Дякую.
Вам ніколи не спадало на думку стати літературним критиком? Думаю, у вас це виходило б просто шикарно. Похвалили - і вже автор думає, що його писанина й справді чогось варта. Розмазали по стіночці - ну от чує автор нутром, що не позитивний відгук, а якраз навіть навпаки, а причепитися нема до чого... ;)

Ваша варта.
Самі дивіться:
Слова-символи - черешні. Якщо херсонські, то початок літа, наші з Вашими (київські та вінницькі) - ось і середина літа.
Такий коротенький образний ряд: черешні, уявна ріка...
Можна було би написати "черешні в липневій ріці". Виник би ще один образ. Вода ж тече. Незабаром вона буде серпневою, і в ній митимемо щось інше. Буряки або якусь іншу городину...

І ось так у кожній строфі я бачу якщо не родзинку, то макове зернятко, або навпаки - щось більше...
Воно створене авторським генієм.
В ньому суцільний позитив - дарма, що сумний...

Щоб не писати більшого (довшого) коментаря, поки що зупинюся.

Ще раз дякую.
Чудовий вірш.
Ю. С.

Дякую ще раз ))
Вірші для мене - аутотерапія, колись більш вдала, колись - менш, часом і зовсім тойво...
Ну а коли хтось добре слово скаже - це взагалі щастя ))

Дякую. Містика чогось рідко навідується - чи, може, просто я розучилась її помічати.
"Чагарі" вже є у тексті (трошки вище), а "гущаки" мені сподобалися саме новизною - раніше такого слова не чула. Ну, помилувалася та й годі, бо ж справді язика зламати можна )) Втім, слова підходящого поки що знайти все одно не можу, тому замінила на наші рідні "хащаки" (у словнику їх немає, а в побуті - є). Виходить подвоєна приголосна - все краще, ніж було ))

Дякую.
Шкода, що виводять тільки у віршах - в реалі чогось заводять все глибше в хащі ((