ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Серго Сокольник
2018.08.16 00:21
сенсозмістовне. Андеграунд***

Ну що, дівчатко? Серце має... ?
Чи "...ться"?.. Чи ні?.. Тобі видніш...
Іди повз вий "шалалулаїв"
Обабіч вОгнищ (чи... вогнИщ?..)))

І недаремно... "Офіследі"-

Сонце Місяць
2018.08.15 23:30
серпень~місяць імлисті жнива жне
сягаючи за береги ахеронтські
поневіряння петельне~кружне
у воді сутінковій свинцеве сонце
філософи снять цикути & секс
під гіллям ялівцевим що мовби мощі
цвілий вітер здобич ламку несе
тіла марсіанські маршують крі

Вікторія Лимарівна
2018.08.15 22:08
Згадую вкотре життєвий свій шлях,
Інколи навіть сльоза на очах
Зрадливо блисне ще й згадка, що доля
Досі тримає в самотньому колі.

Так і живу все один – тільки ліс,
Рідний для серця, бо в ньому я зріс.
Він, як жива неповторна істота.

Тетяна Левицька
2018.08.15 21:40
Подала у суд дружина
Та й на чоловіка.
«Б'є, - жаліється, - скотина!
Вся розпухла пика».

Пан суддя її питає:
"За що потерпіла?"
«Не второпаю, кохаю...

Олена Багрянцева
2018.08.15 17:31
Усе послідовно. Все сходить колись нанівець.
Засохнуть жоржини і листя пожовкне на клені.
І стануть вершковими ночі колишні шалені.
Затихнуть розмови, сповільняться ритми сердець.

Усе послідовно. За втіху нам буде жура.
І кожна дрібниця чомусь надз

Ігор Деркач
2018.08.15 14:28
Кому цілуєш очі уві сні
і не літаєш феєю до мене,
як це не раз бувало навесні,
коли були ми юні і зелені?

Чому забула мрії чарівні
веселої моєї Мельпомени,
коли ми залишалися одні

Ластівка Польова
2018.08.15 10:34
Ігноруй мене, Боже, і вибачай за мат.
Я так, с*ка, не можу. Я далі піду сама.
Хай розхристана, боса – у душу мою не лізь.
Замальовує осінь усе, що лишилось із...

Ця ось втратила сина, а та он – уже вдова.
Що кричати у спину, які їм знайти слова?

Олександр Сушко
2018.08.15 09:38
Бачу острів журби. А довкруж море сліз,
Тут мій батько працює за плугом
Та цей берег не мій, бо володарі злі,
Люди втомлені мруть, наче мухи.

Нащо я прилетів? Ностальгія гризе?
Тут не феї панують, а орки.
Запах крадених благ просмердів тут усе,

Василь Кузан
2018.08.15 09:29
Друзі, оголошено 4 конкурс на здобуття поетичної Премії "Ордену Карпатських Лицарів"!!!
Поспішайте надіслати добірки віршів!
Детальні умови Конкурсу публікуємо нижче.

Положення
про поетичну премію «Ордену Карпатських Лицарів»:

1. Премія присудж

Іван Потьомкін
2018.08.15 09:20
без тебе
як без усмішки
похмурніє небо
сонце
встає так вільно
протирає очиці
заспаними долоньми
день –

Ігор Шоха
2018.08.15 08:15
Відмірює нам доля небагато,
та найсумніше у юдолі цій,
що мало віри у можливе свято
по доброті і щирості людській.

Червиве опадає. Та раніше –
із ким п’ємо, буває, на коня?
Лікують окаянного не вірші,

Микола Соболь
2018.08.15 06:13
Любов дешевого помелу
Дарує – «роги», а не крила.
А, як здавалося любила.
У вічі напустивши пилу.

Горіла ватра до світанку.
Кохання, присмак лісу, диму…
Перепліталися незримо.

Ярослав Чорногуз
2018.08.14 23:41
Над моєю долею – ніжно-білі лебеді
Розпустили крилонька попід небеса.
Як в саду напровесні зацвіла магнолія
Квітом приголубивши і мої літа.

Приспів:

А я стою у диві тім,

Володимир Бойко
2018.08.14 23:15
Торкатися тілами зголоднілими,
Здаватися не в міру знахабнілими
Усупереч пристойностям усім.

При світлі чи то сонця чи то місяця
Ті почуття колись та перебісяться
Як той скиталець, що знаходить дім.

Сонце Місяць
2018.08.14 21:38
знамення ~ їхня відсутність присна
пекельний присмерк тліє на стелі
& тишу годує у ветхім костелі
сивіла з мармизою мони лізи

вершники мчать через пустелю
час неблизький, шлях надто пізній
& зіркові недогарки зносять до тризни

Микола Соболь
2018.08.14 14:03
Не вживаю «Амарето»,
Теща наложила – вето.

А – С2Н5ОН* –
Це напій одвіку наш!

Гей, ви, хлопці! Гулі-гулі,
(до зарплати загулі)!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Владислав Пилипюк
2018.08.15

Вікторія Волецвіт
2018.08.13

Маша Кішка
2018.07.09

Кілометр Рубемл Далекий
2018.07.01

Одарка Любомир
2018.06.26

Оксана Винник Ксенька
2018.06.25

Александра Макуха
2018.06.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Богдан Манюк (1965) / Проза

 Їдемо
Новела-жарт із замахом на пророцтво

    Життя – постійний рух! Так говорила моя прабабця, те ж саме повторювала й бабця. Цим збідованим, але невгамовним жінкам доводилось добиратися з Бережан до Львова потягом. І нехай їх добряче трясло у Львові на холоді, коли намагалися продати нехитрий селянський продукт, усе ж дорогою мали певний спокій. Зі мною, зазвичай, бувало все навпаки, бо віддаю перевагу автобусу – тому лицарю, що на безбожних ямах львівської траси ризикує розламатися навпіл або розсипатися, одне слово, наказати всім довго жити, тільки не тим пасажирам, що в його утробі. Пасажири частенько почувають себе космонавтами в центрифузі, екстрималами в бочці, яка котиться з гори, чи каскадерами без страхівки.
    Їдемо! В котрий раз! Як навчала славетна Леся Українка, - щоб не плакати, сміємося! Інакше не можна! Ямище попереду! Слава Богу, побачили її заздалегідь передні, повідомили задніх – братів і сестер по нещастю. Приготувалися: хто руками, хто ногами, загалом, хто чим міг вхопилися за металічні конструкції в салоні автобуса. Дружно підстрибнули. Втрати невеликі: всього два-три вибиті зуби, п’ять-шість розквашених носів, а мужчини про делікатніше мовчать...
    Їдемо! На одній із зупинок входить пара молодят. Кавалер, обіймаючи за сідницю свою обраницю, кидає шоферу двісті гривень. Парі впадає у вічі незайняте заднє сидіння. Туди й сідає. Звуки поцілунків відвертають від дороги увагу салонного товариства – на клопіт! Проморгали наступну яму. Комусь не вдалось згрупуватися - конкретно зіпсував повітря…
    Шофер потягнув носом.
    - Ну, хтось дав!
    - То я – за двох! – підводиться кавалер, - здачу мені!
    - Нє, здачу не получиться, - на обличчі шофера гримаса, - от якби гороху наївся…
    Їдемо! На щастя, шофер у нас балакучий, пригладжує нервові системи пасажирів, приймаючи на зупинці через вікно пакунок.
    - Не знаєте, пані, якому шоферові мали передати котлети для сина-студента – мені чи напарникові моєму? Розберемося! Як син пояснив? Буде за кермом таляпало – так?
    - Ніби щось таке, - ніяковіє жінка.
    - Ще той йолуп, яких тепер з вогнем не знайдеш?
    - Та кажуть…
    - Жере в дорозі?
    - Буває.
    - Заглядає за молодими панянками?
    - Так.
    - Має стільки встиду, як та кобила, що віз переверне?
    - Напевно.
    - То я, прошу пані. Передавайте ваші котлети.
Їдемо! Шофер оглядає нових пасажирів.
    - Замерз? – кидає молодику за спиною.
    - Трохи. Довго стояв на зупинці.
    - Райтузи треба одягати!
    Ближче до Львова цілий натовп на зупинці поривається влізти в салон.
    - Шофере, вікрийте зад! – чути знадвору.
    - Шо! Голубі також заходять через передні двері!
    Їдемо! Ні, злітаємо на наступній ямі! В мене на руках опиняються двоє немовлят.
    - Заберіть, - простягую їх молодій мамі, - своїх викоцькав, більше не хочу.
    Якась вайлувата, їй-Богу, двометрова дама, задкуючи салоном, хвацько підтягає спідницю й сідає, як їй здавалося, на порожнє місце. Деякий час спокійна, нараз скрикує, потім регоче. І так безперестанку.
    - Що ж воно з нею? – гадаємо всім салоном.
    Нараз спідниця дами затанцювала й навіть озвалися хриплим голоском.
    - Задихаюся!
    Звільнили з полону низенького чоловічка.
    - Таке мале, а приємне! – підсумовує власниця спідниці.
    Їдемо! Та-рах! – ямище викидає мене з сидіння. Фінішую на капоті. Слабо тямлю. Не збагну, коли в шофера виросла борода й посивіла чуприна. До зеркала – йой, і зі мною дивні переміни: помітно постарів!
    В салоні галас.
    - Остання яма жбурнула через часовий відтинок у двадцять років!
    Наді мною схилилися двоє близнят.
    - Ми ті колишні немовлята, що потрапили до Вас на руки… Тепер студенти-філологи. А ви літератор?
    Ствердно киваю головою.
    - Ви знайомі з лауреатом Нобелівської премії Ігорем Павлюком?
    - Знайомий.
    - І з найкращими пародистами Європи Іваном Гентошем, Параскою Коливашаласкою і Валерієм Хмельницьким?
    - Звісно.
    - Поясніть: у чому причина, що стільки авторів Поетичних Майстерень стали лауреатами Шевченківської премії?
    - Заходьте в ПМ – зрозумієте.
    - Чи мали нагоду потиснути руку засновнику ПМ, теперішньому Президентові України Володимиру Ляшкевичу?
    - Не пригадую…
    Їдемо! Посміхаємось, бо спокійно їдеться до… наступної ями.

2014р.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2014-02-09 17:06:00
Переглядів сторінки твору 3639
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.583 / 6  (4.994 / 5.64)
* Рейтинг "Майстерень" 5.493 / 6  (5.039 / 5.78)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.785
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ
Автор востаннє на сайті 2018.08.15 19:23
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2014-02-09 17:15:57 ]
:)))))))
Фірмова дотепна нанизанка автобусних жартів від мабутнього лауреата Шевченківської премії ))
А закінчення - супер!!!!
Дай то, Боже...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-02-09 17:31:56 ]
Галю, дякую! Отакого надумалося...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2014-02-09 18:15:03 ]
повеселили, так Вишнево - не вистачає таких нині авторів)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-02-10 09:25:04 ]
Таню, дякую! З гумором легше жити.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2014-02-09 18:39:28 ]
Де тут записують у лауреати різноманітних премій і в кандидати у президенти?:)
Треба всі автобуси обладнати пасками безпеки - це дешевше, ніж ремонтувати дороги)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-02-10 09:29:42 ]
Мирославе, дякую! Нехай поспішають обладнати ті автобуси на львівській трасі, бо треба нам, літераторам, тією трасою час від часу їздити на зустрічі й мати людський вигляд! :)).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2014-02-09 20:06:03 ]
Добряче проїхалися.)))
P.S. Я б доповнив, що президент(звичайно, що не нинішній)вручив Героя України за заслуги на пророцькій ниві Богдану Манюку!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-02-10 09:33:06 ]
Володю, хтось сказав, що все написане збувається - може й напророчу! Від звання з міркувань скромності відмовлюся. :)).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Параска Коливашаласка (Л.П./Л.П.) [ 2014-02-09 20:40:51 ]
...Мда...розсмішили, Богдане...Потішили Парасю...:)Частенько передивляюся на своєму відео Ваші милі розповіді - жарти під час зустрічі пеемівців у Львові:)ЛАВРЕАТ, що тут ще скажеш ))) Дякусики :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Параска Коливашаласка (Л.П./Л.П.) [ 2014-02-09 21:19:15 ]
ВАВ! Вітаю ше й з оцінкою від Президента високою :)Здоровий сміх нам зараки як вітаміна...:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-02-10 09:36:09 ]
Парасю, Європа таки розпростерла для Вас обійми - цілком серйозно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2014-02-10 10:55:43 ]
Талановитий і здоровий,світлий, народно-авторизований гуморний твір. Лікує. П8янить і тверезить. Дякую за увагу, Богдане. З премії - пляшка! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-02-10 11:55:01 ]
Ігоре, дякую! То буде саме справедливе рішення Нобелівського комітету - присудження Нобелівської премії українському автору Ігорю Павлюку. По-перше, підстав для цього більш, ніж достатньо, по-друге, заборгував той комітет перед Україною.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2014-02-10 22:53:17 ]
Ну і замахи...Богдане)))
Хочу далі....
а мені...(плачу_ридаю)... як так міг, навіть не згадати))))))))))))
я би сім поставила!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-02-11 00:19:17 ]
Ксеніє, я так писав, щоб усі незгадані могли розраховувати на Шевченківську премію і ніхто не ображався. :)). Дякую за емоції!:)). А якщо хочеш далі, то буде!..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2014-02-10 23:03:34 ]
О, так... Яке точне передбачення... )
Потрібно повернутися в минуле, аби порятуватися від Президентства! Все інше - незмінне!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-02-11 00:26:03 ]
Володимире, дякую! А не треба рятуватися від Президенства - судячи з усього, воно може бути найкращим! Принаймні, новаторство буде забезпечено!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2014-02-10 23:39:19 ]
Ото проїхалися! Перша половина новели дуже мені нагадала львівську 22-у маршрутку (моє оповідання "Абсолютна величина") - суголосно неймовірно. А друга половина в тебе ліпша, ну... сам розумієш...
Тілько не знаю - якщо з Нобелівської "півлітра", то із Шеченківської "чвертка"? Жартую, Друже! Файно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-02-11 00:31:15 ]
Ага, Іване, сам не п'єш, а мені ще чвертку в додачу до півлітри. Я вже тоді не знати що понаписую...:)). Дякую!