ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2019.10.14
06:29
З городів повіяло димом,
Земля врожаї віддала.
У небі пливе пілігримом
Хмаринка над краєм села.
Спадає до обрію сонце.
Чаклує вечірній лиман,
Утримує легіт в долоньці
Тих чар недопитий туман.
Земля врожаї віддала.
У небі пливе пілігримом
Хмаринка над краєм села.
Спадає до обрію сонце.
Чаклує вечірній лиман,
Утримує легіт в долоньці
Тих чар недопитий туман.
2019.10.13
22:16
Загортайся у мене, як в хутро,
Я жовтневий твій теплий сон
Божевільна й водночас мудра —
Я захоплю в п'янкий полон.
Шаленій від зухвалих поглядів,
Спокушайся моїми мріями
Я тебе захоплю цілунками,
Я
Я жовтневий твій теплий сон
Божевільна й водночас мудра —
Я захоплю в п'янкий полон.
Шаленій від зухвалих поглядів,
Спокушайся моїми мріями
Я тебе захоплю цілунками,
Я
2019.10.13
20:33
Коханий мій, вже не злетять ніколи
Назустріч руки-крила, а душа
Літа пташам пораненим навколо
Її зустріть ніхто не поспіша.
Пробач мені, ти навіть ці слова
Не вбережеш від страху – хтось почує.
Я ли
Назустріч руки-крила, а душа
Літа пташам пораненим навколо
Її зустріть ніхто не поспіша.
Пробач мені, ти навіть ці слова
Не вбережеш від страху – хтось почує.
Я ли
2019.10.13
18:57
У світі є одна деталь.
На жаль.
Святий Ґрааль з’являє нас
крізь світлу даль.
І диво чуда повертає біль
у смак,
якого Ти, мій Боже, правиш
На жаль.
Святий Ґрааль з’являє нас
крізь світлу даль.
І диво чуда повертає біль
у смак,
якого Ти, мій Боже, правиш
2019.10.13
17:25
Хто хоче золота - обряще,
У долі - стражник, злодій, кат.
Тому без мене людям краще -
Без совісті в кишенях лад.
В ціні безжурне vita dolce,
Набитий краденим шалман.
А я дарма мозолю очі,
У долі - стражник, злодій, кат.
Тому без мене людям краще -
Без совісті в кишенях лад.
В ціні безжурне vita dolce,
Набитий краденим шалман.
А я дарма мозолю очі,
2019.10.13
15:44
злободенносте
відав я злобу & дно
трохи милості більше гонитви
все було про людей
хоч би їм всеодно
нема над чим туманіти
тих людей що придумав
відав я злобу & дно
трохи милості більше гонитви
все було про людей
хоч би їм всеодно
нема над чим туманіти
тих людей що придумав
2019.10.13
11:50
Вінок 9. Свято Діоніса
1.
Чому ж така жорстока ти, богине, –
Грайлива німфо із шалених мрій?
Відвертих віршів обступили тіні.
Накрив мене нестримний зоревій!
1.
Чому ж така жорстока ти, богине, –
Грайлива німфо із шалених мрій?
Відвертих віршів обступили тіні.
Накрив мене нестримний зоревій!
2019.10.13
10:51
У захваті вдихаю небо: «Чи ж не…»
Усе таке нове і дивовижне!
Усе таке прекрасне і знайоме.
Дивлюсь на світ, як вперше – після коми.
…Душа пізнала безміри і міри,
Летіла крізь «тунелі», «чорні діри»,
Усе таке нове і дивовижне!
Усе таке прекрасне і знайоме.
Дивлюсь на світ, як вперше – після коми.
…Душа пізнала безміри і міри,
Летіла крізь «тунелі», «чорні діри»,
2019.10.13
09:02
Повітря бабине кружля -
Та не стає воно теплішим.
Не дасть бананів нам земля,
І ми щось пам'ятне залишим.
На кожний стовбур і гілля
Озватись можем навіть віршем,
В якому трепетно розпишем
Та не стає воно теплішим.
Не дасть бананів нам земля,
І ми щось пам'ятне залишим.
На кожний стовбур і гілля
Озватись можем навіть віршем,
В якому трепетно розпишем
2019.10.13
06:33
Давай на пенсію іти у сімдесят!
Навис над нами гострий меч Арея.
Не вихідних не буде, ані свят,
Бо ще «леве» платитимо євреям!
Ти не сумуй, козаче, все лади!
Жоди хлібину кинули на землю,
За це кнесет
Навис над нами гострий меч Арея.
Не вихідних не буде, ані свят,
Бо ще «леве» платитимо євреям!
Ти не сумуй, козаче, все лади!
Жоди хлібину кинули на землю,
За це кнесет
2019.10.13
05:31
В окопі плаче дощ, спинився час,
Шинкує ворог лютий душу сталлю.
А небеса упали в чорну грязь,
Накривши землю зоряною шаллю.
Ніхто мене в це пекло не просив,
Я сам прийшов, без зброї, добровольцем.
Шинкує ворог лютий душу сталлю.
А небеса упали в чорну грязь,
Накривши землю зоряною шаллю.
Ніхто мене в це пекло не просив,
Я сам прийшов, без зброї, добровольцем.
2019.10.13
00:31
день був, чого би не відмічалося & господь відпочивав, урешті
щонайменше, буяли трави & терни, при них релаксово свистали пташки
окраєм всякого, паруюча кава, свіжа пачка цигарок маршал павер, споку
2019.10.12
22:04
Я не годен слухати
Кума Путіна
І без нього все у нас
Переплутано.
Він посланець від орди
Кагебовської,
Промиває мізки нам
По-московському.
Кума Путіна
І без нього все у нас
Переплутано.
Він посланець від орди
Кагебовської,
Промиває мізки нам
По-московському.
2019.10.12
21:45
Здавалось в юності наївному мені,
Що з року в рік, а, може, й день при дні
Прямує світ лише по висхідній.
Та сивизна, мов несподівана зима,
Що снігом заміта палітру осені,
До того світу повернула,
Що з року в рік, а, може, й день при дні
Прямує світ лише по висхідній.
Та сивизна, мов несподівана зима,
Що снігом заміта палітру осені,
До того світу повернула,
2019.10.12
18:45
– Коли за північчю ми стежили з тобою
з низин любовно зібганого ложа,
коли відпочивали ми, як завжди,
після твого орґазму, що пройшов,
і від мого, який лише збирався,
коли обрав ти сон, а я вже не ваг
з низин любовно зібганого ложа,
коли відпочивали ми, як завжди,
після твого орґазму, що пройшов,
і від мого, який лише збирався,
коли обрав ти сон, а я вже не ваг
2019.10.12
16:32
Я ж казав: - Сидоре! Ти що, блекоти об’ївся? Нащо завів на своєму обійсті оту гаспидську химеру? Нащо тобі у дев'яностодвохлітньому віці коза, ще й така дурнувата як оця? Тільки в Полтаві ще можна
2019.10.12
14:19
Жовтнева пора має шарм особливий.
Дивує палітрою щедрою барв.
Багрянцем оздоблена, золотом трав.
До статусу прагне володарки-жінки!
Красуні Осінній нема відпочинку,
Та все ж потребує кохання й підтрим
Дивує палітрою щедрою барв.
Багрянцем оздоблена, золотом трав.
До статусу прагне володарки-жінки!
Красуні Осінній нема відпочинку,
Та все ж потребує кохання й підтрим
2019.10.12
11:58
Прокидаюсь у іншому вимірі.
За вікном парасольок парад.
Мідне листя хитає у безмірі
Ще учора смарагдовий сад.
Похилилися трави під росами.
На світанку тенетка тремтить.
Осінь-дівчинка ніжками босими
За вікном парасольок парад.
Мідне листя хитає у безмірі
Ще учора смарагдовий сад.
Похилилися трави під росами.
На світанку тенетка тремтить.
Осінь-дівчинка ніжками босими
2019.10.12
11:18
Жовтневий млин – у листі, в домі, в димі,
У вітрі розвіваються листи.
Нікуди нам уже не донести
Цю теплу потерть, світло невгасиме,
цей із польоту викроєний вимах,
легеньку тінь на крилах золотих.
Це
У вітрі розвіваються листи.
Нікуди нам уже не донести
Цю теплу потерть, світло невгасиме,
цей із польоту викроєний вимах,
легеньку тінь на крилах золотих.
Це
2019.10.11
21:09
Багато маємо зла,
Опарою воно виростає,
А доля стає сумна,
У чарці на дні засинає.
Чи поряд багато зла ?
Як геометрична прогресія.
У ями немає дна,
Висушує душу депресія.
Опарою воно виростає,
А доля стає сумна,
У чарці на дні засинає.
Чи поряд багато зла ?
Як геометрична прогресія.
У ями немає дна,
Висушує душу депресія.
2019.10.11
18:44
Уперше за багато літ і літер
я наздогнав заримований вітер!
Налупцював його, розцілував,
віршем на аркуш паперу поклав.
Вітер завмер. Пішло щодення.
Душу мою колише натхнення,
рожеве письмо і голубе.
я наздогнав заримований вітер!
Налупцював його, розцілував,
віршем на аркуш паперу поклав.
Вітер завмер. Пішло щодення.
Душу мою колише натхнення,
рожеве письмо і голубе.
2019.10.11
17:05
Марино Іванівно, кримського неба горлице...
мій погляд до Ваших зелених очей горнеться...
орлице віща неупокорена... неприкаяна...
Ваші кохані – Фоми... Іуди... і Каїни...
божественну глину на чорній
мій погляд до Ваших зелених очей горнеться...
орлице віща неупокорена... неприкаяна...
Ваші кохані – Фоми... Іуди... і Каїни...
божественну глину на чорній
2019.10.11
16:56
Піввіку не вилазив я з-за парти,
Став асом пишних од, а був профан.
Нелегко мудрагелю гарувати,
А хто сказав, що дурнику лафа?
Він теж людина! Любить ситну кашу
І сивіє так само як і ти.
Повага ж мі
Став асом пишних од, а був профан.
Нелегко мудрагелю гарувати,
А хто сказав, що дурнику лафа?
Він теж людина! Любить ситну кашу
І сивіє так само як і ти.
Повага ж мі
2019.10.11
16:43
Я пішла собі геть.Потонула у дні,і замовкла.
Не заходжу у ніч , не відводжу від сонця очей.
Ти повісив свій меч,що за міфами зветься Дамоклів,
Ув одну із ночей.
І туди я не йду...А ти вмієш кохат
Не заходжу у ніч , не відводжу від сонця очей.
Ти повісив свій меч,що за міфами зветься Дамоклів,
Ув одну із ночей.
І туди я не йду...А ти вмієш кохат
2019.10.11
14:19
На листі зеленому сніг…
Так дивно, бо осінь навколо:
Сумної мелодії соло…
Подекуди вранішній слід:
Поночі утворений лід,
Холодний,торкнеться долоні.
Тримає в своєму полоні.
Так дивно, бо осінь навколо:
Сумної мелодії соло…
Подекуди вранішній слід:
Поночі утворений лід,
Холодний,торкнеться долоні.
Тримає в своєму полоні.
2019.10.11
13:47
та бо всі ці абстракції так розумію наївні
пляшка портвейну на двох шеррі бренді нете
хай не магнум ~ нехай пара беллум тт
полишати бажання & відкидати провинне
ось бадьорий тайм~ плен трохи вірш
пляшка портвейну на двох шеррі бренді нете
хай не магнум ~ нехай пара беллум тт
полишати бажання & відкидати провинне
ось бадьорий тайм~ плен трохи вірш
2019.10.11
12:34
Поет стояв на зупинці трамвая,
Прощаючись із життям.
В поетів, знаєте, так буває -
Гостре передчуття
Того що буде - така вже вдача
У них, і той не поет,
Хто свого фіналу не передбачить
Прощаючись із життям.
В поетів, знаєте, так буває -
Гостре передчуття
Того що буде - така вже вдача
У них, і той не поет,
Хто свого фіналу не передбачить
2019.10.11
10:59
Розділ 3. Ім’я моїй спокусі – Ерато
Вінок 8. Танго із маскою
1.
Закутій болем, ніби Прометей,
Мені наснився маскарад шалений.
Проміння, золотаве і густе,
Вінок 8. Танго із маскою
1.
Закутій болем, ніби Прометей,
Мені наснився маскарад шалений.
Проміння, золотаве і густе,
2019.10.11
10:53
Повертають воїни-сини
в Україну, «із Дону додому»,
де немає нібито війни,
хоч і не упевнені у тому.
Сонце України у диму,
автомати не дають осічки
і у Раді, наче у Криму,
в Україну, «із Дону додому»,
де немає нібито війни,
хоч і не упевнені у тому.
Сонце України у диму,
автомати не дають осічки
і у Раді, наче у Криму,
2019.10.11
09:20
Всі слова – не ті…
Слава – самоті.
Лаври – до борщу.
Смуток – відпущу.
Суджене – прийму.
Геть – усі «чому».
Геть – усі «якби».
Слава – самоті.
Лаври – до борщу.
Смуток – відпущу.
Суджене – прийму.
Геть – усі «чому».
Геть – усі «якби».
2019.10.10
23:55
Доли долі сумні омиває дощова (про що ви?) сльоза.
Безбілетно птахи відлітають і їх до весни не вернуть.
Ясночолі мужі га(о)ла(о)сують довкола... Хто- "проти"... Хто- "за"...
І земля ціпеніє від думки
Безбілетно птахи відлітають і їх до весни не вернуть.
Ясночолі мужі га(о)ла(о)сують довкола... Хто- "проти"... Хто- "за"...
І земля ціпеніє від думки
2019.10.10
23:00
жартує жовтень листям золотим
закрутить вгору й кидає додолу
прикинеться невинним і святим
пускаючи із ніздрів сизий дим
і мружачись завдасть нежданно болю
не бався з ним він битий мандрівник
пройд
закрутить вгору й кидає додолу
прикинеться невинним і святим
пускаючи із ніздрів сизий дим
і мружачись завдасть нежданно болю
не бався з ним він битий мандрівник
пройд
2019.10.10
22:56
сади розквітлої доби у млості пишній
квіт маковий торкне горби яскраво ніжним
у небесі на голубій каніфолі
тебе розрадить інший хтось десь у ролі
і ти звичай майнеш собі манівцями
не буде вечора егеж
квіт маковий торкне горби яскраво ніжним
у небесі на голубій каніфолі
тебе розрадить інший хтось десь у ролі
і ти звичай майнеш собі манівцями
не буде вечора егеж
2019.10.10
18:46
Ця кучерява абрикоса
Вже меліровочку зробила -
Тепер така, пістряво-модна,
А інші поглядають скоса
Від заздрощів позеленіли
Під жовтня подихом холодним...
10.10.2019
Вже меліровочку зробила -
Тепер така, пістряво-модна,
А інші поглядають скоса
Від заздрощів позеленіли
Під жовтня подихом холодним...
10.10.2019
2019.10.10
18:28
Тобі невідома мелодія білого лебедя.
Коли розгубилися очі
І плечі твої знітилися,
як знати могла ти
Слово,
таке випадкове і рятівне?
Коли розгубилися очі
І плечі твої знітилися,
як знати могла ти
Слово,
таке випадкове і рятівне?
2019.10.10
18:26
У кам'янистих пустелях,
де ніч - нібито відпустка
В арктичні сніги, у пеклі
Щоденного сонця мангусти
Навряд чи дрімають. Замість
Обідніх фієст розкопки
Проводять, і лапками камінь
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...де ніч - нібито відпустка
В арктичні сніги, у пеклі
Щоденного сонця мангусти
Навряд чи дрімають. Замість
Обідніх фієст розкопки
Проводять, і лапками камінь
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори на сторінці:
2019.10.03
2019.09.28
2019.09.27
2019.09.26
2019.09.16
2019.09.15
2019.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
 Огляд |
Дата |
|---|---|
|
Дігай Тетяна :
"Як від сотворіння світу пишуться вірші? Зі стану хаосу вловлюєш почування, випадковість, миттєвість, потім з’являються с..."
|
2010.05.02 |
Критика та Аналітика - Останні надходження за 30 днів
Вибачте, але за цей період немає надходжень. Повернутися на Головну сторінку?
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0964 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0964 seconds