ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.06.26 08:49
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві кві

Юрій Гундарєв
2024.06.26 08:47
Летять слони-2
 

Читаю не так давно опублікований вірш еротичного сатирика Олександра Сушка «Летять слони»:

Пора ув ирій. Засинають мухи,
Сніжок подвір'я пухом побілив.
Летять слони. За крила правлять вуха,

Микола Соболь
2024.06.26 08:17
Вклонюся житу, жито – це життя,
у колоску початок родоводу,
рятує хліб людей в лиху негоду,
а ми його жбурляєм, як сміття.
Шукаєм Бога згублені сліди,
хто йде у церкву, хто до синагоги
у кожного свої шляхи-дороги
та кожен просить Господа: «Прийди!»

Віктор Кучерук
2024.06.26 05:38
За межею небокраю
В сутінь вкутані світи, –
Там дрімотно поглядаєш
Вже на перші зорі ти.
Темна ніч постала німо
І навіяла жалі,
Мов пожовклий фотознімок
На журнальному столі.

Артур Курдіновський
2024.06.26 01:32
Римуються почуття.
Відгукуються світанки.
Можливо, то був не я.
Повірити чи піти?
Постарівся та помер
Закоханий щирий Янко,
А замість палких троянд -
Високі стоять хрести.

Світлана Пирогова
2024.06.25 21:22
Феєрія літа - в сонячних бризках,
В мандрівці легенького вітру.
Колише хмарки небесна колиска.
Терпке і духмяне повітря.

І я споглядаю серпневу красу,
Смарагдові хвилі із лісу.
Піймати б у руки грайливу ясу,

Ярослав Чорногуз
2024.06.25 13:26
Краса на попелищі - Божий дар,
Серед руїни, чорноти, розпуки,
Де ходить смерть, неначе той косар,
Наповнює Сварожі райські луки...

Ярило тільки, ніби квітникар,
Занурює у попіл власні руки,
Кохання квіти

Леся Горова
2024.06.25 13:14
Я тобі іще наснюся в шум дощу,
Обійму і про любов нашепочу.
Я наснюся, хоча думав, що забув,
Загубив між ковилами у степу.

Попалив, що з нами сталось, поміж трав,
А що роси зберегли, то не зібрав.
Та усе, що відгоріло, заболить,

Борис Костиря
2024.06.25 11:34
Кам’яний голос тиші
ліг на гладінь озера.
На озері розпускаються
не латаття, а надії,
розчарування і прикрощі.
Озеро таке глибоке,
як неозорість пізнання.
Дзеркало водойми відкриє

Олександр Сушко
2024.06.25 08:48
Я правду накришу вам дрібно-дрібно,
Солодку казку у дугу зігну...
Без ніжності і вірність непотрібна,
Дзявкоче муж щоденно на жону.

Дружину чоловіченько замучив
І їсть її, немов з грибами плов.
Любов, як відьма - злюща і кусюча

Віктор Кучерук
2024.06.25 07:55
Озираючись на схід
Йду скоріш на захід,
Раз до підлості сусід
Має здавна нахил.
Споконвічно тягарем
Давить серце смута,
Бо не порівно берем,
Ділячи набуток.

Артур Курдіновський
2024.06.25 00:50
Єдиний вихід - Перемога!
Це знає вільний наш народ.
Велика й праведна дорога -
Супроти всіх дрібних турбот.

Вже ясно: хто чужий, хто свій...
Єдиний вихід - Перемога!
Це світла й темряви двобій!

Іван Потьомкін
2024.06.25 00:11
У мене набагато більше свят,
аніж у тих, хто живе од свята і до свята.
Адже за свято звик сприймать,
коли задумане здійснилось,
коли малятко усміхнулось,
коли відкрив нове ім’я,
коли у хор пташиний долучився,
як линyть звіддалік синівські голо

Володимир Каразуб
2024.06.24 21:08
В кімнаті оцій чорно-білі примари. Знову
Ти сидиш у профіль, фрази пливуть шрифтом.
Спокій знайомого голосу і музики витікають із грамофону.
Край неба у твоїй кімнаті і яблуні за вікном

І тому я кажу не чудернацькі, ні не дивні, вслухайся,
В оці н

Олександр Сушко
2024.06.24 19:52
Я правду накришу вам дрібно-дрібно,
Солодку казку у дугу зігну...
Без ніжності і вірність непотрібна,
Дзявкоче муж щоденно на жону.

Дружину чоловіченько замучив
І їсть її, немов з грибами плов.
Любов, як відьма - злюща і кусюча,

Іван Низовий
2024.06.24 13:51
Виріс я у селі на Сулі,
Де черемха і вишня цвіли.
Крім села і моєї Сули,
Більш нічого не знав на землі.
Знав іще: в ясеновім гаю
Є сунична галява одна –
Там поховано матір мою
В рік війни, восени, в ясенах.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олекса Скрипник
2024.06.20

Самослав Желіба
2024.05.20

Ігор Прозорий
2024.05.17

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тамара Ганенко / Вірші / Смак щастя. 2015

  В автобусі

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-09-02 06:08:18
Переглядів сторінки твору 5695
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.705
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.04.06 08:18
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віталій Ткачук (Л.П./Л.П.) [ 2009-09-02 09:18:35 ]
Дякую за вірш, Тамаро! Неповторний опис незліченних автобусних маршрутів!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2009-09-02 16:36:46 ]
О так, - і незабутніх:) Одного разу так, їдучи до мами, я стояла втиснута всю дорогу в двері-розкладушку маленького сільського автобуса. Коли вдома себе оглянула, - вся права сторона була суцільним синцем зверху донизу:)(На щастя, хризантем я в руках тоді не мала (хіба - міську ковбасу), - то була дорога До мами...
Дякую щиро, Віталію!
Тамара


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-09-02 22:48:30 ]
А тепер "незліченні маленькі розлуки" переписалися на єдину велику... Знайомі ці маршрути (і синяки, до речі, теж :))! Але такі гарні опеньки в кошику, що таки спиню цього жовтого автобуса!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2009-09-02 23:13:10 ]
То важка розлука, я знаю... Сідлай автобуса, Світлячку, коли можеш...
Хоч мені на щастя, - моя мама тепер поряд зі мною... А пам“ятаю як до того з ума сходила, коли вона не брала там, делеко, трубку...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-09-02 22:57:46 ]
гарна автобусна компанія, дівчатка :)
я, мабуть, до пенсії добиратимуся на роботу, зігнувшись у три погибелі в маршрутці :))
вірш – надзвичайний
кожна деталь виграє своїми гранями і творять вони гармонію щемливого болю


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2009-09-02 23:14:51 ]
Та ми ж тут усі в однім автобусі:)
І трясе нас нещадно по бакаях життя.
Спасибі щире, Василинко!...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-09-03 22:07:19 ]
Та це я Вам вдячна, Тамаро! Ваші вірші – своєрідний шарм мають, вони теплі і вишукані.
а автобуси наші – від першого до останнього...
http://maysterni.com/publication.php?id=31473
:)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2009-09-03 22:23:52 ]
Славний образ автобусика ви там разом створили:) [я теж уже підписалася:)]


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
к т (Л.П./М.К.) [ 2009-09-03 09:37:03 ]
сподобалось дуже.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2009-09-03 19:03:38 ]
Дякую :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2009-09-07 09:12:52 ]
Чорнильно розлита глибінь вереснева
із вечора в ніч? Авжеж...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2009-09-10 15:48:04 ]
Дякую за коментар і пропозицію. Завдали мені роботи думати:)
... ще не знаю: ... несеться - додає динаміки, хоч розлита - гарно...