ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.27
10:19
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
2024.04.27
09:25
Понівечена хата край села,
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
2024.04.27
08:53
Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
2024.04.27
08:49
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
2024.04.27
05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
2024.04.27
05:19
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
2024.04.26
23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Люта Ольга Козіна (1973) /
Проза
Хмари-кораблі (Спогади літа!)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Хмари-кораблі (Спогади літа!)
Гора «Аюдаг» схожа на ведмедя? Дійсно так, на гігантського, виснаженого спекою, дикого, сумного вічного ведмедя, який, якщо подивитися на нього з людного пляжу Сонячногірська, ніби то водночас і близько, і далеко, бо у тумані. А якщо з пароплава…
Он шёл из северных лесов
Равниной, солнцем опалённой,
И к морю Черному пришёл
Усталый, утомлённый.
И грудь косматую свою
Вглубь погрузил, отрады полный,
И замер так. С тех пор его
Ласкают моря волны…(І.Білоусов).
Цей вірш читала екскурсовод саме у ті хвилини, коли наш жовто-блакитний пароплав «Санта-Барбара» проходив неподалік від велетенського легендарного Аюдага. Ми щасливі: чотиригодинний маршрут «Сонячногірськ – Айтодор – Ялта» обіцяв чарувати пейзажами південного берега; я сиділа на кормі і відчувала, що уся ялтинська яскрава метушня геть загубиться перед величчю ось цієї магічної старезної твариноподібної гори, а вдома, на рідній рівнині здаватиметься, що хмари – то кораблі серед гір. Аюдаг вже зовсім близько (чомусь на мить він здався мені фатальним, приреченим… ), і я навіть забула, як буквально хвилину тому захлиналася від гніву на увесь рід людський, коли побачила у воді пластикову пляшку з-під пива. Ганебний слід нам подібних у надто терплячому морі…
Диво-ведмедик здебільшого бурий, на схилах вкритий невеличкими широкими кримськими деревами, чагарниками, іншою рослинністю. Фотографуємо його. А он де, прямісінько на підніжжі Аюдага, розташували свої два намети якісь напівбожевільні туристи! Чим вабить людину такий відпочинок? Адже на самій горі – жодного магазину, жодного джерела з прісною водою! Напевно човен (катер) привозить харчі сміливим мандрівникам. Яке на смак їхнє життя? На шляху назад могутня гора вже спала у темряві, наметів видно не було, і тільки світло від двох далеких ліхтарів видавало місце знаходження відчайдушних робінзонів.
А ось і південний Димерджи з його чудернацькою кучерявою вершиною та загадковими татарськими легендами, історіями, відомими, забутими та нерозказаними… Тим часом наш ведмідь віддаляється, занурюється у димку та притягує погляди, аж доки не зникне з очей; пароплав гуде, нас гойдає, якась вперта чайка довго переслідує нас та ловить хліб прямо у польоті. ЇЇ абсолютно не дивує тутешня краса, бо тут її вільне пташине життя. Знову зграйка дельфінів і вже за півгодини нас вітатиме Ялта з її вечірніми вогнями, феєрверками, йогами, Макдональдсом, нав‘язливими фотографами, пам‘ятником, що рухається… Ялта, яка вдень мчить на роликах, а вночі напивається у ресторанах. Ялта – свято довге, як літо! Проте думки мої залишилися там, разом з аюдагівськими дикунами, для яких ковток прісної води у мільйони разів цінніший за золото, що виблискує сонцем на моїй засмаглій шиї, для яких свобода пахне морем, і біля наметів яких щовечора з‘являються дві світлі плями. Ліхтарі? Багаття? Таємниця. Як і небо, де хмари–кораблі пропливають поблизу привида-Ведмедя, а вічні вогні(зірки!!!)осяюють шлях мандрівника.
Он шёл из северных лесов
Равниной, солнцем опалённой,
И к морю Черному пришёл
Усталый, утомлённый.
И грудь косматую свою
Вглубь погрузил, отрады полный,
И замер так. С тех пор его
Ласкают моря волны…(І.Білоусов).
Цей вірш читала екскурсовод саме у ті хвилини, коли наш жовто-блакитний пароплав «Санта-Барбара» проходив неподалік від велетенського легендарного Аюдага. Ми щасливі: чотиригодинний маршрут «Сонячногірськ – Айтодор – Ялта» обіцяв чарувати пейзажами південного берега; я сиділа на кормі і відчувала, що уся ялтинська яскрава метушня геть загубиться перед величчю ось цієї магічної старезної твариноподібної гори, а вдома, на рідній рівнині здаватиметься, що хмари – то кораблі серед гір. Аюдаг вже зовсім близько (чомусь на мить він здався мені фатальним, приреченим… ), і я навіть забула, як буквально хвилину тому захлиналася від гніву на увесь рід людський, коли побачила у воді пластикову пляшку з-під пива. Ганебний слід нам подібних у надто терплячому морі…
Диво-ведмедик здебільшого бурий, на схилах вкритий невеличкими широкими кримськими деревами, чагарниками, іншою рослинністю. Фотографуємо його. А он де, прямісінько на підніжжі Аюдага, розташували свої два намети якісь напівбожевільні туристи! Чим вабить людину такий відпочинок? Адже на самій горі – жодного магазину, жодного джерела з прісною водою! Напевно човен (катер) привозить харчі сміливим мандрівникам. Яке на смак їхнє життя? На шляху назад могутня гора вже спала у темряві, наметів видно не було, і тільки світло від двох далеких ліхтарів видавало місце знаходження відчайдушних робінзонів.
А ось і південний Димерджи з його чудернацькою кучерявою вершиною та загадковими татарськими легендами, історіями, відомими, забутими та нерозказаними… Тим часом наш ведмідь віддаляється, занурюється у димку та притягує погляди, аж доки не зникне з очей; пароплав гуде, нас гойдає, якась вперта чайка довго переслідує нас та ловить хліб прямо у польоті. ЇЇ абсолютно не дивує тутешня краса, бо тут її вільне пташине життя. Знову зграйка дельфінів і вже за півгодини нас вітатиме Ялта з її вечірніми вогнями, феєрверками, йогами, Макдональдсом, нав‘язливими фотографами, пам‘ятником, що рухається… Ялта, яка вдень мчить на роликах, а вночі напивається у ресторанах. Ялта – свято довге, як літо! Проте думки мої залишилися там, разом з аюдагівськими дикунами, для яких ковток прісної води у мільйони разів цінніший за золото, що виблискує сонцем на моїй засмаглій шиї, для яких свобода пахне морем, і біля наметів яких щовечора з‘являються дві світлі плями. Ліхтарі? Багаття? Таємниця. Як і небо, де хмари–кораблі пропливають поблизу привида-Ведмедя, а вічні вогні(зірки!!!)осяюють шлях мандрівника.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію