Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.24
14:59
Все за звичаєм у Феодосії,
Навіть море там Чорне і досі є.
Та якби з тих країв
Дідько взяв москалів,
Як би гарно було в Феодосії.
Партизани в горах Дагестану
У капкан упіймали шайтана.
Навіть море там Чорне і досі є.
Та якби з тих країв
Дідько взяв москалів,
Як би гарно було в Феодосії.
Партизани в горах Дагестану
У капкан упіймали шайтана.
2026.08.24
13:14
Ніщо не є важливішим за кокон! -
Щось раптом виникає і зоріє,
Та крок ніяк не зробиш у ефірі
Бо сили всі вже витратив на мрії...
Кінець всьому вночі можливий тільки,
А день до того, мов кімвал дзвенячий,
Де мудрість непомітного Сатурну
Щось раптом виникає і зоріє,
Та крок ніяк не зробиш у ефірі
Бо сили всі вже витратив на мрії...
Кінець всьому вночі можливий тільки,
А день до того, мов кімвал дзвенячий,
Де мудрість непомітного Сатурну
2026.08.24
12:45
Про що розмови в нас? Про часовиння
Про сенси існувань, невідворотного,
Про роздуми, що проростають з тім’я,
Про світло, темноту, про необхідність
Любові.
Але здається, що в цій явності,
Ті ж самі вигуки і пошуки,
І розірветься мить заслоною
Про сенси існувань, невідворотного,
Про роздуми, що проростають з тім’я,
Про світло, темноту, про необхідність
Любові.
Але здається, що в цій явності,
Ті ж самі вигуки і пошуки,
І розірветься мить заслоною
2026.08.24
12:33
Фінал. Останній крок Лагіди
«Історія запам'ятає її як коханку Риму.
Мені ж вона залишить право
бути його єдиним незавойованим ворогом».
З уст царівни Єгипту Арсіної, наймолодшої з Лагідів
Римський офіцер стоїть на відстані удару меча.
2026.08.24
12:14
Не заганяй себе у кут
чи розпачу, чи безнадії.
Доцільніш тупцювання тут —
ну хоч би крок, хоч спроба дії.
Нерідко помилка — урок.
Його засвоїш — рухайсь далі
на вищий досвіду виток
чи розпачу, чи безнадії.
Доцільніш тупцювання тут —
ну хоч би крок, хоч спроба дії.
Нерідко помилка — урок.
Його засвоїш — рухайсь далі
на вищий досвіду виток
2026.08.24
11:28
То дощ холодний, то нервовий сніг.
Спектакль природи чи її тортури.
Ти до мети крізь вічність швидко біг,
Крізь творчість пробирався до натури.
Біжить крізь сніг стрімкий єдиноріг.
Стоять застигло крижані скульптури.
Природа іспит приготує нам.
Спектакль природи чи її тортури.
Ти до мети крізь вічність швидко біг,
Крізь творчість пробирався до натури.
Біжить крізь сніг стрімкий єдиноріг.
Стоять застигло крижані скульптури.
Природа іспит приготує нам.
2026.08.24
07:32
Металися бурі, згори гримкотіло,
Ще голод додався до різних всіх бід,
Але не розпалася ти, не зотліла,
Не зникла, як спалах комети чи слід.
Ти глибоко дуже пустила коріння
І стала сильніше давно від трави, -
Найкраща країна, - моя Україно,
Заради с
Ще голод додався до різних всіх бід,
Але не розпалася ти, не зотліла,
Не зникла, як спалах комети чи слід.
Ти глибоко дуже пустила коріння
І стала сильніше давно від трави, -
Найкраща країна, - моя Україно,
Заради с
2026.08.23
22:31
Трава волоссям, а ти левиця на осонні
Неспокій твій, уста зволожиш язиком
Вино ллючи, твій згляд зустрів мій, сяючи
Твого лиця торкаюсь пальцем, знаючи
Для мене ти – Вода, яка танцює
Неспокій твій, уста зволожиш язиком
Вино ллючи, твій згляд зустрів мій, сяючи
Твого лиця торкаюсь пальцем, знаючи
Для мене ти – Вода, яка танцює
2026.08.23
21:17
на що мені сумнівних істин
проблем закреслено потреб
я радше обираю відстань
і незавершений портрет
кидаючи в простий горнець
відомі всім інгредієнти
додам іще насамкінець
дещицю прянощів секретних
проблем закреслено потреб
я радше обираю відстань
і незавершений портрет
кидаючи в простий горнець
відомі всім інгредієнти
додам іще насамкінець
дещицю прянощів секретних
2026.08.23
19:37
Чи ми трипільці, чи скіфи, сармати…
Йдемо вперед попри війни і втрати…
Ми - українці, від славних - нащадки
І за плечима про давніх є згадки -
Не клич в минуле, знання - настанови
Як жити далі і жити знову,
Як не творити для себе кумирів,
Йдемо вперед попри війни і втрати…
Ми - українці, від славних - нащадки
І за плечима про давніх є згадки -
Не клич в минуле, знання - настанови
Як жити далі і жити знову,
Як не творити для себе кумирів,
2026.08.23
18:45
Героїне мого роману!
Незабаром - глуха зима.
Усвідомлюю: ти - омана,
Розумію: тебе нема.
А проте, відчуваю ніжний,
Теплий дотик твоїх долонь.
Вже у віці моїм "колишні"
Незабаром - глуха зима.
Усвідомлюю: ти - омана,
Розумію: тебе нема.
А проте, відчуваю ніжний,
Теплий дотик твоїх долонь.
Вже у віці моїм "колишні"
2026.08.23
15:06
Я купляю в атебе
Плавлений сирок-
І тому я точно знаю:
З ним все буде ок!
Не купляю я сирки
Десь поза атебе,
Бо всюди хочуть наї.. обдурити
Плавлений сирок-
І тому я точно знаю:
З ним все буде ок!
Не купляю я сирки
Десь поза атебе,
Бо всюди хочуть наї.. обдурити
2026.08.23
14:05
Московіти завжди були нахабні й підступні.
Як не збрешуть, то і кроку, напевно не ступлять.
Хоч що хоч наобіцяють та будуть клянутись.
І ножа у спину встромлять, варто відвернутись
І вони такими були, мабуть ще одвіку.
Давні літописні зводи тому гарн
Як не збрешуть, то і кроку, напевно не ступлять.
Хоч що хоч наобіцяють та будуть клянутись.
І ножа у спину встромлять, варто відвернутись
І вони такими були, мабуть ще одвіку.
Давні літописні зводи тому гарн
2026.08.23
13:27
Барва знамена і тло
Ворог наш такий як є –
віднімає, топче, б’є.
Чи настав, чи настає
час забрати все своє.
Спадок наш, країв Земля –
зазіхання від кремля.
Ця околиця Русі
хоче землі наші всі.
Крила в леті, хижий птах,
чар кінець, останній
2026.08.23
13:23
Крізь роти кленів бачу вдалині
Тендітний образ, дорогий і любий.
Злились бажання вищі і земні,
Які мене відродять і погублять.
Проб'юсь крізь товщу льоду і страхів,
Крізь непорушні і міцні фортеці
До радісних нескорених світів.
Доходить крайній і
Тендітний образ, дорогий і любий.
Злились бажання вищі і земні,
Які мене відродять і погублять.
Проб'юсь крізь товщу льоду і страхів,
Крізь непорушні і міцні фортеці
До радісних нескорених світів.
Доходить крайній і
2026.08.23
12:20
Ця нiч менi не допоможе,
Пройти крiзь стiну твоїх снiв,
Де небо гримає вороже.
Врятуй i захисти нас Боже!
I в тишi чути цвiркунiв.
Заграла музика крилата,
Думками в неї упiрну.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Пройти крiзь стiну твоїх снiв,
Де небо гримає вороже.
Врятуй i захисти нас Боже!
I в тишi чути цвiркунiв.
Заграла музика крилата,
Думками в неї упiрну.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Олехо (1954) /
Проза
Бути чи не бути(еротичні міркування)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Бути чи не бути(еротичні міркування)
Сакраментальне «Бути чи не бути?» таке ж гризотне, як і вічне. Картаєш себе, сказавши
«Так», картаєш, сказавши «Ні», бо важко прогнозувати майбутнє, коли аналітичні здібності розуму затьмарені непереборним бажанням плоті утвердити свої егоїстичні прагнення до гріховного. До чого я веду? До чоловіка, ім’я якому – легіон. Дожив цей чоловік до того віку, коли сива паморозь, умістившись спочатку на скронях, починає свій агресивний наступ на інші ділянки волосяного покрову голови, витісняючи початкове його забарвлення на периферійні закутки. Деякі волосинки, налякані грядущими змінами, не бажаючи зраджувати своє первородне єство, втікають із поля бою, залишаючи прогалини, пролисини у густій колись шевелюрі. Одночасно з цим процесом починає діяти і зовнішній ворог – бісові ріжки, що раз по раз штрикають нашого героя в ребра – то справа, то зліва,
а то і зі сторони куприка, причому так наполегливо, що немає жодної можливості не звертати на них уваги. І що ж робить цей чоловік? Починає розуміти, що любощі із дружиною раз на тиждень, а то і рідше, стали, скоріше, ритуалом виконання своїх подружніх обов’язків, ніж натхненним трудом на ниві Кохання. А бути чоловіком, ще й коханим, ой як хочеться. Тож сідає наш герой за комп’ютер, вештається у соціальних мережах, встромляючи свого носа всюди, де пахне самотнім жіночим духом, запускає пробні флюїди своєї харизми самця у вічну тему любові і через деякий час знаходить споріднену душу у вигляді молодої панянки, себто дівчини. Поступово їх спілкування досягає такої межі, за якою Інтим уже не виглядає чимось недозволеним. Бере тоді чоловік на роботі відпустку на кілька днів за свій рахунок, дружину ставить перед фактом термінового відрядження і на крилах бажання летить у вир гріховної насолоди, добре,
що місце призначення недалеко – до сусіднього обласного центру. Зустрічається двійко готових до битви на любовному ложі партнерів і кожний отримує те, що хотів: дівчина – шляхетного зрілого чоловіка, досить обізнаного, щоб поділитися набутим за життя практичним досвідом кохання, а чоловік – молоду красиву коханку, тіло якої, феєрично вибухове, в умілих руках звучить божественною музикою ніжності і пристрасті. Наш герой усю ніч доводить, не стільки дівчині, як самому собі спроможність свого лібідо реагувати на присутність поруч жіночих принад і на ранок, геть виснажений, але страшенно задоволений, вже готовий вигукнути оте знамените Фаустівське «Зупинись, мить! Ти прекрасна», як стається справжня трагедія – замість миті зупиняється серце, якому (нетренованому, із ознаками вікових змін), очевидно, не стало сил перекачувати по венам і артеріям розбурхану, стривожену запальним завзяттям кров, означену в інших мовах як блуд. Постраждалих троє: дівчина, якій(переляканій до сліз, враженій виглядом неживого, до недавно ще такого палкого, коханця) прийшлося щось вигадувати співробітникам міліції про обставини появи у її помешканні мертвого тіла чужого їй чоловіка; родина загиблого на чолі з дружиною,почуття якої перетасовані болем утрати і звичайною образою зрадженої жінки; сам чоловік, постраждалий, як ви бачите, - гірше не буває. Отож «Бути чи не бути» носить досить гризотний характер. «Бути!» – скажуть деякі чоловіки із когорти тих, що чисто теоретично допускають такий вибір. Вони занадто невпевнені у собі, затуркані життям і сімейними обставинами, слабодухі та нерішучі, щоб у реальних обставинах спробувати повторити шлях нашого героя, але саме ці їхні недоліки і спонукають до такої показової бравади. «Не бути!» – скажуть інші, справжні «Казанови», які задовго до появи сивини почали свою трудову діяльність на ниві зрадництва своїм дружинам. - Навіщо такі складності? – міркують вони. – Кудись їхати, виснажувати себе, наче в останній раз, якщо можна розважатися більш помірковано, без небезпеки для свого здоров’я, тим більш навколо так багато жінок, охочих свідомо обманюватися і дарувати щасливі миті плотських утіх. Усім іншим, а я маю підозри, що їх переважаюча більшість,залишається «чи». Оце «чи» і є серцевиною тої гризоти, що поїдає зсередини чоловічий ерос. Утім вибір – це завжди вибір і нехай самі чоловіки вирішують, що їм робити з тим бісом у ребрах. Про мораль тут мова не іде. Вона на другому плані. Багато повчальників, як показує життя, насправді лиш ховаються під маскою пристойності, непорочності та етичної цноти. Ці добродії найбільш небезпечні для закладин моралі, бо саме своїм акторством вони знецінюють те, що дійсно мало би вчити людей благородним чеснотам.
9 квітня 2013р.
«Так», картаєш, сказавши «Ні», бо важко прогнозувати майбутнє, коли аналітичні здібності розуму затьмарені непереборним бажанням плоті утвердити свої егоїстичні прагнення до гріховного. До чого я веду? До чоловіка, ім’я якому – легіон. Дожив цей чоловік до того віку, коли сива паморозь, умістившись спочатку на скронях, починає свій агресивний наступ на інші ділянки волосяного покрову голови, витісняючи початкове його забарвлення на периферійні закутки. Деякі волосинки, налякані грядущими змінами, не бажаючи зраджувати своє первородне єство, втікають із поля бою, залишаючи прогалини, пролисини у густій колись шевелюрі. Одночасно з цим процесом починає діяти і зовнішній ворог – бісові ріжки, що раз по раз штрикають нашого героя в ребра – то справа, то зліва,
а то і зі сторони куприка, причому так наполегливо, що немає жодної можливості не звертати на них уваги. І що ж робить цей чоловік? Починає розуміти, що любощі із дружиною раз на тиждень, а то і рідше, стали, скоріше, ритуалом виконання своїх подружніх обов’язків, ніж натхненним трудом на ниві Кохання. А бути чоловіком, ще й коханим, ой як хочеться. Тож сідає наш герой за комп’ютер, вештається у соціальних мережах, встромляючи свого носа всюди, де пахне самотнім жіночим духом, запускає пробні флюїди своєї харизми самця у вічну тему любові і через деякий час знаходить споріднену душу у вигляді молодої панянки, себто дівчини. Поступово їх спілкування досягає такої межі, за якою Інтим уже не виглядає чимось недозволеним. Бере тоді чоловік на роботі відпустку на кілька днів за свій рахунок, дружину ставить перед фактом термінового відрядження і на крилах бажання летить у вир гріховної насолоди, добре,
що місце призначення недалеко – до сусіднього обласного центру. Зустрічається двійко готових до битви на любовному ложі партнерів і кожний отримує те, що хотів: дівчина – шляхетного зрілого чоловіка, досить обізнаного, щоб поділитися набутим за життя практичним досвідом кохання, а чоловік – молоду красиву коханку, тіло якої, феєрично вибухове, в умілих руках звучить божественною музикою ніжності і пристрасті. Наш герой усю ніч доводить, не стільки дівчині, як самому собі спроможність свого лібідо реагувати на присутність поруч жіночих принад і на ранок, геть виснажений, але страшенно задоволений, вже готовий вигукнути оте знамените Фаустівське «Зупинись, мить! Ти прекрасна», як стається справжня трагедія – замість миті зупиняється серце, якому (нетренованому, із ознаками вікових змін), очевидно, не стало сил перекачувати по венам і артеріям розбурхану, стривожену запальним завзяттям кров, означену в інших мовах як блуд. Постраждалих троє: дівчина, якій(переляканій до сліз, враженій виглядом неживого, до недавно ще такого палкого, коханця) прийшлося щось вигадувати співробітникам міліції про обставини появи у її помешканні мертвого тіла чужого їй чоловіка; родина загиблого на чолі з дружиною,почуття якої перетасовані болем утрати і звичайною образою зрадженої жінки; сам чоловік, постраждалий, як ви бачите, - гірше не буває. Отож «Бути чи не бути» носить досить гризотний характер. «Бути!» – скажуть деякі чоловіки із когорти тих, що чисто теоретично допускають такий вибір. Вони занадто невпевнені у собі, затуркані життям і сімейними обставинами, слабодухі та нерішучі, щоб у реальних обставинах спробувати повторити шлях нашого героя, але саме ці їхні недоліки і спонукають до такої показової бравади. «Не бути!» – скажуть інші, справжні «Казанови», які задовго до появи сивини почали свою трудову діяльність на ниві зрадництва своїм дружинам. - Навіщо такі складності? – міркують вони. – Кудись їхати, виснажувати себе, наче в останній раз, якщо можна розважатися більш помірковано, без небезпеки для свого здоров’я, тим більш навколо так багато жінок, охочих свідомо обманюватися і дарувати щасливі миті плотських утіх. Усім іншим, а я маю підозри, що їх переважаюча більшість,залишається «чи». Оце «чи» і є серцевиною тої гризоти, що поїдає зсередини чоловічий ерос. Утім вибір – це завжди вибір і нехай самі чоловіки вирішують, що їм робити з тим бісом у ребрах. Про мораль тут мова не іде. Вона на другому плані. Багато повчальників, як показує життя, насправді лиш ховаються під маскою пристойності, непорочності та етичної цноти. Ці добродії найбільш небезпечні для закладин моралі, бо саме своїм акторством вони знецінюють те, що дійсно мало би вчити людей благородним чеснотам.
9 квітня 2013р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
