і сказав Антонич: "тиша - це мова, якою говорить до людини Бог..."

...Ідея гарна. Браво. Бо не кожному з нас вдається зупинити "суєту ума". Правда, шукаючи гру слів, ви місцями з ритму збивалися і з розміру. Може, навмисне?

Не бажаю розмовлати із вами ОЛю-Наталю - ви заблоковані.
Ф... офф. Андерстенд?

Звичайно. Шановні поціновувачі повинні були би чітко назвати проблемні місця, бо негарно виглядає.
Безумовно, дуже часто Юрій Лазірко пише незвичним чином для звичних поглядів. Але йде робота над власним авторським стилем, тож краще не заважати.

Нагадаю, що кожен автор має можливість обмежити доступ на свої сторінки для небажаних гостей, і поціновувачів. І це нормально, хіба звично відкривати двері (душу, серце) всім?

Юрасю, що діється? Ти вже якось, пригадую, просив тиші... Понад рік минуло. Просиш тиші після бурі?
А як на мене, то
"променій
в мені
промайни
мов мить
та не проминай
променя ми най" - сильні та цікаві рядки. Своєрідно, це твій почерк, і хіба невіглас може цього не бачити, або той, хто бачити не хоче.
Без маски можуть стати тільки душами вродливі. Оце таки правда!
Вірш безнадійний? Ну, це хіба слова того сліпого, що свідомо не хоче бачити.
А ти знаєш, Юрцю, твоя сторінка у мене на сайті - серед найпопулярніших.

Юрасю, мені приємно, що тобі сподобалося.
В категорії "Мої друзі", де Юрій Лазірко сусідить з Ігорем Павлюком, зверни, будь ласкавий увагу, на доповідь Наталки Адамовської про "Солодку Дарусю" Марічки Матіос, наприкінці є цікаві дослідження про троянди (первинно "Даруся" мала називатися "Ружа трояка". В тій самій залі, що на знимочці, звучала й доповідь "Творчість Юрія Лазірка в контексті світової еміграційної поезії" (це була міжнародна літературна конференція з еміграційної літератури в Криму). Я, мабуть, на сайті про це не писала.
Трекові версії - це до наступного диска, той, що минулого тижня записаний, ще в Києві, в роботі.
Тишу порушує гітара.

Це таки шедевр.
Усім кому цікаво...
Було би гріх не повернути:

Коментатор Ольга Майборода, [ 2009-11-25 16:04:26 ],
на сторінці поезії "крихти дихання" Лазірко Юрій
я теж була свідком цієї бесіди))) ви там дійсно виглядали дуже брутально і нефахово. я практикуючий критик, тому бачу різницю між справжніми віршами і тим, що пишете ви. ваші 450 віршів - ідентичні або майже. ви - графоман.

(роздвоєння осовистості в дїї - ну звичайно була свідком - ще б пак)

Ну гаразд, подумав я. Має людина свою точку зору. Біг з нею.
Але потім зайшов на сторіночку Майбороди...
Любі друзі. :) Парочка віршиків там є. Але дві рецензії про Пасічник, переклад одного з парочки віршиків - Пасічник.
Та й розмова, що ведеться з Майстернями - теж Пасічник.
Про що ще можна сказати. Та сама захопленість Скибою та сама манера поведінки. Той самий стиль письма.
Той самий час пробудження "реакції на брутальність", ті самі закиди.
Гммм.
Забагато випадкового, як на мене.
А далі - стійка барана - нєвінаватая я - янгол. Я чесна. Бла-бла-бла.
Які ще можуть бути питання, Наталю? Не вірю я людям, котрі крутять носом і рештою.
Несправжні Ви якісь - тоді так виходить. Навіщо ця вся гра?
Окрім того, обволокувати себе фіміамом, пишучи сама собі рецензії - це якось неетично і смішно. Навіть на знаю як це інакше назвати.

І нехай я буду останнім графоманім, але Ви - розберіться зі собою б.л. (будь ласка)
як не згубити те що ще залишилось десь там глибоко. Може й там, де Ви мене маєте... ;)

Привіт! Не буду розбивати вірш на цитати, просто скажу - сподобалось!

здоровО! Юрцю...

Доброго дня,Юрію.Твір Ваш сподобався дуже,але перший рядок викликає внутрішній супротив,бо я вірую,Бог має у Вас дихати і не лише наприкінці,але й на початку.Бог - з великої літери, будь ласка.З повагою і щирістю.

Юрасю, вийшло 4 число журналу "Літературний Тернопіль", і там - вірші Юрія Лазірка. 5 журнальних сторінок, 16 віршів, всі, що надсилала. Вітаю з чудовою публікацією! Примірник часопису надішлю.

Читаючи вірша, була просто вражена якимось особливим власним диханням, крихтами, затамовуванням подиху. А коли прочитала коментарі, була вражена іншим. Як інші можуть бути засліплені і знедушені, що не бачили, що тут був Бог. І Йому неважливо, чи всі рими збережено, чи розміри під лінійочку і чи часом хтось не вийшов за поля. Він говорив про душі, наші з вами. Хтось почув, хтось не схотів. Що тут вдієш. І щ тут скажеш. Хто має чисту душу, той почує.

Мабуть, душі в нас однаково чисті, тому і відчуваємо однаково Слово Боже. А люди справді різні трапляються, та ображатися на них не варто. Иожливо, їх одкровення ще попереду.

Чисту душу, котра пізнала Слово, не заплюють, бо вона, як джерельна вода, самоочищується. А ті, хто плюють в криницю, забувають, що потім не нап"ються з неї води. Я читала ці коментарі, і мені шкода їх авторки, навіть чисто по-жіночому шкода. А ще я їй заздрю, якщо вона вже всі вірші встигла прочитати, бо я ще не всім насолодилася. Хоча в мене ще багато приємних хвилин попереду, тож, можливо,хай вона заздрить всім нам, хто п"є цю чисту воду.

Ефект бумеранга спрацьовує не тільки в аборигенів, і хто цього не розуміє, не раз потиратиме голову від несподіваних ударів. А ще моя бабуня вчила, що добре слово скажеш комусь одному, а тобі скаже десять інших. І ці слова назавжди залишилися мені у спадок. Тож, мабуть, і досі так чиню. Дякую за Ваші слова, Юро. Обов"язково зайду на цю сторінку. Сподіваюся залишитись там частим гостем.