*
Вщент пропитий, та я тебе лЮблю,
І, абсенту напившись вночі,
Знов залажу в ПМівські нетрі
І цілую до згуби тебе...)))
*
Ти - безглуздя нічних поем .
Ти - зневіра і днем, і ніччю.
Я в тобі, чи в мені Ви, МЕМ?
Сповідь істини - потойбіччя.
*
Камінь на камінь - чоловік.
Що за гидота?- звабили.
Фрейд під спідницю знову заліз.
Як тобі?
*
Сонце, ще до осені далеко,
Першим травам довго не зів*ять.
Смеркло. Чавить помисли Эль Греко.
Вітер біля кинутих розп*ять...
*
О, Ярославе, ТСН завмер.
Гойдає жінка стегнами в чеканні!
І ти, старий завзятий сутенер,
Сповідуєш трилогію кохання.
*
Гренуль нап*ється, - винен в цьому Ніко
І волосаті ноги, і нудьга.
Был болен Пушкин, сочинив "безлико"
О парах ног, и получил рога...!
*
..і кралі здивовано тануть
під Сонцем ( мені б турчанку),
я їв би південну манку
і міста отруйні сни!
*
Знову під ковдру повзу - причинна.
Там насолоди довічний спокій.
Та залишаюсь потім невинна,-
Іншу кохає мій ясний сокіл...
*
І під три чорти оті негоди!
З нами вдача і весняні дні.
Нет плохой погоды у природы.
Кажуть ще, що істина в вині!
*
І я котом з бляшанкою блукаю,
Й мене чорти несуть за світом світ.
І жінка, що незграбно так кохаю,
За мною до нестями слід у слід...)))!