Я взагалі-то про політику не пишу :) Це так, дістало просто...

Те ж саме у мене - буває лише тоді, коли дістануть...Чорі, а що тут відбувалося? А то от Макс мені такий коментар "цікавий" залишив" http://www.maysterni.com/publication.php?id=20746

Я вже тобі відповіла. Зачекай трошки... Дай людині з духом зібратися :) А раптом те, що він так героічно висловив, не має підстав. Ото халепа буде! Треба ж придумати, як обличчя зберегти.

Я то зачекаю...але в чому тут справа??

Можливо - доцільно бул б замахнутися на ширше узагальнення - що пощастило всім хто не жив в один час з Вами? ))

Ви вважаєте за доцільне? Доведеться подумати над Вашою "шуткою юмору" :)

Добре- хоч стало відомо куди люди зникають!))

І куди ж, по Вашому? Тільки не кажіть, шо то я їх з°їдаю :) У нас неїстивними грибами харчуються Їжаки :))

Цікавий образ – райдуга на прапори, а ще про меню... Ваші вірші можна "розкладати" на афоризми. З повагою ВВ.

Дякую, Василино! Щасти Вам!

Уявляєте, Любо, а я зовсім не читав Канта. :(
І всю філософію 19-20 ст. теж. :(
Навіть і не знаю, добре чи зле воно? Зупинився десь так на 5 ст. наших часів, бо далі все видалося дрібним і не цікавим. Напевно я не правий, і колись із захватом буду те все наздоганяти?

Володю, так я теж ночами не жертвувала заради читання Канта :) Але універ вимагав вивчити хоча б його імперативи :) А у вашій давнині таки було цікаво, бо початок завжди цікавий. А далі - фарс :(

Гарно, Чорі))

Сашко, читаючи твої коменти, я іноді не знаю: сміятися чи плакати :))

Дякую, Варюню :)

мені сподобався вірш. незнаючи навіть канта(настільки щоб судити про наївність чи ні), і того що робиться зараз у політиці, я цей вірш сприймаю, є відчуття що у ньму є правда поза часом. думаю що в цьому поезія - не публіцистика

Тобто, я не так, мабуть, зрозуміла твір. І тільки подумала, що зрозуміла, то знов заплуталася - так багато думок викликає ваш вірш, і не знаю, яка ж саме правильна.:(

Іро, то скажіть хоч одну з багатьох Ваших думок :) Може, вона цілком вірна :))

Перша думка така: Канту було добре, бо його дивували лише 2 речі, а тепер світ розширився і стало набагато більше речей, які дивують, і які не дуже позитивні.
Друна думка: Канта шкода б було в наше сучасне суспільство пускати, бо му би мозок пєнькнув
Третя думка: Як добре було колись, коли можна було дивуватися тільки з позитивного
Четверта думка: протиставлення Канта як постаті, хоч і наївної, але розуміючої життя краще споглядаючи, а не беручи участь в ньому до тих хто бере надто активну участь у житті, але хто йде оманним шляхом, не розуміючи самої суті життя
P.S. Просто не можу однозначно дивитися на щось, в мене зразу виникає сила силенна асоціацій, які часто заперечують одна одну...

Iро, друга думка мене дуже потiшила :) Але суть у тому, що полiтики кануть в небуття, а отi два Космоса (Макро i Мiкро) залишаться назавжди. Тому Кант зовсiм не наiвний...

Привіт, красуні!
Як приємно у вашому товаристві говорити про Канта, якого я майже не читав. :)
Але читали, і глибоко осягали інші, кому віриш. Видатна особистість, безперечно.

Любо, щодо "фарсу" не певен, думаю, що колись все було очевиднішим, виразнішим, доступнішим, а нині безліч "дрібниць" ніби застили собою сприйняття наших 5 чи 6 органів відчуття?
А ті питання, які можна було у давнину природно відчути і далі інтелектуально вирізнити, нині вимагають суттєво глибшого осягнення, що не можливо вже здійснити початковими 5-6 органами, але можливе для набутої інтелектуальної чуттєвості, так?
Оця інтелектуальна чуттєвість, як наріжний камінь майбутніх епох, як поріг, за який суспільство не надто прагне. Але, схоже, це єдина дорога?

Привiт-привiт :)) У нашiй бесiдi не вистачаэ тiльки зойкiв Дiонiса :))) Я думаю, що фундаментальнi речi не змiнилися з часiв Давнього Свiту. Просто весь наступний час люди намагаються переоцiнювати цiнностi, iнодi не в той бiк. А те, про що ви говорите, Володю, чи не напрацювання всiм людством ноосфери, яка i живить нашi 5-6 органiв?

Дякую за тлумачення. Нарешті до мене дійшло прозріння! Просто дивлюся на усе із своєї призми, тому важко розібратися між своїм баченням і чужим. Дуже важко. Напевне, я ще не надто мудра, щоб осягнути такі твори, але намагатимусь...

Так, Любо, фундаментальні явища не змінилися. Але процес пішов далі. Боюсь, це значить, що Людиною нині стають на вищому рівні інтелектуальної чутливості, аніж раніше. Тобто і раніше довіряти тільки "тваринним органам" відчуттів було б необачно, а сьогодні тим більше?
Хіба з кожним роком (наприклад після 35) наші "тваринні органи відчуттів" не стають сліпішими, глухішими, і т.д.? І хіба їм на зміну не виростає ( в ідеалі) мудрість, як кристалізований нашою інтелектуальною чутливістю досвід? Потрібний особистості для того, аби жити далі?

Ні, Сашко, цим паноптікумом, який називається "українська політикум", я не цікавлюсь. Це так - стороннє спостереження :))
Подивлюсь, шо це за Еліна Цалін, кого ти там викопав :) Макіавеллі, кажеш... Не думаю :) Так, тут цікаво, бо сконцентроване оточуюче життя в мініатюрі майстерень:) Відчуваєш себе у театрі авангарду чи абсурду, де ти то глядач, то актор. Одним словом, то цирк, то дурка :))))

Володю, я би так ображала наші органи відчуття :) Може, вони просто стають більш "перебірливими", "вимогливими"? Звісно, під впливом досвіду. Але сам чистий досвід, здається мені, поганий помічник у досягенні того, що ви звете "інтелектуальною чутливістю". В такому випадку ми б мали справу тільки з "чистим мистецтвом", чи не так?

Слуууухай... І як я раніше пропустила цю кантологію? А Кант же ж - то мій великий друг! Особливо "К. чистого разума":)
Ну прям совісно якось :(
О, ти мене ще десь про подовжені голосні питала... Так то у мене весняне. "Синдром котячих серенад":)
Загалом весна - дуже підступна пора.
З л-ю,
НН.

О, знов подовжені голосні :))) Нікуууусь, а березень вже тю-тю :)) Чи ти не березнева киця?

Чорь, а може я котик насправді? Може і мене хто врешті розпеленає від ніку і викриє, га? А котикам, їм же, знаєш, назва місяця по цимбалах... ;))))

Вау! Оце мені вже подобається :))) Show must go!
Хочеш, цим хтосем буду я? :)))

А валяй! Тіко давай по-дорослому: з доказами там, і іншим необхідним гамузом.
Чекаю:) (виляє хвостом від нетерпіння)

А чого всі так зенервували одразу? Га, дівчата-хлоп’ята? :)) Куди нам поспішати? Я, напприклад, люблю, коли починається повільно :))

Оріяно, головне, щоб ти не була Бендюгом. Решта - все одно :) А ти на Ніку вже види маєш? :)

Оріянко, а давай будемо обід(-ві,-ва) у активних!!!

А ти думай, Чорю, раз вже сама зголосилась:) А я свою уявотехніку полагоди(-в,-ла), відправи(-в,-ла) у музєй, і піш(-ов,-ла) сам(-а) падати на якір. Бо вже очі маяком світяться.
Добраніч. Чи краще - добранок:)
З п-ю (спецом для тебе, Чорю;)
Нік-а.

Як це обид(-ві, -ва)? А хто ж тоді у пасиві?
Нік(-о, -у), а чого тут думати? Може, розколемося вже нарешті? Бо тут такі знані Пінкертони і Холмси, що довго все одно не протримаємося :) Давай разом: і ти, і я :)))
І Оряні буде цікаво :))

А давай:) Задавай темп зізнавання! І хто ж це у нас такий Чорнявий Жінк...

А ким би ти хоті(-ла, -в), щоб я була? :))

Так, мабуть розчарую :) А Кіану Ривз, нє? :)) Знаєш, як його ім’я перекладається з гавайської? "Прохолодний бриз над горами"...