Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.19
23:34
у вересневому саду
урочий спокій прохолодний
а де стояв джмелиний гуд
між горобиною та глодом
царює тиша лиш павук
снує свої нитки невтомно
як ти бредеш через траву
не садівник і не паломник
урочий спокій прохолодний
а де стояв джмелиний гуд
між горобиною та глодом
царює тиша лиш павук
снує свої нитки невтомно
як ти бредеш через траву
не садівник і не паломник
2026.09.19
22:20
Дзвонить донька, плаче: «Мамо,
Лишенько, мені погано!
Мій Василь поїхав зранку
На Десну, десь на рибалку.
Я хвилююсь наперед,
Бо мобілку не бере.
Може, вже завів коханку,
А сам бреше про рибалку?!»
Лишенько, мені погано!
Мій Василь поїхав зранку
На Десну, десь на рибалку.
Я хвилююсь наперед,
Бо мобілку не бере.
Може, вже завів коханку,
А сам бреше про рибалку?!»
2026.09.19
21:05
Яви нам, Боже, знов свої дива:
Аби і в спеку повноводим був Кінерет,
Щоб квітом забуяла Арава,
Щоб Дім Твій повнивсь тільки молоком і медом.
Зроби нас, Боже, знов людьми,
А не заложниками долі.
До цноти шлях вкажи – не до сваволі.
Не до ідей, а до
Аби і в спеку повноводим був Кінерет,
Щоб квітом забуяла Арава,
Щоб Дім Твій повнивсь тільки молоком і медом.
Зроби нас, Боже, знов людьми,
А не заложниками долі.
До цноти шлях вкажи – не до сваволі.
Не до ідей, а до
2026.09.19
20:28
У блакитнім просторі безмежнім,
де й за обрієм немає берегів,
плавають хмарини незалежні
від добродіїв, а також ворогів.
Власний шлях, мета своя і вдача,
і бажання перевтілень повсякчас.
Крила розправляв Пегас неначе,
де й за обрієм немає берегів,
плавають хмарини незалежні
від добродіїв, а також ворогів.
Власний шлях, мета своя і вдача,
і бажання перевтілень повсякчас.
Крила розправляв Пегас неначе,
2026.09.19
16:37
Ого... йой-йой...
Моя бамбіно
Ого... йой-йой...
Ойойойойойой...
1.
Заходилисі дороги,
плакав місячними гріш.
Моя бамбіно
Ого... йой-йой...
Ойойойойойой...
1.
Заходилисі дороги,
плакав місячними гріш.
2026.09.19
15:41
Вечірні вогні над проспектами виклали лінію.
Відлуння міської сонати звучить уві сні.
Приймаю свій шлях. Вже його не кляну та не змінюю,
Лише тиху пісню співаю свою лебедину я...
Нічого не бачу - лише рідні очі сумні!
Пишаються знову натхнення мого Б
Відлуння міської сонати звучить уві сні.
Приймаю свій шлях. Вже його не кляну та не змінюю,
Лише тиху пісню співаю свою лебедину я...
Нічого не бачу - лише рідні очі сумні!
Пишаються знову натхнення мого Б
2026.09.19
15:16
Поет стирався, ніби крейда,
У профанаціях життя.
Талант, поставлений на рейки,
У колію без співчуття.
Талант - не Фауст, а фантомність,
Не Арлекін, а тільки фат,
Втрачає силу і притомність,
Немовби престарілий кат.
У профанаціях життя.
Талант, поставлений на рейки,
У колію без співчуття.
Талант - не Фауст, а фантомність,
Не Арлекін, а тільки фат,
Втрачає силу і притомність,
Немовби престарілий кат.
2026.09.19
12:39
Сонце рудою хвостатою білкою
Стрибає по крислатому дереві Всесвіту,
Збирає зірки-горіхи і гриби-туманності,
Ховає в дуплі Порожнечі, в прихистку войдів,
А тим часом сумна ворожка Істина
Фарбує виднокрай чорною фарбою
(Бо осінь, бо верес цвіте на паг
Стрибає по крислатому дереві Всесвіту,
Збирає зірки-горіхи і гриби-туманності,
Ховає в дуплі Порожнечі, в прихистку войдів,
А тим часом сумна ворожка Істина
Фарбує виднокрай чорною фарбою
(Бо осінь, бо верес цвіте на паг
2026.09.19
09:33
У імлі протилежних сторін,
В довгий дощ з мельхіорових крапель,
Ніби вождь вогняний маячні,
Ніби зла споконвічного тать,
Ти скачи як бербер … бедуїн,
Як частинка, розігнана ЦЕРНом,
Аж до срібних чернечих хрестів
В довгий дощ з мельхіорових крапель,
Ніби вождь вогняний маячні,
Ніби зла споконвічного тать,
Ти скачи як бербер … бедуїн,
Як частинка, розігнана ЦЕРНом,
Аж до срібних чернечих хрестів
2026.09.19
06:51
Над мною схилившись, чекаєш звитяги
І витримки, й сили в новому бою, -
Не буду підносити білого стяга,
Якщо ненаситно тебе я люблю.
Знедавна спокою не маю щоночі
Від дотиків ніжних усміхнених уст, -
Голубиш, цілуєш і дивишся в очі,
Звільняючи звичн
І витримки, й сили в новому бою, -
Не буду підносити білого стяга,
Якщо ненаситно тебе я люблю.
Знедавна спокою не маю щоночі
Від дотиків ніжних усміхнених уст, -
Голубиш, цілуєш і дивишся в очі,
Звільняючи звичн
2026.09.19
06:28
І. ДОКИ НЕ ЗГАСЛО СОНЦЕ
«Коли небо затягне вогняна ніч і камінь стане дощем, єдиним надійним сховком залишаться обійми тих, кого ти любиш».
Ранок у домі Авла починався як зазвичай. Сонце м’яко освітлювало мармуровий внутрішній дворик-атріум, де у фо
2026.09.18
21:13
Якби міг я спростувати
Упертий двобій
Знову пробую втікати
Та смішно тобі
Бо колеса не ймуть доріг
І вантаж обіцянь пустих
Все лягає на плечі тягне вниз
Упертий двобій
Знову пробую втікати
Та смішно тобі
Бо колеса не ймуть доріг
І вантаж обіцянь пустих
Все лягає на плечі тягне вниз
2026.09.18
20:46
Звільняючи пам’ять від клопотів сажі,
шукаю дитинства загублений скарб.
Малюю крихкі призабуті пейзажі
зі спогадів теплих, без пензля і фарб.
Там щастя ще юне, ще з назвою Подив,
і літо ще довге, і тисячі мрій.
Під вечір грози вдалині чути подув
шукаю дитинства загублений скарб.
Малюю крихкі призабуті пейзажі
зі спогадів теплих, без пензля і фарб.
Там щастя ще юне, ще з назвою Подив,
і літо ще довге, і тисячі мрій.
Під вечір грози вдалині чути подув
2026.09.18
18:50
розмінний ендшпіль затяжний
як раз осіння тема
аж до прийдешньої зими
зима цінує певність
але наразі
карнавал і задзеркальні ігри
бринить варган дзвенить кімвал
позліткові палітри
як раз осіння тема
аж до прийдешньої зими
зима цінує певність
але наразі
карнавал і задзеркальні ігри
бринить варган дзвенить кімвал
позліткові палітри
2026.09.18
17:10
Він любив, коли місто стихало,
мандрувати його коридорами,
аж допоки воно не згасало,
ну, а зоряне небо узорами,
мов для вибраних оживало.
Він стояв тоді наче укопаний,
дуже довго отак, і не рухався,
й між будівлями, балками, блоками
мандрувати його коридорами,
аж допоки воно не згасало,
ну, а зоряне небо узорами,
мов для вибраних оживало.
Він стояв тоді наче укопаний,
дуже довго отак, і не рухався,
й між будівлями, балками, блоками
2026.09.18
14:18
Хлопчаки ішли зі школи.
Голосно сміялись.
Некультурними словами
жваво спілкувались.
Розгнівились перехожі.
— Та чи ж вам не сором?! —
запитали, зупинившись,
лихословів хором.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Голосно сміялись.
Некультурними словами
жваво спілкувались.
Розгнівились перехожі.
— Та чи ж вам не сором?! —
запитали, зупинившись,
лихословів хором.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.11.26
2024.05.17
2023.04.01
2022.03.19
2022.01.12
2021.12.22
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Лазірко /
Іншомовна поезія
thunderbolts of heart IX
1.
it cannot be
thinner
thinner
laughter grows
though
I know
what’s
better
better
is not to know
how
the existence crawls
to awake
the snow
after bullets
flashed
all through
air and flesh
and the sun
in harness
dies
in soldier’s
eyes
better
not to try
seize
that frigid sky
just
to ease
the pain
2.
damn
I see
the dam
hard
as cheek
when slapped
backs
are strained
and veins
not a single step
left
or right
to back
we can make
or fake
standing
face to face
on the edge
outraised
where blood is
stanched
wounds
refill ichor
when
we ask the sky
for some land
no more
we’re
speechless cranes
in descending South
rivers
without mouth
wisdom
lost in love
all we have
is down
barely shoveled rest
all we need
a word
warm enough
to nest
3.
this front
didn’t rip
the general stripes
it stayed
where it was
with a slight compromise
all plans
on the maps
beaded mostly
in trenches
the rosary gaps
were full of adventures
with some body parts
beyond comprehension
in black holes
the craters
in dying dimensions
outlasted
hurray
laid down
and subsided
we did
what we did
it can’t be
divided
the baptism of fire
the hell-way
through raving
souls’ opium
bodies
were dumped
in mass grave and
the war
wanted more
fresh
blood
as bloomed roses
who knows
where God is
is breathless
who knows this
the rear
was feeding
with cursing
the radio-wire
was loading
the orders
no one could admire
we tested
this moonshine
with honor and mettle
while someone
was pointing the barrel
for battles
strait to our necks
our backs
and intentions
this one
from behind
had all rights
but no sanctions
4.
how can we
survive
this dead-end
and tide
the time is
so low
and price
way too high
we won’t
satisfy
the words
and an action
erase the reaction
stay clear
when flushness is near
it’s easier
to die
than step back
and try
to catch one more sun
and cool chatting guns
the measureless fear
may call many byers
the frankness is here
as well as crossfires
and written
in pain
forgotten
unknown
the heroes remain
in ditches
in frowns
and what they’ll become
will cure angry pass
the meaning of home
and sky in the grass
August 20, 2013
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
thunderbolts of heart IX
1.it cannot be
thinner
thinner
laughter grows
though
I know
what’s
better
better
is not to know
how
the existence crawls
to awake
the snow
after bullets
flashed
all through
air and flesh
and the sun
in harness
dies
in soldier’s
eyes
better
not to try
seize
that frigid sky
just
to ease
the pain
2.
damn
I see
the dam
hard
as cheek
when slapped
backs
are strained
and veins
not a single step
left
or right
to back
we can make
or fake
standing
face to face
on the edge
outraised
where blood is
stanched
wounds
refill ichor
when
we ask the sky
for some land
no more
we’re
speechless cranes
in descending South
rivers
without mouth
wisdom
lost in love
all we have
is down
barely shoveled rest
all we need
a word
warm enough
to nest
3.
this front
didn’t rip
the general stripes
it stayed
where it was
with a slight compromise
all plans
on the maps
beaded mostly
in trenches
the rosary gaps
were full of adventures
with some body parts
beyond comprehension
in black holes
the craters
in dying dimensions
outlasted
hurray
laid down
and subsided
we did
what we did
it can’t be
divided
the baptism of fire
the hell-way
through raving
souls’ opium
bodies
were dumped
in mass grave and
the war
wanted more
fresh
blood
as bloomed roses
who knows
where God is
is breathless
who knows this
the rear
was feeding
with cursing
the radio-wire
was loading
the orders
no one could admire
we tested
this moonshine
with honor and mettle
while someone
was pointing the barrel
for battles
strait to our necks
our backs
and intentions
this one
from behind
had all rights
but no sanctions
4.
how can we
survive
this dead-end
and tide
the time is
so low
and price
way too high
we won’t
satisfy
the words
and an action
erase the reaction
stay clear
when flushness is near
it’s easier
to die
than step back
and try
to catch one more sun
and cool chatting guns
the measureless fear
may call many byers
the frankness is here
as well as crossfires
and written
in pain
forgotten
unknown
the heroes remain
in ditches
in frowns
and what they’ll become
will cure angry pass
the meaning of home
and sky in the grass
August 20, 2013
На тему:
http://www.maysterni.com/publication.php?id=73373
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
