Автори /
Гренуіль де Маре
Рубрики
Огляди
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Вишневим холодам
•
Про значення поезії у житті та поза ним ;)
•
Передзимове
•
Відкуп
•
Літнє
•
Не озирайся
•
Метаморфоза
•
Післямова
•
Лама савахфані
•
Ще зима
•
Закільцьоване
•
Дуже дощове
•
Косовиця
•
Деміург-невдаха
•
Монолог білетера ;)
•
Трояндове варення
•
Межисвіття
•
Про сенс життя (серйозно)
•
Знову снігопад
•
Чужі дзеркала
•
Страхітні казочки
•
Сьогодні місяць на ущербі
•
Святкове
•
Зимою всі коти сірі
•
Та відчепись уже…
•
Іронічно-істеричне
•
Безсніжне
•
Іноді краще не спати
•
Вечеря із совами в беззоряну ніч
•
Аншлаг
•
Сон під цвіркунові переспіви
•
Хміль гірчить
•
Жмут блискавиць - на згадку
•
Котячий сон у літню ніч
•
Дика черешня
•
І чого б то тинятись ночами
•
Всесвіт: право на власність
•
Пригоди Асоціації балакучих дикобразів
•
Умовляння
•
Майже кінець світу
•
Ненароком побачене
•
Спогади зимують на горищі
•
Позичте крейди
•
Спроба заснути (постгрипозне)
•
Побалакати з пташкою, чи що…
•
Поки що - дихай
•
Печальна історія про графоманське дзеркало
•
Халепа
•
Не оборачивайся
•
Немно(ж)шшшко о змеях (и не только-ссс)
•
Запит у небесну канцелярію
•
Додому…
•
Серпантинно-спіральне
•
Рыбный день
•
Гірчичне зерня
•
С Платоном лично не знакома. Но!..
•
Нитка Аріадни (100% синтетика)
•
Невротически_лирическое ;)
•
Майже містерія
•
Лишіть мені у спадок амнезію
•
Не підпускайте кішку до кальяну!
•
Коньяк? Шампанське? Потанцюємо?..
•
Не тратьте, кумо, сили…
•
Чуперадло
•
Страшная сказка
•
Почти портрет
•
Хто з’їв кольори?!
•
Мігренозний ультиматум
•
Поменяю линию жизни (б/у, х/с, возможна доплата)
•
По солоних калюжах
•
Молитва піроманки
•
Не-прощение
•
Сплошная глупость
•
Згадався дощ...
•
Отдам кошмар в добрые руки
•
На сквозняке
•
Піжмурки
•
Crying Angel’ові навздогін
•
Чого мовчать гості, коли пляшки порожні
•
Вікно у літо
•
Жовто-блакитна самотність
•
Весеннее обострение
•
Коктейль «Kill Memories»
•
Невдала втеча
•
Игра в вопрос-ответ
•
Мартовская гроза
•
Cito!
•
…И это пройдет
•
"Двійка" з магії
•
Симфонія еро-мінор
•
Зимнее
•
Сквозь строй
•
ПМС
•
І ранок буває добрим
•
Опікунці залітних янголів
•
Хлопчик чи дівчинка?
•
По течению
•
Візерунки у калейдоскопі
Згубила себе — колишню
Скришила себе — ранкову
Скришила себе — ранкову
Усе протекло поміж пальцями:
Всі води, сонця й піски.
Всі води, сонця й піски.
Знов поранки, підранки, поребрики, ламані ребра…
Рідна кров — маячня, рідних душ — як в посуху води.
Рідна кров — маячня, рідних душ — як в посуху води.
Спокій дешевше обходиться,
Тож будь спокійна.
Тож будь спокійна.
Ти прокажеш мені спросоння:
«Не іди по кривій дорозі,
«Не іди по кривій дорозі,
Все – мана чи омана. Усе – манівці.
Бродиш ними без ради і толку.
Бродиш ними без ради і толку.
Та хай би вже було як є:
Небілені обдерті стіни,
Небілені обдерті стіни,
Нестерпна тиша післясвята
Удома тільки я і кіт
Удома тільки я і кіт
У світі моєму постійно і вічно смеркається:
День чвалом промчав, наче витягнутий семихвісткою,
День чвалом промчав, наче витягнутий семихвісткою,
Не плач, моє серце. Та ну ж, перестань.
Це просто зима. Просто зимно -
Це просто зима. Просто зимно -
Колись же заморишся ти всіх підряд жаліти,
А болю набридне блукати твоїм тілом -
А болю набридне блукати твоїм тілом -
Ти шукала себе, а траплялась лише тривога.
Ти забула ім’я, бо тебе ним ніхто не кличе.
Ти забула ім’я, бо тебе ним ніхто не кличе.
Час неквапно стирає себе і мене на порох –
Час, котрого насправді ніколи не було й нема.
Час, котрого насправді ніколи не було й нема.
Я дбайливо творила свої повноводні світи,
Всі вони десь тікали і навіть не дякували -
Всі вони десь тікали і навіть не дякували -
- Хепі-енду в цій п’єсі не буде,
Просувайтесь хутчіше до виходу.
Просувайтесь хутчіше до виходу.
Ти варила з троянди варення,
А думки сновигали по хаті:
А думки сновигали по хаті:
Світе видимий і невидимий,
Поділіться нарешті мною.
Поділіться нарешті мною.
Життя що посіяло сенс десь
Жебрачило коло базару
Жебрачило коло базару
Цей сніг буде йти сорок років
Він буде іти по пустелі
Він буде іти по пустелі
Вона віднедавна боїться дзеркал,
Бо ті її не впізнають:
Бо ті її не впізнають:
Поговори зі мною, тише…
Страшні казки збери у міх,
Страшні казки збери у міх,
Занадто багато речей, котрі ранять.
Занадто багато людей – тих, що йдуть
Занадто багато людей – тих, що йдуть
Бодай би їм грець – усім святам, і будням, і веснам
З облудою їхньою (й чим там іще заодно)…
З облудою їхньою (й чим там іще заодно)…
Сніги старались як могли,
Та їх було занадто мало -
Та їх було занадто мало -
Одчепися, моя печале –
Що ж ти назирці йдеш за мною,
Що ж ти назирці йдеш за мною,
Вони мені кажуть: «Усе – у твоїй голові:
І рай там, і пекло, і мертві твої, і живі».
І рай там, і пекло, і мертві твої, і живі».
Безжально ранні надвечір’я,
Безтямні очі бляклих зір.
Безтямні очі бляклих зір.
Сніпок сновидінь зотлів,
Розсипався безпорадно –
Розсипався безпорадно –
Ані зір, ані місяця.
Мутно хмарами світиться
Мутно хмарами світиться
Ці жертви одвіку марні,
Ця кров не спасе нікого.
Ця кров не спасе нікого.
Ще рано. Ще дихай. Прокинься на раз-два-три.
Свій сон недопитий у кухоль хутчій збери.
Свій сон недопитий у кухоль хутчій збери.
Наслухай: проз осінню тишу,
Крізь розбавлений смéрком дим
Крізь розбавлений смéрком дим
Мала королева ельфів
Латає розідране плаття:
Латає розідране плаття:
Білий кіт п’є з відра і бридливо обтріпує лапку.
Він не любить калюж, та хотів би дощів і снігів.
Він не любить калюж, та хотів би дощів і снігів.
В черешневім чужім раю
Оку солодко, згадці – гірко.
Оку солодко, згадці – гірко.
Куди ти бредеш по снігах, дівчино?
І хто тебе жде у садку поночі?
І хто тебе жде у садку поночі?
Мій світ не тримається купи.
Тягар гравітації – марний,
Тягар гравітації – марний,
Зібрались дикобрази попоїсти.
Трави ж – катма. Посунули у місто:
Трави ж – катма. Посунули у місто:
Зачекай – і зима повідбілює суму сувої,
Потерпи – і крихкий льодостав запечатає біль,
Потерпи – і крихкий льодостав запечатає біль,
Вже злидень-грудень мостить гріб на воза –
Йому лишилось жити півдоби;
Йому лишилось жити півдоби;
Втікай крізь морені ліси,
Пускай повз вуха сойчин лемент…
Пускай повз вуха сойчин лемент…
Виходиш із хати – вони відступають у темінь.
І скніють, і гибіють, але до рук не ідуть.
І скніють, і гибіють, але до рук не ідуть.
Ні гласу з небес не було,
Ні брук не репнув –
Ні брук не репнув –
І чом жоден дурень не пише
Таких картин:
Таких картин:
Птахо сумирна, мостишся на шипшині,
Грієшся проти сонця в колючих вітах…
Грієшся проти сонця в колючих вітах…
Вертаю до саду шукати себе -
Згадати б ще, де згубила…
Згадати б ще, де згубила…
Середньостатистичний графоман
Правописом не пЕреймався зроду,
Правописом не пЕреймався зроду,
Лягти б отако - та й померти
В оцих недобілених стінах,
В оцих недобілених стінах,
Странная ночь.
Полнолуние близко.
Полнолуние близко.
Из каких измерений
Я сейчас состою,
Я сейчас состою,
Підкажіть: за яким рубежем
Вам обридне ота ваша битва?
Вам обридне ота ваша битва?
Забери мене звідси.
Хоч кудись – забери!
Хоч кудись – забери!
Яр._Мідянкою з-під підошов
Вислизає і жалить дорога.
Вислизає і жалить дорога.
Она, глядя в зеркало, вскользь подмахнет договор
С самою собой
С самою собой
Надії – огризок окрайця.
Сліпма балансую над краєм.
Сліпма балансую над краєм.
Простите, мудрецы, но все же я
Скажу (рискуя схлопотать по роже),
Скажу (рискуя схлопотать по роже),
Скільки, мила, не шкірся до дзеркала,
Не в’яжи губенята бантиком,
Не в’яжи губенята бантиком,
Одиночество мое
Оглашенным соловьем
Оглашенным соловьем
Ошаліле вищання шин…
Декорації злих містерій…
Декорації злих містерій…
Щоразу, втікаючи звично
Від себе на довжину
Від себе на довжину
Хоч зима, та мокро й грузько,
Сніг розтав, немов назло…
Сніг розтав, немов назло…
Наряджатиму трупик ялинки-сестриці…
Їй уже все одно, а мені – веселіше:
Їй уже все одно, а мені – веселіше:
Це ім’я напишу на снігу,
Мов чаклунка – своє заклинання.
Мов чаклунка – своє заклинання.
Мене немає. Вкрали, поки спала,
І вичинили шкурку. Ще й хвоста,
І вичинили шкурку. Ще й хвоста,
А сказочка досказана,
Метелью припорошена,
Метелью припорошена,
Полутьмы акварельною дымкою
Нежно высвечен бледный овал…
Нежно высвечен бледный овал…
Мряка злодійкувато
Злизує фарби з листя,
Злизує фарби з листя,
Прикрутіть навіжене світило,
Познімайте з кота підкови
Познімайте з кота підкови
Не обещано нам судьбою,
Что по жизни – да налегке…
Что по жизни – да налегке…
Чогось мені тоскно і чорно –
Аж муляє сонячний день…
Аж муляє сонячний день…
Відсип-но жару, осене!
Я вже прощала й до семи,
Я вже прощала й до семи,
…Но в той слепящей круговерти,
Где путь мой, медленно скользя,
Где путь мой, медленно скользя,
На полпути к воде
Сквозь солнечный угар -
Сквозь солнечный угар -
...Холодний, хоч і літній. Мов змія,
По шибці стежка дощова звивалась.
По шибці стежка дощова звивалась.
В кошмарике излюбленном твоем –
Ваш старый дом,
Ваш старый дом,
В душе все двери – настежь.
Гуляют сквозняки.
Гуляют сквозняки.
…Скрутитися клубочком,
Зробитись колобочком,
Зробитись колобочком,
Будні обламали об тебе зуби
І розповзлися, скімлячи, по кутках…
І розповзлися, скімлячи, по кутках…
Табурету заціпило зранку,
Пустка в пляшці затято мовчала,
Пустка в пляшці затято мовчала,
Звичайний вечір.
Буденні речі –
Буденні речі –
Моя самотність – біла і пухнаста -
Ліниво розляглась на підвіконні.
Ліниво розляглась на підвіконні.
Вновь качнулся твой маятник
От веселья к отчаянью
От веселья к отчаянью
Де було серце – зяє дірка,
І мозку вже, кажись, немає…
І мозку вже, кажись, немає…
Химерна думка: я – твоя дитина…
Ні, не по крові. Просто так – дитя.
Ні, не по крові. Просто так – дитя.
Ах, какой снегопад!
Подхвачу на лету
Подхвачу на лету
Весенний гром рассыпался метелью -
Так замело, что тропки не найти.
Так замело, что тропки не найти.
Ты боль свою и печаль
На куче одежды оставь
На куче одежды оставь
По опустившимся рукам
Хлестнет неверие, как плеть…
Хлестнет неверие, как плеть…
Сто літ,
А може, й тисячу,
А може, й тисячу,
Тебе чекала все життя.
Зачахла, всохла і зів’яла…
Зачахла, всохла і зів’яла…
Дотлевает луна.
Ты со мной. Я – одна.
Ты со мной. Я – одна.
Не хмурясь, не плача,
Почти не дыша
Почти не дыша
Предскажите мне исход
Вечной битвы тени с тенью -
Вечной битвы тени с тенью -
…Прокинусь. Але ще довго
З заплющеними очима
З заплющеними очима
Сиди і слухай, як він грає…
Хоч це вже точно – не твоє,
Хоч це вже точно – не твоє,
Я. Кухня. Стіл. Іще – рушниця.
Горілки пляшка. Непочата.
Горілки пляшка. Непочата.
Мне страшно…
Я крепко за берег держусь
Я крепко за берег держусь
Найперший узор, яким був ти,
Плавно перетік у мене.
Плавно перетік у мене.
Огляди