ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2022.12.09 18:56
Афродіта впала з висоти,
І її розбіглися харити.
Пригортаєш іншого вже ти,
О Боги, скажіть, як далі жити?!

Темні хмари збіглися сумні,
І жовтіють під очима кола.
Палко присягалася мені,

Сергій Губерначук
2022.12.09 18:51
Горлає невідоме дитинча
з акцентом невідомого фольклору,
бо ще ніхто ніколи не вивчав,
що – сльози немовлят у ранню пору?

Ридає сон з сусіднього вікна,
крізь яв на інший лад і бік скривившись;
чого воно? – без розуму, без дна,

Олександр Сушко
2022.12.09 18:30
Що буде, якщо релігійних фанатиків допустти до влади? Як уявлю товпи христолюбців з палаючими від праведного гніву очима, які вриваються до Верховної Ради та Офісу президента - втрачаю дар мови. Бо таких затятих у своїх переконаннях людей ще пошукати. Заг

Ігор Шоха
2022.12.09 17:16
ІІще біжу... то миля, то верста
і що не рік, то даленіє щастя,
але... якщо не упаду до ста,
піймаю даму жирової масті.

Вирулюю на фінішну пряму,
та не танцюю... як, буває, фраєр
і знаю, що по чому... і чому

Тетяна Левицька
2022.12.09 10:36
— Ховай від всіх свою любов,
як у подушку сльози,
мов таїну тих молитов,
що довіряєш Бозі,
бо щастя любить мовчазну
і безгомінну тишу —
рибиною на глибину
занурюйся все глибше.

Ніна Виноградська
2022.12.09 08:27
Приморожений ранок. Листопадова кава.
Пульт до рук і чекаєш із фронту новини.
Все сприймається гостро, тривожно й цікаво,
Що стосується змін у війні України.

Як там хлопці звільняють містечка і села,
Заважають сніги і невчасні морози?
Хоч країна

Ніна Виноградська
2022.12.09 08:24
Закінчує свій шлях цей листопад,
Іде у вічність день малий, осінній.
Весну чекає мій заснулий сад,
В якій віднайде знов своє спасіння.

І ти прийшла у той останній день
Із першим снігом і найпершим криком.
Звучала радість хором всіх пісень

Ніна Виноградська
2022.12.09 08:10
Коханий мій, цей синій небокрай
Сховав далеко всі мої тривоги.
А серце б’ється, молить: - Не віддай
Його війні! Чекають всі пороги

Тебе живого, рідного. Щемить
І плаче з болю синій цей світанок.
Колючий вітер он приніс умить

Віктор Кучерук
2022.12.09 06:08
В хаті холодно і темно,
Й тихо вже багато діб, –
Мов тяжке і неприємне
Хтось ураз докупи згріб.
Мов життя призупинилось
На безлюдді двох доріг,
І шукає Божа милість
Мій затоптаний поріг.

Микола Соболь
2022.12.09 05:59
Пора цікава – післязим’є,
ще не весна та вже струмок
схмеліла птаха зранку вип’є,
із печі ж тягнеться димок,
але тепер не в сизе небо,
а більше якось до землі
і радісно злітає щебет
у круговерті веремій.

Володимир Бойко
2022.12.09 01:39
Якби думки народжувалися у шлунку, живіт був би вище голови. Якби то кількість зробленого залежала від кількості з’їденого. Найкращі ті гриби, які не стали останніми. Найміцніший сон не у праведників, а у пияків. Найкраще плаває те, що не тоне

Козак Дума
2022.12.08 20:00
Темніє… Зорі в високості.
Темніє – сон іде у гості.
Темніє… Люди – у оселі.
Темніє – ніч ховає землю.

Євген Федчук
2022.12.08 16:24
Скажи, Якиме, ти ж козакував? –
Старі діди усілись на осонні
Під хатою. Здавалось, напівсонні.
Розімлілий дехто й очі закривав.
Щоб не заснути часом, то вели
Розмови про діла давно минулі,
Коли вони ще молодими були
Й багато чого різного могли.

Олександр Сушко
2022.12.08 15:55
Кошлате мудромисліє нині стало основою людського розумування про природу, кохання, бога, війни та миру. Тобто усе, що не має практичного застосування у повсякденному житті покрите товстим шаром таємничості і такої заплутаної, що годі знайти здоровий ґл

Ольга Олеандра
2022.12.08 15:24
Ця зима вже ніколи не скінчиться
може бути і так
А, можливо, це все нісенітниця
чи знак
Замуроване сонце все ж вижило
хто зна
Назбираємо дров, буде паливо
смішна

Юрій Гундарєв
2022.12.08 11:53
Есть пять имён в женской поэзии:
Лина, Белла, Марина, Леся и
одно особо, осанно -
Анна.

Автор: Юрий Гундарев
2022 год
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Юрій Гундарєв
2022.09.01

Самослав Желіба
2022.05.01

Алекс Чеська
2022.04.12

Чоловіче Жіноче
2022.03.19

Радченко Рудий Гриб Рудольф
2022.03.12

Сібіл Нотт
2022.03.09

Саша Серга
2022.02.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Богдан Манюк (1965) / Проза

 Їдемо
Новела-жарт із замахом на пророцтво

    Життя – постійний рух! Так говорила моя прабабця, те ж саме повторювала й бабця. Цим збідованим, але невгамовним жінкам доводилось добиратися з Бережан до Львова потягом. І нехай їх добряче трясло у Львові на холоді, коли намагалися продати нехитрий селянський продукт, усе ж дорогою мали певний спокій. Зі мною, зазвичай, бувало все навпаки, бо віддаю перевагу автобусу – тому лицарю, що на безбожних ямах львівської траси ризикує розламатися навпіл або розсипатися, одне слово, наказати всім довго жити, тільки не тим пасажирам, що в його утробі. Пасажири частенько почувають себе космонавтами в центрифузі, екстрималами в бочці, яка котиться з гори, чи каскадерами без страхівки.
    Їдемо! В котрий раз! Як навчала славетна Леся Українка, - щоб не плакати, сміємося! Інакше не можна! Ямище попереду! Слава Богу, побачили її заздалегідь передні, повідомили задніх – братів і сестер по нещастю. Приготувалися: хто руками, хто ногами, загалом, хто чим міг вхопилися за металічні конструкції в салоні автобуса. Дружно підстрибнули. Втрати невеликі: всього два-три вибиті зуби, п’ять-шість розквашених носів, а мужчини про делікатніше мовчать...
    Їдемо! На одній із зупинок входить пара молодят. Кавалер, обіймаючи за сідницю свою обраницю, кидає шоферу двісті гривень. Парі впадає у вічі незайняте заднє сидіння. Туди й сідає. Звуки поцілунків відвертають від дороги увагу салонного товариства – на клопіт! Проморгали наступну яму. Комусь не вдалось згрупуватися - конкретно зіпсував повітря…
    Шофер потягнув носом.
    - Ну, хтось дав!
    - То я – за двох! – підводиться кавалер, - здачу мені!
    - Нє, здачу не получиться, - на обличчі шофера гримаса, - от якби гороху наївся…
    Їдемо! На щастя, шофер у нас балакучий, пригладжує нервові системи пасажирів, приймаючи на зупинці через вікно пакунок.
    - Не знаєте, пані, якому шоферові мали передати котлети для сина-студента – мені чи напарникові моєму? Розберемося! Як син пояснив? Буде за кермом таляпало – так?
    - Ніби щось таке, - ніяковіє жінка.
    - Ще той йолуп, яких тепер з вогнем не знайдеш?
    - Та кажуть…
    - Жере в дорозі?
    - Буває.
    - Заглядає за молодими панянками?
    - Так.
    - Має стільки встиду, як та кобила, що віз переверне?
    - Напевно.
    - То я, прошу пані. Передавайте ваші котлети.
Їдемо! Шофер оглядає нових пасажирів.
    - Замерз? – кидає молодику за спиною.
    - Трохи. Довго стояв на зупинці.
    - Райтузи треба одягати!
    Ближче до Львова цілий натовп на зупинці поривається влізти в салон.
    - Шофере, вікрийте зад! – чути знадвору.
    - Шо! Голубі також заходять через передні двері!
    Їдемо! Ні, злітаємо на наступній ямі! В мене на руках опиняються двоє немовлят.
    - Заберіть, - простягую їх молодій мамі, - своїх викоцькав, більше не хочу.
    Якась вайлувата, їй-Богу, двометрова дама, задкуючи салоном, хвацько підтягає спідницю й сідає, як їй здавалося, на порожнє місце. Деякий час спокійна, нараз скрикує, потім регоче. І так безперестанку.
    - Що ж воно з нею? – гадаємо всім салоном.
    Нараз спідниця дами затанцювала й навіть озвалися хриплим голоском.
    - Задихаюся!
    Звільнили з полону низенького чоловічка.
    - Таке мале, а приємне! – підсумовує власниця спідниці.
    Їдемо! Та-рах! – ямище викидає мене з сидіння. Фінішую на капоті. Слабо тямлю. Не збагну, коли в шофера виросла борода й посивіла чуприна. До зеркала – йой, і зі мною дивні переміни: помітно постарів!
    В салоні галас.
    - Остання яма жбурнула через часовий відтинок у двадцять років!
    Наді мною схилилися двоє близнят.
    - Ми ті колишні немовлята, що потрапили до Вас на руки… Тепер студенти-філологи. А ви літератор?
    Ствердно киваю головою.
    - Ви знайомі з лауреатом Нобелівської премії Ігорем Павлюком?
    - Знайомий.
    - І з найкращими пародистами Європи Іваном Гентошем, Параскою Коливашаласкою і Валерієм Хмельницьким?
    - Звісно.
    - Поясніть: у чому причина, що стільки авторів Поетичних Майстерень стали лауреатами Шевченківської премії?
    - Заходьте в ПМ – зрозумієте.
    - Чи мали нагоду потиснути руку засновнику ПМ, теперішньому Президентові України Володимиру Ляшкевичу?
    - Не пригадую…
    Їдемо! Посміхаємось, бо спокійно їдеться до… наступної ями.

2014р.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2014-02-09 17:06:00
Переглядів сторінки твору 5586
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.583 / 6  (4.991 / 5.64)
* Рейтинг "Майстерень" 5.488 / 6  (5.026 / 5.77)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.785
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ
Автор востаннє на сайті 2022.11.06 07:54
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2014-02-09 17:15:57 ]
:)))))))
Фірмова дотепна нанизанка автобусних жартів від мабутнього лауреата Шевченківської премії ))
А закінчення - супер!!!!
Дай то, Боже...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-02-09 17:31:56 ]
Галю, дякую! Отакого надумалося...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2014-02-09 18:15:03 ]
повеселили, так Вишнево - не вистачає таких нині авторів)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-02-10 09:25:04 ]
Таню, дякую! З гумором легше жити.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2014-02-09 18:39:28 ]
Де тут записують у лауреати різноманітних премій і в кандидати у президенти?:)
Треба всі автобуси обладнати пасками безпеки - це дешевше, ніж ремонтувати дороги)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-02-10 09:29:42 ]
Мирославе, дякую! Нехай поспішають обладнати ті автобуси на львівській трасі, бо треба нам, літераторам, тією трасою час від часу їздити на зустрічі й мати людський вигляд! :)).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2014-02-09 20:06:03 ]
Добряче проїхалися.)))
P.S. Я б доповнив, що президент(звичайно, що не нинішній)вручив Героя України за заслуги на пророцькій ниві Богдану Манюку!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-02-10 09:33:06 ]
Володю, хтось сказав, що все написане збувається - може й напророчу! Від звання з міркувань скромності відмовлюся. :)).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Параска Коливашаласка (Л.П./Л.П.) [ 2014-02-09 20:40:51 ]
...Мда...розсмішили, Богдане...Потішили Парасю...:)Частенько передивляюся на своєму відео Ваші милі розповіді - жарти під час зустрічі пеемівців у Львові:)ЛАВРЕАТ, що тут ще скажеш ))) Дякусики :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Параска Коливашаласка (Л.П./Л.П.) [ 2014-02-09 21:19:15 ]
ВАВ! Вітаю ше й з оцінкою від Президента високою :)Здоровий сміх нам зараки як вітаміна...:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-02-10 09:36:09 ]
Парасю, Європа таки розпростерла для Вас обійми - цілком серйозно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2014-02-10 10:55:43 ]
Талановитий і здоровий,світлий, народно-авторизований гуморний твір. Лікує. П8янить і тверезить. Дякую за увагу, Богдане. З премії - пляшка! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-02-10 11:55:01 ]
Ігоре, дякую! То буде саме справедливе рішення Нобелівського комітету - присудження Нобелівської премії українському автору Ігорю Павлюку. По-перше, підстав для цього більш, ніж достатньо, по-друге, заборгував той комітет перед Україною.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2014-02-10 22:53:17 ]
Ну і замахи...Богдане)))
Хочу далі....
а мені...(плачу_ридаю)... як так міг, навіть не згадати))))))))))))
я би сім поставила!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-02-11 00:19:17 ]
Ксеніє, я так писав, щоб усі незгадані могли розраховувати на Шевченківську премію і ніхто не ображався. :)). Дякую за емоції!:)). А якщо хочеш далі, то буде!..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2014-02-10 23:03:34 ]
О, так... Яке точне передбачення... )
Потрібно повернутися в минуле, аби порятуватися від Президентства! Все інше - незмінне!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-02-11 00:26:03 ]
Володимире, дякую! А не треба рятуватися від Президенства - судячи з усього, воно може бути найкращим! Принаймні, новаторство буде забезпечено!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2014-02-10 23:39:19 ]
Ото проїхалися! Перша половина новели дуже мені нагадала львівську 22-у маршрутку (моє оповідання "Абсолютна величина") - суголосно неймовірно. А друга половина в тебе ліпша, ну... сам розумієш...
Тілько не знаю - якщо з Нобелівської "півлітра", то із Шеченківської "чвертка"? Жартую, Друже! Файно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-02-11 00:31:15 ]
Ага, Іване, сам не п'єш, а мені ще чвертку в додачу до півлітри. Я вже тоді не знати що понаписую...:)). Дякую!