ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
***
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
* * *
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Осіння замальовка
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
Як демократія із носа лізе
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Страх безконечності
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Диригент
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
***
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби…
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
Не беріть на кпи
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Нагадування собі
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Сторінки засипані осіннім листям
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Фантасмагорій дивовижа
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Сонетні строфи
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Заклятий льох
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
Графоманія
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Галина Михайлик / Вірші / "Акварелі пам'яті" (Тим, що відійшли...)

 Лелітки спогадів

Пам’яті баби Івони і діда Михайла

****

Лелітки спогадів на кінчиках трави -
роси ранкової перлини на стежину,
котрою по садý біжу, дівча, туди,
де баба крає бýдз і запашну хлібину…

І сонце кукурудзяне - кулѐша, молоко…
Усміхнена душа, порепані долоні…
…Криничної снаги (у рік хоч раз!) ковток -
і оживу… на цім, колись моїм, осонні…

****

Дві яблуні в подвір’ї і груша, виноград,
горіх, калина, вишня, лілії, любисток,
криниця між бузком-жасмином, вірний сад,
і хата… мов ковчег, що заплива в дитинство…

…Обійми вікон … Літо! Сонячне проміння!..
… шевцює в комірчині мій незабутній дід…
…стібочок за стібком у хрестиках подвійних
кодую-розкодовую прадавній родовід…

****

Болить мені
невикричана тиша.
Щемить-пече
невиплаканий жаль.
Були...
Не стало...
І не буде більше.
Ніколи і ніде.
Лиш пам’ять...
Про-ща-вай-…

2000 (2013)


бýдз – свіжий овечий сир, з якого, шляхом перетирання з сіллю, роблять бринзу.
кулѐша – на Буковині - густа кукурудзяна каша у вигляді хлібини, яку вивертають з казанка на круглу дощечку і крають ниткою
хрестик подвійний - одна з технік вишивання


• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2013-05-08 15:03:58
Переглядів сторінки твору 5299
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.095 / 5.64)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.106 / 5.79)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.758
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2023.11.07 01:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2013-05-08 17:38:35 ]
хата… мов ковчег, що заплива в дитинство… Чудовий образ , Галинко. Рідний вірш такий...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-05-09 07:45:22 ]
Дякую, Юлю!Таким вже є цей Великодній час - святково-поминальним... Вже так склалося, що мама пішла у засвіти перед самим Великоднем, а бабуся - через два роки, на Юрія (6 травня)...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-05-08 17:40:25 ]
Наші незабутні бабусі-дідусі - справжня криниця мудрості. Світла їм пам'ять...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-05-09 07:48:45 ]
Дякую, Валентино. Щемить, але втішає те, що бабусине-дідусеве обійстя не пустує - його купили і там живе молода сім'я з дітьми... Новий виток життєвої спіралі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Менський (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-08 18:47:28 ]
Гарний вірш-спомин! Повністю згодний з Юлею і Валентиною. Світла їм пам'ять!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-05-09 07:49:42 ]
Дякую, Олександре. Хай так і буде...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мішель Платіні (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-08 20:45:27 ]
Гарний, світлий вірш. Я теж повернувся у дитинство.
Особливо гарно схоплено суть наших дідусів і бабусь ...
Усміхнена душа, порепані долоні…
Та й цілий куплет вірша тут найкращий, на мою думку...
І сонце кукурудзяне - кулѐша, молоко…
Усміхнена душа, порепані долоні…
…Криничної снаги (у рік хоч раз!) ковток -
і оживу… на цім, колись моїм, осонні…
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-05-09 07:53:03 ]
Дякую Вам, Мішелю, що так перейнялися. Тішуся, що знайшли для себе близькі рядки... Це - особливо приємно...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інна Ковальчук (М.К./М.К.) [ 2013-05-08 21:29:14 ]
Вірш гарний, ніжний, щемний. Але я щось ніяк не "ввійду" в розмір, особливо другого і останнього катрена.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-05-09 07:58:22 ]
Маєте рацію щодо розміру, але така вже властивість деяких давніх віршів - скільки б не морочилась опрацьовуючи на предмет вдосконалення - все одно щось залишається таким, що не піддається: усунеш збіги - збивається розмір, не хочеться жертвувати цікавими образами і т.д. Дякую, Інно, що читаєте і аналізуєте.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-05-23 23:03:28 ]
Усміхнула ця відповідь. При нагоді буду цитувати)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2016-05-23 23:28:19 ]
:))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-08 22:58:00 ]
…Обійми вікон … Літо! Сонячне проміння!..
… шевцює в комірчині мій незабутній дід…
…стібочок за стібком у хрестиках подвійних
кодую-розкодовую прадавній родовід…

Галюню, сонечко Ви моє... Спасибі за вірш!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-05-09 08:03:09 ]
Спасибі, моя чуйна Лесенько!
От сиділа, морочилась з ритморозмірами, а Ваше "скучила" підштовхнуло до публікації вже так, як є )))) Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-05-09 07:01:29 ]
Люди живі, допоки їх пам'ятають. Дякую за пам'ять - це не тільки Ваше, це у багатьох живе. Галино, мав проблеми із комп'ютером. Поки не було інету, чомусь згадалось Ваше "Я - королева". Написав на цю тему гумореску, де я - Ваш шаховий опонент. Якщо Ви не проти, я опублікую. Чому я запитую? Бо у мене таке враження, що Ви людина більше серйозна, ніж я і, можливо, по-іншому дивитися на іронію.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-05-09 08:16:15 ]
Пам'ять, спогади кожен висловлює як може, суто своїми словами... Приємно, що мої лягли Вам на душу... Дякую.
Про серйозність, іронію - що можна сказати не прочитавши твору. Публікуйте - буду пізнавати сама себе ))) (Колись думала, що я зовсім не ревнива. Дивувалася з поведінки інших. Але в певних обставинах переконалася, що ревнива, ще й як ))))

На мою думку, завжди головне, щоб гумор, іронія були інтелігентними і не злісними, тоді вони і сприймаються адекватно.
Заінтригували, Олександре! Чекаю на гумореску.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-05-09 18:34:55 ]
Я - живе втілення доброти і іронізую, в першу чергу над собою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Костюк (М.К./М.К.) [ 2013-05-09 12:17:43 ]
"Болить мені невикричана тиша"...Дякую! Якраз хочу їхати на вихідні на могилки рідних...Світла пам`ять усім!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-05-09 12:37:06 ]
Дякую, Світлано. Пам'ятаймо, молімось... Це те, що від нас їм потрібно завжди...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2013-05-09 14:52:09 ]
Вічна пам"ять нашим дідусям і бабусям. І мені згадалося багато чого про рідних, котрих уже немає. Проймають Ваші рядки. Дякую за навіяні спогади!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-05-10 00:01:14 ]
Вдячна, пане Ярославе, що завітали на мою сторінку і прочитали серцем ці вірші... На жаль, з роками збільшується число тих, кого маємо лише у спогадах...
Дякую за відгук.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-05-09 19:39:39 ]
"Болить мені
невикричана тиша"!!!!
Галю, дуже щемно, через серце пересіяно...
"кодую-розкодовую прадавній родовід…" - і самі себе там віднаходимо. Світлоспогадне!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-05-10 00:13:40 ]
Мої (по мамі) дідусь і бабуся, мама і тато - з самого малечку були тими стовпами світобудови, без яких світ не мислився. Гадалося, що так буде завжди. А в кінці 1996 раптом захворів і пішов у інший світ дідусь, через неповних два роки - мама, ще через два - бабуся... Не стало аж трьох засадничих опор... Це справді для мене був кінець світу, світу мого дитинства і юності... Отож плакати чи кричати вже і не було сил... Але минув час і залишаються тільки світлі спогади...
Дякую, Роксоланочко, за щемний відгук.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-05-10 13:06:21 ]
Як у мікрофільмі заблисли ці лелітки спогадів - такі ностальгійно-щемкі, пересипані поетичними образами дитинства-юності,радості-жалю...
Добре, що пам'ять ретельно береже ці коди родоводу...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-05-10 21:16:16 ]
Дуже дякую, пане Мирославе, за суголосність відчуттів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-05-23 23:04:55 ]
Не я одна тут повторюю, та й хай... "Болить мені
невикричана тиша". Як таке не повторити.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2016-05-23 23:28:54 ]
Спасибі!..