ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.10.12 22:29
Чи можна зробити
фотографію для вічності?
Фотографію, яка не пожовкне,
яку не зітре час.
Чи багатьом із фотографій
удалося подолати
навалу віків?
Від них збереглися

Микола Дудар
2025.10.12 19:37
А ось і стіл… дубовий стіл
У тиші міжпланетній
Не вистачає тільки бджіл…
І коментів від Петі…

До чого бджоли тут , скажіть,
Хіба, що меду хочте?
Скажіть, Миколо… краще — Віть…

Ярослав Чорногуз
2025.10.12 19:20
Усміхнися, осене сльотава,
Може, досить плакати дощем?!
Хай краса - сумна і величава -
Оксамитом усміхнеться ще.

Оповиє сонечком пестливо,
Хмари, як фіранки, відгорне.
І на мить хоч стану я щасливим,

Євген Федчук
2025.10.12 14:52
Були часи, як за Прутом гармати гриміли,
Козаки ледь не щороку в Молдову ходили.
Турок звідти виганяли, які там засіли,
Хижим оком на Європу звідтіля гляділи.
А Європа, що не в змозі із турком справлятись,
До козаків українських мусила звертатись.

Микола Дудар
2025.10.12 12:11
…ти, власне, хто? Ти хто такий
І звідкіля ти об’явився?
Не поспішай… обом налий.
О вибач, я погарячився.
Не встиг підставити плеча…
Забув… загострені вимоги…
І як та спалена свіча…
А ще ті слухавки… тривоги.

Сергій СергійКо
2025.10.11 22:57
Серед сльоз, серед крові й розрухи,
Де суцільне жахіття триває,
Відчуваю душі своїй рухи,
Бо її розтинає і крає.
Та молюсь не за тих, хто при владі.
Збагатіти, можливості, раді.
Не за тих, хто вдають, що хрещені
Та в поранених цуплять з кишені.

Борис Костиря
2025.10.11 22:10
Так не хочеться,
щоб закінчувалася ніч.
Так не хочеться,
щоб починалася спека.
Здавалося б, що може
бути ліпшим від світла?
Але сонце спопеляє,
воно пропікає

Олександр Буй
2025.10.11 20:45
Дешево Матвій Тебе купив
Тим, що кинув гроші на дорогу:
Грошей тих бо він не заробив,
А стягнув податком із народу!

Так чому ж не кинути було
Те, що зовсім не йому належить?..
Кажуть, що добро долає зло...

Володимир Мацуцький
2025.10.11 17:55
Першу людину створив Бог, і цією людиною була жінка, яка природно, можливо від Бога, народила сина ( ребро Адама тут ні до чого). Згодом поміж батьком і сином виникла суперечка. Син став анти Богом, тобто Сатаною. Між ними і досі іде війна.

С М
2025.10.11 15:50
дивні дні найшли нас
дивні дні йдуть по слідах
змагаючись занапастити
блаженніші миті
на цій саме сцені
і в інші міста

вічей дім дивацький

Іван Потьомкін
2025.10.11 14:55
Кажуть, як прийде Месія,
Судний день перетвориться на свято.
Отож, зодягнені в усе біле,
з накинутими поверх талітами
натщесерце простують юдеї в синагоги.
Навіть ті, хто не молиться в будень
І порушує приписи шабату.
По всі негаразди так хочеться

Микола Дудар
2025.10.11 14:36
На омріяній перерві
В колі спільних сподівань
І живі і напівмертві.
І ніяких запитань…
Жодних натяків на заздрість…
Жодно спротиву на те,
Що чекає нашу старість
Безупречне і святе…

Віктор Кучерук
2025.10.11 12:36
Не кожна жінка має вміння
В комусь запалювати дух, -
Не всім дано у час осінній
Зцілять коханням од недуг.
Тобі одній подяка й шана,
Що до цих пір не ізнеміг, -
Що в тілі сили ще не тануть
І я продовжую свій біг.

Борис Костиря
2025.10.11 00:09
Я стою під дощем, і мене обпікають потоки.
Ніби голки небес, пропікають до самого дна.
Увійду в тихоплинну печаль, в непорочність затоки,
І поглине мене невтолима п'янка глибина.

Ніби голос небес, прозвучать ці потоки стозвучні
І дістануть з д

Юрій Гундарєв
2025.10.10 21:23
Отже, 9 жовтня Шведська академія оголосила ім‘я лавреата Нобелівської премії з літератури 2025 року. Володарем цієї найпрестижнішої нагороди «за переконливу та пророчу творчість, що серед апокаліптичного терору підтверджує силу мистецтва", став 71-річний

Микола Дудар
2025.10.10 19:21
Плаксивий Жовтень… що тут вдієш?
У нього стрес, йому видніше…
А ти не жнеш, ще тільки сієш.
Сказав би ЩО, як би не вірші…
І спокій твій давно не спокій.
Ти як шахед, і зліт щоночі
В уяві, в снах… їх безліч поки
І голос: — О, (між ними) Отче…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Богдан Манюк (1965) / Проза

 Їдемо
Новела-жарт із замахом на пророцтво

    Життя – постійний рух! Так говорила моя прабабця, те ж саме повторювала й бабця. Цим збідованим, але невгамовним жінкам доводилось добиратися з Бережан до Львова потягом. І нехай їх добряче трясло у Львові на холоді, коли намагалися продати нехитрий селянський продукт, усе ж дорогою мали певний спокій. Зі мною, зазвичай, бувало все навпаки, бо віддаю перевагу автобусу – тому лицарю, що на безбожних ямах львівської траси ризикує розламатися навпіл або розсипатися, одне слово, наказати всім довго жити, тільки не тим пасажирам, що в його утробі. Пасажири частенько почувають себе космонавтами в центрифузі, екстрималами в бочці, яка котиться з гори, чи каскадерами без страхівки.
    Їдемо! В котрий раз! Як навчала славетна Леся Українка, - щоб не плакати, сміємося! Інакше не можна! Ямище попереду! Слава Богу, побачили її заздалегідь передні, повідомили задніх – братів і сестер по нещастю. Приготувалися: хто руками, хто ногами, загалом, хто чим міг вхопилися за металічні конструкції в салоні автобуса. Дружно підстрибнули. Втрати невеликі: всього два-три вибиті зуби, п’ять-шість розквашених носів, а мужчини про делікатніше мовчать...
    Їдемо! На одній із зупинок входить пара молодят. Кавалер, обіймаючи за сідницю свою обраницю, кидає шоферу двісті гривень. Парі впадає у вічі незайняте заднє сидіння. Туди й сідає. Звуки поцілунків відвертають від дороги увагу салонного товариства – на клопіт! Проморгали наступну яму. Комусь не вдалось згрупуватися - конкретно зіпсував повітря…
    Шофер потягнув носом.
    - Ну, хтось дав!
    - То я – за двох! – підводиться кавалер, - здачу мені!
    - Нє, здачу не получиться, - на обличчі шофера гримаса, - от якби гороху наївся…
    Їдемо! На щастя, шофер у нас балакучий, пригладжує нервові системи пасажирів, приймаючи на зупинці через вікно пакунок.
    - Не знаєте, пані, якому шоферові мали передати котлети для сина-студента – мені чи напарникові моєму? Розберемося! Як син пояснив? Буде за кермом таляпало – так?
    - Ніби щось таке, - ніяковіє жінка.
    - Ще той йолуп, яких тепер з вогнем не знайдеш?
    - Та кажуть…
    - Жере в дорозі?
    - Буває.
    - Заглядає за молодими панянками?
    - Так.
    - Має стільки встиду, як та кобила, що віз переверне?
    - Напевно.
    - То я, прошу пані. Передавайте ваші котлети.
Їдемо! Шофер оглядає нових пасажирів.
    - Замерз? – кидає молодику за спиною.
    - Трохи. Довго стояв на зупинці.
    - Райтузи треба одягати!
    Ближче до Львова цілий натовп на зупинці поривається влізти в салон.
    - Шофере, вікрийте зад! – чути знадвору.
    - Шо! Голубі також заходять через передні двері!
    Їдемо! Ні, злітаємо на наступній ямі! В мене на руках опиняються двоє немовлят.
    - Заберіть, - простягую їх молодій мамі, - своїх викоцькав, більше не хочу.
    Якась вайлувата, їй-Богу, двометрова дама, задкуючи салоном, хвацько підтягає спідницю й сідає, як їй здавалося, на порожнє місце. Деякий час спокійна, нараз скрикує, потім регоче. І так безперестанку.
    - Що ж воно з нею? – гадаємо всім салоном.
    Нараз спідниця дами затанцювала й навіть озвалися хриплим голоском.
    - Задихаюся!
    Звільнили з полону низенького чоловічка.
    - Таке мале, а приємне! – підсумовує власниця спідниці.
    Їдемо! Та-рах! – ямище викидає мене з сидіння. Фінішую на капоті. Слабо тямлю. Не збагну, коли в шофера виросла борода й посивіла чуприна. До зеркала – йой, і зі мною дивні переміни: помітно постарів!
    В салоні галас.
    - Остання яма жбурнула через часовий відтинок у двадцять років!
    Наді мною схилилися двоє близнят.
    - Ми ті колишні немовлята, що потрапили до Вас на руки… Тепер студенти-філологи. А ви літератор?
    Ствердно киваю головою.
    - Ви знайомі з лауреатом Нобелівської премії Ігорем Павлюком?
    - Знайомий.
    - І з найкращими пародистами Європи Іваном Гентошем, Параскою Коливашаласкою і Валерієм Хмельницьким?
    - Звісно.
    - Поясніть: у чому причина, що стільки авторів Поетичних Майстерень стали лауреатами Шевченківської премії?
    - Заходьте в ПМ – зрозумієте.
    - Чи мали нагоду потиснути руку засновнику ПМ, теперішньому Президентові України Володимиру Ляшкевичу?
    - Не пригадую…
    Їдемо! Посміхаємось, бо спокійно їдеться до… наступної ями.

2014р.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2014-02-09 17:06:00
Переглядів сторінки твору 6460
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.583 / 6  (4.990 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 5.488 / 6  (5.026 / 5.77)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.785
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ
Автор востаннє на сайті 2025.10.12 09:15
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2014-02-09 17:15:57 ]
:)))))))
Фірмова дотепна нанизанка автобусних жартів від мабутнього лауреата Шевченківської премії ))
А закінчення - супер!!!!
Дай то, Боже...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-02-09 17:31:56 ]
Галю, дякую! Отакого надумалося...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2014-02-09 18:15:03 ]
повеселили, так Вишнево - не вистачає таких нині авторів)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-02-10 09:25:04 ]
Таню, дякую! З гумором легше жити.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2014-02-09 18:39:28 ]
Де тут записують у лауреати різноманітних премій і в кандидати у президенти?:)
Треба всі автобуси обладнати пасками безпеки - це дешевше, ніж ремонтувати дороги)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-02-10 09:29:42 ]
Мирославе, дякую! Нехай поспішають обладнати ті автобуси на львівській трасі, бо треба нам, літераторам, тією трасою час від часу їздити на зустрічі й мати людський вигляд! :)).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2014-02-09 20:06:03 ]
Добряче проїхалися.)))
P.S. Я б доповнив, що президент(звичайно, що не нинішній)вручив Героя України за заслуги на пророцькій ниві Богдану Манюку!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-02-10 09:33:06 ]
Володю, хтось сказав, що все написане збувається - може й напророчу! Від звання з міркувань скромності відмовлюся. :)).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Параска Коливашаласка (Л.П./Л.П.) [ 2014-02-09 20:40:51 ]
...Мда...розсмішили, Богдане...Потішили Парасю...:)Частенько передивляюся на своєму відео Ваші милі розповіді - жарти під час зустрічі пеемівців у Львові:)ЛАВРЕАТ, що тут ще скажеш ))) Дякусики :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Параска Коливашаласка (Л.П./Л.П.) [ 2014-02-09 21:19:15 ]
ВАВ! Вітаю ше й з оцінкою від Президента високою :)Здоровий сміх нам зараки як вітаміна...:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-02-10 09:36:09 ]
Парасю, Європа таки розпростерла для Вас обійми - цілком серйозно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2014-02-10 10:55:43 ]
Талановитий і здоровий,світлий, народно-авторизований гуморний твір. Лікує. П8янить і тверезить. Дякую за увагу, Богдане. З премії - пляшка! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-02-10 11:55:01 ]
Ігоре, дякую! То буде саме справедливе рішення Нобелівського комітету - присудження Нобелівської премії українському автору Ігорю Павлюку. По-перше, підстав для цього більш, ніж достатньо, по-друге, заборгував той комітет перед Україною.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2014-02-10 22:53:17 ]
Ну і замахи...Богдане)))
Хочу далі....
а мені...(плачу_ридаю)... як так міг, навіть не згадати))))))))))))
я би сім поставила!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-02-11 00:19:17 ]
Ксеніє, я так писав, щоб усі незгадані могли розраховувати на Шевченківську премію і ніхто не ображався. :)). Дякую за емоції!:)). А якщо хочеш далі, то буде!..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2014-02-10 23:03:34 ]
О, так... Яке точне передбачення... )
Потрібно повернутися в минуле, аби порятуватися від Президентства! Все інше - незмінне!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-02-11 00:26:03 ]
Володимире, дякую! А не треба рятуватися від Президенства - судячи з усього, воно може бути найкращим! Принаймні, новаторство буде забезпечено!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2014-02-10 23:39:19 ]
Ото проїхалися! Перша половина новели дуже мені нагадала львівську 22-у маршрутку (моє оповідання "Абсолютна величина") - суголосно неймовірно. А друга половина в тебе ліпша, ну... сам розумієш...
Тілько не знаю - якщо з Нобелівської "півлітра", то із Шеченківської "чвертка"? Жартую, Друже! Файно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-02-11 00:31:15 ]
Ага, Іване, сам не п'єш, а мені ще чвертку в додачу до півлітри. Я вже тоді не знати що понаписую...:)). Дякую!