ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.14 22:13
Хто я?
Яке із моїх облич
справжнє?
У човні часу
так легко втратити себе,
стерти своє обличчя.
Так легко втратити голос,
замість якого лунатимуть

Козак Дума
2025.07.14 19:52
Не бережи на завтра завше те,
що може легко скиснути сьогодні,
і пам’ятай про правило просте –
усе потоне у часу безодні.

Згорить усе, розчиниться як дим,
спливе весняним цвітом за водою –
ніхто не буде вічно молодим,

Артур Курдіновський
2025.07.14 19:50
Народився експромт.

Він був і Дефлоратором,
І фалоімітатором,
Ким тільки вже не був наш Самослав!
Пустинником, Пустельником,
Аж раптом став Смиренником -
Невдало сам себе дефлорував.

Тетяна Левицька
2025.07.14 14:22
Катальпа, туя, барбарис,
черешенька, розарій —
тут ніби всесвіт зупинивсь,
щоб викурить сигару.

І споглядає на красу
затишного обійстя;
як сонце струшує росу

Віктор Кучерук
2025.07.14 05:53
Не хизуйся пишним станом
І волоссям золотим, –
Не майструй собі придане
Та не думай про калим.
Не надійся на удачу,
Бо це справа не свята,
Раз діваха ти ледача
І обманщиця ще та.

Оксана Рудич
2025.07.14 00:55
Вночі наш двір оживає,
він пам’ятає все:
кожне хатнє вікно
ще бачить Твоє лице,
тепле черево стежки
відчуває Твою ходу
і червоніє черешня
для Тебе у цім саду…

Ярослав Чорногуз
2025.07.13 23:19
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.

З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі

Борис Костиря
2025.07.13 22:09
Я шукаю істину в травах,
я хочу почути голос трави,
я шукаю у травах
подробиці минулих епох,
я шукаю голоси,
які засипала земля часу,
які сховалися під пилом архівів,
але їх неможливо почути,

Артур Сіренко
2025.07.13 19:02
Ранкове червневе Сонце встигло зазирнути у всі куточки вічного міста Риму і примудрилось навіть торкнутися днища завжди каламутного (але не сьогодні) Тибру. Марк залишив позаду свою інсулу (як залишають в минулому порвані сандалії) і крокував бруківкою, т

Артур Курдіновський
2025.07.13 16:10
Сльозами й кров'ю стелиться дорога,
Немає порятунку вже ніде.
Гуде в містах повітряна тривога -
Та як вона по-різному гуде!

По всій країні - обстріли ворожі.
Допомагає крізь цей жах пройти
Несамовитий шепіт: "Боже! Боже!

Євген Федчук
2025.07.13 13:55
В часи, коли ще і Січі не було в помині.
Як тяглося Дике поле ледве не до Росі.
А козацтво у степах тих хоч і завелося,
Та ватагами ховалось в байраках, долинах
Та у плавнях. Отаманів собі вибирали,
А про гетьманів козацьких ще тоді не чули.
Хоробрі

Олександр Сушко
2025.07.13 12:12
Дружина - запашна троянда
Та оберіг від самоти.
Пуста без неї отча хата,
Життя спливає без мети.

А я живу не пустоцвітом,
Жар-птицю маю у руках.
В думках жовтогаряче літо,

Віктор Кучерук
2025.07.13 08:31
Звідкіль з’являється мовчання?
Навіщо й що його жене?
Чому ця тиша первозданна
Тепер пригнічує мене?
Переживаннями повитий,
Щодня томлюсь на самоті, –
Зі мною справ не мають діти,
А друзі – збилися з путі.

Борис Костиря
2025.07.12 22:06
Після невдалої операції на очах
чоловік став утрачати зір,
світ став поринати в темряву,
береги стали губитися,
навколо панував океан пітьми.
Як побачити знайомі
і такі дорогі обриси?
Як насолодитися картинами

Олег Герман
2025.07.12 18:15
Постійне прагнення контролювати все — від найменших дрібниць до невизначеного майбутнього — насправді є величезним тягарем. Це не просто неефективно, а й трагічно. Уявіть: ви безперервно виснажуєте себе занепокоєнням, мозок постійно прокручує найгірші сце

Світлана Пирогова
2025.07.12 14:16
А літо виставляє слайди:
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.

У нас ні краплі, лиш сушарка
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Рецензії):

Наталія Близнюк
2021.12.12

Пиріжкарня Асорті
2020.01.20

Тарас Ніхто
2020.01.18

Сергій Губерначук
2019.07.07

Юля Костюк
2018.01.11

Олександр Подвишенний
2017.11.16

Ірина Вовк
2017.06.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ольга Майборода (1967) / Рецензії

 Ігри з часом або як важливо натиснути на правильну клавішу і не схибити.
„То була лиш історія, третя із сотні подібних”- так може сказати кожен, читаючи вірші молодих поетів. „Ти мовчки відміряєш правди і трішечки тайни і скажеш усе, що сказати був просто повинен” – так зізнається майже кожен критик у сучасному світі.
Нещодавно вийшла у світ друга збірка поезій Наталі Пасічник „Портрети доби Ренесансу”. На перший погляд назва здається дивною, але прочитавши її розумієш, уся книжка, кожен її розділ пронизаний символами, які уособлюють час. Образи Старого Поета, молодої жінки та юного хлопчика − це портрети, які відображають різні часові проміжки життя. До того ж схожих героїв ми знаходимо у Шекспіра− поета епохи Відродження. Тобто, можна сказати, що ця збірка об’єднує два віки: епоху Ренесансу з її мінливістю і розміреним плином часу і сучасність, повну поспіху і гонитви за вітром, іноді подібну до бурхливої „річки, що виходить весь час з берегів”. Отже, „Портрети доби Ренесансу” можна назвати епохальною книжкою у прямому сенсі цього слова.
Час знаходить свій відбиток не лише у епохах, а й у образах Старого Поета та Юного Маестро. „Просто осінь прийшла…, просто осінь приносить свободу і спокій” − ці рядки про Старого Поета. „ Ти майже не пишеш, годинники майже стоять” − ось такий невблаганний час, час Старого Поета. Його спроби „зупинити годинник, якщо не зупиниться час… Але як зупинити ріку у яку не ступити?”. Час зупинився, зима поета добігла кінця. „Життя, мов обірвана пісня хорової капели в одній з уцілілих церков”.
На противагу йому постає Юний Маестро „…сваволя смичка у тендітних хлопчачих долонях нагадує шал молодого мисливця за щастям…”. У „Гонитві за вітром” його „вічне блукання з Єгипту у край неприкаяний” стає нескінченною гонитвою за щастям, за іншим життям. Та час спливає, немов у пустелі пісок. „О мій хлопчику дивний, усе має здатність минати, вічне море міліє, шляхи заростають бадиллям”. Саме тепер розумієш, що „здобуто усе і не здобуто нічого… Ми гнались за вітром і наздогнали його, зрозумівши, тільки поодинокі, що не здобули нічого”.
Час стирає з пам”яті майже усе, але разом з тим він об”єднує і робить можливим те, що, здавалось, не мало ніякого сенсу.





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2007-01-21 13:14:09
Переглядів сторінки твору 4111
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / 0  (4.651 / 5.23)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / 0  (4.474 / 5.1)
Оцінка твору автором 5
* Коефіцієнт прозорості: 0.791
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2010.02.21 18:58
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-01-26 14:20:32 ]
Книжечка і справді цікава.
Найбільш інтригує мене в ній - зустріч українського бароко, якому, як мені здається, Наталія Пасічник завжди належала, із вічноюними модерністичними кружляннями, близькими загалу чмтачів і літераторів. Я би це назвав - буремною юністю поетеси українського необароко. Новітнього бароко, як продовження традиційного українського бароко.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2007-01-26 17:30:06 ]
Ви маєте на увазі верліброві ритми? А моя буремна юність аж ніяк стосується якогось там бароко. А МУКИ Антонія барокові? а які вірш не барокові? ті, що про вас?))))))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-01-26 23:27:09 ]
Ті, що про мене? Це інтригує:)
Думаю, що українське бароко - це ваша сутність, а формальні наче "модерністичні" мотиви - це ваше юне відношення, ваш бунт проти свого майбутнього. Але ми всі через таке проходимо, і сутність завжди залишається основною домінантою долі.
Що стосується ваших "Мук святого Антонія", то якщо ви співставите зображену вами картину, із більш обсяжною, наприклад, від Флобера у його фундаменталній штучці "Спокуса Святого Антонія". То побачите текстурну схожість видінь, бачень. Що би ви не писали ви продовжуєте класичне бачення на особистому рівні. Ви ніколи не заперечите існування Бога, хоча б із цієї причини вам ніколи не стати модерністом. Так що це все необароко, і, частково, справжній постмодернізм. Хоча останній, як на мене, вимагає більш байдужого відношення до "статевих питань", ніж, наприклад необароко.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2007-01-26 23:42:48 ]
Відверто кажучи, я цієї штучки ніколи не читала, так що можна говорити і про інтуітивне творення))проти майбутнього я не бунтую,хіба у тому випадку, якщо воно буде сірим і таким, як у всіх жінок нашої чудової Вітчизни)))А щодо статевих питань, я не думаю, що вони настільки рясні у тому, що я пишу. Буває і гірше, це те, що я зневажаю - коли показують свою слабкість і намагаються нібито шокувати, називаючи речі своїми іменами. Хоч я, напевно, теж здаюсь епатажною, але це - тільки гра. Знали б Ви, яка в мене насправді "буремна юність"))))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-01-27 11:40:47 ]
Та, ніби, знаю, - в поезії ж обманути не мислимо - все помітно. І "буремність" - не обов'язково, що зробила, а навіть і що подумала, що уявила - останнє, як на мене, значно потужніше і корисніше.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2007-01-27 13:21:18 ]
Звідки Ви можете знати? Між нами сотні кілометрів! Все-таки цікавитесь мною)))))))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Починок (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-08 15:56:36 ]
Гарно!