ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.29
14:38
З давніх часів наші предки
використовували різноманітні носії,
на яких можна було б
залишити видбиток,
бо мова носить видбиток усього життя нації.
Та у кожного племя існує свій
- живий носій праслов'янської мови,
які мігрували.
використовували різноманітні носії,
на яких можна було б
залишити видбиток,
бо мова носить видбиток усього життя нації.
Та у кожного племя існує свій
- живий носій праслов'янської мови,
які мігрували.
2024.03.29
14:35
Рівнодення день,
Рівнодення ніч
в рівноважному положенні знаходяться
до годин, до хвилин,
до секунд, точнісінько
завмирають у сезонному зближенні
забезпечено рівність
ночі та дня
Рівнодення ніч
в рівноважному положенні знаходяться
до годин, до хвилин,
до секунд, точнісінько
завмирають у сезонному зближенні
забезпечено рівність
ночі та дня
2024.03.29
14:34
А небо знає
Вся земля горить у війні
Рідну землю Російські вороги знищуюють
Руйнують міста
Світлих дітей вбивають
і ґвалтують та мирних людей вбивають,
калічать і катують
Наче нема Бога на землі
Вся земля горить у війні
Рідну землю Російські вороги знищуюють
Руйнують міста
Світлих дітей вбивають
і ґвалтують та мирних людей вбивають,
калічать і катують
Наче нема Бога на землі
2024.03.29
14:33
Пізної ночі ми з’єдналися знов
І парили ми у бездонному Всесвіті у двох…
Я шаленію, божеволію від тебе…
Розум втрачаю від космічних почуттів,
Які ти даруєш мені у ночі…
Дивлюсь на тебе
І не можу надивитись
Насолоджуюсь твоїми теплими поцілунками
І парили ми у бездонному Всесвіті у двох…
Я шаленію, божеволію від тебе…
Розум втрачаю від космічних почуттів,
Які ти даруєш мені у ночі…
Дивлюсь на тебе
І не можу надивитись
Насолоджуюсь твоїми теплими поцілунками
2024.03.29
14:31
У двох світів Інь та Янь,
Одночасно - два неподільні божества,
Рухлива примарна грань,
Великої межі Інь та Янь.
В цих Інь та Янь є рівновага,
Гармонія світів присутня.
Прагнення брати і віддавати,
І доповнюючи - продовжувати,
Одночасно - два неподільні божества,
Рухлива примарна грань,
Великої межі Інь та Янь.
В цих Інь та Янь є рівновага,
Гармонія світів присутня.
Прагнення брати і віддавати,
І доповнюючи - продовжувати,
2024.03.29
14:30
Високо на горі наш гетьман вельможний
І кошовий отаман стояли.
Їх обирали козаки…
Вони дивилися на краєвид своєї землі
Та на козаків…
Могутні козаки жили там.
Бо козаки воїни величні,
прославлені у віках.
І кошовий отаман стояли.
Їх обирали козаки…
Вони дивилися на краєвид своєї землі
Та на козаків…
Могутні козаки жили там.
Бо козаки воїни величні,
прославлені у віках.
2024.03.29
14:28
Заселені місця племенами
Стали місцем проживання,
І кожне плем’я очолювали різні князі,
Кожний князь судив, водив на бій очолених людей,
Перший був князь у відвазі
І у мудрості своїй,
А коли ставав не здатним до ладу
І боротьби,
Стали місцем проживання,
І кожне плем’я очолювали різні князі,
Кожний князь судив, водив на бій очолених людей,
Перший був князь у відвазі
І у мудрості своїй,
А коли ставав не здатним до ладу
І боротьби,
2024.03.29
14:27
Жили на світі різні племена,
Розкидаючи свої оселі
на різних куточках землі.
Племена оселялися цілим родом
І мали різні імена ці племена:
Різні племена складали свій рід
Наймудріший,
найстаріший вождь цілим родом керував
Розкидаючи свої оселі
на різних куточках землі.
Племена оселялися цілим родом
І мали різні імена ці племена:
Різні племена складали свій рід
Наймудріший,
найстаріший вождь цілим родом керував
2024.03.29
14:25
Сьогодні день святої Трійці
Зібралися три духа:
Бог триєдиний господь, Бог - син і Бог - дух святий вітають
Над Україною в небі,
Допомогти хочуть.
Так святиться вся природа.
Бог - батько творить мир чудовий,
Бог - син спокутує гріхи,
Зібралися три духа:
Бог триєдиний господь, Бог - син і Бог - дух святий вітають
Над Україною в небі,
Допомогти хочуть.
Так святиться вся природа.
Бог - батько творить мир чудовий,
Бог - син спокутує гріхи,
2024.03.29
14:24
Stop telling people
more than need to know
Stop telling people your business.
Some people talk to you
so they can talk about you
Stop explaining yourself
more than need to know
Stop telling people your business.
Some people talk to you
so they can talk about you
Stop explaining yourself
2024.03.29
14:22
Диво - видіння було уві сні, як віщі ночі:
Мені прийшло видіння,
Щось у темряві світилось.
Я спочатку не повірила своїм очам,
Але уві сні з’явилася Свята Марія,
Яка сяяла мов сонце
І очима розмовляє,
Яке диво на Україну чекає
Мені прийшло видіння,
Щось у темряві світилось.
Я спочатку не повірила своїм очам,
Але уві сні з’явилася Свята Марія,
Яка сяяла мов сонце
І очима розмовляє,
Яке диво на Україну чекає
2024.03.29
14:22
One day, someone will
Love you the way you
deserve to be loved
And you won't have to
fight for it.
Your smile, your eyes,
the way you laugh,
Love you the way you
deserve to be loved
And you won't have to
fight for it.
Your smile, your eyes,
the way you laugh,
2024.03.29
14:20
скажіть люди, а що мені буде,
якщо я зроблю хід уперед
скажіть люди, а що мені буде,
якщо я зроблю хід назад.
Так я веду гру світів...
Гра і знову крок та мат!
летять на підлогу шахові фігури.
роблю фігурами хід на угад
якщо я зроблю хід уперед
скажіть люди, а що мені буде,
якщо я зроблю хід назад.
Так я веду гру світів...
Гра і знову крок та мат!
летять на підлогу шахові фігури.
роблю фігурами хід на угад
2024.03.29
14:19
У кожної відьми десь заховано серце.
А хто знайде його — підкорить відьму собі.
Якщо ти і відьма, то я стану володарем зла.
Відьмине щастя – з вітрами злитися,
Свободу – птаха, в себе впустити.
Відьмине щастя – до смерті битися
А хто знайде його — підкорить відьму собі.
Якщо ти і відьма, то я стану володарем зла.
Відьмине щастя – з вітрами злитися,
Свободу – птаха, в себе впустити.
Відьмине щастя – до смерті битися
2024.03.29
14:18
Душа вічна, можливо,
вона приходила на землю один раз.
Душа не вмирає. Залишаючи колишнє місцеперебування,
вони живуть в інших місцях, які знову приймають їх
Без випробувань і бід не минає життя людське
і не буває спасіння душі.
вона приходила на землю один раз.
Душа не вмирає. Залишаючи колишнє місцеперебування,
вони живуть в інших місцях, які знову приймають їх
Без випробувань і бід не минає життя людське
і не буває спасіння душі.
2024.03.29
14:16
Я слухаю та дивлюся на тебе щодня
Я слухаю та дивлюся на тебе щоночі
Ти випромінюєш життя в своїх очах,
В твої очі світяться від щастя.
На тебе бути схожою хочу.
Навчи мене воювати,
Щоб могла захищати я
Та бути героєм своєї країни.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Я слухаю та дивлюся на тебе щоночі
Ти випромінюєш життя в своїх очах,
В твої очі світяться від щастя.
На тебе бути схожою хочу.
Навчи мене воювати,
Щоб могла захищати я
Та бути героєм своєї країни.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.03.26
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Олехо (1954) /
Проза
Поїздка до Львова
- Ганьба! Іуда! Зрадник! – лунало з різних боків.
Десь на задньому плані кілька місцевих активісток руху «Фемен», підстрибуючи і метляючи оголеними персами, тримали у руках плакати із надписами «НІ – ПЛАТІНІ!».
На їхніх спинах червоніли намальовані великі смачні дулі, як символ жіночої реакції на віроломство чоловічої статі усіх часів і народів. Купка чоловіків, що стояла збоку від жіночої юрби, не второпавши ситуації, почала скандувати « Владу – геть!», помилково прийнявши нашого героя за представника цієї осточортілої, як на розсуд щирого львів’янина, влади. Але ось наперед вийшла статна жінка з папірцем у руці і стала зачитувати:
- Пане Платіні, дозвольте мені від лиця нашої жіночої громади висказати Вам наше рішуче «Фе!». Усі ми глибоко обурені Вашим ганебним вчинком одруження із гуцулкою. Вам нема прощення.
- Там ( вона показала рукою назад, де вирувала юрба) – розбиті серця, скалічені долі, втрачені ілюзії.
- Там (пафос наростав) – декілька кубічних метрів виплаканих сліз, віки безсонних ночей,
міріади назавжди втрачених нервових клітин.
- Там…- вона раптом запнулась, сховала папірчик до кишені і вже продовжувала від себе:
- Дорогий Мішелю…,(кутики її очей зволожились, голос затремтів) Михасю (серце Платіні затріпотіло, із глибин далеко захованої пам’яті поступово став вимальовуватися образ цієї жінки, але у більш юному віці), ти знаєш, що львів’янки – найчарівніші жінки у світі і вони можуть багато чого тобі пробачити, якби ти поїхав додому і повернувся до нас із нотаріально завіреною копією свідоцтва про розлучення.
На деякий час запанувала тиша. Жіноча спільнота чекала достойної відповіді.
- Ніколи! – раптом розірвав звукову пустку істеричний високий голос.
Із натовпу, як дідько із табакерки, вискочила жіночка невротичного типу із зачіскою «Я тільки що прокинулась». В її очах біснувався полум’яний вогник вічної революціонерки,
непримиренної до будь-якого компромісу.
- Ніколи! – ще раз вигукнула вона і жбурнула щось у Платіні. Той ледве встиг заслонитися текою. Яйце( а це було воно) розбилось об теку, слизом стекло на начищені до блиску чорні мешти. Юрба схвально загомоніла, заворушилася, із її черева у сторону Платіні полетіли ще яйця, помідори, яблука та інша їстівна городина. Найбільш екзальтовані дамочки намагалися поцілити атрибутами спідньої білизни.
- Добре, що я не кандидат у президенти, а то би вже гепнувся – подумав Платіні, поспіхом ховаючи у лоно вокзального приміщення своє шляхетне тіло, у минулому об’єкт «вожделения» багатьох незаміжніх львів’янок. Швиденько пробіг сходами униз, потім догори і, на щастя, на колії, наче чекав його, стояв дизель у сторону Стрия. Тільки-но сів, як потяг рушив і вже за декілька хвилин Львів залишився позаду із тією Містерією жіночих пристрастей, що мало не зашкодила здоров’ю Платіні. Перші миті ганебної втечі той трохи нервував, навіть зняв краватку, підняв комірець сорочки і для чогось почав сіпати одним оком, наче остерігався погоні і таким чином маскувався від переслідувачів. Навпроти сидів якийсь іноземець, що невідомо як потрапив у цей старезний вагон приміського потягу. Ламаною галицькою говіркою він щось бубнів собі під носа. Платіні вишуканою англійською у подумах переводив для себе це бубніння і насолоджувався відчуттям минулої небезпеки. Пройшло трохи часу. Платіні вже зовсім заспокоївся і під колісний стукіт та ритмічне похитування вагону його віки почали тулитися одне до одного. Крізь дорожнє марення власні думки прорвалися до власної свідомості і сформувалися у незаперечні життєві висновки: А львів’янки – найчарівніші в світі жінки, тільки… дуже злопам’ятні. А ще добре, що дружина не тиняється сторінками ПееМ, а то було б мені на горіхи…
25 квітня 2013р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Поїздка до Львова
А львівянки – найчарівніші в світі жінки. Правда, вони дотепер не можуть мені пробачити, що я оженився на гуцулці.
Мішель Платіні
Невідомо якими шляхами, але чутка, що сам Платіні їде до Львова,враз облетіла, наче рясний виводок молі, закутки цього славного міста і оселила в жіночих серцях болісні спогади минувшини. Ще Платіні солодко посапував у плацкартному вагоні поїзда Чернівці-Львів, як на площі перед вокзалом почав збиратися натовп збуджених цією вісткою жіночок, віком трохи старших за 45 років. Потягуючись, щоб якось розім’ятися від тривалої нерухомості, Платіні вийшов через центральні двері вокзалу і ошелешив – перед ним, скільки сягало око, колихалося море несамовитої жіночої образи, що подекуди межувала із почуттям абсолютного неприйняття його особистості.
- Ганьба! Іуда! Зрадник! – лунало з різних боків.
Десь на задньому плані кілька місцевих активісток руху «Фемен», підстрибуючи і метляючи оголеними персами, тримали у руках плакати із надписами «НІ – ПЛАТІНІ!».
На їхніх спинах червоніли намальовані великі смачні дулі, як символ жіночої реакції на віроломство чоловічої статі усіх часів і народів. Купка чоловіків, що стояла збоку від жіночої юрби, не второпавши ситуації, почала скандувати « Владу – геть!», помилково прийнявши нашого героя за представника цієї осточортілої, як на розсуд щирого львів’янина, влади. Але ось наперед вийшла статна жінка з папірцем у руці і стала зачитувати:
- Пане Платіні, дозвольте мені від лиця нашої жіночої громади висказати Вам наше рішуче «Фе!». Усі ми глибоко обурені Вашим ганебним вчинком одруження із гуцулкою. Вам нема прощення.
- Там ( вона показала рукою назад, де вирувала юрба) – розбиті серця, скалічені долі, втрачені ілюзії.
- Там (пафос наростав) – декілька кубічних метрів виплаканих сліз, віки безсонних ночей,
міріади назавжди втрачених нервових клітин.
- Там…- вона раптом запнулась, сховала папірчик до кишені і вже продовжувала від себе:
- Дорогий Мішелю…,(кутики її очей зволожились, голос затремтів) Михасю (серце Платіні затріпотіло, із глибин далеко захованої пам’яті поступово став вимальовуватися образ цієї жінки, але у більш юному віці), ти знаєш, що львів’янки – найчарівніші жінки у світі і вони можуть багато чого тобі пробачити, якби ти поїхав додому і повернувся до нас із нотаріально завіреною копією свідоцтва про розлучення.
На деякий час запанувала тиша. Жіноча спільнота чекала достойної відповіді.
- Ніколи! – раптом розірвав звукову пустку істеричний високий голос.
Із натовпу, як дідько із табакерки, вискочила жіночка невротичного типу із зачіскою «Я тільки що прокинулась». В її очах біснувався полум’яний вогник вічної революціонерки,
непримиренної до будь-якого компромісу.
- Ніколи! – ще раз вигукнула вона і жбурнула щось у Платіні. Той ледве встиг заслонитися текою. Яйце( а це було воно) розбилось об теку, слизом стекло на начищені до блиску чорні мешти. Юрба схвально загомоніла, заворушилася, із її черева у сторону Платіні полетіли ще яйця, помідори, яблука та інша їстівна городина. Найбільш екзальтовані дамочки намагалися поцілити атрибутами спідньої білизни.
- Добре, що я не кандидат у президенти, а то би вже гепнувся – подумав Платіні, поспіхом ховаючи у лоно вокзального приміщення своє шляхетне тіло, у минулому об’єкт «вожделения» багатьох незаміжніх львів’янок. Швиденько пробіг сходами униз, потім догори і, на щастя, на колії, наче чекав його, стояв дизель у сторону Стрия. Тільки-но сів, як потяг рушив і вже за декілька хвилин Львів залишився позаду із тією Містерією жіночих пристрастей, що мало не зашкодила здоров’ю Платіні. Перші миті ганебної втечі той трохи нервував, навіть зняв краватку, підняв комірець сорочки і для чогось почав сіпати одним оком, наче остерігався погоні і таким чином маскувався від переслідувачів. Навпроти сидів якийсь іноземець, що невідомо як потрапив у цей старезний вагон приміського потягу. Ламаною галицькою говіркою він щось бубнів собі під носа. Платіні вишуканою англійською у подумах переводив для себе це бубніння і насолоджувався відчуттям минулої небезпеки. Пройшло трохи часу. Платіні вже зовсім заспокоївся і під колісний стукіт та ритмічне похитування вагону його віки почали тулитися одне до одного. Крізь дорожнє марення власні думки прорвалися до власної свідомості і сформувалися у незаперечні життєві висновки: А львів’янки – найчарівніші в світі жінки, тільки… дуже злопам’ятні. А ще добре, що дружина не тиняється сторінками ПееМ, а то було б мені на горіхи…
25 квітня 2013р.
Маю надію, що друже Мішель не образиться на цю жартівливу замальовку.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію