Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Гренуіль де Маре

Рубрики

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Вишневим холодам
    Згубила себе — колишню
    Скришила себе — ранкову
  •   Про значення поезії у житті та поза ним ;)
    Усе протекло поміж пальцями:
    Всі води, сонця й піски.
  •   Передзимове
    Знов поранки, підранки, поребрики, ламані ребра…
    Рідна кров — маячня, рідних душ — як в посуху води.
  •   Відкуп
    Спокій дешевше обходиться,
    Тож будь спокійна.
  •   Літнє
    Ти прокажеш мені спросоння:
    «Не іди по кривій дорозі,
  •   Не озирайся
    Все – мана чи омана. Усе – манівці.
    Бродиш ними без ради і толку.
  •   Метаморфоза
    Та хай би вже було як є:
    Небілені обдерті стіни,
  •   Післямова
    Нестерпна тиша післясвята
    Удома тільки я і кіт
  •   Лама савахфані
    У світі моєму постійно і вічно смеркається:
    День чвалом промчав, наче витягнутий семихвісткою,
  •   Ще зима
    Не плач, моє серце. Та ну ж, перестань.
    Це просто зима. Просто зимно -
  •   Закільцьоване
    Колись же заморишся ти всіх підряд жаліти,
    А болю набридне блукати твоїм тілом -
  •   Дуже дощове
    Ти шукала себе, а траплялась лише тривога.
    Ти забула ім’я, бо тебе ним ніхто не кличе.
  •   Косовиця
    Час неквапно стирає себе і мене на порох –
    Час, котрого насправді ніколи не було й нема.
  •   Деміург-невдаха
    Я дбайливо творила свої повноводні світи,
    Всі вони десь тікали і навіть не дякували -
  •   Монолог білетера ;)
    - Хепі-енду в цій п’єсі не буде,
    Просувайтесь хутчіше до виходу.
  •   Трояндове варення
    Ти варила з троянди варення,
    А думки сновигали по хаті:
  •   Межисвіття
    Світе видимий і невидимий,
    Поділіться нарешті мною.
  •   Про сенс життя (серйозно)
    Життя що посіяло сенс десь
    Жебрачило коло базару
  •   Знову снігопад
    Цей сніг буде йти сорок років
    Він буде іти по пустелі
  •   Чужі дзеркала
    Вона віднедавна боїться дзеркал,
    Бо ті її не впізнають:
  •   Страхітні казочки
    Поговори зі мною, тише…
    Страшні казки збери у міх,
  •   Сьогодні місяць на ущербі
    Занадто багато речей, котрі ранять.
    Занадто багато людей – тих, що йдуть
  •   Святкове
    Бодай би їм грець – усім святам, і будням, і веснам
    З облудою їхньою (й чим там іще заодно)…
  •   Зимою всі коти сірі
    Сніги старались як могли,
    Та їх було занадто мало -
  •   Та відчепись уже…
    Одчепися, моя печале –
    Що ж ти назирці йдеш за мною,
  •   Іронічно-істеричне
    Вони мені кажуть: «Усе – у твоїй голові:
    І рай там, і пекло, і мертві твої, і живі».
  •   Безсніжне
    Безжально ранні надвечір’я,
    Безтямні очі бляклих зір.
  •   Іноді краще не спати
    Сніпок сновидінь зотлів,
    Розсипався безпорадно –
  •   Вечеря із совами в беззоряну ніч
    Ані зір, ані місяця.
    Мутно хмарами світиться
  •   Аншлаг
    Ці жертви одвіку марні,
    Ця кров не спасе нікого.
  •   Сон під цвіркунові переспіви
    Ще рано. Ще дихай. Прокинься на раз-два-три.
    Свій сон недопитий у кухоль хутчій збери.
  •   Хміль гірчить
    Наслухай: проз осінню тишу,
    Крізь розбавлений смéрком дим
  •   Жмут блискавиць - на згадку
    Мала королева ельфів
    Латає розідране плаття:
  •   Котячий сон у літню ніч
    Білий кіт п’є з відра і бридливо обтріпує лапку.
    Він не любить калюж, та хотів би дощів і снігів.
  •   Дика черешня
    В черешневім чужім раю
    Оку солодко, згадці – гірко.
  •   І чого б то тинятись ночами
    Куди ти бредеш по снігах, дівчино?
    І хто тебе жде у садку поночі?
  •   Всесвіт: право на власність
    Мій світ не тримається купи.
    Тягар гравітації – марний,
  •   Пригоди Асоціації балакучих дикобразів
    Зібрались дикобрази попоїсти.
    Трави ж – катма. Посунули у місто:
  •   Умовляння
    Зачекай – і зима повідбілює суму сувої,
    Потерпи – і крихкий льодостав запечатає біль,
  •   Майже кінець світу
    Вже злидень-грудень мостить гріб на воза –
    Йому лишилось жити півдоби;
  •   Ненароком побачене
    Втікай крізь морені ліси,
    Пускай повз вуха сойчин лемент…
  •   Спогади зимують на горищі
    Виходиш із хати – вони відступають у темінь.
    І скніють, і гибіють, але до рук не ідуть.
  •   Позичте крейди
    Ні гласу з небес не було,
    Ні брук не репнув –
  •   Спроба заснути (постгрипозне)
    І чом жоден дурень не пише
    Таких картин:
  •   Побалакати з пташкою, чи що…
    Птахо сумирна, мостишся на шипшині,
    Грієшся проти сонця в колючих вітах…
  •   Поки що - дихай
    Вертаю до саду шукати себе -
    Згадати б ще, де згубила…
  •   Печальна історія про графоманське дзеркало
    Середньостатистичний графоман
    Правописом не пЕреймався зроду,
  •   Халепа
    Лягти б отако - та й померти
    В оцих недобілених стінах,
  •   Не оборачивайся
    Странная ночь.
    Полнолуние близко.
  •   Немно(ж)шшшко о змеях (и не только-ссс)
    Из каких измерений
    Я сейчас состою,
  •   Запит у небесну канцелярію
    Підкажіть: за яким рубежем
    Вам обридне ота ваша битва?
  •   Додому…
    Забери мене звідси.
    Хоч кудись – забери!
  •   Серпантинно-спіральне
    Яр._Мідянкою з-під підошов
    Вислизає і жалить дорога.
  •   Рыбный день
    Она, глядя в зеркало, вскользь подмахнет договор
    С самою собой
  •   Гірчичне зерня
    Надії – огризок окрайця.
    Сліпма балансую над краєм.
  •   С Платоном лично не знакома. Но!..
    Простите, мудрецы, но все же я
    Скажу (рискуя схлопотать по роже),
  •   Нитка Аріадни (100% синтетика)
    Скільки, мила, не шкірся до дзеркала,
    Не в’яжи губенята бантиком,
  •   Невротически_лирическое ;)
    Одиночество мое
    Оглашенным соловьем
  •   Майже містерія
    Ошаліле вищання шин…
    Декорації злих містерій…
  •   Лишіть мені у спадок амнезію
    Щоразу, втікаючи звично
    Від себе на довжину
  •   Не підпускайте кішку до кальяну!
    Хоч зима, та мокро й грузько,
    Сніг розтав, немов назло…
  •   Коньяк? Шампанське? Потанцюємо?..
    Наряджатиму трупик ялинки-сестриці…
    Їй уже все одно, а мені – веселіше:
  •   Не тратьте, кумо, сили…
    Це ім’я напишу на снігу,
    Мов чаклунка – своє заклинання.
  •   Чуперадло
    Мене немає. Вкрали, поки спала,
    І вичинили шкурку. Ще й хвоста,
  •   Страшная сказка
    А сказочка досказана,
    Метелью припорошена,
  •   Почти портрет
    Полутьмы акварельною дымкою
    Нежно высвечен бледный овал…
  •   Хто з’їв кольори?!
    Мряка злодійкувато
    Злизує фарби з листя,
  •   Мігренозний ультиматум
    Прикрутіть навіжене світило,
    Познімайте з кота підкови
  •   Поменяю линию жизни (б/у, х/с, возможна доплата)
    Не обещано нам судьбою,
    Что по жизни – да налегке…
  •   По солоних калюжах
    Чогось мені тоскно і чорно –
    Аж муляє сонячний день…
  •   Молитва піроманки
    Відсип-но жару, осене!
    Я вже прощала й до семи,
  •   Не-прощение
    …Но в той слепящей круговерти,
    Где путь мой, медленно скользя,
  •   Сплошная глупость
    На полпути к воде
    Сквозь солнечный угар -
  •   Згадався дощ...
    ...Холодний, хоч і літній. Мов змія,
    По шибці стежка дощова звивалась.
  •   Отдам кошмар в добрые руки
    В кошмарике излюбленном твоем –
    Ваш старый дом,
  •   На сквозняке
    В душе все двери – настежь.
    Гуляют сквозняки.
  •   Піжмурки
    …Скрутитися клубочком,
    Зробитись колобочком,
  •   Crying Angel’ові навздогін
    Будні обламали об тебе зуби
    І розповзлися, скімлячи, по кутках…
  •   Чого мовчать гості, коли пляшки порожні
    Табурету заціпило зранку,
    Пустка в пляшці затято мовчала,
  •   Вікно у літо
    Звичайний вечір.
    Буденні речі –
  •   Жовто-блакитна самотність
    Моя самотність – біла і пухнаста -
    Ліниво розляглась на підвіконні.
  •   Весеннее обострение
    Вновь качнулся твой маятник
    От веселья к отчаянью
  •   Коктейль «Kill Memories»
    Де було серце – зяє дірка,
    І мозку вже, кажись, немає…
  •   Невдала втеча
    Химерна думка: я – твоя дитина…
    Ні, не по крові. Просто так – дитя.
  •   Игра в вопрос-ответ
    Ах, какой снегопад!
    Подхвачу на лету
  •   Мартовская гроза
    Весенний гром рассыпался метелью -
    Так замело, что тропки не найти.
  •   Cito!
    Ты боль свою и печаль
    На куче одежды оставь
  •   …И это пройдет
    По опустившимся рукам
    Хлестнет неверие, как плеть…
  •   "Двійка" з магії
    Сто літ,
    А може, й тисячу,
  •   Симфонія еро-мінор
    Тебе чекала все життя.
    Зачахла, всохла і зів’яла…
  •   Зимнее
    Дотлевает луна.
    Ты со мной. Я – одна.
  •   Сквозь строй
    Не хмурясь, не плача,
    Почти не дыша
  •   ПМС
    Предскажите мне исход
    Вечной битвы тени с тенью -
  •   І ранок буває добрим
    …Прокинусь. Але ще довго
    З заплющеними очима
  •   Опікунці залітних янголів
    Сиди і слухай, як він грає…
    Хоч це вже точно – не твоє,
  •   Хлопчик чи дівчинка?
    Я. Кухня. Стіл. Іще – рушниця.
    Горілки пляшка. Непочата.
  •   По течению
    Мне страшно…
    Я крепко за берег держусь
  •   Візерунки у калейдоскопі
    Найперший узор, яким був ти,
    Плавно перетік у мене.

  • Огляди

    1. Вишневим холодам
      Згубила себе — колишню
      Скришила себе — ранкову
      Вмиваюся цвітом вишні
      Збираю себе по слову

      По слізці з річок змілілих
      По зойку з пісень забутих
      По болю з (ще свого) тіла
      Де серцю хтось ритм поплутав

      Де бути — не значить жити
      Де часу безтямну ношу
      Просію крізь себе_сито
      Відвію полову_пошесть

      Над містом чумним прибитим
      Висвистує шпак до ночі
      Плетуть кажани сновиддя
      І кожне із них — пророче



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Про значення поезії у житті та поза ним ;)
      Усе протекло поміж пальцями:
      Всі води, сонця й піски.
      Лишилося стежку намацати
      На древній місток хисткий

      Між прірвами (ну і клекочуть – аж
      Не знати, котра вже й гірш!).
      Ітимеш – згадати б хоч «Отче наш»,
      Не те що якийсь там вірш…



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Передзимове
      Знов поранки, підранки, поребрики, ламані ребра…
      Рідна кров — маячня, рідних душ — як в посуху води.
      Листопадні жар-птиці пожухли, збрелися до тебе:
      Защепни од них двері, принишкни, мовчи лиш та диш.

      А стерня вже не коле — ріллею скалічене поле
      Узялось мерзлим груддям, а грудень он прийде за мить;
      Сонце в ятір посадки спіймалось, недуже та кволе,
      За крайнебо не скотиться — так між осик і згорить.

      Об шипшинову радість до крові поколоті пучки,
      Хміль посох, не хмелить — обвиває, до горла повзе;
      Жмут ожинових паростей душиться сміхом безгучно,
      Бо хіба ж то не смішно — пташини безкрилої злет…



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    4. Відкуп
      Спокій дешевше обходиться,
      Тож будь спокійна.
      Знов похлинулася горлиця
      Вранішнім співом,

      Знов ви у сні з ворогинею
      Друзі найліпші…
      На звіробій сон той виміняй,
      Димом завішай,

      На перехресті лиши його
      (Дріб’язок - відкуп).
      Жди тепер знаку надійного
      (Знати б ще – звідки)…



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Літнє
      Ти прокажеш мені спросоння:
      «Не іди по кривій дорозі,
      Бо вона заведе в болото –
      Ні, не страшно там, тільки нудно,
      Це іще не найгірша кара».

      Ти потягнешся солодко й мовиш:
      «А дорога пряма – ще гірша:
      Прямизна та чужа й непевна,
      Отже сумніви як обсядуть,
      То й самій не знайдеться де сісти».

      Потім вкриєшся тепло й порадиш:
      «Пошукай-но стежину літню,
      Ту, що вистрибом бігла з тобою
      Ген у виярок між житами,
      Котрі вищі були за тебе»…

      ***
      …І лечу я вже тими полями,
      Бачу: вицвіли очі волошок,
      Ронять сльози криваві маки,
      Незабудки аж по коліно
      У струмок забрели – виглядають…

      Ось верба, ось і приярок: сяду,
      Та по схилу, траві шовковистій,
      Мов по ковзанці - з’їду донизу,
      Де джерельце пульсує тихо,
      Наполохано в трави тікає.

      І скручу з лопушка кульочок,
      І злякаю прудку водомірку,
      Бо нахилюся – й кіски дитячі
      Із плечей зісковзнуть і вмочать
      Білі банти у воду студену…

      Зачерпну – не води: настою
      Всіх тих літ, що пройшли тут без мене;
      Ще: знайду перестиглу суничку;
      Ще: з прозорими крильцями бабка
      Сяде поруч на гілку вербову,

      Гляне пильно на мене – й заплаче…
      Ще… І тут я прокинуся притьмом
      І підхоплюся. Поруч – нікого,
      Як завжди. Тільки липень. І холод.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Не озирайся
      Все – мана чи омана. Усе – манівці.
      Бродиш ними без ради і толку.
      Літо миє останні черешні в ріці,
      Стелить сіно – духмяно, та колько.

      Приколисує літо: утишся, засни,
      Ніч надходить – купальська, предивна;
      Сіє зваби і чари… Не бійся – вони
      Все загублене вкутають димом.

      Не біжи за вінком, що в лататті застряг
      Та вже так і проріс там вербою;
      Бачиш: квітка вогненна ряхтить в чагарях,
      Обворожує, зве за собою.

      І у тих хащаках, що лукавим плющем
      Одиноких оплутують-ловлять,
      Ти обернешся тихо (ще тихше… іще…)
      На чіпкий насторожений погляд.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Метаморфоза
      Та хай би вже було як є:
      Небілені обдерті стіни,
      Куток, де сіть павук снує –
      І б’ються в ній страхи незмінні;

      Нехай розвезло всі шляхи,
      І сон вже не долає втому,
      І Бог прикинувся глухим –
      Хай. Знати б лиш: дійду додому…

      Та де той дім? І де та я,
      Котра з дощами говорила?
      Мовчи. Плазуй, немов змія,
      Допоки не відростиш крила.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Післямова
      Нестерпна тиша післясвята
      Удома тільки я і кіт
      Помити посуд позмітати
      Цурпалки згадок давніх літ

      Де ми з гостей де гості в хату
      І треба їхати в село
      І вічні картоплí саджати
      Де йшли дощі життя ішло

      Та й зашпортнулось над обривом
      Стоїть питає чи пора
      Вже крашанки б’є гамірлива
      Чужа святешна дітвора



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Лама савахфані
      У світі моєму постійно і вічно смеркається:
      День чвалом промчав, наче витягнутий семихвісткою,
      Скотилися тіні в кущі полохливими зáйцями –
      І пісню вечірню знов шпак на горіху висвистує.

      Ні хмар, ані зір – лиш на тлі каламуті небесної
      Воскресле гілля свої спомини тихо вигойдує…
      Одвірок підперши, смиренно у сутінках мерзну я -
      І вже не питаю: «Пощо полишив?» у погаслого обрію.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Ще зима
      Не плач, моє серце. Та ну ж, перестань.
      Це просто зима. Просто зимно -
      Тобі і котові, скуйовдженим горобцям,
      Старій абрикосі та диму,

      Що геть просочив і двори, й небосхил,
      Неначе й без нього не гірко…
      Лиш вітру дарма: он, розхристаний і лихий,
      Продерши віконце для зірки

      У хмарах, незграбних спросоння,
      Регочеться люто, в два пальці свистить
      І жменями кидає вниз перестрашене гайворóння.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Закільцьоване
      Колись же заморишся ти всіх підряд жаліти,
      А болю набридне блукати твоїм тілом -
      І ти його лишиш у спадок цьому світу,
      Що з доброго дива назвали чогось білим.

      А в нім білизни – як в нечищеному димарі,
      А того, хто вичистить – тисячі літ ще ждати.
      І ти забуваєш і сни, і стежки старі,
      Котрі невідступно ведуть до сільської хати,

      Де груші достигли – та так і згниють на пні,
      Де привиди вуликів гонять ще бджіл за взятком,
      Де сплакались шиби… І знаєш: чи тут, чи ні,
      Хай через «не хочу», а мусиш – почнеш спочатку.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Дуже дощове
      Ти шукала себе, а траплялась лише тривога.
      Ти забула ім’я, бо тебе ним ніхто не кличе.
      Грім напитував у парасоль до землі дорогу –
      Ти відмахувалась: не тутешня я, чоловіче.

      І чого над ключками надій було так тремтіти -
      Он усе позмивало: грядки, і гріхи, і згадки.
      По коліна в сльозах переходиш убрід це літо,
      Втрапить блискавка в невід – почнеться усе спочатку.

      Запинають хлющі твій близький і непевний овид,
      Всі стежки – під водою, обплутались геть лататтям.
      А лукаві казки не врятують, не клич їх знову –
      Сім дірявих міхів під дощем будеш церувати…



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Косовиця
      Час неквапно стирає себе і мене на порох –
      Час, котрого насправді ніколи не було й нема.
      Час надійно лікує всіх нас – безнадійно хворих:
      Хочеш – дякуй, а хочеш – кляни, все фантому дарма.

      Я косила бур’ян - від обори й до самого обрію,
      Я втомилась до смерті, та смерть не спішила іти,
      Бо бур’ян той умить відростав зі смішками недобрими -
      І косити мені його, доки не струхнуть світи.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Деміург-невдаха
      Я дбайливо творила свої повноводні світи,
      Всі вони десь тікали і навіть не дякували -
      Я не сердилась і не збиралась за ними іти,
      А пішла за покинутим кимсь, як непотріб, собакою.

      Пес той руки мені цілував, пес на грядці закопував кості,
      Двір стеріг: це ж його дім і мама, й довіку так буде…
      І не знав, що його ненадовго забрали – у гості,
      Бо нема в мене сил, а в обійсті – паркану і буди.

      А тепер є у пса інший дім. І маленька є дівчинка –
      Вдвох сміються із ним і гасають подвір’ям наввипередки.
      Ну а я під дощем рвала вишні й заплакала з відчаю,
      Бо світи повернулись - чужі і до самого денця вичерпані.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Монолог білетера ;)
      - Хепі-енду в цій п’єсі не буде,
      Просувайтесь хутчіше до виходу.
      Ви ж глядач? Ні? Актор? Ач, приблуда –
      Сам не знає… Та годі, не дихайте,

      Наче загнаний кінь, бо - химери
      Всі ці ваші гризоти з печалями.
      Онде сцену вже хвилею стерло.
      Подивились? Зіграли? Відчалюйте.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Трояндове варення
      Ти варила з троянди варення,
      А думки сновигали по хаті:
      Від «якби вже скоріше померти»
      До «ще лампу ось розмалювати б».

      Ти укотре хапалася неба –
      Небо знов прикидалось фантомом
      І цідилось байдуже крізь тебе,
      І вертало безжально додому,

      Де настирно-задушливо пахнуть
      Неживі зацукровані квіти -
      І малюнком на гасовій лампі
      Не вернути їх. Не воскресити.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    17. Межисвіття
      Світе видимий і невидимий,
      Поділіться нарешті мною.
      Кожна думка, обом вам кидана,
      Повертає навспак луною -

      І оглушує, і обплутує,
      І випалює звичний обрій,
      І, в пекучий самум закутана,
      Не приховує взір недобрий.

      Голка труєна і розжарена
      Вже в польоті - хуркоче-грає,
      Межисвіття укрите хмарами,
      Звідки пущена – не вгадаєш…

      Я між вами немов на гойдалці:
      Ні спинитися, ні сплигнути…
      Сім багать перепинять голку цю:
      Гріх не мій – не моя й покута.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Про сенс життя (серйозно)
      Життя що посіяло сенс десь
      Жебрачило коло базару
      З картонкою «Не проминайте
      Подайте кому що не шкода»

      І банкою з-під майонезу
      Йому перехожі відчіпно
      Шпурляли щось правда негусто
      Здебільшого всякий непотріб

      Ночами в обдертій хатині
      Життя скарб той ревізувало
      І лаялось тихо крізь зуби
      А потім все в грубці палило

      Палали у ній і чадили
      Усякі кохання до гроба
      Служіння і самопожертви
      Бувало й ідеї високі

      Горіло те все неохоче
      А дещо ще й нагло тікало
      Життя тільки вслід йому мовчки
      Жбурляло що втрапить під руку

      Отож і тепла було мало
      І мерзло життя там щоночі
      І дріб вибивало зубами
      Й сукало вже подумки мотуз

      А плюшеві іграшки з жаху
      У запічок пхалися тісно
      Ото домовик мав роботу
      Викачувати переляк їм

      Та якось напровесні ранком
      Життя не пішло старцювати
      А вигребло з хати весь мотлох
      І жужелицю з піддувала

      Спалило к *** ту картонку
      Гарненько провітрило хату
      На призьбі присіло й сказало
      Та йдіть ви всі лісом з тим смислом

      Ідеями й сумом вселенським
      Обійдуся якось без нього
      Весна он прийшла на городи
      Пора бараболю садити ;))



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Знову снігопад
      Цей сніг буде йти сорок років
      Він буде іти по пустелі
      Де страх твій бархани насипав
      І ти вже давно спиш під ними

      І сняться тобі дивовижі
      А ти ж їх боїшся насправді
      Хоча – що страшного в галузках
      Що тануть неквапно на стінці

      Коли ти розплющуєш очі
      Бо більше несила терпіти
      Тягучі страху харамани
      Котрі передушують горло

      А гілля придуриться шлангом
      Що буцім воно й ні при чому
      І вже домальовує пташку
      Мовляв он яке я добреньке

      Пташина звиває гніздечко
      А правду узнає запізно
      Коли хитрі змії-гілляки
      Ковтнуть всіх її пташеняток

      Ніхто їй нічим не поможе
      Бо ти провалилась давно вже
      З того переляку – та в інший
      З глибокого сну - у ще глибший

      І спати тобі сорок років
      А потім сніг втомиться й скаже
      Вставай, тепер я тут приляжу
      Он бач – перетер всі кошмари
      На білі сипкі кучугури
      Давай-но берись за лопату…



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Чужі дзеркала
      Вона віднедавна боїться дзеркал,
      Бо ті її не впізнають:
      Впіймали чужинку – і пхнуть на загал,
      Та ще й видають за свою.

      Вона накупила у секонді штор -
      Нашиє із них простирадл.
      Співатиме, шиючи – ти вже їй втор,
      Надієчко, хай і невлад.

      В тих шторах колишуться тіні дерев,
      Безжурно цвірінькає птах,
      І хмарка, просвічена сонцем, пливе
      В чийсь усміх на сонних вустах…

      …Колосся обтрушує визрілу мить
      В блаженно розчахнуту пам'ять…
      Згорнувшись малим кошеням, вона спить -
      І сни милосердно не старять.




      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Страхітні казочки
      Поговори зі мною, тише…
      Страшні казки збери у міх,
      Неси у бір – хай заколише
      Засніжена ялина їх.

      Вони прокинуться аж літом,
      І кожна – сяйна і нова,
      Цілющим зіллям перевита.
      Страхи поскльовує сова,

      І ти мене утішиш, тише,
      Більш не примаряться мені
      Жахів зміїні кубла хижі,
      Нічні химери навісні…

      І стане нам затишно, тише:
      Ось тільки хуга замовчить,
      Дзиґар на миті вік докришить –
      Засну я в тебе на плечі.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Сьогодні місяць на ущербі
      Занадто багато речей, котрі ранять.
      Занадто багато людей – тих, що йдуть
      І вже не вертають. Притлумлена пам'ять
      Збиратиме їх, мов розгублену ртуть

      З термометра битого, що аж зашкалив
      Од надто гарячого подиху жнив,
      Де всі ми – сніпками, серпам на поталу
      Ущербного хроноса. Кожен, хто пив

      Із хвиль забуття, ще повернеться в мури
      Свого каземату, щоб снити немов
      Крізь хмари задухи, у вирі зажури,
      І з болю ліпити намарну любов.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Святкове
      Бодай би їм грець – усім святам, і будням, і веснам
      З облудою їхньою (й чим там іще заодно)…
      Моя самота березневою кригою скресла -
      І вибила двері, і навстіж розкрила вікно.

      Хотілось повітря – а маєш он повні кімнати
      Ядучого диму з сусідських лихих димарів:
      Сокири у ньому чіпляти чи долу пірнати -
      За тими, хто вчадів і так до весни й не добрів.

      Порожні роки проржавіли давно уже наскрізь -
      Такі ще приймають задешево в металобрухт,
      Та цур вам, не здам – бо ж а раптом самій ще придасться
      Та купа, а ні – то вже разом до ями зіпхнуть.

      Як муляє в скроню набита думками подушка…
      Думки – мов горіхи, шкарлупа міцна і тверда.
      Віщунські сновиддя мої хоч колись вас розлущать
      Чи вже до нових берегів нас турлятиме тала вода?



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Зимою всі коти сірі
      Сніги старались як могли,
      Та їх було занадто мало -
      І сірість, посестра імли,
      Розкошувала й панувала.

      Дахи сіріли і дими,
      Вже й сажі марилось про біле…
      Такої сірої зими
      Нудьга – і та вже не хотіла.

      Об хмуре дзеркало ріки
      З жури розбилось небо сіре,
      Осілі справіку граки
      Напитували путь у вирій…

      Лиш сірі (денно і вночі)
      Коти не відали печалі:
      З чужих боків шерсть деручи,
      Про скорі відзимки нявчали.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Та відчепись уже…
      Одчепися, моя печале –
      Що ж ти назирці йдеш за мною,
      З ринви скапуєш снігом талим,
      Повниш хату порожню луною?

      Глянь: синіють сніги під вечір,
      Шерхне крига в слідах слюдою…
      Забуваю невдалі втечі
      І від тебе, й від себе самої.

      А вона чимчикує – й годі,
      Щось на вухо мені бурмоче
      Про відлигу і зимні води,
      І позиркує жалісно в очі,

      І воркоче котом приблудним…
      Їй би, як і тому котові,
      Щоб не в свято лиш, а й у будні –
      Кусень хліба і дрібку любові.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Іронічно-істеричне
      Вони мені кажуть: «Усе – у твоїй голові:
      І рай там, і пекло, і мертві твої, і живі».
      Я чесно пішла туди і силкувалась найти
      Бодай щось із того. А дзуськи! Окрім пустоти

      Та вічного болю - хіба що ще морок найшла.
      Чи, може, усе те якраз і ховає імла?
      В ній золото й зелень, а ще – білий храм на горі,
      І світло – нізвідки, там зайві земні ліхтарі;

      Там райдужні квіти - ніхто їх ніколи не рве:
      Із ними говорять. Там навіть каміння – живе…
      Лише голубого ти кольору там не шукай,
      Вся синь – у тобі, а не зовні. На те він і рай.

      …Невільною птахою тяжко зриваюся вниз,
      На чийсь злобний поклик, на звикло недобрий каприз.
      А пут чи не видно, чи то їх і справді нема –
      Невже так покірно я йду на той голос сама?!

      Він тягне на дно – і крізь дно – і ще далі, і ще…
      А спогад про інше буття вже нестерпно пече,
      І друзками в хлань розлітається споминів скло,
      Примарного щастя – і того немов не було…

      …Вони мені кажуть: «Усе твої творять думки.
      Позбудешся їх – і танцюй, і живи залюбки».
      Не думати? О, я щосили старатимусь! Ви
      Лишень із моєї мене заберіть голови…



      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    27. Безсніжне
      Безжально ранні надвечір’я,
      Безтямні очі бляклих зір.
      Страханням ночі ти не вір. Я
      Ось не боюсь їх… Теж не вір -

      Боюсь, ще й як. До третіх півнів
      Сочать примари по кутках,
      Вихляють в світлі нічника
      По стелі обриси невірні.

      І білий світ, і білий сніг
      Втонули в твані середмістя,
      А згублені дитинні сни
      Тихенько хлипають – вони
      Ще в тих заметах, в тій зимі,
      У полі чистім…



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    28. Іноді краще не спати
      Сніпок сновидінь зотлів,
      Розсипався безпорадно –
      Стримлять остюки в кублі
      Зім’ятого простирадла.

      Закопчені дзеркала
      Понуро відводять очі:
      Ти зроду по той бік скла,
      Якої ж ще правди хочеш?!

      Досвітній півсон крихкий,
      І втіхи у нім негусто:
      Шукає рука руки –
      Знаходить задублу пустку.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    29. Вечеря із совами в беззоряну ніч
      Ані зір, ані місяця.
      Мутно хмарами світиться
      Зимна ніч понад ставом.
      Кривуляє лужиною,
      Кличе в запуст ожиновий,
      Зирить оком лукавим.

      Підвечіркує з совами
      І коня перековує,
      Мостить сіно у сани.
      Я б із нею поїхала –
      Так за пагорбом віхола
      Поперек шляху стане.

      Запитає: чи вірю я,
      Що повернеться з вирію
      Наполохана осінь;
      Чи іще пам’ятається
      Про зневажене таїнство,
      Чи болить мені й досі?

      Не питай… З криги виламай
      Все, написане вилами,
      Переплав його в крицю…
      Та візниця похопливо
      Хворостиною цвьохнула –
      Лиш пороша вихриться.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    30. Аншлаг
      Ці жертви одвіку марні,
      Ця кров не спасе нікого.
      І множиться тьма безкарно,
      І згадує всує Бога.

      Мотає клубок свій Кліо,
      Знов: «Рівності! Прав! Поборем!» -
      І ролі вже вчать хапливо
      Чи смертники, чи актори.

      Свинцевим дощем у груди
      Вгамують і їхню спрагу,
      І світ їм вовік пребуде
      Театром чи саркофагом…

      Світання чадне імлисте.
      Лютнева слизька дорога.
      Прогіркло від диму місто.
      На тлі барикад – нікого.



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Сон під цвіркунові переспіви
      Ще рано. Ще дихай. Прокинься на раз-два-три.
      Свій сон недопитий у кухоль хутчій збери.
      Оце ж тобі й снідання, й пізній пустий обід,
      Й холодна гірка вечеря, усе – тобі.

      Цвіркун ще сюркоче, та серпень тепло обтяв,
      І порскає місяць інеєм поміж трав,
      І сом обважнілим тілом вгрузає в дно -
      І мерзнеш, і ціпенієш з ним заодно.

      Впусти в хату річку – вже гусне над нею мла.
      Ти ж так проти течії виплисти й не змогла…
      І борсання марні, й потуги твої – смішні:
      Поглянь, як регоче, за боки узявшись, ніч.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Хміль гірчить
      Наслухай: проз осінню тишу,
      Крізь розбавлений смéрком дим
      Страх крадеться – ачей, не дише…
      Скоро житимеш ним одним.

      Уважай: догорів геть-чисто
      Літній продих, і знов – докіль?! -
      Перегірклим відгонить листом,
      Сіє ржу перестиглий хміль.

      Рання сутінь повзе змією,
      Тісно кублиться між колін…
      Хтось покликав. Назвав своєю.
      Відай, страх. Тільки страх. Лиш він.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Жмут блискавиць - на згадку
      Мала королева ельфів
      Латає розідране плаття:
      Сьогодні вона уперше
      Забула, що вміє літати –

      І падала крізь міжгроззя,
      І черкали тучі по віях,
      А блискавки – врозтіч, врозсип,
      Між пальцями… О, якби їх

      Могла цілий сніп набрати
      Й пожбурити позад себе –
      Хай трощать усі загати
      І греблі, що поміж ребер!



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Котячий сон у літню ніч
      Білий кіт п’є з відра і бридливо обтріпує лапку.
      Він не любить калюж, та хотів би дощів і снігів.
      Кіт живе на вікні і затято чекає: а раптом
      Щезнуть стіни і стеля, обридлі шибки – й поготів…

      Серпню сниться ріка. Третій місяць у літа гарячка.
      Придорожньому мареву мариться злива і град.
      Кіт впливає у сон, обростає лускою, неначе
      Довга біла рибина – і вже не вертає назад…



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Дика черешня
      В черешневім чужім раю
      Оку солодко, згадці – гірко.
      Колисаєш нудьгу свою,
      Тулиш зарубки на одвірку.

      Крізь таврований градом сад
      Носиш роси німій зозулі
      Манівцем, що веде назад,
      Де спів горлечко ще не муляв;

      Де гірчила любистком ніч,
      У тумани облуд повита,
      Блідла, никла – і зслизла пріч…
      Та зозулі вже шосте літо

      Бракне голосу, й кожна мить
      Глибше всаджує ніж між ребра:
      І тобою ніхто не снить,
      І нікого тобі не треба.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    36. І чого б то тинятись ночами
      Куди ти бредеш по снігах, дівчино?
      І хто тебе жде у садку поночі?
      Галуззя невміло сухими пальцями
      Голубить тебе, заплакану.

      Поземка шурхоче в бадиллі мишею,
      Кіт чорний сліди білі дрібно плутає,
      Плете тобі сон перламутровим кігтиком
      І пісенькою немудрящою.

      Ти марила снігом – гляди: засипало
      По край і по вінця твого «Доволі вже!»,
      Ген озеро щириться хижо, ловлячи
      Хурделицю мокрою пащею.

      Та й ця сніговиця спливе зрештою
      Сльозами в казан, де літа томляться:
      Те вариво й так вже давно пересолене –
      Куди ж ти ще сиплеш, Господи…

      Негоже блукати над темними водами,
      Полохати тіні хиткі очеретяні,
      Вітрами заледве на зиму вколисані –
      Не руш, не буди, хай виспляться.

      Вертайся до хати – ображені ходики
      Без тебе там купу хвилин наламали вже,
      Ото ж тобі й посаг – сховаєш у скриню їх
      Докупи з роками пропащими.

      …А вчора в гіллі горіховім
      Пташка журна голосила…
      Вертайся до світла, душенько,
      Дівчинко моя сива…




      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Всесвіт: право на власність
      Мій світ не тримається купи.
      Тягар гравітації – марний,
      Випорскує Хронос підступно,
      Тікає й глумиться безкарно.

      Розпущеним плетивом висне
      Метелиця над видноколом.
      Король мій однині і прісно
      Отак і зостанеться голим,

      Німим і байдужим. Одначе
      Покута йому вже готова:
      Осколків галактик не стачить,
      Щоб скласти бодай одне слово…



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Пригоди Асоціації балакучих дикобразів
      Зібрались дикобрази попоїсти.
      Трави ж – катма. Посунули у місто:
      - Там, - кажуть, - хоч бананів поїмо.
      - Або поетів, якщо стрінуться…
      - Та мо’…

      Якби ж поети! - то ще не найгірше…
      Знайшлись лиш сині купи жовтих віршів,
      Та й ті гуртом заледве що відбили,
      Бо їх якась мара пощось чорнила.

      Коли крихтИ останні дожували,
      Несито переглянулися - мало…
      Чкурнули за марою наздогінці,
      А та:
      - Добавки? Ставте по оцінці!

      (Джерело натхнення - тут: http://maysterni.com/publication.php?id=106863)



      Коментарі (30)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    39. Умовляння
      Зачекай – і зима повідбілює суму сувої,
      Потерпи – і крихкий льодостав запечатає біль,
      Запізнілі жалі гуси-лебеді візьмуть з собою,
      Та остання пір’їна – крижинкою в око – тобі…



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    40. Майже кінець світу
      Вже злидень-грудень мостить гріб на воза –
      Йому лишилось жити півдоби;
      Ген сонце, недодушене лейкозом,
      Висить в гіллі сухотної верби…

      Віршар-каліка - вироблені руки -
      На цвинтар, жуючи чернеток жмут,
      Городами повзе… Яка ж падлюка
      Ровами перералила межу?!

      (Джерело натхнення - тут: http://maysterni.com/publication.php?id=106055)



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 0

    41. Ненароком побачене
      Втікай крізь морені ліси,
      Пускай повз вуха сойчин лемент…
      Зариєш в мох, не віддаси
      Сновиддя втаєне і темне

      Ні щезнику, ні звірині.
      Покропиш мертвою водою -
      Й сама заснеш. А навесні
      Снігами зійдете обоє,

      Струмками схлинете в яри –
      Тоді й гаси, якщо ще схочеш,
      Оте, що раною горить:
      І вигин губ, і вражі очі…

      Тлумити біль об маків цвіт
      І воду решетом носити:
      Ця забавка – до скону літ
      У хворім на двійництво світі.



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Спогади зимують на горищі
      Виходиш із хати – вони відступають у темінь.
      І скніють, і гибіють, але до рук не ідуть.
      Всю ніч під вікном шамотітимуть кроки непевні,
      А вранці з криниці дістанеш саму каламуть.

      Їх перші морози, мов пси, заженуть на горище –
      З приблудним котом вигріватися на лежаку,
      З мишами труситися в сіні, як хвища засвище,
      І красти із комина сни про перину м’яку.

      Ти сіяла маком, ти сипала в очі їм сіллю…
      Вони уступились і згинули – тільки затям:
      Коли ляжеш в довгу зиму, збайдужіло-спустіла,
      Тоді й пошкодуєш, що вигнала їх з обійстя.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Позичте крейди
      Ні гласу з небес не було,
      Ні брук не репнув –
      Спинилась, плечем здвигнула:
      Чи ж не дурепа?

      Сім років дірки докупи
      Зшивала здуру,
      Плодила сопливо-трухлу
      Макулатуру…

      Обридло щодня трусити
      Порожні верші.
      Пощезни, нудьго несита!
      Аріведерчі!

      Смеркання світи осінні
      Скубе-коротить.
      Наопаш курними сіньми
      Гасає протяг,

      Подвір’ям – чужі котиська
      В листвянім смерчі…
      Терпіла б – та ніч заблизько.
      Аріведерчі!

      І лячно – а треба гнати
      Нудьгу-вампірку:
      Три кола навколо хати,
      Часник – на хвіртку…

      Така їй гостина вперше,
      Напевно, зроду.
      Що ж, ікла тепер хай стеше
      Хоч об колоду,

      Сльозами її посолить
      І ще й поперчить.
      Не крейда доб’є – так голод.
      Аріведерчі! ;))



      Коментарі (30)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Спроба заснути (постгрипозне)
      І чом жоден дурень не пише
      Таких картин:
      Де глухне ялинне відлуння, де
      Ти – один;
      Де смуга призахідна вужчає,
      Нишкне, мре;
      Де травами – знаки оклику
      І тире;
      Де всіх нас засмоктує райдуги
      Хижий рот;
      Де давиться сміхом на виході
      Доктор Фройд;
      Де корчиться світ, линяє у
      Фіолет;
      Де наче живі ще всі – але вже
      Ледве-лед…



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Побалакати з пташкою, чи що…
      Птахо сумирна, мостишся на шипшині,
      Грієшся проти сонця в колючих вітах…
      Січень старцем тиняється попідтинню,
      Голим гіллям садків безсоромно світить.

      Птахо неперелітна, гніздо схололо -
      В нім білі тіні висидить чорний відчай.
      Глупої ночі мари зберуться в коло,
      Тихо обступлять і на ім’я покличуть.

      Птахо смутна й маркітна, лети подалі!
      Скоро ця ніч повіситься на бантині…
      Я б із тобою втекла – та крило зламала
      Сорок життів тому. Не зрослось донині.



      Коментарі (62)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Поки що - дихай
      Вертаю до саду шукати себе -
      Згадати б ще, де згубила…
      Там осінь бадилля на купи гребе,
      А паморозь шиє білим.

      Пронозливий дим намовляє туман
      Сховати мене від мене
      І вкрасти той день, де ще тіней нема,
      Де обрій ряхтить зеленим…

      …Підважить ніч двері чавунним плечем,
      Засмолить старанно вікна,
      Пролізе в легені – тепер не втечеш! -
      І виссе весь кисень звикло.

      Запхає в подушку привиддя жахне,
      Розриє старі могили…
      Удавку слизьку лиш тоді розшморгне,
      Коли віднайдеш насилу

      В кишені у ранку між мідних монет
      Липучу солодку втіху:
      І ніч проминає,
      І смерть – мине,
      А поки що
      просто
      дихай.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Печальна історія про графоманське дзеркало
      Середньостатистичний графоман
      Правописом не пЕреймався зроду,
      Та й смислом теж – морив щодня мирян
      Нєтлєнками. З тутешнього приходу

      Сім парохів за місяць утекли,
      Бо віршами звитяжець сповідався…
      Писав до дат. Коли ж дійшов до вил –
      Отут-то читачам терпець урвався.

      За барки небораку до ріки
      Припхали та й над плесом нахилили:
      «Чи бачиш графомана?» - «Ач, який!
      Та я йому!..» - шубовсть! – і тільки хвилі

      Зімкнулись над задрипанцем, і в них
      Погибнуло безпам'ятство безкрає…
      Та привид «антиглуздної» війни
      Із темних надр літсайтів виринає )))



      Коментарі (30)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Халепа
      Лягти б отако - та й померти
      В оцих недобілених стінах,
      У вічному розгардіяші
      І в купі незроблених справ.

      Грядки хай сапає хто хоче,
      В долині зіпріє хай сіно,
      Скопититись – вихід найкращий,
      Коли світ уже задовбав!

      Загнутись на радість сусідам -
      Отому відьомському кодлу
      (Даремно, чи що, не жаліли
      Чаклунського зілля й проклять?!)

      А в північ - шкрябнути по шибці
      Та пугачем ухнути в комин,
      З-під ліжка вхопити за ноги,
      Спитати, чого ще не сплять…

      І зринути гордо у небо,
      Ширяти з воронами поряд,
      Від янголів правду дізнатись
      Про те, нащо створений світ,

      І, поки на Суд не покличуть,
      Без візи злітати в фіорди,
      Пірнути собі в Ніагару,
      Змотатися до пірамід…

      Забути навік про мігрені,
      Про вічний цейтнот і про втому -
      Чим далі, тим більше втішає
      Мене перспектива ота!

      Я б точно відкинула капці,
      Я б з радістю двинула коні,
      Я навіть би склеїла ласти…

      …та…

      хто ж нагодує кота?



      Коментарі (48)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Не оборачивайся
      Странная ночь.
      Полнолуние близко.
      Страхи дня – прочь!
      Подвергаешься риску:
      Риску забыться,
      Сгореть до конца.
      Черные птицы…
      Шипы из венца…



      Коментарі (35)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Немно(ж)шшшко о змеях (и не только-ссс)
      Из каких измерений
      Я сейчас состою,
      Намотавшая время
      На кулак, как змею?

      Кольца скользкие шепчут
      Про испытанный яд –
      Без досадных осечек,
      Без дороги назад…

      Сторожам глуповатым
      Не поверить вовек,
      Что из их каземата
      Был так легок побег:

      Улыбаясь блаженно,
      Извиваюсь, струясь…
      Тихо рушатся стены.
      …Как блестит чешуя!



      Коментарі (52)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Запит у небесну канцелярію
      Підкажіть: за яким рубежем
      Вам обридне ота ваша битва?
      Помиріться нарешті уже!
      А мені - дайте спокій. Обидва.



      Коментарі (67)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Додому…
      Забери мене звідси.
      Хоч кудись – забери!
      Хай там сонце не світить,
      Хай не квилять вітри -

      Лиш безмовність і морок,
      Та навшпиньках – коти.
      Я посплю… днів зо сорок.
      І прокинусь. І ти

      З аж затерплої хати,
      Де чекав стільки літ,
      Поведеш обживати
      Довгожданий – мій! - світ.



      Коментарі (45)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    3. Серпантинно-спіральне
      Яр._Мідянкою з-під підошов
      Вислизає і жалить дорога.
      Йду. Терплю. Вже не скиглю: «За що?»
      Та скажіть (чи збрешіть) - ради чого?!



      Коментарі (82)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Рыбный день
      Она, глядя в зеркало, вскользь подмахнет договор
      С самою собой
      О себя_же_неразглашении.
      Спрячет
      За девять замков в рундуке до каких-то там пор.
      И медные трубы сыграют бравурно отбой
      Бесплодной надежды и экстренное погружение.
      Значит,

      Уже пора…

      И, веки задраив, уходит в глубины_себя,
      Ложится на дно,
      Пеленгует неслышимо-странное…
      Рыбы
      В аврале губами за рынду-булинь* теребя,
      Бьют склянки в осколки, и колокол вторит одно:
      Зверь полуприрученный – в сто раз опасней, чем раненный…
      Вы бы

      В любых морях,

      Огни погасив, разошлись с ней вслепую. Но крест
      Все той же рукой
      Так глумливо поставлен на таинствах…
      Стон лишь
      Не в рифму качает в рисованной люльке зюйд-вест!
      Елей в темных водах разлив, все шторма успокой,
      Но омут наркозный, что мертвою зыбью останется,
      Вспомнишь:

      По трубам больничным гудело прощальное «оммм…»
      Вослед - в тлен и смерть - воплотившемуся едва…
      Балласт жуткой памяти слив в мелководье чужом,
      Бетонно_спасательным кругом ей бросишь: лучше уж будь жива
      Со лживейшим упованием в сердце, чем с ножом
      Свершившегося предательства.



      Коментарі (47)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Гірчичне зерня
      Надії – огризок окрайця.
      Сліпма балансую над краєм.
      Світ – пустка. Хоч неба хапайся…
      …Вхопилась. Тримає.



      Коментарі (43)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": 5.63

    6. С Платоном лично не знакома. Но!..
      Простите, мудрецы, но все же я
      Скажу (рискуя схлопотать по роже),
      Что истина у каждого своя,
      А друг – один. И посему – дороже.




      Коментарі (64)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Нитка Аріадни (100% синтетика)
      Скільки, мила, не шкірся до дзеркала,
      Не в’яжи губенята бантиком,
      Не фліртуй із красунчиком-днем –

      Вісь земна не тобою розкручена,
      І в нещирому мареві полудня
      Вже сотається холод з-за пліч…

      А кольчуга, на сміх курям сплетена
      З істин хитрих, із пальця виссаних
      Мудрецями ворожого племені,
      Не врятує – хоч маму клич,
      Прийде кат з ятаганом надщербленим:
      Прийде ніч.

      І покотиться серце розхристане
      По вчорашньому небу повнею,
      А під ребра – окраєць впаде,

      Косо-криво відкраяний поспіхом…
      І хоч лайся, а хоч вий по-вовчому –
      Гіпнос нині глухий, наче пень,

      Бо твій сон – за п’ятьма печатями.
      А іти за ним лабіринтами
      З мінотаврами білохалатними,
      Щоб упасти вже – й нітелень…
      …Слідом за сурогатною ниткою
      В білий день.


      Ілюстрація: Евелін де Морган, "Місяць"

      Шоб народ голови не ламав, дещо поясню:
      - "...за п'ятьма печатями" - коли виписують рецепт на снодійне чи транквілізатори, з тим бланком треба добряче попобігати по кабінетах, бо там має бути аж п'ять печаток (правда, зараз уже, здається, "лише" чотири);
      - Гіпнос - у давньогрецькій міфології бог сну;
      - "за сурогатною ниткою" - бо ж сон після отих таблеток ненатуральний...




      Коментарі (111)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Невротически_лирическое ;)
      Одиночество мое
      Оглашенным соловьем
      Разливается-поет песнь дурманную,
      Быть клянется вечно верным,
      Зазывает в гости грусть -
      Только я на эти трюки не ведусь!

      …Больно мне нужна его верность!
      - Уматывай, - говорю,- все равно я твоей не буду!
      Видели б вы, как оно озверело…

      Ткнуло мне под нос зерцало,
      Все морщинки посчитало
      И седые волоски… Дату в паспорте
      Вслух припомнило ехидно:
      Мол, склероз у вас, мадам,
      Вы строптивы и горды не по годам!

      …А ведь правду говорит… Села я тут и заплакала. А оно, подлое, дальше изголяется…

      Как добралось до IQ,
      Тут уж думала – убью:
      - Ты кому, - шипит, - нужна? Дура ж дурою!
      До Шарон тебе до Стоун –
      Как до Киева ползком!
      В общем, ты – моя. Все – basta.com!

      …И ручонки свои загребущие тянет… Хорошо – Весна мимо пролетала.
      - Ты кого, - смеется, - слушаешь? Да это ж врунишка известный! И зеркало у него, между прочим, - кривое! Посмотри лучше в мое – ты же красавица…
      - Да ладно тебе… - не поверила я. Но сопли утерла. И посмотрела. И улыбнулась…



      Коментарі (44)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Майже містерія
      Ошаліле вищання шин…
      Декорації злих містерій…
      Хоч листа по собі лиши
      Після того, як хряпнуть двері

      За тобою, а по слідах –
      Лиш відлуння, не я, бо – горда…
      Та шугнеться у дзеркалах
      Хижим вищиром вовча морда

      Оглашенної самоти,
      І завиє, і заголосить,
      І до серця твої сліди
      Пригортатиме, і… і – досить.

      До світання заклякне світ
      Під снігами посеред літа
      І русалки вкрадуть під лід
      Потерчатко - печаль, сповиту

      Та й задушену в повитку;
      Заколишуть на зимних водах
      Під співанку, мов плач, гірку.
      А прочуняє – хай приходить,

      Щоб узнати своє ім’я.
      У розхристану навстіж хату
      Вітер – поводирем. А я
      Буду вкотре уже читати

      В світлі повні, ущент розбитім
      Тінню рами - а чи хреста -
      Ненародженим нашим дітям
      Ненаписаного листа.



      Коментарі (54)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    10. Лишіть мені у спадок амнезію
      Щоразу, втікаючи звично
      Від себе на довжину
      Ланцюга незрадливої пам’яті,
      Волочачи на хвості
      Гримотливу бляшанку з пустими горіхами спогадів,
      Вальсую із нею на раз-два-три,
      Витолочуючи по колу:
      Росу на сусідській межі,
      Хмари в калюжах,
      Сніги – довгождані й невічні…
      І загнано мрію про
      Заокеанських родичів
      (із Мексики там чи Бразилії),
      Що лишать у спадок вдосталь
      Серіальної амнезії;
      Або (як варіант
      Реальніший, хоч і болючий) –
      Про персональний
      Вселенський потоп,
      Бо тільки вода здатна
      Переписати все,
      Не змінюючи нічого…




      Коментарі (63)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Не підпускайте кішку до кальяну!
      Хоч зима, та мокро й грузько,
      Сніг розтав, немов назло…
      Та приїхав друг з Якутська –
      Наче сонечко зійшло!

      Тішусь, ляскаю по плЕчах:
      - Ну, заходь! Де ж чемодан?
      - А мої всі, - каже, - речі
      Осьде: кішка і кальян.

      За приїзд п’ємо «Столичну»,
      Тільки закусі катма:
      Другий тиждень новоріччя
      Я святкую недарма…

      Сухарем сяк-так загризли,
      А котяра - «няв» та «мав»,
      Ще й на стіл, зараза, лізе!
      Друг їй валянком наддав,

      Я - калошею між вічі,
      А вдогін жбурнув ножа:
      Хвіст коротшим став удвічі…
      Ну й нехай. Все’дно чужа.

      Сибіряк же мій тим часом
      Вже кальян налаштував.
      - Спробуй, - кличе, - суміш класну
      Із сибірських диких трав!

      Закурили… Раптом просто
      З хмарки диму кицька – шасть!
      Вся в бинтах, у лапах – костур.
      Зростом, певно, метрів з п’ять,

      І регоче, наче п’яна.
      В мене аж зайнявся дух!
      Друга скинула з дивана,
      Притьмом видерла цибух,

      Злобно випустила кігті -
      Пофіг їй і «брись», і «тпрусь»:
      - Не даєте, - каже, - їсти,
      То хоч з горя накурюсь…



      Коментарі (60)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Коньяк? Шампанське? Потанцюємо?..
      Наряджатиму трупик ялинки-сестриці…
      Їй уже все одно, а мені – веселіше:
      На гіллі срібний дощик, як сміх, заіскриться,
      І дзвіночки забавлять зарюмсану тишу.

      У куток позмітаю хандру несвяткову
      (Павуку на вечерю – нехай бенкетує),
      Повне блюдце наллю валер’янки котові
      Та й всміхнуся: розрада на всяку журу є!

      Проміняю на вечір диванно-«ТіVішний»
      Опротивіле вкрай своє щастя циганське,
      І солодкі байки про кохання довічне
      Запиватиму напівсолоним шампанським…



      Коментарі (30)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Не тратьте, кумо, сили…
      Це ім’я напишу на снігу,
      Мов чаклунка – своє заклинання.
      І зітхне скрушно ніч, і востаннє
      Збаламутить шалену югу,

      І пострушує зорі у темінь -
      Хай осядуть на віях моїх
      Сіллю… Бо замовляння - даремні.
      Запізнились вони. Сипле сніг…



      Коментарі (30)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Чуперадло
      Мене немає. Вкрали, поки спала,
      І вичинили шкурку. Ще й хвоста,
      Кривенькі ікла та отруйне жало
      Приклеїли… Старались неспроста.

      - Вкусила?!
      - Ще й плювалась!
      - Просто схожа…
      - Вона. Впізнали – вуличка ж тісна…
      І друзі, й випадкові перехожі
      Сахалися й хрестились: «Навісна…»

      Шкода злодюжку. Там така халепа -
      Хоч вибирайсь на ПМЖ під міст:
      Як шкуру зняти - якось дошелепав,
      Та намертво прилипли ікла й хвіст…



      Коментарі (36)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Страшная сказка
      А сказочка досказана,
      Метелью припорошена,
      На три узла завязана,
      В глухой колодец сброшена -

      Не вырвется, не встретится,
      Тоска не вспыхнет порохом
      И в горло мне не вцепится…
      Да только мысли – ворохом.

      Свеча перед распятием…
      Слезой ее все смоется.
      Вот лишь молва, проклятая,
      Никак не успокоится.




      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Почти портрет
      Полутьмы акварельною дымкою
      Нежно высвечен бледный овал…
      С затаенною полуулыбкою
      Зимний вечер твой лик рисовал:

      Взор печальный – мазком ускользающим,
      Силуэт – светлой тенью из тьмы,
      Словно редкий цветок, замерзающий
      На ладони бесснежной зимы.




      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Хто з’їв кольори?!
      Мряка злодійкувато
      Злизує фарби з листя,
      З розкислих стежок – перехожих,
      Усмішки – з їхніх облич…

      Сіро – аж до оскоми!
      Сплутавши сніг із цукром,
      Мороз перемкне наші вікна
      У чорно-білий режим…



      Коментарі (38)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Мігренозний ультиматум
      Прикрутіть навіжене світило,
      Познімайте з кота підкови
      І влаштуйте хвилину мовчання
      Всім довколишнім горобцям…

      Заховайте мене у погріб –
      І щоб зверху ніхто не гупав!
      Щоб ніякі борщі та котлетки
      Навіть близько не пахли там!

      Бо колись же мігрень ця попустить
      (Має совість – шляхетна, лярва!),
      І тоді я вам все пригадаю –
      Аби стачило тарілок… ;))



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Поменяю линию жизни (б/у, х/с, возможна доплата)
      Не обещано нам судьбою,
      Что по жизни – да налегке…
      Поменяться хочу с тобою
      Главной линией на руке.

      Как же я тебя огорчила,
      Доморощенная гадалка –
      Рано с гибелью обручила…
      Что ж, меняемся. Мне не жалко!

      Но захочешь ли ты такую:
      Тропку горную, птичий след,
      Всю изломанную, двойную,
      Странную… А другой ведь – нет!

      Я настаивать не посмею,
      Пусть останется все, как было.
      …А что жизнь у меня длиннее –
      Сильно в прошлой, видать, грешила… ;))



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    20. По солоних калюжах
      Чогось мені тоскно і чорно –
      Аж муляє сонячний день…
      І дощ, котрий вщух ще учора,
      Понуро за мною бреде,

      Визбирує знехотя сльози
      (Все – здобич, нехай і мала),
      Й бурчить: «А якби мала розум,
      Під ручку б із сонцем ішла..» ;))



      Коментарі (38)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Молитва піроманки
      Відсип-но жару, осене!
      Я вже прощала й до семи,
      І сім разів по сім, та ця
      Образа з тих, котрі серця
      Іржею точать до кінця.

      Твоє одвічне вогнище
      Не загасити і дощем –
      Ген верховіття у вогні –
      Тож не шкодуй жарин мені,
      Пали мій сум!
      …Згорить чи ні?..



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    22. Не-прощение
      …Но в той слепящей круговерти,
      Где путь мой, медленно скользя,
      Рука бесстрастная дочертит,
      Увижу и твои глаза…



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Сплошная глупость
      На полпути к воде
      Сквозь солнечный угар -
      Наперекор беде,
      Сквозь липнущий кошмар;
      На полпути к себе
      Сквозь тьму привычных бед
      И, сквозь житейский бред,
      На полпути к тебе;

      Пройдя едва на треть
      Путь к истине и к вам,
      Внезапно замереть,
      Поверить вдруг словам,
      Которым веры нет…
      Забыть и цель, и страх,
      По ветру прошлых лет
      Развеять дружбы прах,

      И, щурясь лету вслед
      Сквозь стаю журавлей,
      Ни капли не жалеть
      О глупости своей.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Згадався дощ...
      ...Холодний, хоч і літній. Мов змія,
      По шибці стежка дощова звивалась.
      А ти: "Я так зіскучився..." А я
      Тих слів од тебе вже й не сподівалась.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Отдам кошмар в добрые руки
      В кошмарике излюбленном твоем –
      Ваш старый дом,
      Которого уж двадцать лет
      Как нет.
      И не тебе ль об этом знать:
      Отец и мать
      В нем больше не живут.
      Но тут
      Во сне
      Свет теплится в окне,
      И вечно длится ночь, и не светает –
      Дня здесь не бывает
      (На то он и кошмар).
      А дом так стар,
      А дождь идет
      Все ночи напролет,
      И потолок
      Насквозь промок,
      Совсем раскис,
      В углу уже предательски провис,
      Еще чуть-чуть, и рухнет на кровать…
      Бежать!!!

      Но за столом у треснувшей стены
      Пьют оба чай, сидят – и хоть бы хны…
      Очнитесь, наконец!
      Не видят, что ли?! Ладно, пусть отец –
      Тот вечно подшофе, но мама…
      Все так же своенравна и упряма
      И слышать не желает: мол, пустяк,
      Сойдет и так.
      Включает радио, тихонечко поет
      И грустно улыбается: «Ну, вот,
      И чай, и ты, и старые мотивы –
      Все как тогда, когда мы были живы».

      А трещины по стенам – шире, шире,
      А потолок обрушится вот-вот… Но то лишь сон.
      Дом цел и невредим.
      Ведь там, где он,
      Что сделается с ним -
      В том запредельном мире?

      Его ни тлен, ни воры не задели.
      И в зеркале, как много лет назад,
      Девчонка с бантами… Лишь ходики стоят.
      Молчит кукушка. Вечность – не века.
      Дом ждет тебя. Он даже знает срок.
      Ну, а сейчас в истерзанной постели
      Проснись, пока
      Не рухнул потолок…




      Коментарі (43)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. На сквозняке
      В душе все двери – настежь.
      Гуляют сквозняки.
      Шуршат обрывки счастья,
      Доверия клочки.

      Сомнений паутиной
      Затянуты углы.
      Тягучий взгляд змеиный
      Из той зеркальной мглы,

      Где стыла наша осень…
      Вчера? Сто лет назад?
      Дневник разорван. Брошен.
      Страницы шелестят...



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Піжмурки
      …Скрутитися клубочком,
      Зробитись колобочком,
      Перемісити тісто
      І виліпити щось
      Нове і нетутешнє,
      Щоб зовсім не боліло,
      В безчассі заблудилось
      І більше не знайшлось…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    28. Crying Angel’ові навздогін
      Будні обламали об тебе зуби
      І розповзлися, скімлячи, по кутках…
      Скривджено скавулять і мстиво вичікують,
      Знаючи точно:
      Твоя
      Депресивно-маніакальна гойдалка
      З розгону влетить у темряву.

      І коли твоє
      «…А пішли ви всі»
      Переплавиться у
      «…Рятуйте хоч хтось»,
      А довгі гудки прохриплять завчено,
      Що ліміт всепрощення вичерпався,
      Не знизуй сердито плечима –
      Ти довго ішов
      До цього.

      Усміхнись і змети
      Пилюку крилом із дзеркала.
      І на ангела, що сміється,
      Гляне ангел, який ридає
      Над власною дволикістю…



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Чого мовчать гості, коли пляшки порожні
      Табурету заціпило зранку,
      Пустка в пляшці затято мовчала,
      Дожлуктив хтось горілку зі склянки –
      І посудині мову одняло…

      117 пройшли по одному
      І по двоє… а часом – юрбою,
      Мов прокляття, і спрагу, і втому
      Вони мовчки тягли за собою.

      Хай господар в думках їх не лає,
      Вони й раді би заговорити –
      Та несила… От бач, як буває,
      Коли нічого гостям налити!


      "http://maysterni.com/publication.php?id=47943"

      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Вікно у літо
      Звичайний вечір.
      Буденні речі –
      Тарілка ягід, холодне пиво…
      Та на осонні
      На підвіконні
      Котяра лапу миє ліниво.

      Вікно відкрите –
      Оте, що в літо.
      А Windows хай собі почекає,
      Допоки видко.
      Купальську квітку
      Я в інтернетрях вночі шукаю…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Жовто-блакитна самотність
      Моя самотність – біла і пухнаста -
      Ліниво розляглась на підвіконні.
      Очима різноколірними скоса
      На мене позирає. Муркотить.
      Лише не лащиться.
      На те вона й
      Самотність…



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    32. Весеннее обострение
      Вновь качнулся твой маятник
      От веселья к отчаянью
      И прошел равновесия точку.
      Ни надежды, ни чаянья –
      Сквозь толпу неприкаянно
      Ты бредешь, как и я, в одиночку.

      Пусть открытыми шлюзами
      Уплывают иллюзии –
      Их потеря не так уж немыслима…
      Надоело быть узником.
      Выбираешь в союзники
      Равновесия зыбкую истину.





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Коктейль «Kill Memories»
      Де було серце – зяє дірка,
      І мозку вже, кажись, немає…
      Функціонує ще печінка,
      Але й її я доконаю.

      У чистий слоїк трилітровий
      Текіли увіллю на денце,
      По чарці віскі, граппи й рому
      І ніжної «Nemiroff» з перцем.

      Вишняк рубінами заграє
      (Я навіть замугичу стиха
      «Садок вишневий»). Лан за гаєм
      Хай нагадає бурячиха…

      Доллю по вінця кальвадосом,
      На закусь ковбаси накраю…
      …Чого це я в тарілці носом?
      Яка любов?! Не пам’ятаю…

      "Волю алкоголю!"

      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Невдала втеча
      Химерна думка: я – твоя дитина…
      Ні, не по крові. Просто так – дитя.
      Клубочком би згорнутись на колінах
      Твоїх, і так дрімати все життя –

      Життя, що не дає й на мить забути,
      Що всі шляхи криві, всі долі злі…
      Мов кошеня, калачиком згорнутись
      Та й переспати всі свої жалі.

      І не доскіпуватись, в чім провина
      Моя… Сповзти в цілюще забуття.
      А ти не смійся. Я – лише дитина.
      Налякане і зморене дитя.




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    35. Игра в вопрос-ответ
      Ах, какой снегопад!
      Подхвачу на лету
      Твой ответ невпопад…
      Мой вопрос – в пустоту.

      Снегопад не спеша
      Тихо высветлит ночь.
      Леденеет душа…
      Он спешит ей помочь,

      Он хоронит дома,
      Засыпает живьем -
      Но страшней та зима,
      Что во взгляде твоем.

      Не сержусь. Не сужу.
      Я смирилась давно.
      …Я тебя разбужу
      Горстью снега в окно.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    36. Мартовская гроза
      Весенний гром рассыпался метелью -
      Так замело, что тропки не найти.
      От окон с черно-белой акварелью
      Не отвести мне взгляд, не отвести…

      Безрадостна застывшая картина –
      Два цвета, никаких полутонов…
      Озябший март на голых ветках стынет,
      Качаясь меж заснеженных стволов.

      Волною снега, сорванною с крыши,
      Я захлебнулась… Нет к тебе пути.
      Моя зима твоей весною дышит.
      Не провести судьбу. Не провести.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    37. Cito!
      Ты боль свою и печаль
      На куче одежды оставь
      И в койку залезь…

      Ни радости на двоих,
      Ни пива из рук твоих –
      Мне нужен лишь секс.

      Пей пиво свое быстрей,
      Такси уже у дверей…
      Ты все еще здесь?!

      07.03.2010 р.

      "Вітер Ночі,"

      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. …И это пройдет
      По опустившимся рукам
      Хлестнет неверие, как плеть…
      Зажмуриться. Стерпеть. А там -
      Поверить вновь. Суметь. Посметь.



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    39. "Двійка" з магії
      Сто літ,
      А може, й тисячу,
      Цураючись будніх днів,
      Магічно і намагнічено
      Твій поїзд руша на Львів.

      Сонцем
      Низьким пронизані
      Вагони промерехтять,
      Надія зійде з валізами,
      А ти у куточку сядь…

      Дивні
      Примови списані
      Із книг, де катма кінця -
      Печаль іще стане піснею,
      Лиш, мабуть, уже не ця…

      25.02.2010 р.



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Симфонія еро-мінор
      Тебе чекала все життя.
      Зачахла, всохла і зів’яла…
      І на порозі небуття
      В реанімацію попала.

      Черговий лікар позіхнув,
      Налапав пульс, послухав серце
      І на сестринський пост гукнув:
      «Оця до восьмої загнеться!»

      Штативи крапельниць… Дроти,
      Прозорі трубки, монітори…
      А на сусіднім ліжку… ТИ!!!
      Такий же безнадійно хворий

      О пів на восьму?! Все, кранти,
      Лишилось жити півгодини!
      Зриваймо трубки і дроти,
      Бери мене, о мій єдиний!

      Зіллються душі не тепер -
      Спочатку з тілом поєднайся…
      То байдуже, що ти вже вмер -
      Кохай мене, не зупиняйся!

      «Оце так смерть! Собі б таку…» -
      У морзі вражено шептали.
      …А несолодку і слизьку
      З нас санітари позмивали.

      24.02.2010 р.

      "Юлька Гриценко,"

      Коментарі (35)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    41. Зимнее
      Дотлевает луна.
      Ты со мной. Я – одна.
      И морзянка огней на стене.
      Я с тобой соглашусь.
      Я стерплю, не сорвусь.
      Пусть потом будет плохо, но – мне.

      Заберу твою боль
      И останусь собой…
      В ночь скользнув, растворишься в ней ты.
      Наступает «потом».
      С перебитым хребтом
      Я, скуля, уползаю в кусты.

      Отлежаться. Забыть.
      В словарях истребить
      Бесполезное слово «любовь».
      Ты – пророк. Чист и свят.
      …А спасительный яд
      Выпью залпом – ты лишь приготовь…



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Сквозь строй
      Не хмурясь, не плача,
      Почти не дыша
      (О чем там судачат?
      Огарком – душа…)

      Пройду я сквозь строй
      Ваших взглядов – о, плеть!
      Прощай, ангел мой.
      …Хватит сил улететь?

      (Для М. З.)



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. ПМС
      Предскажите мне исход
      Вечной битвы тени с тенью -
      Есть арбитр, да он не в счет -
      Спит давно, сраженный ленью…

      Напророчьте мне беду
      (В счастье все равно не верю) –
      Я надуюсь и уйду,
      С наслажденьем хлопнув дверью.

      Напишите мне стихи –
      Я их выброшу в окошко…
      Нет, стихи-то неплохи,
      Вот и завидно немножко!

      После чая до ворот
      Вы меня не провожайте,
      Поищите лучше йод
      Да осколки собирайте…




      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    44. І ранок буває добрим
      …Прокинусь. Але ще довго
      З заплющеними очима
      За руку тебе тягтиму,
      Усміхнена,
      У свій
      Сон

      04.02.2010 р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    45. Опікунці залітних янголів
      Сиди і слухай, як він грає…
      Хоч це вже точно – не твоє,
      Але подібність серце крає
      І мукам край не настає.

      На підвіконні в коридорі –
      Твій персональний полігон:
      Хрипкі гітарні перебори
      І юна усмішка його.

      І поки музика лунає,
      Ламай свій ритм і прав життя –
      Лише вона туди вертає,
      Куди немає вороття.

      11.12.2009 р.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    46. Хлопчик чи дівчинка?
      Я. Кухня. Стіл. Іще – рушниця.
      Горілки пляшка. Непочата.
      Мене кохали лиш дівчата…
      То як же вийшла ця дурниця?!

      Було ж мужське неначе тіло,
      Та після моркви із вершками,
      Таблетками і секс-цяцьками
      Так недолуго залетіло…

      Пізнало «прєлєсть» токсикозу,
      В хірурга на столі валялось
      (Де вражено ним розглядалось)
      І ледве вийшло із наркозу.

      Дівчата знов. Зальот… Сім’я…
      Печінко, вибачай – нап’юся.
      Ото візьму і застрелюся,
      Якщо не скажете – ХТО Ж Я?!

      ""Как становятся поэтами""

      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    47. По течению
      Мне страшно…
      Я крепко за берег держусь
      Над мутной рекой сновидений.
      Как тянет к себе вода!
      И я разжала вдруг пальцы.
      Вода подхватила. Плыву!

      Вчерашней
      Слезе дорога моя грусть…
      Я слышу слова утешений,
      Которые никогда –
      И в самом медленном танце! –
      Не скажешь ты мне наяву.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Візерунки у калейдоскопі
      Найперший узор, яким був ти,
      Плавно перетік у мене.
      А далі були
      Наші діти,
      Яких не могло бути,
      Бо вже існував час,
      А нас
      Для нього
      Не існувало…

      12.01.2010 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --