Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.24
08:11
consider death
співає майкел стайп
consider death
з динаміків у супермаркеті
на пенсіонерів
на поліціянтів
на матусь із дитями
на візки для гавчиків
співає майкел стайп
consider death
з динаміків у супермаркеті
на пенсіонерів
на поліціянтів
на матусь із дитями
на візки для гавчиків
2026.06.24
06:54
Знову спека шалена
Непорушно стоїть, -
В'яне пагін зелений
І зривається цвіт.
Ні хмаринок над нами,
Ні поривів вітрів, '
Лиш пече до нестями
В глибині літніх днів.
Непорушно стоїть, -
В'яне пагін зелений
І зривається цвіт.
Ні хмаринок над нами,
Ні поривів вітрів, '
Лиш пече до нестями
В глибині літніх днів.
2026.06.23
20:42
Більш не буде тут такої ось, як ти
Більш не буде ось такої, хто би
Щось витворяв подібне, о
Чи даси мені той шанс?
Спробуєш хоча би, га?
Зупинися, згадай-но
Ми були разом
Більш не буде ось такої, хто би
Щось витворяв подібне, о
Чи даси мені той шанс?
Спробуєш хоча би, га?
Зупинися, згадай-но
Ми були разом
2026.06.23
18:31
Охайна дівчина і при скромному макіяжі викликала потаємний інтерес і швидку згоду на послуги.
Чому приваблюють саме такі, якщо мені потрібна робітниця лише для прибирання, для мегамаркетів і як водійка мого майбутнього авто? Про ескортні виходи того дня
2026.06.23
17:18
Історія сповнена історичних парадоксів і парадоксальних істориків.
Були царі, були і блазні, але щоби цар і блазень у одній особі?
Що більше є нагарбаних територій, то більше їх бракує для повного щастя.
Можна і концтабір у країні створити, а мож
2026.06.23
12:56
Протоптую стежину у снігах,
Єдину, неповторну і глибоку.
Іду снігами, нібито у снах,
Гамуючи ненависть і тривогу.
Протоптую стежину у полях
Прологом у небачене майбутнє,
Яка укаже подорожнім шлях,
Єдину, неповторну і глибоку.
Іду снігами, нібито у снах,
Гамуючи ненависть і тривогу.
Протоптую стежину у полях
Прологом у небачене майбутнє,
Яка укаже подорожнім шлях,
2026.06.23
12:03
Будь ласка! - Гра у сквош -
Дарунок нам на втіху,
Щоб у степах нічних
Не загубити слід!
В рожевих дзеркалах
Витають духи сміху.
Та нам їх не впізнать
Дарунок нам на втіху,
Щоб у степах нічних
Не загубити слід!
В рожевих дзеркалах
Витають духи сміху.
Та нам їх не впізнать
2026.06.23
07:23
у своїй непрозорій стихії
віршувати
недбало як слід
відкидаючи ревнощі хитрі
розбиваючи сяючий лід
у коморі своїй
саркастичній
обдираючи рештки шпалер
віршувати
недбало як слід
відкидаючи ревнощі хитрі
розбиваючи сяючий лід
у коморі своїй
саркастичній
обдираючи рештки шпалер
2026.06.23
06:09
Сонце жаром запашіло
І відразу вітер стих, -
І вогнем взялося тіло,
І робити важче вдих.
Усього проймає потом
Й обпікає водночас, -
Сонце встало до роботи
І отак гартує нас.
І відразу вітер стих, -
І вогнем взялося тіло,
І робити важче вдих.
Усього проймає потом
Й обпікає водночас, -
Сонце встало до роботи
І отак гартує нас.
2026.06.23
01:44
Розділ III: КОЛИ ДЗВОНИТЬ СОФІЯ, ЗАТИХАЄ ПАРИЖ
Це було навесні 1048 року. Київ тільки-но скинув із себе зимові кайдани, коли до Золотих воріт підходила пишна кавалькада заморських гостей – французьке посольство, очолюване єпископом Роже Шалон
2026.06.22
14:33
Не хочете стати овочем на старості – їжте овочі замолоду.
Глибше лизнеш – більше куснеш.
Безкорислива любов корисніша для здоров’я.
Сила мистецтва не залежить од сили звуку.
Не втрачайте голову – шануйте працю перукаря.
Політ думки був пере
2026.06.22
13:22
Я заблукав поміж дерев зимових,
І нитка Аріадни на снігу
Згубилася, немов прадавня мова,
Забруднена у лютому гріху.
Поміж дерев зимових я шукаю
Нитки, які врятують нас усіх.
Мене ж у сутінках чекає Каїн.
А сніг летить, як первозданний сміх.
І нитка Аріадни на снігу
Згубилася, немов прадавня мова,
Забруднена у лютому гріху.
Поміж дерев зимових я шукаю
Нитки, які врятують нас усіх.
Мене ж у сутінках чекає Каїн.
А сніг летить, як первозданний сміх.
2026.06.22
12:20
Розділ II: РУНІЧНЕ КОЛО ПІВНІЧНОЇ КРОВІ
Наступного дня після того, як золоте чорнило застигло на пергаменті, туман над Києвом змінився пронизливим північним вітром. Маленька Анна сиділа в дівочих покоях своєї матері, княгині Інгігерди. Тут пахло зовсі
2026.06.22
07:59
розкажи мені ще
про інакші дні
де так гарно було
із тобою
дай ліричного ще
відчуття мені
без потреби
сурми і двобою
про інакші дні
де так гарно було
із тобою
дай ліричного ще
відчуття мені
без потреби
сурми і двобою
2026.06.22
06:41
Неймовірно голосна
І проворна дуже, -
Покотилася луна
З-за ріки по лузі.
Повернулися назад
Наспіви веселі,
Ніби чути їх не рад
Нині хтось в оселі.
І проворна дуже, -
Покотилася луна
З-за ріки по лузі.
Повернулися назад
Наспіви веселі,
Ніби чути їх не рад
Нині хтось в оселі.
2026.06.21
21:58
Гортензія-красуня пишно квітне,
Вражає розмаїттям кольорів.
Розкішним покривається суцвіттям.
Побачив літній легіт - і зомлів.
І звідки тут ця пані елегантна?
Таких в саду ще досі не було.
Прикраса днини, вечора, світанку.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Вражає розмаїттям кольорів.
Розкішним покривається суцвіттям.
Побачив літній легіт - і зомлів.
І звідки тут ця пані елегантна?
Таких в саду ще досі не було.
Прикраса днини, вечора, світанку.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Нико Ширяев (1970) /
Проза
МЕЦЕНАТ
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
МЕЦЕНАТ
МЕЦЕНАТ
(бурлеск на двоих)
Действующие лица:
1) Меценат;
2) Фаэт.
Место действия: город Энск, номер на двоих в местном санатории, позднее утро последнего дня Энского литературного фестиваля.
Меценат (садится на постели в трусах навыворот и одном носке). Ой! Ой! Нехорошо мне!
Фаэт (участливо). Что так?
Меценат. Да все после вчерашнего… Кстати, а что было вчера?
Фаэт. Гуляли почти всю ночь.
Меценат. И что – с бабами?
Фаэт. А как же без них?!
Меценат. Вот! Вот! Все зло - от баб! Говорила же мне мама в детстве: держись, сынку, подальше от этих баб. А я не послушал… (Всхлипывает.) Слушай, а ты, часом, за пивом не сгоняешь? Я тебя юанями заряжу…
Фаэт. Я – фаэт. Из меня фаэзия исходит. Поэтому за пивом сгонять никак не могу.
Меценат. А, понимаю… Нет, ну если фаэзия, тогда конечно… А что, я тебя вчера правильно жить на свете учил?!
Фаэт. В самом деле, учили. Так точно.
Меценат. И так всегда: как напьюсь, сразу начинаю кого попало житейской хватке учить! А нафига?! Фаэзия, понимашь!..
Фаэт. Ну, вам виднее…
Меценат. Фаэт, а, фаэт! А ты артериальное давление измерять умеешь?
Фаэт. Ну, могу…
Меценат. Слушай, будь другом, померь. Внутри – вот поверишь? – все так и скачет. В голове сплошной бурлеск и помутнение какое-то…
Фаэт. Ну так давайте! (Измеряет артериальное давление Меценату самым допотопным манометром.) Сто пятьдесят на девяносто. Если такое давление у вас часто бывает, это первая стадия гипертонической болезни.
Меценат. Да, знаю. Пить мне нельзя. И с бабами развлекаться нельзя. Все зло от них!... А что, за бабами я вчера вечером гонялся? (Судорожно ищет второй носок.)
Фаэт. Было такое, но немного совсем. За одной только. За отсутствие взаимности вы ее мобилку в аквариум уронили.
Меценат. Серьезно?! А она?
Фаэт. А что она? Вы ж ей взамен, когда она кричать начала, свой ноутбук насовсем подарили.
Меценат. В самом деле?.. От черт… Там же контракты… Ну ниче, в главном офисе дубликаты имеются… Ну а все подряд двери я ногами не открывал?
Фаэт. Именно так, открывали. Одна наша дверь вполне целая на всем этаже и осталась.
Меценат. Знакомый репертуар… (Осматривает содержимое своего бумажника.) Народ сильно бухтел?
Фаэт. Да если бы только наш народ, фестивальный! Из соседних домов звонили – тут и администрация приезжала, и милиция приезжала… Цельный консилиум…
Меценат. Ну, это ничего. Это бывает. Надо будет только администратору оставить зелени на двери…
Фаэт. Да, наверное, уже и не надо.
Меценат. Это как это? Это почему это?
Фаэт. Да тут такое дело, говорят, что вы этой ночью прикупили у прежнего хозяина весь этот замечательный санаторий. А что – взаправду прикупили?
Меценат. …От черт!.. Не поверишь – не помню. Но вообще – очень даже может быть. Пару раз что-то подобное со мною уже случалось…
Фаэт. Здорово! Я и не догадывался, что книгоиздатели – это до такой степени богатые и преуспевающие люди!
Меценат. Че здорово, дурья твоя башка?! Че я теперь с этим дурацким санаторием делать буду?.. Ой, башка болит. (С отвращением выпивает стакан воды.) Еще, небось, переплатил раза в два – в три… А ты че, думаешь, я на издательском деле свои барыши наживаю?! Ага-ага! На откатах за госзаказы сижу – на этом, как ты говоришь, издательском деле вообще вряд ли что-то можно на хлеб с маслом заработать! Издательство – это так, для души, из любви к искусству…
Фаэт (полушутя). Да вы – подвижник!
Меценат. Ага-ага! По движимому и по недвижимому… А ты вообще, дурик, классный чувак, хоть и за пивом не бежишь. Хочешь, я тебе на свои зеленые приличную тачку куплю – ну хоть «Пежо» или там «Шкоду» какую?
Фаэт. Моя фаэзия предполагает строгое нестяжательство. Да и водить авто я не умею…
Меценат. Ну ты фаэт! Ну ваатще! А хочешь, я тебе на свои зеленые фаэтический сборник издам? Нет, правда?! Все твои донельзя слащавые стишки разом в одном фолианте опубликую? Хочешь?!
Фаэт (обращается к зрителям). Нет, ну вы поглядите, как кается человек! Как кается! Любо-дорого! Только лучше бы он мне мое же одеяло из-под своей раскормленной задницы возвернул. Три дня как зажирил и не отдает. И ведь просить неудобно – ведь не такой же простой и неприкаянный борзописец перед тобою, а – Меценат!
(Немая сцена на усмотрение исполнителей.
Полный занавес.)
2010
(бурлеск на двоих)
Действующие лица:
1) Меценат;
2) Фаэт.
Место действия: город Энск, номер на двоих в местном санатории, позднее утро последнего дня Энского литературного фестиваля.
Меценат (садится на постели в трусах навыворот и одном носке). Ой! Ой! Нехорошо мне!
Фаэт (участливо). Что так?
Меценат. Да все после вчерашнего… Кстати, а что было вчера?
Фаэт. Гуляли почти всю ночь.
Меценат. И что – с бабами?
Фаэт. А как же без них?!
Меценат. Вот! Вот! Все зло - от баб! Говорила же мне мама в детстве: держись, сынку, подальше от этих баб. А я не послушал… (Всхлипывает.) Слушай, а ты, часом, за пивом не сгоняешь? Я тебя юанями заряжу…
Фаэт. Я – фаэт. Из меня фаэзия исходит. Поэтому за пивом сгонять никак не могу.
Меценат. А, понимаю… Нет, ну если фаэзия, тогда конечно… А что, я тебя вчера правильно жить на свете учил?!
Фаэт. В самом деле, учили. Так точно.
Меценат. И так всегда: как напьюсь, сразу начинаю кого попало житейской хватке учить! А нафига?! Фаэзия, понимашь!..
Фаэт. Ну, вам виднее…
Меценат. Фаэт, а, фаэт! А ты артериальное давление измерять умеешь?
Фаэт. Ну, могу…
Меценат. Слушай, будь другом, померь. Внутри – вот поверишь? – все так и скачет. В голове сплошной бурлеск и помутнение какое-то…
Фаэт. Ну так давайте! (Измеряет артериальное давление Меценату самым допотопным манометром.) Сто пятьдесят на девяносто. Если такое давление у вас часто бывает, это первая стадия гипертонической болезни.
Меценат. Да, знаю. Пить мне нельзя. И с бабами развлекаться нельзя. Все зло от них!... А что, за бабами я вчера вечером гонялся? (Судорожно ищет второй носок.)
Фаэт. Было такое, но немного совсем. За одной только. За отсутствие взаимности вы ее мобилку в аквариум уронили.
Меценат. Серьезно?! А она?
Фаэт. А что она? Вы ж ей взамен, когда она кричать начала, свой ноутбук насовсем подарили.
Меценат. В самом деле?.. От черт… Там же контракты… Ну ниче, в главном офисе дубликаты имеются… Ну а все подряд двери я ногами не открывал?
Фаэт. Именно так, открывали. Одна наша дверь вполне целая на всем этаже и осталась.
Меценат. Знакомый репертуар… (Осматривает содержимое своего бумажника.) Народ сильно бухтел?
Фаэт. Да если бы только наш народ, фестивальный! Из соседних домов звонили – тут и администрация приезжала, и милиция приезжала… Цельный консилиум…
Меценат. Ну, это ничего. Это бывает. Надо будет только администратору оставить зелени на двери…
Фаэт. Да, наверное, уже и не надо.
Меценат. Это как это? Это почему это?
Фаэт. Да тут такое дело, говорят, что вы этой ночью прикупили у прежнего хозяина весь этот замечательный санаторий. А что – взаправду прикупили?
Меценат. …От черт!.. Не поверишь – не помню. Но вообще – очень даже может быть. Пару раз что-то подобное со мною уже случалось…
Фаэт. Здорово! Я и не догадывался, что книгоиздатели – это до такой степени богатые и преуспевающие люди!
Меценат. Че здорово, дурья твоя башка?! Че я теперь с этим дурацким санаторием делать буду?.. Ой, башка болит. (С отвращением выпивает стакан воды.) Еще, небось, переплатил раза в два – в три… А ты че, думаешь, я на издательском деле свои барыши наживаю?! Ага-ага! На откатах за госзаказы сижу – на этом, как ты говоришь, издательском деле вообще вряд ли что-то можно на хлеб с маслом заработать! Издательство – это так, для души, из любви к искусству…
Фаэт (полушутя). Да вы – подвижник!
Меценат. Ага-ага! По движимому и по недвижимому… А ты вообще, дурик, классный чувак, хоть и за пивом не бежишь. Хочешь, я тебе на свои зеленые приличную тачку куплю – ну хоть «Пежо» или там «Шкоду» какую?
Фаэт. Моя фаэзия предполагает строгое нестяжательство. Да и водить авто я не умею…
Меценат. Ну ты фаэт! Ну ваатще! А хочешь, я тебе на свои зеленые фаэтический сборник издам? Нет, правда?! Все твои донельзя слащавые стишки разом в одном фолианте опубликую? Хочешь?!
Фаэт (обращается к зрителям). Нет, ну вы поглядите, как кается человек! Как кается! Любо-дорого! Только лучше бы он мне мое же одеяло из-под своей раскормленной задницы возвернул. Три дня как зажирил и не отдает. И ведь просить неудобно – ведь не такой же простой и неприкаянный борзописец перед тобою, а – Меценат!
(Немая сцена на усмотрение исполнителей.
Полный занавес.)
2010
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
