Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
2026.11.16
08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
2026.11.16
07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
2026.11.15
18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
2026.11.15
17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
2026.11.15
09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
2026.11.15
07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
2026.11.15
07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
2026.11.15
01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців.
Хтось демократією живе, хтось нею грається.
Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує.
Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті.
Криводушн
2026.11.14
23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.
Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.
Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
2026.11.14
22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи
Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи
Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
2026.11.14
22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.
Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.
Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ольга Майборода (1967) /
Рецензії
Ігри з часом або як важливо натиснути на правильну клавішу і не схибити.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ігри з часом або як важливо натиснути на правильну клавішу і не схибити.
„То була лиш історія, третя із сотні подібних”- так може сказати кожен, читаючи вірші молодих поетів. „Ти мовчки відміряєш правди і трішечки тайни і скажеш усе, що сказати був просто повинен” – так зізнається майже кожен критик у сучасному світі.
Нещодавно вийшла у світ друга збірка поезій Наталі Пасічник „Портрети доби Ренесансу”. На перший погляд назва здається дивною, але прочитавши її розумієш, уся книжка, кожен її розділ пронизаний символами, які уособлюють час. Образи Старого Поета, молодої жінки та юного хлопчика − це портрети, які відображають різні часові проміжки життя. До того ж схожих героїв ми знаходимо у Шекспіра− поета епохи Відродження. Тобто, можна сказати, що ця збірка об’єднує два віки: епоху Ренесансу з її мінливістю і розміреним плином часу і сучасність, повну поспіху і гонитви за вітром, іноді подібну до бурхливої „річки, що виходить весь час з берегів”. Отже, „Портрети доби Ренесансу” можна назвати епохальною книжкою у прямому сенсі цього слова.
Час знаходить свій відбиток не лише у епохах, а й у образах Старого Поета та Юного Маестро. „Просто осінь прийшла…, просто осінь приносить свободу і спокій” − ці рядки про Старого Поета. „ Ти майже не пишеш, годинники майже стоять” − ось такий невблаганний час, час Старого Поета. Його спроби „зупинити годинник, якщо не зупиниться час… Але як зупинити ріку у яку не ступити?”. Час зупинився, зима поета добігла кінця. „Життя, мов обірвана пісня хорової капели в одній з уцілілих церков”.
На противагу йому постає Юний Маестро „…сваволя смичка у тендітних хлопчачих долонях нагадує шал молодого мисливця за щастям…”. У „Гонитві за вітром” його „вічне блукання з Єгипту у край неприкаяний” стає нескінченною гонитвою за щастям, за іншим життям. Та час спливає, немов у пустелі пісок. „О мій хлопчику дивний, усе має здатність минати, вічне море міліє, шляхи заростають бадиллям”. Саме тепер розумієш, що „здобуто усе і не здобуто нічого… Ми гнались за вітром і наздогнали його, зрозумівши, тільки поодинокі, що не здобули нічого”.
Час стирає з пам”яті майже усе, але разом з тим він об”єднує і робить можливим те, що, здавалось, не мало ніякого сенсу.
Нещодавно вийшла у світ друга збірка поезій Наталі Пасічник „Портрети доби Ренесансу”. На перший погляд назва здається дивною, але прочитавши її розумієш, уся книжка, кожен її розділ пронизаний символами, які уособлюють час. Образи Старого Поета, молодої жінки та юного хлопчика − це портрети, які відображають різні часові проміжки життя. До того ж схожих героїв ми знаходимо у Шекспіра− поета епохи Відродження. Тобто, можна сказати, що ця збірка об’єднує два віки: епоху Ренесансу з її мінливістю і розміреним плином часу і сучасність, повну поспіху і гонитви за вітром, іноді подібну до бурхливої „річки, що виходить весь час з берегів”. Отже, „Портрети доби Ренесансу” можна назвати епохальною книжкою у прямому сенсі цього слова.
Час знаходить свій відбиток не лише у епохах, а й у образах Старого Поета та Юного Маестро. „Просто осінь прийшла…, просто осінь приносить свободу і спокій” − ці рядки про Старого Поета. „ Ти майже не пишеш, годинники майже стоять” − ось такий невблаганний час, час Старого Поета. Його спроби „зупинити годинник, якщо не зупиниться час… Але як зупинити ріку у яку не ступити?”. Час зупинився, зима поета добігла кінця. „Життя, мов обірвана пісня хорової капели в одній з уцілілих церков”.
На противагу йому постає Юний Маестро „…сваволя смичка у тендітних хлопчачих долонях нагадує шал молодого мисливця за щастям…”. У „Гонитві за вітром” його „вічне блукання з Єгипту у край неприкаяний” стає нескінченною гонитвою за щастям, за іншим життям. Та час спливає, немов у пустелі пісок. „О мій хлопчику дивний, усе має здатність минати, вічне море міліє, шляхи заростають бадиллям”. Саме тепер розумієш, що „здобуто усе і не здобуто нічого… Ми гнались за вітром і наздогнали його, зрозумівши, тільки поодинокі, що не здобули нічого”.
Час стирає з пам”яті майже усе, але разом з тим він об”єднує і робить можливим те, що, здавалось, не мало ніякого сенсу.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
