ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2019.08.25 11:10
До хомута приєднано голоблі,
Ще років сто виплачувати борг.
У торбі раку вишептавсь про долю,
Свистали вчора на горі удвох.

А бас у мене - чарівне бельканто -
Заздрівників усіх переказив.
Пісні мої та вірші-потерчата

Віктор Кучерук
2019.08.25 08:25
Г. С...
Запах трав і барви квітів,
І пташині голоси
Надають струмінню літа
Неймовірної краси.
Шум пробуджених світанків,
Тиша сонних вечорів, -
Такт у такт безперестанку,

Володимир Бойко
2019.08.24 21:21
Клята клізма катаклізму
Позбавляє оптимізму,
Артналіт метеоризму
Розриває на шматки.

Джерело метеоризму –
Підлий збудник ботулізму,
Пороздовбував харизму,

Ігор Федів
2019.08.24 12:46
А чи уміємо ми істину шукати,
Коли озвучуємо свої аргументи,
І варіанти опонентів відкидати,
Не помічаючи, де цінні є моменти?
У силі голосу, до хрипоти волати,
Але не чути нової пропозиції.
Як не погодилися, силою ламати,
Аби вигідні утримати поз

Світлана Майя Залізняк
2019.08.24 12:09
Муж писав про любов шалену,
від повторів товстіли файли.
Змалювавши силу-силенну
поз, осель, піднявсь аж на яйлу.

А насправді - зваривши гречки,
з'ївши кусень сальця рудого,
мацав лиш зашкарублі течки,

Тата Рівна
2019.08.24 11:13
поки інші пишуть вірші крокуючи й колупаючи пальцем у носі -
я згораю не встигнувши впасти —
щосезону в мене - літературна осінь
і будинки із пенопласту -
сто покоїв - домів глухого Гойі
муки вибору Ноя
та дві фури гною з компіляцій і копіпа

Віктор Кучерук
2019.08.24 06:21
Г. С...
Коли, всміхаючись привітно,
Ти віддаєш себе мені, -
Я, наче сад весняний, квітну,
На подив друзям і рідні.
І вже ніяк не приховаю,
Найзаповітніше моє,
Те почуття одне безкрає,

Микола Соболь
2019.08.24 06:08
Недолугі хохли
Віддали булаву і кресало,
І коня пропили,
І свободу зміняли на сало.
Стогне, плаче земля
Її душу ізнов розіп'ято.
Чути сміх москаля
України довічного ката.

Олена Побийголод
2019.08.23 18:41
Із Анни Ахматової

В Кремлі не йде життя - Петро це певно знав,
Там звірства древнього іще кишать мікроби;
Бориса дикий страх і всіх Іванів злоби,
Та самозванців чвань, та скін народних прав.

(2015)

Юлія Радченко
2019.08.23 18:14
Мій любий, Ви, певно, забули, що я вже чужа й вже ніколи до Вас не прийду.
Відтоді, як це зрозуміла, ніколи Ваш дім не здавався таким ще великим...
Та третя зозуля з моєї старої верби знов мені накувала біду.
Була вона дуже самотня, німа, її голос трем

Ірина Залюбовська
2019.08.23 17:25
В зелень поєднані золото й просинь.
Серпень! Цей місяць хворіє на осінь.
Осінь стрілою крізь серпень летить:
плаче - болить.

Вмите росою, туманом повите,
прийде замріяне бабине літо.
Осінь струною в повітрі дзвенить:

Василина Іванина
2019.08.23 16:13
Літо чіпляється за серпень
чіпляється з усіх сил
в"юнкими пагонами гліцинії,
крихкими стеблами винограду,
підступними колючками ожини,
сивими стеблами полину,
вузлуватими петровими батогами,
високими золотими різками -

Нінель Новікова
2019.08.23 15:30
Накотяться хвилі душевні з таємних глибин
І м’яко затихнуть, впадаючи в лагідну сутінь.
Народжена ніжність, фарбована в аквамарин,
Плете візерунки на чорній кримпленовій сукні.

Зариюсь щокою у гриву розпущених кіс…
Вдихну аромати п’янкої знемоги па

Марія Дем'янюк
2019.08.23 14:53
Місяць-серп бере у руки нічка,
Буде зорі в темнім небі жати,
Ще палають ясно зоресвічки,
Та пора світанок сповивати.

Сніп рожевий зорей світоясних,
Хай угледить ясночолий ранок -
Сяєво думок, надій прекрасних

Віктор Кучерук
2019.08.23 13:14
Я іду, обтяжений роками,
Втомлено радіючи життю, –
І щораз дивуюся без тями
Кожному новому відкриттю.
Скільки їх, неждано й безупинно,
Видимими робиться мені
В час оцей, коли роки повинні
Погасити тліючі вогні

Сергій Губерначук
2019.08.23 12:08
Коли кордони розривали Україну,
єдиний розділяючи народ,
з громади завжди піднімалася людина
і рятувала від лихих негод.

За нею йшли вперед, їй вірили, бо знали,
що Україна в нас – на всіх одна,
що той, якого люди більшістю обрали,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Анастасія Романюк
2019.08.04

Сергій Губерначук
2019.07.07

Ярослав Філософ
2019.07.03

Віктор Сурженко
2019.06.19

Юлія Савіцька
2019.04.01

Надія Тарасюк
2019.02.03

Казки Старої Ґадзюби
2019.01.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Козинець (2012) / Проза

 Поговори зі мною насамоті

Ніколи не знаєш чим все закінчиться...

Частина І
Лист 1
Таємниця

Привіт, Нелько!
Нарешті ти відповіла! Так довго чекала твого листа – і от зараз можу тобі відписати. Ти ж знаєш, що для мене наше листування давно стало більшим за просте спілкування. Це – можливість бути собою, і головне – відвертою. Хоча ми й не бачилися ніколи в реальному житті, а знайомі лише віртуально, все ж, я чомусь довіряю тобі й тому хочу написати дещо важливе.
Ніхто про це не знає. Але тобі розповім… Ти старша (сподіваюсь, тебе це не образить), досвідченіша. А досвід у житті – найцінніше надбання, як на мене. Я завжди ціную все, що зі мною трапляється. Це змушує бути сильнішою духом і мудрішати. А що для тебе досвід? Я, наприклад, не вірю, що він може бути негативним.

З одного боку, світ – світлий, близький, такий, яким ми його бачимо, можемо безперешкодно відчути, а з іншого – невідомий. Темрява огортає і створює власний незвіданий світ. І хто його знає, з якого боку краще? Але так бути довго не може. Все плинне, і колись пліви не стане, зовнішній світ раптово втрутиться у внутрішній, вони поєднаються і перетворяться в реальність. Звичайну. Банальну. Буденну.
Спроби дістатися до глибин внутрішнього світу ніколи не увінчаються остаточним успіхом. Як і душа людини, так і той світ, про який я тобі пишу, не має меж. Хоча навіщо я тобі про це, ти і так це знаєш. І, мабуть, можеш розповісти більше за мене…

Роздуми, як завжди, відволікли мене від головної думки – з чого я почала. А почала я зі своєї таємниці. Й сподіваюсь, ти нормально відреагуєш на наступне…
У мене ще не було чоловіка!
Межа між світлим і темним усередині мене ще наявна. У всіх значеннях цих слів. Пишу тобі, бо відчуваю, що з тобою можна бути відвертою, бо ти зрозумієш, не висмієш. Ти для мене – як старша сестра. Мені цікаво говорити з тобою про секс… Зі своїми подружками ми теж про нього говоримо. Але вони не знають, що я незаймана. Якщо довідаються – не зрозуміють, чому в мене досі не було хлопця… Хоча яка кому різниця, що робиться в моєму особистому житті?
Часто думаю: як можна дозволити чоловікові увійти в мене? Мені якось ніяково зізнаватися в цьому (хоча ми з тобою вже й листуємося тривалий час). Звичайно, можу тобі пояснити це особливостями виховання, першою невдалою спробою з хлопцем, складними стосунками в моїй родині… Але більше не хочу сьогодні про це.
Краще привітаю з повноцінною перемогою Весни! Сьогодні день був таким сонячним та гарним! Коли я вийшла з універу, то мені аж дух перехопило. Захотілося в парк, гуляти, цілуватися. Одним словом – жити.
Чекаю на твою відповідь. Дуже-дуже!!!
Твоя сонячна Ефка.

Лист 2
Відверто

Привіт, моя Сонячна!
Щось ніяк не теплішає. Чи справа не в повітрі, а чоловічого тепла хочеться? Терміново треба виправляти це!
Дякую тобі за довіру! Ми з тобою стали справді більше, ніж подруги. Дивна для жінок така щирість та відвертість! Чи не так? Ти, до речі, віриш у дружбу між жінками? А між чоловіками та жінками? Це мене ще більше цікавить!
Знаєш, з одного боку я тобі навіть заздрю: поки не спробуєш – і не кортить так сильно. Я про секс.
А я от рано почала... і що з того? Спочатку думала, що крута, особливо коли траплялись доросліші за мене хлопці або навіть чоловіки. Та згодом зрозуміла, що фігня то все. І з втратою цноти щось ніби обірвалося в душі. Я навіть тоді не зовсім розуміла, як багато люди вкладають у слово «секс» та яким різним він може бути. Проте я не комплексую через це. Тільки в душі й досі якось порожньо, коли то все згадую… Та все ж вірю, що скоро знайду своє щастя і буду в парі.
Досвід у мене був різний і цікавий. Згодом почала дивитись на все простіше. Є кайф у тому, коли тримаєш в руках член, губами пестиш його, відчуваючи як пульсує кров, а тіло здригається, коли язиком обводиш довкола голівки… Тоді я почуваюсь володаркою. Тоді я почуваюся головною!
Відчувати, що ти даруєш насолоду – чудово. Та коли у відповідь тобі її дає чоловік – це ще більше щастя! Чоловіки теж вміють дарувати тепло, але не треба його випрошувати. Тоді шансів більше на щирість. Та є й такі, які не здатні на ніжність. З такими вся насолода зводиться до банального «болтика» й «гаєчки» та кількахвилинного очікування виділення світленької рідини різкуватого запаху… На тому й все. Мовчки вдяглися, розбіглися, забулися…
Проте й страх завагітніти завжди присутній. У мене він асоціюється з силуетом молодого юнака, який при кожній моїй «зустрічі» завжди сидить у кутку зі свічкою на стільці і просто мовчить. Згодом зникає. Потім знову приходить…
Ти там не заморочуйся щодо своїх подруг, хай думають, що ти вже спала з мужиками. До речі, це не так вже й бридко, особливо коли чоловік доглянутий, вологий, і трохи збуджений після душу залазить під ковдру, торкається твого тіла, пестить шию, груди, цілує пальці й вуста... Це не порівняти з плюшевими іграшками, з якими так полюбляють спати дівчата. О, якби іграшки могли робити так, як деякі чоловіки! Є, правда, дещо інші «іграшки»... але не про це зараз.
Ти б відчула жар, який розливався б тілом і насичував тебе енергією, омолоджував, розслабляв. Тоді б відпустила зайві думки й наповнила своєю любов’ю чоловіка…
Я впевнена, ти зможеш перед подругами зіграти досвідчену в цій справі. Я тобі допомагатиму, буду ділитись досвідом. Може, щось стане в нагоді… Згода?
Ще про думки… Я якось думала: що тобі заважає бути собою? Мені здається, ти забагато комплексуєш і живеш у світі дуже великих ілюзій… Романтика, секс після одруження, «він першим має подзвонити» «на першому побаченні не даю»… – ну старомодно це трохи! Хоча й зараз є такі дівчата, як ти. І, певно, це добре, що ще є! Проте коли по-справжньому жінці хочеться сексу, то приховувати довго це не виходить. Досвідчений чоловік одразу все зрозуміє. Не ті часи, щоб у «патріоток» гратись. Ну, принаймні, я так думаю…
Ти там говорила про свій перший невдалий досвід. Не варто на цьому зациклюватись. Ти ж знаєш: «первый блин – всегда комом…». Перший член не завжди кінчає. Або швидко кінчає, або взагалі не кінчить…
Я не знаю, як воно, коли вперше щось не вийшло, але впевнена, що з кожним наступним разом і чоловіком буде по-іншому. Ніхто, крім тебе, не знатиме, яким був твій перший досвід. Тож не тягни цей багаж за собою далі! Він заважатиме! Псуватиме нові стосунки. Завжди з кимось новим не так, як із попереднім. І це нормально! Правда, важко налаштувати себе йти далі. Але ти зможеш. Я вірю в тебе! І через родину дуже не переймайся: ти ж сучасна. Дивись, як було у твоїй сім’ї, і сама роби висновки, щоб не повторювати помилки своїх батьків.
Бережи себе, будь розумницею і експериментуй зі світом та чоловіками! У тебе все вийде!
Нелька.

Лист 3
Середа – тяжкий день

Хелоу, подруго!
Я думала, що ти не така брутальна, але мабуть, коли пишеш про секс, по-іншому не можна… Людська натура справді хтива. Намагаючись це приховати, ми й розводимо романтику…
Враження, що всі повсюди обговорюють секс, може скластися під впливом фільмів типу «Американський пиріг», «Секс і місто» тощо. До речі, нещодавно дивилась фільм «Мачо і ботан» (інколи люблю таке, щоб «вимикало» мозок), то там була сцена, де дівчина в лімузині тягнулась до хлопця, щоб відсмоктати в нього. На мою думку, це нав’язування моделі поведінки, бо хоч тяжіння до чоловічого органа, звичайно, у дівчини є, але не в такому сенсі, як скрізь показують. Можу довести це кількома твердженнями.
Твердження перше, духовне. Задоволення має бути взаємним, і лише в такому разі можна відкритись перед партнером. Для цього слід не просто знати тіло, але й відчути дух. Маю на увазі ту невловиму і невидиму для нас матерію, що огортає тіло, яке ми бачимо. Не подумай, що я якась релігійна фанатка чи захоплююсь якимось культом. Пишу те, що відчуваю, але це складно викласти на папері.
Твердження друге, гедонічне. Сучасні люди є егоїстичними істотами. Відсмоктування приносить задоволення лише чоловіку, а жінка залишається «голодною». Хто ж подбає про неї?
Твердження третє, особисте. Мені не приносить задоволення робити «це». Хоч я і незаймана, в чому тобі вже зізналась, але все ж мінет роблю. (Чи говорити про незайманість в такому разі не доцільно?).

Ти обмовилась, що тобі соромно за ранню втрату цноти. Чому? Який у тебе був перший досвід?
Чесно кажучи, важко зараз писати, бо вчора перегуляла. Йшла з пар та випадково зустріла давніх знайомих, які вмовили мене з ними погуляти. Я погодилась. Хоча вони і старші за мене, але завжди привітні, з ними весело. Та коли починають гуляти, їх складно зупинити. Алкоголь для них — це нормально. І, що дивно, п’ють і не п’яніють!
Так от, учора ми з ними довго вештались, а закінчилася наша зустріч на лавці в парку. Пісні, жарти… Навіть незатишна погода не завадила. Тому сьогодні і на пари не пішла. Холодний душ, подушка, чай, м’яка іграшка – мої кращі друзі зараз. І це в середу!!!
Взагалі, я дівчина скромна і товариська. З чотирнадцяти років у мене постійно був хтось… Чи я була чиясь? Складно сказати. Бо стосунки – це взаємопоглинання, і не зрозуміло, хто з ким чи хто кого…
За останні п’ять років не було й кількох тижнів, щоб я залишалась самотньою… Дивним чином ці чоловіки так гармонійно змінювали (замінювали) одне одного, що я не встигала відчути втрати когось із них, як тут вже новий з’являвся. Звичайно, хтось залишав помітніший слід, хтось менш, та все скоротечне…
Були й такі, які обіцяли чекати моєї «готовності» до сексу, але з часом інтерес згасав… Були й покидьки, які дуже сильно наполягали на тому, щоб я з ними злигалась…
Серед них був Санічка… Гарненький, кучеряве волоссячко… Та за милою зовнішністю ховалася неврівноважена людина. Те, що було вдень при людях, кардинально відрізнялось від того, яким я його бачила, коли ми лишалися наодинці. Я тоді була на першому курсі, він – на третьому. Святкували День студента. Наша компанія – напідпитку. Ми пішли цілуватись у ванну кімнату. Там він… наполягав… «Прийшов час траху», – досі пам’ятаю його слова, коли він вчепився в мої руки і зривав одяг… Я не змогла відштовхнути його, бо слабша за нього, а спиртне і збудження додавало йому ще більше азарту… Я плакала, але мене все одно ніхто не чув, музика лунала голосно, та й іншим було байдуже. Я залишилась насамоті, коли вперше мною хотіли заволодіти…
Коли він зривав з мене трусики, побачив прокладку з кров’ю. На мить його хватка ослабла, я швидко спустилась на коліна і взяла його член до рота. Вперше. Це був мій порятунок, бо інакше він би не спинився. Сльози не переставали бігти, але я не зупинялася… Вже за кілька хвилин сльози змішалися з його спермою… Я сіла в куток і просто мовчала… Він мовчки вийшов з ванної… Через кілька днів ми розійшлися.
З того часу я й почала пестити фалоси… Правда, мені таке не зовсім до вподоби… Можна, я далі не буду про це?

Надсилаю тобі свою світлину. А то ми з тобою листуємось, а навіть не знаємо як виглядає кожна з нас. Можеш уважно вивчити мене =)
Коли роздивишся, напиши, чи переспала б зі мною? Зробила б мене справжньою жінкою? Як я тобі загалом? хе-хе-хе…

Усе, більше сьогодні писати не можу… втомилися, очі злипаються та ще й набридає один хлопчик своїми повідомленнями. Тому краще вимкну комп’ютер і піду спати…
Цьом-цьом )
Твоя сонячна Ефка!


Лист 4
Безсоння

Привіт, Нелько!
На годиннику 3:08. Мені не вдалося знову заснути після дивного сну, тому вирішила написати тобі ще одного листа. Хочу розповісти тобі сон, який мене щойно спантеличив.
Мені снилась мати. За всі роки, відколи вона померла, таке траплялося лише двічі. Й завжди після того, як вона сниться, щось визначне відбувається в моєму житті.
Отже про сон. Уві сні я йшла вулицею і побачила попереду жінку, одягнену в фіолетову сукню. Подібна була у матінки! Вирішивши наздогнати її, я бігла, але всі спроби були марними. Жінка, йдучи спокійним кроком, все одно залишалася на відстані. Не знаю, скільки тривала гонитва. Я не відчувала втоми, було лише бажання наздогнати її й побачити обличчя. Здавалось, наче я кілька годин її наздоганяла… Аж раптом хтось поклав руку на моє плече. Від несподіванки я втратила рівновагу і вже приготувалась обійнятись з асфальтом, але ця сама рука втримала мене від падіння. Ставши міцно на ноги, я повільно повернулась. Позаду мене нікого не було. Лише в далечині стояла жінка в фіолетовій сукні. Цього разу я побачила її обличчя. Я не помилилася. Це дійсно була моя матір.
На цьому сон завершився. Сиджу зараз і думаю про своє життя, ідеали та долю матері. Мені часто говорять, що ми з нею схожі. Пам’ятаю багато історій дитинства… Відчуття таке, наче в сусідній кімнаті лунає її голос, який завжди ласкаво говорив: «Еф-ф-фочко, моя ді-і-і-івчинко»…
Згадалося, коли вона гуляла зі мною, до неї підходили знайомитися чоловіки. Один із них навідріз відмовлявся вірити, що я її донька. Але краса потребує жертв. Вона заплатила свою ціну – вечорами плакала на самоті. Принаймні мені так тоді відчувалося, хоча я мало що тоді розуміла.

Нелько, я дуже любила її. Ми з нею були подружками. Вона пішла з життя, коли я була в десятому класі. Після того мене підтримувала бабуся, навідувалася раз на тиждень до мене в місто, щоб допомогти.
А батько живий. Вони з матір’ю розлучилися, коли мені було три роки. В чому суть справи – не знаю, та мати з ним не підтримувала зв’язку після розлучення. Для мене і досі залишається таємницею, чому так склалося. Я його бачила лише кілька годин на місяць, коли він навідувався, щоб привезти подарунки. З матір’ю вони, як пам’ятаю, лише віталися і прощалися. З часом його візити стали дедалі рідшими. Як сказала потім мати, він створив нову сім’ю. Одного разу я запитала в нього про це, але він нервово спробував змінити тему. Наполягати я не наважилася.
Цікаво, чи кохали вони одне одного? Чи була я бажаною дитиною? Не знаю... Але мої діти будуть лише від великого кохання й тільки тоді, коли я буду впевнена в чоловікові. Лише тоді наважуся на такий крок. Звичайно, сьогодні жінка й сама може підняти на ноги дитину, але по собі знаю, що дитинці потрібна турбота обох батьків.

Чоловіки люблять лише мить, коли відбувається єднання, але, захоплюючись нею, втрачають контроль над майбутнім. Мати взагалі часто повторювала, що секс – то бруд.

Ти як вважаєш? Чи, може, мати і я помиляємось?

Вибач, що звалила все це на тебе. Просто емоційний вир у мені зараз настільки сильний, що необхідно поділитися цим із кимось. Дивне відчуття, коли біжиш, – а насправді стоїш на місці, падаєш, – а тебе тримають, любиш – та залишаєшся одна… Ти мені зараз найближча, тому пишу тобі все, про що думаю і що відчуваю.
А що тобі сниться, Нелько? Ти спиш на спинці чи на боці? Засинаєш у тиші чи під гомін телевізора, музики?

Добраніч, Нелько!
Твоя Ефка.

Лист 5
Сірий день

Привіт, Сонячна!
Я сьогодні не в гуморі. Все мене дратує. Хочеться залізти під ковдру і дивитись сопливий фільм…
Я два дні ходила й думала над твоїм попереднім листом. Не очікувала, що з тобою могла трапитися така непроста історія. Дякую за відвертість! Тільки можу здогадуватися, що ти тоді пережила у ванній! А він – покидьок, дійсно покидьок! Такі спогади не стираються, на жаль, ніколи! Їх можна хіба відпустити трохи! Та пам’ятай, сонячна: одним козлом життя не закінчується! А то розвелося цих Санічок, як собак нерізаних! Відстрілювати декотрих з них давно вже час! И пробач, що як так емоційно, але я б сама його за яйця б скрутила!

До речі, як твоє самопочуття після середи? Вже відійшла?
Одразу прокоментую твоє фото. Ти — красуня! Якби я була чоловіком, я б з тобою не тільки сексувала, а й одружилася б! Зробила б тебе справжньою жінкою! Дарувала б тобі квіти, носила б на руках голеньку з ванної, гріла б в обіймах… Хіба таку лялечку можна не хотіти?)))
Хм, не думала, що ти аж настільки гарна! Може, з нас і без чоловіка вийде шикарна пара? Може, спробуємо? Хоча з твоїм вихованням і думати про таке з мого боку – це вже найвища ступінь непристойності. ))) Та я усміхаюсь зараз, коли тобі про це пишу! Аж настрій піднявся, як подивилася твоє фото. Сиджу, усміхаюся й милуюся твоїм фото. Сонячна й світла ти!

Ти мене питаєш про мій перший досвід…. Трохи смішно це згадувати.
Та все ж розкажу. Мені тоді ще й п’ятнадцяти не було. Він був гарний, на кілька років старший, не по роках досвідчений. Спочатку ми довго цілувалися. Він пестив мене скрізь – і я відчула, що хочу впустити його глибше. Він зробив усе дуже якісно (хоча стверджував, що я в нього перша, і я, дурненька, й справді вірила!). Мені навіть боляче не було. Точніше, спочатку трішки було, та він компенсував біль ласкою і поцілунками. Навіть після сексу продовжував пестити мене. Я була щасливою!
Він ніколи не говорив, що любить мене. Та й у відповідь цього не просив говорити. З того дня і ще досить довго моє тіло бажало його. Ми років чотири з ним таємно бачилися й кохалися. Точніше, мабуть не кохалися, бо коханням там і не пахло, а просто займалися сексом. Поважали й розуміли одне одного – от що було між нами. А любила (чи так думала, що любила) я зовсім іншого юнака й мріяла про велике кохання з ним. Звісно ж, моя любов, за класикою жанру, була невзаємна…
Та того першого навіть зараз іноді хочеться. Таки добре він рухався. Чи я просто звикла до нього?
Я тоді з ним теж задніх не пасла, сором’язливість швидко зникла: цілувала його соски, кінчик, підборіддя, злегка кусала плечі… Зараз-то вже розумію, що була далеко не першою в нього, бо витримати після феляції ще й інші любощі навряд чи б він зміг з першого разу. А ми шаленіли майже дві години!
Соромно тільки тому, що все ж таки рано я розпочала доросле життя! Більшість моїх подруг до двадцяти років тримались! А я в чотирнадцять здалася. Але є й плюси: через це мені зараз простіше дивитися на чоловіків і на світ, бо я така рання, відкрита й без комплексів вже тоді була. Я впевнена, що ти забудеш свої неприємні спогади, коли опинишся в обіймах справжнього чоловіка! Може, тобі такий ще не трапився просто? А вони є! Правда є. Можна в Червоній книзі пошукати! )))) Жартую!
Тому не вішай носа і налаштовуй себе притягувати справжніх!
До речі, кажуть, якщо жінка дуже владна і зневажливо ставиться до чоловіків, її просто треба відірвати від землі, щоб на певний час вона втратила відчуття опори під ногами, потримати її на руках, підняти, покрутити – і все стане на свої місця. Жінка розтане і буде шовкова! Проте, не всі чоловіки це знають.

Хотіла тобі ще сказати про матір… Ти до неї дуже прив’язана й зараз. Ти сама собі проектуєш її долю, причому не зовсім щасливу, як на мене. І причиною твоєї самотності може бути те, що ти так залежна від неї й досі. Вже навіть покійної… Подумай над цим!

Мені часто сняться обійми і дороги. Точніше подорожі та руки, в яких мені комфортно і я почуваюся захищеною.
Люблю спати на боці, підігнувши під себе ноги. Знаєш що значить, коли люди сплять в такій позі? Як думаєш, правда?

У тебе гарна усмішка! Тож усміхайся частіше і «відпусти» матір.
Все у нас буде добре!

Ледь не забула. Фотку свою я вже теж до листа прикріпила, але не написала тобі ще про це. Тепер чекаю твоєї оцінки!

Твоя Нелька.

Лист 6
Коли буде сонячно…

Хелоу, Нелько!
Ще вчора пізно ввечері прочитала твій лист, але сказала собі, що відповім лише тоді, коли буде сонячна погода! І от прокинувшись, побачила, що, на відміну від учорашньої сірості, сьогодні все залите теплим сонцем. Щоправда, видно весь бруд, який залишився після зими.

Останній тиждень ходжу сама не своя. А ще в п’ятницю зустріла давню подружку, Машку, яка мені зробила прочухан. Каже, що хвилюється за мене і хоче, щоб у мене в житті сталося щось нове… Та цьогорічні перші промінчики сонця лише освітлюють порожнечу всередині. У п’ятницю ми з нею довго сиділи-розмовляли у мене, а потім, коли вона поїхала, я з друзями посиділа трохи на вулиці.
Набридли вже всі внутрішні питання, суперечності. Знаєш, подруго, а може, мені не потрібен ніхто поруч? Витрачай на нього час, а коли критичні дні, цей хтось дивився б на мене як на ворога народу.

Хоча… я тоді відповіла тому хлопцю. Тому, хто мені писав повідомлення, пам’ятаєш? Він був і в п’ятницю. Він постійно крутився біля мене. То випадково доторкнеться руки, то скаже щось гарне чи приємно-приємно посміхнеться. Ну ти зрозуміла до чого все це? Мабуть, запав. Як я повела себе? Дозволила йому бути поряд. Все ж, це так приємно. Відчуваю себе потрібною. Але я знаю, чим це закінчується: коли романтична ілюзія проходить, доводиться лише задовольняти його інтереси і бажання.
Їм потрібен лише секс!!! Мені в дитинстві мама розповідала про чоловічу хтивість і егоїстичну натуру. А може, мама просто не зустрічала справжніх чоловіків? Знаєш, коли вчора ввечері я отримала від нього смс з побажанням солодких снів, то зраділа, наче дитина морозиву. Мабуть, зустрінусь з ним десь у місті, та й гуляти вже хочеться парками. Але близько не підпущу. Ні в мозок, ні в душу. Не вмію я кохати і не хочу кохатись! А от дружити вмію. Тому залишатимусь з ними всіма лише в друзях – у житті та в соцмережах.

Постійно забуваю розповісти про виставу «Монологи вагіни», яку рік тому відвідала. Хочу написати не про саму виставу, а поділитись враженнями, які вона на мене справила.
У виставі задіяні три жінки різних вікових категорій. Їх об’єднує стать і наявність жіночого статевого органу. Ех, не можу (як ти) вільно називати речі своїми іменами. Мені соромно і незручно. А саме про це йдеться в одній зі сцен. Героїня стає в центрі театрального майданчика і голосно кричить: «Вагина. Ваааагина-вагииииина-вагинааааааа. Так она называется и не нужно стесняться. У всего есть имя и название». До речі, відео цієї сценки є у соцмережах. Можеш пошукати. Якщо переглядатимеш на роботі, то одразу одягай навушники!)
У момент вищезгаданої епохальної декламації я подивилась на обличчя присутніх жінок і побачила як багато з них ніби вивільняється з незримих кайданів. У цей же час чоловіки, які були в залі, навпаки червоніли і притискались до своїх крісел. Дивовижно, але чому незакомплексовані і такі грубі чоловіки ніяковіли, в той час як жінки ставали вільнішими і оживали емоційно!?

Подивилась твою фотку – ти доросліша, ніж я думала. Навіть зніяковіла, що пишу тобі такі відвертості. Мабуть, тому цього разу більш стримано вийшло. Мені якось незручно стало. Але ти гарна. Я лише кілька разів за своє життя бачила такі пропорційні риси обличчя і світло в очах. Ти – Світла!

Цьом-цьом.
Сонячна Ефка.

Лист 7
Експерименти

Сонце, привіт!
Дякую за оціночку фото. Так приємно! Я аж зашарілася. Ти ще не бачила мене роздягнену! )))) Повір! (Я не дуже скромна, а ще й брутальна, – як ти мене називаєш, – тож можу сама себе похвалити). Але не така вже й доросла, як тобі здалося. То на фото. (Від мудрості життя! Ха-ха) Жартую. Вибач.

Ефка, я одразу про головне. Може, тебе це трохи здивує, та в мене трапились зміни – я закохалася. Так незвично! Комусь розказати б – не повірять! Та й соромно буде, багато пояснювати доведеться. І все так заплутано! Я сама в цьому винна! А все починалось як гра… Сподіваюсь, ти мене зрозумієш згодом…

А ще я часто думаю про твої стосунки з матір’ю та її вплив на тебе.
Мене теж виховувала одна мама. Батько жив окремо. Я навіть гостинців він нього не чекала. Їх ніколи й не було. Траплялося, мама й сама іноді ввечері кудись зникала. Казала, що повернеться за годину, а не поверталася довго. Я божеволіла в ті хвилини, відчувала себе зрадженою, демонстративно злилася, кричала на неї, коли вона заходила додому, а з кожним її таким поверненням я все більше віддалялася від неї й закривалась у собі…
Іноді чоловіки приїздили до мами. Одного разу, коли серед ночі приїхав черговий мужчина (я зазвичай вже бачила десятий сон, хоч жили ми в однокімнатній квартирі, тож поводили вони себе вкрай тихо), я відчула, що це не просто мамин коханець, а мій батько! Я встала з ліжка і підійшла до них. Вони були шоковані. Я тихенько увімкнула свічничок і попросила того дядю почитати мені книжечку в халабуді під столом. (Я страшенно любила, коли мені мама читала книжки). Він погодився.
Я тоді сказала мамі прямо при ньому: хочу, щоб цей дядя був моїм батьком. Як зараз пам’ятаю – мама не втримала сліз. А батько мовчав. Але не зміг глянути мені в очі, коли я просила, щоб він став моїм татом, а просто тримав в обіймах і міцно притискав до себе. Я зрозуміла, що все ж таки то він і є… І лише в п’ятнадцять років почула від мами підтвердження того, що тієї ночі то справді був мій батько!
Ніяк не зітру з пам’яті відчуття тієї незвичайної ночі! Мені хотілося обійняти їх обох і полежати між ними. Стати одним цілим з ними, розказати їм найкращу казку, відчувати їхнє тепло з обох сторін, плакати від щастя…
Я проживала той епізод вже дорослою десятки разів у хвилини скрути і розпачу. І шукала батьківського тепла в чоловічій ласці, в спогадах тієї ночі… Мабуть, тому так часто змінювала чоловіків, шукаючи в них скоріше люблячого батька, а не технічно вдалого коханця.
Після того я не бачила батька досить довго, поки вже дорослою сама не вирішила з ним познайомитись усупереч волі мами.
Тому я теж добре знаю, що жінка може підняти дитину на ноги самостійно. Жінки сильніші чоловіків. І морально, й фізично. То брехня, що жінка слабка. Їй з дитинства вселяють думку, що вона така, і вчать бути слабкою. Якби й справді вона такою була, нащо їй про це торочити? А так до підліткового віку встигнуть подавити жіночу силу, щоб слабкий від природи чоловік на її тлі виглядав не так пригнічено й безпорадно.
Можливо тебе здивують такі мої роздуми, та я вважаю, що не всі сім’ї апріорі мають бути повні. Не в «повноті» щастя, а у ставленні і відчуттях. Мене мама любила завжди, причому за двох. І виховала досить гарно!
А чоловіки живуть інстинктами. Хвала Богу, так не у всіх. Хоча, більшості цікавий процес. «Ні в одного бика не боліла душа за своїм телям», – з дитинства повторювала мені мама. Я б тепер поправила: у більшості биків просто немає душі, тому телят вони своїми не вважають.
Правда, трапляються й відчайдухи-чоловіки, для яких сім’я та діти – найважливіше у світі. І вони, щасливі, з радістю перуть підгузки, паралельно готують вечерю, чекають дружину з магазину, гуляють з колясочкою містом і мріють про те, як їхній син, як підросте, піде в спортивну секцію, ходитиме разом з татком на рибалку, майструватиме з дерева меблі тощо. Я знаю кількох таких чоловіків. Жінки інтуїтивно їх «відскановують» серед безлічі і швиденько одомашнюють.

А як там твій хлопчик, розкажи? Ти ще з ним не тойво? Чи можна привітати з тим, що вже жінка?

Ще давно хотіла поділитися з тобою чим я жила раніше. Ти якось питала мене, а я забувала!
Тож слухай. У мене був час, коли я експериментувала у ліжку й не тільки. Дозволяла собі бути розкутою. Просто хотілося чогось нового. (Я взагалі була вірна своєму хлопцеві, поки у нас були стосунки. Та одного дня він пішов від мене. І мене «накрило»). Я почала «пізнавати» нових хлопців–чоловіків. Змінювала їх, деяких з них навіть справжніх імен не знаю. І розміри різні бачила, і слова різні чула, але швидко зрозуміла, що, крім різниці у фалосах і кількості волосся на тілі, майже нічого не відрізняється, особливо у темряві. Хіба запах із рота і колір шкарпеток.
Один мене, правда, вразив неймовірною ніжністю і поцілунками. (Я майже ніколи не цілуюсь на «разових» зустрічах. Для мене поцілунок – перепустка в душу. А вони мали доступ тільки до тіла).
Він відчув, наскільки важлива для мене ласка до та після сексу, і здивував цим. Як мій перший. Пам’ятаєш? Не почав похапцем натягувати штани і молоти якусь херню, тікаючи з моєї квартири, а просто пестив і цілував…
Я лежала спиною до нього й тихо плакала. Від щастя. Він цього не помітив. Я боялася закохатися в нього. Я взагалі швидко прив’язуюсь і закохуюсь. А секс цьому особливо сприяє, особливо якщо чоловік лишається після нього ночувати поряд! Однак, все ж захопилася. Уже в першу ніч я відчула: йому потрібний не скільки секс, як бажання подарувати тепло і ніжність. Нам було так комфортно.
Історія закінчилась хепі-ендом з нерозставленими крапками над «і». Ми ще раз побачилися. Потім я йому подзвонила ще кілька разів. Він говорив, що на роботі завал, що стомлюється дуже і теде. Та багато з них так часто говорить… Я розуміла що це значить…
А нині – вже нагулялася. Зникло бажання шукати нових пригод на свої нижні дев’яносто. Хочу стабільних зрілих стосунків. Та й лікування венеричних хвороб – болісна й недешева штука, якщо вже до кінця бути відвертою.

Ти ж також мрієш про ніжність і прекрасні стосунки? Правда ж?
Тепер ходжу і думаю як далі бути зі своїм коханням: зізнатися тобі чи мовчати?..

Гарного тобі вечора, моя Сонячна!

Лист 8
Два монологи = діалог

Привіт, Нелько!
Одразу ж пишу тобі відповідь, де ти зможеш дізнатись чи переспала я з тим хлопцем, що для мене ніжність, і чи спілкуються пеніси між собою. Ну як? Зуміла створити рекламку і заінтригувати тебе?)))

Хто ж не хоче ніжності? Мабуть, навіть найбільш фригідна жінка теж про неї мріє. Але по-своєму. У кожної свої критерії. Для когось – волошкові стосунки, а для когось – стабільність і відчуття щирості. Для мене, наприклад, важливо бути впевненою у хлопцеві. Знати, що він щирий зі мною. Цим він і зможе прокласти стежинку ніжності у моє життя.

Ти не повіриш, але вчора, гуляючи на книжковому ринку, побачила книжку «Діалоги пеніса». Неймовірно! Тільки написала тобі про жіночий монолог, аж тут – чоловічі діалоги. Хотіла підійти і дізнатись, про що ця книжка, але вирішила залишити простір для творчої уяви. Давай пофантазуємо разом? Якщо у «Монологах» йшлось про ствердження жінки і її жіночності, то про що діалоги чоловіка?
Маю кілька варіантів.
Про полігамність чоловіків. Жінці достатньо одного партнера, в той час як чоловіки прагнуть нових і нових сексуальних перемог.
Про психологію статі. Жінка – інтроверт. Вона все тримає у своєму внутрішньому світі. Чоловік – екстраверт. Він спрямовує свою енергію назовні. Навіть статеві органи розташовані відповідно: жіночі всередині, а чоловічі – назовні.
У мене є ще веселий варіантик. Про справжні діалоги пенісів в прямому сенсі слова. А чому ні? У фільмах же тварини й інопланетяни розмовляють?! Ще й людською мовою! Чому ж тоді пеніс не може заговорити? От тільки це в жінок є ще й поміж ніг пара губ, а як бути пенісам? Уяви цю розмову:
– Мені постійно тісно і темно. Чому він одягає таку білизну?
– А мій мене поважає. В мене більше простору….
– Твій не носить спідньої білизни?
– …

А на твою думку, про що ця книжка? І взагалі, чому у пеніса діалоги, а у вагіни – монолог? Крім епохальної декламації, що там ще має бути?

З тим хлопцем я розійшлась. Він раптом став мені нецікавим. Наче все й гаразд було, та й вродливий він... Та мить – і відлягло. Отакі справи. Так що в мене зараз крім тебе нікого немає. Прямо й не знаю, чи це я серйозно, чи жартома.

Цьом-цьом!

Лист 9
Роздуми

Привіт, моя сонячна Ефка!
Останній твій лист дещо відрізняється від інших. Я оцінила щирою усмішкою твою фантазію та іноді – наївність (не ображайся). З більшістю твоїх тверджень я не дуже погоджуюсь: і щодо відкритості чоловіка світові (насправді чоловіки більш закриті й замкнені, а пеніс він хоч і зовні стоїть, але в середину рветься), і щодо моногамності жінки (далеко не всім вистачає одного партнера. Деякі жінки і на кількох десятках зупинитись не можуть)…
Даремно ти нариваєшся на мою «філософію» від імені пеніса. Я тобі зараз такого напишу, що мало не здасться. Не страшно? А не соромно буде таке читати? ))) Ггг. Не бійся. Я культурна. Знаю, що ти не любиш вульгарності, тож я коректно писатиму!

Отже, почну з піхви. І правда вважаю, що жінці більше підійшли б «діалоги вагін», а не монолог, адже жінка навіть думає вголос, часто радиться з іншими, на відміну від чоловіка.
І про що б вона говорила? А мабуть про те, що не від розміра члена залежить щастя жінки, а від прелюдії і вміння користуватися тою штукою, від відчуття захищеності й психологічного задоволення в ліжку. Оповідала б так, щоб у глядачів складалося враження, що автор говорить саме про їхні проблеми, і так каже, як у воду дивиться. Щоб кожна жінка подумала: я не одна така! І від цього легше. І від того хотілося змін, нових емоцій та щирості зі своїм чоловіком у своєму ліжку!

Тепер про пеніс. Назва «діалоги» мене не влаштовує. Чоловіки не люблять колективне обговорення. Тим паче своїх неуспіхів. І тема сексу хоч і звучить серед чоловіків часто, та вона завжди поверхова, показова й демонстративна. Щоб не виглядати слабкими, вони ховаються в свою «печеру» й не зізнаються (якщо самі того не хочуть), що саме їм болить чи що в них не виходить. А от фальшиво вихвалятися люблять. Це одна із основних ігор чоловіків.
Чим більше жінка намагатиметься влізти в душу представникові сильної (читай – насправді слабкої) статі, тим глибше чоловік ховатиметься в своїй печері. Тому б я назвала книгу «Монолог пеніса».
Від імені члена я б розказала про потенцію, про тонку психологію чоловічого збудження і як легко її зруйнувати необдуманим жартом жінки. Розказала б про оргазм, про відчуття підкорення, і розвела б філософію про те: чи правда, що всім чоловікам так подобається мінет та чи варто жінці піддаватися на провокації щодо анального сексу. Повідомила б, чому чоловікам так важливо мати вільний простір і про їхню «печеру» для відпочинку…
Деяким жінкам до душі па-де-буре (так люди називають мінет, не лякайся!), тож даремно ти, Ефка, так категорично відписала за всіх.
А ще б я зробила спільну виставу з двох частин – про діалоги вагін та монолог пеніса. Щоб і чоловікам, і жінкам було над чим замислитися, щоб обоє почули позиції різних статей. Без фальші, сарказму й прикрас.
Отака моя думка.

Пишу тобі увечері. Може, ще встигнеш прочитати перед сном. Тож зі сподіваннями того, що читатимеш перед сном, зичу персикових снів і гарного дня завтра.

Цьом тебе тепло... Нелька.

Лист 10
Якісні роздуми – якісний секс

Учора довго переглядала всі наші листи. За час листування, я змінила думку щодо деяких своїх тверджень і вже не погоджуюсь з тим, що нещодавно власноруч настукувала на клавіатурі ноутбука в прагненні донести тобі свої принципи.
Я писала, що всі чоловіки однакові й хочуть одразу затягти в ліжко, але все ж я погарячкувала. В сексі немає нічого поганого. Це природно. Ми також прагнемо чоловічих обіймів і пристрасних ночей. Ми більш витончені, стриманіші, але нашу жагу це не применшує. А чоловіки то прямі й дієві, то віддалені й бездіяльні. Мабуть, тому ми в них і закохуємося.
З іншого боку, мені неприємні особи, які щотижня змінюють партнерів. Я зростала в сім’ї з традиційними цінностями, у моєї матері був лише один чоловік – мій батько. Відбиток виховання залишиться назавжди, хоча я допускаю, що сексуальних партнерів за життя може бути кілька.
Я переконана, що повинна бути сексуальна сумісність, і вона важлива для спільного життя. Але ніколи не зрозумію, як можна переспати з кількома десятками? У деяких рекорд набагато більший. Людина розтрачує себе, втрачає себе в інших. Особисто мені шкода тих, хто хвалиться цим, як досягненням.
Або коли після чергової вечірки подружка мені розповідає зі скількома хлопцями вона «перелизалась». Вона так і говорить… І права, бо поцілунками це не назвеш. Так само і просто секс: наче випив склянку води і пішов далі. Переспати стало простіше, ніж поговорити щиро з кимось. Культура споживання захопила всі сфери нашого життя.
Хоча сьогодні в одному журнальчику я прочитала, що «культуру споживання» почала зміщувати «культура якості». Сподіваюсь, що мої діти вже повністю зростатимуть в новій культурі. Вони їстимуть якісну їжу, отримуватимуть якісну освіту і займатимуться, врешті-решт, якісним сексом. Якщо сьогодні ми говоримо про «безпечний секс», то може, вже й незабаром говоритимуть і про «якісний секс»?! Як на мене, така зміна акценту суттєво змінить суспільство. «Хочеш класний секс – створи класну сім’ю».
Я не закликаю вести пуританський образ життя. Сьогодні зовсім інші часи, і чекати кілька місяців на лист від обранця чи «коханого» з довгого відрядження мало хто наважиться. Але я хочу знайти такого чоловіка. Чоловікам у цьому складніше, ніж нам. У будь-яких сферах, особливо в сексі. Але така витривалість багато що говорить про характер. Я зустрічала терплячих чоловіків, але, на жаль, вони вже мали обраниць. У мене навіть не було думки спокушати їх, настільки я була захоплена їх харизмою.
Нелько, не подумай, що я прагну чоловіка тримати «голодним». Я залюбки віддавалася б йому по кілька разів на день! Можливо, тоді б уперше за життя зробила із задоволенням blow-job (а ти знаєш, що і таким терміном називають мінет? Тепер 1:1 у нас з тобою!).

Нелько, ще хочу тебе запитати: ти п’єш чай з цукром чи без? Але, будь ласка, обов’язково дай відповідь!
Ще мені цікаво, чи роздруковуєш ти наші листи, чи зберігаєш їх в електронному форматі? Я, наприклад, роздруковую.
Напиши, будь ласка, також яким парфумом ти користуєшся. Я куплю такий і напахчу листи від тебе. Тоді вони отримають зовсім іншого наповнення.
І скажи, будь ласка, чи пахнуть клавіші ноутбука твоїми руками?
Чекаю відповідей!
Цьом-цьом!)

Лист 11
…чого не очікуєш…

Привіт, Ефка!
Ти мене несподіваними питаннями здивувала… Однак, я відповідаю.
Я чорний чай п’ю з цукром, а зелений – без. Тільки не розумію, тобі це й правда так важливо знати? Я не роздруковую наші листи, просто копіюю в спільний документ на комп’ютері.
Про парфум напишу трохи згодом… Поки не готовий відкрити всі карти….

А зараз про інше.
Ефка, як ти мені свого часу відкрила свою таємницю, так і я пишу тобі про те, чого ще не писала ніколи й нікому. Знаю, яка ти у нас «моральновихована», але все ж…
Не буду ходити довкола, скажу прямо: я хочу спробувати тебе. Хочу дати тобі те світло, яке ти відчула в мені, цілувати твоє тіло так, як ще жоден чоловік цього не робив. Я хочу розкрити твою внутрішню жінку, побачити тебе щасливою у моїх обіймах. І не зникати після сексу…
Я буду тобі подругою, буду тобі радницею, буду тобі… чоловіком!
Пам’ятаєш, коли я коментував твоє фото, я пожартував, що хочу тебе. Жінка хоче жінку. Ха-ха. Мені соромно тобі зараз зізнаватися, та насправді я чоловік і ніяка я не Нелька. І ніколи нею і не був. Мені було цікаво спілкуватися з тобою з самого початку. Я ніколи раніше не ставав на ваш бік і не намагався зрозуміти жінок. Я мислив як чоловік. І завжди жив (живу) як чоловік.
Ти розширила мій горизонт, показала інші, раніше невідомі мені полюси жіночого життя й психології. Я усвідомив, як чоловік може зробити боляче жінці, навіть не здогадуючись, що така (на нашу чоловічу думку) дрібничка може ранити жінку. Ти змінила мене і моє ставлення до жінок. Дякую за це! Неймовірно дякую тобі!
Я запитую тебе про того хлопця, а насправді вірю, що між вами нічого не було. Зроби це зі мною?! Я знаю, що тобі треба і як це краще зробити! Вибач за цей обман. Я б не зміг далі мовчати!
Так, в моєму житті було чимало дівчат, і я писав фактично про себе. Правду! Про те, що й імен не запам’ятовував, про те, як яким я іноді був у ліжку, як брехав дівчатам, що вони в мене перші тощо… Але тепер це в минулому. Я не хочу так далі. Я захопився тобою. Історія про ніжні обійми – то моя фантазія про тебе.
Звісно, фото не моє – моєї рідної сестри. Ми двійнята, ще й схожі. Тому ти мене впізнаєш при зустрічі і без фото.
Я не встигну прочитати твою відповідь, бо вибігаю на роботу. Але призначаю тобі зустріч сьогодні. О дев’ятнадцятій. Кафе «Купідон». Вулиця Пушкінська, 1-3/5. Я розумію, що ти можеш не прийти або просто не пробачити. Я все одно чекатиму там. Я не знаю твого номера телефона, тож на дзвінок і не очікую. У сучасному світі є Інтернет скрізь. Та я свідомо не читатиму відповідь. Я прочитаю її після зустрічі. Постфактум.
Я кохаю, тебе Ефка! Я вірю, ти прийдеш! І ми будемо разом!
При зустрічі ти сама зможеш вловити запах мого парфуму, а я розкажу тобі, чим пахнуть мої руки.
Просто дай мені шанс!
Я щирий, як ніколи!
Влад.

Місяць потому

Лист 12. Останній
Ніч болю

Привіт, Влад... Нелька?
Я не знаю що тобі відповісти.
Навіть не знаю з чого почати…. Ти мене використав! Як можна бути таким покидьком? Навіщо тобі це було потрібно? Не розумію… Адже ти писала… точніше, писав такі відверті й щирі речі. У відповідь я відкривалась тобі так, як ніколи раніше і ні перед ким до цього.
Краще б ти промовчав зі своєю правдою. Так мені було б простіше. Я б і далі чекала твоїх листів. Від Нельки! Від сестри по духу! Від подруги!
А тепер після такого зізнання ти пишеш про почуття і чекаєш зустрічі!? Ти ще й нахаба, Влад! Як же боляче почуватись обманутою!
Як я маю зараз себе повести? Що і про писати? Вже й так написала те, про що чоловік знати не повинен!
Ти навіть не уявляєш, як я обурилась, коли прочитала правду!!! Я видалила всі електронні листи від тебе, додала твою адресу в «чорний список», а роздруковані листи, які зберігала у шухлядці, прямо серед ночі вирішила повикидати з вікна. Мені здавалося, що вони навіть не падають донизу, а що їх просто поглинає ніч. Наче їй теж цікаво дізнатися правду…
Я знову залишилася насамоті. В чергове розчарувавшись у чоловіках. Дякую тобі за це!

Тепер тебе немає в моєму житті, – подумала. – Не буде більше бажаних (неправдивих!) листів, не буде з ким розділити хвилювання.
Увімкнула на всю гучність пісню Олександра Пономарьова, яку полюбляла в дитинстві. Цікаво, чи вгадаєш яку? Ти ж був таким проникливим і душевним зі мною!..

Ти хочеш знову насолоджуватись деталями мого особистого життя? Ба, навіть інтимного?
В ту ніч у мене вдруге за місяць пішли «місячні». Неначе з ними виходив бруд, що назбирався від твоїх листів. Тобі подобається така правда? А чи ти знаєш, як боляче, коли тебе зраджують? А я прирівнюю твій вчинок саме до зради. А чи уявляєш, як погано після цього? Тепер уяви, що я відчула в той момент!!!

Біль і ніч. А поміж ними – я. Ніяк не можу пристати до берега. Самотня людина, яка тоне, не знаючи, в який бік плисти і чи є надія на порятунок. Чи є сенс взагалі рятуватись – гребтися в воді, хапати повітря, намагатися зорієнтуватись?.. Чи потрібно це? І кому це потрібно?
В один момент я відчула запаморочення, а в інший – ледь встигла опанувати себе, бо занадто перехилилась і ще б секунда – і ніч би вкрала мене назавжди.
Чи подобається тобі така правда?

Багато ставлю тобі запитань, але можеш не відповідати. Ти й досі в «чорному списку». Я тебе не вибачила, але зрозуміла. Ти це зробив не зі зла. Мабуть, тобою керувала самотність. А вона мені знайома. Можна навіть сказати, що ми найкращі подружки з нею.
Не знаю, навіщо тобі було саме таким чином знайомитися – може, хотів пожартувати, може, експеримент ставив, а може, просто не вмієш інакше? В мене, до речі, є друзі, які пишуть текст від жіночих імен – проводять такий собі експеримент. Цікаво тільки, чи не заграються вони в своїх пошуках і чи вдасться їм по-справжньому описати психологію жінки? Побачимо!

Не буду вибачатися, що не прийшла в кафе. Не вважаю це за потрібне, але вибач за твій втрачений час і, можливо, марні сподівання. Не думаю, що між нами можуть зав’язатися стосунки після всього цього. Я б і не писала, та вчора їздила до подружки на околицю міста, а повертаючись, випадково натрапила на вулиці біля свого будинку на один із твоїх листів. Підходжу до дому, а вітер жбурнув мені той аркуш, що я викидала тоді з вікна, коли дізналася правду прямо в руки.
Можна подумати, що доля нас зводить таким чином, але я не вірю в знаки. Мені боляче досі. Та все ж допускаю, що вона не даремно повернула той аркуш. Тому дам тобі шанс. Надсилаю електронну адресу моєї подружки, в якої я вчора й була. Вона не схожа за характером на мене, але я впевнена, що ви знайдете спільну мову. Вона теж самотня…
Записуй. ok-sа@gmail.com. Її звати Оксана.
Не знаю, чи ти їй напишеш, але бажаю тобі добра і будь обережніший, будь ласка, в майбутньому з жінками!

П.с. Я слухала пісню «Зіронька». Кілька разів поспіль:
«Віч на віч / ти і я /
Моя ти зіронька небесная/
Ти / не моя».

Дивуюсь, як це витримали сусіди?

***
1.04.2012.
Mail Delivery Subsystem

Delivery to the following recipient failed permanently: efka@i.ua

Technical details of permanent failure:
We tried to deliver your message, but it was rejected by the recipient domain. We recommend contacting the other email provider for further information about the cause of this error.
______
Підсистема доставки пошти

Доставка наступному одержувачу постійно не вдається: efka@i.ua

Технічні деталі постійної невдачі:
Ми намагалися доставити Ваше повідомлення, але воно було відхилено доменом одержувача. Ми рекомендуємо звернутися до постачальника послуг електронної пошти для отримання додаткової інформації про причини цієї помилки.

2.04.2012.
Mail Delivery Subsystem

Delivery to the following recipient failed permanently: efka@i.ua

Technical details of permanent failure:
We tried to deliver your message, but it was rejected by the recipient domain. We recommend contacting the other email provider for further information about the cause of this error.

4.04.12
Mail Delivery Subsystem

Delivery to the following recipient failed permanently: efka@i.ua

Technical details of permanent failure:
We tried to deliver your message, but it was rejected by the recipient domain. We recommend contacting the other email provider for further information about the cause of this error.

7.04.12
Mail Delivery Subsystem

Delivery to the following recipient failed permanently: efka@i.ua

Technical details of permanent failure:
We tried to deliver your message, but it was rejected by the recipient domain. We recommend contacting the other email provider for further information about the cause of this error.

19.07.2012.


Лист 1.
Привіт,фка!
Здивована, що мій лист «пробився» з «чорного списку»? Я змінив адресу електронної пошти.

Йдемо сьогодні ввечері гуляти? Надворі чудова погода!


16.03.2011 – 2.08.12
Київ–Лубни–Лазурне–Київ








Частина ІІ

Лист 1.
(без теми)

https://premiagi.org.ua/128
Проголосуй, пожалуйста! Нужно все 5-ки поставить!)))) Очень нужно!

Лист 2.
Спам чи вірус на користь нам?

Доброго ранку, пані Ефко!
І чотири роки не встигло пройти, перш ніж Ви вирішили нарешті згадати про мене! Скажу чесно, я вже й не очікував отримати листа. Тому неймовірно зрадів, коли побачив знайому адресу!
Шкода, що лист прийшов лише як спам. Та, можливо, то знак і доля (читайте – вірус Вашої поштової скриньки) знову дає нам шанс? На відміну від Вас, пані Ефко, я знакам вірю, (як і в силу вірусів, до речі!). То ж, маємо чудову нагоду перевірити зараз моє везіння та правдивість гороскопу на тиждень. )) Вітаю вас із тим, що Вашу поштову скриньку зламали чи її просто вподобав вірус). Ще б пак, таку пані гріх не вподобати!
Можливо, Ви й не знаєте. Та часто після відновлення пошти після вірусів змінюються всі налаштування. А це значить, що всі нові листи (навіть заблокованих до того користувачів), скоріш за все, тепер автоматично будуть приходити Вам у вхідні. Це збільшує шанси на те, що Ви отримаєте мій лист не в «чорний список», а як вхідний і таки прочитаєте його!


Цікаво, що ти відчуваєш зараз, коли читаєш ці рядки? Яка твоя реакція на те, що я до тебе так звертаюсь?

Насправді, Ефко, почати свій лист я б хотів інакше. Просто й тепло написати, як писав колись: «добрий ранок, моя сонячна!..» І далі розповісти про своє життя…
Не приховую, мені дійсно цікаво, які зміни трапилися в твоєму житті: можливо, ти давно щаслива у стосунках і забула про мене; можливо, навпаки –хоча б періодично згадуєш мене, коли залишаєшся на самоті; можливо, думаєш про мене щодня; можливо, назвала свого сина Владом... І так фантазувати я можу довго. Ти ж як ніхто знаєш, який я гарний фантазер! Покидьки завжди гарні фантазери, правда ж, Ефко? ))
Ти, звісно, й сама відчуваєш, що я змінився за ці три роки, відколи припинилося наше спілкування. Та я сміливо можу зізнатися тобі в наступному: я не шкодую, що так вчинив, ставши одного дня віртуальною Нелькою. І можу й через три роки повторити тобі слова вдячності за те, що ти змінила моє ставлення до жінок.
Думаю, тобі може бути теж цікаво, чим я жив весь цей час. Тому спробую стисло переказати останні три роки свого існування. Як ти свого часу шукала розради в моїх листах і потребувала, щоб тебе вислухали і підтримали, так зараз я потребую тебе й хочу озвучити те, що давно ношу в собі.
Навіть не знаю, з чого почати. Мабуть, із головного: любов живе більше, ніж три роки. Перевірив. Тому дуже помилявся Фредерік Бегбедер, стверджуючи у своєму романі, що після трьох років кохання приречене. Скоріш за все, тобі знайомий цей роман. А якщо ні, то рекомендую. Думаю, тобі він сподобається. Він так і називається – «Любов живе три роки».
Час огранює кожного з нас, перевіряючи на міцність матеріал та якість сировини, з якої ми зроблені. Час говорить про те, що є люди для досвіду, а є – для життя. Час вчить цінувати теперішнє, не зациклюватися на майбутньому й минулому, підло приховуючи правду про те, що в цьому світі «тепер» настільки миттєве, що вже за мить воно стає минулим.
Це основне з того, що я хотів сказати.
Ефко, мені важливо почути від тебе відповідь на кілька запитань: я – твій досвід чи, все ж, твоє життя? І якби тебе попросили на прямій лінії з трьох точок – минуле-теперішнє-майбутнє – показати моє місце, де б я був зараз?
Не буду вибачатися повторно за свій вчинок. Просто прошу дати правдиву відповідь на два моїх запитання.
Дякую тобі за те, що одного дня змінила мій світ!

З найкращими побажаннями, Влад.
04.12.15

Лист 3.
sloneczna_efka@wp.pll

Cześć!
Так вітаються з друзями в Польщі, країні, в якій я зараз мешкаю. Не знала, як саме розпочати лист, але вирішила не заморочуватись.
Чесно кажучи, любчику, отримавши твого листа, не зрозуміла від кого він. Моя українська електронна скринька вже давно не активна. Як бачиш, у мене новий мейл. Але якісь зловмисники вирішили скористатись цим і хакнули стареньку «ефку». Ну нічого. Сподіваюся, що те опудало, яке просило за нього проголосувати на сайті, виграло мільйон і витратить його на фейс-апгрейд.
Не подумай, що я стала злюкою, але мене харять люди, які порушують privacy. Саме так ти й вчинив з моїм душевним простором, але я вже не тримаю на тебе зла. Коли я тоді дізналася правду, то просто додала твою електронку в «чорний лист», а тоді почались державні екзамени, я завершила бакалаврат і забула про тебе. Через один цікавий сайт, який порадив мій хлопець Санічка, знайшла грант на навчання у Польщі і, склавши вступні іспити, швидко переїхала.
Постійно дивлюсь новини про Україну й намагаюсь тримати зв’язок зі своїми університетськими друзями. Дуже хочеться, щоб вже завершилась вся ця незрозуміла економічна і політична війна в Україні. Крім того, за умовами програми, я не можу залишати Польщу ще півроку. І лише тоді зможу приїхати додому.
Чим ти ще живеш? Чи й досі слідкуєш за літературними і театральними новинами?
Я довго обмірковувала ситуацію, яка склалася в нас з тобою завдяки твоїй безглуздій витівці. Спочатку довго злилася на тебе, а тоді відпустила. Хоча що я насправді мала очікувати від анонімного спілкування в Інтернеті? Тут про реальних друзів не все знаєш, а віртуальних – тим паче. Хто його знає, хто сидить з того боку екрану? Думаю, що завдяки твоєму уроку я стала сильнішою і, сподіваюсь, тепер мене більше ніхто не обдурить. Слід бути обачнішою з людьми, – я засвоїла це правило! А інший мій висновок – потрібно самостійно вирішувати свої проблеми і ніякі Нельки чи Влади тут не допоможуть. Шукати поради і відповіді в головах інших людей – даремна трата часу.
У Польщі я кілька разів ходила до психолога. Тут це нормальна практика. Якщо в нашій країні хтось дізнається про такі візити, то одразу думає про схибнутість, а в Польщі поговорити зі священиком чи психологом – звична справа. Під час таких розмов я виговорилася. Але швидко зрозумівши алгоритм роботи психолога, я перестала до нього ходити. Головне – правильно поставити запитання і тоді можна самій знайти відповідь і вирішити проблему. Ось такі справи, Владе!
Niech moc będzie z Tobą!)
26.12.15

Лист 4.
Привіт, Ефко!

Gratuluję, pani! )))
Дякую за відповідь! Думав, все ж, промовчиш. Тому радію відповіді.
Бачу, життя твоє змінилося. Не здивований навчанням, не здивований Польщею, не здивований тоном спілкування, походом до психолога… Але Санічка!? Невже той самий!? Був би вдячний тобі за відповідь!
Знаєш, якщо вже пішла мова про відривання карт і правду, то маю до тебе запитання: хто тобі дав таке дивне ім’я – Ефка? Хто насправді ховається за цими чотирма буквами? У тебе в паспорті так і написано – Ефка?
Щодо себе… Я змінив роботу, бо попередня мені стала одноманітною, передбачуваною і кожен день на день схожим. Тепер моє життя більше пов’язане з мистецтвом, і це приносить мені задоволення і кращі гроші. Потяг до художньої літератури й театру я не втратив. Як цікавився, так і цікавлюсь. Раджу й тобі, як будеш у Києві, відвідати сучасний арт-театр «Чорний квадрат». У них є цікаві монологи. Деякі – майже про тебе, точніше про ту Ефку (чи як там тебе насправді звати?), з якою я раніше спілкувався.
Як тобі живеться на чужій землі? Чи сниться тобі Україна? Я так розумію, що коли ти повернешся, ми все ж зустрінемось? (Але насправді я зараз ламаю голову: хто ж такий Санічка? Не дуже люблю, насправді, це ім’я!). Навіть про секс питати нічого не хочеться (Ага, ще й як хочеться! Та все таки Санічка був першим офіційним?)
Вибач, але я злюсь. Киплю зсередини. Не зважай.
Хоча зважай! Зважай на те, що ми давно б могли бути разом, якби не твоя гордість і тупа принциповість. Зважай на те, що я б любив тебе і задовольняв твої життєві й сексуальні бажання. Зважай на те, що цінував би тебе й леліяв. Ми мали б усі шанси стати взірцевою парою, я був тим романтиком, про якого ти мріяла! І був тим сильним плечем, якого ти шукала і потребувала.
А ти обрала Польщу, якогось Санічку! Ти від себе хотіла втекти? Вдалося? Але ж знайшла з ким тікати! Тобі навіть листи тоді натякали під домом, що варто одуматися, засунути в дупу свою псевдогордість і прийти тоді на зустріч, щоб бути щасливою! Та кожен робить свій вибір! Ти вже зробила.
Якщо ти щаслива – просто напиши про це. І я дам тобі спокій. Але насправді ти ніяк не змінилася, Ефко! Ти така ж перелякана й закомплексована маленька дівчинка, тільки в іншій країні і з іншими сусідами. Подумай над цим, будь ласка!
Доброї ночі тобі!
27.12.15

Лист 5.
З Новим роком, Владе!

Знову змусила тебе чекати мого листа, але мене вже не зміниш: телефон –подалі від новорічного столу, ноутбук – вимкнений, думки – спрямовані в майбутнє. І от тільки зараз, повертаючись до робочого режиму, згадала, що не відповіла на твоє повідомлення.
Якщо коротко, то це дійсно той Санічка, про якого я тобі раніше розповідала. Обговорювати свій секс із тобою не маю бажання. Ним потрібно займатись, а писати про нього в листах – це мастурбація. Тому якщо відкриєш візу – приїжджай, поговоримо! ))
Взагалі мені не сподобався настрій попереднього листа. Я філолог, тому вмію читати між рядками і відчуваю якесь твоє незадоволення. От тільки не можу зрозуміти його причини. Відповівши на твій лист так, як справді відчуваю, я у відповідь отримала гнів і пресинг. Один з наших польських професорів назвав мою групу «поколінням коментарів», тому спробую відповісти тобі у цьому стилі:

«Ми мали б усі шанси стати взірцевою парою» –
Прямо-таки Ромео і Джуєльтта!
Чувак, кто тебе вообще говорил про отношения?
Nie rozumiem, co Pan mówi

«…я був тим романтиком, про якого ти мріяла!»
«А он принцессой ее своей называл
Она смеялась над ним,
А он по ней тосковал
Она сторонилась его
И только во сне
Он мог быть с ней»
(підпис «БорYA»)

Хто тобі сказав, що вона мріє про романтику? Їй же не 16 років, щоб чекати принца на білому конику. Нормальній жінці потрібні реальні стосунки. Зранку і ввечері. Ги-ги. (Підпис «Гена»)

«І був тим сильним плечем, якого ти шукала і потребувала»
Мужик, раджу розправити плечі (підпис «Атлант»)

«… варто одуматися, засунути в дупу свою псевдогордість і прийти тоді на зустріч, щоб бути щасливою!»
Efka, ponyatna, kak sleduet zhit?! Vse v zadnitsu i vpered za schastem! Normalnyiy sovet!

Ех, Владе, це можна ще довго продовжувати... Але, в першу чергу, виріши для себе — що ти очікуєш від мене. Ти ж першим написав через кілька років, а не я. Написав, а потім почав звинувачувати? І хто після цього переляканий і закомплексований?
Чи відчуваю щастя? Так, часом відчуваю. Так само, як і радощі, образи, цікавість, стреси та інше. Чи хотіла б зустрітись з тобою? Можливо. Але якщо ти позбудешся рожевих окулярів про принца. Кілька листів – це лише кілька листів. Чи поїхала я з Санічкою? Ні. Він мені по-дружньому порадив цю стипендіальну програму, бо з часом я пробачила його. Так само як і тебе.
09.01.16

Лист 6.
Формула

Привіт!
А ти все ж так і не відповіла на питання щодо свого дивного імені. Хоча… Ефка то й Ефка.
Пробач за різкий тон в попередньому листі. Ти все правильно відчула, не буду навіть заперечувати. Але я був щирим!
Що ж, вирішив зняти рожеві окуляри (як ти сказала) прямо в твоїй присутності. І починаю дивитися на світ без них. Що я бачу першим? – Формулу своїх ілюзій! Прописую мою повну формулу спеціально для тебе:
Дівчина з дивним ім’ям і ще більш дивними поглядами на світ… відкрили дужку, пишемо далі: дитяча й підліткова травма… плюс довготривала образа на кількох чоловіків… плюс псевдогордість, змішана зі страхом та бажанням втекти від себе та світу. Закрили дужку… далі знак «додати»: фальшиве знайомство в Інтернеті… знову відкрили дужку і пишемо: цікава подруга, яка виявилася брехливим покидьком… плюс душевна розрада… а далі з’являється дріб, де в чисельнику – ім’я, яке складається з чотирьох літер і читається як Влад, а в знаменнику – що йому відповісти й кому я брешу? Закрили дужку… дорівнює – віртуальна історія, яку вже давно варто завершити і послати летіти під три чорти.
Як наслідок, з цієї формули випливає інша формула – мого подальшого життя. Ця формула є кінцевою відповіддю на плани щодо нашої зустрічі.
Отже,
Влад 2016 року дорівнює: Ефка… мінус листи… мінус ваніль… мінус старі спогади... мінус сумніви й приховані докори й очікування листів, зустрічей, обіймів… мінус фантазії й вигадки…. Плюс реальне життя… плюс вдячність за досвід плюс цінні висновки і бажання йти далі – у кубі.

І на останок:
Дякую + Бажаю успіхів + Щастя в усіх сферах твого життя + Це було цікаво й потрібно! Як мінімум – мені. + новий аркуш + Україна, а не Польща і = прощавай!
11.01.2016

Лист 7.
(без теми)

Привіт!
І як тобі тепер живеться, чи наступного дня ти прокинувся і поспіхом знову натягнув рожеві окуляри на носа? Чи все-таки я стала la femme fatale, яка дала справжнього копняка і ти новий рік почнеш з реальних кроків, щоб змінити себе і світ? Якщо на перше запитання ти відповів «ні», а на друге «так», то я буду рада твоїм повідомленням. Якщо ж алгоритм відповідей інший, то нічого вдіяти вже не зможу.
Я намагалася спровокувати тебе вийти за межі зони комфорту і подивитися на ситуацію під іншим кутом зору. Що сталось у минулому – перетворилося на досвід і спогади. Що буде у майбутньому – ніхто не знає.
Ефка є віртуальним псевдонімом. Я його вигадала для спілкування у скайпі. Воно складається з імен близьких людей. Кого саме – немає сенсу розповідати. Це була б тривала і наразі неприємна розмова, бо я знаходжуся на значній від них відстані. Повір, я сумую за людьми і рідним Черніговом. Тут, у Польщі, я познайомилась із земляками й вони частково допомагають справитися з цим сумом (самі цього не знаючи), але, як вчив дон Хуан молодого Карлоса, «кожен має знайти своє місце». Якщо читав Кастанеду, то зрозумієш, про що я. А якщо читав, і я неправильно зрозуміла цю частину книжки, то з цікавістю почую твою думку.
Тепер я пишу лист у стилі «Влад – принц на білому коні»...
Можна було б видалити і написати щось «молодьожно-балдьожноє», але не хочу. У давні часи, коли створювали лист, то можна було побачити кожне перекреслення, а тепер Word сам виправляє помилки. Тому я дотримуюся позиції і завжди залишаю початковий задум листа. Всі мої листи до тебе так написані. Навіть якщо це потік свідомості. Може, з часом дослідники (для прикладу, це будуть якісь «медіа-археологи») зведуть всі наші листи докупи? Тоді вони могли б їх роздрукувати і покласти біля книжки Джеймса Джойса.
Одразу ж скористаюся нагодою й звернусь у майбутнє (раджу і тобі так вчинити. Може, наші тексти будуть єдиним доказом існування людства?):

Шановні читачі листів! Звертаюся до вас із далекого 2016-го року! Сьогодні ми живемо у неспокійному світі. Але певна, що так було завжди. Якщо сказати про позитивні речі, то за останні сто років ми (не я з Владом, а людство загалом) досягли вершини, й нині найбідніша людина живе набагато краще, ніж раніше. Якщо ж про погане, то не стало менше незадоволених. Багацько людей критикують все і всіх. Запитаєте чому? Бо не вміють радіти. Якщо цей лист є єдиним свідченням про людство, то я права…

Тут я ставлю три крапки і дозволю закінчити цей лист тобі, Владе!

12.01.15

Лист 8.
Re: Лист 6. Формула

Привіт, дівчина з іменем N!
Бачу, ми все ж таки не дуже зрозуміли одне одного, тому дорозставляю крапки над І.
1. Щодо твого дивного імені. Хоча… Ефка то й Ефка.
2. Окуляри не вдягав більше. Далі читай без змін частину мого попереднього листа: прописую формулу свого життя ще раз:

«Дівчина з дивним ім’ям і ще більш дивними поглядами на світ… відкрили дужку, пишемо далі: дитяча й підліткова травма… плюс довготривала образа на кількох чоловіків… плюс псевдогордість, змішана зі страхом та бажанням втекти від себе та світу. Закрили дужку… далі знак «додати»: фальшиве знайомство в Інтернеті… знову відкрили дужку і пишемо: цікава подруга, яка виявилася брехливим покидьком… плюс душевна розрада… а далі з’являється дріб, де в чисельнику – ім’я, яке складається з чотирьох літер і читається як Влад, а в знаменнику – що йому відповісти й кому я брешу? Закрили дужку… дорівнює – віртуальна історія, яку вже давно варто завершити і послати летіти під три чорти.
3. Як наслідок, з цієї формули випливає інша формула – мого подальшого життя. Ця формула є кінцевою відповіддю на плани щодо нашої зустрічі.
Отже,
Влад 2016 року дорівнює: Ефка… мінус листи… мінус ваніль… мінус старі спогади... мінус сумніви й приховані докори й очікування листів, зустрічей, обіймів… мінус фантазії й вигадки…. Плюс реальне життя… плюс вдячність за досвід плюс цінні висновки і бажання йти далі – у кубі».

І на останок…
Бажаю успіхів! Я таки вийшов із зони комфорту, тому буду досліджувати нову територію навколо себе!


Київ, грудень 2015 – січень 2016

© Сергій Русаков, Олександр Козинець спільно, 2011-2016



Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-08-11 12:50:00
Переглядів сторінки твору 5980
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.510 / 5  (4.809 / 5.43)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.497 / 5.35)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.783
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми САТИРА Й ГУМОР
ЩОДЕННИК
РОМАНТИЧНА ПРОЗА
ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ
ЕССЕ
Еротична проза
Автор востаннє на сайті 2019.07.26 18:35
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Євгенка Чугуй (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-19 19:03:33 ]
Цікавий експеримент! Незвично, зважаючи на те, що це спроба відчути жіночу суть з чоловічого боку.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Козинець (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-19 19:47:59 ]
дякую. Звісно, огріхів і гендерних і літературних чимало, але сподіваюсь, час відшліфує цей текст!