ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2025.12.11 13:19
Зима безсніжна оселилась
У час оголених дерев,
І десь далеко чути рев,
Пропаща рветься гірко сила.

Для попелищ нема різниці.
За роком рік одне і теж.
Червоне ллють сповна без меж

Тетяна Левицька
2025.12.11 11:25
Ніч стелила сиві сни
на стежину білу.
За п'ять років до війни
я тебе зустріла.
Посиділи сам на сам
у кафе готичнім:
Музика... поезій храм
і слова ліричні.

Віктор Кучерук
2025.12.11 07:14
Десь отам за видноколом
Край спокою і добра, -
Там в яскраво-синій колір
Вбрані лагідні моря.
Там хмариночки прозорі
Не затінюють блакить
І немає вбитих горем,
І стривожених щомить...

Сергій СергійКо
2025.12.10 23:47
Поповзла завіса, схоже,
Зал готує очі й слух.
Ми удвох. Затишна ложа
І легкий парфумів дух.

У житті ми ті ж актори.
Не на сцені хоч, але
Почуттів примхливе море

Іван Потьомкін
2025.12.10 22:41
Гадаю, що байка про Зайця й Ведмедя багатьом відома. Оповім її тим, хто ще не чув. Якось стрілись віч-на-віч наші герої. Привітались. А потім Заєць каже Ведмедю: «Хочеш у морду?» «Од тебе?»- питає з глуздом ошелешений Ведмідь. «Ні! Там, за рогом, усім

Борис Костиря
2025.12.10 20:55
Не сховаєшся уже у нішах.
Лише ти і голизна світів.
Ти стоїш, немов самотній інок,
У краю зруйнованих мостів.

Не сховаєшся за ті ідеї,
Що зітліли і упали в прах.
Не сховаєшся в краю Медеї,

С М
2025.12.10 16:42
Парашутистко приземлись на мене
Парашутистко приземлись на мене
Я вхоплю Нью Орлеан
І Керолайна має сенс

Парашутистко зі мною ти лети
Парашутистко зі мною ти лети
Я робитиму гру в Далласі

Тетяна Левицька
2025.12.10 15:07
Життя цікава повість.
Від весен до зими
то засуха, то повінь,
а то гучні громи.

Жертовна у любові —
за радістю сльоза.
Бог згарди калинові

Кока Черкаський
2025.12.10 14:29
Якби я знав дванадцять мов, То був би мов Франко немов. Всіма руками і ногами Я лезом лізу між світами, Шукаю істини горіх Щоби спокутувать свій гріх. Не хочу знати навіть де ти? Не простягай свої лабети!

Артур Сіренко
2025.12.10 14:05
Едвард:
Сон – це тканина з овечої шерсті,
В яку загорнули сувій з портоланом.
І що тоді лишиться лелекам-апостолам
Що летять на озера кольору Сонця?

Філіппа:
Зафарбуй оксамит сьогодення

Віктор Кучерук
2025.12.10 13:00
Нагороди
З уст народу
Визнавав і визнаю, -
А ось інші
Геть не тішать
Душу праведну мою.
Бо донині
В Україні

Мар'ян Кіхно
2025.12.10 04:17
Якщо можна написати 1 вірш, можна про це ж саме написати і 2-й. Про те ж саме тими самими словами (майже). Від цього виникає посилення. Можна писати про те саме далі. Якщо один вірш це - випадок, 2 - вже замір, 3 - навмисне, 4 - тенденція, 5 - манера

Олександр Буй
2025.12.09 22:11
Все одно, панотче, не спитаєш
Те, про що б хотів розповісти.
Сам, напевне, достеменно знаєш:
Грішний – я, та праведний – не ти!

Моя сповідь – що вона для тебе?
Якщо хочеш, не відповідай –
Знаю сам: лише церковна треба.

Ярослав Чорногуз
2025.12.09 18:01
Знову відчай рве душу сьогодні --
Самота, самота, самота.
Наче око жахливе безодні --
Безнадією все огорта.

Де ж ті душі чутливі і чулі,
Що розрадять і лік принесуть?
І відіб'ють невидимі кулі,

Артур Курдіновський
2025.12.09 17:57
Замовкло дев'ятнадцяте сторіччя,
Цинічне двадцять перше на зв'язку.
Романтика нікому тут не личить.
Знайти надію? Хто би знав, яку?

Сумний митець ховатиме обличчя
І серце у крамольному рядку.
Життя йому дає лише узбіччя,

Тетяна Левицька
2025.12.09 17:04
Для інших, ніби то, своя,
та не збагну ще й досі?
На тебе не дивлюся я,
а ти на мене зовсім.

Ми різні палуби, авжеж? —
залізні та бетонні.
Мовчить мій телефон, твій теж
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Нико Ширяев (1970) / Проза

 МЕЦЕНАТ
МЕЦЕНАТ
(бурлеск на двоих)


Действующие лица:
1) Меценат;
2) Фаэт.

Место действия: город Энск, номер на двоих в местном санатории, позднее утро последнего дня Энского литературного фестиваля.


Меценат (садится на постели в трусах навыворот и одном носке). Ой! Ой! Нехорошо мне!

Фаэт (участливо). Что так?

Меценат. Да все после вчерашнего… Кстати, а что было вчера?

Фаэт. Гуляли почти всю ночь.

Меценат. И что – с бабами?

Фаэт. А как же без них?!

Меценат. Вот! Вот! Все зло - от баб! Говорила же мне мама в детстве: держись, сынку, подальше от этих баб. А я не послушал… (Всхлипывает.) Слушай, а ты, часом, за пивом не сгоняешь? Я тебя юанями заряжу…

Фаэт. Я – фаэт. Из меня фаэзия исходит. Поэтому за пивом сгонять никак не могу.

Меценат. А, понимаю… Нет, ну если фаэзия, тогда конечно… А что, я тебя вчера правильно жить на свете учил?!

Фаэт. В самом деле, учили. Так точно.

Меценат. И так всегда: как напьюсь, сразу начинаю кого попало житейской хватке учить! А нафига?! Фаэзия, понимашь!..

Фаэт. Ну, вам виднее…

Меценат. Фаэт, а, фаэт! А ты артериальное давление измерять умеешь?

Фаэт. Ну, могу…

Меценат. Слушай, будь другом, померь. Внутри – вот поверишь? – все так и скачет. В голове сплошной бурлеск и помутнение какое-то…

Фаэт. Ну так давайте! (Измеряет артериальное давление Меценату самым допотопным манометром.) Сто пятьдесят на девяносто. Если такое давление у вас часто бывает, это первая стадия гипертонической болезни.

Меценат. Да, знаю. Пить мне нельзя. И с бабами развлекаться нельзя. Все зло от них!... А что, за бабами я вчера вечером гонялся? (Судорожно ищет второй носок.)

Фаэт. Было такое, но немного совсем. За одной только. За отсутствие взаимности вы ее мобилку в аквариум уронили.

Меценат. Серьезно?! А она?

Фаэт. А что она? Вы ж ей взамен, когда она кричать начала, свой ноутбук насовсем подарили.

Меценат. В самом деле?.. От черт… Там же контракты… Ну ниче, в главном офисе дубликаты имеются… Ну а все подряд двери я ногами не открывал?

Фаэт. Именно так, открывали. Одна наша дверь вполне целая на всем этаже и осталась.

Меценат. Знакомый репертуар… (Осматривает содержимое своего бумажника.) Народ сильно бухтел?

Фаэт. Да если бы только наш народ, фестивальный! Из соседних домов звонили – тут и администрация приезжала, и милиция приезжала… Цельный консилиум…

Меценат. Ну, это ничего. Это бывает. Надо будет только администратору оставить зелени на двери…

Фаэт. Да, наверное, уже и не надо.

Меценат. Это как это? Это почему это?

Фаэт. Да тут такое дело, говорят, что вы этой ночью прикупили у прежнего хозяина весь этот замечательный санаторий. А что – взаправду прикупили?

Меценат. …От черт!.. Не поверишь – не помню. Но вообще – очень даже может быть. Пару раз что-то подобное со мною уже случалось…

Фаэт. Здорово! Я и не догадывался, что книгоиздатели – это до такой степени богатые и преуспевающие люди!

Меценат. Че здорово, дурья твоя башка?! Че я теперь с этим дурацким санаторием делать буду?.. Ой, башка болит. (С отвращением выпивает стакан воды.) Еще, небось, переплатил раза в два – в три… А ты че, думаешь, я на издательском деле свои барыши наживаю?! Ага-ага! На откатах за госзаказы сижу – на этом, как ты говоришь, издательском деле вообще вряд ли что-то можно на хлеб с маслом заработать! Издательство – это так, для души, из любви к искусству…

Фаэт (полушутя). Да вы – подвижник!

Меценат. Ага-ага! По движимому и по недвижимому… А ты вообще, дурик, классный чувак, хоть и за пивом не бежишь. Хочешь, я тебе на свои зеленые приличную тачку куплю – ну хоть «Пежо» или там «Шкоду» какую?

Фаэт. Моя фаэзия предполагает строгое нестяжательство. Да и водить авто я не умею…

Меценат. Ну ты фаэт! Ну ваатще! А хочешь, я тебе на свои зеленые фаэтический сборник издам? Нет, правда?! Все твои донельзя слащавые стишки разом в одном фолианте опубликую? Хочешь?!

Фаэт (обращается к зрителям). Нет, ну вы поглядите, как кается человек! Как кается! Любо-дорого! Только лучше бы он мне мое же одеяло из-под своей раскормленной задницы возвернул. Три дня как зажирил и не отдает. И ведь просить неудобно – ведь не такой же простой и неприкаянный борзописец перед тобою, а – Меценат!

(Немая сцена на усмотрение исполнителей.
Полный занавес.)



2010




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2012-07-11 14:59:28
Переглядів сторінки твору 1087
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.601 / 5.47)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.874 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.810
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми САТИРА Й ГУМОР
ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ
Автор востаннє на сайті 2014.03.03 16:35
Автор у цю хвилину відсутній