Що ви всі хворієте тими рейтингами? Я вже певно роки зі два навіть не дивився свого рейтингу і наче живу іще.

Особисто Ви порушуєте, як мінімум, дві з десяти заповідей. Цей вірш і про Вас.

Чого це Ви, пане Миколо, відмовилися від оцінювання? Вам же було байдуже щодо рейтингу))

Бот до бота
Ходить в гості,
Щоб тримались
Бота кості.
В шафі бота
Є скелети –
Як формуються
«поети».

15.11.2023

Пиши, пиши - про спориші,
про рани і кохання.
Та вірші, що не від душі,
вмирають до світання.

Мистецтво ботів ПМ

Мистецтво створювати натовп
із двох осіб,
на хлам знак якості ліпити,
та він відлип.
І плагіатом не гребати,
не напряму.
З чужих котлет зробити фарша
і – на стіну!


27.11.2023

Вічна тема, буття завжди має темну, серединну і світлу сторони. На ПМ теж є чимало різного.
До речі, злом древні вважали те, що знаходиться не на своєму місці.
То по вашому, що в процесах на ПМ не на своєму місці? Але майте на увазі, адміністрація ПМ не здатна виправити нинішній стан людства. Тільки дати раду з тими чи тими суто нашими проявами.
Хоча і вважаємо за свої цілі - йти до світла. Але і справді - без обману.

Ви, пане редакторе, дуже професійно мене не розумієте. Що ви можете розуміти в поезії?
На питання не відповідаєте.

Ви знову ходите по колу,
А коло не кінчається ніколи.

(Ця поезія для Вас, пане редакторе, якщо Ви не зрозуміли).

Правда не потребує виправдань.

Сьогодні Майстерні використали проти мене хакерські здібності свого бота. Це зовсім не поетично - видаляти без моєї згоди мою інформацію.
На фоні цих подій коментарі редактора Майстерень викликають співчуття до цієї людини.

Останні мої публікації мали високі оцінки. Майстерні відключили оцінювання на моїй сторінці без моєї згоди. Дуже некрасиво.

Зроблю припущення, ймовірність якого 97 відсотків, що одному боту належать сторінки:
-Віктор Кучерук;
-Тетяна Левицька;
-Редакція Майстерень та ін.

Агресії сторінки "Тетяна Левицька" на трьох чоловіків вистачить.

Якщо подивитися коментарі на сторінці автора Тетяна Левицька, то численні клони цього бота таким "медом" поливають твори ТЛ, що у когось іншого вже б крила злиплися. Занадто фальшиво і зовсім не поетично.
Де Ви проводите свої творчі вечори? Я б завітав.

Якщо боти заблокують мені доступ до моєї сторінки на ПМ, прошу вважати мене любителем поезії.

У мене ще є одне питання: в Київській чи Житомирській області знаходиться Єрусалим Івана Потьомкіна?
Редактор ПМ на мої питання не відповідає, тому питання до всіх, хто бачив цього Івана.

«ПРОМІНЬ НАД БУРЯМИ» – таку назву мало літературно-мистецьке дійство-спомин про поета-політв’язня Ярослава Дорошенка, що відбувся в м. Івано-Франківську за підтримки міського голови Руслана Марцінківа, котрий успішно зорганізувала й провела письменниця, освітянка, дружина-берегиня чоловікової творчості Ганна Дорошенко.
Мав честь і автор цих рядків поділитися спогадами про свого старшого побратима, спільні дороги з яким стелилися впродовж життя, а також на правах заступника голови Національної спілки письменників України від керівництва НСПУ та її багаторічного голови Михайла Сидоржевського (Михайло Сидоржевський) привітав учасників заходу, членів ІФО НСПУ, представників місцевої влади та лауреатів літературної премії імені Я. Дорошенка в жанрі сонету, котрими в цьому році стали кияни Ярослав Чорногуз і Тетяна Левицька.
Зауважу, що вчора вже дванадцятий раз відбулося урочисте вшанування лауреатів премії, заснованої Івано-Франківською міською радою та ІФО НСПУ, а всього переможцями конкурсу з часу заснування стали 32 літератори України.
Більше про цей захід, проведений в міському кінотеатрі «Люм’єр», невдовзі читайте в «Українській літературній газеті», а тому закликаю письменників і всіх шанувальників красного письменства передплатити «УЛГ» і «Літературну Україну».
Світлини Любомира Никорука та Лесі Єрис.

На моїх творчих зустрічах були і бачили мене в обличчя: Ярослав Чорногуз, Віктор Кучерук, Галина Сливка, Микола Соболь, Анатолій Черняхівський, Любов Бенедишин, Олександр Сушко, Майя Залізняк, Ігор Павлюк, Леся Геник, Вікторія Осташ, Оксана Яблонська, Лариса Вировець і багато інших, це реальні люди з цього сайту! Вас не запрошую, бо зазвичай рада лише справжнім друзям!

Стосовно останніх коментарів ТЛ – це нічого не доводить. Є список людей, яких я не знаю. Серед них можуть бути як люди, так і боти. Як і будь-яка рекламна кампанія, проєкт «Тетяна Левицька» має обличчя. Але хто є справжнім автором? Людина, яку бачимо на фото чи бот? Повірю в справжність автора Тетяна Левицька, коли побачу її на творчій зустрічі.

З цього приводу згадав рядки безсмертної «Енеїди» Івана Котляревського:

Якусь особу мацапуру
Там шкварили на шашлику,
Гарячу мідь лили за шкуру
І розпинали на бику.
Натуру мав він дуже бридку,
Кривив душею для прибитку...

Я впевнений на 99,5 відсотка, що на ПМ працює ботоферма.
Мене закидали спамом – доведеться розгрібати.

Епіграф до процесів на ПМ:

Маніпулятивні техніки,
фальшиві рейтинги,
штучні ідоли ...
«Вибори», 26.05.23

Тепер я зрозумів, чому багато справжніх талановитих авторів повтікали з ПМ. Їх вижили боти несправедливістю і нападками. У любителя поезії немає шансів вистояти у боротьбі з людьми, які заробляють на поезії ( а Майстерні створені саме для цього) і зроблять все (правильне, а більше - неправильне), щоб забезпечити цей заробіток.

Давайте не моєму прикладі розглянемо, що роблять редактор Майстерень та автори Чорновол та Левицька ( бізнес-проєкти Майстерень) зі звичайними любителями поезії.
1) Я поставив трійку за вульгарний вірш Левицької. На мене накинувся Чорновол (з якого дива?), поставив мені за нормальний вірш абсолютно незаслужену двійку, чим перекрив доступ на афішу. Редактор Майстерень не помічав мене декілька місяців (може тому, що був зайнятий обслуговуванням проєктів Чорновіл і Левицька, тобто нарощував їх рейтинги?), а потім прибрав ту оцінку.

2) Єдине правдиве висловлювання про мене від цієї трійці (редактор, Чорновол, Левицька) – це те, що вони зі мною не знайомі. Тоді по якому праву такі шановні особи у своїх коментарях приписують мені якості, абсолютно мені не властиві?

3) У Чорновола був вірш, який я оцінив по заслугам – поставив одиницю ( в моєму районі на парканах кращі вірші пишуть). Ще й коментар для нього віршований написав. Чорновол викинув в корзину свій «шедевр» і заблокував мені доступ на свою сторінку. Добре, що той вірш більше не побачать читачі, бо мені було соромно за автора ( а йому – ні). Я повтрю мій знищений коментар:

Я Вас за поета не вважаю –
Римоблудець Ви курам на сміх.
Я таких як ви не поважаю.
Знатись з Вами – брать на душу гріх.

Що цікаво, редактор Майстерень (він один, начебто) спокійно ставиться до того, що автори зі статусом R1, R2 на афіші розміщують усякий непотріб.

4) Вірш Левицької «Любов і Фікус» я прокоментував і поставив оцінку, яку вважаю за потрібне. Як любитель поезії я маю на це право. Та виявилось, що ні. Моя оцінка і коментар були видалені, а також було відключено оцінювання моїх віршів (це підлість з боку редакції Майстерень). Левицька заблокувала мені доступ до своїх «скарбів».
Шановні читачі Майстерень, я дозволяв свої вірші оцінювати як завгодно. У мене були різні оцінки, і я не викидав свої публікації тільки тому, що хтось поставив якусь не таку оцінку.

Що маємо:
- Бізнес-проєктам Майстерень ( Чорновол, Левицька ) – тільки високі оцінки;
- Любителям поезії – заборона на прояв власної думки (здійснюється поступовим знищенням сторінки редактором та ботами).

Боти – це окрема тема. На моє запитання до редакції Майстерень (а також до власників сайту) про кількість додаткових сторінок у активних авторів відповідь я не отримав: бот бота не видасть.

Ще цікава особливість, яка породжує подвійні стандарти на ПМ: любитель поезії може поставити оцінку тільки разом з коментуванням вірша, тобто видно, хто оцінює, а автори зі статусом R1, R2 ставлять оцінки анонімно. Можна припустити, що статуси отримують боти для створення рейтингів потрібним особам, а любителі поезії при оцінюванні, яке не збігається з планами Майстерень, отримують мітку і стають здобиччю ботів.

Може у когось виникло питання, чому я стільки часу витрачаю на спілкування з цими людьми, то я відповім: у мене алергія на брехню та підлість.

Теді, ви примудрилися помилитися в усіх питаннях, які теж надумали. Це унікально.
І трохи смішно.
Раджу вам повернутися до поезії, і підтвердити своє перебування в ній, а не за її межами.

Чому пішло чимало авторів? Так ви знаєте, всі автори пішли свого часу зі шкіл, потім чимало і з університетів, багато хто відкрив свої майстерні - переважно в Фейсбуці, хтось перестав писати. Дехто залишився тут, все нормально, так усюди відбувається в житті.
І це неприбутковий майданчик, на якому точно ніхто не заробляє, але може перебувати в достатньо дружній компанії близьких до поезії й літератури авторів.
То й ви певно для цього сюди прийшли?
Займайтесь собою - це найголовніша справа.

Я став для Майстерень
Persona non grata.
Летять кулі ботів
В мене з автомата.
Та міни з брехні
І снаряди із фальші
Мене не зупинять
Так само, як ваші
Несправжні поети
Не стануть зірками
В країні, де знають
Шевченка напам'ять.

Я на Майстернях
Як Бабай.
Принишкло птаство поетичне
І будяки свої ліричні
Повісило на інший цвях.

Вже другий день в голові крутиться колоритний приспів білоруського гурту Ляпіс Трубєцкой із достатньо відомої колись пісні «Ау»:

Ау-ау-ау,
Я тебе все одно знайду.
Ау-ау-ау, еге-гей!

А все чому? Все тому, що на свої запитання відповіді не отримав.

Редактор заліг на дно,
Та мені все одно.

Дійсно, яка користь з редактора. Я до нього в поетичній формі звертався, а він каже: «Якщо ставитиме запитання конкретніше, то отримаєте відповіді». Я ставив конкретні прозаїчні запитання – знову зеро. А редактор навіть не підказав, у якому стилі до нього звертатись треба.

Марна справа
мати справу
до редактора ПМ.

Думаєте, чому я роблю римовані вставки? Редактор наказав проявляти на сайті поетичну творчість. Інакше все для мене обернеться на гірше. От і проявляю. У редактора я вже запитувати не буду – дуже він суворий. Він як Вій з одноіменного твору Гоголя.

Буду звертатись до народу у стилі народної творчості. У народі точно тямущі люди є.

Ой, Іване-Йване,
Де ти, славний пане?
Де твоя домівка,
Твій Єрусалим:
Може під Полтавою,
Може під Житомиром,
Може там, де Вишгород
Хтось тебе зустрів?

Всіх, хто бачив пана Івана і знає, де знаходиться його Єрусалим, прошу відгукнутися у будь-якому цензурному стилі.

Боти вижили поетів
З сайту поетичного
Як зозуленя скидає
Із гніздечка птичого
Його власників законних,
Пташенят слабеньких.
У нащадків зозулячих
Не йокне серденько.

Редактор відганяє комара,
Але комар - комаха непублічна,
До свого образу життя лиш звична
І поки не отримає сповна -
Чи їжу, чи ляпачкою у лоб -
Не заспокоїться.

Хто про що, а я про ботів. Наскільки я розумію, я тут один з таким розумінням. Не можу визначити, скільки на ПМ ботів, а полуботків (не плутати з гетьманом!) …
Полуботок – це дитинча головного (найдревнішого) бота.
Думаю, що полуботки – це всі нові автори за останній рік, крім мене та ще пари осіб (стосовно цієї пари абсолютної впевненості немає). Чому за рік? Тому що я не збираюсь досліджувати історію ботоферми ПМ, яка виникла задовго до моєї появи на цьому сайті.

Як тільки я почав боротись з ботами, редактор ПМ (сисадмін) почав боротись зі мною. Прогрес у цій боротьбі на сьогодні:

- для моїх творів відключено оцінювання;
- у мене немає доступа до афіші;
- відключена опція оцінювання чужих творів;
- сисадмін щось шаманить з кількістю переглядів моїх творів (чим би дитя не бавилось…);
- під час набору коментарів сисадмін «вбиває» набраний текст до його збереження.
Що тут скажеш. Бажаю успіхів!

Згадав рядки чудового поета Василя Симоненка:

Як не крути, на одне виходить,
Слід би катюгам давно зазубрить:
Можна прострелити мозок,
Що думку народить,
Думки ж не вбить! (1962)

Додам трохи поезії до банальної прози Майстерень.

Присвячується ботам і полуботкам ПМ:

Поетичний виріб на ПМ –
ковбаса із різних компонентів:
тут крохмаль і соя, і барвник,
ще й підсилювач смаку відвертий.
Все сюди поклали: аромат,
що вважають ідентичним натуральному.
Не поклали тільки одного –
м’яса свіжого звичайного.

Редактор на ПМ - це фермер ботоферми
І скільки ботів в ній - то знає тільки він.
Але такий товар, скажу я вам відверто,
Згодиться не для всіх, хіба що для лохів.

Так, я вас заблокувала, бо ви себе нечемно поводите. А до вас прийшла, щоб пояснити, що до чого, ви ж самі просили пояснень? Всі мовчать, тож втрутилася, щоб заступитися за тих, кого люблю і поважаю! Вибачте, але я така, як є!

Пройшло вже 10 днів, як я просив відгукнутися людей, що бували на творчих зустрічах з Тетяною Левицькою. Жодного відгуку. Вас ніхто не бачив, тому що ви - бот (або полуботок). Може ТЛ - це одна зі сторінок редактора Майстерень?

Що за смерть гіркіше
по Екклезіасту? -
це звичайна жінка,
не якийсь-то змій.
Тільки він до ботів
не трапляв у пастку -
знав би де солодкий,
а де смак гіркий.

Горохом сиплються слова
й лягають у стандартні слоти,
і ллється на горох вода -
на що іще спроможні боти.

Боти ботами своїми
наступили на мозоль.
Хоч би їх заніс в реєстри
вітчизняний держконтроль.

Редактор на Майстернях -
узурпатор.
Він знищив весь
демократичний цвіт.
І незалежний від Майстерень
автор
редактору вже не подасть руки.

Добігає кінця «епопея» про ботів. Мене зовсім не цікавлять реальні біографії людей, які є авторами фальшивих сторінок на ПМ. Мене цікавило зовсім інше: скільки додаткових сторінок мають «довгожителі» Майстерень. Ні редактор Майстерень, ні самі автори на це питання не дали і не дадуть відповіді. Думаю, це пов’язано з бізнесом, а там, де починається бізнес, закінчується поезія.
Та кількість брехні, яка є на цьому сайті, не сумісна з поезією, а людей, які цим займаються, я не назву поетами. Думаю, «Довгожителі» ПМ за допомогою додаткових сторінок створили собі високі рейтинги, самостійно виставляючи собі високі оцінки, і отримали від Майстерень високі статуси. А статуси і високі рейтинги дозволяють вести «поетичний» бізнес.
Лідерам рейтингу Майстерень можна ставити тільки високі оцінки, інакше ботоферма на чолі з редактором ПМ зроблять те, що зробили з моєю сторінкою.
Таке враження, що я єдиний любитель поезії на цій ботофермі. Більше чи бажаючих немає, чи випадкові любителі поезії просто позбавлені можливості реєстрації на сайті, а ті, що були раніше, повтікали від язикатих ботів.
Члени ботоферми, безумовно, талановиті люди – красномовні інтелектуали. Але у них немає того, що є у Тараса Шевченка, Василя Симоненка, Ліни Костенко.
Щоб зрозуміти різницю між реальним поетом і проєктом Майстерень, подивимось на якість коментарів на авторських сторінках. Для прикладу візьмемо сторінку реального поета Романа Коляди та сторінку Тетяни Левицької. Роман Коляда – це реальна людина, яку можна побачити, почути, з якою можна поспілкуватися. Він є не тільки талановитим поетом, але і радіоведучим та чудовим музикантом. Коментарі до його творів різноманітні та природні. Коментарі до творів Тетяни Левицької… Подивіться самі.

Теді, почитайте коментарі під моїми першими віршами і ви побачите, що я була так, як і ви любителем поезії і зараз свій статус не змінила за 15 років перебування на ПМ. Почитайте, як мене зустріли і скільки довелося пережити від редакторів, майстрів. І Роман Коляда там теж, мабуть, коментував. Пізніше мені підвищили статус. У мене як була, так і є лише одна сторінка, тож ваші підозри безпідставні. І оцінки я сама собі не ставлю. Можливо, у когось і є інші сторінки, але для мене немає різниці, аби впоратися зі своїми проблемами. Вам радив головний редактор майстерень зайнятися творчістю, а не шукати чорну кішку у темній кімнаті де її немає, тож викладайте вірші і не забивайте свою голову міражами і речами, які не варті вашого спокою. Гроші на цьому сайті ніхто не заробляє. Все тримається на добрій волі Володимира Ляшкевича, який створив ПМ для письменників тому, що любить поезію і хоче щоб кожен підвищив свою майстерність. Щоб література в Україні була на високому рівні, щоб ми вчилися у класиків і одне в одного не лише письму, а й людяності і толерантності. На жаль, ми інколи вступаємо у конфлікти, сперечаємося, бо істину важко знайти серед обдарованих і впевнених у своїй правоті. Але щоб там не було, та це один із самих найкращих сайтів і доказ тому, що він існує багато років.