьому я свідок сам
і не один,
багато зріли це.
ПІЛАТ Не може бути!
ДРУЖИНА Я ж тобі казала.
ПІЛАТ Хто ті, що з царства мертвих
повернув він?
ЮДА То син вдовиці із Наін.
Ісус-бо пожалів нещасну матір,
промовив до померлого: «Устань»
ПІЛАТ І що?
ЮДА Ожив він. Ще дочка Яіра
і Лазар із Витанії.
ПІЛАТ Брехня.
ЮДА Я сам це бачив. Чув і дух тяжкий,
бо йшов четвертий день по похованню.
ПІЛАТ Не може бути! Я не вірю, чуєш!
ЮДА То що ж , це воля пана.
ПІЛАТ Іще що він казав?
ЮДА Він говорив:
«Пустіть дітей до мене,
бо отаких є Царствіє небесне»
ПІЛАТ І правий він. Є святість тільки в дітях…

Пілат замислився. Ще сильніше чути вигуки натовпу: «Розіпнути! Розіпнути!»!
ПІЛАТ Гей, хто там із сторожі? Вмить в дорогу!
В Витанії живе якийсь там Лазар,
знайдіть його й до мене приведіть,
щоб з нього й порошинки не злетіло!
Даю часу лише одну годину. Туди й назад.
Про нього всі там знають,
то знайдете його в єдину мить!
ГОЛОС По конях! Пан наказує - в дорогу!
ПІЛАТ То ж слухаю тебе я, Юдо.
Чуєш?
Чого мовчиш? Чи совість серце точить?
ЮДА А Він-бо знав, що зраджу я його…
Він не ділив між нас
хто гірший, а хто кращий.
Та часом, як замислиться, дивлюсь,
на мене сумно гляне і зітхне.
А на вечері тайній Він сказав,
що поміж нас є той, хто його
зрадить.
А потім, хліб вмочивши, простягнув…
мені…
Сказав, те що роблю – то щоб робив
негайно.
Я став і вийшов…

Заплакав.
ПІЛАТ За що тоді зненавидів Його ти?
ЮДА О, пане, не питайте!..

Гасне світло.

(Картина – 5-та.)
Юда один на сцені.
ЮДА Як тяжко в голові…
іще не вийшов хміль.
Якби вино в мені любов згасило,
то був би я щасливіший за всіх.
Та не вгамує кляте зілля серця.
Куди не йду, що не роблю -
Вона перед очима.
Кохаю… і ненавиджу її.
Химерна баба, диявола насіння
сміється наді мною. Постривай.
Тебе з грудей я вирву разом з серцем…
За що? Чи гірший я за всіх,
чи я каліка?
Калікою я б краще був.
Тоді б
вона мене хоч пожаліла…
Ні, жалощів від неї я не хочу!...
МАРІЯ Постривайте, я зараз все принесу.
ЮДА Марія. Це вона. Як серце б’ється.
МАРІЯ Хто тут? Ой, налякав мене.
Це ти? Ховаєшся чого неначе злодій?
ЮДА Стривай.
МАРІЯ Пусти.
Ти знов прилип до мене,
Як той реп’ях до псячого хвоста?
ЮДА Маріє.
МАРІЯ Відпусти. Чекають он на мене.
Пусти, кажу! Та ніколи мені!
ЮДА Послухай.
МАРІЯ Відчепись.
ЮДА З вогнем не грайся.
МАРІЯ От налякав. Пусти кажу!
ЮДА Кохаю…
МАРІЯ Ой, відчепися зі своїм коханням.
ЮДА То чим, скажи, тобі я осоружний?
За що ти так ненавидиш мене?
МАРІЯ Ненавиджу? Та не плети дурниці.
Для мене ти - пусте. Ні те, ні се.
ЮДА Пусте?! Та краще вирви серце!..
МАРІЯ Ну, то чого ти киснеш?
Відпусти.
Я вже тобі казала – не кохаю.
Знайди собі когось.
ЮДА Люблю тебе.
МАРІЯ Поглянь на світ. Красунь усюди повно,
а я звичайна. Що в мені знайшов?
ЮДА Бо ти одна пекельну пристрасть
будиш.
О дай мені згоріти на вогні,
Із вуст твоїх напитися кохання.
МАРІЯ Не доторкайсь! Пусти мене!..
О, ні!..
Геть, осоружний! Відійди від мене!
Хіба на щось спроможешся ти ще?
Усе життя ти скиглиш і плазуєш.
ЮДА Це краще ніж «пусте». Спасибі і за це!
МАРІЯ Нема за що і дякувати. Годі.
ЮДА Розпуснице! Прелюбодійко! Чуєш?
МАРІЯ Неправда! Не бреши!
ЮДА Ти що, хіба свята?
МАРІЯ Хто сміє з нас святим себе назвати?
На цій землі святий лише Ісус!..
І моє серце все йому належить,
і Він єдиний той, кого я люблю.
За нього і життя віддам своє…
ЮДА Ненавиджу тебе! Ненавиджу,
Маріє!
МАРІЯ Та ти здурів, чи що? Ото таке…
То любиш, то ненавидиш
без міри.
Іди вже геть! Не дошкуляй мені.
Нема коли базікати з тобою.
ЮДА Не відганяй мене, як кошеня.
МАРІЯ Чи винна я, що ти такої вдачі?
ЮДА Коли б ти в душу глянула мою…
Нікчема я для тебе, непринадний,
а Він святий, Він цар на цій землі!
Його ж бо і вітають ,наче Бога…
Ні, Він, як всі! Він теж такий, як я
І весь з людської плоті Він і крові!..
МАРІЯ Замовкни!
ЮДА Що ж побачиш,
як нікчема
з престолу скине світлого царя!
МАРІЯ Отямся, дурню!
Чи вино ще грає
в твоїй пустій, як кендюх. Голові?
ЮДА Не насміхайсь, бо пожалієш! Чуєш?
МАРІЯ Та цур тобі, вже годі, відійди!
ЮДА Ненавиджу я всіх на цьому світі,
а гірше всіх ненавиджу її!
Гасне світло.
(Картина – 6-та.)
Пілат його Дружина і Юда. Голосно вигукує натовп: «На хрест його! На стовп! Крові! Крові!» Юда здригнувся і раптом усвідомив, що в жмені тримає монети. Він в розпачі кидає їх.
ЮДА Я не хотів!.. Нема мені прощення
і місця вже нема на цій землі!
ПІЛАТ Стій!.. Зупинися!.. Хто ота Марія?
ЮДА Навіщо вам? Багато тих Марій…
Пілат знову хоче його зупинити.
ДРУЖИНА Не треба. Він і так себе карає.
ПІЛАТ І він ще зветься муж?..
Не бійсь того, хто завжди сильний
духом,
а стережись слабкого. Він страшний
в своїй підступності.
Не раз таких я бачив…
ДРУЖИНА Поглянь-бо, он вернулася сторожа.
ПІЛАТ Нарешті.
Гукає до сторожі.
Коней заженіть до стайні!
Ви Лазаря знайшли?
ГОЛОС Привезли, пане!
ПІЛАТ Нехай ввійде до мене.

(Картина – 7-ма.)
ПІЛАТ Ти Лазар із Витанії?
ЛАЗАР Так, пане.
ПІЛАТ Пробач, що відірвав тебе від справ.
ЛАЗАР Нічого, не такі вони важливі.
ПІЛАТ Ти знаєш, хто такий Ісус?
ЛАЗАР Так, знаю. Він праведник
На грішній цій землі.

ПІЛАТ Гм. Праведник? Занадто це сміливо.
На жаль, то привілеї для богів
в собі носити святість, наче титул,
а Він, як всі: і їсть, і п’є, і спить,
і так, як всі, і любить, і страждає.
ЛАЗАР Чи так, як всі?
Любов його без меж.

ПІЛАТ Мені нажаль не легко це збагнути.
ЛАЗАР Не дивно, бо лише ми тільки люди
у оболонці тлінного буття.
Наш розум не спроможний осягнути
безмежність Всесвіту.
ПІЛАТ Наш всесвіт – ця земля,
а край її не так вже і далеко.
ЛАЗАР Про це лише Сам відає Господь,
бо Він володар сущого всього.
ПІЛАТ Я не збагну, що хочеш цим
сказати?
ЛАЗАР Ісус намісник Божий на землі.
ПІЛАТ Що ти сказав?
ЛАЗАР Що він спаситель людства.
ПІЛАТ Безглуздя!
ДРУЖИНА Боги милі!
ПІЛАТ Зупинись!
Чи ж не велику ношу
ви поклали
Йому на плечі?
То Він цар, то Бог!..
Ви всі Його ведете на Голгофу.
Царя - не зможе Рим Йому простити,
а фарисеї - святість не пробачать.
Послухай ось, як натовп скаженіє
підбурений святошами…
Знову розлючені вигуки натовпу: «На Голгофу! На стовп Його! На хрест!»
ПІЛАТ Пробач.
Я сам стою неначе на розпутті…
ЛАЗАР Так має бути.

Ще давно пророки передрекли
що вмре він на стовпі
принижений, безгрішний, наче агнець.
І мусить Він пройти крізь муки всі,
і змити гріх людський своєю кров’ю…
ПІЛАТ Передрекли?..
Чому ж тоді ти плачеш?
ЛАЗАР Бо я земний. Я грішний, як і всі.
А Він для мене більш ніж брат по крові…
Чи можете повірити ви, пане,
що я живим вернувся з небуття?
ПІЛАТ Я чув про це, та щось не йметься віри.
ЛАЗАР Мені у тому свідок сам Господь
і всі оті, що були біля мене.
ПІЛАТ Гаразд. Я слухаю. Розповідай що знаєш.
ЛАЗАР Не знаю, як почати, добрий пане.
Нема таких на світі видно слів,
щоб описати те, що не опишеш
і розповісти те, що не збагнеш.
Тягар цей не під силу для людини…
ПІЛАТ Чого замовк? До чого ти ведеш?
ЛАЗАР Напевно Бог могутній і єдиний
розкрив би таємницю ту давно,
якби вважав, що це потрібно людям…
ПІЛАТ Що ж маєш рацію. Продовжуй, не мовчи.
ЛАЗАР Ключем шеолу смерть заволоділа
Там ні журби, ні праці і не зла.
Там вічний сон, ні краю там, ні дна,
там ні думок, ні крику – там безмежність,
але і їй наблизиться кінець,
як Син Людський посяде царство Боже.
ПІЛАТ А хто той Син Людський?
Невже це той,
кого судити прагнуть фарисеї?
ЛАЗАР Ти сам сказав.
ПІЛАТ Сказав… Безмежність там,
ні праці, ні думок,
а Син Людський посяде царство Бога…
Якесь безглуздя! Фарс! Чи ти смієшся?
ЛАЗАР О ні, мій пане, я того не смію.
ПІЛАТ Тоді чого туман
пускаєш в очі?
Кажи, як є, чи ти помер, чи ні?
О, боги, як безглузде це питання!
Та мушу врешті вивести кінець,
бо я не хочу праведної крови.
Кажи, чи може це брехня,
чи тільки казка,
що цей Ісус вернув тобі життя?
ЛАЗАР Вернув, мій пане. Я клянуся небом!
ПІЛАТ Не вірити тобі не маю права.
Я про твою порядність досить чув,
але можливо це не було смертю,
а лише сном глибоким і важким?
Про випадки такі не раз читав я
в трактатах грецьких.
ЛАЗАР В тому свідок Бог
і в Божій волі вам надати віру.
ПІЛАТ Що ж, прощавай. Назад дорога довша
І сонце нині, наче-б-то вогонь.
ЛАЗАР Тому, хто вільний,
сонце не зашкодить.
Страшне воно для тих,
хто на Голгофі.
ПІЛАТ Прощай!!..
ЛАЗАР Пробачте, пане, і вельможна пані.

(Картина – 8-ма.)
ДРУЖИНА Тебе і досі ще пече сумління?
ПІЛАТ Воно мене пектиме все життя.
Невинного на страту посилаю.
ДРУЖИНА Ти можеш зупинити це!
ПІЛАТ Не знаю.
Я був в преторії ще раз
і говорив з Ісусом.
Каяфа винуватить в богохульстві
за те, що Сином Божим Він назвався.

Я запитав Ісуса, чи то правда,
та Він мені нічого не промовив,
і я сказав йому, що в моїй владі
чи розіп’яти, чи його звільнити.
На те Він відповів -
Не мав би влади я над ним,
коли б не дано зверху,
що більш гріха на зрадниках його.
ДРУЖИНА І цим себе ти виправдати хочеш?
ПІЛАТ Як можеш ти так думати про мене?
Лише я хочу істину знайти.
Невже і справді невблаганний
фатум
керує мною.
Щоб не робив,
Свої він всюди ставить перепони…
Звелів Ісуса бити я воякам,
щоб змилосердилась підбурена
юрба,
але вони усі, як вовча зграя,
чим більше крови – більше
скаженіють.
Чи може їм відібрано вже розум,
перетворивши всіх на людожерів?
Вони кричать:
«На хрест і розіпни.»

Реве натовп, ніби підтверджуючи слова Пілата: «Розіпни! Розіпни!»

ПІЛАТ Я кров Його з душі вовік не змию!

( Картина -9-та.)
Входить фарисей з копією послання до цісаря.

ФАРИСЕЙ Це послання Тиберію у Рим.
ПІЛАТ Я цісаря велів не турбувати
дурницями!

ФАРИСЕЙ Дурницями?

На жаль таких дурниць
В імперії не мало.
Вдова Германика підбурила Сеяна
преторіанську гвардію підняти
і скинути Тиберія з престолу,
але, на щастя, змовників піймали.
Сенат у Римі воду каламутить,
провінції виходять із покори,
та більш за всіх в Юдеї сіють смуту!
Синедріон обурений до краю
зухвальством іудейського пророка,
що називати став себе царем…
ПІЛАТ Допитував я свідків. Жоден з них
Такого про Ісуса не підтвердив!

ФАРИСЕЙ Ви ставите під сумнів честь
Каяфи?
ПІЛАТ Я честі фарисея не торкаюсь,
але немає доказів на те,
що зазіхав Ісус на трон і владу.
ФАРИСЕЙ Немає доказів? А це хіба не доказ?
Єрусалимська чернь йому гукала:
«Осанна Синові Давида!»
ПІЛАТ Киньте чернь! Тепер вона гукає:
«На Голгофу!»

ФАРИСЕЙ Оце і ще один вам, прошу, доказ.
Ізраїль буде доти хвилюватись,
Поки живий Ісус.
«Він винен смерті»! -
оголосив це суд синадріону
і вирок ви не вправі скасувати.
Інакше вас гірка спіткає доля,
Як Агрипину й Луція Сеяна!
Фарисей швидко виходить. Розлючений Пілат кидає йому у слід папірус.
ПІЛАТ Мерзотнику! Проклятий фарисею!
І він мені погрожувати сміє!
ПравИй Ісус – гнилі вони душею…


Поступово наростає тривожна музика і гул натовпу.

ПІЛАТ (Приречено) Я все зробив, що міг.
У Дружини з грудей виривається стогін.

ПІЛАТ Доволі! Годі!
Допомогти Йому я більш не в силі!
Тепер кінець… Я умиваю руки!
Раптом музика і крики натовпу стихають.

ДРУЖИНА Що це? Яка страшна
і мертва впала тиша?
Неначе смерть сама
зійшла на землю.
ПІЛАТ То певно ХРЕСТ підняли
на ГОЛГОФУ!

Висвічується стовп страти у вигляді величезного хреста. Лунає хоровий спів молитви «ОТЧЕ НАШ». Пілат і його Дружина завмирають немов античні скульптури.