Дякую, Володимире, попрацюю над зауваженнями.

Звичайно ж, Олександре, не про ожеледицю йдеться. Там стійкість на ногах більше потрібна, ніж мудрість:))
Дякую за підтримку і розуміння!

Дякую і за поради, і за побажання. Відносно "масла масляного" - малося на увазі, що важко іти по життю, "не заморочуючись" про те, щоб і ти сам, і ті, хто поруч, були щасливими. Бо саме поняття щастя тут напівжартома названо "морокою". Ну та щось спробую придумати, щоб то було зрозумілим без додаткових пояснень:))
А як Вам звуковий файл без автостарту?:))

І взагалі-то, не про періоди у житті тут ідеться, а про життя взагалі. Бо навіть коли все добре, розслаблятися не можна - а раптом то просто "прикритий снігом" лід слизький:)
Хоча, хто його знає, може, комусь вдається і по газонній травичці легенько пробігтися, а у когось - мінне поле:))

Дякую, Лесю!
Якби не зазнала - про що б писала?:))
Займалась би рукоділлям, бо то друга після віршування улюблена справа.

Дякую, Світлано!
Робити виважені кроки нас вчить життя.
А мудрість наша у тому, щоб ці уроки не "прогулювати":)

Тут більше про мудрість. Хоча і для неї розум потрібен:)
Дякую, Мішелю! Дівненько Вас не "бачила". Рада, що заглянули!

Дякую, Галю! А пісню слухали? Коли без автостарту - є бажання включити і послухати? Бо я і досі на всі 100% не впевнена, як краще - автостарт чи щоб кожен вмикав, коли захоче. Тут подала без автостарту тому, що пісня зі словами, а не просто мелодія. Цікава Ваша думка.

Cкажу особисто про себе: я - візуал за спийняттям, тому мені важливо самій прочитати без сторонніх подразників, хоча б перший раз. Навіть без самої мелодії, не кажучи вже про слова пісні, якщо вони не збігаються з публікованим текстом. Тому для мене підходить варіант без автостарту. Але: скільки людей - стільки думок ))

Дякую, Затіє!
У кожного автора є різні за змістом вірші. Одні більш яскраві, вдалі, інші - простіші. Але і ті, і інші мають право на існування, головне, щоб було щиро. Це моя думка. Недавно мене запросили переглянути, які дебати відносно теми еротики на цьому сайті точилися ще до мого приходу сюди.
http://maysterni.com/publication.php?id=87267&comment_id=627204358#627204358
Там і я свою думку вмсловила:))

Дякую, Анатолію! Ваша підтримка дуже важлива і приємна.

Дякую, Інно! Думка поетів такого рівня, як Ви - для мене дуже важлива.

Дивуюсь, чому Редакція Майстерень не реагує на оце засилля 6-ток.

Емілю, оскільки Ви, як я зрозуміла, маєте власну думку відносно всього, що відбувається на ПМ, є небайдужою людиною, хотіла б знати Вашу думку відносно того, що
обговорюють тут:

Я завжди мав свою власну думку на все, що відбувається навкруги. :)

У тому то й справа, що надзавданням кожного поета є принести у поезію щось нове, ще не винайдене попередниками, а не йти битими шляхами і повторювати в секстильйонний раз одні і ті ж прописні істини - я не Вас маю на увазі у даному випадку. Легше за все римувати дієслівними римами, які ледь не всі мають однакові закінчення - але тоді вірші виглядатимуть просто школярськими. Якби я був просто читач, можливо, мені б подобались і такі вірші - але оцей масовий захват простенькими віршами один одного і виставляння найвищих оцінок одні одним в результаті факірських дій (я вже згадував про масову "безкоштовну роздачу білих слонів") на сайті, який колись позиціонував себе як сайт з високими вимогами до високої поезії мені спостерігати дуже дивно, якщо не сказати більше. А Вам особисто цікаво отримувати лише схвальні відгуки?
Ліна Костенко колись написала (цитую з пам'яті):

Чекаю дня, коли собі скажу:
Оця строфа, нарешті, досконала.
О, як тоді, мабуть, я затужу,
І як захочу, щоб вона сконала.

Напевне, пане Емілю, таки не все у поезії вимірюється правилами віршування, "сучасними тенденціями". Якщо хочеш висловити те, що на душі, щиро тим поділитися, не завжди можна трансформувати свої почуття у "вилизані" рими, не втративши суті. Може, такі генії і є серед нас. Я до їх числа не належу. Оцінки колись були валивими для мене в школі. Зараз залюбки віддала б їх Вашим заслуженим віршам, та нема тут такої опції.
Почитайте Лесю Українку. Як добре, що в часи її творчості не було "сучасних тенденцій". О, там було б стільки роботи сучасним поетичним критикам! І рими - не просто дієслівні чи іменникові, і такі "шикарні" скупчення, та цілий букет "гріхів" поетичних. Але є в них щось таке, що переживе нас із Вами, Емілю, і всіх наших і не наших критиків. Мабуть, оте "щось" і відрізняє справжню поезію від вдало проримованих рядків.

Леся Українка писала 100 років назад. "Сучасних поетичних критиків", тоді навіть у генеральному проекті не було. ) Та й зараз їх немає. ) Поети займаються самообслуговуванням, допомагаючи чи критикуючи одні одних. Хочеться Вам писати, як 100 років назад - пишіть, хто ж забороняє? ))

Ви мені радите читати Лесю Українку :), я ж, у свою чергу, пораджу почитати вірші, наприклад, Юлії Шешуряк, Ніки Новікової, Ганни Осмоловської (пам'ятаю, сторінка останньої була миттєво видалена з сайту за її проханням під час липневих подій минулого року - але то нічого, погугліть, знайдете) - які там чудові і незвичайні рими! І зміст цікавий, попри все! :) Ось вони, на мій погляд, і достойно репрезентують сучасну поезію!

Обов'язково пошукаю. Кожен, Емілю, пише по-своєму. Леся - це Леся, Юля - це Юля, Еміль - це Еміль, а Валя - це Валя. Щоб знаходити нові рими - потрібні нові слова:)) Особисто для мене важливіша суть написаного. Якщо від вдалої рими вона втратиться - я пожертвую римою. І щиро порадію за того, кому вдалось зберегти і те, й інше. І буду у них вчитися. І прийму до уваги всі зауваження, які тут пишете Ви і не тільки Ви. Бо маю намір вчитися, вдосконалюватися. І не буду заздрити нічиїй "славі" чи успіхові. Чесно!

Дякую, Оленко!
Рада, що нарешті надійшов коментар до вірша, а не до коментарів:))