Ігнорувати не вдається. Влада втягує у всенародні гулянки-свята та інші масові заходи, від яких важко відмовитись, бо для пияка - це привід набратися, а для когось іншого - це і розвага. 40 мільйонів населення зроду-віку не бачило столиці. Бюджетники мусять робити одне, а не робити іншого. Партія влади є диктатурою, а не пролетаріат, селянство та трудова інтелігенція. Інститут народовладдя практично не має влади.
Може, це така нова суспільно-політична формація?
Моєму ліричному герою поки що посміхається доля.
А, може, у нього є якась генетична пам'ять, яка підказує саме те, про що Ви написали. Колабораціонізм йому не притаманний.
А як бути з комсомольським девізом "Кто же, єслі не я?"

Вона має чудове жіноче ім'я - "Графоманія" або це не вона, а якесь Xtro, яке час від часу викликає творчий поклик.
Я побачив 0,777 і мені захотілось його зафіксувати. А як це зробити? Ризикнути втратити?
Та я вніс правку, і КП не змінився.
З повагою,
Г.С.

Я колись звертав увагу читачів і авторів сонетів на т.зв. "драматургію твору". Оскільки рондо і ронделі я вважаю чи не найвищою та найперфектнішою формою або родичем сонета, то хотілось би і в даному випадку не забувати про цю саму драматургію. Ліричний герой, як можна побачити, через пошуки і відчай знайшов свою форму протесту - таку як доброта.
А балачками, якими нині займається інтелігентного вигляду ботанік-опозіціонер, можна лише грати на руку режиму. На його прикладі завжди можна показати Європі - дивіться. Свобода слова діє.

Читачу, може, хотілось би коміксів, а мені більш цікаві романи. Наприклад, один з них - такий як "Хождєніє по мукам".
Сюжет вже є для мого роману. Дійових осіб - безліч. Перезнайомлю між собою, скріплю романтичними лав-сторі, введу у владу, закріплю місце біля корита - і хай кожен з них будує своє життя і винаходить свою форму супротиву.

Кожний з нас, патріотів своєї країни, має визначити для себе, як протистояти нинішній окупаційній владі ненажерливих узурпаторів. І не дивно, що ви там читали вірші. Це ваш внесок у цю важливу справу. Хтось друкує нові книжки, хтось будує нові хмарочоси, а кому пощастило - той сам працює у владних структурах. Там більше можливостей для будь-чого.

З повагою,
Г.С.

Я для себе вирішила, що "протистоятиму окупаційній владі" застосовуючи ті можливості, які маю - пишу зауваження та пропозиції до проектів нормативних актів, поки вони на стадії обговорення: - призведе до мождивості корупційних схем; - порушить права споживачів чи підприємств; - результати діяльності залежатимуть від політичних рішень, а не економічних процесів.... - черепашкою, але дещо коригують, дещо висить проектами вже більше року.

Головне не втрачати віру - де справедливість, там і правда, там і сила.

Під час війни у німецький полон потрапив один радянський солдат, бо якийсь з солдатів німецької армиії співчутливо поставився до нього. Він не застрелив його під час атаки. Вони обидва виявились ботаніками. Радянському пощастило.

Хай щастить :)

Суть не в ідеях - це так. Нових не вигадано, старі відступають в минуле. Приклади Турції та Єгипту є наочним доказом такого висновку.
То до яких ідей звертатись? Вочевидь, до тих, які втілені та за якими успішно функціонують держави, скажімо, європейської співдружності.
А наша держава - як дві Кореї разом, або як два В'єтнами. Якого президента не обрали б, яку команду той не зібрав би під своїми знаменами, все одно вийшло б ні се - ні те з точки зору тієї чи другої частини нашого суспільства.
Можливо, цей урок, який нам дає нинішня влада, піде на користь об'єднанню цих частин в одну більш-менш монолітну. Провінцій в Україні вже практично нема. Їхнє населення вимирає, перебирається до центру, або в боротьбі проти влади на місцях воно за розвитком політичної свідомості засвоює всі уроки - в т.ч., якщо не насамперед, і трайбалізму. Обрали "свого" хлопця з провінції - то "бачили очі, що купували" (с).
Нмсдд, не потрібні жодні нові ідеї, крім тих, за якими успішно функціонують на користь населенню інші держави.
Народ у нас дуже адаптивний, особливо пристосуванці з його числа, які практично один на одному і такими ж поганяють.

Дякую, Гарріо, за таку розлогу реакцію. Переважна більшість ідеологій несе позитивне, зміни на покращання. Тому на перше місце має виходити чесність і порядність тих, хто під прапором ідеї приходить до влади. Інакше - повна зневіра до будь-яких програм і ідеологій. Це так просто - бути справедливим і правдивим, Але коли у руках владні повноваження, можливості і практична безкарність, то просте перетворюється у нездійснене. І віра у Бога не допомагає. Мабуть її, тієї віри, і нема, а є імітація із тією ж прагматичною метою: володіти, царювати, збагачуватися. Яке воно усе недолуге і дрібне у цих проявах лицемірства і лукавства.

Якось беззмістовно (вибачте мені пафосно-мінорну сердитість) і якось не по-нашому. Змістовніше було б "овва". А "вав" (вибачте мені і показну серйозність) мені нагадує і "гав", і "вавку". А от "овва"... Це інша справа!
Мені (вибачте мені безгрішну нетактовність) більше до вподоби "оба-на" або "опа" чи "опаньки". Воно як не крути, а територіально майже спільне. І більш культурне мені до вподоби. А воно в мене виходить так, як бачите.

Вітаю з поверненням і, можливо, з новими творчими задумами. Територія сміху велика. Не загубитесь. Завітаю :)

Немає, за що дякувати.
Цікава Ваша творчість, а про дрібниці, з яких складаються більш монументальні та вагомі речі, про які я пишу, просю пардону :)